CC BY
22
7. Про пщсумки дiяльностi Держпiдприeмництва Украши щодо вирiшення проблем со-цiально-економiчного розвитку Украши за 2003 piK. - К.: Держ. ком. Украши з питань регуля-торно'1 полiтики та пщириемництва, 2004. - 20 с.
8. Варналш З.С. Основи тдириемницько1 дiяльностi: Пiдpучник для учнiв 10-11 кл. за-гальноосвiтнiх шкш, лщйв та гiмназiй/ З.С. Ваpналiй, В.О. Сизоненко. - К.: Знання Украши, 2004. - 404 с.
УДК 336.71 Доц. С.М. Лобозинська, канд. екон. наук -
nwiecbrnü НУ м. 1вана Франка
МЕТОДОЛОГ1ЧН1 АСПЕКТИ ДОСЛ1ДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ БАНКIВСЬКОÏ СИСТЕМИ В КОНТЕКСТ СВIТОВОÏ ТА ВIТЧИЗНЯНОÏ ЕКОНОМIЧНОÏ ДУМКИ
Дослiджено еволюцiю методолопчних пiдходiв вiтчизняних i заpубiжних вче-них щодо питания державного регулювання банювсько1 системи. За допомогою про-веденого аналiзу сформовано фундаментальнi засади побудови сучасно1 методологи державного регулювання банювсько"1 системи.
Ключов1 слова: методолопя, методологiчний iнстpументаpiй, державне регулювання банювсько'1' системи; науковi вчення.
Assoc. prof. S.M. Lobozinska - L 'viv NU named after Ivan Franko
Methodological aspects of governmental regulation of a banking system in
the context of worldwide and Ukrainian economic conception
The evolution of methodological approaches of national and foreign scientists about governmental regulation of a banking system problem was investigated. With help of carrying out analysis the fundamental basis of modern methodology of research structure was formed.
Keywords: methodology, methodological toolbox, governmental regulation of a banking system; scientific studying.
Для розробки сучасноï методологи дослщження ^eï науковоï пробле-ми важливим e проведення анашзу погляд1в найвщомших представниюв економ1чних шкш. 1стор1я економ1чних вчень засвщчуе, що штерес до роз-криття природи кредиту та проценпв юнував у прадавш часи. Полемжу щодо зазначених категорш ми знаходимо у працях античного мислителя Аристотеля, середньов1чного схоласта Томи Аквшського, мерканташста Джона Ло.
Наступний етап розвитку економ1чно1" думки щодо грошей, кредиту i банюв знаходимо у працях представниюв англшсько1" класично1' пол1теконо-ми А. См1та i Д. Ршардо. У "Дослщження про природу i причини багатства народ1в" А. Смгг у п'ятш книз1 ("Фшанси держави") розглядае процес нагро-мадження кашталу, де чггко вщстоюе позици невтручання держави в еконо-м1чне життя суспшьства [1, с. 132].
Д. Ржардо дотримувався погляду, що тшьки держава може бути но-Ыем гpошовоï полггики. Великий вчений переконував, що у грошово-бан-ювськш систем1 головним регулятором повинна бути "торгова конкуренщя" [2, с. 118]. Д. Ржардо був противником пол1тики Банку Англп. Виступав про-ти величезних прибутюв банку. Вш вщстоював право уряду на управлшня державними фшансами, таким чином звшьнюючи Банк Англи вщ обов'язюв державного скарбника. При цьому емюшну справу пропонував передати в руки ком1сар1в, яких призначав би парламент [3, с. 209].
Д. Ржардо стверджував, що у звичайнш банкiвськiй практицi допус-каеться дуже багато зловживань, тому, на думку вченого, необхщним е публь кацiя фiнансових звiтiв банку та ч^ка регламентацiя банювсько! дiяльностi [4, с. 199]. У 30-40-их рр. ХХ ст. в центр уваги були поставлен практичш пи-тання грошово-банювсько! системи. Це спричинило гострi дискуси мiж гро-шовою та банювською школою [5, с. 93].
