Методика викладання Латинської та іноземної мов, в умовах кредитно-модульної системи у вищих медичних навчальних закладах України

Гуцол М.І.

DOI 10.26724 / 2079-8334-2017-3-61-190-194 УДК 811.124+376.68

МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ЛАТИНСЬКО1 ТА 1НОЗЕМНО1 МОВ, В УМОВАХ КРЕДИТНО-МОДУЛЬНО1 СИСТЕМИ У ВИЩИХ МЕДИЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ

ЗАКЛАДАХ УКРА1НИ

e-mail: autos2009@ukr.net

У статп проанал1зовано аспекти методики викладання шоземно! та латинсько! мов, у вищих медичних навчальних закладах. Вони стосуються таких важливих питань: 1) для чого той, хто вивчае iноземну та латинську мови буде !! використовувати; 2) чого потрiбно навчитися, щоб ефективно використовувати iноземну мову; 3) чого потрiбно навчитися, щоб ефективно використовувати латинську мову; 4) компетенци людини; як вони служать для вивчення шоземних та латинсько! мов.

Ключовi слова: iнновацiйнi методи навчання, навчальний процес, штенсифкащя, перевiрки знань, компетенци,рекомендаци.

У сучасних умовах актуальним е використання шновацшних форм, метод1в навчання. Головною метою шновацшного навчання е розвиток штелектуальних, комушкативних, лшгвютичних i творчих зд1бностей студенпв; формування особистост студента; формування вмшь, як впливають на навчально-пiзнавальну дiяльнiсть i перехiд на рiвень продуктивно! творчостц розвиток рiзних типiв мислення; висока яюсть знань, умiнь i навичок студента-медика. Сучасне суспiльство потребуе креативних фахiвцiв, здатних приймати нестандартнi ршення та вражати своею оригiнальнiстю. Тому в процес пiдготовки майбутнiй фахiвцiв-медикiв робиться акцент на формування студента-дослщника, людини духовно!, спрямовано! не на оволодшня готовими знаннями, а на !х набуття та творче використання; на формування особистосп, яка навчаеться творчо, нестандартно мислити. Використовуючи шновацшш технологи у вивченнi предметiв гумаштарного циклу, зокрема вивчення iноземно! мови викладачi успiшно застосовують такi прийоми: асоцiативний ряд, опорний конспект, штерактивну систему запису для ефективного читання i роздумiв, мозкову атаку, групову дискусiю, ключовi термiни, кластери, есе, лопчш ланцюжки, медiа проекти, дидактичну гру, лiнгвiстичнi карти, лiнгвiстичнi алюзп, дослiдження тексту тощо.

Основна мета викладання шоземно! мови - це комплексне i поглиблене навчання студенпв iноземно! мови як засобу спшкування, розвиток вмiнь в усiх видах мовленнево! дiяльностi: читаннi, письмi, говоршш та аудiюваннi. Окрiм того, це шдготовка студентiв до прослуховування та обговорення лекцiй iноземною мовою з фахових дисциплш. якi читають науковщ, вiдомi професори провiдних унiверситетiв Свропи та США. Студенти розвивають вмшня дiлового спiлкування, читають автентичну лтературу за фаховим спрямуванням, проводять дискуси, дебати, презентацi!, пишуть анотацi!, ессе, статп, науковi дослiдження та готуються до складання мiжнародних тестiв.

Метою вивчення латинсько! мови в сучасних медичних закладах осв^и е шдготовка спещатспв, здатних свщомо й грамотно вживати фармацевтичну та клiнiчну латинську термшолопю на практицi.

Навчання латини мае бути термшолопчно спрямованим, штегрованим зi спецiальними дисциплiнами: фармакологiею, боташкою, фармакогнозiею, фармацевтичною хiмiею, технологiею лшарських форм, дисциплiнами медико-бiологiчного циклу.

