CC BY
11
УДК 338.244.47: 336.14:342.2 DOI: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2020.1(38).202-218
Василь Федосшович Столяров
д-р екон. наук, проф. академк АЕН Украши ORCID 0000-0002-4399-7117
e-mail: stolyarovvf@ukr.net;
Оксана B'n4e^aeiena Шинкарюк
канд. екон. наук, докторант академк АЕН Украши ORCID 0000-0002-3004-0404
e-mail: kseniya3001@yahoo.com;
Вталш Володимирович Островецький
канд. екон. наук, докторант
e-mail: v.ostrovetskyy@gmail.com,
Вжторш Василiвна Столярова
д-р фтософи в галузi економши i фтанав ORCID 0000-0002-9483-5126
e-mail: antoshka@ukr.net,
1нститут фiзичноí економти iM. С.А. Подолинського, м. Кшв
МЕТОДОЛОПЧШ ЗАСАДИ Ф1СКАЛЬНО1 ДЕЦЕНТРАЛ1ЗАЦП ДОХОД1В В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ БЮДЖЕТНО1 ФЕДЕРАЛ1ЗАЦП УН1ТАРНО1 ДЕРЖАВИ
Вступ. Впроваджуючи передовий свгговий досвщ i закладаючи основу сучасно! системи управлiння дер-жавними фшансами в останнi роки, Укра!на провела низку важливих реформ в галузi управлiння держав-ними фшансами. Зокрема, устшно впроваджено су-часну систему казначейського облiку iз застосуванням единого казначейського рахунку [1]. Кодифжовано нацiональне законодавство з питань оподаткування.
Здiйснюеться модернiзацiя системи податкового адмшстрування на основi вiдмови вiд традицшного адмiнiстративно-командного стилю до бшьш сучас-ного, орiентованого на надання послуг [2].
З 2017 року введено трирiчне планування Державного бюджету Укра!ни, створено Державний Фонд Регюнального розвитку, розпочато процес децентраль защ! державного управлiння [3].
Проте, попри вс проведенi реформи i удоскона-лення, низька ефективнiсть державних видатюв, недо-статнi швестищ! у розвиток шфраструктури, недовер-шенiсть адмiнiстрування процесу формування бюджет-них доходiв (наявшсть податкового боргу по сплатi за-гальнодержавних податюв, заборгованiсть з вщшкоду-вання ПДВ), дефiцитнiсть Державного та профщит-нiсть мiсцевих бюджетiв Укра!ни у поеднаннi iз не-гнучкими моделями фiнансового управлiння усклад-нюють проведення ефективно! сощально-економiчноl та бюджетно-податково! полiтики.
Бюджетно-податкову полiтику визначено серед основних шструменпв сприяння активному, сталому i збалансованому економiчному зростанню, передуам, на основi стабМзащ! ситуацп у бюджетнш сферi. Проведення ефективно! бюджетно-податково! политики сприятиме пiдвищенню впевненосп та сощально-еко-номiчно! стiйкостi свггово! та регiонапьних (нащо-нальних) виробничо-технолопчних систем, досяг-
ненню фiнансовоI стабшьноси та li захисту, а також забезпеченню всього свiтового суспшьства можливос-тями для отримання переваг вщ глобалiзацiI та впро-вадження останшх досягнень науково-технiчного про-гресу.
В Комюшке тридцять четверто1 наради М1жна-родного вапютно-фiнансового комiтету (МВФК) вщ 8 жовтня 2016 року наголошувалось, що всiм кра1нам слiд застосовувати гнучку бюджетно-податкову пош-тику i3 акцентом на створення умов та сприяння еко-номiчному зростанню, в тому чист на основi прюри-тетно1 уваги до розмiщення високояюсних iнвестицiй.
Одночасно слiд нарощувати фшансову стiйкiсть держави шляхом забезпечення стабшьно! траекторп зменшення вiдношення державного боргу до валового внутршнього продукту (ВВП).
Заходи податково-бюджетно! попiтики, яю вселя-ють довiру i вiдповiдають цим принципам, сприяти-муть динамiчному економiчному зростанню i тдви-щенню впевненосп у майбутньому. Ретельно побудо-ваш податковi структури, а також завдання щодо вдосконалення бюджетного планування, мобМзацп бюджетних доходiв, сприятимуть прискоренню i тем-пiв соцiапьно-економiчного зростання, i захисту враз-ливих груп населення та зменшенню соцiапьноI не-рiвностi [4].
Становлення та розвиток шституту мiсцевого са-моврядування в Укра!ш, забезпеченого достатнiми джерелами фiнансування конституцшних повнова-жень, визначае необхiднiсть розбудови оновленого формату вiдносин м1ж Державою, органами мюцевого самоврядування та платниками податюв (бiзнесом i домашнiми господарствами). Основним завданням у сферi розвитку мюцевого управпiння Укра!ни (яке одночасно е значимою проблемою) е змщнення дохщ-
них джерел оргашв мюцевого самоврядування з метою формування економiчно-спроможних, конкуренто-здатних та самодостатнiх Об'еднаних теритс^альних громад (дапi — ОТГ).
Модершзащя моделi мiсцевого самоврядування, що е прюритетом поточно! економiчно! полiтики Украши, потребуе розробки виважених, прозорих i ре-зультативних рiшень щодо удосконалення процесу формування фiнансових ресуретв ОТГ.
Основнi засади, принципи i критерп, а також пропорцп, форми i механiзм акумуляцп фiнансових ресурсiв на рiзних рiвнях державного управлшня на-бувають особливого значення в процеа трансформаций взаемовiдносин м1ж центральним рiвнем управлiння та локальними юрисдикщями. Оскшьки будь-яю но-вацп у сферi державного управлiння потребують фь нансового забезпечення на всiх етапах !х розробки, впровадження та адмшстрування. Вiдповiдно, потребують теоретичного обГрунтування i основнi вектори трансформаций доходно! бази мюцевого самоврядування, зорiентованоl на формування бюджетiв органiв мюцевого самоврядування Укра!ни, спроможних за-безпечити прискорений репональний розвиток у ветх сферах соцiально-економiчно! та шшо! дiяльностi.
Весною 2014 року Кабiнет Мшс^в Укра!ни ухвалив Концепцiю реформування мюцевого самоврядування та територiально! оргашзацп влади в Укра!ш, яка вщповщае европейським принципам самоврядування [5; 6].
У червш 2014 року прийнято Закон Укра!ни «Про ствробггництво територiальних громад» [7].
Вiдповiдно до Позачергового послання Президента Украши [8], Стратеги сталого розвитку «Укра!на 2020» [9], Коалщшно! угоди [10], Програми дiяльностi Кабiнету Мiнiстрiв Украши [11], Верховна Рада затвердила План законодавчого забезпечення реформ в Укра!ш [12].
Проект змш до Конституций Укра!ни, у разi його прийняття, дозволить остаточно закрiпити адмшстра-тивно-територiальний, устрiй, та нову регiональну карту територп та повноваження територiальних громад.
У результата децентралiзацi! державного управлшня в Укра!ш органи мюцевого самоврядування на-бувають бшьшо! фшансово! автономп, значно розши-ряеться i сфера !х повноважень, а разом з цим — i суми державних коштiв, що надходять та/або лишаються у !х розпорядженш. Мiсцевi органи влади приймають все бшьше рiшень щодо здiйснення державних швес-тицiй, експлуатацп й обслуговування найбшьших i найважливiших об'ектiв шфраструктури, в частинi фiнансування робiт з експлуатацп, технiчного обслуговування та оновлення основних засобiв.
Передусiм, це сфери охорони здоров'я i освгга, а також сфера комунальних послуг. Означеш повноваження потребують вщповщного фiнансового забезпечення як у формi власних доходiв нових адмшстра-тивно-територiальних утворень, так i у виглядi спе-цiалiзованих субвенцiй та субсидш iз Державного бюджету Украши.
Законом Украши «Про мюцеве самоврядування в Укра!ш» вiд 21.05.1997 року були визначеш сфери вщ-повщальноста органiв мiсцевого самоврядування, роз-дшяючи кожну з них на власш i делегованi повноваження [13]. Власними (або самоврядними) повнова-женнями е права i обов'язки мюцевих органiв само-
врядування, яю визнаш державою i передбачають са-мостайне рiшення населенням питань мiсцевого значення.
Делегованими визнано повноваження, що надаш органам мюцевого самоврядування законом, з одно-часною передачею необхщних матерiальних i фшансо-вих ресуретв, реалiзацiя яких контролюеться органами виконавчо! влади Укра!ни.
До сфер вщповщальноста мiсцевих органiв самоврядування Украши належить: забезпечення комплексного розвитку територп громади; планування; бюджет i фiнанси; управлiння власнiстю громади i мiсцевими фiнансовими засобами; забезпечення потреб населення в житл^ транспорта, торгiвлi i комуна-льнi послуги; сощальний захист населення; зовнш-ньоекономiчна дiяльнiсть; сприяння оборонi держави; розвиток охорони здоров'я, освгга, культури та спорту; захист навколишнього середовища; регулювання зе-мельних вiдносин; облiк; лщензування та реестрацiя; а також шформацшне забезпечення.
Згiдно з останнiми змшами, внесеними до Бюджетного кодексу Законом Украши вщ 28 грудня 2014 року за № 79-УШ, було скасовано розподш до-ходiв на перший i другий кошики.
Актуалiзацil теми дослiдження сприяла розробка проектав:
— Державно! стратегi! регiонального розвитку на 2021-2027 рр. (нацюнальний рiвень) та Регiональних стратегiй адмiнiстративних областей на перюд до 2027 р. (репональний рiвень);
— Планiв заходiв з реалiзацi! Стратеги на 20212023 рр. (перший етап).
Формування вказаних стратегiй i плашв заходiв передбачае наявнiсть нацiонально визначених точок економiчного зростання в ОТГ на пiдставi комплексного об'ективного аналiзу !х фiнансового потенцiалу — рiвня та динамiки валового регюнального продукту (ВРП), як результативного показника фшансово-еко-номiчно! дiяльностi територп [14].
Доречним стае також аналiз вгтчизняного досвiду фiнансового вирiвнювання регiонiв та досягнення зба-лансованостi мiсцевих бюджетав районiв i областей в умовах створення ОТГ, яю отримують трансферти з Державного бюджету Укра!ни.
Фахiвцями 1нституту фiзично! економiки розроб-леш «Науково-методичне забезпечення стратегiчного планування та державне регулювання регюнального людського розвитку в Укра!ш» [15] та «Науково-мето-дичш засади державного регулювання стайкого люди-ноцентриського розвитку регiонiв» [16] в контекста впровадження бюджетного федералiзму сощального устрою держави та узгодженоста нацiональних завдань та iндикаторiв Цшей Сталого Розвитку на перiод до 2030 року з системою 33-х показниюв шести блок-ас-пектiв вимiру 1ндексу регiонального людського розвитку (1РЛР).
Стисла характеристика i постановка проблеми. Мета статп. Бюджетний федералiзм в унiтарнiй дер-жавi полягае в регламентации фiнансово! самодостат-носта органiв регiонально! влади та мюцевого самоврядування, яка визначена за доходами, виходячи з !х ви-даткових повноважень в соцiально-економiчному розвитку та на основi прогнозних розрахунюв джерел i обсягiв мюцевих фiнансiв.
Видатковi повноваження мають вщповщати об-сягу фiскальних надходжень. Регюнальш органи влади
та органи мюцевого самоврядування, не очГкуючи вка-зiвок i контрольних цифр вiд органiв загальнонацю-нально! влади, самостiйно аналiзують варiанти влас-них фiнансових можливостей у базовому, звггаому та плановому перiодах (як мшмум у трирiчному вимГрю-ванш) й на пiдставi екологiчних i соцiальних нормати-вiв (не нижче рiвня мiнiмапьних соцiапьних потреб i галузевих стандартiв надання послуг населенню — освiтня та медична субвенщя, кошти на соцiальний за-хист i соцiальне забезпечення) самостiйно приймають рiшення щодо реалiзацi! Мiсцевих цгльових програм i Планiв заходiв з реалiзацi! Регiональних стратегiй [17; 18].
Впровадження бюджетного федералiзму нацгле-но, з одного боку, на забезпечення фшансових потреб кожно! територiально! громади вщповщно до !! еконо-мiчноl спроможностi з мобiлiзацiею внутршньо-ре-гюнальних резервiв, а, з iншого, — на забезпечення сощально! рiвностi в отриманш населениям конститу-цiйно гарантованих державою публiчних послуг в кожному райош.
На жаль, положення бюджетного федералiзму й досi не прийняп до практичного використання на-родними депутати та керiвниками Верховно! Ради й Уряду, фахiвцями Мшфшу, Мiнекономрозвитку, Мiнiстерства охорони здоров'я та Мшстерства освiти i науки Укра!ни.
Становлення бюджетного федералiзму в Укра!ш як унiтарнiй державi вiдбуваеться надто повгльно в зв'язку з вщсутшстю належного науково-освiтянського та адмiнiстративного забезпечення. Термш «федераль защя» (навiть бюджетна) дратуе полiтикiв i керГв-ництво Уряду та Держави на противагу бшьш по-пулiстського термiну «децентралГзащя». В Укра!нi не здiйснено переосмислення минулого власного досвщу та сучасного свiтового щодо переважно територГаль-ного (порiвняно з галузевим) принципу управлшня со-цiально-економiчним розвитком у регюш.
Фахiвцями 1нституту фiзично! економiки iм. С.А. Подолинського з 2000 року шщативно пiдготовленi науковi наробки з проблем бюджетно! федералiзацi!, iнформацiйно-методично! узгодженоси Цглей Розвитку Тисячолiгтя на 2001-2015 роки, з системою 33-х показниюв 1РЛР, впровадження сощально-адекват-ного менеджменту на нащональному та регюнальних рiвнях управлiння та iн. [19-22].
