CC BY
81
В.В. Ярмош
МЕТОДИКА ОЦ1НКИ 1НТЕЛЕКТУАЛЬНО1 ВЛАСНОСТ1 НА ПВДПРИСМСТВАХ
Практика сучасного господарювання показуе, що найбiльш дефiцитною «сировиною» для промислових пiдприeмств, фiрм, що виробляють наукомiстку продукцiю,
поступово стають комерцiйно цiннi ще1, оформленi патентами, свщоцтвами, лiцензiями на право виробництва i комерцшно1 реатзаци оригшально1 або ушкально! продукцп, а також у виглядi ноу-хау i договорiв на !х передачу. Тому вартюна оцiнка ще1 «стратепчно1 сировини» поступово перетворюеться на один iз найважливших напрямiв експертизи iнвестицiйних проектiв i бiзнес-планiв пiдприемств. Установлення справедливо1 щни на реалiзовану iнтелектуальну продукцiю (у виглядi самих об'ектiв штелектуально1 власносп (1В) або прав на !х використання) е найважливiшою проблемою ринку, де розвиваеться 1В.
Цш\ статп: визначити необхiднiсть оцiнки 1В для шдприемств, сформувати ряд принципiв та пiдходiв до оцiнки вартостi 1В, згрупувати фактори, що впливають на щну об'ектiв штелектуально1 власностi, детально розглянути методи оцiнки штелектуально1 власносп, обгрунтувати необхiднiсть оцiнки об'ектiв 1В для шдприемств.
Ощнка 1В - це процес визначення вартостi обсягу прав на конкретш результати штелектуально1 дiяльностi, що забезпечуе !х власнику певну вигоду [4, 75].
Слщ зазначити, що об'ектами оцiнки 1В у першу чергу виступають оборотоздатш майновi права на результати творчо1 дiяльностi або засоби iндивiдуалiзацil. Ц права можна оцiнювати як самостшш об'екти або як iдентифiкованi нематерiальнi активи. Пiсля щентифшаци об'ектiв ощнки постае питання про визначення щлей, з якими здiйснюеться оцiнка 1В. Випереджаючи подальшi мiркування, зауважимо, що вартють об'екта 1В визначаеться рiзними методами, при цьому вибiр методу залежить
насамперед вiд мети ощнки. 1ншими словами, приступаючи до питань ощнки, потрiбно задатися питанням: "З якою метою нам необидно ощнити нашу iнтелектуальну власнiсть?".
Цiлi ощнки штелектуально1 сласностi (О1В) обумовленi економiчними iнтересами суб'ектiв ринково1 економiки i випливають iз можливостей використання ощнюваного об'екта. Аналiзуючи працi вчених, яю дослiджували це питання, можна сформувати цш, для яких безпосередньо шдприемством здiйснюеться оцiнка iнтелектуальноl власностi:
при укладанш угод купiвлi-продажу об'екта 1В;
при внесенш об'екта 1В у статутний каштал новостворюваного пiдприемства;
при продажу-купiвлi пiдприемства (бiз-несу), при приватизаци, злиттi, поглинаннi, реструктуризацil, лшвщаци або банкрутствi пiдприемств;
при визначенш частки об'екта 1В у намiчених до реалiзацil iнвестицiйних проектах;
при проведенш заставних операцiй i при страхуванш майна;
при визначеннi цiни лщензи, предметом яко! е об'ект 1В;
при визначенш розмiру шкоди, завдано1 порушенням виключних прав власника об'екта 1В;
при включенш об'екта 1В у нематер> альнi активи для постановки на баланс шдприемства;
при визначенш економiчного ефекту вiд використання об'екта 1В на власному шдприемствц
при ощнщ дiяльностi пiдприемства в щлому й виробленнi спiльноl стратеги роз-витку пiдприемства [5, 43].
Даш цш визначенi рiзними сторонами, яю, прагнучи реалiзувати сво! економiчнi iнтереси, зацiкавленi у проведеннi ощнних робiт (рис. 1).
© Ярмош Вторш Вiталilвна - acnipaHT. Нацюнальний унiверситет харчових технологiй, Ки1в.
ISSN 1562-109X
Рис. 1. Схема фактор1в, що впливають на цту О1В
Отже, можна видшити три групи взаемопов'язаних принцитв ощнки 1В:
1) принципи, що грунтуються на уявленнях власника:
корисностi;
замiщення;
очшування або передбачення;
2) принципи, пов'язат з експлуатацieю власностi:
внеску;
залишково! продуктивности
збалансованостi (пропорцiйностi);
3) принципи, зумовлеш дieю ринкового середовища:
вiдповiдностi;
регресп та прогресп;
конкуренцп;
залежностi вiд зовнiшнього середовища;
принцип змiни вартостi.