Метою роботи було розробка i втшення (на основi науково обгрунтованих рекомендацш) оптимальних прийомiв i методiв оргашзаци процесу вивчення iноземних та латинсько! мов, в тому чи^ на базi адаптивно! системи навчання. Об'ектом дослщження е навчальний процес у вуз^ шляхи його iнтенсифiкацi! в умовах адаптаци системи навчання.

Науково-дослщна робота здiйснюеться у двох напрямах: теоретичному та практичному. Метод дослщження - комплексний (описовий, порiвняльний, експериментальний i статистичний). Додатково використовуються таю методи: 1) спостереження за ходом занять i узагальнення передового досвщу; 2) констатуючi зрiзи з метою виявлення рiвня володiння навиками i вмiннями;

3) анкетування студеннв i викладачiв; 4) тестування студентiв; 5) спiвбесiда зi студентами i викладачами; 6) експериментальна перевiрка методики адаптивно! системи навчання.

З метою бшьш ефективного i глибокого дослщження окремих аспектiв проблеми розрiзняeмо дев'ять пунктiв: 1. Дослiдження шляхiв оптишзацп процесу навчання iноземних мов у: а) немовному вузц б) мовному вузь 2. Психолого-педагогiчнi передумови оптишзацп навчального процесу з шоземних мов (в тому числi в умовах адаптивно! системи навчання). 3. Форми i методи тдвищення ефективносп самостiйно! роботи студентiв. 4. Розробка та впровадження у навчальний процес активних методiв навчання. 5. Складання пiдручникiв та навчальних посiбникiв. 6. Рiзнi засоби навчання як фактор оптишзацп навчального процесу. 7. Оптимiзацiя процесу навчання основних видiв мовленнево! дiяльностi. 8. Загальнi проблеми тдвищення ефективносп навчального процесу з шоземних мов у вузь 9. Розробка лшгвютичних аспектiв викладання iноземних мов

Результати теоретичного вивчення вщповщних проблем теми викладаються щорiчно в доповщях, якi читаються на науково-методичних семшарах i конференцiях рiзних рангiв (вузiвських, регiональних, всеукра!нських, мiжнародних).

Практична сторона дослщження полягае у: а) проведенш експериментiв з: перевiрки адекватностi навчальних галузевих пошбниюв цiлям профорiентацi! навчання; ефективносп застосування методики прискореного навчання науково-медичного перекладу; комплексному втiленню адаптивно! системи у навчальний процес з використанням 4-х режимiв роботи (колективно-групового, самостшного аудиторного, iндивiдуального, самостiйного поза аудиторного); б) розробщ та апробацп: сiткових планiв по семестрах i графiкiв самоконтролю успiшностi; комплексiв навчальних програм (лексичних, граматичних); навчальних матерiалiв для рiзних видiв мовленнево! дiяльностi в умовах адаптивно! системи навчання (тестових, граматичних роздаткових матерiалiв, матерiалiв зi зворотнiм зв'язком для роботи в парах i самостiйно! роботи в режим взаемоконтролю); термiнологiчних мiнiмумiв i складаннi навчальних медичних, галузевих словниюв; тестiв (дiагностичних, лексико-граматичних, шдсумкових з рiзних спецiальностей, для перевiрки домашнього читання); диференцiйованих завдань для самоконтролю, взаемоконтролю i контролю викладача; методичних вказiвок до проведення практичних занять з iноземно! та латинсько! мов; навчальних посiбникiв; ефективних прийомiв i методiв навчання практичного володшня iноземною мовою (парна робота, самостшна робота, з дидактичним матерiалом, контроль, взаемоконтроль, програмування); активних методiв навчання шоземно! та латинсько! мов (творчi завдання, проблемнi питання, дискусi!, конкурси знавцiв, дидактичнi, дiловi, рольовi при). Теоретичне i практичне вивчення проблеми дае змогу сформувати авторську концепщю дослщження про безперервнiсть, поетапне формування та розвиток професшного мовлення у процес реалiзацi! когнiтивно-комунiкативного, компетентнiсно-дiяльнiсного, професiйно-орiентованого тощо пiдходiв до навчання шоземно! мови на визначених рiвнях. Це потребуе обгрунтування нових пiдходiв до змюту, методiв i форм оргашзацп практично! роботи з розвитку професшного мовлення студеннв. Концепцiя наближення змюту i форм практичного навчання шоземно! мови у вищш школi до майбутньо! професiйно! дiяльностi враховуе основш положення вищо! освiти й побудована на основi системного пiдходу.

