CC BY
38
13. Структуры реформи економ1ки: свгтовий дос-вщ, iнститути, стратеги для Украши: монографiя / О.1. Амоша, С.С. Аптекарь, М.Г. Бшопольський та iH. — Тернопшь: Економiчна думка ТНЕУ, 2011. — 848 с.
14. Соцiально-економiчний стан Украши: нас-лщки для народу та цержави: нащональна цоповiць/ За заг. ред. В.М. Гейця [та ш]. — К.: НВЦНБУВ, 2009. — 687 с.
15. Киндзерский Ю. Проблемы промышленного развития и несостоятельность промышленной политики в Украине / Ю. Киндзерский // Общество и экономика. — 2012. — №7-8. — С. 80-100.
16. Структуры змши та економiчний розвиток Украши: Монографiя / Геець В.М., Шинкарук Л.В., Артьомова Т.1. та iн. За ред. Л.В. Шинкарук. 1н-т екон. та прогнозув. — К., 2011. — 696 с.
17. Булеев И. Трансформация общества и экономики: опыт и перспективы. Монография / И. Булеев. — Донецк: Ин-т экон. пром-сти, 2006. — 336 с.
18. Промисловють и промислова политика Украши 2013: актуальш тренди, виклики, можливоси: наук.-аналгт. доповщь / О.1. Амоша, В.П. Вишневсь-кий, Л.О. Збаразька та ш.: за заг. ред. В.П. Вишневсь-кого. 1н-т екон. пром-сть — Донецьк. — 2014. — 200 с.
19. Некоторые аспекты выбора вектора интеграции Украины: монография / А. И. Амоша, И. П. Булеев, Н.Е.Брюховецкая и др.; НАН Украины, Ин-т экон. пром-сти. — Донецк, 2013. — 184 с.
20. Иванов Ю. Инструментарий государственной политики в сфере обеспечения конкурентоспособности регионов / Ю. Иванов // Конкурентоспособность социально-экономических систем: вызовы нового времени: Монография. — Науч. ред. А.И. Татаркина и В.В. Криворотова. — М.: Экономика, 2014. — 466 с.
21. Дерегулювання eKOHOMiKH! проблемы та перспективы: Монографiя. Пд ред. М.О. Кизима, Ю.Б. 1ванова. - Харюв: ВД «1НЖЕК», 2014. - 288 с.
22. Медведчук В.В. Гражданское общество: Украинский выбор: моногр. / В. Медведчук. — М.: Логос, 2012. — 628 с.
23. Проблемы современной экономики и институциональная теория / Под ред. В.В. Дементьева, Р.М. Нуреева. — Донецк: ДонНТУ, 2009. — 500 с.
24. Дiагностика стану та перспектива розвитку со-щально! вщповщальноси в Укра!ш (експертш ощнки): монографiя / О.Ф. Новикова, М.6. Дейч, О.В. Пань-кова ш.; 1ЕП НАН Украши. — Донецьк, 2013. — 296 с.
25. Постсоветский институализм: 10 лет спустя: Монография. В 2-х томах / Под ред. В.В. Дементьева, Р.М. Нуреева. — Донецк: ГВУЗ «ДонНТУ», 2013.
26. Указ Президента Украши № 5/2015 12 вщ ti-чня 2015 року «Про стратепю сталого розвитку "Укра-!на - 2020", Страте^ сталого розвитку "Украша - 2020" Режим доступа: http://www.president.gov.ua/docu ments/ 18688.html.
27. «Програма дiяльностi Кабiнету Мiнiстрiв Украши». Затверджена 11 грудня 2014 року № 26-VIII // Электронный ресурс. Режим доступа: Program_fine. Pdf-Abobe. Reader.
28. Экономическая теория: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений / Под ред. В. Д. Камаева. — 8-е изд., перераб. и доп. — М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2002. — 640 с.
