CC BY
28
_ТЕОР1ЯI МЕТОДИКА ВНХОВАННЯ_
7. Концептця громадянського внховання осопистосп в умовах розвитку укерашсько! держа кносп // Шлях освпи. - 2000. - № 3. - С. 7-13.
8. Меняев А. Ф. Учебная работа в техническом вузе. - М., 1992. - 280 е.
9. Радул В. Сошалгзашя й розвиток особистосп // Шлях освии. - 2006. -№ 2. - С. 7-13.
10. Сухомлинська О. Методолопя дос.тпдження ¡сторико-педагопчннх реалш друго! половинн XX скшпти // Шлях ocBi™. - 2007. -№ 4. - С. 6-12.
11. Сухомлинський В. О. Вибраш твори в пяти томах. - К.: Радянська школа, 1977. - Т. 4.
12.IIyeTOBiT Г. П. Тесретико-методичи основи еколопчно! ocbIth i внховання учшв 1-9 клаав у
позашгальних навчальннх закладах: Монограф1я. -К.-Луганськ: Альма-матер, 2004. -540 е.
13.Фшшчук Г. Г. Громадянське сустльство: осв1та, етнокультурна, етнополкика. -Чершвщ: Зелена Буковина, 2002. -488 с.
14. Юдина Н. П. Традиция: социокультурные и педагогические аспекты // Педагогика. - 2002. - № 8. -С. 35-38.
Марина САВЧЕНКО
ОСОБЛИВОСТ1 К0МУН1КАТИВН01 АКТИВНОСТ1 Д1ТЕЙ СТАРШОГО ДОШК1ЛЬНОГО В1КУ
У cmammi розкриеаются ocoSnueocmi та piem комушкативно'С активности dimeü старшого дошкольного ему у ix стосунках з виховатепем. Вказано на фактори, що зумовпюютъ комушкативну актившсть дошкшьнят.
Пщготовка вихователя до робота з розвитку комушкатавних умшь д1тсй дошыльного вку е одшею ¡з стрижневих проблем дошыльного внховання. Ii' актуальшсть зумовлюеться прюритетними напрямами Национально! доктрини розвитку освгги Украши у XXI стсштп, Закошв Украши «Про освпу», «Про дошкшьну освпу», «Комплексними заходами щодо Bce6i4Horo розвитку i функцюнування украшсько! мови», спрямованими на модфшзащю дошкшьно1 освгги, оновлення зм1сту, вдосконалення форм, метод1в i технологи навчаиня дггей piflHoi мови, розвитку культури мовлення та мовленневого спшкування.
Людина - ¡стота сощальна. 3 перших мкящв життя вона вщчувае необхщшсть у спшкуванш з ¡ншими людьми i постшно розвиваеться - вщ погреби в емоцшному контакт! до глибокого особиспсного спшкування i сшвпращ. Ця обставина визначае иотенцшну безиерфвшсть сшлкування як необхщну умову життед1яльност1. Сшлкування е складною i багатогранною д1яльшстю особистосп, иогребуе специф1чних знань i умшь, якими людина оволодшае в npoucci засвоення сощального досвщу, нжопиченого иопередшми поколшнями. Високий pieeHb комушкативносп становить запоруку ycniniHoi' адаптацп людини до будь-якого сощального сфедовигца, що визначае практичну значимсть формування комушкатавних умшь з раннього дитанства.