Ефективнють процесу розвитку навичок професiйного мовлення студеннв залежить вщ того, наскшьки методологiя та змiст практичного навчання мови враховують специфiку майбутньо! професп студента. Складнiсть i своерiднiсть цього процесу в тому, що професшна дiяльнiсть студентiв-нефiлологiв, зокрема студентiв медиюв характеризуеться багатограннiстю, яка потребуе рiзноманiтних форм практично! пiдготовки. Основними вмшнями та навичками студентiв мають бути професшно-комушкативш вмiння репрезентацi! потенщалу дидактичного дискурсу, одиницею якого е навчальш тексти рiзних типiв. Теоретико-методологiчною основою дослщження е теорiя мовленнево! дiяльностi про механiзми уяви, мовлення i пам'ятi; структуру мовленнево! i шзнавально! дiяльностi, особливостей засвоення друго! мови, мислення, мови i мовлення Вщдаючи належне беззаперечнiй науковiй цiнностi вшх цих дослiджень, слiд зазначити, що в основному вони базуються на принципах загальноосв^ньо! дiяльностi, професiйно! шдготовки, грунтовного визначення окремих аспектiв навчання i не повнiстю враховують специфшу вивчення iноземно! мови в теоретичному й експериментальному обгрунтуванш системи формування навичок професшного мовлення студеннв ВНЗ Укра!ни. Изнавальна дiяльнiсть студентiв, пов'язана з набуттям професiйних знань та формування й розвитку

професшного мовлення, вщбуваеться не вiдразу, а поетапно, у процес навчання й усвщомлення особисто! мети навчання.

У ВНЗ медичного профiлю склалися такi основнi етапи шзнання: 1) вивчення (самостiйна пiдготовка); 2) закршлення (практичнi заняття); 3) пiдготовка до ПМК i складання ПМК; 4) застосування (Мiжнароднi конференцi!, практики за кордоном).

Такий процес пiзнання i здобуття професiйно! освiти, формування й розвиток професшного мислення вiдбуваеться за допомогою мовних засобiв. Можна сказати, що iноземна мова - ушверсальне середовище, в якому вiдбуваеться розумшня. 1нструментом цього е тлумачення. Розумшня ролi iноземно! мови, !! сощальних сторiн у науцi й освт, професшно-практичнiй дiяльностi людини з позицн формування професiйного мовлення ставить проблему експткацп фiлософсько!, свiтоглядно! позицн.

При закршленш вивченого матерiалу або нових лексичних i граматико-синтаксичних структур також використовуються колективш та iндивiдуальнi форми роботи. Структури опрацьовуються спшьно, переважно за допомогою рiдно! мови (в даному випадку рiдно! для шоземних студентiв але тiльки на 1-х етапах навчання). Переважае iндивiдуальний пiдхiд: група за певний промiжок часу засвоюе матерiал за допомогою письмових видiв роботи. Вiн пише, порiвнюе, протиставляе, розширюе, перевiряе на частотшсть вживання, висувае гiпотези, формулюе попередш правила.

Сучаснi найактуальнiшi тдходи до викладання iноземних мов переслщують, як правило завдання постановки та виршення викладачами сучасних iноземних мов ряду питань: а) що конкретно вщбуваеться шд час усного або писемного спшкування мiж людьми? б) що спонукае спiврозмовникiв дiяти саме так? в) яю навчальнi дп виконуються у процесi використання ново! мови? г) як ми визначаемо цш навчання та позичаемо прогрес мiж повним незнанням та ефективним володшням iноземною мовою? д) як вщбуваеться вивчення мови? е) що слщ робити, щоб допомогти людям якнайкраще вивчати мову? е) сприяти обмiну мiж викладачами i тими, хто вивчае мову, шформащею про цш навчання та способи !х досягнення.