Разом iз вченими Бердянського ушверситету менеджменту i бiзнесу МОН Укра!ни були розробленi вперше в украшськш державi «Регюнальна програма людського розвитку Хмельниччини на 2016-2020 рр.» (2016 рж) та пглотний проект «Державне регулювання регiонального людського розвитку в адмшстративнш областi (на прикладi Хмельниччини)» (2017 рiк) [2324].
На жаль, щ розробки не були визнаш та викори-сташ Мiнрегiоном Укра!ни та минулим складом Уряду Укра!ни.
Тобто, рекомендаций i пропозицГ! укра!нських вче-них i фахiвцiв з цих проблем не враховуються. Але доречно було б нагадати, що тсля анексГ! Росш-ською Федеращею територiй АР Крим, коли вже з 18.03.2014 року взаемодГ! податково! i казначейсько! служб Укра!ни та АР Крим та м. Севастополь були припиненi, 15.04.2016 року Верховною Радою Укра!ни приймаеться Закон Укра!ни «Про внесення змш до Бюджетного кодексу Укра!ни (щодо тдвищення фь
нансово! самостiйностi АР Крим та м. Севастополь)», який передбачив розширення прав АР Крим та м. Севастополь у сферi фшансово-бюджетно! полiтики та тдвищення фшансово! самостiйностi й автономГ! бюджета АР Крим. Зокрема, вказаним законом були пе-редбаченi наступи заходи:
— зарахування в повному обсязГ до бюджету АР Крим уетх доходГв, яю сплачуються (перераховуються) на територГ! АР Крим та м. Севастополя;
— надання права мюцевш владi визначати ви-датки на кредитування бюджету в межах надходжень без застосування мехашзму вирiвнювання, тобто без втручання держави в процес формування бюджета АР Крим та м. Севастополя;
— можливють здшснення розподглу м1жбюджет-них трансфертiв м1ж бюджетом АР Крим, мюьким бюджетом м. Севастополя та вщповщними мюцевими бюджетами.
З урахуванням зазначених змш бюджети АР Крим та м. Севастополя стали збалансованими без дефщиту за дохщною та видатковою частинами з нульовим трансфертом з Державного бюджету Укра!ни.
Фахiвцi 1нституту фГзично! економiки, яю з 2006 року з використанням гармоншних пропорцш «Золотого Перетину» та положень КонцепцГ! людського розвитку г Сощально Адекватного Менеджменту (САМ) дослщжують складов! мехашзму та систему критерГ!в Г показниюв бюджетно! федералГзацГ! в уштарнш Укра!ш, вважають, що громадсько-вшсько-вий конфлжт на Укра!нському Донбас можна було б упередити у 2013-2014 роках, а на сьогодш й припи-нити шляхом збгльшення фшансово! автономГ! Луган-сько! Г Донецько! областей у межах Укра!ни на пщставГ впровадження фшансових нормативГв бюджетування складових регюнального людського розвитку (з одно-часним розповсюдженням на уа регюни Укра!ни) [21; 22].
У зв'язку з цим метою статп е гносеолопчш ощнки процеетв Г процедур моделей фюкально! де-централГзацГ!, !! методолопчних засад з врахуванням свггового досвщу та !х переосмислення в укра!нських умовах бвроштеграцГ! з визначенням стратепчних на-прямГв та завдань бюджетно-податково! полГгаки уш-тарно! держави Укра!на.
Виклад основного матерiалу: оц1нки вихщних положень свггового досвщу фккально! децентралiзащl. Де-централГзащя державного управлшня означае передачу вщповщальноси за збгльшення видатково! Г до-хщно! частин бюджету на мюцевий рГвень [25]. Идеально децентралГзована система мае забезпечувати рь вень Г змют суспгльних послуг та узгоджуватися Гз упо-добаннями виборщв Г, одночасно, забезпечувати наявшсть стимулГв до ефективного надання таких послуг. При цьому, можуть забезпечуватися гарантГ! контролю з боку центрального рГвня державного управлшня або надання компенсуючих трансферта, у випадках, коли враховуються зовншш ефекти, що по-в'язаш Гз географГею (мюцерозташуванням), еконо-мГею вщ масштабГв, адмшГстративними видатками, а також видатками, що пов'язаш з дотриманням вимог мГжнародного Г нащонального законодавства. До того ж, застосування на практищ цих вихщних положень вимагае значно! кшькоси переачних юрисдикцш.
В теорГ! фюкально! децентралГзацГ! в регюналь-ному Г мюцевому фшансовому управлшш видгляють
три основш моделi децентратзованого управлшня: де-волющя, делегащя i деконцентраця [26, с. 4].
ДеволюцЯ, або перемщення, вважаеться най-бшьш довершеною моделлю децентралiзацi!, яка пе-редбачае передачу мюцевим урядам повну вщповщаль-нiсть за здiйснення всього перел^ комунальних по-слуг одночасно iз повноваженнями щодо збирання по-датюв для фiнансового забезпечення всiх видiв послуг [26, с. 5].
Делегащя — це промiжна модель децентралiзацi!, яка Грунтуеться на тому, що мюцевим урядам делего-вана вiдповiдальнiсть за надання деяких видiв суспшь-них послуг тд наглядом та/або за погодженням iз центральним урядом, який може забезпечувати деяк форми фiнансування цих видiв услуг [28].
ДеконцентрацЯ передбачае обмежену передачу деяко! адмiнiстративно! свободи дш для мiсцевих ор-ганiв вщ центральних мiнiстерств i вiдомств [29].
Розрiзняють також деконцентрацю з повноваженнями i без повноважень. Перша означае, що регю-нальнi вщдшення центральних урядових установ надь леш повноваженнями приймати самостiйнi рiшення. Друга — мае мюце тодi, коли регюнальш вщдшення центральних урядових установ приймають ршення пiсля !х схвалення центром.
Вiдповiдно до вказано! класиф^щ! багато кра!н колишнього Радянського Союзу, в тому чи^ й Укра-!на, большою мiрою тяжiють до моделi деконцентраци.
Деят теори фюкально! децентралiзацi!, що отри-мали свггове визнання, наводять серйознi аргументи на користь децентралiзацil процесу прийняття ршень i надання мiсцевому управлiнню бшьшо! значущоси на основi ефективностi, шдзвггаоси i керованостi, а також завдань i положень автономностi.
Вважаеться, що мюцева влада мае больше шфор-мащ! щодо потреб мiсцевого населення порiвняно iз органами управлiння вищого рiвня. Органи мiсцевого самоврядування краще справляються iз культурною неоднорiднiстю регюну та створюють умови для еко-номiчного зростання через зниження рiвня податюв, бшьш яюсного визначення вщповщноси мiж мюце-вими потребами i необхiдними послугами, якостi надання суспшьних послуг. Одночасно виникають пере-думови щодо скорочення управлiнського апарату ор-ганiв мiсцевого самоврядування [30]. Також спостерь гаються передумови для зниження рiвня корупщ! через полгтичну конкуренцiю i зростання вщповщально-стi мiсцевих органiв влади (бшьш виражено в кра!нах з автократичним режимом, де система стримувань i противаг бшьш потужна на мiсцевому рiвнi) [31; 32].
Одночасно мае мюце зниження нерiвностi в межах населених пункпв (для розвинених кра!н): меш-канцi скорiше будуть асощювати себе iз регiоном, який надае !м бшьш прийнятнi комбiнацi! мюцевих податюв i рiвень державних видатюв соцiально! спря-мованостi, а також сприяе зростанню доходiв i збшь-шенню населення. [33; 34] Так, Ж. Опглер (Stigler, 1957) визначае два основних принципи побудови мо-делi юрисдикщ! (так зване меню Стiглера): «Чим ближ-че представники влади до народу, тим краще ця влада працюе. Народ повинен мати право обирати, у якому ви-глядi i в якому обсязi йому необхiднi державт служби» [35].
1дея моделi юрисдикщ!, побудовано! за принципом фккальног рiвностi бере свш початок в науковш лгге-ратурi, присвяченiй теорп суспшьного вибору. Так,
М. Олсон стверджуе, що у разi, якщо полiтична юрис-дикцiя i вигода взаемно перетинаються, то виршу-еться «Проблема безгаикового про!зду». Граничнi ви-годи дорiвнюють граничним витратам виробництва, що забезпечуе оптимальний характер надання суспшьних послуг органами державного управлшня. Фюкаль-ний е^валент — термш, що описуе оптимальний розподш обов'язюв на основi сфери, яка буде порушена даними суспшьними благами (наприклад, таке нацю-нальне громадське благо як нацiональна оборона, мае надаватися на нацюнальному рiвнi, а так! мiсцевi сус-пшьш блага, як охорона порядку, комунальш послуги, мають надаватися пiд контролем мюцевих органiв влади, якщо дана сфера знаходиться в межах !х пов-новажень) [36].
В. Оутс (Oates, 1972) запропонував принцип вiдпо-вiдностi, за яким юрисдикщя, яка визначае рiвень надання кожного суспшьного блага, мае враховувати точно визначений набiр iндивiдiв, яю споживають це благо [37].
Даний принцип вимагае наявноси велико! юль-костi пересiчних юрисдикцiй. У подальшому цю iдею було розвинуто до визнання концепщ! функцюна-льно-пересiчних конкурентних юрисдикцiй.
В. Оутсом сформульовано теорему про децентра-лiзацiю, за якою «кожна суспшьна послуга, що мае надаватися юрисдикщею, розповсюджуеться на терито-рiю, розмiри яко! мшмально необхiднi для освоення вигiд i витрат вiд надання таких послуг», оскшьки органи самоврядування краще обiзнанi та iнформованi про потреби житетв даного регiону [38]. Крiм того, населення, для потреб якого призначаються дат сус-пiльнi послуги, може впливати на прийняття ршень на мюцевому рiвнi, тим самим вчиняючи позитивний вплив на пщвищення фiнансово! вiдповiдальностi та ефективностi, особливо в умовах, коли фшансування суспшьних послуг також децентралiзовано.
Одночасно лiквiдуються зайвi рiвнi юрисдикщ! та зростае конкуренщя м1ж юрисдикцiями та прагнення щодо впровадження шновацш. Теорема децентралiза-щ! Грунтуеться на асиметрп шформацп, допущеннi про те, що мюцева влада мае больше iнформацi! про потреби мюцевого населення порiвняно з органами управлшня вищого рiвня [38].
Б. Фрей i Р. Айхенбергер довели, що юрисдикщ! повиннi створюватися за функциональною спрямова-нiстю навиъ iз частковим територiальним перекриван-ням, а шдивщи i спшьноти повинш бути вiльнi у ви-борi мiж конкуруючими юрисдикцiями. Таким чином, шдивщи i суспшьство висловлюють сво! переваги без-посередньо шляхом висування шщатив i проведення референдумiв. Юрисдикцп мають повноваження у вщношенш до сво!х членiв, а також частковим фю-кальним суверенiтетом, правом збшьшувати податки з метою виконання сво!х завдань [40].
Вiдповiдно до принципу субсидiарностi оподатку-вання, використання коштав i регуляторнi функщ! по-винш виконуватися на найбiльш можливих низових рiвнях державного управлiння, якщо не юнуе пере-конливих причин, що викликають необхiднiсть пере-дачi !х виконання на бшьш висок! рiвнi. Даний принцип бере свш початок в сощальному вченнi Римсько! католицько! церкви i вперше був запропонований папою Львом XIII у 1891 рощ. В подальшому папа Пш XI висунув перевагу принципу субсцщарносп в якосп третього можливого шляху, пром1жного м1ж
диктатурою держави i невтручанням держави в еконо-мГку.
За умовами Маастрихтсько! угоди цей принцип став керiвним при розподМ вiдповiдальностi м1ж членами бвропейського Союзу (6С) [41].
При цьому, вертикалью податковi екстерналГ! ви-будовуються в процесi взаемодГ! м1ж податками на на-цюнальному та мiсцевому рiвнях. Тобто, вважаеться, що зростання податкових ставок на нацюнальному рiвнi призведе до зниження мюцевих податкових над-ходжень i змусить органи регiонально! влади збгльшу-вати ставки мiсцевих податюв [42].
Принцип субсидiарностi е повною протилеж-нiстю залишковому принципу, що зазвичай викорис-товуеться в унiтарних державах, де мiсцевi органи державно! влади приймають на себе функцГ!, яю цент-ральний уряд не хоче виконувати або вважае немож-ливим для виконання.
Оптимiзацiя кiлькостi та розмiру мiсцевих юрис-дикцiй обумовлюе перегляд !х кордонiв. З цього приводу в теорГ! розроблено декшька пiдходiв, а саме: го-лосування ногами, голосування виборчими бюлете-нями, добровшьш об'еднання, перегляд юрисдикцп.
На думку Ч. Тiбу, при прийняти рiшень про мiсце проживання люди враховують iснуючi податковi зобов'язання i набiр суспшьних послуг, що надаються конкретно! юрисдикщею [43].
Таким чином, подiбне «голосування ногами» приз-водить до утворення юрисдикцп, створюючи аналог дП ринкового механiзму в сферi надання громадських послуг.
В. Оутс стверджував, що якщо люди голосують сво!ми ногами, фюкальш вiдмiнностi м1ж районами капiталiзуються у вартють житлово! власностi. Однак даний висновок було спростовано офщшними експе-риментами з розрахунку алокацiйно! ефективносп, за-пропонованими Дж. Брукнером [44] i А. Шахом [45]. Дослщження засвiдчили, що оптимальна межа надання суспшьних послуг не забезпечуеться лише шляхом «голосування ногами», а залежить також i вщ ра-цiонально! поведiнки виборця.
Прихильники теорГ! «голосування виборчими бюле-тенями» вважають, що колективний споетб прийняття рiшень не в змозГ забезпечити максимiзацiю добробуту електорату, оск1льки громадяни й !хш представники в органах державно! влади можуть мати р1зш цЫ та мо-тивацiю. А постулат щодо того, що надання суспшьних послуг через «добровыьт об'еднання (клуби)» гарантуе формування юрисдикцш, що ствпадають Гз оптима-льним наданням громадських послуг, було сформульо-вано Дж. Бухананом [46].
