CC BY
5
more difficult for the United States to manage global processes and thus the rise of the BRICS countries contributes much to the geopolitical foundations of American foreign policy and its potential of global superpower.
BRICS is planning further extension and Egypt, Iran and Indonesia are possible candidates. If this happens, the BRICS will become de facto the most powerful geopolitical Union on all counts. In this case, it is possible to deny the possibility of creating its own political or military organization. As well as the creation of BRICS monetary union in the long term, alternative one to the dollar and euro. The Great Twenty is too large to take coordinated decisions inside it. Moreover, it combines both G-7 and BRICS, which interests, as it is possible to see are more and more different. Creation of BRICS military alliance is only possible if each country of the group is confident that the goal of the Western intervention is the destruction of its economic and social system or preconditions for the creation of a formal military alliance appear.
Key words: BRICS, the US, NATO, EU, UN, G-7, world order, defense, security, economy.
УДК 32.001: 327:001.92
Н.М. Хома
МЕТОДОЛОГ1ЧН1 П1ДХОДИ ДО АНАЛ1ЗУ КОМУН1КАЩЙНО1 ПОЛИТИКИ
Розглянуто Memodonozinni тдходи до aHani3y полтичною наукою комушкацтног полтики. Звернено увагу, що комушкацшна полтика як мiждисциплiнарний об'ект до^джень характеризуется багатогрантстю мemoдoлoгiчних пiдхoдiв до гг вивчення: симвoлiчний iнmeракцioнiзм, сощальний кoнсmрукmивiзм, бiхeвioризм, неомарксизм, дискурс-аналiз, системний аналiз, мережевий пiдхiд та т.
Ключовi слова: комушкацшна полтика, мemoдoлoгiя полтичног науки, мережевий пiдхiд, симвoлiчний ттеракцютзм, кoнсmрукmивiзм, мережевий пiдхiд.
Комушкацшна пол^ика як дiяльнiсть держави, ii шститупв, котра спрямована на формування та забезпечення процеав обмшу сощально-пол^ичною шформащею, необхщно! для функщонування пол^ично! системи, циркуляцп ще! шформацп мiж ii шститутами, пол^ичними та сощальними групами, елками i масами, е актуальним об'ектом сучасних пол^олопчних наукових розвщок.
Сучасна комушкацшна пол^ика спрямована на «формування, змщнення чи змша способу мислення, установок i дш сощальних суб'екпв щодо пол^ично! системи та режиму, узгодження, координащя, гармошзащя штереав, позицш i дiяльностi головних сощальних, пол^ичних груп, регулювання пол^ичних вщносин, штегращю суспшьства або сощальних груп, оптимiзацiю управлшсько! дiяльностi й полiтичних рiшень, стабшзащю пол^ично! системи» [8, с. 312]. Особливють дослiдження комушкацшно! полiтики зумовлюеться тим, що ця дiяльнiсть i3 формування iнформацiйного поля полiтики загалом, включае два рiвнi iнформацiйних потоюв: вертикальний (правлячi елiти - маси), горизонтальний (мж iндивiдами та групами).
На сьогодш комунiкацiйна полiтика як мiждисциплiнарний об'ект дослiджень характеризуеться багатограншстю методологiчних пiдходiв до ii вивчення: символiчний iнтеракцiонiзм, соцiальний конструктивiзм, бiхевiоризм, нео- та постмарксизм, дискурс-аналiз, системний аналiз, семiотичний пiдхiд, методология встановлення порядку
360
денного, мережевого тдходу та iH. Якщо теорiя комушкативно! дп була об'ектом наукового аналiзу вiтчизняних полiтологiв (Н. Карпчук, Л. Климанська, Д. Косенко, Н. Лшарчук та ш.), то комплексний аналiз методологiчних пiдходiв до вивчення комушкацшно'1 полiтики не проводився. Зазначимо, що окремi питання методологи дослiдження комушкацшно'1 полiтики пiднiмалися О. Макух (у контексп мережевого аналiзу), Л. Угрин (у контексп соцiального конструктивiзму), В. Гулай та I. Малик (у контексп символiчного iнтеракцiонiзму), Т. Семигша (системний аналiз) та iн.
