CC BY
34
ТЕОР1Я I МЕТОДИКА ВИХОВАННЯ
Полша ВЕРБИЦЬКА
МЕТ ОДОЛОГ1ЧН1 ЗАСАДИ ГРОМАДЯНСЬКОГО ВИХОВАННЯ
ОСОБИСТОСТ1
Стаття приевячена актуальней проблем! - оргашзацй громад янсъко го виховання у сучасних умовах. Це виявкясться у широкому та багатоеекторному процей соцшаьно-педагогечного пошуку й передбачае ешористання рёзних тдходёв ¡' принципов, якл мають за мету формуеання громадянських компетентностейучшвськоI молодо.
Визначаючи змкт та завдання фомадянського виховання учшвськоГ молод1 у сучасних умовах, неоСшдно враховувати нов1 чинники розвитку шформацшниш сусшлылва, глобал1зацн, розвитку пол1культурного суспшьства, р1вня та потреб демократичного поступу в Украш. 3 ¡ншого боку, враховуючи потреби часу, важливо розумгги, що будь-яи змши е ефективними заумови IX опори натрадищю, методолопчш засади, закладеш соцюкультурним досвщом I попередшми поколшнями науковщв.
Метою сгагп е, доповиюючи визначеш сучасними иауковцями (I. Бех, С. Гончаренко, М. Боришевський, П. 1гнатенко, О. Киричук, М. Козш, Н. Косарева. Л. Крицька, В. Оржеховська, В.Поплужний, Б. Ступарик, О. Сухомлинська, Г. Фшпчук, К.Чорна) концептуальш гадходи до виховання особистосп та формування п фомадянсько! культури, окреспити методолопчш засади фомадянського виховання молод1 в нових сощокультурних умовах.
Висвплюючи методолопчш засади фомадянського виховання учшвсько1 мол од ¡, ми ор1ентуемося на традищйш принципи иедагопки, зокрема виховання, а також пщходи \ принципи виховання фомадянина, сформульоваш у Концепцп фомадянського виховання особистосп в умовах розвитку украшсьюи державносп.
Дослщники феномена сощально-культурного наслщування, як засобу передач! вщ поколшня до поколшня важливих концептуально теоретичних уявлень I спосоСпв освггньоК д1яльносп. зазначають, що траднщя - не тшьки продовження ¡нноващй. а й основа новаторського пошуку, е змсп I структур! яко1 д1алектично взаемод1ють старе 1 нове. Оскшьки в традицн представлений досвщ, перев1рений поколшнями, можна говорите, що и зшст зумовлено ¡сторичним ¡сторичним досягненням педагопчного та сощокультурного розвитку, стшюстю наслщування [14, 35]. Отже, кожне нове поколшня повинно здшснити актуальний вщб1р досвщу минулого ¡з врахуванням нових сощально-культурних умов I сусгальних запита. У цьому контексп традищя е засобом шцшпзацп о со 0 исто а! умовою, що забезпечуе стабшьшсть [ цшсшсть спшьнсти.
3 ¡ншого боку, методолопчш знания педагога пфедбачають розумшня ним вщмшностей 1 множинносп р1зних позищй, гадход1в, метод ¡в, засоб1в 1 форм стосовно об'екта д1яльносп. Тому, як зазначають впчизняш дослщники, «професшна д1яльшсть стосовно одного й того ж об'екта д1яльност1 можливаз р1зних позищй, уявлень, пщход1в, парадигм» [3, 3].
В 1гадними положениями, що виплнвають ¡з законом1рностей виховання 1 визначають загальне спрямування виховного процесу, основш вимоги до його зм1сту, методики та оргашзацн, е таю методолопчш принципи: гумашзаци та демократизацп виховного процесу; самоактивносп й саморегуляцп; системности комплексносп 1 м жд ис ци т1 н ар но 1 ¡нтефованосп; наступносп та безпффвносп; культуровщповщносп; ¡нтеркультурносп.
До ировщного принципу вих0вн01 д1яльносп В. Сухомлинський вщносить принцип гумашзму, сутшсть якого вбачав у пщход1 до людини як до найвищо! щнносп свггу. «Гуманне ставлення до дитини означае розумшня вчителем т1е1 просто! I мудро! ¡стини, що без внутршшх духовних зусиль дитини, без и' бажання бути хорошою немислима школа,
немислиме виховання», - зазначав видатний педагог [11, 497]. Вщтак гумашстична спрямовашсть bhxobhoï робота становить сугшсть hoboï парадигмы особиспсно ор1ентованого виховання. Вихованець е основною педагопчною щнгастю.