У цьому контексп сшлкування i його значения для розвитку особистосп е надзвичайно важливою проблемою, яка вимагае грунтовних наукових дослщжень. Цшшсть дошыльного BiKy i вщношення до нього як до унжального иерюду розвитку особистосп зумовлюе завдання розширення можливостей кожно! дитани для компетентного вибору свого життевого шляху, якпй буде визначатася особиспсною opicirraiycio на ¡ншу людину, усвщомлешстю в правилах застосування сшлкування, актившстю в ргзних видах д1яльносп. Особливо складна проблема -спшкування хлопчиыв та д1вчаток дошюльного в псу. Причина цього полягае у вщсутаосп у дггей слсмснтарних комун ¡катавних навичок, що е наслщком недостатньо1 уваги батьыв i педагопв до питань розвитку комушкатавних зд1бностей cboix вихованщв
В основ! багаточисленних публжацш, що були присвяченш вказанш проблем!, лежить концепщя д1яльносп, розроблена A.M. Леонтьевим, В. В. Давидовим, Д. Б. Ельконшим, А. В. Запорожцем та ¡н. Беручи ii за основу, М. I. Лшна, А. Г. Рузськая, Т. А. Решна розглядають спшкування як комушкативну д1ялыпсть. Комушкатавш ушння сирияють псих1чному розвитку дошюльника, впливають на загальний р1вень його д1яльносп (3. М. Богусловська, Д. Б. Ельконш), значения сформованосп комушкатавних умшь стае бшыи очевидним на erani переходу дитани до навчання в шшт (М. I. Леша, А. Г. Рузськая, Т. А. Решна, В. А. Петровський). У психолого-педагопчних дослщженнях зазначаеться, що це
_ТЕОР1ЯI МЕТОДИКА ВИХОВ АННЯ_
визначаеться змктом i характером спшкування з вихователем (M. I. JliciHa, В. А. Петровський), з батьками (3. М. Богусловська, С. В. Корницька), вщношення з однол1тками (Л. М. Башлакова, А. О. Рояк), д1яльшстю i досяганням ycnixiB у шй (P.C. Буре, Р. Б. Стерюна), культурою спшкування (Т. А. Антонова, C.B. Петрша).
Метою стати е висвгглення проблеми комушкативно1' активносп д1тей старшого дошкшьного вжу в ix стосунках з вихователем.
У дошкшьному Eiui серед контачив дитини з людьми, яю ïï оточують, значне Micue посщае спшкування з вихователем у дошкшьному навчальному заклад i. Характер та ¡нтенсившсть цього стлкування визначаються як актив тетю дитини, так i сощальним середовищем, наявшетю вщповщних умов. Актившсть у епшкуванш 3i старшими вважають одним ¡з показниюв не лише повнощнного розвитку особистосп, а й емоцшного благополуччя, душевного комфорту, рад о cri вщ ¡ндивщуально1 дп i т. д. Якщо дитина дошкшьного bîky повшетю реал1зуе природну потребу поспйного контактування з дорослим (прагне домогтися прихильносп, привфнути його увагу до себе), це евщчить про те, що пешпчно й сощально вона розвиваеться нормально. Але якщо з певних причин (наприклад, змшилося звичне середовище, у ирисутносп дп~ей висловлюеться стурбовашсть з приводу piiniix життевих проблем тощо) дитина замикаеться у co6i, уникае зустр1чей, стае малоактивною, скутою, невпевненою, це вже треба розглядати як тривожний симптом, що заевщчуе чи то ïï нездужання, емоцшний дискомфорт або навггь початок деформацн особистосп. Усшх у досягнент взаеморозумшня з педагогом зал ежить насампфед вщ того, як дитина виявляе себе, свое ставлення, бажання сшлкуватися з ним, тобто вщ комушкативно1 актив но cri. Показниками ïï е: шщатившегь у епшкуванш з вихователем (маються на уваз1 Bei самостшш дп стосовно нього, шрямоваш на встановлення контакт); ¡нтенсившсть спшкування (частота звертань з власно1 шщативи); наиолегливкть (домагання ирояву ставлення до того, що вона робить).
Щоб одержати даш, яи харжтеризують шдивщуалып особливосп зазначених якостей, noTpiÖHi тривал1 спостфеження за дпъми протягом дня, а особливо - гад час прогулянок на гральному майданчику та пщ час самостшио1 художньо1 д1яльносп. Адже тут дни найбшыи розкуп, ix д1яльшсть вихователем не регламентуеться. Pi3Hi piBHi комушкативно1' активносп дошюльникш ироявляються в неоднаковому ставленш до спшкування з вихователем; у pi3Hifi Mipi ïxHboï ¡ндивщуальносп в цьому nponeci (¡нтенсивносп й наполегливосп); у мотивацп спшкування; у своерщносп застосовуваних емоцшно-виражальних засоб1в спшкування.