Прихильники грошово! школи (лорд Оверстоун, Р. Торренс) вважали небезпечною надмiрну кредитну експансда, внаслiдок розширення застосу-вання кредитних шструмент1в. Натомiсть пропонували жорстко контролюва-ти грошову пропозицiю, що повинно було б забезпечити достатньо надшний контроль за вЫею кредитною емiсiею.
Представники банювсько! школи (Т. Тук, Дж.Ст. Мшь) стверджували, що особливу увагу необхщно придiляти попиту на грошь Пропозицiю грошей вважали вторинною, оскiльки кiлькiсть грошей на !хню думку, визначаеться потребами самого ринку. Регулювати цю величину - це справа само! банювсько! системи. В основу було покладено механiзм саморегуляцн. Вважалося, що надлишкова емiсiя не е в штересах самих банкiв. Прихильники банювсько! школи стверджували, що контроль за пропозищею грошей не завжди потрiб-ний (наприклад, якщо вiн спричиняе дефляцш), i, зазвичай е неефективним (осюльки зв'язок мiж грошовою базою i кредитуванням е незначним).
Результатом цих наукових дискусiй стало прийняття в Англи у 1841 р. Акта Пшя (Акт про банювську хартш), який визначив принципи ро-боти Банку Англи. В основу Акту Пшя лягли погляди грошово! школи, що передбачало жорсткий порядок регулювання грошово! маси. Аналопчш зако-ни були прийнят в низцi шших кра!н Свропи. Проте перемога грошово! школи була тимчасова. Незабаром шсля його прийняття дiю Акта Пшя неодноразово зупиняли в перюди криз. А в ХХ ст. розвиток грошово-банювсько! те-ори йшов у руслi вчення банювсько! школи.
Варто зауважити, що представники вщомих наукових шкiл основну увагу зосереджували на дослiдженнях особливостей функцюнування грошо-вих систем, внаслiдок чого творили новi теорн грошового об^у i тiльки опосе-редковано торкалися проблематики державного регулювання банювсько! системи. Так, наприклад, А. Маршал, представник кембриджсько! школи, нама-гався створити юльюсну теорiю грошей частиною загально! теори вартостi, пояснити причини незб^ання реально! та грошово! ставки процента [1, с.133].
Натомiсть американський вчений I. Фшер здiйснив емтричний аналiз процента, iнфляцi!, очiкувань та грошового об^у. I. Фiшер вважав, що процент як щна на грошi може бути виражено через кушвельну спроможнiсть, оскiльки ставки процента зворотно пропорцшш банкiвським резервам, вони мають тенденщю змiнюватися в прямш залежностi вiд пропозицi! грошей, а банювсью ставки вiдбивають прискорення притоку доходiв (в умовах зроста-ючого доходу та процвiтання) [1, с. 133].
I. Фшер був прихильником запровадження жорсткого контролю за юльюстю грошей у господарствi та звуження обсяпв кредитування (розшире-не кредитування могло здшснюватися тiльки за прямо! участ центрального
банку) [6, с. 435-436]. Фшер поглибив дослщження кiлькiсноï Teopiï грошей, ïï трансакцшну версiю, що мало неабияке теоретичне та практичне значення при формуванш основ грошово-кредитноï полiтики. Саме вш своïм вченням пiдготував грунт для розвитку сучасного монетаризму.
Щкавими е науковi доробки К. Векселя, сучасника I. Фiшера, який ввiв поняття кумулятивного процесу, що показуе залежшсть мiж позичковим процентом, дохiднiстю кашталу, цiнами i обсягами виробництва. Ця модель стала центральною темою кейншанських дебата, що значно вплинуло на роз-виток економiчноï думки ХХ ст.
Могутшм поштовхом у розвитку теори державного регулювання фь нансово1" сфери стало вчення Дж.М. Кейнса, яке було сформоване у 30-их рр. ХХ ст. В основу кейншанського вчення покладено твердження, що ринкова економжа не в змозi саморегулюватися, у нiй вiдсутнiй мехашзм, що забезпе-чуе економiчну стабшьшсть, тому необхiдним е державне втручання. Дискре-цiйна фiскальна та грошово-кредитна полiтики необхiднi для пом'якшення рiзних економiчних пiдйомiв та спадiв.
