CC BY
66
Л1ТЕРАТУРА:
1. Башавець Н. А. Теоретико-методичш засади формування культури здоров'язбереження як свггоглядно! орieнтацп студенлв вищих економiчних навчальних закладiв: дис. ... д-ра пед. наук: 13.00.04 / Наталiя Андрпвна Башавець. - Одеса, 2012. - 555 с.
2. Бобрицька В. I. Теоретичш i методичш основи формування здорового способу життя у майбутнiх учителш у процесi вивчення природничих наук: дис. ... д-ра пед. наук: 13.00.04 / Валентина 1ватвна Бобрицька. - К., 2006. - 470 с.
3. Великий тлумачний словник сучасно! укра1нсько1 мови / уклад. i гол. ред. В. Т. Бусел. - К.; 1ртнь: ВТФ «Перун», 2009. - 1736 с.
4. Ворошн Д. С. Формування здоров'язберпаючо! компетентност студенлв вищих навчальних закладгв засобами фiзичного виховання: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.07 / Дмитро Свгенович Воронiн. - Херсон, 2006. - 225 с.
5. Енциклопедiя освгги / гол. ред. В. Г. Кремень. - К.: Юршком 1нтер, 2008. - 1040 с.
6. Соловьева Н. И. Здоровьесберегающая система образования в обеспечении формирования культуры здорового образа жизни учащихся: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / Наталья Ивановна Соловьева. - Ставрополь, 2005. - 195 с.
УДК 001.8:37.013:378.663-057.4
Р. В. СОП1ВНИК
МЕТОДОЛОГ1ЧН1 ЗАСАДИ ВИХОВАННЯ Л1ДЕРСЬКИХ ЯКОСТЕЙ МАЙБУТН1Х ФАХ1ВЦ1В АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ
Обгрунтовано методологiчнi засади виховання лiдерських якостей cmydeHmie — майбуттх фахiвцiв АПК. Виокремлено чотири складовi, ят забезпечують методологiчний базис формування лiдерських якостей студентiв: перша — це фтософсьт системи, включае екзистенцiалiзм та ноосферогенез; друга — теорИ та концепци (диспозицшна теорiя, теорiя лiдерських рис, ситуативна теорiя лiдерства, теорiя дистрибутивного лiдерства); третя включае найбыьш важливi методологiчнi принципи та тдходи; четверта — окремi методики i методи.
Ключовi слова: методологiя, методологiчнi тдходи, принципи, теори лiдерства, лiдер агропромислового комплексу
Р. В. СОПИВНЫК
МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ВОСПИТАНИЯ ЛИДЕРСКИХ КАЧЕСТВ БУДУЩИХ СПЕЦИАЛИСТОВ АГРОПРОМЫШЛЕННОГО КОМПЛЕКСА
Обоснованы методологические основы воспитания лидерских качеств студентов — будущих специалистов АПК. Выделено четыре составляющие, которые обеспечивают методологический базис формирования лидерских качеств студентов: первая — философские системы, содержит экзистенциализм и ноосферогене; вторая — теории и концепции (диспозиционная теория, теория лидерских черт, ситуационная теория лидерства, теория дистрибутивного лидерства); третья содержит наиболее важные методологические принципы и подходы; четвертая — отдельные методики и методы.
Ключевые слова: методология, методологические подходы, принципы, теории лидерства, лидер агропромышленного комплекса
R. V. SOPIVNYK
METHODOLOGICAL FOUNDATIONS OF THE LEADERSHIP QUALITIES EDUCATION OF FUTURE SPECIALISTS OF THE AGRICULTURAL COMPLEX
The article analyzes the methodological principles of education of the leadership qualities of the future specialists of the agricultural complex. Four components that provide a methodological basis for the development of leadership qualities of students are distinguished. The first component comprises philosophical systems which include existentialism and noosphere genesis. The second component consists of theories and concepts (disposition theory, the theory of leadership qualities, situational theory, the theory of distributive
leadership). The third component includes the most important methodological principles and approaches, the fourth consists of some techniques and methods.
Keywords: Methodology, methodological approaches, principles, theories of leadership, leader of the agricultural complex.