Для оптимiзацi! навчального процесу слiд знати вiдповiдi на таю запитання: Для чого той, хто вивчае шоземну мову буде !! використовувати? Чого йому потрiбно навчитися, щоб бути здатним використовувати шоземну мову з певною метою? Що штовхае його до бажання вчити мову? Який рiвень знань, умшь та досвщу повинен бути у викладача, з якими мае справу студент? Якою мiрою йому доступш тдручники, довiдники, аудiовiзуальнi та шформативш засоби? Скiльки часу вiн бажае i може присвятити вивченню мови?

Необхщно максимально точно визначити цш навчання, вартiснi з огляду на потреби тих, хто вивчае мову, та реалютичш щодо !х штелектуальних характеристик i доступних засобiв.

З метою координацп зусиль всiх учасниюв навчального процесу, для досягнення поставлених цiлей необхiдно створювати оптимальнi умови для вивчення шоземних мов.

Медична освга 21 ст. немислима без знання основ розгалужено! й постшно створювано! термiнологi!. Латинськi найменування лшарських засобiв вживаються як офiцiйнi в багатьох нацюнальних фармакопеях, у Мiжнароднiй фармакопе! (РЬагшасороеа Мегпайопа^) i видання Всесвiтньо! органiзацi! охорони здоров'я (ВООЗ). В Укра!ш латинською мовою виписуються рецепти. Пунктом 1.9 "Наказу Мшютерства охорони здоров'я Укра!ни" № 360 передбачене таке: Назва лшарського засобу, формоутворюючих та коригуючих речовин, його склад, лшарська форма, звернення до фармацевтичного працiвника про виготовлення та видачу лiкарських засобiв пишуться латинською мовою. Використання латинських скорочень дозволяеться тшьки вщповщно до прийнятих у медичнш i фармацевтичнiй практицi.

Отже, метою вивчення латинсько! мови так само як i iноземних мов в сучасних медичних закладах осв^и е шдготовка спецiалiстiв, здатних свщомо й грамотно вживати фармацевтичну та ктшчну латинську термiнологiю на практищ.

Навчання латини мае бути термшолопчно спрямованим, iнтегрованим зi спецiальними дисциплшами: фармакологiею, ботанiкою, фармакогнозiею, фармацевтичною хiмiею, технологiею лiкарських форм, дисциплiнами медико-бюлопчного циклу. Зазначенi рекомендацi! не ставлять за мету нав'язати единий шдхщ до викладання шоземно! та латинсько! мов. 1х призначення -слугувати своерщним довiдником, здатним допомогти викладачам-практикам, укладачам програм, спецiалiстам з оцшювання зробити вибiр методу, дiяти в його рамках адекватно до поставлених цшей, тобто прагнути говорити "одшею фаховою мовою".

Отже щодо методики викладання латинсько! та шоземно! мов в умовах кредитно-модульно! системи то вона тюно взаемопов'язана з методикою Френе. Розглянемо хоча би

матерiали методичного забезпечення заняття з латинсько! та шоземно! мов. Кожний з еташв заняття (пiдготовчий, основний, заключний) потребуе використання певних матерiалiв методичного забезпечення, що вiдповiдають !х цiлям та змюту. До !х числа вщносяться: матерiали контролю для пiдготовчого та заключного етапiв; iнструктивнi методичнi матерiали для основного етапу заняття: професшш алгоритми або орiентовнi карти для оволодшня професiйними вмiннями та навичками; шструктивш матерiали для до аудиторно! самостшно! теоретично! пiдготовки студентiв.