На ощнку 1В впливають фактори збiльшення та зменшення вартостi, виходячи з яких формуеться цiна об'екта для подальшого його використання.
Говорячи про принципи, маемо на ув^ появу лише основних закономiрностей поведшки суб'ектiв ринково! економiки. У реальному житп цiлий ряд чинникiв може спотворювати !х дiю. Наприклад, державне втручання iнодi спотворюе реалiзацiю тих чи шших принципiв оцiнки. 1з цих причин вони вiдображають лише тенденцiю економiчно! поведiнки суб'ектiв ринкових вiдносин, а не гарантують тако! поведiнки. Поряд iз цим, у мiру розвитку в нашiй кра!ш ринкових вiдносин, дiя об'ективних принцитв ощнки 1В буде посилюватися.
Ключовим критерiем вартостi будь-якого об'екта власносп е його кориснiсть. Корисшсть якiсно i кiлькiсно визначена в чаш та вартосп й iндивiдуальна для кожного споживача. У ринковш економiцi загальну кориснiсть об'екта для власника можна визначити як здаттсть цього об'екта приносити дохiд у конкретному мющ протягом певного перюду. Величина ринково! вартостi прямо пропорцшна корисностi об'екта, отже, принцип корисност полягае в тому, що чим бшьше
об'ект ощнки здатний задовольняти потребу власника, тим вища його вартiсть. Слщ урахувати, що за об'ект не розумно платити бшьше, нiж може коштувати створення нового об'екта з аналопчною кориснiстю у прийнятнi термши.
Наступним методологiчним
принципом оцiнки е принцип замщення. Сутнiсть його полягае в такому: максимальна вартють об'екта ощнки визначаеться наймен-шою щною, за якою може бути придбаний iнший об'ект з еквiвалентною кориснютю.
Принцип очiкування або передбачення випливае iз принципу корисностi. Особливiсть принципу очшування полягае в такому: корисшсть будь-якого об'екта визначаеться тим, у скшьки сьогодш оцiнюються прогнозованi майбутш доходи вiд його використання. I хоча минуле й сьогодення бiзнесу безумовно важливi, його економiчну ощнку все ж визначае майбутне.
Принципи, пов'язаш з експлуатащею власностi й уявленнями виробникiв. Принцип внеску грунтуеться на тому, що вкладення кошлв у придбання оцiнюваного об'екта дощльне лише в тому випадку, коли ефект вщ використання даного об'екта покрие витрати на його придбання.
Максимальний дохiд вiд виробництва продукци iз застосуванням оцiнюваного об'екта IB можна одержати при дотриманш оптимальних величин факторiв виробництва. У зв'язку iз цим у разi придбання шдприемством об'екта IB мае враховуватися принцип пропорцшносп. Наприклад, виробництво продукци iз застосуванням об'екта IB мае вщповщати потребам ринку.
Якщо, припустимо, мiсце
розташування пiдприемства дае можливють бiльш ефективно використовувати технологiю, засновану на об'ектi придбання об'екта IB, що приводить до мшмзацл витрат i збiльшення доходiв вiд виробництва продукци iз застосуванням даного об'екта IB, то при ощнщ такого об'екта стд ураховувати так званий принцип залишково! продуктивность Залишкова продуктивнють об'екта IB визначаеться чистим доходом пiсля того, як сплаченi витрати на експлуатащю капiталу, менеджмент i робочу силу.
Не секрет, що провщним фактором, який впливае на щноутворення в ринковiй
економiцi, е сшввщношення попиту i пропозицп. У зв'язку i3 цим слiд розглянути ще одну групу принципiв, яка обумовлена дiею ринкового середовища.
Отже, вщомо, що кориснiсть визначена в чаш та простора Цю визначенiсть ринок ураховуе перш за все через щну. Якщо оцiнюваний об'ект вщповщае ринковим стандартам, характерним у конкретний час для дано! мiсцевостi, то щна на нього буде коливатися навколо середньоринкового значення. Якщо ж об'ект не вщповщае вимогам ринку, то на ньому це вщб'еться через бшьш низьку щну. 1з цiеï закономiрностi випливае принцип вщповщносп.