Обгрунтування методолопчного тдгрунтя e визначальною складовою оргашзаци системи виховання особистосп. На сьогоднi в науковiй лiтературi поняття «методолопя» широко висвiтлене науковцями, котрi трактують його по-рiзному: «базовi положення процесу пiзнання об'ективно! реальности в яких вiдображена специфiка взаемозв'язку дослiджуваного феномена i способiв отримання шформаци про його характер» [1, с. 13]; «методолопя акцентуе на методах, шляхах до^дження iстинного i практично ефективного знания» [2, с. 19]; «вчення про метод як такий, що включае принципи, методи дiяльностi i знання» [3, с. 23]. Найбшьш вдалим на нашу думку е визначення виховно! методологи, яке дае I. Бех: «методолопя - це система положень, як виступають пояснювальними схемами щодо оргашзаци виховного процесу» [4, с. 89].
Мета статт - обгрунтувати методолопчш засади формування лiдерських якостей в майбутшх фахiвцiв агропромислового комплексу.
У процеа обгрунтування методологiчних засадах формування лвдерських якостей студентiв аграрних ВНЗ доцшьно визначати чотири головнi структурш елементи:
• фiлософськi системи (екзистенщ^зм i ноосферогенез);
• теорп та концепци (диспозицiйна теорiя Г. Олпорта, теорiя лiдерських рис, ситуативна теорiя лiдерства, теорiя дистрибутивного (розподiленого) лщерства та теоретичнi висновки Б. Парипна про лiдерство, як загальне явище, теорiя мотивацп G. 1ль1на);
• науковi пiдходи i принципи (тдходи: дiяльнiсний - А. Петровського, С. Рубшштейна, О. Леонтьева; особистiсно-орieнтований - I. Беха, акмеолопчний -А. Бодальова, суб'ект-суб'ектний, системний, компетентнiсний; принципи: едносп бiологiчного i соцiального, гумашзму у формуваннi лiдерських якостей, дiалектики у вихованнi i самовихованнi лiдерiв, залучення студентiв до соцiальних ввдносин з позицп лiдера);
• методи i методики дослiдження лiдерства та формування лвдерських якостей.
Зупинимося на !х висвiтленнi детальнiше.
Фыософсъю системи. Фшософською основою процесу виховання у студенпв лiдерських якостей вважаемо екзистенцiалiзм як вчення, що у педагопчному сенсi передбачае супровiд наставником процесу виховання i самовиховання студентом лвдерських якостей, при його самостiйному виборi позицп власних можливостей та потреб. Головт постулати екзистенцiального вчення викладеш у працi Ж. П. Сартра (1905-1980) «Екзистенщ^зм е гуманiзм» [5]. У контекст екзистенцiалiзму вихованець - це людина, яка осягае себе сама. Власне юнування людини визначае ll сутнiсть. Студент стане тим, ким бажае бути лише тодi, коли зробить ввдповвдний вибiр. Отже вихованець е людиною, яка нацшена на майбутне, усввдомлюе, що проектуе себе в майбутне.
Функцюнування агропромислового комплексу (АПК) передбачае взаемодш фахiвця не тшьки у рамках системи «людина - людина», а й у вимiрi «людина - природа». В зв'язку з цим виховання майбутнього лвдера АПК мае здшснюватись крiзь призму фшософи ноосферогенезу i побудови гармоншного спiвжиття суспiльства i природи. На тлi сучасно1 еколопчно1 кризи, наука, особливо педагопчна в аграрних ВНЗ, повинна активiзуватись у вивченш, обговореннi та розвитку ноосферно1 вде1 В. Вернадського [6]. В основi його вчення закладенi так1 вде1: життя е космiчним, а не земним феноменом; формою iснувания земного життя е бюсфера; людина е закономiрним i необхiдним породженням земного життя; жива речовина (включаючи людину) здатна визначати перебiг та спрямовашсть геологiчних i космогенетичних процесiв.