Розробка та впровадження матерiалiв методичного забезпечення здшснюеться на основi диференцiйного методичного анатзу, головний принцип якого свщчить: методи та засоби навчання та контролю повинш бути жорстко адекватш навчальним цiлям у рiвнях засвоення. Це означае, що пiдготовка матерiалiв методичного забезпечення повинна здiйснюватись вщповщно до того, який рiвень досягнень знань латинсько! та шоземно! мов запланований в цшях: рiвень знань, рiвень навичок чи рiвень вмшь. Матерiали контролю традицiйно видiляються три основних види матерiалiв контролю: теоретичш питания; тести (сукупнiсть програмованих завдань); задача

Так само як i методи контролю, матерiали контролю не вибираються довiльно. !х вибiр визначаеться запланованим рiвнем засвоення, тобто цшями. Тому розробка матерiалiв контролю повинна вестись з ч^кою орiентацiею на певний рiвень засвоення: I, II, П1, IV. Тести успiшностi -це сукупшсть тестових стандартизованих завдань, що використовуються як дiагностичний шструментарш для оцiнювания певного рiвия навчальних досягнень.

Але програмоване навчання та контроль мае i серйознi недолши, недооцiнка яких може мати серйозш наслiдки: широке домiнування програмованих методiв та засобiв навчання обмежуе можливост розвитку логiчного мислення майбутнiх фахiвцiв, !х аналiтично! та мовно! функци, якi розглядаються як центральнi необхщш компоненти сучасно! моделi фахiвця. Тому сучасна органiзацiя професiйного навчання передбачае використання широкого спектру традицшних та нових методiв, серед яких певна (не головна) роль належить програмованим. Особливе мiсце у цьому ряду займають методи, що дозволяють розвивати та дiагностувати рiвень професiйного мислення, вмшь та навичок майбутшх фаивщв. Можливостi засобiв програмованого контролю у цш сферi досить обмеженi. Сучасний викладач повинен володiти широким арсеналом сучасних методiв i засобiв, у тому чи^ i програмованими. Розглянемо принципи побудови матерiалiв програмованого навчання та контролю, диференщюючи !х по рiвнях професiйно! пiдготовки.

Наступним етапом е навчальш задачi. Навчальна задача - це задана в певних умовах метаА дiяльностi, яка повинна бути досягнута перетворенням цих умов, зпдно визначенiй процедурi. Задача включае в себе умови (вщоме), вимоги (цш) i пошукове (невiдоме), що формулюеться в питанш. (Наприклад рецептурна задача). Головною методичною вимогою до навчальних задач е диференцшний шдхщ до !х складання та використання з огляду на цш професшно! пiдготовки.

Узагальнюючи сказане, пiдкреслимо, що рiвень проблемностi задачi визначаеться не тшьки числом проблем, що мютяться в !! контекстi, але ^ безумовно, рiвнем !х складностi та нестандартшстю необхiдних рiшень.

Творчий рiвень досягаеться також в задачах, алгоритм виршення яких не е вщомим. В цих умовах единий шлях виршення задач - це самостшний пошук нових, невiдомих ще даних, або способiв дi!. Проблемнi ситуаци (широкого або локального характеру) можуть бути створеш в задачах експериментального, лабораторного дослiджения, складних клiнiчних задачах, в межах ршення складних теоретичних проблем на рiзних рiвиях проблемносп:

Проведення практичного заняття з латинсько! мови у медичному вузi передбачае методичну пiдготовку трьох його основних еташв: пiдготовчого, основного, заключного.

Для тдготовчого етапу характерними е таю методичш функцi!: а) органiзацiйнi заходи; б) постановка навчальних цшей та створення позитивно! пiзнавально! мотивацi!; в) контроль вихщного рiвня теоретично! та практично! шдготовки.

Головною методичною функщею основного етапу заняття е формування практичних навичок та вмiнь вщповщно до теми заняття. Змiст навчально! роботи на цьому етапi передбачае визначення, процесi виконання яких формуються навички та вмшня.

Методичне забезпечення даного етапу передбачае використання рiзних засобiв наочностi (таблицi, схеми) та роздаткового матерiалу. Спрямованiсть на вироблення практичних умiнь та навичок пояснюе його основне домшуюче мiсце в структурi заняття (оптимальна тривалiсть - 7080% вiд загального часу заняття).