29. Черников А. Экономическая политика Украины. Когда же она появится? / А. Черников // Зеркало недели. — 2013. — №24 (26 июня).
А. I. Бутенко
академж АЕН Украти
Н. Л. ТТТлафман
д-р екон. наук м. Одеса
МЕТОДОЛОГ1ЧН1 ЗАСАДИ ПОДОЛАННЯ ДИСПРОПОРЦШ РОЗВИТКУ ПщПРИеМНИЦЬКОГО СЕКТОРУ як складово! сталого розвитку
ЕКОНОМ1КИ УКРА1НИ
Основою успшного розвитку будь-яко! господар-сько! системи е економiчне зростання, що базуеться на високому динамiзмi п ланок. Для ринкових систем, що розвиваються, та активно штегруються у свiтове госпоцарство, забезпечення економiчного росту пов'язано з глобальними тенденщями стiйкого розвитку, що вимагае яюсного вiцновлення регулятивного серецовища, спрямованого на оптимiзацiю макроеко-номiчних процеав. У цьому планi особливо важливе створення об'ективно необхiцних перецумов оргашза-цiйно-економiчного i соцiального характеру щодо ра-щоналiзащí базового потенцiалу економiчного зростання з наступним, поетапним переходом до стшкого розвитку.
Нашi дослщження показали, що малi пщприемс-тва, яю в розвинених економiках розвиваються до се-рецнiх i великих, в Укра!ш або так i залишаються ма-лими, або припиняють цiяльнiсть, тобто немае !х роз-ширеного розвитку. Отже, е структурна асиметрiя шд-приемницького сектору — бшьше 80% пщприемниць-ких суб'екив е мiкро- та малими тдприемствами. Крiм того, на протязi вах 24 роив iснування тдприе-мництва в Укра!ш, iснуе галузева диспропорщя — больше половини малих пщприемств працюють в тор-гiвлi i тальки бшя 30% - займаються виробничою да-яльнiстю.
Незважаючи на свггове визнання значимостi сектора МСП, втизняш цанi свiцчать про те, що МСП, як i ранiше, не забезпечуються в достатнш мiрi фшан-
34
В1СНИК ЕКОНОМИНО1 НАУКИ УКРА1НИ ф
совими продуктами i послугами, без яких вони не мо-жуть розвиватися. Тобто важлившим питанням для подолання диспропорцш у розвитку пщприемниць-кого сектора е вдосконалення фшансово-кредитного забезпечення його суб'ектiв.
У значнш мiрi сучаснi проблеми малого пщприе-мництва свщчать про недолiки державного управлш-ського впливу, необхiднiсть якого сама по собi безпе-речна. Сучасна ситуацiя значно вiдрiзняеться вщ по-переднього десятилiття, коли мова йшла про форму -вання шституту державно! пiдтримки. Для цього голо-вним було створення нормативно! бази пщтримки i нарощування !! обсяпв. У даний час цi задачi деякою мiрою вирiшенi, у тому чист за рахунок програм пщтримки малого та середнього пщприемництва. Однак бгльш важливiшою стае задача пщвищення ефектив-ностi державно! пщтримки пщприемницького сектору та усунення диспропорцш його розвитку.
У вГтчизнянш економiчнiй науцi недостатньо комплексних дослiджень, теоретичних i методичних розробок, яю визначають концепцiю i стратегiю подолання диспропорцш розвитку пщприемницького сектору. Тому й виникае необхщшсть розробки нових i адаптацГ! iснуючих теоретико-методолопчних пщхо-дiв, серед яких найважлившими е методологiя «прос-торового розвитку», мережевi форми органiзацi! пщп-риемницько! дiяльностi та процесний пiдхiд до орга-нiзацi! пiдтримки пiдприемницько! дiяльностi в Укра-!нi.