Принципи регресiï та прогресп. Регрешя мае мiсце, коли об'ект ощнки «потребуе» зайвого полшшення умов даного ринкового середовища. Ринкова вартють такого об'екта буде нижчою за витрати на його формування та, iмовiрно, не буде досить реальною. Прогрес присутнш, коли ринкова щна об'екта швидше за все виявиться вище реальноï вартостi, що може статися, наприклад, шд впливом факторiв, якi полiпшують iнфраструктуру ринку.
Безсумшвно, на цiноутворення впливае конкуренщя. Тобто при оцiнцi необидно вра-ховувати ступiнь конкурентноï боротьби в данш галузi й у сьогоденш, i в майбутньому. Отже, бачимо появу ще одного принципу -принципу конкуренцп. Змют даного принципу полягае в такому: якщо оч^етъся загострення конкурентноï боротьби, то, прогнозуючи майбутш доходи вщ використання об'екта ощнки, фактор конкуренцп можна врахувати за допомогою прямого зменшення потоку доходiв або збшьшення ступеня ризику.
Дуже важливо при оцiнцi об'ектiв 1В ураховувати принцип залежностi вiд зовшшнього середовища. Адже, ураховуючи особливий економшо-правовий характер аналiзованоï категорiï, не можемо заперечувати ïï залежнiсть вiд пол^ично!' чи економiчноï ситуацн у кра"ш.
Принцип залежностi вiд зовнiшнього середовища сприяе появi принципу змiни вартосп. Рiч у тому, що змша економiчноï, полiтичноï, соцiальноï складових тягне за собою змiну кон'юнктури ринку й рiвня цiн, а це означае, що ощнка вартостi об'екта 1В мае
здшснюватися на певну дату - у цьому й полягае суть принципу змши вартосп.
Розглянутi вище принципи лежать в OCHOBÎ пiдходiв до ощнки вартосп об'ектiв 1В.
Для ощнки вартосп об'ектiв 1В засто-совуються такi пiдходи, прийнятi мiжнародною практикою [6, 30] :
витратний;
ринковий (порiвняльний);
прибутковий.
Кожен Î3 цих пiдходiв, як правило, приводить до отримання рiзних величин вартосп ощнюваного об'екта й дозволяе шдкреслити певш характеристики оцiнюваного об'екта. Для того, щоб зважити достошства i недолiки кожного пiдходу, вва-жаемо за необхвдне навести ïx коротю характеристики.
Прибутковий пiдxiд грунтуеться на розрахунку майбутшх надходжень вiд експлуатацiï об'екта ощнки та визначенш ïx поточноï вартостi. Вiн мае таку сутшсть: типовий iнвестор або покупець набувае об'ект 1В в очiкуваннi отримання майбутшх доxодiв або вигiд вщ його використання. Базуеться даний шдхщ на принципi очiкування. Для розрахунку вартосп об'екта використовуеться показник чистого дисконтованого доходу. Застосування доxiдного пiдxоду дозволяе оцiнити перспективнють використання об'екта. Однак така ощнка можлива лише в тому випадку, коли е шанс спрогнозувати з досить високою точшстю грошовi потоки вiд реалiзацiï продукцiï, виготовленоï iз застосуванням об'екта 1В, на кшька рокiв уперед. Важливо також правильно визначити ставку дисконту з урахуванням тенденцiй змши цих потоюв. Незважаючи на складнють використання доxiдного пiдxоду, саме вш, на думку багатьох фаxiвцiв, найбшьш реально вiдображае вартiсть об'екта 1В.
Витратний шдхщ грунтуеться на аналiзi можливостей iнвестора у придбаннi об'екпв 1В i вiдштовxуеться вiд того, що покупець, проявляючи належну
розсудливють, не заплатить за об'ект суму бшьшу, нiж та, у яку обiйдеться створення аналопчного за призначенням i якостi об'екта в певний перюд без ютотних затримок. Якщо е можливiсть точно ощнити величину витрат на створення аналопчного об'екта та його
зносу за умови вщносно1" рiвноваги попиту i пропозици на ринку, витратний шдхвд може привести до щлком об'ективних результатiв. Однак вiн мае суттевий недолiк, що полягае у вщсутносп зв'язку з очiкуваними в майбутньому результатами роботи.