Таких piBHÎB три. Високий - дитина поспйно активно спшкуеться з дорослим, висловлюе свое защкавлення, бажання i готовшеть контактувати з ним, вдаеться до pi зних с по со б ¡в привфнути його увагу. Загальна кшыасть таких контакт у два рази бшьша, шж в ¡нших д1тей. Сионукальш мотиви цього найргзномаштш mi, в них бачиться прагнення до взаемодп Bcix в ид ¡в - дшово1, газнавально1, особиспсжн.
Середшй р1вень комушкативносп - ¡шщативау епшкуванш належить дорослому, дитина не вщмовляеться вщ цього, хоча й не висловлюе особливого защкавлення. Потребу поспшкуватися задовольняе, контактуючи з однол1тками.
Низький р1вень - ¡шщатива у епшкуванш належить дорослому, дитина не виявляе бажання, готовносп встуиати з ним у контакт, навмисне уникае його.
Варто вказати на ще одну складову цього процесу - рлпння дитини проявите себе, cboï переживания. Необхщшсть передати вщтшки свого ставлення спонукае ïï добирати иайбшьш виразш засоби, поспйно спрямоваш на те, щоб залучити дорослого до взаемодп. А педагогу вони дають змогу краще роз1братися в особливостях поведшки вихованщв i вщповщно впливати на них.
Варто розр1зняти експресивш можливосп дитини, коли вони е засобом прояву ïï ставлення до педагога i е засобом впливу на нього. Р1вень розвитку експресн кожного дошкшьника можна вивчати як у звичайних умовах спшкування з вихователем у дитячому садку, так i через реалпацпо потреби дктати розумшня з його боку. Для цього треба використовувати сиещалын ситуацп, щоб з'ясувати, як малюк домагаеться свое! мети, рсал1зуючс бажання «я хочу». Необхщно фжсувати засоби, яю вш використовуе для того, щоб вщетояти свое бажання, наприклад: вихователь не дае йому якусь ¡фашку, предмет або, навпаки, пропонуе взяти.
_ТЕОР1ЯI МЕТОДИКА ВИХОВАННЯ_
Спостереження показують, що шмпса обличчя стае виразшшою, коли дитина хоче домогтися чогось, вщчувае гостру потребу в чомусь. Ситуацп, в яких вона не змогла виявити сво! переживания, спонукають П оволод1вати поряд ¡з загальноирийнятими ексиресивними еталонами й тими засобами, якими ще не користувалася.
Як правило, у комушкативно активних д1тей емоцшно-виражальш можливосп набагато яскрав1пн, шж у пасивиих або замкнутих. Гхш контакта з вихователем здшснюються не лише словесно, а й за допомогою виразно1 м1шки, завдяки чому реал1зуеться добре розвинена потреба у взаемодп. Для таких дошкшьншав характерна активна оркнтащя на педагога, вони наполегливо намагаються залучити його до свое! д1яльносп. заводять розмови на рпш теми. Тут присутнш розрахунок на вщповщальну поведшку дорослого - його оцшку, ставлення до них, до IXшх дш. Власне ставлення до вихователя в ¡льне, доброзичливе, защкавлене.
Спшкування з вихователем малокомушкативних д1тей скуте, невиевнене 1 зводиться загалом до звфтання за ¡нформащею, за посфедництвом у задоволенш ситуативних ¡нтфеЫв; особиспсш мотиви поещають незначне мкце. Характф взаемодп з дорослим визначаеться переважно його актившетю у задоволенш потреб, а не ¡нтфесом до нього особисто I спшкування з ним. Контакт лише мовний, без експресивно лиг.ичних засоб1в.
Неактивш, замкнега дгги не вмшть [ не хочуть проявите себе, не роблять жодного кроку назустр1ч вихователев1 й у зд1сненш своГх бажань щонайменше ор1ентуюгься на нього та його ставлення [1].
