CC BY
63
М. О. Панкова
член-корреспондент АЕН Украти м. Запорiжжя
МЕТОДИЧН1 П1ДХОДИ ДО ОЦ1НКИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТ1 РЕГ1ОНУ
Вступ. У свiтовiй економщ вiдбуваються якiснi змь ни, пов'язаш з глобалiзацieю, нерiвномiрнiстю розвитку. Глобалiзацiя свiтових процесiв сприяла пiдвищенню ролi нацiональних регiонiв, проявом чого е набуття нових якостей регiонами, одшею з яких е конкурентоспромож-нють. Саме забезпечення конкурентоспроможностi ле-жить в основi розробки стратеги розвитку кра!ни, регю-ну, фiрми. Розвиток краши та и регiонiв залежить вщ усiх елементiв ринку ^ в першу чергу, вiд конкуренци фiрм. Але конкурентна перевага фiрм створюеться й утриму-еться в тюному зв'язку з мiсцевими умовами. Усшх фiрм у змаганнi з конкурентами залежить вщ стану справ у кра!ш та регiонi. Забезпечення умов для цившзованого i динамiчно розвиваеться ринку, створення конкурен-тоздатносп — ключовий елемент в чи^ нацiональних i регiональних прiоритетiв в будь-якш кра!ш, найважливь ша функщя державного регулювання економiки. Проте багато проблем визначення конкурентоспроможноста регiону залишаються невирiшеними.
Регiональний аспект конкурентоспроможностi е найменш дослiдженим у вiтчизнянiй наущ. Актуаль-нiсть дано! проблеми посилюеться в зв'язку з тим, що досягнення конкурентоспроможностi для регiону, як суб'екта конкурентно! боротьби, передбачае шдвищен-ня ефективност його розвитку, осюльки конкуренте -спроможнiсть спрямована на зниження мiжрегiональ-них диспропорцiй та економiчний розвиток.
Пiд конкурентоспроможнiстю регiону слщ розуш-ти його здатнiсть забезпечити високий рiвень життя на-селення i доходу власникам капiталу, а також ефективно використовувати наявний в регюш економiчний потен-цiал при виробнищга товарiв i послуг [1]. Конкуренто-спроможнiсть слiд сприймати як шструмент, що допо-магае досягненню мети, тобто загального пiдвищення добробуту. Щоб стати ефективним iнструментом реп-онально! економiчно! полiтики, вивчення конкурен-тоспроможностi повинно Грунтуватися на достовiрних методах ощiнки.
Вивченню проблем, пов'язаних iз методичним забез-печенням оцшки конкурентоспроможностi, дослщжен-ням окремих аспеклв конкурентоспроможностi регiонiв, присвяченi науковi роботи таких вичизняних вчених, як Антонюк Л., Артеменко В., Безугла В., Войнаренко М., Волкова Н., Захарченко В., Осипов В., Соколенко С., Пщ-висоцький В., Лазарева 6., Герасимчук З., Ковальська Л., Яблонська Н., Кузьмiн О., Уманещь Т. та шш1
Постановка задачi. Актуальнють означених проблем робить необхщним проведення подальших до-слiджень методiв ощiнки конкурентоспроможностi ре-гiонiв, що i зумовило вибiр теми i мети дослiдження. Метою дано! публшаци е дослiдження методiв ощiнки конкурентоспроможноста регiонiв, як об'ективно! бази для прийняття стратегiчних рiшень на рiвнi регiонiв.
Результати. Конкурентоспроможнiсть регiону — це здатнiсть економiки регiону передбачати та усшш-но адаптовуватися до зовшшшх i внутрiшнiх викликiв
шляхом створення нових економiчних можливостей за рахунок використання стiйких конкурентних переваг регюну; визначати його роль i мiсще в економiчному просторi кра!ни та на свiтовому ринку товарiв i послуг, тобто це здатнють регiону випереджати iншi регюни за окремими сощiально-економiчними показниками. [2]
Здшснення ощiнки регюнально! конкурентоспро-можност може слугувати орieнтиром для сощiально-економiчного розвитку регiону та основою для оздоровления стратеги його розвитку.