Сучасним тдходом до вивчення ^муш^^йно' пол^ики е мережевий аналiз, який зумовив появу нового достдницького напрямку - мережево! комунiкативiстики. Мережевий аналiз уможливлюе у сучасному «шформащйному шумЬ> вщсшдкувати багатоаспектнiсть, асиметричнiсть iнформацiйних взаемодiй та залежностей пол^ичних акторiв. Мережевий аналiз, поеднаний i3 положеннями теорп комушкацп, актуалiзуе необхiднiсть включення особи, як ноая комунiкативного потенцiалу, у систему пол^ичних вiдносин. У постiндустрiальному суспшьста основою полiтичних вiдносин мiж людьми стае штелектуальний i комунiкативний потенщал. Iндивiд генеруе усi комунiкацiйнi потоки. В умовах пол^ичних реалiй, коли комушкащйний чинник iнтенсифiкуеться, а формування комушкативних зв'язкiв динамiзуеться, iндивiд принципово розв'язуе проблему пошуку власно! щентичносп: звертаеться до середовища, на яке рефлекторно проектуе сутшсш характеристики свого «Я». Таким середовищем для нього стае, зокрема, пол^ична мережа.
Зокрема, О. Назарчук зауважуе, що мереж е утвореннями, яю: 1) здатш створювати найрiзноманiтнiшi комунiкативнi просторово-часовi конф^урацп; 2) е конгломератами комушкацп, яю можуть зв'язувати будь-яку точку комушкативного простору. Дослiдник вважае, що феномен «мережевого суспшьства» е iсторичною вщповщдю на складну комунiкативну ситуацiю в уах сучасних суспiльствах [7, с. 100-101]. Як методолопчний iнструмент мережевий тдхщ використовуеться для вивчення характеристик комушкацшно! взаемодп суб'ектiв полiтики. Вш дае змогу вiдстежувати швидку взаемозамшу неефективних зв'язкiв - на новi та якiснi.
Значимим для вивчення комушкацшно! полiтики е дослiдницький потенщал символiчного iнтеракцiонiзму, який грунтуеться на переконанш, що природа людини й упорядковашсть суспiльного життя е продуктом сощально! комушкацп, повсякденно! взаемодп людей, постшного взаемного пристосування. Соцiальна взаемодiя (iнтеракцiя) при цьому розглядаеться представниками символiчного iнтеракцiонiзму (Ч. Х. Кул^ Дж. Г. М1д, Г. Блумер та ш.) як така, що вщбуваеться не безпосередньо (за схемою «стимул -реакщя»), а опосередковуеться символiчними засобами, яким кожен учасник взаемодп надае вiдповiдного значення. Символiчними посередниками взаемодп' здебiльшого виступають слова, але виконувати цю функцiю можуть будь-яю предмети або ди (наприклад, вираз обличчя, жест тощо). На переконання прихильниюв символiчного iнтеракцiонiзму, мiжособистiсна комунiкацiя i е тiею справжньою (первинною i единою) соцiальною реальшстю, з дослiдження яко'' слiд розпочати вивчення бшьш складних суспiльних утворень. Прихильники ж рольового штеракщошзму основним комушкативно дiевим знаряддям вважають роль (як деяка модель бажано'' чи необхщно'' поведiнки).
Представники символiчного штеракщошзму, зокрема, Ч. Х. Кул^ звертають увагу, що потенщйно розумна природа шдивщуального «Я» набувае соцiальноi якост лише в комушкацп. Ще у 1894 р. цей дослщник увiв до наукового вжитку термiн «комушкащя», яку визначив як механiзм юнування та розвитку людських вiдносин. Саме через комушкативш процеси, через штеракщю, людина (з позицiй представникiв символiчного iнтеракцiонiзму) поступово вводиться в рiзнi системи суспiльних вiдносин i сощальних зв'язкiв. Комунiкацiю Кулi визначае як «мехашзм за допомогою якого стае
361
можливим iснування i розвиток людських вiдносин - Bei символи розуму разом Ï3 способами ïx передачi в просторi, що збережеш у 4aei [3, с. 379].