Послщовники В. Вернадського М. Моiсеeв, В. Кутирев, М. Реймерс, К. Кондратьев, Г. Швебс, В. Межжерщ В. Боков, М. Руденко [7, с. 21] стверджують, що людство повинно будувати ноосферу за законами розуму i тому для цього процесу шг^бт ведучi постата, як1 володють глибокими професiйними знаннями, вольовими якостями, розвиненою еколопчною культурою i емпалею. Озброшшись високими технологами безпечного ведення ефективного агрогосподарства, вони направлятимуть ноосферогенез. У робот! професюнал1в не допускаеться розумiння природи як абстраговано1 сутносп, в як1й людина мислиться не в «середит», а «над нею» i експлуатуе ресурси Науковi записки. Серiя: Педагогiка. - 2012. - № 4. 33
екосередовища ввджгадно до всезростаючих споживацьких потреб. З огляду на це суттсть лщерства, його щеальний образ виводиться iз врахуванням сучасних тенденцш розвитку земно! цившзаци, що перебувае на стаду' ноосферогенезу i побудови гармонiйного ствжиття сустльства i природи. При цьому у робой професюналш, якi стануть лiдерами аграрно! галузi i визначатимуть курс и розвитку, не допускаеться розумшня природи як абстраговано! сутносп у якш людина мислиться не в «середиш» а «над нею» i експлуатуе ресурси екосередовища, вiдповiдно до всезростаючих споживацьких потреб. Тому перед аграрною вищою освiтою прiоритетними постають питання виховання у студентв здатносп розумно управляти не тшьки людьми, а й процесом використання бiоресурсiв, толерантно ставитись до природи як найвищо! цшносп, середовища буття всього живого.
Теорп та концепцп. Диспозицiйна теорiя Г. Олпорта з позицiй персонолопчного пiдходу визначае сутнiсть особистостi за и якостями. Ця теорiя не абсолютизуе рису як единий чинник, котрий детермiнуе поведiнку, а стверджуе, що тi чи iншi ди людини Описуючи модель лiдерства ми виокремлюемо притаманнi домiнуючим у стльнотах iндивiдам риси (якосп), як1 обумовлюють поведшкову здатнiсть людини займати ведучi позици. Автор диспозицшно! теорп не абсолютизуе рису як единий чинник який детермiнуе поведiнку, а зауважуе, що тi чи iншi ди людини е результатом комбшацп рiзних факторiв: стiйкi особистiснi характеристики; використовуваш людиною способи захисту i приховування; ступiнь саморозкриття; сприйняття ситуацп i И релевантнiсть для суб'екта; чого вимагае ввд людини ситуацiйне завдання i т. д. [8, с. 274]. Одна людина може жити комфортно будучи поступливою, шша (завдячуючи характеру i тренуванням) виявляе, що домiнування !й бiльше пiдходить як стиль пристосування до оточуючого середовища.
Вищенаведена щея кореспондуеться теорiею дистрибутивного (розподiленого) лидерства i висновками Б. Паригша щодо властивого кожнш людинi прагнення до самовираження, самоствердження. Росiйський психолог ставить питання чи лщерство унiкальне, чи е потребою кожного щдишда? На яке вщповвдае: «... Потреба в уваз^ визнаннi, самовираженнi е ушверсальною потребою кожного iндивiда. Ця потреба лежить в основi процесу формування лщерства як найбiльш ефективного способу задоволення людини. Вiдмiнностi мiж людьми у ступен реалiзацi! потреби у визнант i самостверджент можуть пояснюватись рiзним р1внем здiбностей i р1внем !х енергетичного потенщалу, обдарованосп тощо. Це i зумовлюе подiл шдиввдв на лiдерiв i нелiдерiв. Однак не слiд доводити до абсурду уявлення про лщера, як виключно унiкальне явище. Стереотипне уявлення про те, що в спшьнот1 може бути лише один лщер е необгрунтованим» [9, с. 245]. Ми подшяемо точку зору вченого, який вважае, що оптимальним станом сустльства е такий, коли кожен член колективу може претендувати на роль лщера. Крiм того, доведено шотфункцюнальтсть лiдерства залежно вiд виду даяльносп i ситуацш. Тому, описуючи модель лщерства, ми виокремлюемо притаманнi домшуючим у сп1льнотах iндивiдам риси (якосп), як1 обумовлюють поведiнкову здатнiсть людини займати ведучi позицЦ.
Робота у сферi АПК е специфiчною ситуащею з вiдповiдною структурою, завданнями (виробництво, зберiгання, переробка сiльськогосподарськоl продукцil з дотриманням головних стандартiв якост1, принцитв ноосферогенезу, охорони навколишнього природного середовища), умовами, в яких щ завдання реалiзуються (загострення конкуренцil, екологiчна, економiчнi, продовольчi кризи, змiна клiмату), що вимагае ввд лiдера володiння ввдповвдними рисами (якостями): знання предмета свое! роботи, здаттсть приймати нестандартнi ршення, працювати в командi, прогнозувати, дiяти творчо й iн. Тому у процеи виховання лiдерських студентiв вважаемо за доцшьне притримуватись головних постулапв теорi! лiдерських рис, ситуацiйно! теорп лвдерства.