1нтерес до проблем економiчного простору та до-слiдження його властивостей в роботах вГтчизняних i зарубГжних вчених дозволяють стверджувати, що до теперiшнього часу склалося декГлька напрямiв розвитку теоретичних i методологiчних аспектiв просторо-вих теорiй: доповнення iснуючих теорш новими чин-никами, вивчення нових явищ i процесiв, комплексне вивчення проблем з позицГ! мiждисциплiнарного шд-ходу, застосування математичних методiв та шформа-цiйних технологiй. Особлива увага придгляеться новим парадигмам i концепщям регiону, розмiщенню дГяль-ностi, просторово! органiзацi! економiки та мГжрегю-нальнш взаемодГ!.
Вивчення мiжрегiональних взаемодiй Грунтуеться на використаннi понять оптимуму Парето, ядра й еко-номГчно! рiвноваги багаторегiонально! системи. Сфо-рмувалися г набули найбгльшого поширення паради-гми регюну - як квазГдержави, квазГкорпорацГ!, ринко-вого ареалу Г сощуму.
ТеорГя полюсГв зростання, запропонована Ф. Перру, пояснюе просторову поляризацГю, що ле-жить в !"! основГ, галузевою структурою економГки та провщними галузями, що концентруе фактори вироб-ництва Г стимулюе розвиток прилеглих територГй. Ж. БудвГль перевГв теорГю полюсГв зростання з ураху-ванням мГжрегюнальних зв'язюв в просторово-регю-нальну форму [1]. Х.Р. Ласуен доповнив теорГю розг-лядом в якоси полюсГв зростання регГональних ком-плексГв пГдприемств, пов'язаних з експортом, та Гмпу-льсГв, що передаються через експортний сектор реп-ону, за допомогою ринкових зв'язкГв та географГчно! периферГ! [2]. П. Потье розвинув теорГю щодо територГй, що знаходяться мГж полюсами росту Г забезпечу-ють транспортний зв'язок. Збгльшення вантажопото-кгв, поширення ГнновацГй, розвиток шфраструктури в якостГ додаткових ГмпульсГв перетворюють данГ тери-торГ! на осГ розвитку, формують разом з полюсами,
просторовий каркас економГчного зростання perioHy i кра!ни.
ТеорГ! промислових комплексiв, що вивчае вико-ристання переваг спГльного розмщення рГзних вироб-ництв на однш територГ!, присвячеш дослщження М. Стрейт, К. РГчтер, С. Цамансю, В. Латам та Е. Хоува [3].
Необхщшсть наявносп у регюш «пщтримуючих» пГдприемств, що забезпечують конкурентоспромож-шсть промисловоси, обГрунтував М. Портер, прийшо-вши до висновку про юнування просторових промислових (шдустрГальних) кластерГв. За М. Портером, формування кластера вщбуваеться тгльки при наявно-ст в регюш мшмум двох галузей промисловосп 3i стшким економГчним зростанням, а конкуренщя стае внутршньою силою розвитку економГки регюну [4].
Д. Майлат [3], вивчаючи процеси, що вщбува-ються в кластер^ з позицГ! самооргашзацГ!, приходить до висновку про необхщшсть розгляду регюну як складно! системи, що мае економГчну Г технолопчну скла-довГ, а не тГльки географГчш рамки. На основГ цього пщходу П. Кругманом [5] була розроблена концепщя «сукупно! обумовленосп чинниками» прагнення фГрм до найбГльш концентрованого економГчного простору Г тенденщю простору до концентрацГ! в мюцях скуп-чення фГрм. Дж. АрбГя побудував модель, що аналГзуе життевий цикл фГрми залежно вГд концентрацГ! про-мисловость Б. Робертс Г А. Муррей запропонували схожу модель щодо концентрацГ! капиатв великих ко-рпорацш в мегаполюах [6].