Отже, як бачимо, дошюльники у процеа сгалкування з педагогом показують неоднакош р1вш комушкативно! активность По-р1зному домагаються вони \ його прихильносп. 1шщативш, товарисьи прагнугь широкого 1 всеб1чного спшкування, спонукають постшно спостфшати за ними, реагувати на р1зномаштш дп. Ощнки вихователя, його защкавлене ставлення до того, що роблять вихованщ, дають змогу дням краще ор1ентуватася у навколишньому. Таке взаемне спшкування, позитивно забарвлеш контакти сирияють розвитков1 ще бшыжи комушкативносп. Оскшьки дгги дошкшьного в1ку, постшно виливаючи на вихователя, домагаються уваги, тепла, це зм1цнюе ¡хню власну ирив'язашеть до нього. Втягуючи дорослого у свою д1яльшсть, вони активпують цим [ його самого, що розширюе, збагачуе доевщ розумшня педагога, вщнаходження з ним сгально! мови.
Вихов атель дошкшьного навчального закладу е для дитини нойем загальнолюдських вимог, правил, ощнок (висловлюе заохочення, зауваження, заборони). Тому на о с нор, 1 життевого доевщу взаемин з ним формуються визнання чи невизнання його, дорнра чи недорпря до нього 1 його оцшного ставлення, любов чи острах, умшня висловити йому своГ почутгя, свою прив'язашеть, бажання дшитися сво1ми радощами 1 невдачами.
Актившсть як з боку дп~ей, так I з боку дорослого сприяе кращому взаеморозумшню у процеа спшкування. Коли ж комушкатавна здатшетъ у дошильниив слабка, це ускладнюе спшкування з людьми, яи 1х оточуюгь, що, вщповщно, породжуе замкнупсть, неконтактшеть, вузьку виб1рков1сть. Спостереження I практика евщчать, що тшьки завдяки двостороншм контактам, за яких дитина вщчувае себе об'ектом уваги I поваги, формуеться иозитивне ставлення до ощнки 1 впливу, а з цим - доброзичлив1сть, комушкатавшеть. I навпаки -вщеутшеть емоцшжн сшвзвучносп, очжування холодного, байдужого ставлення вихователя гальмують актившсть, спрямовану нате, щоб заслужити його схвалення, його прихильшеть.
Встановлено: комушкативна актившсть, спонукаючи дггей сгалкуватися з дорослими, залежить вщ багатьох фактор1в. Мае значения, як складалося спшкування дитини напопередшх еталах розвитку, наскшьки вона вщчувае потребу в тому, щоб виявити себе 1 щоб дорослий розу\ЦЕ и', а також наскшьки характф спшкування з ним дае змогу для прояву активносп й шщативи [4, 145].
У практищ виховання дуже важливо, щоб педагог не тшьки стимулював актившсть дошкшьниыв, а й хот [ був готовий роздшити 1x1 и ифеживання, стати для них джфелом радогщв.
Точне визначення ршня комуш катив но 1 активносп дп~ей дошкшьного вку доиоможе виробита щодо кожного вщповщну стратепю сгалкування. Але насамиеред педагог повинен пам'ятати, що абсолютна бшьиисть д1тей вщчувае гостру потребу в уваз1 дорослого 1 хворобливо пфеживае дефщит и. Неувага бентежить дитину, ображае так само, як \ несправедливкть, змушуе усаштнюватися, вщходити вщ контакт ¡в.
_ТЕОР1ЯI МЕТОДИКА ВИХОВАННЯ_
Отже, спшьна д!яльшсть, якою е спшкування, неможлива, якщо один ¡з учасниыв проявляе пасившсть. Цей процес взаемний, тому вихователев1 не варто чекати, доки актившсть дитини спонтанно проявиться у ход1 спшкування, а иотр1бно заохочувати и, змшювата свое ставлення до маложтивних, неконтактних, насичуючи його ласкою, теплом. Мета тако! зли ни -зробити об'ектом уваги замкнуто! дитини чуйшсть, приязнь до не! дорослого.