Принцип природовщповщносп, сформульованнй ще Я. А. Коменським, передбачае врахування у вихованш природш i сощальш процеси розвитку людини i cycni.nLCTDa. Вщповщно до нього завданням виховання е сприята фомадянському розвитку особистосп згщно з iï природними даними, «щоб людина, яюй непосильне те, що поснльне пфеважнш бшьшосп людей, не почувала себе нсповноцшною, вщчувалависокулюдську рад1сть - радеть газнання, рад1сть ¡нтелектуально1 пращ. Ряд1сть творчосп» [11, 515].
Принцип культуровщповщносп, сформульованнй А. Д1стфвегом, означае здшснення процесу виховання у контексп культури, ор1ентащю виховання на засвоення ïï щнностей i досягнень, прийняття та вщтворення вихованцем соцшкультурних норм. Цей принцип передбачае вщповщшсть змкту шкшьнси освгги багатомаштносп сучасного по.шкультурного суспшьста. У цьому контексп автори Концепцп фомадського виховання особистосп формулюють принцип штф культур носп, «який пфедбачае ¡нтегровашсть украшсько1 нащонально1 культури в контекст загальнодфжавних, европейських i cbïtobhx щнностей, у загальнолюдську культуру», формування особистосп. вщкрита для ¡нших культур, щей та щнностей [7, 9]. Украша з п ¡сторичними, етшчними, мовно-культурними, релшйними, пснхолопчними особливостями, наголошуе Г. Г. Фшпчук, потребуе конструктивного, безконфлктного поеднання украшознавчих щнностей ¡з полкультурною системою [13, 32].
Сучасш дослщники доповнюють класичш педагопчш принципи природовщповщносп i культуровщповщносп принципом свободовщповщносп. Вщкритий та демократичний виховний проспр повинен забезпечувати реал1защю на практищ принципу свободи, надання вихованцям можливосп самостшного вибору форм i вгццв д1яльносп, формування почуття вщповщальносп за ïï виконанння та результата. Оргашзацшш форми навчальжи д1яльносп повинн1 забезпечувати ргзномаштш способи комушкацп учасниив осв1тнього процесу з метою розширення можлив остей решшацп власно1' сощально-моральжн позици, вибору форм i вщцв навчальвл, iBopnoï, практично!' д1яльносп [9, 8].
Визначаючи вихованця як сощальну, бюлопчну i вшьну ¡стоту, О. Газман розробив теор1ю надання допомоги диташ у становленш ïï «¡ндивщуальносп», тобто «розвитку того одиничного, особливого, своерщного, що закпадено у цьому ¡ндивщ1 вщ природи або що вш набув у ¡ндивщуальному досвщЬ> [2, 13]. Дослщник вказуе на необхщшсть педагопчжм гадтримки вшьного стану людини як умови ïï саморозвитку. Актившсть i самостшгасть -складов! такого стану - розглядакггься дослщником як фактори саморозвитку [2, 14]. Останнш стае можливим за умови визнання за людиною права навшьний BHOip.
Отже, принцип свободовщповщносп у фомадянському вихованш пфедбачае свободу вибору вихованцем моде.ш поведшки, а оргашзащя фомадянського виховання як системи пс ихо л ого - пе д arori ni i oï гадтримки сощального розвитку школяр ¡в - встановлення партнерських вщносин вчител1в i вихованщв; надання особистосп права вшьного вибору, розгляд кожно1 сощальжи ситуацн як ресурсу нафомадження сощального досввду. Таким чином, саморозвиток виховання i надання йому вшьного вибору можна вважати яюсною характеристикою фомадянського виховання.
Важливим е дотримання у виховнй Teopiï та практищ зв'язку принципу свободовщповщносп, права особистосп на свободу вибору ¡з вщповщальшстю вихованпя за прийняте piraemw. Це сприяе забезпеченню балансу Mi ж вшьним вибором i загальноприйнятими нормами поведшки та вщносин у сощум та гаюльнш сгальжш, загалом -становлению активно! фомадянсыам позици вихованця.