ДослГдження регГонального простору з позицГй мережево! економГки вГдображено в роботах М. ЕнрГ-гта Г С. Гоетца [3]. М. ЕнрГгт розглядае внутршньоме-режеву взаемодГю фГрм як важливий елемент ГндивГду-ально! конкурентоспроможностГ, придГляючи особ-ливу увагу його впливу на загальний ринок працГ ре-гюну та змшам, викликаним мережевою оргашзащею економГки. С. Гоетц розглядав ринок працГ з позицГй теорГ! промислових кластерГв та ввГв нове поняття про-сторового працГвника.
З позицГй накопичення людського капГталу про-сторовий регГональний розвиток розглядався в дослГ-дженнях К. Карлсона Г В Цанга, що запропонували модель опису динамГчно! взаемозалежносп м1ж нако-пиченням людського капГталу, регГональним подГлом працГ Г просторовою структурою економГки та !х впливу на загальний економГчний проспр [3].
Розвиток ГнформацГйних технологГй Г форму-вання единого шформацшного простору (Internet) сприяли вивченню впливу систем телекомунГкацГй на структуру економГчного простору великого мГста (Р. Шулер), аналГзу впливу глобально! телекомушка-цГйно! мережГ на просторову складову економГчного розвитку кра!ни (Р. Капелло) [7].
Г. ШГбусава [8], дослщжуючи м1жфГрмовий Г вну-трГшньофГрмовий економГчний простГр з позицГй ви-користання телекомунГкацГйних мереж, визначае оп-тимальну структуру фГрми Г приходить до висновку про доцГльнГсть вГртуального просторового об'еднання фГрм на пщставГ використання загальних технологш.
Таким чином, Грунтуючись на узагальнюючих ви-сновках та укрупнених оцГнках, методологГя просторо-вого розвитку дозволяе в узагальненГй формГ показати динамГку розвитку просторових подГй Г виявити якГснГ змГни в системГ, визначити ступГнь трансформацГ!
структури, а також можливГ сценарГ! розвитку та очГ-куванГ результати.
С.1.Яковлева видГляе три типи просторових моделей розвитку [9] в РосГ!:
- функцюнальш моделГ (сощально-економГчне районування, формування спецГалГзованих зон, ареа-лГв, центрГв, парив);
- каркасш моделГ (розвиток територГальних кар-касГв, коридорГв, осей розвитку, агломерацГй та мют-ядер на базГ шфраструктури);
- кластернГ моделГ (формування територГальних комплексГв з ядрами, ключовими об'ектами Г зонами розвитку конкурентоспроможного пщприемництва, в т. ч. тлотш проекти кластерГв з активною участю дер-жави).
Легко побачити, що всГ три типи е рГзновидами пГдприемницьких мереж.
Отже, необхщшсть подолання диспропорцш, як взагалГ економГчного розвитку кра!ни, так Г пщприемницького сектору, вимагае розробки яюсно нових, просторових моделей, заснованих на стимулюванш створення пГдприемницьких мереж у так званих точках зростання на базГ партнерських вщносин держави Г суб'ектГв пщприемницько! дГяльностГ. Однак, для до-сягнення ще! мети необхГдним е перехщ вГд так звано! «бюрократично!» (жорстко ГерархГчно!) методологГ! державного управлГння до сервюно!. Адже бюрократична модель державного управлГння призводить до та-ко! ситуацГ!, коли:
сумлГнний чиновник не може поставити собГ за-вдання Г його роботу неможливо оцГнити - настГльки
складно, виявляеться, встановити, хто е його правиль-ним «замовником» (його начальник, громадяни кра-!ни, пiдприемцi), або ж виявляеться, що доручення одного або кшькох «замовниюв» конфлiктують м1ж собою (ïx неможливо одночасно виконати);
бюрократичш регламенти позбавляють чиновника можливостей враховувати при виршенш питань конкретнi обставини мiсця i часу;
недобросовiсний чиновник, переслiдуючи власш iнтереси, може вибирати, на яких «замовниюв» орiен-туватися i яю з конфлiктуючиx доручень реалiзовувати (тобто розширюеться поле корупцп).