Грошово-кредитне регулювання кейнсiанцi трактують як шструмент, що спрямований на досягнення цшей, визначених бюджетною полiтикою, а не на шдтримку здорово1" безiнфляцiйноï грошово1" системи. Це означало змь ну прюритета у роботi центральних банюв [5, с. 493]. У 30-т роки централь-нi банки здшснювали полiтику грошово1" рестрикцiï, тобто звужували грошо-ву масу вiдповiдно до ВНП, внаслщок цього зменшився платоспроможний попит, знизилися щни i з'явилася хронiчна депресiя.
На думку кейнЫанщв, грошово-кредитна полiтика покликана брати участь у регулюванш ефективного попиту: збшьшувати грошово-кредитну експансiю в перiод спаду i обмежувати ïï тiльки в умовах шдйому економiки. Центральний банк повинен виконувати вказiвки уряду та шдтримувати його економiчну полiтику.
Кейншанство вiдiграло свою важливу роль у 30-60-их рр. ХХ ст. в ре-алiзацiï "нового курсу" Ф. Рузвельта в США та у стабшзаци економж краш Захiдноï Свропи. Проте у 50-60-их рр. уряди i центральш банки, керуючись кейншанськими рекомендацiями, створили надлишкову пропозицiю грошей. Перманентна шфлящя спричинила гiпертрофiю споживання, знещнила заоща-дження, послабила конкуренщю та ефективнiсть господарства. Внаслiдок, у 70-т рр. настала стагфляцiя (коли одночасно вщбуваеться зростання i шфляци, i безробiття). Теоретики кейнсiанства не змогли вщшукати адекватного макро-економiчного iнструментарiю, який би дозволив повернути економ^ до ста-бiльного стану. Тодi кейнсiанство поступилося мiсцем монетаризму, яскравим представником якого вважаеться американський вчений М. Фрщмен.
В основу вчення монетариста лiг постулат, що система ринково1" еконо-мiки забезпечуе високий рiвень макроекономiчноï стабiльностi, а державне втручання, незважаючи на його благородш намiри, пiдривае цю здатшсть. Тому монетаристи вважають, що державне регулювання е неефективним, бюрокра-тичним, шкiдливим для приватно1" iнiцiативи i таке, що дестабшзуе економiку.
З точки зору монетариста, економiчна нестабiльнiсть породжуеться передусiм неправильним грошово-кредитним регулюванням, нiж внутрiшньою
нестшюстю економжи. Тому М. Фрщмен висунув щею регулювання обсягу гpошовоï маси автоматичним способом, виступаючи проти вольових ршень Федеpальноï Резеpвноï Системи. Вчений вважае, що держава повинна вико-нувати таю функци: створення стабшьних економ1чних, правових i економ1ч-них умов для забезпечення стану повноï визначеносл. Засобами для досяг-нення цих цшей е "пол1тична свобода, р1вшсть, вихщних економ1чних умов i конкурентний порядок [7, с. 141].
Шзтше М. Фрщмен спростив метод автономного регулювання обсяпв гpошовоï маси, сформулювавши його у форм1 "грошового правила": стабшь-ний прирют юлькост грошей з року в рж, який зб^аеться з1 щор1чним темпом зростання реального ВНП у довгостроковш перспектив^ Вчений визначае цей показник на р1вш 3-5 % за рж. Таке правило, на думку монетариспв, залишае осторонь основну причину нестабшьносп економ1ки - м1нливий i непередба-чений вплив гpошово-кpедитноï полггики. Адже, якщо грошова маса зростае в стабшьному темш, то будь-який рух до спаду мае тимчасовий характер.
Монетаризм у грошово-кредитнш полггищ вбачае основний шстру-мент регулювання економжи. Центральш банки повинш виконувати своï зо-бов'язання щодо забезпечення довгостpоковоï стабшьност цш. Вони повинш бути поза политикою, володгги досить високим ступенем економiчноï неза-лежность При цьому, на думку монетарист, кер1вництво центральним банком повинне складатися з "практиюв", досвщчених економ1спв-банюр1в. Роль держави у регулюванш бан^сь^ системи монетаристи вбачали у формуванш правового поля, а центральний банк повинен бути незалежним у здшсненш гpошово-кpедитноï пол1тики, а основною метою його д1яльност1 повинно стати забезпечення стабшьност гpошово-кpедитноï системи та наць ональноï гpошовоï одинищ.