Вказага принципи визначають особиспсну ор1ентовагасть i багатокомпонентга сть зм1сту фомадянського виховання, що пфедбачае врахування iirrepeciB вихованця у навчально-виховному nponeci, атакож його можливосп у моделюванш зшсту фомадянського виховання. Реаппащя цих принципш веде до побудови вщповщно1 bhxobhoï сисгеми, ïï змгау та оргагазащйних форм.
Яюсними характфистиками фомадянського виховання у контексп класичних принцишв педагопки вважаються особиспсно ор1ентований i д1яльгасний пщходи. Суть пфшого пщходу сшвзвучна ¡з ïmïctom hoboï парадигми особиспсно ор1ентованого виховання: у педагопчному про Lie ci особливе значения мае особиспсний аспект виховання, «коли в центр i освггньо-
виховного процесу стоять ¡нтереси дитини, i'i потреби та можливосп, права окремого ¡ндивща, його суверенитет» [7, 8]. Розумшня особистосп вихованця як мети виховноГ системи за особиспсно ор1ентованого пщходу передбачае активну позищю вихованщв, ix повну вщповщальшсть за самоспйш piniemw, особисту д1яльшсть. Створення виховно! системи на основ1 особиспсно ор1ентованого пщходу передбачае, що особнспсть вихованця е не лише метою, а й суб'ектомвласно1 д1яльносп тавзаемодн.
1ндив1дуапьний шдхщ, який водночас е основою особиспсного пщходу i TicHO пов'язаний ¡з дшльшсним, пфедбачае врахування у процса виховання ¡ндивщуальних особливостей вихованщв: психоф1зюлопчних рис, шзнавальних можпивостей, ддатностей, штереав i потреб. Потреба д1агностувати особиспсш риси та шзнавальш можливосп, врахування ix у процеа педагопчно! взаемодп пов'язана¡з вибором вщповщних форм i метод1в виховання.
Вихщною позищею особиспсно ор1ентованого виховання е визнання права кожно! людини на визначення власно! системи щнностей та принцишв ix реал1зацп в конкретних видах д1яльносп. Громадянське виховання покликано сприяти становлению особиста системи щнностей вщповщно до загальноприйнятних норм поведшки та моральних щеал1в. Якзазначае I. Бех, ключовим принципом виховання е принцип щншсноГ ор1ентащГ, реал1защя якого передбачае залучення Д1тей до взаемодп з навколшшпм cbItom i сприяння формуванню щншсних ставлень до цього свггу з позпцш сучасноГ культури [1, 14]. Це можливо на основ! взаемно! адаптацн загал ь Honimi л ¡защйних щнностей демократа та впчизняно! культури з урахуванням регшнальних особливостей i традицш.
Важливим викликом освггнього процесу е виховання вшьно!, щлкноГ особистосп, здатно!' до самостшного вибору щнностей. Вщтак акаолопчний пщхщ до фомадянського виховання особистосп пфедбачае формування у вихованщв системи загальнолюдських щнностей, що визначають щншсш ор1ентацн, уявлення та установки особистосп, способи газнання явищ дшсносп. Це зумовлюе, на думку I. Зязюна, не лише засвоення знань, (когштивний аспект), а й засвоення щнностей культури (аксюлопчний аспект) [4, 122].
Отже, у нових сощокультурних умов ах важливим е врахування культуролопчного шдходу до розумшня суп процесу виховання. Цим забезпечуеться виховання особистосп, здатно1 жити у контексп нащонально1 та CBiTOBOi культури, приймаючи загальнолюдсью щнносп культури i гармошйно ix поеднуючн у своему житп з нащональними. Бфучи до уваги, що в реальному житп сощалып, по.штичт та мораль Hi проблеми взаемоповязаш й не ¡снують вщокремлено, то характерною особливктю е i'x взаемозв'язок та необхщшсть враховувати демократичш щнносп i норми у процеа i'x виршення. Комплексний пщхщ до розгляду дослщжуваних проблем i вир1шення актуальних завдань виховання пфедбачае врахування багато численних зв'язюв явищ i процес1в. Вщповщно наукове обфунтування будь-яко! д1яльносп повинно опиратися на врахування усього комплексу реальних зв'языв розглядуваного явища чи процесу.