Услщ за Кулi, американський дослщник Дж. Г. Мiд тлумачить мову як систему знакiв-символiв; iз встановленням тотожностi ïx значень розпочинасться соцiальна комунiкацiя мiж ïï учасниками. Позаяк першою умовою комушкацп стае мова, тобто знаки (символи), ïx значення та штерпретаци стають вихщною умовою суб'ективних дiй, iнтеракцiй. Концепщя Мiда базуеться на поясненнi важливих меxанiзмiв взаемодп будь-якого соцiального суб'екта з його суспiльним оточенням, у який споаб вiн прагне й наскшьки йому вдаеться у формах сощально'1' взаемодп виразити себе, свою самють, донести ïï до шших суб'ект1в сощально'1' взаемодп [6]. Наскшьки iншi здатнi, можуть, хочуть i прагнуть сприйняти, ощнити та погодитись iз тими «презентащями себе», яю здiйснюе певний соцiальний суб'ект у вщносинах iз iншими.
Цiнними для вивчення комушкащйно'1' полiтики е шдходи таких представникiв символiчного iнтеракцiонiзму, як: Г. Блумер (системно вивчав колективну поведшку неструктурованих i слабо-структурованих сощальних груп), К. Д. Бурк (комушкативш можливост символа), Т. Шiбутанi (групова комунiкацiя у стiйкиx асоцiацiяx, вивчення сощального контролю).
Отже, з позищй iнтеракцiонiзму усе, що люди роблять i говорять, дослщжуеться не як щось iзольоване, а як частина велико'1' системи дiй. Результат комушкацп -досягнення певного ступеня згоди шляхом взаемного прийняття ролей. Оскшьки ефектившсть комушкацп залежить вiд здатносп учасникiв приймати роль одне одного, то доцшьно говорити про ту чи шшу ступiнь згоди. Таким чином, комушкащя - це передовым споаб дiяльностi, який полегшуе взаемне пристосування поведшки людей. Комунiкацiя - це такий обмш, який забезпечуе кооперативну взаемодопомогу, роблячи можливою координащю дiй бшьшо'1' складностi [2, с. 443]. Символiчний iнтеракцiонiзм базуеться на тому, що згода досягаеться переважно засобами символiчноï комушкацп -взаемодп, яка здшснюеться за допомогою ретельно розроблено'1' системи конвенцiйниx символiв, що несуть вщомий усiм змiст.
Серед методолопчних пiдxодiв, якi можуть стати пщгрунтям вивчення комушкащйно'1' полiтики видшимо конструктивiзм. Оскiльки в сучасному конструктивiзмi е чимало напрямкiв, то, видаеться, що для вивчення комушкащйно'1' пол^ики наукову цiннiсть може становити потенщал саме герменевтичного конструктивiзму. Вiн заперечуе юнування незалежно'1' вiд спостерiгача (суб'екта) реальносп, а осмислене знання виникае через взаемодп суб'екта й об'екта та е результатом лшгвютично'1' активносп суб'екта. Центральними в герменевтичному конструктивiзмi е категори мови, дискурсу та комушкацп, яю використовуються для шдтримки цих систем. Знання (та ютина) з погляду герменевтично'1' традицiï розглядаеться як юторично обумовлена та контекстуально верифшована мовними засобами iнтерпретацiя, що утверджуеться в сощальному середовищi.
Сощальний конструктивiзм (П. Бергер, Т. Лукман) розглядае суспшьство як соцiальну реальшсть, яка конструюеться в процесi повсякденно'1' взаемодiï людьми, що володiють знаннями або як суб'ективними значеннями, або як колективними уявленнями (в такому сена воно е штерсуб'ективною реальшстю). Вщповщно суспшьство й шститути е залежними вщ знань його члешв, оскшьки сощальна реальнiсть конструюеться конкретними суб'ективними значеннями людей у процеа ïx дiяльностi та комунiкацiï. Хоча деякi знання даються iндивiду a priori у процеа соцiалiзацiï й символiзують попереднiй суспiльний досвiд, через який вш формуе власну картину св^у, очевидними е лише ri знання, якi легiтимiзованi соцiокультурним середовищем, оскiльки будь-яке знання е сприйняттям реальностi завдяки здоровому Глузду i вщбуваеться та шдтримуеться соцiальними вщносинами. Отже, з позицiй
362
соцiального конструктивiзму, будь-яю соцiальнi феномени (конструкцп) е продуктом комушкацп та спшьно' дiяльностi людей; iнституцiалiзуючись як правила та традицп, вони регулюють соцiальнi взаемодп.