На основ! цих двох фундаментальних теори (кейнЫанства та монетаризму) формуються сучасш мехашзми державного регулювання банкiвськоï системи. До того ж багато аналггиюв схиляються до думки, що монетаризм з устхом реал1зовуеться в умовах стабiльноï pинковоï економжи, тод1, коли теоретичш здобутки кейншанщв можуть бути найефектившше використаш в нестабшьнш, водночас перехщнш економщь Попри те щ теори шд впливом часу оновлюються новими щеями, доповнюються методолопчним шструмен-тар1ем розробленим в1тчизняними i заруб1жними вченими-теоретиками, яю, формуючи теорда регуляци, до уваги беруть стан та шституцшш особливост економжи краши.
Дослщжуючи економ1чну думку Украши, варто сказати, що перш1 те-оретичш погляди на проблему розвитку та регулювання грошово-кредитного ринку та банювську систему зокрема сформувалися у II половит Х1Х ст. бшьшсть вчених цього перюду виступали за активне втручання держави у розвиток бан^сь^ сфери, шляхом стимулювання виникнення приватних банювських структур, надання державних кредит1в, оргашзаци контролю за банювською д1яльн1стю, обмеження здшснення спекулятивних операцш.
Так, вщомий вчений цього перюду О. Миклашевський у сво1х працях виклав новаторський шдхщ до визначення м1сця та рол1 держави у ринковш економщ i, у банювнищв зокрема. Вш вказав на необхщшсть та можливють
запровадження регулювального компонента дiй уряду в механiзмi функщ-онування фiнансового ринку.
О. Миклашевський наполягав на встановленнi жорсткого порядку, що забезпечуе правомiрнiсть здшснення кредитних угод, тобто - на рацюнально-му законодавствi щодо зобов'язань, банкрутства, лихварства тощо [8, с. 78]. Вчений був переконаний, що вшьна конкуренщя не е досконалою i не е вiч-ною, вона може спричинити розлади в народногосподарському комплекс^ При цьому на державу у банювському секторi покладаеться функцiя концен-трацiï капiталу, який у випадку необхщносл виконував би роль стабшза-цiйного фонду для вЫе1" господарсько1' системи держави.
О. Миклашевський виступав за централiзацiю емiсiйного права шляхом встановлення монопольного права центрального банку щодо емiсiï папе-рових грошей, а також рекомендував конкретш шляхи та форми державного регулювання грошово-кредитного об^у. 1де1' О. Миклашевського набули по-дальшого розвитку в працях видатного вченого М. Туган-Барановського.
М. Туган-Барановський вважав, що грошово-кредитну полггику повинен здшснювати центральний банк, керуючись при цьому не прагненням от-римати прибуток, а загальнодержавними iнтересами [9, с. 346]. Вчений виступав за державне регулювання грошового об^у, вироблення рацюнально1" грошово!' полiтики.
За державне регулювання банювництва на зламi 70-80-их рр. Х1Х ст. виступав В. Барвшський. Критикуючи лихварство та висою банкiвськi про-центи, вчений пропонував створити систему рацюнального кредиту. Завдан-ня щодо органiзацiï такого кредитування вш покладав на державу та еконо-мiчнi асоцiацiï закордонноï позики [9, с. 275]. Науковець виступав за створен-ня "Ршьничого банку" для кредитування сiльського господарства. З метою шдвищення ефективностi використання кредитних кошта селянами В. Барвшський радив оргашзовувати кредитнi установи, яю б здiйснювали нагляд за кредитними операщями i продуктивним використанням кредиту. В. Барвшський вщстоював думку, що поруч з реформуванням кредитноï системи необхщно проводити реформування фокально". Вiн наголошуе, що платос-проможнiсть селян значно зросте за умов зменшення земельного податку.