У процеа фомадянського виховання застосовування комплексного пщходу дае можливкть ¡нтефувати результата pisHiix с oui аль но - гу маш тар них дисцишин, позакласно1' д1яльносп, фомадського самоврядування молод1 за ознакою можливосп i'x практичного використання у процса виршення сощальних проблем. Змст фомадянського виховання як багатоаспектне поняття реал1зуеться комплексно, Haecix р1внях навчально-виховного процесу е наскр1зною щеею, а саме: навчальш курси фомадянсько1 оевгга; ¡нтефащя елеменпв фомадянознавчого зм1сту в кнуюч1 предмети (модул i, яы ¡нтефоваш в icropiro, правознавство, украшську лггературу, геофаф1ю тощо); наявшеть демократичного шильного юпмату; оргашзована позашкшьна та позакласна робота; участь вихованщв у д1яльносп м1сцевих фомадських орган ¡защ й та мкцево!' сшльноти тощо. Для розумшня ситуацй' розвитку вихованця недостатньо знати комплекс зв'язюв i взаемовщносин певного явища або процесу. Необхщно враховувати характф i своерщносп кожного явища i звязку, з яким пов'язаний цей процес, володгги ¡нформащею про характер взаемовщносин у ciM'i' вихованця, середовинц оджштюв, тенденцй' розвитку цих сощальних фуп i взаемовщносин в них, тобто застосувата 1 и струме HTapift системного пщходу. Такий пщхщ «пфедбачае розгляд цшеного, багатсрвневого, iepapxinHoro, взаемозалежного, детермшованого, вщкритого процессу в його поспйному розвитку й саморозвитку» [7, 8].
Г.П.Пустовгг наголошуе на таких загальних ознаках будь-яко! системи: наявшсть зовшшньо! цшсносп; складна внутршня побудова психолого-педагопчних взаемозв'язюв I взаемозалежностей; визначення педагопчно! системи як пщсистеми значно бшыпо! (широко! та б агатов ар [ атив но 1), наприклад сощально-педагопчно! системи у межах сощокультурного середовища [12, 343].
Сучасний розвиток науки дииамчний та характеризуеться ¡нтефацшними ироцесами р1зних галузей наукового знания. «Процес зближення наук, застосування комплексного пщходу спричнннли появу спшьних для багатьох наук понять. Коректне використання досягнень ¡нших наук у педагопщ веде до збагачення власне педагопчно! термшологн» [3, 9]. Отже, ефективний вплив на особиспсть можливий лише за умови використання знань про особиспсть, нафомаджених р1зними науками, що и вивчаютъ. У цьому контексп О. Сухомлинська зазначае, що для вивчення й висвплення особистосп як суб'екта виховного чи освггнього ироцесу неможливо об1йтися без методик [ технологш, що застосовуються в таких науках, як культуролопя, антрополопя, сощолопя. «Сучасш дослщницьы методики, що вивчаютъ педагопчш подИ I факти друго! половини 20 ст., мають спиратися на ¡нтефативш гадходн, осмислювати м1жднсцнплшарний проспр», вказуе науковець [10,10].
У цьому розумшш синергетичний п1дх1д, що базуеться на синергетичн1й теорп самооргашзуючих систем, збагачуе прозумния виховно! системи як само оргашзуючо!, резонансно!, яка ¡стотно реагуе не лише на сильш, а й пор!вняно незначш впливи; м'яко!, вщкрито!, здатно! до адаптащ! до зовн1шнього середовища при збереженш власних ¡стотних, характфних особливостей.
Проблема визначення та врахування сощального контексту фомадянсько! осв!ти \ виховання - надзвичайно важлива для фомадянознавчого змсчу, що в1др!зняе його вщ ¡нших навчальних дисципл!н. Його особлив1стю е те, що воно вщбуваетъся у р1зних сощальних контекстах - амя, садок, школа, фомада, держава, ев ¡т. Врахування контексту пфедбачае р1зш способи фомадянського навчання вщповщно до вжових особливостей школяр!в. Для старшокласниюв актуальним зм!стом е розвиток по.штичних та суспшьних процес!в, м1жкультурно! взаемод!! на нащональному та мжиародиом;' р!вш. Це треба враховувати на р!вш формування зм!сту та методичного забезпечення.