У межах конструктивiзму вкажемо на виокремлення т. зв. «системного конструктивiзму» (Н. Луман). Особливютю соцiальних систем, за Луманом, е оперування на основi комушкацп. Наявшсть комушкацп - основна ознака суспшьства, яка надае йому системного характеру. Тому поняття «комушкащя» мае принципове значення для аналiзу суспшьства. Воно дозволяе репрезентувати сощальну систему як оперативну закриту систему, що «складаеться з власних операцш, вщтворюе комушкацп з комунiкацiй». Луман у пращ «Теорiя суспiльства» зазначае: комушкащя вщ початку е сощальною, оскiльки «не може бути.. .належною до жодно'1' окремо'1' свiдомостi» [5, с. 215-216]. Н. Луман визначае суспшьство як «всеохоплюючу систему всiх комушкацш, якi вiдтворюють себе автопоетично, тимчасом як вона продукуе дедалi новi (й повсякчас iншi) комушкацп в рекурсивнш мереж комунiкацiй» [4].
У теори комушкацп Луман пiдкреслюе момент розрiзнення: в комунiкацiю вступають, щоб «позначити розбiжностi», а не «досягти згоди». Вiн погоджуеться, що комушкащя неможлива «без якоюь згоди»; але неможлива i «без певно'1' розбiжностi». Для Лумана консенсус у комушкацп е неприйнятним, оскшьки вiн знищуе комунiкацiю: комунiкацiя створюе альтернативи з ризиком виникнення бiфуркацii (вiдхилення). Вибiр iз можливих альтернатив у ситуацп бiфуркацii закладае основу автопоезису (самодобудовування) системи, шдгрунтя ii власного продовження та розвитку.
Для мотивування участ у комушкацп, Луман пропонуе таю мехашзми: 1) символiчно (знаками) генералiзованi комунiкацiйнi медiа (системи смислiв), якими е ютина, право, влада, вiра, цiнностi i под.; 2) процеси бшарного кодування - розрiзнення мiж позитивною i негативною цiннiстю за принципом «так»/«ш» (iстина - помилка, влада - безвладдя, право - безправ'я). Ц комунiкацiйнi медiа тюно пов'язанi зi суспiльними функцiональними системами: наукою (кодом е ютина), пол^икою (кодом е влада), юриспруденцiею (кодом е право) i под. Предметш коди формуються програмами кодування i залежать вiд юторично' семантики культури.
К. В. Дойч у межах системного аналiзу (праця «Нерви управлшня: моделi пол^ично'' комушкацп та контролю», 1963) визначае пол^ичну систему як мережу комушкацш та шформацшних потоюв. На думку Дойча, уряд (як суб'ект державного управлiння) мобiлiзуе пол^ичну систему шляхом регулювання iнформацiйних потоюв i комунiкативних взаемодiй мiж системою i середовищем, а також окремими блоками всередиш само'1' системи. При цьому науковець видшяе рiзнi типи комушкацш в пол^ичнш системi зокрема: особисп, неформальнi комунiкацii; комунiкацii через оргашзацп, коли контакт iз урядом здшснюеться за допомогою партiй, груп тиску та ш.; комунiкацii через друковаш та електроннi ЗМ1, роль яких у постшдус^альному суспiльствi постшно зростае. Дойч запропонував досить складну модель функщонування пол^ично'1' системи як сукупносп iнформацiйних потокiв, побудовану на принциш зворотного зв'язку.