Вiдомо, що сервюна модель державного управ-лшня потребуе надання яюсних послуг у найкорот-ший час за мшмальну вартiсть, що обумовлюе переxiд до сучасно! моделi управлiння, засновано! на застосу-ваннi процесного пiдxоду. В його основi лежить щен-тифжащя процесiв i управлiння ними (насамперед за-безпечення ïx взаемодп).
При цьому щентифжащя основних процесiв, на думку Т. Девенпорта [10], являе собою не тшьки !х пе-рерахування, а й визначення кордошв, стратегiчноï значущостi кожного процесу, а також аналiз потреби в 1х оптимiзацiï.
Представляеться доцшьним розглядати державне регулювання як циклiчний процес, що складаеться з двох основних стадш: формування та реалiзацiя, яю, в свою чергу, можна умовно подшити на послiдовнi етапи, конкретизованi таким чином (див. рис. 1): 1. Цшепокладання, 2. Планування, 3. Реалiзацiя, 4. Контроль, 5. Аналiз, 6. Регулювання.
6. Регулювання
4
2. Плану-вання
V
4. Контроль
Рис. 1. Державне регулювання як циклгчний процес
При цьому кожен з етатв також являе собою ок-ремий процес зi сво!ми «входами» (вхщними ресурсами) i «виходами» (результатами дiяльностi). Так, в якоси «входу» управлiння виступають iнформацiя (даш), ресурси (матерiальнi, фiнансовi, людсью та ш.), а також органiзацiйне, наукове, технолопчне та iн. за-безпечення. Вхщш ресурси, в процесi управлшня з ви-користанням певного набору шструменпв i методiв,
перетворюються на «Виходи» - результати дiяльностi у виглядi рiшень, дiй тощо.
Таким чином може бути сформований мехашзм подолання асиметрп розвитку пiдприемницького сектора, який ми розумiемо як свщомо регульовану систему економiчниx, правових, органiзацiйниx форм, методiв, способiв i принципiв та сукупнiсть регламен-
36 В1СНИК EKOHOMI4HOÏ НАУКИ УКРАШИ
(ф)
тованих державою вщносин i взаемозв'язюв, за допо-могою яких здшснюеться цшеспрямований вплив на розвиток пщприемницького сектора нацюнально! еко-номiки.
Мехашзм вкпючае цiпi, методи, принципи i за-безпечення (нормативно-правове та шформацшне).
Загапьними принципами побудови механiзму е:
1. Принцип цшеспрямованоси: механiзм повинен мютити цiпьовий блок, що вкпючае щш сощально-економiчного розвитку кра!ни в целому, а також цт розвитку пiдприемницького сектора.
2. Принцип об'ективноси: механiзм мае вклю-чати стшю, довготривапi зв'язки системи, яю можуть бути використанi суб'ектом управлшня для регулю-вання впливу на систему в цшому.
3. Принцип законности механiзм мае включати правовi та методичнi документи, що регулюють пщп-риемницьку дiяльнiсть.
4. Принцип системности механiзм повинен включати сукупшсть методiв управлiння пiдприемницькою
дiяльнiстю: адмiнiстративнi (регулювання взаемодп органiв влади та мюцевого самоврядування i структур, уповноважених здшснювати пiдтримку тдприемниць-ко! дiяльностi); нормативно-правовi (пiдготовка та ре-алiзацiя законiв та iнших нормативно-правових акпв); фiнансово-економiчнi (розробка i вдосконалення фь нансово!, бюджетно!, податково! та майново! пщтри-мки тдприемницько! дiяльностi); органiзацiйнi (розробка та реалiзацiя проектно! частинi розвитку пщп-риемницько! дiяльностi).
5. Принцип шформацшно! достатносп: потен -цiйнi пiдприемцi повиннi мати всю необхщну шфор-мацiю для здшснення свое! дiяльностi.