Важливою, у контекстi обгрунтування методологiчних засад формування лiдерських якостей студенлв е теорiя мотивацi! С. 1ль!на. Ключовий аспект цiе! теорп полягае в тому, що педагог не може формувати мотиващю до лвдерства студенлв без !х учасп як суб'ектiв цього процесу [10, с. 89-91]. Мотиващя також може зумовлюватись зовшшшми другосигнальними стимулами. Шд зовнiшньоорганiзованою мотивацiею ми розумiемо вплив на процес мотивацi! суб'екта А (студент) з боку суб'екта Б (наставник або групи шших оиб чи ЗМ1). Однак у процеа виховання формувати мотиви ззовнi не можна, а треба тшьки сприяти цьому процесу. Мотив до лщерства - це складне психологiчне утворення, що повинен побудувати сам студент. У процеи виховання i соцiалiзацi! його особистостi формуеться той будiвельний матерiал, який
в подальшому буде використовуватись для мотивацп rieï чи шшо1 дiï чи вчинку. Цим MaTepiaiOM е так1 особистiснi утворення як штереси i нахили, моральнi принципи, установки i самооцшка. Отже, ззовш формуються мотиватори. Цi впливи можуть бути у виглядi прохання вимоги поради, навшвання чи набувати характеру шформування, iнстpуктувaння, стимулювання чи заборони.
HayKoei тдходи. Науковий шдхвд ми pозумiемо як стpaтeгiчний напрям, ввдповвдно до якого здiйснюеться формування та розвиток лщерських якостей студeнтiв у навчально-виховному пpоцeсi аграрного ВНЗ.
Виховання лiдepських якостей студента насамперед повинно базуватися на засадах дiяльнiсного тдходу (А. Петровський, С. Рубшштейн), бо в умовах виробничих та невиробничих ситуaцiй оцшку сво1м фахшцям члени оpгaнiзaцiй, пiдпpиемств чи установ, малих або великих колективш АПК будуть давати з урахуванням мipи внеску в задану предметно-практичну даяльшстъ. Bn5ip, який роблять члени групи на користь iieï чи шшо1 особи, е не лише емоцшним, а й сввдомим i враховуе ввдношення потeнцiйного лiдepa до об'екту роботи.
Розкриття, виховання i самовиховання студентами лiдepських якостей в^уваеться в дальноси (участь у нaвчaльнiй трудовш, споpтивнiй художнiй та iншiй дальносп i сaмодiяльностi). Включаючись у дяльтсть, студент переходить у позицiю суб'екта виховання. Лiдep по сутi е суб'ектом групових ввдносин, i даяльтсть наставника, який опiкуе i спрямовуе процес розкриття його лiдepських якостей, вимагае як вiд першого, так i в1д другого дiяльностi (в1д педагога - супроводу, вiд студента - прояву твоpчостi в даяльностТ) i рефлекси щодо цiеï дшльност!
У рамках особистiсно-орieнтованого тдходу у виховант студент розглядаеться як найвища цiннiсть виховного процесу, його суб'ект, здатний до сaмоpeaлiзaцiï i самовдосконалення. Розробником, iдeйним натхненником теоретичного обгрунтування особистiсно-оpiентовaного пiдходу у виховaннi в Укршт е I. Д. Бех. Вчений зазначае, що сутнiсть цього пiдходу полягае у подолaннi суперечносп мiж вихованням «для вс1х» i вихованням «для кожного» на осжш повороту до особистостi ïï шдивщуальносп, творчого потенщалу» [11, с. 625-626]. Вш передбачае моделювання ситуaцiй невимушежл, творчо1' спiвпpaцi педагога i вихованця, у peзультaтi чого peaлiзуються мехатзми, pозpaховaнi на залучення 1'х свщомосп, емощй, волi у соцiaльнiй i мiжособистiснiй взаемодо. При такому тдхода важливим е ввдношення наставника до студента, яке значною мipою визначае позицiю останнього як суб'екта виховання. Педагог домагаеться усввдомлення студентом свое! знaчимостi, унiкaльноï нeповтоpностi i потенцшних можливостей, задатк1в i здiбностeй та спонукае його максимально aктивiзувaти власт психiчнi i фiзичнi ресурси у процеа формування i самовиховання набору необхвдних лiдepських якостей. В особистюно-оpiентовaному виховaннi головне завдання наставника, на ряду з iншим суб'ектами, полягае у моpaльно-eтичнiй пiдтpимцi молодо1' людини, щодо ïï кращих пpоявiв у пpоцeсi саморозвитку лiдepських якостей у даяльност!