Доброзичливкть, увага вихователя долаюгь скупсть, некомушкабельшсть дитини. Переборюючи сором'язливкть, дитина починае проявлятп ¡нтерес до дорослого.
Л1ТЕРАТУРА
1. Галигузова Л. Н., Смирнова Е. О. Ступени общения от года до семи лет. - М.: Просвещение, 1992. -143 с.
2. Коментар до Базового компонента дошильно! осени в Украин: Науково-методичний поабник / Наук. ред. О. Л. Кононко. - К: Дошмльне виховання, 2003. - 243 с.
3. Кононко О. Л. Життева компетентшстъ - стратепя дошюльного виховання И Дошюльне виховання. -1999. -№5.
4. Лнсина М. И. Общение, личность н психика ребенка / Под. ред.. А. Г. Рузской. - Москва-Воронеж, 1997.-384 с.
Юрш СТЕЖКО
КУЛЬТУРОВ1ДПОВ1ДН1СТЬ РЕЛ1Г1ЙНОГО ВИХОВАННЯ
Назначаешься корелящя решгшного виховного навчання о соцюкуаьтурними чинникахш сучасного тформащйного суспшьства. Розглядаетьься проблема впровадження такого навчання у втчшнянш шктьнш освтг.
Участь УкраГни у Болонському про цей зобов'язуе освтн не лише до досягнення вищих стандарт освгга, а й пщнесення моральносп, виховання високо! духовносп ишльно! та студентсько! молодь Суспшьсгоо перебувае ниш в сташ сощ ально - пол ¡тич но 1 модфшзацн. Втол, ще не подолавши рудимента тотально! ¡деолопзацп уах сфф буття людини, воно вже з1ткнулося ¡з викликами демократа. вадами неконтрольовано! шформатазаци, втратою ор1ентир1в духовного становления наци. Виникли розб1жносп в оцшках морально! ситуацн. Задекларована нацюнальна щея, яка мала би стати ¡деолопею нацюнального становления, не набула свого конкретного змктовного наповнення, отже, не стала св1тоглядним дороговказом для молодь
Не останню роль у духовному нплиш на молодь з уама його негативними проявами належить ¡нформацшно-комушкацшним системам, передусш електронним засобам масово! шформацп. Створена ними субкультура, в якш утерджуеться геро!ка розпуста, пропагуються модел1 деструктивно! поведшки, виводить молодь ¡з ще несформованими життевими установками ¡з-пщ виховного впливу батьыв, педагопв, Кр1м того, зазначае О.Сухомлинська, «складне полггичне становище, брак моральносп в так званих по.штичних ели, використання молод1 в тштичних ¡фах, невироблешсть вщповщно! дфжавно! молод1жно! пол ¡тики, волаюча сусшльна несправедлив1сть призводять до зростання шгшзму, жорстокосп, злочинносп, антипатр1 отичних, антагромадянських вистушв, до того, що учш вважають уйх учител1в невдахами» [18, 37], - «Засоби масово! шформацп та комушкацп дедаш бшыпе впливають на сусшльство й особливо молодь, пропагуютъ насилля, зброю, силу, прищеплюють моральний релятив1зм, конформизм \ цшнчно-гедошстичне ставлення до повсякдення. Усе це призводить до вщчуження дггей \ молод1 вщ мораль.., до певного заперечення духовносп й моральносп як суспшьно \ особиспсно значущих феномешв» [17, 13]. Це лише декотрк але показов! ощнки сучасного стану украшського суспшьства.
Тож невщворотаим бачиться адаитування школи до с ощ о культур них умов традицшно! культури, повернення до корен ¡в свое! духов носп, ¡стинних щнностей - христаянсько! мораль Те, що через пгальне виховне навчання формуеться майбутне поко.шння, е неспростовним фактом, визнаним уйма педагогами - як впчизияними, так \ захщними. Отож, педагопчна спшьнота мае внзначитися з там, до чого ми прагнемо, яю пдпиосп маемо сповщувата \ на яких засадничих принципах маемо !х впроваджувата у педагопчиу практику, щоб не наражата