Сощальний контекст визначае пр!оритети фомадянського виховання, яю вщр!зняються у р1зних нацюнальних системах: багатокультуршеть, пол1тична осв1та, права людини, подолання сощально! апат!!, мед!Йня о ев 1 тя тощо. Завдання фомадянського виховання визначаються Е1дпов1дно до пофеб особистосп на кожному етага и сощального розвитку, а також ¡нтересами суспшьства та дфжави в конкретних ¡сторичних умовах, ор!ентованими на систему нацюнальних та загальнолюдських щнностей.
Особиспсно д!яльн!сний гадхщ у своему особиспсному компонент! передбачае, що в центр! навчання ! виховання перебувае учень: його мотиви, мета, особливий психолопчний склад, учень як особиспсть [5, 38].
Такий гадхщ сприяе формуванню внутр!шньо мотивовано! актив ноет! вихованця. Його готовшеть до р!зних вщцв д!яльност! базуеться на р!вноправних та партнфських суб'ект-суб'ектних в!дносинах у процес! сгавпращ ¡з педагогом та шшими и учасниками.
Основ га засади особиспсно д!яльшсного гадходу розроблен! у працях Б. Ананьева, I. Беха, Л. Виготського, П. Каптфева, А. Леонтьева, С. Рубшштейна, В. Сухомлинського, де особиспсть характеризуеться субектом д!яльносп.
У д!яльносп ! вщносинах, що формуються у и процес!, закладаються сощальш та психолого-педагопчн! основи особистосп. Виховання ! формування особистосп вщбуваетъся у ход! залучення и до р!зноман!тних вид!в д!яльност! та розвитку вщносин, яи виникають у процес! тако! д!яльносп. Активна д!яльшсть учн1в - це основа уешшного навчання та виховання на в ах р1внях. У д!яльносп розвиваеться психжа людини, формуються !! зд!бносп та особисп якосп як спещал!ста та фомадянина. У 1пй реал!зуюгься суб'ектш функщ! осв!ти: розвиваються сутн!сн! сили ! здатносп людини, що дозволяютъ вибирати оптимальш стратеп! життевого шляху, проявляются ¡шщатива ! вщповщальн!сть; посилюються можливосп для особиспсно-профес!йного зростання, самовизначення, самореал!зацн, саморозвитку зростаючо! людини [8, 52]. Навчання на основ! виконання та засвоення рпних вид!в д!яльност!
перетворюеться в активний навчально-шзнавальний процес, що перешщуе акцент з ¡нформування учн1в на самооволодшня знаниями та вишнями у процеа навчання.
Отже, в о снов i особиспсно д1яльшсного гадходу лежить щея про те, що для ycnixy демократичних перетворень особиспсть повинна не тшьки подшяти демократа mi погляди, а й волод ira ¡нструментар1ем дп в умовах демократ!i. Для цього необхщно оволод1ти базовими компетентностями фомадянськоГ иоведшки, що пфедбачають готов шсть людини здшснювати ефективну сощальну комушкащю, сшвпрацю для досягнення спшьних цшей, ор1ентащю на сприйняття базових демократичних щнностей, особисту саморсашзацпо та участь в суспшьних демократичних процесах. Вщтак концептуальиим положениям компетентшсного шдходу е вмшня на ochobí набутих знань виршувати проблеми, що виникають у pisHiix ситуащях [6, 7].
Зазначимо, що особиспсно д1яльшсний та компетентшсний пщходи методолопчну основу фомадяноформуючого ищходу, який забезиечуе сторення умов для набуття вихованцями у npoueci сощального розвитку здатносп до ¡нтефацп у сощум, всгановлювати фомадянсью вщносини як повнощнш субекти сощального партнерства. Такий пщхщ формуетъся на 6a3i KOMnerenraicHoro, його умовою е не тшьки оволодшня знаниями, умшнями та навиками, а й фомадянськими новоутворами, пов'язаними з актуалпащсю потенцшних можливосгей молодоК людини у суспшьному житп. Сприяючи набутгю вихованцями фомадянських новоутворень (фомадянсьюсть, фомадянська вщповщальшсть, фомадянська позищя, толфантшсть, критичне мислення i т. д.), забезпечуеться íx здатшсть у майбутньому ¡нтефуватися у cbít фомадянських вщносин на ochobí учасниюв сощального паргнфства шюльнсм i míchcroí спшьноти.