6. Принцип адаптивносп управлiння: механiзм повинен мати можливють змiнювати параметри або структуру управлшня залежно вiд змiни параметрiв пiдприемницького сектора або зовнiшнiх збурень, що дiють на нього, тобто мати динамiчну частину.
Динамiчна частина, як свщчать проведенi досш-дження, мае схему, наведену на рис. 2.
Змгст елементу
1. Удосконалення оподаткування.
2. Удосконалення фшансово-кредитно! полггаки.
3. Удосконалення нормативно-законодавчо! бази.
4. Заходи, спрямоваш на досягнення збалансованосп ринку працi та ринку освгтшх послуг.
5. Вдосконалення шфраструктурно! пщтримки.
6. Координацiя дiй органiв влади та пщприемщв.
Принципи дiй
1 . Комплексшсть.
2. Системнiсть.
3. Перспектившсть.
4. Законнiсть.
5. Колепальшсть прийняття рiшень.
6. Адаптивнiсть оргашзацшних структур управлiння.
1. Координацiя дш.
2. Регулювання спiрних вiдносин.
3. Маркетинговi послуги.
4. Iнформацiйнi послуги.
5. Аудиторсью послуги.
6. Консультацп.
Методи (способи) дiй (вирiшення проблем)
1. Оргашзацшш.
2. Нормативно-правовi
3. Фiнансово-економiчнi
4. Адмiнiстративнi.
Рис. 2. Схема дшамiчноi частини мехатзму подолання асиметри розвитку тдприемницького сектора
Таким чином, запропонований п^нд е базою для розробки методики подолання диспропорцш пщприе-мницького сектора, в якш мае бути передбачено шве-лювання ди диспропорцiйних чинниюв: правових — не-досконала та нестабильна нормативна-правова база; полтичних — недолiки чинно! соцiально-економiчноl
полiтики, орiентованоl переважно на аграрний характер реально! економiки; економiчних — висою тарифи i цши на продукцiю та послуги природних i локальних монопольних структур; нестабшьшсть i фiскальний характер системи оподаткування, наявшсть податку на внутршне споживання (ПДВ), що робить невигщним
технолопчне виробництво в промисловосп, стимулю-ючи експорт сировини та натвфабрикатГв; зростання тарифГв за оренду землГ, транспортнГ послуги, тощо; фшансових - практична вГдсутнГсть системи самофГ-нансування (кредитнГ спглки, товариства взаемного страхування); практична вщсутшсть кредитування банками реально! економГки, в т.ч. жорстю вимоги до малих пГдприемницьких структур з надання гарантш повернення кредиту через вГдсутнГсть тривало! креди-тно! ГсторГ! Г тдвищених ризиюв; вГдсотковГ ставки за кредитами, що значно перевищують рГвень рентабель-ностГ виробничих пГдприемств; вГдсутнГсть доступу до шоземних ГнвестицГйних, кредитно-фГнансових ресур-сГв; сощальних — вГдсутнГсть справедливо! системи тру-дових вГдносин та сощального захисту пГдприемцГв Г пращвниюв, вГдповГдно! ринковим вимогам; знеособ-лешсть страхових фондГв (внески поступають не на пе-рсонГфГкованГ рахунки платника, а до загального фонду); оргатзацшних — недостатньо ефективна шститу-цшна Гнфраструктура державно! Г регюнально! пщтри-мки (неефективнГсть Г незабезпечешсть фГнансовими ресурсами програм тдтримки малого та середнього пГдприемництва, низька роль об'еднань пГдприемцГв у !х розробцГ); наявнГсть адмГнГстративних бар'ерГв (тру-днощГ при реестрацГ!, закриттГ, сертифГкацГ!, лщензу-ваннГ, отриманнГ Гнших дозвгльних документГв); чис-леннГ перевГрки рГзних контролюючих органГв.
При цьому прюритетом мае бути випереджуючий розвиток внутршнього ринку, що забезпечить активГ-защю пГдприемницько! дГяльностГ та, як наслщок, шд-вищення стГйкостГ вГтчизняно! сощально-економГчно! системи (у тому числГ за рахунок пщвищення продо-вольчо!, промислово! та економГчно! безпеки).