Вивчення комушкацшно'1' полiтики перебувае й у площиш методологй бiхевiоризму. Це, зокрема, дослщження П. Ф. Лазарсфельда, який вивчав вплив мас-медiа на формування пол^ичних уподобань виборцiв (схема «мас-медiа - лiдери громадсько'1' думки - виборщ»). Лазарсфельд разом iз Р. Мертоном описав «наркотизуючу» функцiю масовоi комунiкацii. В цiлому Чиказька школа пол^ичних наук (Ч. Мерiам, Г. Лассуел, Дж. Кетлш, Г. Госнелл та ш.) придiлила увагу вивченню масових комушкацш. Так, Лассуел одним iз перших застосував кшькюний контент-аналiз полiтичних комунiкацiй, узагальнюючи емшричний матерiал - новиннi подй друкованих видань. «Формула» Лассуела, як модель, що вщображае структуру
363
комунiкативного процесу та вщповщае на питання: хто? повщомляе що? по якому каналу? кому? з яким ефектом? стала використовуватися для аналiзу масово'1 комушкацп та 6удь-яко' комушкативно"1 дп. Вона фактично була визнана як одна значимих парадигм теоретичного осмислення комушкацп. Однак критики закидали 'й монолопчшсть та вщсутшсть в ii конф^урацп зворотнього зв'язку.
Комунiкативна дiя е предметом дослщницького аналiзу представникiв неомарксизму, насамперед, Ю. Габермаса (праця «Моральна свщомють i комунiкативна дiя»). У цен^ фiлософських роздумiв мислителя - поняття комунiкативного розуму. Сама комунiкацiя не виступае в ролi вищо'' та останньоi шстанцп, оскiльки ii результати залежать вщ суспiльних умов, i на них можуть впливати вщносини панування й пiдлеглостi. Тому критика повинна ще раз проаналiзувати суспшьство, аби вiдрiзнити вiльну комунiкацiю вщ комушкацп, що перебувае пiд впливом вщносин «панування -тдлеглосп». Категорiя комушкативно"1 дп вимагае, щоб дшових осiб було розглянуто як суб'екпв, якi говорять i слухають i пов'язанi будь-якими вiдносинами з об'ективним, соцiальним або суб'ективним свiтом, й одночасно висувають певнi претензп на значущють того, про що вони говорять, думають, у чому вони переконаш. Тому ставлення окремих суб'екпв до свiту завжди опосередковане та релятивоване можливостями комушкацп з шшими людьми, а також 1хшми суперечками та здатшстю дiйти згоди. Вшьна та вiдкрита комунiкацiя е основною лЫею теорп Габермаса, а також пол^ичних поглядiв.
Ю. Габермасом для пояснення дiяльностi суспiльно-полiтичних суб'ектiв комушкативного процесу (держава, громадськiсть, полiтичнi партп, рухи тощо), орiентованих на досягнення консенсусу у взаемовщносинах мiж собою, вводить у науковий дискурс суспшьно-пол^ичну концепщю комушкативно"1 рацiональностi. «Комунiкативна ращональшсть передбачае усунення таких владних вщносин, яю залишаються прихованими в структурi комушкацп та перешкоджають усвiдомленому розв'язанню й консенсуальному врегулюванню конфлiктiв, як в штраструктурнш (внутрiшньо-суб'ектнiй), так i в iнтерструктурнiй (мiжсуб'ектнiй) сферi комушкацп» [1, с. 183]. Поняття «комушкативна ращональшсть» стае основним у роботах Ю. Габермаса. Комушкативна рацiональнiсть покликана регулювати такi важливi життевi сфери, як культурна спадкоемшсть, виховання, сощальна iнтеграцiя. Однак в умовах захщного суспiльства комунiкативна рацiональнiсть витiсняеться економiчною й адмiнiстративною, i в цьому полягае, за Габермасом, причина несправедливосл та кризовосп сучасного суспiльства.
Сучасш методологiчнi пiдходи до вивчення комушкащйно"1 полiтики засвiдчують багатограннiсть наукового аналiзу дiяльностi держави чи органiзацiй, а також ix стратегiй використання комплексу комунiкацiйниx заxодiв.
Список використано1 лггератури
1. Батрименко О. Комунiкативна ращональшсть / О. Батрименко, Д. Косенко // Нов^ня полгтична лексика (неолопзми, оказiоналiзми та iншi новотвори) / за заг. ред.
H. М. Хоми. - Львiв : Новий св^-2000, 2015. - C. 183 ; Batrymenko O. Komunikatyvna ratsionalnist / O. Batrymenko, D. Kosenko // Novitnia politychna leksyka (neolohizmy, okazionalizmy ta inshi novotvory) / za zah. red. N. M. Khomy. - Lviv : Novyi svit-2000,
2015. - C. 183.