Таким чином, фомадянська компетентшсть включае сукупшсть здатностей, яю дозволяють активно, вщповщально та ефективно д1яти в демократичному суспшьствг У cipvKiypi фомадянсько! компетентносп доопдники виокремлюють таи ochobhí компонента: агаолопчний, що визначаеться мотивами та установками особистосп; когнггивний, пов'язаний Í3 знаниями та способами íx отримання; д1яльшсно поведшковий, пов'язаний з процесом становления умшь та навичок на ochobí отриманих знань i способами реатпзацп цих вмшь. У про Lie ci реал1зацн фомадяноформуючого пщходу вихованщ отримуюгь можлив1сть набути навички самооргашзаци; оволодш! способами ефективного Biipiuieinm проблем; навчитися формулювати cboí ¡нтереси, легггимно ix оформляти, вибирати та делегувати cboíx представниыв для викладення цих штерссш; шукати союзниыв та партнер ¡в, оволод1вати мистецтвом пошуку K0Mnp0MÍcÍB ¡3 владою; формувати вмшня вщстоювати сво! ¡нтереси пуб.гпчно: оргашзовувати проведения суспшьних експфтиз та брати в них участь; отримати навички створення та д1яльносп молод1жних фомадсышх оргашзацш як суб'екпв фомадянського сусшльства; ocboith навички иоведшки у конкурентному середовиип; навчитися вшьно ор1ентуватися в основних питаниях сучасноГ иолггаки тощо.
Шюльний сощокультурний проспр стане фомадянським за умови забезпечення права кожно1 особистосп на ¡ндивщуальшсть, самостшшсть, вшьний BH6ip, становлению фомадянських компетентностей вихованщв у шзнавальнш та сощалыий практищ, набуття ними сощального досвщу. У цьому виявляеться зв'язок особиспсно-д1яльшсного та фомадяноформуючого гадход1в у фомадянському вихованш учшв. Оргашзащя фомадянського виховання в сучасних умовах проявляемся у досгатньо широкому та багатовекторному npoueci сощально-педагопчного пошуку, що пфедбачае викорисгання р1зних пщход1в i принцип!в, яи спрямований на формування фомадянських компетентностей учн1всько1 молодг
Л1ТЕРАТУРА
1. Бех I. Д. Особиспсно зсрентоване виховання. - К., 1998.
2. Газман О. С. Ответственность школы за воспитание детей // Педагогика. - 1997. -№ 4. - С. 12-18
3. Гончаренко С., Кушшр В., Кушшр Г. Методолопчш знания ж внявлення фундаменталЬацп ирофесшно! тдготовки вчнтеля // Шлях ocbítii. - 2007. - № 3. - С. 2-8.
4. Зязюн I. Педагопчиа майстершсть - ос оби ci ích о-центр ое ан а д1яльшсть // Педагопка духовносп: поступ у трете тисячангпя: Maiepiа.ни шжнародно! науково! конференцп: 19 kbít. 2005 р. - К.: НПУ ím. М. П. Драгоманова, 2005. - С. 122-123.
5. ЗимняяИ. А. Педагогическая психология Учебное пособие. -Ростов-на-Дону.: Феникс, 1997. -480 с.
6. Компетентшсний гид?ад до оргамзаци иавчального ироцесу - ключ до його оновлення // Осв1та Украши. -2007. - 10 сериня.
_ТЕОР1ЯI МЕТОДИКА ВНХОВАННЯ_
7. Концептця громадянського внховання осопистосп в умовах розвитку укерашсько! держа кносп // Шлях освпи. - 2000. - № 3. - С. 7-13.
8. Меняев А. Ф. Учебная работа в техническом вузе. - М., 1992. - 280 е.
9. Радул В. Сошалгзашя й розвиток особистосп // Шлях освии. - 2006. -№ 2. - С. 7-13.
10. Сухомлинська О. Методолопя дос.тпдження ¡сторико-педагопчннх реалш друго! половинн XX скшпти // Шлях ocBi™. - 2007. -№ 4. - С. 6-12.
11. Сухомлинський В. О. Вибраш твори в пяти томах. - К.: Радянська школа, 1977. - Т. 4.