У той же час, у сучасному суспшьста важливим процесом формування спгльноти е «перегляд кордошв
кнуючих юрисдикцш» з метою створення оргашв i3 спе-щальними або багатоцшьовими повноваженнями.
В теорГ! фiскальноI децентралiзацii видшяють п'ять концепцш щодо визначення способiв взаемодп державного управлшня i функдiй та обов'язюв мюце-вих органiв державно! влади:
1) традицшний фiскальний федералiзм;
2) новий суспшьний менеджмент (НСМ);
3) теорiя суспшьного вибору;
4) нова шституцшна економiка (Н1Е);
5) мережевi форми управлiння на мiсцевому рiвнi.
Концепцiя фiскального федералiзму i НСМ фо-
кусуються на усуненнi недолтв ринкового механiзму i на пошуках способiв найбшьш ефективного i справедливого надання суспшьних благ. Теорiя суспшь-ного вибору i концепщя ново! iнституцiйноI еконо-мiки акцентують на необхiдностi усунення недолiкiв державного управлшня. Концепщя мережевих форм державного управлшня спрямована на використання шституцшних механiзмiв та заходiв з метою подо-лання як провалiв ринку, так i недолiкiв державного регулювання [47].
Д. Елазар видшив принципи, за якими система мiжбюджетних вщносин об'еднуе бюджети рiзних рiв-шв:
— закрiплення в конституцп кра!ни розподшу влади i гарантiй незмшносп повноважень центрального та регюнальних урядiв;
— наявнiсть двопалатного парламенту, що пред-ставляе населення i регiони;
— представництво регiонiв на федеральному рiвнi через двопалатний парламент;
— право регюшв впливати на процес змши конституцп кра!ни, але без права змiнювати власну кон-ституцiю в односторонньому порядку;
— наявшсть децентралiзованого уряду, причому повноваження центрального уряду на федеральному рiвнi вище, нiж повноваження регюнальних урядiв на своему рiвнi [48].
Вибiр тiеI чи iншоI моделi мiжбюджетного регулювання е досить складною проблемою для кожно! держави, тому дослщження питань класифiкацiI i вибору типiв моделей мiжбюджетного регулювання знай-шли широке вщображення в працях багатьох науков-щв i практиков [49-50].
Г. Хьюз i С. Смiт, аналiзуючи форми державного управлшня у 19-ти крашах Оргашзацп Економiчного Спiвробiтництва (ОЕСР), класиф^вали Лх за двома ознаками (схожосп пiдходiв до регулювання мiж-бюджетних вiдносин, спiввiдношення ролей централь-ноI i субнацiональноI влади) з видшенням чотирьох груп (табл. 1) [51].
Таблиця 1
Класифжащя краïн-членiв ОЕСР за типами моделей м1жбюджетного регулювання
№ групи Краши Характеристика
I Австралiя, Канада, США, Великобри-танiя, Японiя Регюнальш та мiсцевi органи влади мають значну само-стiйнiсть i фюкальну автономiю
II Кра!ни niBHi4Hoï бвропи (Данiя, Но-рвегiя, Фiнляндiя, Швещя) Значну провiдну роль вдаграють мiсцевi (регiональнi) органи влади у фшансуванш соцiальних витрат
III Австрiя, Шмеччина, Швейцарiя Автономiя бюджетiв рiзного рiвня i ïx активна спiвпраця
IV Бельгiя, Грещя, Португалiя, Iспанiя, Iталiя, Францiя Залежнiсть регiонiв вщ центрального уряду
^xepeno: Hughes, G.; Smith, S.; Tabellini, G. (1991). Economic aspects of decentralized government: structure, functions and finance. Economic Policy, 6 (13), pp. 426-459.
Питання розробки ефективно! багаторГвнево! бюджетно! системи мають визначальне значення для будь-яко! кра!ни свГту. Однак, попри можливють вве-дення низки базових принцитв, умов та критерГ!в формування мГжбюджетних вщносин, щеально! моделГ вщносин мГж центральним рГвнем та локальними юрисдикщями на практищ не юнуе. Означене пояс-нюеться рГзноматттстю систем державного управлшня, що застосовуються у багатьох кра!нах свГту.
Вважаеться, що децентралГзащя може привести до певного полшшення у наданн суспГльних послуг за рахунок наближення громадськосп до процесу прий-няття ршень, пщвищуючи тим самим спроможтсть оргатв управлшня завдяки досягненню узгодження уподобань виборщв в частит розподГлу суспГльних ре-сурсГв. В той же час вщзначаеться, що децентралГзащя в окремих — до попршення якосп надання послуг, зростання корупцГ!, дестабГтзацГ! макроекономГчно! ситуацГ! й гальмування економГчного зростання.
У рядГ дослщжень стверджуеться, що децентраль защя сприяе тому, що органи управлшня бГльшою мь рою враховуватимуть потреби жителГв на сво!х терито-рГях. 1ншГ дослщники, яю бГльш обережн у ствер-дженнях, вважають, що децентралГзащя е складним Г неоднозначним явищем, але в кГнцевому рахунку — позитивно впливае на добробут мюцевого населення. Зазначаеться, що результати децентралГзацГ! залежати-муть вщ бГльш широкого контексту, формату та масш-табГв проведених перетворень, якосп державного менеджменту. ДецентралГзацГя сприяе зниженню сту-пеня регюнально! нерГвносп, зменшенню видатюв центрального рГвня на утримання та розвиток шфра-структури, дорожнього господарства зокрема, зниженню корупцГ! Г полшшенню якосп демократичного управлшня як у великих мютах, так Г в дрГбних мут-ципальних утвореннях.
В шших дослщженнях висвГтлюються негативн аспекти децентралГзацГ!. Наприклад, введення меха-тзмГв учаси населення в окремих азГатських та ла-тино-американських кра!нах призвело до виникнення нових форм отримання ренти на мюцевому рГвт, а не до бГльш прозорого Г справедливого розподГлу суспГль-них ресурсГв, як передбачалося розробниками вщповщно! державно! полГтки. Критики децентралГзацГ! стверджують, що мюцевГ органи е занадто корумпова-ними та не мають достатнГх техтчних, людських Г фь нансових ресурсГв для надання широкого спектру рГз-номаттних суспГльних послуг, що вщповщатимуть мюцевим потребам. А схильтсть до марнотратства, у тому чист на проведення сумтвних економГчних екс-перимента, може поставити пщ загрозу макроеконо-мГчну стабГльтсть.
Особливоси формування бюджета оргатв мюце-вого самоврядування визначаються моделлю державного устрою. У свГговш практищ використовуеться де-к1лька таких моделей. Англосаксонська модель, яку побудовано у ВеликобританГ!, прийнята у США, Ка-надГ, 1ндГ!, АвстралГ! та шших федеративних державах. Модель характеризуемся високим ступенем автономГ! мюцевого самоврядування.
У кра!нах континентально! бвропи (Франщя, 1та-лГя, 1спатя) та бГльшосп кра!н Латинсько! Америки, Близького Сходу застосовуеться модель, що поеднуе мюцеве самоврядування Гз мюцевими державними ад-мшстращями Г характеризуеться певними обмежен-
нями автономГ! мюцевого самоврядування, наявтстю державних уповноважених тощо.
Вщносна значимють мюцевих оргатв влади в ш-дустрГально розвинених кра!нах визначаеться шляхом порГвняння двох показниюв: частки в консолщованих суспГльних видатках Г процентного вщношення мюце-вих видатюв до розмГрГв ВВП. За обома показниками лщирують скандинавськГ кра!ни; за ними йдуть Вели-кобритатя Г США, а Канада, Франщя Г Шмеччина за-микають цей список. ВидГляються мюцевГ органи влади ДанГ!, на яю припадае до 50% всГх витрат, що становить приблизно 30% ВВП. Серед нових шдустрЬ альних кра!н Нова Зеладщя займае вщокремлене по-ложення при рГвн мюцевих витрат менше 3% ВВП.
Органи мюцевого самоврядування АвстралГ! у сферГ шфраструктури контролюють 27% всГх видатюв, для порГвняння у ВеликобританГ! — 62%, а в кра!нах 6С Г ОЕСР — 47 Г 41% вщповщно.
У ВеликобританГ!, США Г КанадГ понад 60% видатюв на мюцевому рГвн припадае на фшансування сощальних послуг, спрямованих на розвиток людини, в той час як в АвстралГ! органи влади на мюцях не займаються цими питаннями. В ОЕСР цей показник складае в середньому близько 46%. У сферГ охорони здоров'я мюцевГ органи влади АвстралГ! не вдаграють значимо! ролГ, проте в ДанГ! вони е найбГльш висо-кими — понад 90%. В середньому в кра!нах-членах 6С Г кра!нах-членах ОЕСР сощальт видатки складають у середньому близько 28 Г 19% вщповщно.
У бГльшосп шдустрГальних кра!н вщмГчаеться дуже значний стутнь залучення мюцевих оргатв влади до надання сощальних послуг та дГяльносп в сферГ охорони навколишнього середовища. В цГлому мюцевГ органи влади в скандинавських кра!нах вико-нують мюцевГ послуги в максимальному д1апазот, в тому чист широкий набГр послуг, орГентованих на населення. Мюцев1 органи влади в Швденнш бвропГ Г Швтчнш АмерицГ розташовуються в середньому д1апазот Г бГльше зосередженГ на послугах у сферГ власностГ. АвстралГйськ1 мюцев1 органи влади голов-ним чином зосереджують дГяльнГсть у сферГ транспорту та утилГзацГ! вГдходГв [52].
Обсяг трансферта у бюджетах регютв федеративних держав становить вщ 4% ВВП в АвстрГ!, 4,3% в Шмеччит, 5,1% в ШвейцарГ!, 5,6% в США, до 8% ВВП в КанадГ та АвстралГ!. 1х частка в сукупних над-ходженнях територГальних бюджетГв в кра!нах ОЕСР досить висока Г становить на р1вт 40%, в тому числГ в англосаксонських кра!нах — 36%, в скандинавських — 34%, в федеративних европейських кра!нах — 24%, в Гнших захщноевропейських кра!нах (ГрецГя, БельгГя, ФранцГя, 1талГя, 1спанГя, ПортугалГя, НГдерланди) — 63,2%.
У Скандинавських кра!нах центральнГ уряди на-дГленГ потужними наглядовими та регулятивними функцГями. Так, в ДанГ! органи мюцевого самоврядування перерозподГляють бГльше 30% валового внут-рГшнього продукту (ВВП). У скандинавсьюй видатко-вш моделГ вагому роль вГдГграють малГ мГсцевГ уряди (в середньому розмГри юрисдикцГ! не перевищують 10 тис. жителГв), як1 в основному знаходяться на са-мофГнансуваннГ. У ДанГ! Г ШвецГ! близько 75%, а в Но-рвегГ! — 64% мюцевих видатк1в фГнансуються з власних джерел доходГв. Податки на доходи фГзичних осГб (ви-користовуються мюцев1 ставки, додатковГ до ставок державних податюв) е основою мюцевих фшанетв
(майже 91% податкових надходжень), а податки на власшсть складають лише 7% вщ податкових надходжень [53; 54].
У шмецьюй моделi в основу закладено принципи субсидiарностi, кооперацп i адмiнiстративноï ефек-тивноси. В рамках цieï концепцп функцп розробки фiскальноï полiтики переданi на федеральний рiвень, а зобов'язання з надання послуг — географiчно видь леним землям i мiсцевим урядам, яким надано значну автономiю у питаннях забезпечення суспшьними по-слугами. Вся дiяльнiсть щодо забезпечення суспшьними послугами мюцевого характеру передана на рь вень мiсцевого управлшня. В середньому мюцева влада керуе життезабезпеченням до 20 тис. оетб, мю-цевi видатки становлять близько 10% ВВП.
Шмецька модель орieнтуeться на вирiвнювання податкового потенцiалу федеральних земель як основного фактору згладжування горизонтальних бюджет-но-податкових диспропорцш. Модель реалiзуeться шляхом перерозподшу надходжень ПДВ i надання щ-льових трансферов. Мiжбюджетнi вiдносини базу-ються на «загальних» податках, надходження вщ яких розподшяються м1ж усiма ïï рiвнями. При цьому здш-снюеться Лх частковий перерозподш з метою скоро-чення розривiв м1ж «багатими» i «бщними» землями. Пряма фшансова допомога з бюджетiв вищого рiвня вiдносно незначна за обсягами. Проте е численнi i вельми велик! федеральш i спiльнi програми регю-нального розвитку. Ушкальшсть нiмецькоï моделi по-лягае в ефективностi застосування даних шструменив.
У Велиюй Британп мiсцевому управлiнню надана значна автономiя у виконаннi суто локальних функ-цш, але воно мае доступ лише до обмеженого кола ш-струменпв отримання доход!в. Мiсцевi уряди вдагра-ють домшуючу роль у наданш таких орieнтованиx на обслуговування власносп послуг, як утримання дор!г, утилiзацiя побутових вщход!в, водопостачання i кана-лiзацiя i обмежену роль щодо суспшьних послуг, орь ентованих на людський розвиток, таких як охорона здоров'я, освгга i сощальне забезпечення. Податки на власнiсть е основою доход!в мiсцевиx уряд!в. Мюцеве управлiння зазвичай отримуе дв! третини власних до-ход!в вщ надходжень трансферта з центрального р!вня. Органи мюцевого самоврядування не мають повноважень щодо податюв на доходи ф!зичних оетб. Роль очшьника виконавчо'1 влади невелика, а мюцев1 ради вдаграють значну роль в ухваленш ршень на мюцевому р!вш. В середньому мюцев1 уряди характе-ризуються чималими розм!рами, охоплюючи близько 120 тис. населення, мюцев1 видатки складають близько 12% вщ ВВП [55].
У колишшх британських колошях роль офщшних представниюв влади була посилена для забезпечення загального нагляду i контролю над мюцевими урядами в штересах центрально! колошально! адмшстрацп [56].