В Укра!ш було розроблено, офщшно затверджено та перiодично впроваджено рiзнi методики ощiнки кон-курентоспроможиостi регiону [3, 4, 5]. Крiм того, щорiч-но, починаючи з 2008 р., Всесвггнш Економiчний Форум разом iз Фондом «Ефективне управлшня» проводять до-слхдження конкурентоспроможиостi репошв Укра!ни за методологieю 1ндексу глобально! конкурентоспромож-ностi. Фондом використовувалися як статистичш данi, так i даш, отриманi шляхом опитування керiвникiв ком-панiй, данi регiонального i нацюнального рiвнiв. За да-ними дослщження Фонду 20 вiдiбраних для аналiзу кон-курентоздатностi регiонiв Укра!ни отримали однакову ощiнку по двом показникам конкурентоспроможноста — макроекономiчно! стабiльностi i розмiру ринку [6]. Все це доводить необхщнють удосконалення методiв дослщжен-ня регiонально! конкурентоспроможиостi.
Конкурентоспроможиiсть формуеться на рiзних рiвнях: товару (послуги), компани, галузi (ринку), регi-ону, кра!ни. У зв'язку з цим слiд розрiзняти вiдповiдно конкурентоспроможнiсть товару, фiрми, галузi, регiону, кра!ни. У загальному виглядi конкурентоспроможиiсть означае здатнють виконувати сво! функц1! з необхщ-ними як!стю i вартiстю в умовах конкурентного ринку. Конкурентоспроможнють може бути визначена тльки в порiвняннi з iншими аналогiчними об'ектами.
Дана характеристика конкурентоспроможноста вiдноситься до оцшочних показникiв, тому припускае наявнiсть суб'екта, об'екта, мети (критерш) ощiнки. Суб'ектами оцшки можуть бути органи державно! влади, оргашзаци, iнвестори, покупщi i т. п. Об'ектами ощiнки е товар, фiрма, органiзащiя, регiон, кра!на. Критерiями (щiлями) ощiнки можуть бути положення на ринку, тем-пи розвитку, можливють розплачуватися за отримаш позиковi кошти, споживчi властивостi по вщношенню до щiни товару та ш. Тому конкурентоспроможиiсть можна визначати у рiзних аспектах залежно вщ вирiшу-ваних завдань. Тому можливi також рiзнi методи ощiн-ки конкурентоспроможность Бiльшiсть методiв ощiнки конкурентоспроможносп побудованi на основi статис-тичних показниюв, експертних ощiнок, рангiв.
Загальне визначення конкурентоспроможиостi регiону може бути сформульоване на основi поняття, запропонованого А. З. Селезньовим [7]: конкурентоспроможнють регюну — це обумовлене економiчними, соцiальними, полггачними та шшими факторами положення регiону i його окремих товаровиробник1в на
внутршньому i зовнiшньому ринках, вiдображене через показники (шдикатори), що адекватно характеризують стан i його динамiку.
Серед численних способiв оцiнки конкурентоспро-можностi регiону в рамках дано! статп розглянемо най-бiльш поширенi.
Методика запропонована Б. М. Гршчель i В. 6. Костильова [8] включае два метода оцшки кон-курентоспроможностi регiону. Перший Грунтуеться на рангово! методицi, полягае у визначенш мiсця регiону серед шших територiальних утворень. У цьому випад-ку розраховуеться 23 показники, що характеризують як соцiально-економiчний розвиток репону, так i його географiчне положення. Другий дозволяе здiйснювати оцшку рiвня конкурентоспроможностi регiону на базi моделi вимiрювання i порiвняння потенщатв (фшан-сового, ресурсного, природного та ш.)
Методика Н. Я. Калюжно! [9] при оцiнцi конкурентоспроможносп регiону пропонуе використовувати iндекс конкурентоспроможносп, який, у свою чергу, розраховуеться як середне з 12 приватних шдекшв, що визначаються на основi рiзнопланових показникiв (об-сяг ВРП на душу населення, частка експорту у ВРП репону, темп зростання ВРП та ш.).
Наступний метод, запропонований Л. I. Ушвщюм i В. Н. Парахша [10] передбачае розрахунок штегрально-го коефщента конкурентоспроможностi регiону (Ксп) за формулою середньо! геометрично!. В якостi основних роз-глядаються три групи показниюв: показники наявностi i ефективностi використання ресурсiв регiону, показники рiвня життя населення, показники швестицшно! прива-бливосп та акгивностi регiону. На основi кожного з пере-рахованих показниюв розраховуються приватнi iндекси, як! покладеш в розрахунок комбiнованого коефiцiента [11].