2. Гулай В. Полiтичнi щй представникiв символiчного iнтеракцiонiзму / В. Гулай.
I. Малик // Iсторiя пол^ично'' думки : пiдруч. / за заг. ред. Н. М. Хоми. - Львiв : Видавничий центр ЛНУ iм. I. Франка, 2016. - С. 432-445 ; Hulai V. Politychni idei predstavnykiv symvolichnoho interaktsionizmu / V. Hulai. I. Malyk // Istoriia politychnoi dumky : pidruch. / za zah. red. N. M. Khomy. - Lviv : Vydavnychyi tsentr LNU im. I. Franka,
2016. - S. 432-445.
3. Кули Ч. Общественная организация // Тексты по истории социологии Х1Х - ХХ веков : хрестом.. - Москва : Наука, 1994. - 383 с. ; Kuli Ch. Obshchestvennaya organizatsiya // Teksty po istorii sotsiologii KhIKh - KhKh vekov : khrestom.. - Moskva : Nauka, 1994. - 383 s.
4. Луман Н. Решения в «информационном обществе» // Проблемы теоретической социологии : межвуз. сб. / отв. ред. А. О. Бороноев. - Санкт-Петербург : Изд-во Санкт-Петерб. ун-та, 2000. - Вып. 3. - С. 29-43 ; Luman N. Resheniya v «informatsionnom obshchestve» // Problemy teoreticheskoy sotsiologii : mezhvuz. sb. / otv. red. A. O. Boronoev. - Sankt-Peterburg : Izd-vo Sankt- Peterb. un-ta, 2000. - Vyp. 3. - S. 29-43.
5. Луман Н. Теория общества / Н. Луман // Теория общества. Фундаментальные проблемы : сб. ст. - Москва : КАНОН-пресс-Ц, Кучково поле, 1999. - С. 200-240 ; Luman N. Teoriya obshchestva / N. Luman // Teoriya obshchestva. Fundamentalnye problemy : sb. st. - Moskva : KANON-press-Ts, Kuchkovo pole, 1999. - S. 200-240.
6. Мщ Дж. Г. Дух, самють i суспшьство. З точки зору сощального бiхевiориста / Дж. Г. Мщ; пер. з англ. Т. Корпало. - Кшв : Укр. Центр духовно'1 культури, 2000. -416 с. ; Mid Dzh. H. Dukh, samist i suspilstvo. Z tochky zoru sotsialnoho bikheviorysta / Dzh. H. Mid; per. z anhl. T. Korpalo. - Kyiv : Ukr. Tsentr dukhovnoi kultury, 2000. - 416 s.
7. Назарчук А. В. Новая коммуникативная ситуация: рождение сетевого общества / А. В. Назарчук // Философия и будущее цивилизации : тез. докл. и выступ. IV Российского философского конгресса (г. Москва, 24-28 мая 2005 г.) в 5 т. - Москва : Современные тетради, 2005. - Т. 3. - С. 100-101 ; Nazarchuk A. V. Novaya kommunikativnaya situatsiya: rozhdenie setevogo obshchestva / A. V. Nazarchuk // Filosofiya i budushchee tsivilizatsii : tez. dokl. i vystup. IV Rossiyskogo filosofskogo kongressa (g. Moskva, 24-28 maya 2005 g.) v 5 t. - Moskva : Sovremennye tetradi, 2005. - T. 3. - S. 100-101.
8. Угрин Л. Комушкацшна пол^ика / Л. Угрин // Пол^олопя : навч. енцикл. словн. -довщ. / за наук.. Н. М. Хоми. - Львiв : Новий Свгг-2000, 2015. - C. 311-312 ; Uhryn L. Komunikatsiina polityka / L. Uhryn // Politolohiia : navch. entsykl. slovn. -dovid. / za nauk.. N. M. Khomy. - Lviv : Novyi Svit-2000, 2015. - C. 311-312.
Стаття надшшла до редакцп 27.05.2016 р.