Китайська модель передбачае досить значний розм!р юрисдикцш мюцевого державного управлшня. Видатки субпровшщального мюцевого державного управлшня складають 51,4% вщ консолщованих суспшьних видатюв. На р!вш субпровшщального державного управлшня зайнято близько 90% вщ загально! чисель-
1 Гомруль (англ. Home Rule, «самоврядування») - рух за автономш 1рландп на рубежi XIX-XX ст. Передбачало влас-ний парламент i органи самоврядування при збереженш над
ност найманих пращвниюв сфери державного управлшня. ОкремГ функцГ!, належать центральним органам вдали. Однак страхування на випадок безробитя, сощальне забезпечення, а також система сощального за-хисту передай провшцшному та мюцевому державному управлшню. Стутнь автономГ! безпосередньо за-лежить вщ фюкальних можливостей мюцевого управлшня, коли багатшГ юрисдикцГ! ведуть свою власну полГгаку, а бщш юрисдикцГ! пщстроюються до про-вшцш бгльш високого рГвня.
В ЯпонГ! у 1960 рощ було утворено Мшстерство внутршшх справ, що вдагравало основну роль з щд-тримки мюцевого управлшня. ПрибутковГ податки е основою фшансування мюцевого державного управлшня, !х частка сягае до 60% вщ доходГв, одержуваних з власних джерел, за ними слщують податки на власшсть, як складають до 30%, а податки з продажу — близько 10% [57].
Частка мюцевих податюв нараховуе 31% для префектур Г 33,7% для мунщипалиелв. Цжаво, що се-редня величина становить 23% для префектур Г 18% для мунщипалггетав, що вщображае дисбаланс у роз-подЫ мюцевих податюв. Мюцевий податок на передачу нерухомо! власносп — це рГзновид мюцевого по-датку: вш стягуеться центральним урядом в адмшст-ративно-господарських цшях. У частиш доходГв вщ мюцевого податку частка надходжень вщ мунщипаль тетГв становить 57%, другий за величиною — мюцевий податок на споживання. Податок на нерухомють становить бшьшу частину податку мунщипалггету. Даний податок, а також прибутковий податок формують близько 90% загальних податкових надходжень [58].
Швшчноамериканська (США, Канада) модель визнае мюцеве управлшня як систему, що створю-еться за ршенням кожного штату або провшцп, але одночасно намагаеться надати автономГю (право Гомруля1) мюцевим урядам в заздалегщь визначених областях !х вщповщальноси — головним чином в наданш послуг, орГентованих на власшсть. Мюцеве дер-жавне управлшня виконуе середнш за обсягом набГр функцш. У середньому юрисдикщя мюцевого управлшня в США поширюеться на населення чисельшстю бшя 10 тис. чол., в КанадГ близько 6 тис. чол. Податки на власшсть —основне джерело мюцевих доходГв. Ви-трати мюцевого державного управлГння складають близько 7% вщ ВВП.
В США податки складають три чверп всГх власних доходГв штату (75%) та трохи бшьше 60% власних доходГв мунГципальних утворень. Влада штату сильно залежить вГд податкГв з продажу (як загального податку з продашв, так Г податюв з продажу за окремими видами товарГв) Г вщ податюв на доходи фГзичних та юридичних оаб. ПрибутковГ податки складають больше чвертГ власних податкГв штату. Майже стшьки ж становлять податки з роздрГбних продажЛв. Податки на майно становлять близько 44% власних доходГв му-нщипальних утворень Г бЛльше 70% ветх податкових доходГв мунГципальних утворень. Штати також вико-ристовують збори за користування послугами, особливо пов'язанГ з вищою освггою. Доходи мунГципаль-них утворень формуються за рахунок шдивщуальних зборГв [59, с. 387].
островом британського суверенитету, тобто статус, аналопч-ний статусу домiнiону.
За рахунок власних джерел в Канадi формуеться на рiвнi 80-85% бюджетних доходiв оргатв мюцевого самоврядування, а решта, на рiвнi 15-20% надходить у виглядi трансфертiв. Майже двi третини власних дохо-дiв формуеться за рахунок податкГв на майно та його використання.
В АвстралГ! на частку мюцевого управпiння припадае тальки 3% вГд величини збору податюв по краIнi в цГлому i вiдповiдапьнiсть за розподГл 6% консолщо-ваних о6сягГв витрат громадського сектора. Податки на властсть (ставки) i збори зГ споживачiв являються основою (близько 70%) доходГв, а фГнансовГ субсидГ! з
центру i штату покривають близько 20% мюцевих витрат. Витрати на транспорт, комунальт зручностi, ре-креащю i культуру складають двi третини вщ мiсцевих видаткГв.
Мiсцеве управлшня в Новш Зеландп мае багато спГльного з австралiйською моделлю. Значна частина доходГв органiв мiсцевого самоврядування, на рГвт 60% ïx сукупного обсягу, формуеться за рахунок по-датку на власнГсть [60]. Сгатистичт данГ, що характе-ризують стввщношення податкових надходжень у крашах-членах ОЕСР, наведено в табл. 2.
Питома вага сукупних та мюцевих податкових надходжень краш-члешв ОЕСР у ВВП, %
Таблиця 2.
Кра!на 2000 2010 2014
сукупт мюцевГ сукупт мюцевГ сукупт мюцевГ
Австрашя (Australia) 30,4 0,9 25,6 0,9
АвстрГя (Austria) 42,1 1,5 40,8 1,3 43,0 1,4
Бельпя (Belgium) 43,6 1,8 42,4 2,2 44,7 2,1
Канада (Canada) 34,9 2,8 30,4 3,1 30,8 2,8
Чиш (Chile) 18,8 1,5 19,5 1,2 19,8 1,5
ЧехГя (Czech Republic) 32,5 0,3 32,5 0,4 33,5 0,4
ДанГя (Denmark) 46,9 14,4 45,3 12,1 50,9 12,6
ЕстонГя (Estonia) 31,0 4,3 33,2 4,4 32,9 4,4
ФГнляндГя (Finland) 45,8 9,9 40,8 9,9 43,9 10,3
Франщя (France) 43,1 4,4 41,6 4,5 45,2 5,9
Шмеччина (Germany) 36,2 2,7 35,0 2,8 36,1 2,5
Грещя (Greece) 33,2 0,3 32,0 0,9 35,9 1,4
Угорщина (Hungary) 38,7 2,0 37,3 2,4 38,5 22
1сландГя (Iceland) 36,2 8,4 33,3 8,5 38,7 9,6
1рландГя (Ireland) 30,9 0,6 27,5 0,9 29,9 0,8
1зра!ль (Israel) 34,9 2,2 30,4 2,4 31,1 2,2
1талГя (Italy) 40,6 6,2 41,8 6,4 43,6 6,9
ЯпонГя (Japan) 26,6 7,0 27,6 7,1 7,4
Корея (Korea) 21,5 3,2 23,4 3,9 24,6 4,2
Люксембург (Luxembourg) 37,1 2,1 38,1 1,7 37,8 1,2
Мексика (Mexico) 16,5 0,1 18,5 0,2
Нщерланди (Netherlands) 36,8 1,2 36,2 1,3
Нова ЗеландГя (New Zealand) 32,5 1,9 30,6 2,2 32,4 2,1
НорвегГя (Norway) 41,9 6,3 41,9 5,7 39,1 5,4
Польща (Poland) 33,1 3,0 31,4 4,0
ПортугалГя (Portugal) 31,2 2,0 30,6 2,0 34,4 2,5
Словакгя (Slovak Republic) 33,6 0,5 28,1 0,8 31,0 0,9
Словетя (Slovenia) 36,6 2,7 36,9 4,0 36,6 3,9
1спанГя (Spain) 33,4 3,0 31,5 2,9 33,2 3,3
ШвецГя (Sweden) 49,0 14,1 43,2 15,3 42,7 15,8
ШвейцарГя (Switzerland) 27,6 4,4 26,5 4,1 26,6 4,0
Туреччина (Turkey) 24,2 2,1 26,2 2,4 28,7 2,7
Велика Бритатя (United Kingdom) 34,7 1,4 32,8 1,7 32,6 1,6
США (United States) 28,2 3,4 23,2 3,9 26,0 3,6
В середньому по кра!нах ОЕСР (OECD - Average) 34,2 3,6 32,8 3,7
^xepeno: Revenue Statistics — OECD countries: Comparative tables. — 2016. URL: https://stats.oecd.org/Index.aspx? DataSetCode=REV.
В середньому по кра!нах-членах ОЕСР вщмГча-еться падшня податкового навантаження на еконо-мГку. Натомють, зростае частка у ВВП податкових доходГв мюцевих юрисдикцГй.
Проте, в розрГзГ окремих кра!н вщмГчаються сут-тевГ розбГжносп стосовно стввщношення сукупних та мюцевих податкових надходжень, а також !х частки у ВВП.
НайбГльшою часткою сукупних податкових надходжень (1з врахуванням соцГальних внескГв) у ВВП характеризуються твтчноевропейськГ краши: ДанГя, НорвегГя, ФГнляндГя, ШвецГя. В середньому, у цих крашах на рГвт 50% ВВП вилучаеться Гз економГки Гз подальшим перерозподГлом через бюджетну систему. У той же час, саме пГвнГчноевропейськГ краши мають найбГльш високГ показники частки мюцевих податкгв
у ВВП, в середньому на рГвш 10%. Такг краши-члени 6С, як АвстрГя, Бельпя, 1талГя, 1спашя, НГмеччина, ФранцГя, мають частку сукупних податкових надходжень у ВВП на рГвш 40%, проте, майже вдвГчГ ïx меншу в частит мюцевих податкГв.
США, Канада, АвстралГя, ВеликобританГя, Япо-нГя, 1зрашь мають бгльш лГберальнГ режими оподатку-вання порГвняно Гз пГвнГчноевропейськими краïнами та крашами старими членами 6С.
Частка сукупних податкових доходГв у цих краь нах коливаеться на рГвш 28-32% ВВП, у той час, як мюцевГ податки формують на рГвш 5-10% сукупних податкових надходжень, або вщ 1 до 3% ВВП цих краш за вщповщний рГк. На фонГ загального тренду щодо падшня частки сукупних податкових надходжень у ВВП, вщмГчаеться вщповщне зменшення частки мГсцевих податкгв у ВВП.
БгльшГсть краïн використовують змшаш моделГ, однак загальна свГтова тенденщя розвитку моделей державного управлГння спрямована на оптимГзащю роботи органГв мГсцевого самоврядування на основГ пГдвищення ïx автономГï. ВибГр тiеï чи iншоï моделГ м1жбюджетного регулювання е досить складним пи-танням для кожноï держави. 1снують рГзнГ пГдходи щодо класифГкацп краïн за типами моделей м1ж-бюджетного регулювання. НайбГльш поширеною е класифГкацГя за схожютю мГжбюджетного регулювання та спГввГдношення ролГ центральноï та субна-цiональноï влади.
Наприклад, в краïнаx Пiвнiчноï бвропи (ДанГя, НорвегГя, ФГнляндГя, ШвецГя), у яких ВВП на душу населення коливаеться в межах 50-70 тис. дол. США, органи мюцевого самоврядування вдаграють значну роль у фшансуванш сощальних видаткГв. Половина сукупних видаткГв бюджетГв цих краш, або вщ 25 до
В середньому, у крашах 6С мюцевГ органи влади шляхом фшансування власних функцГй та повнова-жень перерозподгляють на рГвш 10-11% ВВП.
Однак в розрГзГ краïни 6С вщмГчаються суттевГ розб1жноси в спГввГдношеннях частки видаткГв органГв
35% ВВП, фшансуеться з мГсцевих бюджетГв. У той же час, щ краши характеризуются найбгльшою часткою фшансового забезпечення повноважень органГв мюце-вого самоврядування за рахунок податкгв, що лиша-ються у розпорядженш мГсцевих органГв влади.
НатомГсть, системи державного управлГння в Ав-стрп, НГмеччинГ та Швейцарiï характеризуються знач-ною автономГею бюджетГв рГзного рГвня на основГ ïx активноï ствпращ. Частка видаткГв мГсцевого рГвня у сукупних видатках у цих крашах коливаеться у межах 17-20%, або 7-8% ВВП. А от, в частит забезпечення функцш органГв мГсцевого самоврядування за рахунок власних податкових надходжень, то в Австрп вони складають до 20% мГсцевих видаткГв, у НГмеччинГ — до 35%, а у ШвейцарГ — понад 60%.
1ншГ краши бвропи, зокрема Бельпя, ПортугалГя, 1спашя, 1талГя та ФранцГя, у яких ВВП на душу населення значно нижчий, н1ж у шших крашах 6С, на рГвш 20 тис. дол. США, зберГгають залежшсть мГсцевих бюджетГв вщ бюджету центрального рГвня. Частка видаткГв мГсцевого рГвня у сукупних видатках у цих крашах коливаеться у межах вщ 20 до 50%, або вщ 6 до 15% ВВП. В середньому, вщ третини до половини бюджетних видаткГв органГв мГсцевого самовряду-вання у цих крашах фшансуеться за рахунок мГсцевих податкових надходжень.
Значимють мГсцевих органГв влади в шдустрГ-ально розвинених крашах визначаеться шляхом по-рГвняння двох показникГв: частки в консолГдованих видатках Г процентного вГдношення мГсцевих видаткГв до розмГрГв ВВП.
В табл. 3 представленГ статистичнГ данГ щодо пи-томоï ваги бюджетних показникгв рГзного рГвня у ВВП в розрГзГ окремих краïн 6С.