Акмеологiчний nidxid дозволяе розкрити особливостi досягнення людиною найвищо].' точки пpофeсiйноï', моpaльноï', культуpноï', фiзичноï' зpiлостi. Лiдepство в aгpопpомисловiй гaлузi можна вважати своеpiдним «акме» в гармоншному розвитку фах1вця, який на теоретичному i практичному piвнi оволодв своею профе^ею, сягнув максимально можливо].' моpaльно-eтичноï' досконшлост1, Kультуpноï' зр1лост1 при оптимальному сташ ф1зичного здоров'я.
Акмеологiчний nidxid варто реал!зовувати за двома напрямками: 1) вивчення високих досягнень лвдер!в минулого i сьогодення в АПК, визначення властивостей, ознак, рис i якостей, що сприяли 1х утвердженню на ведучих позиц1ях, дозволили сягнути п1ку пpофeсiйноï мaйстepностi, а також обставин, яш супроводжували процес сходження, тощо; 2) пошук оптимальних форм i метод!в, спосо61в i шлях1в peaлiзaцiï потeнцiйних можливостей майбутшх фах!вщв АПК у проце^ виховання лвдерських якостей, забезпечення максимального ïx розвитку на конкретних етапах становлення осо6истост1 в1дпов1дно до iдeaльноï модели Кожна особа без винятку мае закладений потенщал, тому використання у процес формування лiдepськиx якостей акмеолопчного п1дходу передбачае виявлення та створення оптимальних умов для повного вираження осо6истост1 студента у широкому д!апазош 1ндив1душльних потeнцiйниx можливостей, досягнeннi кожним вихованцем влaсноï вершини «акме». З позицп акмеолопчного тдходу у вихованш становлення студента як майбутнього фах!вця е
визначальною фазою його сходження, коли треба досягнути кульмшащйно1' точки свого розвитку, що дозволить реалiзуватись сповна (стати лвдером) у професшнш дiяльностi.
Суб 'ект-суб 'сктний nidxid. При формуванш лiдерських якостей майбутшх фахiвцiв АПК необхiдно розглядати студенлв як учасник1в навчально-виховного процесу, суб'екпв пiзнання i дiяльностi, носiïв перетворювальноï активностi. Розвиток лiдерських якостей можливий за умови залучення студентiв до рiзних видiв соцiально значимо!' дiяльностi. При цьому вихованець перетворюе св^ i себе у ньому вщповвдно до iдеального проекту. Суб'ект-суб'ектний пiдхiд передбачае поеднання педагогiчного впливу i активносл студента на засадах ршноправного партнерства, характеризуе готовнiсть сторш до взаеморозумiння, взаемоповаги у процеа спiлкування i дiяльностi. У рамках тако1' взаемодiï суб'екти нацiлюються на досягнення спшьно1° виховноï мети (формування лвдерських якостей).
Студент як суб'ект у процес формування i самовиховання лiдерських якостей: скеровуе свою тзнавальну активнiсть на осягнення сутностi феномена лвдерства, специфiки його прояву у сощально-професшних вiдносинах; розкривае причинно-наслiдковi зв'язки, як1 iснують мiж особистiсними якостями суб'екпв дiяльностi i досягненням ними першосп, ведучих позицiй в обранш сферi; включаеться у дiяльнiсть з позици лвдера, у процесi чого самостворюе себе як фахiвця з необхвдним набором якостей; здiйснюе самоаналiз, самооцiнку, самокорекцiю i самовдосконалення власних лвдерських якостей. Функцiя направляючого у суб'ект-суб'ектних вщносинах вiдводиться неперевiренiй педагопчнш практицi i наставнику. Педагог забезпечуе супровiд процесу формування лiдерських якостей студенлв.