Необхщшсть державного регулювання бан^сь^ системи обгрунто-вана у працях таких вчених як П. М1гулш, М. Бунге, Д. Шхно, А. Антонович. Так, П. М^улш пропонував здiйснити: поступовий перехщ до рук уряду ке-рiвництво банкiвським сектором; реформу дiяльностi Держбанку (закрiпити за ним функци повноцiнного центрального банку); роботу з оргашзацп центрального сiльськогосподарського банку для кредитування аграрного вироб-ництва, а також центрального промислового банку для шдтримки промисло-вих шдприемств [10, с. 78].
Активне регулювання бан^сь^ системи пiдтримував i М. Бунге. Вважаючи, що банки - це фiнансовi посередники, яю втягують у своï штере-си практично вЫх учасникiв господарського життя, вш вiдстоював думку, що дiяльнiсть 1хня повинна бути чiтко регламентована шляхом прийняття вщпо-вiдного законодавства. Таке законодавство повинне мютити певнi межi дiяль-ностi кредитних установ.
Державна пол^ика регулювання бан^сь^ системи, на думку вчено-го, повинна спрямовуватися на створення безпеки банювським катталам, ор-ганiзацiю кредитування промислових шдприемств у необхiдних обсягах, усу-нення спекуляцш з вкладами населення. Державний банк пропонував перет-ворити в центральний банк, проте за державою рекомендував залишити ши-рою права для оргашзаци банкiвського упpавлiння [10, с. 79]. Вчений вважав, що державне регулювання бан^сь^ системи е необхщним, але воно не по-винне бути абсолютним.
Д. Шхно вважав, що органи деpжавноï влади разом з державним банком повинш здшснювати заходи щодо децентpалiзацiï бан^сь^ системи краши. Таким шляхом держава стимулюватиме ефективне використання аку-мульованих кошт!в у Санкт-Петеpбуpзi i Москв^ сприятиме р!вном!рному розвитку краши [10, с. 79].
Натомють А. Антонович вважав, що держава як жодний шший кредитор, через своï органи управлшня може створити ефективну систему контролю за використанням i поверненням кошт!в [10, с. 80]. Особливо важливим у вченш науковця е те, що державне регулювання бан^сь^ системи необхщ-но поеднувати !з шшими заходами адмшстративного та економiчного характеру, зокрема !з митною пол!тикою держави (встановлюючи висок! митш та-рифи держава здшснюе пpотекцiонiстськi заходи щодо захисту вггчизняного товаровиробника i водночас надання державних кредиив стимулюе розвиток прюритетних галузей нацiональноï економiки).
У ХХ ст. економiчна думка Украши розвивалася у русл! марксистсько-ленiнськоï iдеологiï. Радянськi вченi-економiсти вiдстоювали позищю жорст-кого адмiнiстpативного регулювання бан^сь^ системи, яка знаходилася у монопольнш власностi держави. Тшьки згодом, !з часу здобуття Украшою незалежностi, активiзувалися науковi дискусiï щодо розробки оптимальноï моделi державного регулювання банкiвськоï системи. Певш теоpетичнi та пpактичнi напрацювання у даному напрямку здшснили таю вггчизняш вченi, як: К. Губарев, А. Мороз, I. Лютий, В. Мщенко, В. Кротюк, В. Лагутш, П. Юхи-менко, О. Савченко, Т. Кричевсью, Н. Роговая, А. Яценюк, С. Хоружий, О. Поздняков, О. Орлюк, В. Козюк та ш.
Щкавим е методолопчний шдхщ щодо державного регулювання бан-кiвськоï системи I. Плужников!, який базуеться на теоретичному шдгрунп вчених-економю^в свггового масштабу. Цей науковець пропонуе адаптувати до реалш укpаïнськоï економжи концепщю "функцiональних фiнансiв" щодо регламентаци сфери банкiвництва.
Засади "функцiональних фшаншв було розроблено Дж. Кейнсом, а от-римали свш подальший розвиток у роботах П. Абби, Г. Левюа, А. Хансена, ДЖ. Дью i О. Екштейна. Концепщя "функцюнальних фшанЫв" передбачае здiйснення урядом заходiв (державних витрат i оподаткування, запозичення та погашення кредш!в, випуск додатковоï гpошовоï маси та ïï вилучення з обшу), що мають на мет досягнення певних pезультатiв. Тобто, регулювання урядом державних витрат здшснюеться для того, щоб усунути безробггтя та шфлящю; зростання р!вня оподаткування припустиме тшьки тод!, коли це попереджуе надм!рне споживання та швестування, як! можуть спричинити
шфлящю; процентна ставка повинна встановлюватися на рiвнi, найбшьш сприятливому для iнвестування.