Таблиця 3
мГсцевого самоврядування у сукупних видатках та ВВП. За обома показниками лГдерами е скандинавськГ краши (ДанГя, ШвецГя, ФГнляндГя). Видгляються мю-цевГ органи влади Дани, якг фГнансують понад 60% всГх видаткГв, що становить понад 30% ВВП. За ними
Бюджетш показники (видатки та податковi надходження) в розрiзi р1вн1в державного управлшня у окремих крашах-членах 6С у 2015 рощ_
ВВП Частка видаткГв у ВВП, % Частка видаткГв мю- Частка податкових надходжень у ВВГ1,
Краïни цевих %
Всього, На душу загальний бюджет мюцевГ бюджети бюджетГв загальний бюджет мюцевГ бюджети
млрд дол. США населення, дол. США у загальних видатках, %
АвстрГя 374 43724 51,6 8,6 16,7 43 1,4
БельгГя 455 40106 53,9 7,2 13,4 44,7 2,1
ДанГя 295 52114 54,8 34,9 63,7 50,9 12,6
1спашя 1200 25864 43,8 6,0 13,7 33,2 3,3
1талГя 1816 29866 50,4 11,5 28,8 43,6 6,9
НГмеччина 3358 40996 44,0 7,8 17,7 36,1 2,5
НорвегГя 389 74822 48,8 16,1 33,0 39,1 5,4
ПортугалГя 199 19121 48,4 5,9 12,2 34,4 2,5
ФГнляндГя 230 41973 57,7 23,6 40,9 43,9 10,3
ФранцГя 2422 37675 57,0 11,4 20,0 45,2 5,9
ШвейцарГя 665 80675 33,9 7,1 20,9 26,6 4,0
ШвецГя 493 49866 51,6 25,0 49,7 42,7 15,8
Складено авторами.
йдуть 1талГя, Франщя, Шмеччина та шшГ кра!ни — старГ члени 6С. У цих кра!нах частка видаткГв бюджета оргашв мюцевого самоврядування у ВВП колива-еться в межах 10%, або на рГвш 25-30% сукупних дер-жавних видатюв за вщповщний перюд. Замикають цей список Мальта, 1рландГя, Грещя, КГпр.
Потенщал економГчного зростання юрисдикцГ!, !! конкурентоспроможшсть та привабливють для роз-мщення швестицш можна охарактеризувати потуж-шстю доходно! бази, пропорщями розподГлу фшансо-вих ресурсГв мГж рГвнями бюджетно! системи. В щ-лому, в уштарних кра!нах рГвень централГзащ! бюджет-них кошта вищий. Натомють, вищий стутнь децент-ралГзацГ! спостерГгаеться у федеративних кра!нах, зо-крема у США та Канадь Значна частина кошта у цих кра!нах акумулюеться у бюджетах фондГв сощального страхування, мюцевих бюджетах та бюджетах члешв ФедерацГ!.
У кра!нах-членах 6С центральний уряд в серед-ньому перерозподГляе 22-24% ВВП; уряд штату (землГ, кантону) — 4-5% ВВП, органи мюцевого самоврядування — на рГвш 12% ВВП, а сощальш фонди — 1416% ВВП. В целому, у 6С вГдмГчаеться тенденщя щодо посилення ролГ оргашв мюцевого самоврядування в частит перерозподГлу ВВП Гз одночасним зростанням !х сощально-економГчно! значимость
В Укра!ш за статистичними даними МГжнарод-ного валютного фонду ВВП на душу населення ощ-нюеться в межах 2 тис. дол. США [61]. Органи мюце-вого самоврядування фшансують на рГвш 35-40% (12-
14% ВВП) сукупних видаткГв зведеного бюджету. Тобто, якщо враховувати, що в Укра!т через бюджетну систему в середньому розподГляеться 32-34% ВВП (без врахування Пенсшного та шших сощальних фондГв), то в середньому на одного громадянина Укра!ни на рж припадае на рГвш 300-350 дол. США фшансування су-спГльних послуг з бюджета оргашв мюцевого самоврядування Укра!ни. Решта, до 500 дол. США — з Державного бюджету Укра!ни, половина з яких спрямову-еться на фшансування повноважень оргашв мюцевого самоврядування у виглядГ офщшних трансферта.
За рахунок податкГв в Укра!ш фшансуеться лише третина повноважень мюцевих оргашв влади. Решта фшансових потреб оргашв влади на мюцях, головним чином, сощального характеру (освГта, охорона здо-ров'я), забезпечуеться системою мГжбюджетних трансферов у виглядГ субвенцш, спещальних дотацш з Державного бюджету Укра!ни.
На рисунку представлена динамжа частки подат-кових надходжень у ВВП зведеного, Державного та мюцевих бюджета Укра!ни. З рисунку видно, що в Укра!ш, починаючи з 2010 року намГгалася тенденщя щодо нарощування податкового навантаження на еко-номГку1 за рахунок податюв, якГ зараховуються до Державного бюджету. Натомють, вГдмГчаеться падшня частки мюцевих податкГв, якГ е основним джерелом доходГв бюджета оргашв мюцевого самоврядування. В Укра!ш податковГ надходження на мюцевому рГвш формують на рГвш 80% доходГв2 бюджета оргашв мю-цевого самоврядування.
30,0 25,0 20,0 15,0 10,0 5,0 0,0
24,8 24,7 23,2 23,2 25,6
22,2 20,9 19,4 18,8 17,7 20,7
16,9 14,9 .......... 17,3
5,3 6,0 5,4 5,9 6,0 5,5 5,0
1111111
2005 2010 2011
Податковi надходження - всього
2012 2013
Державний бюджет
2014 2015
• Мки^ бюджети
Рисунок. Частка податкових надходжень у ВВП в розрiзi рiвнiв бюджетное системи, %
Шсля реформи мГжбюджетних вГдносин у 2014 рощ в Укра!ш намГгалася тенденщя щодо зменшення частки власних податкових надходжень у фшансуванш видаткГв на мюцевому рГвш. Якщо у 2005-2010 роках частка податкових надходжень мюцевих бюджетГв ко-ливалася на рГвнГ 42-44%, то за тдсумками 2015 року вона скоротилася до 33%, або майже на чверть. Проте,
у 2016 рощ було заплановано наростити фшансування мюцевих видаткГв за рахунок податкових надходжень до 40%.
АналогГчш тенденщ! вГдмГчаються також Г в струк-турГ податкових надходжень зведеного бюджету Укра-!ни.
1 У розрахунку не враховаш обов'язковi соцiальнi вщра-
хування.
2 У розрахунку не враховаш обсяги мiжбюджетних трансферов.
Частка податкових надходжень Державного бюджету Укра!ни мае стГйку тенденщю до зростання (з 75% у 2005 рощ до 80% у 2015-2016 роках). ДинамГка доходГв оргашв мГсцевого самоврядування, !х структура, а також частка У ВВП представлен в табл. 4.
Щодо питомо! ваги сукупних доходГв мГсцевих бюджетГв Укра!ни у ВВП, податкових надходжень у тому числГ, то частка перших мае стГйку тенденщю до зростання. Так, на штервалГ (2005-2016 роки) вщмГча-еться випереджаюче зростання частки сукупних дохо-дГв мГсцевих органГв влади Укра!ни у ВВП порГвняно Гз податковими надходженнями до мюцевих бюджетГв
Однак статистичнГ данш свГдчать про наявнГсть тенденцГ! щодо його зменшення у сукупних доходах мГсцевих бюджетГв Укра!ни. Якщо у 2005 рощ частка податку на доходи фГзичних осГб у сукупних доходах бюджету складала 30% (3,7% ВВП), то за пщсумками 2016 року очжувалось лише 21,8% (3,3% ВВП).
Додатковим фшансовим ресурсом органГв мюце-вого самоврядування стала частка податку на прибуток пГдприемств, 10% вщрахувань якого лишаеться у роз-порядженнГ мГсцевих органГв влади Укра!ни.
Однак в умовах нестабшьностГ внутрГшньо! еко-номГчно! ситуацГ! в Укра!нГ, що характеризуемся зменшенням обсягГв та переорГентацГею нащональ-ного виробництва, скороченням робочих мюць та ре-альних доходГв населення, обумовлених несприятли-вою зовнГшньою кон'юнктурою, а також загальносвГ-
Укра!ни: частка податкових надходжень у ВВП лиши-лася майже незмГнною на фош зростання сукупних мГсцевих доходГв у обсязГ 3% ВВП, або на 25%, — з 12,2% ВВП у 2005 рощ до 15,2% ВВП у 2016 рощ
В Укра!ш найвагомшим джерелом доходГв бюджетГв органГв самоврядування традицГйно лиша-еться податок на доходи фГзичних осГб.
Понад половини податкових надходжень мГсце-вих бюджетГв та чверть сукупних доходГв органГв мю-цевого самоврядування формуеться за рахунок цього джерела.
Таблиця 4
товою тенденщею щодо зменшення оподаткування прибутюв пщприемств, за шших незмГнних обставин, складно очГкувати перетворення цих доходних джерел мГсцевих бюджетГв на потужний фГнансовий важшь регГонального розвитку.
Поступово зростае частка адвалорно! складово! акцизного податку, яку запроваджено з 2015 рощ Означене обумовлено низькою еластичнГстю попиту на пщакцизш товари, !х стабшьним, вщносно рГвно-мГрним споживанням в межах територГ! Укра!ни, а та-кож ГнфляцГйними процесами.
Звертае увагу поступове нарощування доходно! частини бюджетГв органГв влади на мГсцях за рахунок збГльшення офГцГйних трансфертГв у фГнансуваннГ повноважень органГв мГсцевого самоврядування Укра-!ни. Питома вага дотацГйно! статтГ джерел фГнансу-
Динампка доходiв бюджеОв органiв мiсцевого самоврядування Укра'ши у 2005-2016_роках, млн грн
2005 2010 2012 2013 2014 2015 2016
Всього (без урах. оф. трансф.) 30316 80516 100814 105171 101101 120480 152743
Податков1 надходження 23589 67576 85852 91191 87334 98218 131066
Податок та зб1р на доходи фЛзичних ос1б 16487 51029 61066 64586 62557 54921 74689
Податок на прибуток пщприемств 192 390 443 675 260 4277 4638
Акцизний податок 7685 10505
НеподатковЛ надходження 3542 8769 12636 12128 12258 20148 18999
1нш1 надходження 3186 4171 2326 1852 1510 2114 2678
Оф1ц1йн1 трансферти 23358 78881 124460 115848 130601 173980 189543
Разом 53660 159397 225274 221019 231702 294460 342286
ВВП 441452 1120585 1459096 1522657 1586915 1979458 2262800
Структура доход1в м1сцевих 5юджет1в, %
Всього (без урах. оф. трансф.) 56,5 50,5 44,8 47,6 43,6 40,9 44,6
ПодатковЛ надходження 44,0 42,4 38,1 41,3 37,7 33,4 38,3
Податок та зб1р на доходи фЛзичних ос1б 30,7 32,0 27,1 29,2 27,0 18,7 21,8
Податок на прибуток пщприемств 0,4 0,2 0,2 0,3 0,1 1,5 1,4
Акцизний податок 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 2,6 3,1
НеподатковЛ надходження 6,6 5,5 5,6 5,5 5,3 6,8 5,6
1нш1 надходження 5,9 2,6 1,0 0,8 0,7 0,7 0,8
Офщшш трансферти 43,5 49,5 55,2 52,4 56,4 59,1 55,4
Разом 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0
Питома вага доход1в м1сцевих 5юджет1в у ВВП, %
Всього (без урах. оф. трансф.) * 6,9 7,2 6,9 6,9 6,4 6,1 6,8
ПодатковЛ надходження 5,3 6,0 5,9 6,0 5,5 5,0 5,8
Податок та зб1р на доходи фЛзичних ос1б 3,7 4,6 4,2 4,2 3,9 2,8 3,3
Податок на прибуток пщприемств 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,2 0,2
Акцизний податок 0,0 0,0 0,0 0. 0 0,0 0,4 0,5
НеподатковЛ надходження 0,8 0,9 0,8 0,8 1,0 0,8
1нш1 надходження 0,7 0,4 0,2 0,1 0,1 0,1 0,1
Офщшш трансферти 53 8,5 7,6 8,2 8,8 8,4
Разом 12,2 14,2 15,4 14,5 14,6 14,9 15,1
Джерело: складено за даними Державно! казначейсько! служби Укра!ни.
вання повноважень органГв мГсцевого самоврядування Украши у ВВП починаючи з 2005 року зросла у бгльш нгж 1,5 раза (з 5,3% ВВП у 2005 рощ до 7% ВВП у 2010 рощ та 8,8% ВВП у 2015-2016 роках), у той час, як частка власних доходних джерел у ВВП лишилася практично незмГнною, в межах 7% ВВП.
У зв'язку з викладеним доцгльно видглити тен-денщю щодо поступового зменшення спроможносп органГв мГсцевого самоврядування щодо фшансування делегованих та повноважень за рахунок власних дже-рел, податкових надходжень зокрема. Натомють, зро-стае навантаження на Державний бюджет Украши в частинГ фГнансового забезпечення дГяльностГ органГв мГсцевого самоврядування. Серед пояснень таких не-гативних трендГв щодо розвитку доxодноï бази мГсцевого самоврядування в Украш, якг ускладнюють формування та виконання Державного бюджету Украши, може бути несприятлива зовнГшня кон'юнктура, що обумовлюе незадовГльну динамГку основних показни-кгв ключових видГв економiчноï дГяльносп.
Означене, в свою чергу, негативно впливае на стабгльшсть обмГнного курсу нацiональноï валюти, стимулюе розкручування iнфляцiйноï спГралГ, а також обумовлюе зростання безробГття та скорочення сфери матерГального виробництва.
Серед внутрГшнГх чинникГв слГд видГлити недо-вершенГсть бюджетно-податкового планування, яка гостро проявляеться в процесГ переформатування вГд-носин Уряду та мГсцевих бюджетГв в умовах створення ОТГ. У той же час, за шформащею Мшстерства ре-гГонального розвитку, будГвництва та ЖКГ Украïни у 2016 рощ в Украш створено майже 400 ОТГ, якг зге-нерували понад 40 млрд грн додаткових доходГв. А з Державного бюджету Украши у 2016 рощ бюджетам ОТГ перераховано 3,5 млрд грн м1жбюджетних трансферов (базова дотащя, освггня субвенщя, медична субвенцГя, шшГ субвенцiï та дотацiï). На 2017 рГк пе-редбачалося 9,6 млрд грн. Отже, нарощування фшан-сових можливостей ОТГ i в подальшому планувалось здГйснювати за рахунок цГльових трансфертГв з Державного бюджету Украïни без належноï уваги до розвитку власноï доxодноï бази мГсцевих органГв влади Украши.