Ринковий шдхвд грунтуеться на порiвняннi оцiнюваного об'екта з аналогами, ринкова щна яких вiдома. Даний шдхщ вiдштовxуеться вiд припущення, що мудрий покупець за виставлений на продаж об'ект заплатить суму не бшьшу, шж та, за яку можна придбати аналопчний за яюстю та придатшстю об'ект 1В. Тим самим ринковий шдхвд базуеться на принцип замiщення. Даний пiдxiд привабливий у силу того, що вш спираеться на ринковi данi, що вщображають баланс попиту i пропозицiï. Однак ринковий шдхвд ефективний лише в разi iснування активного ринку порiвнянниx об'ектiв власностi. Точнiсть оцiнки залежить вiд якостi зiбраниx даних, бо, застосовуючи цей пiдxiд, ощнювач повщомлений зiбрати достовiрну iнформацiю про недавш продажi порiвнянниx об'ектiв (характеристики об'екпв 1В, час продажу, мiсце розташування, умови продажу i фшансування). Якщо угод було мало й моменти ïx укладання роздiляе з моментом ощнки досить тривалий перюд, якщо ринок знаходиться в аномальному сташ (надто швидкi змiни на ринку призводять до спотворення показниюв), то ефективнiсть ринкового пiдxоду ютотно знижуеться.
Варто вiдзначити, що для отримання максимально об'ективно1' вартостi об'екпв 1В необxiдне застосування комплексного шдходу, що передбачае одноразове використання декшькох пiдxодiв для оцiнки 1В. Однак у реальних умовах нерiдко виникае ситуащя, при якiй величина витрат на пошук необxiдниx для застосування якогось шдходу вихщних даних перевищуе розумш межi або одержання вихщних даних неможливе взагалi. У цьому випадку може виявитися виправданим вщмова вщ використання будь-яких пiдxодiв, зрозумшо за наявностi переконливо1' мотивацiï для тако1' вiдмови.
У рамках кожного шдходу юнуе певна кiлькiсть рiзниx оцiнниx методiв (рис. 2).
Розглянемо бшьш детально методи а) метод вартост створення;
ощнки 1В, що грунтуються на витратному, б) метод виграшу собiвартостi.
ринковому та прибутковому шдходах.
Витратний nidxid. При використанш витратного пiдходу до оцiнки об'екпв 1В
Рис. 2. Методи ощнки ттелектуальноХ власностi
Метод вартосп створення реалiзуеться за допомогою виконання таких етатв: 1) визначення повноï вартосп замiщення або повноï вiдновлюваноï вартосп об'екта 1В; 2) Виявлення вшх фактичних витрат, пов'язаних зi створенням, придбанням i введенням у дда О1В.
При придбаннi та використанш об'екта 1В ураховуються такi види витрат: на придбання майнових прав; на освоення виробництва товарiв iз використанням об'екта 1В; на маркетинг.
При створенш об'екта 1В беруться до уваги таю витрати:
на пошуковi роботи й розробку теми; на створення експериментальних зразюв;
на послуги стороншх органiзацiй (наприклад на видачу охоронних докумештв);
на сплату патентних зборiв (шдтриман-ня чинносп патенту);
на створення конструкторсько-техшч-но", технологiчноï та проектноï документации на складання та затвердження звiту. Доxiдний nidxid. В основу дохщного шдходу покладено принцип очiкування, який свщчить, що вартiсть ОП1В визначаеться величиною майбутньоï вигоди його
власника. Формалiзуеться цей пiдхiд шляхом перерахування майбутшх грошових потокiв, що генеруються за допомогою О1В, у дiйсну вартють.
Одшею з основних особливостей О1В, що приносить прибуток, е те, що вш дуже рiдко належить одному власнику на правах повноï власностi. Саме тому пiд час ощнки об'екпв 1В зазвичай розглядаються конкретш набори прав власностi, що визначають предмет ощнки.
Оскшьки в основi дохвдного пiдходу лежить принцип очшування майбутньоï вигоди, то ютотним моментом е чiтке визначення та класифшащя цих вигiд для однакового 1х тлумачення. Вважаеться, що вигода вщ володiння ОП1В передбачае право одержувати вш регулярнi доходи тд час володiння, а також дохвд вiд продажу ОП1В пiсля закшчення володiння, якщо це передбачено лщензшною угодою.
Щодо оцiнки вартостi об'екпв права iнтелектуальноï власностi змiст дохвдного пiдходу полягае в тому, що вартють будь-якого об'екта iнтелектуальноï власностi можна ототожнити з кашталом певноï величини, здатноï генерувати додатковий прибуток або, кажучи точшше, надлишкову додаткову вартiсть на умовах ефективного використання цього активу. Отже, для
розв'язання зворотного завдання необxiдно визначити додатковий прибуток за будь-який перюд, який можна отримати за рахунок еманацп нових щей, принцитв, удосконалень в оргашзацшну, теxнологiчну або пiдприемницьку дiяльнiсть пiдприемства. При цьому додатковий прибуток ототожнюеться iз прибутком на якийсь каштал, що дорiвнюе вартосп конкретного об'екта права iнтелектуальноï власносп.