Крiм контролюючо! функцi! заключний етап практичного заняття передбачае узагальнення та тдведення пiдсумкiв: теоретичного, практичного та оргашзацшного. Проводиться оцiнювання

усшшност студенпв. Викладач визначае завдання для самостшно! теоретично! та практично! пiдготовки студенпв в позааудиторний час. Розглянутi етапи вщповщають сучасним методичним принципам та вимогам щодо структурування практичних занять. Однак кожен викладач залишае за собою право на власний тдхвд в оргашзацн практичного заняття з латинсько! мови, враховуючи навчальнi цш конкретного за1няття, змiст навчального матерiалу та психофiзiологiчнi особливостi студентiв вщповщно! групи.

Таким чином, зважаючи на викладене вище, доходимо наступного висновку: Теоретична i практична дiяльнiсть французького педагога Селестена Френе е важливим творчим здобутком методики викладання шоземних мов i педагогiки. С. Френе писав: «Розробляючи нашу педагогiчну техшку, ми нiколи не виходили, з яких би то не було педагопчних теорш. Нашi методи базуються виключно на досвiд, який ми отримали на дотик, пiд час безпосередньо! роботи з студентами. Жодне з наших нововведень не мае коршня в якш-небудь апрiорно! ще!».

Перспектиеи еикористання результатге: Отримаш внатдок проведених дотджень результаты, як рекомендаци можуть бути методичным doeidmuKOM для ecix, хто вивчае шоземну та латинську мови у вищих медичних навчальних закладах Украши, а також для тих, хто навчае.

1. Bekh I. D. Pedahohika uspikhu: vykhovni vtraty ta yikh podolannia / I.D. Bekh // Pedahohika i psykholohiia.- 2004.- No.4. - S. 5-15.

2. Borodina H. I. Komunikatyvno-oriientovane navchannia inozemnoi movy u nemovnomu vuzi / H. I. Borodina // Inozemni movy. - 2005. No. 2.

3. Vyshnevetskyi I.Ia. Metodyka vykladannia inozemnykh mov / I. Ya. Vyshnevetskyi // - K., - 1992.

4. Katsman N. L. Metodika prepodavaniya latinskogo yazyika / N. L. Katsman // - M.: Gumanit. izd. tsentr VLADOS, - 2003. - 256 s.

5. Kremen V. H. Vyshcha osvita U krainy i Bolonskyi protsess. Navchalnyi posibnyk / V. H. Kremen / Ternopil: Navchalna knyha - Bohdan, - 2004. - 384 s.

6 Milerian V. Ye. Metodychni osnovy pidhotovky ta provedennia navchalnykh zaniat v medychnykh vuzakh (metodychnyi posibnyk) / V. Ye. Milerian // - Kyiv: Khreshchatyk, - 2004. - 80 s.

7. Surzhykova I. A. Pedahohika Selestena Frene z pohliadu suchasnosti / I. A. Surzhykova // Pedahohika i psykholohiia. - 2005. - №1. - S.121-129.

8. Sulyma V. T. Suchasni problemy linhvistychnykh doslidzhen i metodyka vykladannia inozemnykh mov profesiinoho spilkuvannia u vyshchii shkoli: Zb. nauk. pr. / V. T. Sulyma, S. N. Denysenko // Ch.2. Lviv, - 2016.

9. Shovkovyi V. M. Metodychni osnovy zastosuvannia vzaiemozistavnoho metodu v navchanni hramatyky klasychnykh mov: Avtoref. dys. ... kand. ped. nauk: 13. 00. 02. / Kyiv.nats. un-t im. T. Shevchenka. - K., - 2004. - 23 s.

10. Fitsula M. Pedahohika: Navchalnyi posibnyk/ Mykhailo Fitsula // - 2-he vyd., vypravlene, dopovnene. - K.: Akademvydav, -2015. - 559 s.

11. Yahupov V. Pedahohika: Navchalnyi posibnyk/ Vasyl Yahupov // Red. S. V. Holovko (hol.), T. V. Yanhol. - K.: Lybid, -2002. - 559 s.