Список використаних джерел
1. Украинский В.Н. Современная французская пространственная экономика: теория близости и ти-
пологизация локализованных экономических систем / В.Н.Украинский // Пространственная экономика. -2011. - №2. - С. 92-126.
2. Ласуэн X. Р. Урбанизация и экономическое развитие: временное взаимодействие между географическими и отраслевыми кластерами / X. Р. Ласуэн ; пер. с англ. и коммент. В. Н. Украинского // Пространственная экономика. -2010. - № 1. - С. 68-104.
3. Бияков О.А. Теория экономического пространства: методологический и региональный аспекты. - Томск: Изд-во Том. ун-та, 2004. — 152 с.
4. Портер М., Кетелс К. и др. Конкурентоспособность на распутье: направления развития российской экономики [Электронный ресурс] // Портер М., Кетелс К./ - 2007. URL: http://sp-ved.narod.ru/ MATERS/ PORTER_RFstrategy.pdf
5. Fujita M., Krugman P., Venables A.J. The Spatial Economy: Cities, Regions, and International Trade. - The MIT Press, 1999. — 367 p.
6. Arbia G. Modelling the geography of economic activities on a continuous space // Papers in Regional Science. — 2001. — V. 80; Roberts B. National and regional corporate spatial structure / B. Roberts, A. Murray // The Annals of Regional Science. — 2002. — V. 36.
7. Schuler R. Transportation and telecommunications networks: Planning urban infrastructure for the 21st century // Urban Studies. — 1992. — V. 39 (2).
8. Shibusawa H. Cyberspace and physical space in an urban economy // Papers in Regional Science. — 2000. — V. 79.
9. Яковлева С.И. Пространственные модели в стратегГях социально-экономического развития регионов России // Псковский регионологический журнал. - 2014. - №17. - С. 3-15.
10. Davenport T. Process Innovation: Reengineering work through information technology. — Boston, Harvard Business School Press, 1993. — С. 27.
А. С. Вишневский
канд. экон. наук г. Киев
СТРАТЕГИЧЕСКОЕ ПЛАНИРОВАНИЕ: ЭКСТРАВЕРТНАЯ И ИНТРОВЕРТНАЯ УСТАНОВКИ СТРАТЕГА
Несмотря на динамичность протекания современных социально-экономических процессов, стратегическое управление остаётся востребованным и актуальным инструментом, который используется как элемент управления малыми и средними компаниями, национальными и транснациональными корпорациями, глобальными организациями, а также государственными и региональными органами власти. При этом формализованное стратегическое планирование в меньшей мере применяется на уровне малых и средних предприятий и является общепринятым атрибутом для крупных фирм, организаций и учреждений. Однако, вне зависимости от размеров и профиля компании, неверный выбор стратегических целей, даже при условии грамотного оперативного управления, как правило, приводит к преждевременному, незапланированному прекращению их деятельности. Для
коммерческих компаний это характерно в виде банкротства или враждебного поглощения. Вместе с тем непрерывность деятельности бизнеса или организации и их успешное долгосрочное развитие напрямую зависит от выбранной стратегии и качества её реализации.
Со средины 20-го столетия положено начало научному обоснованию подходов к стратегическому управлению, в результате чего к концу века сформировались его основные школы и направления. Наиболее полно они систематизированы и представлены в работе «Школы стратегий. Стратегическое сафари: экскурсия по дебрям стратегий менеджмента» [1], которая была впервые опубликована на рубеже XX и XXI веков. Иные исследования связанные с комплексным изучением вопросов стратегического управления (например [2; 3]) и обоснования выбора стратегии развития [4] в значительной мере согласуются со школами,
38
В1СНИК ЕКОНОМИНО1 НАУКИ УКРА1НИ ф