У процес формування лвдерських якостей майбутнiх фахiвцiв АПК важливо застосовувати системный nidxid, що забезпечить розкриття цшсносл виховного процесу в усш багатоманiтностi зв'язк1в i залежностей, умов i факторiв, суб'екпв, детермiнуючих чинникш середовища, в якому функцюнуе система. Максимально ефективно цей процес може бути реалiзованим лише системно, коли розкриваються, враховуються i використовуються головш зв'язки i залежносл мiж елементами (неподiльними частинами системи): методолопчними пiдходами у вихованнi студентсько1' молодi аграрних ВНЗ, педагогiчними умовами, формами i методами, процесуальшстю (етапами виховання), дiагностичним iнструментарiем.
HayKoei принципи. У процес виховання лiдерських якостей у студенлв важливо застосовувати наступнi принципи: едносп бiологiчного i соцiального, гумашзму у формуваннi лiдерських якостей, дiалектики у вихованнi i самовихованнi лiдерiв, включення студенлв у соцiальнозначимi ввдносини з позицiï лiдера.
Принцип cdHocmi бiологiчного i сощального у формуванш лвдерських якостей. При обгрунтуванш цього принципу важливим е визначення мiри спiввiдношення, зв'язку бiологiчного i сощального в структурi особистостi лiдера. Бшьштсть дослiдникiв вважають, що лiдерство завдячуе своею появою не лише природшм бiологiчним, фiзiологiчним, фiзичним чи психолопчним особливостям iндивiда, лiдерами не тшьки народжуються, ними передусiм чергу стають завдяки набутому соцiальному досвiду, середовищу, в якому живе, розвиваеться i виховуеться особиспсть.
Принцип dimeKmuKU у виховант i самовихованнi лiдерiв. Розвиток людини, формування ïï особистостi - це складний дiалектичний процес яшсних змiн, рушiем якого е едшсть i боротьба протилежностей. Студент бачить приклади, якi його оточують, сприймае собi подiбних, спостерiгае за 1'х дiяльнiстю, творчiстю та намагаеться наслщувати в кращому, копiювати риси, яш забезпечують лiдерство. Виникае суперечнiсть мiж тим, що людина бачить, i тим, що вона може зробити у певний момент. Ця суперечшсть спонукае молоду людину до самовдосконалення. У результат! виховання i самовиховання студента ввдбуваеться нагромадження к1льк1сних ознак, що на певному етапi переходять у нову якiсть, заперечуючи попереднш стан розвитку особистостi.
Принцип включення сmудeнmiв у сощально значuмi вiдносuнu з позицш лвдера передбачае виконання вихованцем вiдповiдноï ролi у системi вiдносин «лiдер - послiдовники», що сприяе формуванню якостей, необхiдних для виконання функци лiдера. При цьому педагог повинен надати допомогу в усввдомленш кожним студентом значимостi дiяльностi i мiжособистiсних зв'язк1в, в яш вiн включаеться з позицй' лщера, сприяти орiентацiï на визначенi зразки саморозвитку, а також показувати особистий приклад можливо!' самореалiзацiï як лвдера.
Принцип гуматзму зумовлюе ввдношення наставника до студента як нaйвищоï ц1нност1. В рамках гумaнiстичноï взаемодп в1дносини суб'ектiв виховання базуються на позитивних eмоцiяx, коли заохочуються устхи, стимулюеться досв1д позитивноï повeдiнки, стримано оц1нюються нeвдaчi. Педагог, сп1впршцюючи 1з студентом як суб'ектом розвитку, супроводжуе поступовий прогрес у зм1н1 яюсних властивостей його осо6истост1, враховуючи фундаментальш потреби у сaмоствepджeннi сaмоpeaлiзaцiï. Принцип гумашзаци у виховшнн1 лiдepськиx якостей передбачае повагу до особистосп студента, ïï пдносп, розум1ння ïï запипв, iнтepeсiв, а також становлення майбутнього фшх1вця як моpaльноï', спiвчутливоï щнуючо].' i обepiгaючоï все живе людини.