N. Khoma
METHODOLOGICAL APPROACHES TO THE ANALYSIS OF COMMUNICATION POLICY
The article considers the methodological approaches to the analysis of communication policy in the political science. Attention is paid to the fact that communication policy is an interdisciplinary research object characterized by versatility of methodological approaches to its study, such as symbolic interactionism, social constructivism, behaviorism, neo-Marxism, discourse analysis, network approach etc.
The network analysis was defined as the modern approach to the study of communication policy, which led to the emergence of the network communication studies. The network approached is used as a methodological instrument for the study of the communicational interaction between the subjects of politics.
Attention is paid to the significant for communication policy research potential of symbolic interactionism (G. H. Mead, H. Blumer). It is based on the belief that the human nature and the order of public life are products of social communication, everyday interaction between people, constant mutual adjustment.
Constructivism is highlighted among the methodological approaches, which form the basis for the study of communication policy, in particular, the following types of constructivism social (P. Berger, T. Luckmann) and systemic (N. Luhmann). The methodological capabilities
ISSN 2226-2830 В1СНИК МАРГУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНЮЕРСИТЕТУ
СЕР1Я: 1СТОР1Я. ПОЛ1ТОЛОГ1Я, 2016, ВИП. 15_
of systems analysis (K. Deutsch) are highlighted, as it enables the understanding of political system as a network of communication and information flows.
It is emphasized that the study of communication politics is also in the scope of the methodology of behaviorism (P. F. Lazarsfeld, R Merton, H. Lasswell and others). Communicative action is the research subject of the representatives of neo-Marxism (especially of J. Habermas).
It is also emphasized that the modern methodological approaches to the study of communication policy demonstrate the diversity of the scientific analysis of state and organizations' activity, as well as their strategies of complex communication activities usage.
Keywords: communication policy, methodology of political science, network approach, symbolic interactionism, constructivism.
УДК 321.64
Л.Н. Шумский
КАРЛ ШМИТТ И УТРАЧЕННЫЕ ВОЗМОЖНОСТИ ВЫХОДА ИЗ ПОЛИТИЧЕСКОГО КРИЗИСА ГЕРМАНИИ ВЕЙМАРСКОГО ПЕРИОДА
В статье представлены размышления немецкого ученого-правоведа и политического мыслителя К. Шмитта, направленные на поиск решения сложных внутриполитических проблем в Германии, обострившихся накануне краха Веймарской республики. Главная задача ученого заключалась, несмотря на жесткую критику конституции, в активизации рациональных положений основного закона.
Ключевые слова: государство, право, закон, конституция, нейтралитет, деполитизация, чрезвычайное положение.
Интерес к какому-либо конкретному политическому мышлению прошлого формируется на основе двух факторов: во-первых, исследуются духовные позиции в политических констелляциях и их значимость в полемическом дискурсе того времени. Политическая теория, таким образом, характеризует данное политическое содержание и его роль на определенном этапе развития цивилизации. Во-вторых, возникает вопрос, насколько актуальны идеи для тематики политических дискуссий в современных условиях. Первое важно с исторической точки зрения, второе следует цели выявить возможности применения элементов рационального в поиске решения насущных проблем. В этой связи внимания заслуживает политическое наследие К. Шмитта.
Немецкий юрист и политический мыслитель К. Шмитт оставил потомкам более 50 книг, около 300 статей, значительное количество рецензий, записок и других текстов, большинство из которых, как отмечает А. Бенуа автор книги «Библиография публикаций и корреспонденций К. Шмитта» (2003 г.), остаются нетронутыми. Ученый пережил непростой период забвения после 1945 г., оттепель в 80-е гг., инвективы и дифирамбы относительно своего творчества, но интерес к идеям К. Шмитта постоянно повышается во многих странах всех континентов. Если до 1985 г. ученому было посвящено около 40 книг, то в 2012 г., например, более 400. Исследователей необъятной палитры идей К. Шмитта можно условно разделить на несколько групп по направлениям от биографического содержания до отдельных политических аспектов. Среди авторов, разумеется, большинство немецких специалистов, не умаляя заслуг многих других, можно назвать Г. Машке, Р. Меринга, Х. Кварича, Б. Рютерса, Х. Оттманна, П. Ноака, П. Томмиссена. Активно изучаются работы К. Шмитта в России. Базу исследований
366