Виходячи з теорiï "функцiональних фiнансiв", I. Плужников вважае неприпустимим здшснювати регулювання бан^сь^ системи через застосу-вання прямих заборон та встановлення лiмiтiв, пропонуючи використовувати таю три групи економiчних методiв: податковi; нормативнi; корегувальш (кредитнi операцiï та операцiï з цшними паперами, якi здiйснюе центральний банк) [11, с. 103]. О^м цього, щодо трансформацiï банкiвськоï системи сут-нiсть концепцiï "функцiональних фшанЫв", на думку I. Плужникова, полягае у тому, що: держава регулюе дiяльнiсть бан^сь^ сфери з врахуванням, в яюй фазi циклу знаходиться економжа краши; банкiвська сфера завдяки державному регулюванню вкладае грошi тiльки в "точки зростання" економжи; банкiвська сфера вкладае в щ точки зростання стiльки фiнансових кошта, скiльки потрiбно для запланованого розвитку економжи i вирiшення сощаль-них питань - не бшьше, i не менше [11, с. 141]. На думку вченого, застосу-вання цiеï концепцп у банкiвському секторi сприятиме пiдвищенню ефектив-ностi функцюнування банкiвських установ, зростанню 1хнього рiвня кашталь зацiï та забезпечить стабшьне економiчне зростання краши.
Отож, втизняна економiчна думка вже мiстить певш методологiчнi напрацювання щодо проблеми дослщження державного регулювання бан-кiвськоï системи Украши. Проте юнуе об'ективна необхщшсть у поглибленнi вивчення цього питання, адже першочерговим завданням у створенш фшансо-во могутньоï стiйкоï бан^сь^ системи повинна стати розробка науковоï ме-тодологiï дослiдження процесу державного регулювання банювського сектора.
Л1тература
1. Богданов О.М. Грошово-кредитна пол1тика в юторп економ1чно1 думки - основш етапи// Економша розвитку. - 2005, № 4 (36). - С. 132-134.
2. Рикардо Д. Начала политической экономии и налогового обложения// Сочинения, т. 1. - М.: Гос. Изд-во политической лит-ры, 1955. - 360 с.
3. Реверчук С.В., Полулях В.Д. 1стор1я економ1чних вчень: Навч. пос. - Льв1в: Тр1ада плюс, 2007. - 352 с.
4. Рикардо Д. Доклад комитета о высокой цене золотых слитков. - Соч., т. II. - С. 331-390.
5. История экономических учений/ Под ред. В. Автономова, О. Ананьина, Н. Макашо-вой: Учеб. пособие. - М.: ИНФРА- М, 2001. - 784 с.
6. Селигмен Б. Основные течения современной экономической мысли. - М. : Прогресс, 1968. - 310 с.
7. История экономических учений: (современный этап): Учебник/ Под общ. ред. А.Г. Худокормова. - М.: ИНФРА- М, 1998. - 733 с.
8. Злупко С., Небрат В. Розвиток шституцюнальних засад у монетарнш теори О.М. Миклашевського// Економша Украши. - 2005, № 12. - С. 73-81.
9. Злупко С.М. Економ1чна думка Украши: Навч. пос. - Льв1в: ЛНУ 1м. !вана Франка, 2000. - 496 с.
10. Сайкевич О.П. Украшсью економюти друго1 половини ХЕХ ст. - початку ХХ ст. про необхщшсть державного регулювання банк1всько1 системи краши// Банювська справа. -2002, № 3. - С. 77-80.
11. Плужников 1.О. Мехашзм регулювання банк1всько1 д1яльносп в контекст1 концепцп "функцюнальних фшанав"/ Вюник економ1чно1 науки Украши. - 2005, № 1. - С. 100-103.
12. Плужников 1.О. Теоретичш аспекти застосування до трансформаци банкiвськоï сфери концепцп "функцюнальних фшанав"// Актуальш проблеми економки. - 2004, № 9. - С. 135-143.