Отже, процес п1зншння лiдepствa як сощально-психолопчного феномена, та на цш основ1 -формування у майбутшх фахшщв АПК лiдepськиx якостей необидно здшснювати при опор1 на фшософсью системи eкзистeнцiaлiзму i ноосферогенезу, що передбачають створення умов, за яких забезпечуеться педагопчний супров1д в1льного вибору студентами вapiaнтa сaмоpeaлiзaцiï ïx потенщалу, з оpiентaцiею на результат самостшного пiзнaння «вищих життевих смисл1в» (В. Франкл), eкологiчнi i вiтaцeнтpиськi щнносп. Засадничими е диспозицiйнa т€ор1я особистосп Г. Олпорта, «тeоpiя лiдepськиx рис» i «ситуацшна т€ор1я лiдepствa», що пояснюють лiдepство як явище залежне в1д осо6ист1сних якостей, а також ситуаци i умов, в яких протакае д1яльн1сть.
Лiдepство розглядаеться нами не як ушкальне явище, що може бути втшене шляхом дом1нувшння однiеï особи над 1ншими, а як загальнодоступний стан мaксимaльноï творчо].', пpофeсiйноï сaмоpeaлiзaцiï' людини, з позицш ведучого фшх1вця в о6ршн1й гшлуз1 або пров1дного оpгaнiзaтоpa виробничих чи невиробничих проце^в. Така сaмоpeaлiзaцiя буде визнаною та оцшеною оточенням не за емоцшним кpитepiями (симпaтiя-aнтипaтiя), а за м1рою внеску людини у сощально-значиму предметно-практичну д1яльн1сть. Тому розгортання лiдepського потeнцiaлу, формування в1дпов1дних якостей може ввдбутись шляхом включення студента у р1зш види д1яльност1 та сощшльно-зшчим! в1дносини (лiдepство як м1жосо6ист1снш взaемодiя).
Лiдepство мае соц1шльно детермшовану природу, лiдepaми не народжуються, ними стають. Цей розвиток буде ефективним за умови створення системи формування лщерських якостей студенпв, врахування ïx вшових та 1ндив1душльних особливостей, коли забезпечуеться ставлення до вихованця як нaйвищоï ц1нност1 й активного учасника навчально-виховного процесу (суб'ект-суб'ектш в1дносини), який на р1зних етапах становлення в якосп лiдepa повинен досягати граничного максимуму «акме» у своему розвитку.
Актуальним напрямом подaльшоï розробки окpeслeноï' проблеми е теоретична побудова та практичне втiлeння системи виховання лвдерських якостей мшй6утн1х фшх1вщв АПК на основ1 обгрунтованих методолопчних засадах.
Л1ТЕРАТУРА:
1. Волощук I. С. Основи наукових дослiджeнь. Педагопка: Експериментальне видання / I. С. Волощук. - К.: Вид-во Нац. пед. ун-ту 1м. М. П. Драгоманова, 2006. - 107 с.
2. Гончаренко С. У. Педагопчш дослвдження: мeтодологiчнi поради молодим науковцям / С. У. Гончаренко. - К.: АПН Украши, 1995. - 46 с.
3. Сурмш Ю. П. Майстерня вченого: п1дручник для науковця / Ю. П. Сурмш. - К.: Навч.-метод. центр «Консорщум з удосконалення мeнeджмeнт-освiти в Украш», 2006. - 302 с.
4. Бех I. Д. нов1 методологи виховання тдростаючо1 осо6истост1 / I. Д. Бех // Украшський сощум. - 2004. - № 1 (3). - С. 88-94.
5. Сартр Ж. П. Экзистенциализм есть гуманизм / Ж. П. Сартр // Сумерки богов / сост. и общ. ред.
A.А. Яковлева. - М.: Политиздат, 1990. - С. 319-345.
6. Вернадский В. И. Биосфера и ноосфера / В. И. Вернадский. - М.: Наука, 1989. - 262 с.
7. Ноосферогенез i гармоншний розвиток / В. Я. Шевчук, Г. О. Б1лявський, Ю. М. Саталюн,
B. М. Навроцький. - К.: Геопринт, 2002. - 127 с.
8. Олпорт Г. Становление личности: избранные труды / Г. Олпорт. - М.: Смысл, 2002. - 462 с.
9. Парыгин Б. Д. Социальная психология: проблемы методологии, истории и теории / Б. Д. Парыгин. - СПб.: ИГУП, 1999. - 592 с.
10. Ильин Е. П. Мотивация и мотивы / Е. П. Ильин. - СПб.: Питер, 2008. - 512 с.
11. Енциклопeдiя освгти / гол. ред. В. Г. Кремень. - К.: Юршком !нтер, 2008. - 1040 с.