У порГвнянш з крашами-членами 6С та ОЕСР Украша займае середнГ позицiï за показниками частки податкових надходжень Державного та мГсцевих бю-джетГв у ВВП. Починаючи з 2010 року намГтилася тенденцГя щодо зростання податкового навантаження на економГку за рахунок податкГв на споживання (по-даток на додану вартють та акцизний податок), якг за-раховуються до Державного бюджету Украши. Значно, бгльш н1ж удвГчГ, скоротилася частка податку на при-буток тдприемств у доходах зведеного бюджету Украши.
Отже, Гз прийняттям Податкового кодексу Украши у 2010 рощ намГтилася тенденцГя щодо змщення податкового навантаження на кГнцевих споживачГв, тобто широкг верстви населення Гз одночасним зни-женням податкового тягаря на каттал.
У той же час, в умовах сучасноï економiчноï си-туацiï в Украш, яка характеризуеться зниженням реа-льних доходГв населення та звуженням простору для здшснення пiдприемницькоï дГяльностГ для малого бГзнесу перш за все, основнГ напрями коротко- та се-редньостроковоï податковоï полГтики мають бути дещо уточнет Гз акцентом на розширення власноï доxодноï бази адмГнГстрацГй мГсцевого рГвня.
Висновки i рекомендацп. В цглому, Украша в по-рГвнянш Гз краïнами-членами ОЕСР, займае середш позицiï за показниками частки податкових надходжень Державного та мГсцевих бюджетГв у ВВП. Однак слГд враховувати, що обсяг податкових надходжень на одного жителя у крашах-членах ОЕСР в 1520 разГв перевищуе вщповщний показник по Украшь
Отже, серед основних стратепчних напрямГв су-часноï бюджетно-податковоï полГтики, яка мае спри-яти пГдвищенню результативностГ та ефективностГ процесГв децентралiзацiï державного управлГння в Ук-раïнi шляхом формування економГчно-спроможних ОТГ необхщно видглити наступнГ:
— пщвищення економiчноï ефективностГ вГтчиз-няноï податковоï системи на основГ перегляду основних векторГв податковоï полГтики з урахуванням де-централiзацiï державного управлГння та пщвищення якосп адмГнГстрування податкгв;
— ращоналГзац1я методГв фГнансування мГсцевих бюджетГв, бюджетГв Об'еднаних територГальних громад (ОТГ) зокрема, у тому числГ на основГ заохочення органГв державного управлГння на мГсцях в досягненнГ результатГв на всГх етапах бюджетного циклу;
— пщвищення якосп, прозоросп, доступносп бюджетноï iнформацiï щодо формування та виконання бюджетГв ОТГ зокрема, а також швидкосп ïï про-ходження завдяки впровадженню комплексноï шфор-мацiйноï системи управлГння фГнансами («електрон-ний бюджет»);
— удосконалення процесГв формування бюджетГв на всГх рГвнях бюджетно'1 системи Укра'!ни, а також контролю i мошторингу його виконання з метою пщ-вищення ефективностГ Г результативностГ витрачання бюджетних коштГв.
Одночасно, необхщно вживати заходГв щодо ско-рочення часу, якГ малГ Г середнГ пГдприемства витрача-ють на розрахунок Г сплату податкГв, що вГдбиваеться в шдикаторах «Ведення бГзнесу» (Doing Business) [39]. За пщсумками останнГх дослщжень Укра'1на займае 80 мГсце. Уваги потребують питання щодо забезпечення зростання показникгв Украши в частит прозоросп бюджету, якг вщображаються у «1ндекс прозоросп бюджету» (Open Budget Index) [27].
Окремо слщ видглити роботу, спрямовану на зростання числа Об'еднаних територГальних громад (ОТГ), якг демонструють задовгльний результат в час-тинГ управлГння власними ресурсами на основГ бГльш широкого використання показникГв ефективностГ в бюджетГ ОТГ для вщображення цглей i результатГв програм державних витрат.
З метою досягнення основних стратегГчних цГлей розвитку бюджетно'1 та податково'х системи Украши в умовах децентралГзацп державного управлГння, ос-новну увагу доцГльно зосередити на виконаннГ таких завдань:
— пщготовка i реалГзащя середньостроковоï про-грами пГдвищення якостГ управлГння державними фГ-нансами Украïни та ОТГ, а також розробка i удоско-налення законодавства, необхГдного для оргашзацп бюджетного процесу на всГх рГвнях бюджетноï сис-теми;
— пГдвищення прозоростГ бюджетного процесу на основГ монГторингу якостГ фГнансового менеджменту головних розпорядникгв коштГв, а також подальшого розвитку системи державного фГнансового контролю та аудиту на всГх рГвнях бюджетно! системи Украши;
— розробка ново! трирГчно! моделГ для оцГнки та прогнозування доходГв в умовах середньострокового планування на всГх рГвнях бюджетно! системи, доходГв ОТГ зокрема;
— надання пщтримки ОТГ щодо реалГзацГ! прин-ципГв бюджетування, орГентованого на результат, Г се-редньострокового фГнансового планування;
— оновлення та розробка нормативно-правових документГв та системи заходГв щодо полГпшення фГ-нансового положення Г платоспроможносп ОТГ;
— вдосконалення системи мГжбюджетних транс-фертГв та оцГнки податкового потенцГалу з урахуван-ням впровадження прозорих стимулГв з нарощування ОТГ власно! доходно! бази;
— розвиток нормативно-правово! бази для ОТГ з аудиту житлово-комунального господарства та бюд-жетних установ, що надають соцГальнГ послуги.
Наведеш рекомендаций надають можливГсть сфор-мулювати окремГ напрями удосконалення податкового законодавства на основГ збалансування ГнтересГв Дер-жави, оргашв мГсцевого самоврядування та платниюв податюв щодо стабшГзаци економГчно! ситуацГ!, а та-кож сприяння сталому розвитку економГчно! системи Укра!ни.
Керуючись означеним, доцшьно поступово змГ-щувати податкове навантаження з мобГльних факторГв виробництва (капГтал та праця) на немобГльнГ (земля, природш ресурси), а також на споживання окремих видГв товарГв, виробництво яких наносить шкоду на-вколишньому середовищу (або споживання яких е шкщливим для здоров'я людини), у комплекс Гз щд-вищенням ефективностГ податкового адмГшстрування та стимулювання ГнвестицГйно! активносп, у тому чи-слГ за рахунок удосконалення нормативГв податково! амортизацГ!'.
Доцшьно поступово нарощувати частку податку на прибуток пГдприемств, що лишаеться у розпоря-дженш органГв мГсцевого самоврядування Укра!ни, а також вжити заходГв щодо удосконалення амортиза-цГйно! полГтики, перетворивши !! на потужний Гнстру-мент залучення ГнвестицГй, перш за все, високотехно-логГчних.
Означене, крГм Гншого, сприятиме зменшенню недо!мки (податкового боргу) зГ сплати загальнодер-жавних податюв, податку на прибуток пщприемств зо-крема, а також стимулюватиме зацГкавленГсть органГв мГсцевого самоврядування Укра!ни до розвитку ви-робництв на власних територГях, оскГльки податковГ надходження вГд оподаткування прибутку пГдприемств лишатимуться у !х розпорядженнГ.
Щодо акцизного податку, слГд вГдмГтити, що ос-новними його платниками е виробники та Гмпортери пГдакцизних товарГв. Однак виробництво та розмит-нення пщакцизно! продукцГ! на територГ! Укра!ни вщ-буваеться нерГвномГрно на вГдмГну вГд !х споживання. Зниження специфГчних ставок акцизного податку, який сплачують виробники (Гмпортери) пщакцизно! продукцГ! Гз одночасним пГдвищенням адвалорно! складово!, яка лишаеться у розпорядженнГ органГв мГсцевого самоврядування, дозволить змщнити фшан-совий потенцГал мГсцевих органГв влади Укра!ни.
Окремо слГд акцентувати увагу на необхщносп впровадження конкретних заходГв, спрямованих на зростання числа ОТГ, як демонструють кращий результат у частинГ управлГння власними ресурсами на
ocHOBi бшьш широкого використання показниюв результативности в бюджетах для вiдoбраження цшей i результатiв програм державних видатюв. Доцшьно впроваджувати cередньocтрoкoвi програми пщвищен-ня якocтi управлiння державними фшансами Укра!ни та ОТГ на ocнoвi oцiнки та мoнiтoрингу !х фшансо-вого i податкового пoтенцiалу з урахуванням впро-вадження прозорих cтимулiв щодо нарощування ними власно! доходно! бази.
Список використаних джерел
1. Про затвердження Положення про единий ка-значейський рахунок: Наказ Державного казначейства вщ 26.06.2002 р. № 122. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/z0594-02.
2. Податковий кодекс Укра!ни: Закон Укра!ни вiд 02.12.2010 р. № 2755-VI. URL: http://zakon3.rada.gov. ua/laws/show/2755-17.
3. Бюджетний кодекс Укра!ни. Стаття 24-1. Дер-жавний фонд регioнальнoгo розвитку. URL: http: //zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2456-17/page3.
4. Мiжнарoдний Валютний фонд. 2016. URL: https://www.imf.org/ru/News/Articles/2016/10/08/AM16 -pr16451-Communique - of-the - Thirty- Fourth-Meeting-of -the-IMFC.
5. Про схвалення Концепци реформування м1с-цевого самоврядування та територ!ально! oрганiзацi! влади в в Укра!ш: Розпорядження Кабiнету м1н1стр1в Укра!ни вщ 01.04.2014 р. № 333-р. URL: http://zakon3. rada.gov.ua/laws/show/333-2014-%D1%80.
6. бвропейська хартая мicцевoгo самоврядування в1д 15.10.1985 р. Рада бвропи. URL: http://zakon3. rada.gov.ua/laws/show/994_036.
7. Про ствробггництво теритoрiальних громад: Закон Укра!ни в1д 17.06.2014 р. № 1508-VII. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1508-18.
8. Позачергове послання Президента Укра!ни до Верховно! Ради Укра!ни. URL: http://www.president. gov.ua/news/pozachergove-poslannya-prezidenta-ukrayini -do-verhovnoyi-rad-34118.
9. Про Стратегiю сталого розвитку "Укра!на -2020": Указ Президента Укра!ни в1д 12.01.2015 р. № 5/2015. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/ 5/2015.
10. Угода про Коалщю депутатських фракцш «бвропейська Укра!на»: Угода Верховно! Ради Укра-!ни в1д 27.11.2014 р. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/n0001001-15.
11. Про затвердження Програми д1яльност1 Кабь нету м1н1стр1в Укра!ни: Постанова Кабшету м1н1стр1в Укра!ни в1д 14.04.2016 р. № 1099-VIII. URL: http: //zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1099-19.
12. Про План законодавчого забезпечення реформ в Укра!ш: Постанова Верховно! Ради Укра!ни в1д 04.06.2015 р. № 509-VIII. URL: http://zakon5.rada.gov. ua/laws/show/509-19.
13. Про мюцеве самоврядування в Укра!ш: Закон Укра!ни в1д 21.05.1997 р. № 280/97-ВР. Статтi 27-42. URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0 %B2%D1%80.
14. Дем'янчук О. I. Фiнанcoвий пoтенцiал регio-шв Укра!ни як базова основа !х стабильного екoнoмiч-ного розвитку. HayKoei записки Нащонального утверси-тету «Острозька академiя». СерЯ «Економжа» : зб!р-ник наукових праць / ред. кол. : I. Д. Паетчник, О. I. Дем'янчук. Острог : Видавництво Нащонального уш-верситету «Острозька академ!я», 2014. Вип. 27. С. 73— 78.
15. Столяров В. Ф. Науково-методичне забезпе-чення стратепчного планування та державного регу-лювання регюнального людського розвитку в Украшь Вкник економпног науки Украши. 2019. № 2 (37). С. 223-237. https://doi.org/10.37405/1729-7206.2019. 2(37).223-237.
16. Шинкарюк О.В. Науково-методичш засади державного регулювання стшкого людиноцентристсь-кого розвитку регюшв. ЕкономНний всник Донбасу. 2020. № 1 (59). С. 164-180. doi: 10.12958/1817-3772-2020-1(59)-164-180.
17. Stolyarov V., Shinkaryuk O., Stolyarova V. Conceptual Provisions of Budget Federalism in the Unitary State Ukraine. ЕкономНний всник Донбасу. 2019. № 4 (58). С. 106-110. doi: 10.12958/1817-3772-2019-4(58)-106-110.
18. Столярова В. В., Овчаренко Т. В., Калашткова Л.М. Становлення бюджетного федерашзму в Укра!ш та особливоси сучасного Донбасу. ЕкономНний всник Донбасу. 2019. № 3 (57). С. 89-102. doi: 10.12958/ 1817-3772-2019-3(57)-89-102.
19. Науково-практичний коментар до Бюджетного Кодексу Укра!ни / кол.авт.; заг. ред. Ф.О. Яро-шенка; вГд. вик. наук. ред. В.Ф.Столярова. — 2-е вид., доп. та перероб. Ки!в: Державна навчальнонаукова ус-танова «АкадемГя фГнансового управшння», Укра!нсь-кий державний унГверситет фГнансГв та мгжнародно! торгГвлГ, 2011. 560 с.
20. Шинкарюк О. В. Становлення та розвиток ш-формацшно-методичного забезпечення мониторингу репонального людського розвитку (в контекста реаш-зацГ! нащональних завдань ЦРТ). Моделювання та т-форматизацЯ сощально-економтного розвитку Украши. 2016. №1. С. 40-58.