Ринковий nidxid. Повноцiнне використання ринкового шдходу може бути лише за наявносп в покупця можливост вибору ОП1В з-помiж iншиx подiбниx i з такими ж функщями. При цьому з кшькох ОП1В приблизно однакового значення й корисностi в покупця мае бути змога вибрати той, який влаштовуе його за перелшом таких властивостей: функцюнальне призначення, прийнятна вартiсть, тривалiсть термiну використання, стушнь заxищеностi, його унiкальнiсть та iншi характеристики.
Пiд час передачi прав на об'екти права промислово1' власностi на ринкових умовах виникають додатковi труднощi. Чим ушкаль-шшим е виробництво або продукцiя, у яких реалiзовано право на об'ект права промислово1' власностi, тим складшше знайти покупця i, вiдповiдно, тим менше вiрогiднiсть повноправних ринкових вщносин. I навпаки, чим значнiше виробництво й чим бшьше таких виробництв у свт, тим легше знайти покупщв патентiв та iншиx прав, i тим легше використовувати ринковий шдхщ. Прикладом цього може бути виробництво комп'ютерiв,
калькуляторiв, телевiзорiв тощо.
Перевагою ринкового шдходу е те, що вш дозволяе визначити так звану справед-ливу цiну, що щонайкраще вщповщае ситуацiï на ринку. Необхщною умовою для застосування ринкового шдходу е ефективний ринок i доступ до представницько1' бази даних продажв аналогiчниx ОП1В.
Висновки. Отже, вартють створення об'екта 1В рщко збiгаеться з його ринковою вартютю. Однак у деяких ситуацiяx метод вартосп створення е однаково можливим. Особливо це стосуеться тих об'екпв, для
яких немае сформованого ринку, але вони мають ознаки ринково! вартость Прикладом може служити винахщ чи дослщницький проект. Установлення справедливо! щни на реал1защю штелектуально! продукци (у вигляд1 самих об'екпв 1В або прав на !х використання) е найважлившою проблемою ринку, тому сьогодш необхщно анатзувати й удосконалювати методику ощнки штелектуально! власносп для ефективного використання об'екпв 1В.
Л^ература
1. Валдайцев С.В. Оценка бизнеса и инновации / С.В. Валдайцев. - М.: Филин, 1997.- 336 с.
2. Десмонд Г.М. Руководство по оценке бизнеса / Г.М. Десмонд, Р.Е. Келли. -М.: Академия оценки, 2003. - 264 с.
3. Кузнецов Ю.М. 1нтелектуальна влас-шсть: навч. поаб. / Ю.М. Кузнецов, Г.В. Ко-сенюк, М.Г. Данильченко. - Тернопшь: Економ1чна думка, 2006. - 419 с.
4. Козырев А. Оценка бизнеса и нематериальных активов, связанная с понятием интеллектуального капитала / А. Козырев // Интеллектуальная собственность. Промышленная собственность. - 2003. - № 6.
- С. 2-12.
5. Морозов О. Система управлшня ш-телектуальним кашталом шдприемства як мехашзм захисту прав штелектуально! власност1 (ч. 1) / О. Морозов // 1нтелектуальна власшсть. - 2008. - № 1. - С. 43-52.
6. Новосельцев О.В. Оформление и оценка интеллектуальной собственности в имуществе предприятия / О.В. Новосельцев.
- М.: Роспатент, 2004. - 116 с.
7. Стрижак О.О. 1нтелектуальна власшсть: навч. пос1б. / О.О. Стрижак. -Харюв: ХНЕУ, 2007. - С. 199-214.
8. Ярмош В.В. Роль ощнки штелектуально! власносп в д!яльносп шдприемств / В.В. Ярмош // Науковий вюник ПУСКУ. -2010.-№ 1(40).-С. 97-101.
9. Ярмош В.В. Роль штелектуально! власносп на шдприемствах харчово! промис-ловост1 / В.В. Ярмош // Економша харчово! промисловосп. - 2010. - № 2 (6). - С. 5-8.
10. Яценко M. Розпоpядження ^авами iнтелектyaльноï влaсностi пpотягом життевого циклу с^^сно!' пpодyкцiï / М. Яценко, Ю. Колотiловa // Iнтелектyaльнa влaснiсть. - 2008. - № 3. - С. 15-21.