12.IIyeTOBiT Г. П. Тесретико-методичи основи еколопчно! ocbIth i внховання учшв 1-9 клаав у
позашгальних навчальннх закладах: Монограф1я. -К.-Лутанськ: Альма-матер, 2004. -540 е.
13.Фшшчук Г. Г. Громадянське сустльство: осв1та, етнокультурна, етнополкика. -Чершвщ: Зелена Буковина, 2002. -488 с.
14. Юдина Н. П. Традиция: социокультурные и педагогические аспекты // Педагогика. - 2002. - № 8. -С. 35-38.
Марина САВЧЕНКО
ОСОБЛИВОСТ1 К0МУН1КАТИВН01 АКТИВНОСТ1 Д1ТЕЙ СТАРШОГО ДОШК1ЛЬНОГО В1КУ
У cmammi розкриеаются occSnueocmi та piem комуткативно1 активности dimeü старшого доштаьного в1ку у ix стосунках з виховатепем. Вказано на фактори, що зумовпюютъ комушкативну актившсть дошкшьнят.
Пщготовка вихователя до робота з розвитку комушкатавних умшь д1тсй дошыльного вку е одшею ¡з стрижневих проблем дошыльного внховання. Ii' актуальшсть зумовлюеться прюритетними напрямами НацшнальноГ доктрини розвитку освгги Украши у XXI стсштп, Закошв Украши «Про освпу», «Про дошкшьну освпу», «Комплексними заходами щодо Bce6i4Horo розвитку i функщонування украшсько! мови», спрямованими на модфшзащю дошкшьно1 освгги, оновлення зм1сту, вдосконалення форм, метод1в i технологи навчання дггей рщно1 мови, розвитку культури мовлення та мовленневого спшкування.
Людина - ¡стота сощальна. 3 перших мкящв життя вона вщчувае необхщшсть у спшкуванш з шшими людьми i постшно розвиваеться - вщ потреби в емоцшному контакт! до глибокого особиспсного спшкування i сгавпращ. Ця обставина визиачае потенцшиу безперфвшсть сшлкування як необхщну умову життед1яльност1. Сшлкування е складною i багатофанною д1яльшстю особистосп, потребуе специф1чних знань i умшь, якими людина оволодшае в npoucci засвоення сощального досвщу, нжопиченого попередшми поколшнями. Високий pieeHb комушкативносп становить запоруку ycniniHoi' адаптацн людини до будь-якого сощального сфедовигца, що визначае практичну значимсть формування комушкатавних умшь з раннього дитинства.
У цьому контексп сшлкування i його значения для розвитку особистосп е надзвичайно важливою проблемою, яка вимагае фунтовних наукових доонджень. Цшшсть дошыльного в1ку i вщношення до нього як до унжального перюду розвитку особистосп зумовлюе завдання розширення можливостей кожно! дитани для компетентного внбору свого життевого шляху, якнй буде визначатася особнспсною opicirraiycio на шшу людину, усвщомлешстю в правилах застосування сшлкування, актившстю в ргзних видах д1яльносп. Особливо складна проблема -спшкування хлопчпыв та д1вчаток дошкшьного в псу. Причина цього полягае у вщсутаосп у дггей слсмснтарних комун ¡катавних навичок, що е наслщком недостатньо1 уваги батьыв i педагопв до питань розвитку комушкатавних зд1бностей cboix вихованщв
В основ! багаточисленних публжацш, що були присвяченш вказанш проблем!, лежить концеищя д1яльносп, розроблена A.M. Леонтьевим, В. В. Давидовим, Д. Б. Ельконшим, А. В. Запорожцем та ¡н. Беручи н за основу, М. I. Лшна, А. Г. Рузськая, Т. А. Решна розглядають спшкування як комушкативну д1яльшсть. Комушкатавш ушння сприяють псих1чному розвитку дошюльника, впливають на загальний р1вень його д1яльносп (3. М. Богусловська, Д. Б. Ельконш), значения сформованосп комушкатавних умшь стае бшыи очевидним на erani переходу дитани до навчання в шко.щ (М. I. Леша, А. Г. Рузськая, Т. А. Решна, В. А. Петровський). У психолого-педагопчних дослщженнях зазначаеться, що це