21. Столяров В.Ф., Шинкарюк О.В. Сощально адекватний менеджмент регюнального людського розвитку в Укра!нському ДонбасГ та на Подшш (ви-клики, намГри та реалГ! вимГру 2003-2013; 2017-2027): частина 1: Метролопя людського розвитку та про-блеми менеджменту в регюш. Економтний всник Донбасу. 2019. № 2 (56). С. 229-256.
22. Столяров В.Ф., Шинкарюк О.В. Сощально адекватний менеджмент регюнального людського розвитку в Укра!нському ДонбасГ та на Подшш (ви-клики, намГри та реалГ! вимГру 2003-2013; 2017-2027): частина 2 Парадигма людяноста, гармонГ! та мГсГ! реп-ону. ЕкономНний вюник Донбасу. 2019. № 3 (57). С. 241281.
23. Корншчук О. О., Столяров В. Ф., Шинкарюк О. В. Формування мехашзму державного регулювання стшкого людського розвитку Хмельницько! областа (вГд Где! до експерименту: Ч. 1 — Стан i проблеми державного регулювання). Економка та держава. 2017. № 3. С. 4-15.
24. Корншчук О. О., Столяров В. Ф., Шинкарюк О.В. Формування мехашзму державного регулювання стшкого людського розвитку Хмельницько! областа (вГд Где! до експерименту: Ч. 2 — Перспективи державного регулювання по-новому). Економжа та держава. 2017. №4.с.4-15.
25. Reingewertz Y. Fiscal Decentralization — a Survey of the Empirical Literature. MPRA Paper №9889. 2014. 46 p.
26. Ebel R.D. Fiscal Decentralization and Intergovernmental Fiscal Relations. World Bank Institute. Distance Learning Modules. Budapest, 1999.
27. Про вщкритасть використання публГчних коштав: Закон Укра!ни вГд 11.02.2015 р. № 183-VIII. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/183-19.
28. Rondinelli D. (1981). Government Decentralization in Comparative Perspective: Theory and Practice in Developing Countries. International Review of Administrative Sciences, 47, pp. 133-145. https://doi.org/ 10.1177/002085238004700205.
29. Prud'Homme R. The Dangers of Decentralization. The World Bank Research Observer. 1995. №10(2). P. 201-220. https://doi.org/10.1093/wbro/10.2.201.
30. Brennan G., Buchanan J. The Power to Tax: Analytic Foundations of a Fiscal Constitution. Cambridge University Press, 1980. 231 p.
31. Seabright P. Accountability and Decentralization in Government: an Incomplete Contracts Model. European Economic Review. 1996. №40(1). P. 61-89. https://doi.org/ 10.1016/0014-2921(95)00055-0.
32. Ezcurra R., Pascual P. Fiscal Decentralization and Regional Disparities: Evidence from Several European Union Countries. Environment and Planning. 2008. №40 (5). P. 11-85. https://doi.org/10.1068/a39195.
33. Gramlich E. A Policymaker's Guide to Fiscal Decentralization. National Tax Journal. 1993. №46(2). P. 229-235.
34. Rodriguez-Pose A., Ezcurra R. Is Fiscal Decentralization Harmful for Economic Growth? Evidence from the OECD Countries. Journal of Economic Geography. 2010. №11(4). P. 619-644. https://doi.org/ 10.1093/jeg/lbq025.
35. Stigler G. (1957). The Tenable Range of Functions of Local Government. In Federal Expenditure Policy for Economic Growth and Stability, ed. Joint Economic Committee, Subcommittee on Fiscal Policy, U.S. Congress, 213-19. Washington, DC: U.S. Government Printing Office.
36. Olson M. The Principle of "Fiscal Equivalence": the Division of Responsibilities Among Different Levels of Government. The American Economic Review. 1969. №59(2), P. 479-487.
37. Oates W. (1969). The Effects of Property Taxes and Local Public Spending on Property Values: An Empirical Study of Tax Capitalization and Tiebout Hypothesis. Journal of Political Economy, 77, рр. 957—971. doi: 10.1086/259584.
38. Oates W. (1972). Fiscal Federalism. New York: Harcourt Brace Jovanovich.
39. Оценка Бизнес Регулирования. Всемирный банк. 2016. URL: http://russian.doingbusiness.org/data/ exploreeconomies/ukraine.
40. Frey, Bruno, and Reiner Eichenberger. (1995). Competition among Jurisdictions: The Idea of FOCJ. In Competition among Jurisdictions, ed. Lüder Gerken, 209—
29. London: Macmillan.---. 1996. FOCJ: Competitive
Governments for Europe. International Review of Law and
Economics, 16: 315—27.---. 1999. The New
Democratic Federalism for Europe: Functional Overlapping and Competing Jurisdictions. Cheltenham, U.K., and Northampton, MA: Edward Elgar.
41. Мартинов. А. Ю. Маастрихтський догсгар. Ен-циклопедiя icmopii Украши : у 10 т. / редкол.: В. А. Смо-лш (голова) та ш. ; 1нститут юторп Украши НАН Украши. Ки!в : Наук. думка, 2009. Т. 6 : Ла — Mi. С. 410.
42. Keen M. Vertical Tax Externalities in the Theory of Fiscal Federalism. IMF Staff Papers. 1998. №45. P. 454—485.
43. Tiebout Ch-s. 1956. A Pure Theory of Local Expenditures. Journal of Political Economy, 64 (5), рр. 416—424. doi: 10.1086/257839.
44. Brueckner J. 1982. A Test for Allocative Efficiency in the Local Public Sector. Journal of Public Economics, 19, рр. 311—331. https://doi.org/10.1016/0047-2727(82)900 59-7.
45. Shah A. 1988. Capitalization and the Theory of Local Public Finance: An Interpretive Essay. Journal of
Economic Surveys, 2 (3), рр. 209-43.---. (1989). A
Capitalization Approach to Fiscal Incidence at the Local
Level. Land Economics, 65 (4), рр. 359—75.---. (1992).
Empirical Tests for Allocative Efficiency in the Local Public Sector. Public Finance Quarterly, 20 (3), рр. 359— 77.
46. Buchanan J. (1965). An Economic Theory of Clubs. Economica, 32, рр. 1 — 14. doi: 10.2307/2552442.
47. Управление на местном уровне в развивающихся странах: пер. с англ. / под ред. Анвара Шаха. Москва: Издательство «Весь Мир», 2004. 328 с.
48. Elazar D. J. Exploring federalism. — Tuscoloosa, Al.; London: The University of Alabama Press, 1991.
49. Gagnon A. G., Keil S. Understanding Federalism and Federation. Routledge. 2016. 299 р.
50. Burgess M. Federalism and European union: the building of Europe, 1950—2000/ Routledge is an imprint of the Taylor & Francis Group. 2000. 305 р. URL: http: //www. untag- smd. ac. id/files/Perpustakaan_Digital_ 1 /FEDERALISM%20Federalism%20and%20European%20 union%20the%20building%20of%20Europe,%201950-200 0.pdf.
51. Зайдель А.В., Шротен М. Н. Бюджетный федерализм и финансовые ресурсы регионального развития — модели сотрудничества и конкуренции. Москва: Юрайт, 2000. 598 с.
52. Hughes G., Smith S., Tabellini G. (1991). Economic aspects of decentralized government: structure, functions and finance. Economic Policy, 6 (13), pp. 426459. doi: 10.2307/1344632.
53. Управление на местном уровне в индустриально развитых странах: пер. с англ. /под ред. Анвара Шаха. Москва^ Издательство «Весь Мир», 2010. 416 с.
54. Лотц Й. Организация и финансирование местного управления: страны Северной Европы. Управление на местном уровне в индустриально развитых странах: пер. с англ. /под ред. Анвара Шаха. Москва: Издательство «Весь Мир», 2010. C. 272-316.
55. Янг. Д. Мюцеве самоврядування в крашах Скандинавп та Балтп. SKL International. 59 с. URL: http://decentralization.gov.ua/pics/attachments/Misceve-samovryaduvannya-v-krayinah-Skandiinaviyi-ta-Baltiyi. pdf.
56. Chandler J. A. Explaining Local Government: Local Government in Britain Since 1800. Publish by Manchester University Press, Oxford Road. 2007. 367 р.
57. Кинг Д. Организация и финансирование местного управления: Соединенное Королевство. Управление на местном уровне в индустриально развитых странах: пер. с англ. / под ред. Анвара Шаха. Москва: Издательство «Весь Мир», 2010. С. 317-368.
58. Muramatsu Michio and Farrukh Iqbal. (2001). Understanding Japanese Intergovernmental Relations: Perspectives, Models, and Salient Characteristics. In Local 38 Anwar Shah Government Development in Postwar Japan, 1—28. Oxford, U.K.: Oxford University Press.
59. Мокида Н. Организация и финансирование местного управления: Япония. Управление на местном уровне в индустриально развитых странах: пер. с англ. / под ред. Анвара Шаха. Москва: Издательство «Весь Мир», 2010. С. 194-233.
60. Шрёдер Л. Организация и финансирование местного управления: США. Управление на местном уровне в индустриально развитых странах: пер. с англ. / под ред. Анвара Шаха. Москва: Издательство «Весь Мир», 2010. С. 387.
61. Доллери Б. Организация и финансирование местного управления: Новая Зеландия. Управление на местном уровне в индустриально развитых странах: пер. с англ. / под ред. Анвара Шаха. Москва: Издательство «Весь Мир», 2010. С. 242.
References
1. Pro zatverdzhennia Polozhennia pro yedynyi kaznacheiskyi rakhunok: Nakaz Derzhavnoho kazna-cheistva vid 26.06.2002 r. № 122 [On approval of the Regulations on the single treasury account: Order of the State Treasury of June 26, 2002 № 122]. Retrieved from http: //zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0594-02 [in Ukrainian].
2. Podatkovyi kodeks Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 02.12.2010 r. № 2755-VI [Tax Code of Ukraine: Law of Ukraine of December 2, 2010 № 2755-VI]. Retrieved from http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 [in Ukrainian].
3. Biudzhetnyi kodeks Ukrainy. Stattia 24-1. Derzhavnyi fond rehionalnoho rozvytku [Budget Code of Ukraine. Article 24-1. State Fund for Regional Development]. Retrieved from http: //zakon4.rada.gov.ua/laws/ show/2456-17/page3 [in Ukrainian].
4. International Monetary Fund. (2016). Retrieved from https://www.imf.org/ru/News/Articles/2016/10/08/ AM16-pr16451-Communique-of-the-Thirty-Fourth-Meet ing-of -the-IMFC [in Ukrainian].
5. Pro skhvalennia «Kontseptsii reformuvannia mistsevoho samovriaduvannia ta terytorialnoi orhanizatsii vlady v Ukraini»: Rozporiadzhennia Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 1 kvitnia 2014 roku №333-r [On Approving the Concept of Reforming Local Self-Government and Territorial Organization of Government in Ukraine : Order of the Cabinet of Ministers of Ukraine of April 1, 2014 No. 333-p]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/333-2014-%D1%80 [in Ukrainian].
6. European Charter of Local Self-Government of 15.10.1985, Council of Europe. Retrieved from http: //zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_036 [in Ukrainian].
7. Pro spivrobitnytstvo terytorialnykh hromad: Zakon Ukrainy vid 17.06.2014 r. № 1508-VII [On cooperation of territorial communities: Law of Ukraine of June 17, 2014 № 1508-VII]. Retrieved from http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/1508-18 [in Ukrainian].
8. Pozacherhove poslannia Prezydenta Ukrainy do Verkhovnoi Rady Ukrainy [Extraordinary message of the President of Ukraine to the Verkhovna Rada of Ukraine]. Retrieved from http://www.president. gov.ua/news/ poza chergove-poslannya-prezidenta-ukrayini-do-verhovnoyi-ra d-34118 [in Ukrainian].
9. Pro Stratehiiu staloho rozvytku «Ukraina — 2020»: Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 12 sichnia 2015 roku № 5/ 2015 [On the Sustainable Development Strategy "Ukraine 2020": Presidential Decree No. 5/2015 of 12 January 2015]. Retrieved from https://zakon5.rada.gov.ua/ laws/show/ 5/2015 [in Ukrainian].
10. Uhoda pro Koalitsiiu deputatskykh fraktsii «Yevropeiska Ukraina»: Uhoda Verkhovnoi Rady Ukrainy vid 27.11.2014 r. [Agreement on the Coalition of Deputy Factions "European Ukraine": Agreement of the Verkhovna Rada of Ukraine dated November 27, 2014]. Retrieved from http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/ n0001001-15 [in Ukrainian].
11. Pro zatverdzhennia Prohramy diialnosti Kabinetu Ministriv Ukrainy: Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 14.04.2016 r. № 1099-VIII [On approval of the Program of Activities of the Cabinet of Ministers of Ukraine: Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of April
14, 2016 № 1099-VIII]. Retrieved from http://zakon2. rada.gov.ua/laws/show/1099-19 [in Ukrainian].
12. Pro Plan zakonodavchoho zabezpechennia reform v Ukraini: Postanova Verkhovnoi Rady Ukrainy vid 04.06.2015 r. № 509-VIII [On the Plan of Legislative Support of Reforms in Ukraine: Resolution of the Verkhovna Rada of Ukraine of June 4, 2015 № 509-VIII]. Retrieved from http://zakon5.rada.gov. ua/laws/show/509-19 [in Ukrainian].
13. Pro mistseve samovriaduvannia v Ukraini: Zakon Ukrainy vid 21.05.1997 r. № 280/97-VR. Statti 27-42 [On local self-government in Ukraine: Law of Ukraine of 21.05.1997 № 280/97-BP. Articles 27-42]. http://zakon0. rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0 %B2%D1%80 [in Ukrainian].
14. Demianchuk O. I. (2014). Finansovyi potentsial rehioniv Ukrainy yak bazova osnova yikh stabilnoho ekonomichnoho rozvytku [Financial potential of the regions of Ukraine as a basic basis of their stable economic development]. Naukovi zapysky Natsionalnoho universytetu «Ostrozka akademiia». Seriia «Ekonomika» — Scientific notes of the National University "Ostroh Academy". Series "Economics", Issue 27, pp. 73-78. Ostroh, Ostroh Academy National University Publishing House [in Ukrainian].
15. Stolyarov V. F. (2019). Scientific and methodological support of strategic planning and state regulation of regional human development in Ukraine. Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy, 2 (37), pp. 223-237. doi: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2019.2(37).223-237 [in Ukrainian].
16. Shinkaryuk A. (2020). Scientific and Methodological Foundations of State Regulation of Sustainable CeveroCentric Development of Regions. Ekonomichnyi visnyk Donbasu — Economic Herald of the Donbas, 1 (59), pp. 164-180. doi: 10.12958/1817-3772-2020-1(59)-164-180 [in Ukrainian].
17. Stolyarov V., Shinkaryuk O., Stolyarova V. (2019). Conceptual Provisions of Budget Federalism in the Unitary State Ukraine. Ekonomichnyi visnyk Donbasu — Economic Herald of the Donbas, 4 (58), pp. 106-110. doi: 10.12958/1817-3772-2019-4(58)-106-110.
18. Stoliarova V.V., Ovcharenko T.V., Kalashnikova L.M. (2019). Stanovlennia biudzhetnoho federalizmu v Ukraini ta osoblyvosti suchasnoho Donbasu [Formation of budget federalism in Ukraine and features of modern Donbass]. Ekonomichnyi visnyk Donbasu — Economic Herald of the Donbas, 3 (57), pp. 89-102. doi: 10.12958/1817-3772-2019-3(57)-89-102 [in Ukrainian].
19. Naukovo-praktychnyi komentar do Biudzhetnoho Kodeksu Ukrainy [Scientific and Practical Commentary to the Budget Code of Ukraine]. (2011). (2nd ed., rev.). Kyiv, State Educational and Scientific Institution "Academy of Financial Management", Ukrainian State University of Finance and International Trade [in Ukrainian].
20. Shynkariuk O. V. (2016). Stanovlennia ta rozvytok informatsiino-metodychnoho zabezpechennia monitorynhu rehionalnoho liudskoho rozvytku (v konteksti realizatsii natsionalnykh zavdan TsRT) [Formation and development of information and methodological support for monitoring regional human development (in the context of the implementation of national MDGs)]. Modeliuvannia ta informatyzatsiia sotsialno-ekonomichnoho rozvytku Ukrainy — Modeling and informatization of socio-economic development of Ukraine, 1, pp. 40-58 [in Ukrainian].
21. Stoliarov V.F., Shynkariuk O.V. (2019). Sotsialno adekvatnyi menedzhment rehionalnoho liudskoho rozvytku v Ukrainskomu Donbasi ta na Podilli (vyklyky, namiry ta realii vymiru 2003-2013; 2017-2027). Chastyna 1: Metrolohiia liudskoho rozvytku ta problemy menedzh-
mentu v rehioni [Socially adequate management of regional human development in the Ukrainian Donbass and Podillia (challenges, intentions and realities of the 20032013 dimension; 2017-2027). Part 1: Metrology of Human Development and Management Problems in the Region]. Ekonomichnyi visnyk Donbasu — Economic Herald of the Donbas, 2 (56), pp. 229-256. doi: 10.12958/1817-3772-2019-2(56)-229-256 [in Ukrainian].
22. Stoliarov V.F., Shynkariuk O.V. (2019). Sotsialno adekvatnyi menedzhment rehionalnoho liudskoho rozvytku v Ukrainskomu Donbasi ta na Podilli (vyklyky, namiry ta realii vymiru 2003-2013; 2017-2027). Chastyna 2: Paradyhma liudianosti, harmonii ta misii rehionu [Socially adequate management of regional human development in the Ukrainian Donbass and Podillia (challenges, intentions and realities of the 2003-2013 dimension; 2017-2027). Part 2: Paradigm of humanity, harmony and mission of the region]. Ekonomichnyi visnyk Donbasu — Economic Herald of the Donbas, 3 (57), pp. 241-281. doi: 10.12958/1817-3772-2019-3(57)-241-281 [in Ukrainian]
23. Korniichuk O.O., Stoliarov V.F., Shynkariuk O.V. (2017). Formuvannia mekhanizmu derzhavnoho rehuliuvannia stiikoho liudskoho rozvytku Khmelnytskoi oblasti (vid idei do eksperymentu: Ch. 1 — stan i problemy derzhavnoho rehuliuvannia) [Formation of the mechanism of state regulation of sustainable human development of Khmelnitsky region (from idea to experiment: Part 1 - state and problems of state regulation)]. Ekonomika ta derzhava — Economy and the state, 3, pp. 4-15 [in Ukrainian].
24. Korniichuk O.O., Stoliarov V.F., Shynkariuk O.V. (2017). Formuvannia mekhanizmu derzhavnoho rehuliuvannia stiikoho liudskoho rozvytku Khmelnytskoi oblasti (vid idei do eksperymentu: Ch. 2 — perspektyvy derzhavnoho rehuliuvannia po-novomu) [Formation of the mechanism of state regulation of sustainable human development of Khmelnitsky region (from idea to experiment: Part 2 - prospects of state regulation in a new way)]. Ekonomika ta derzhava — Economy and the state, 4, pp. 415 [in Ukrainian].
25. Reingewertz Y. (2014). Fiscal Decentralization — a Survey of the Empirical Literature. MPRA Paper №9889. 46 p.
26. Ebel R.D. (1999). Fiscal Decentralization and Intergovernmental Fiscal Relations. World Bank Institute. Distance Learning Modules. Budapest.
27. Pro vidkrytist vykorystannia publichnykh koshtiv: Zakon Ukrainy vid 11.02.2015 r. № 183-VIII [On the open use of public funds: Law of Ukraine of 11.02.2015 № 183-VIII]. Retrieved from http://zakon3.rada.gov.ua/laws/ show/183-19 [in Ukrainian].
28. Rondinelli D. (1981). Government Decentralization in Comparative Perspective: Theory and Practice in Developing Countries. International Review of Administrative Sciences, 47, pp. 133-145. https://doi.org/ 10.1177/002085238004700205.
29. Prud'Homme R. (1995). The Dangers of Decentralization. The World Bank Research Observer, 10(2), pp. 201-220. https://doi.org/10.1093/wbro/ 10.2.201.
30. Brennan G., Buchanan J. (1980). The Power to Tax: Analytic Foundations of a Fiscal Constitution. Cambridge University Press. 231 p.
31. Seabright P. (1996). Accountability and Decentralization in Government: an Incomplete Contracts Model. European Economic Review, 40(1), pp. 61-89. https://doi.org/ 10.1016/0014-2921(95)00055-0.
32. Ezcurra R., Pascual P. (2008). Fiscal Decentralization and Regional Disparities: Evidence from Several European Union Countries. Environment and Planning, 40 (5), pp. 11-85. https://doi.org/10.1068/a39195.
33. Grämlich E. (1993). A Policymaker's Guide to Fiscal Decentralization. National Tax Journal, 46(2), pp. 229-235.
34. Rodriguez-Pose A., Ezcurra R. (2010). Is Fiscal Decentralization Harmful for Economic Growth? Evidence from the OECD Countries. Journal of Economic Geography, 11(4), pp. 619-644. https://doi.org/ 10.1093/ jeg/lbq025.
35. Stigler G. (1957). The Tenable Range of Functions of Local Government. In Federal Expenditure Policy for Economic Growth and Stability, ed. Joint Economic Committee, Subcommittee on Fiscal Policy, U.S. Congress, 213-19. Washington, DC: U.S. Government Printing Office.
36. Olson M. (1969). The Principle of "Fiscal Equivalence": the Division of Responsibilities Among Different Levels of Government. The American Economic Review, 59(2), pp. 479-487.
37. Oates W. (1969). The Effects of Property Taxes and Local Public Spending on Property Values: An Empirical Study of Tax Capitalization and Tiebout Hypothesis. Journal of Political Economy, 77, pp. 957—971. doi: 10.1086/259584.
38. Oates W. (1972). Fiscal Federalism. New York: Harcourt Brace Jovanovich.
39. Assessment of Business Regulation. The World Bank. (2016). Retrieved from http://russian.doingbusiness. org/data/exploreeconomies/ukraine.
40. Frey, Bruno, and Reiner Eichenberger. (1995). Competition among Jurisdictions: The Idea of FOCJ. In Competition among Jurisdictions, ed. Lbder Gerken, 209—
29. London: Macmillan.---. 1996. FOCJ: Competitive
Governments for Europe. International Review of Law and
Economics, 16: 315—27.---. 1999. The New
Democratic Federalism for Europe: Functional Overlapping and Competing Jurisdictions. Cheltenham, U.K., and Northampton, MA: Edward Elgar.
41. Martynov. A. Yu. (2009). Maastrykhtskyi dohovir [Maastricht Treaty]. Encyclopedia of the History of Ukraine: in 10 volumes, Vol. 6 : La — Mi, pp. 410. Kyiv, Nauk. dumka [in Ukrainian].
42. Keen M. (1998). Vertical Tax Externalities in the Theory of Fiscal Federalism. IMF Staff Papers, 45, pp. 454—485.
43. Tiebout Ch-s. (1956). A Pure Theory of Local Expenditures. Journal of Political Economy, 64 (5), pp. 416—424. doi: 10.1086/257839.
44. Brueckner J. (1982). A Test for Allocative Efficiency in the Local Public Sector. Journal of Public Economics, 19, pp. 311—331. https://doi.org/10.1016/ 0047-2727(82)900 59-7.
45. Shah A. (1988). Capitalization and the Theory of Local Public Finance: An Interpretive Essay. Journal of
Economic Surveys, 2 (3), pp. 209—43.---. (1989). A
Capitalization Approach to Fiscal Incidence at the Local
Level. Land Economics, 65 (4), pp. 359—75.---. (1992).
Empirical Tests for Allocative Efficiency in the Local Public Sector. Public Finance Quarterly, 20 (3), pp. 359— 77.
46. Buchanan J. (1965). An Economic Theory of Clubs. Economica, 32, pp. 1 — 14. doi: 10.2307/2552442.
47. Shah Anvar (Ed.). (2004). Local Governance in Developing Countries. Trans. from Engl. Moscow, All World Publishing House. 328 р. [in Russian].
48. Elazar D. J. (1991). Exploring federalism. — Tuscoloosa, Al.; London: The University of Alabama Press.
49. Gagnon A. G., Keil S. (2016). Understanding Federalism and Federation. Routledge. 299 р.
50. Burgess M. (2000). Federalism and European union: the building of Europe, 1950—2000/ Routledge is an imprint of the Taylor & Francis Group. 305 р. Retrieved from http: //www.untag-smd.ac.id/files/Perpustakaan_Di gital_1/FEDERALISM%20Federalism%20and%20Europe an%20union%20the%20building%20of%20Europe,%2019 50-200 0.pdf.
51. Zaydel A.V., Shroten M.N. (2000). Budgetary federalism and financial resources of regional development - models of cooperation and competition. Moscow, Yurayt. 598 р. [in Russian].
52. Hughes G., Smith S., Tabellini G. (1991). Economic aspects of decentralized government: structure, functions and finance. Economic Policy, 6 (13), pp. 426459. doi: 10.2307/1344632.
53. Shah Anvar (Ed.). (2010). Local government in industrialized countries. Trans. from Engl. Moscow, All World Publishing House. 416 р. [in Russian].
54. Lotz J. (2010). Organization and financing of local government: Nordic countries. Local government in industrialized countries. Trans. from Engl. Moscow, All World Publishing House. Рр. 272-316 [in Russian].
55. Yanh. D. Mistseve samovriaduvannia v krainakh Skandynavii ta Baltii [Local self-government in the Scandinavian and Baltic countries]. SKL International. 59 р. Retrieved from http://decentralization.gov.ua/pics/attach ments/Misceve-samovryaduvannya-v-krayinah-Skandiina viyi-ta-Baltiyi. pdf [in Ukrainian].
56. Chandler J. A. (2007). Explaining Local Government: Local Government in Britain Since 1800. Publish by Manchester University Press, Oxford Road. 367 р.
57. King D. (2010). Local Government Organization and Financing: United Kingdom. Local government in industrialized countries. Trans. from Engl. Moscow, All World Publishing House. Рр. 317-368 [in Russian].
58. Muramatsu Michio and Farrukh Iqbal. (2001). Understanding Japanese Intergovernmental Relations: Perspectives, Models, and Salient Characteristics. In Local 38 Anwar Shah Government Development in Postwar Japan, 1—28. Oxford, U.K.: Oxford University Press.
59. Mokida N. (2010). Organization and financing of local government: Japan. Local government in industrialized countries. Trans. from Engl. Moscow, All World Publishing House. Рр. 194-233 [in Russian].
60. Schroeder L. (2010). Organization and financing of local government: USA. Japan. Local government in industrialized countries. Trans. from Engl. Moscow, All World Publishing House. Р. 387 [in Russian].
61. Dolleri B. (2010). Local Government Organization and Financing: New Zealand. Local government in industrialized countries. Trans. from Engl. Moscow, All World Publishing House. Р. 242 [in Russian].
Стаття надшшла до редакщ! 10.04.2020 Прийнято до друку 14.04.2020
Формат цитування:
Столяров В. Ф., Шинкарюк О. В., Островецький В. В., Столярова В. В. Методолопчш засади фюкально! децентрал!зацп доход1в в умовах становлення бюджетно! федерал!зацп уштарно! держави. Вкник eKomoMinmoi науки Украти. 2020. № 1 (38). С. 202-218. doi: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2020.1(38).202-218
Stolyarov V. F., Shinkaryuk O. V., Ostrovetsky V. V., Stolyarova V. V. (2020). Methodological bases of fiscal decentralization of incomes in the conditions of formation of budgetary federalization of the unitary state. Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy, 1 (38), рр. 202-218. doi: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2020.1(38).202-218