1нтегральний р1вень конкурентоспроможносгi регiону е вщносним показником, а, отже, не повинен залежати вщ розмiрiв територй або чисельносгi населення регiону. Тому вса приватнi ознаки конкурентоспроможносгi включаються до розрахунку iнтегральних (зведених) значень з одиниця-ми вимiру, вираженими вщносними величинами — душо-вими, темповими, пайовими, а в деяких випадках, як ви-няток, — бальними оцiнками. Але темповi шдикатори не завжжди дають однозначну шформацш про конкурентоздат-нiсгь регiонiв. Як вщомо, регiони з меншими рiвнями душо-вих обсяг1в капiтальних вкладень, валового регiонального продукту чи рiвня життя можуть навiть швидше нарощува-ти !х обсяги, прикладом тому е спещатзоваш регiональнi економiчнi системи. Тому об'емний душовою i темпових шдикатори оргашчно доповнюють один одного, дозволяю-чи шляхом !х штеграцй отримати дшсно комплексну оцiнку стану конкурентоспроможносп регiону [10]
Пiдхiд до оцшки конкурентоспроможносп регiону можна сформулювати, спираючись на концепцш конкурентоспроможносп кра!ни, запропоновану М. Портером [12]. Конкурентоспроможнють регiону — це продуктивнють використання регiональних ресурсiв, i в першу чергу робочо! сили i капiталу, в порiвняннi з шшими регiонами, яка результуеться у величиш валового регiонального продукту (ВРП) на душу населення, а також в його динамщ [13]
Внаслщок складносп, конкурентоспроможнiсть регiонiв дощльно оцiнювати системою показниюв та ш-
дикаторiв. Наприклад, за аналогiею з методикою Свгто-вого банку [14] благополуччя регiону може бути оцше-ний за чотирма основними показниками в розрахунку на душу населення: за розмiром ВРП, за величиною ви-робничих ресуршв (основнi фонди i т. д.), за величиною природних ресуршв, за величиною людських ресуршв ^вень освiченостi).
Враховуючи великий знос основних фондiв ^зич-ний та моральний) пщприемств Укра!ни, важливого зна-чення набувае забезпечення в нацюнальнш економщ вхдтворювального процесу на сучаснiй технолопчнш та iнновацiйнiй основi, що вимагае швестицш. Тому сл!д додати до названих вище показник^в оцiнки конкурентоспроможносп такий, як рiвень прямих швестицш в економку регiону з урахуванням необх^дного для вiдтво-рення обсягу, у тому чи^ i в наукомiстке виробництво.
Конкурентоспроможнiсть репону може визначати рiвнем життезабезпечення населення на основi мiжна-родних та шших стандарпв, а також на пiдставi iнших показник^в та iндикаторiв. У рамках завдання форму-вання конкурентоспроможносп репону це поняття може бути визначене як здатнють створювати умови для сталого розвитку репону. Для оцшки чинниюв форму-вання конкурентно! здатносп регiону в цтому та мож-ливостi впливу репональних органiв влади на Н складовi доц1льно використовувати модель «нацiонального ромба», запропоновану М. Портером [12] для кра!ни.
У вщповщносп до моделi М. Портера, роль репону в створенш конкурентних переваг фiрм можна дослхджу-вати по чотирьох взаемозалежних напрямках (детермi-нантах), утворюючим «регiональний ромб»: параметри факторiв (природш ресурси, квалiфiкованi кадри, капiтал, шфраструктура i iн..); умови попиту ^вень доходу, елас-тичнiсть попиту, вимогливють покупцiв до якостi товару i послуг тощо); родиннi й пiдтримуючi галузi (забезпечують фiрму необх^дними ресурсами, комплектующими, iнфор-мацiею, банк^вськими, страховими та iншими послуга-ми); стратеги фiрм, !х структура i суперництво (створюють конкурентне середовище й розвивають конкурент переваги). У свою чергу кожен з детермшанпв аналiзуеться за складовими, ступеня !х впливу на конкурентну перевагу регiону, а також необхщносп !х розвитку.
Розвиток конкурентоспроможностi репону, як i кра!ни в ц1лому (за М. Портером), здiйснюеться по чотирьом стадiям: конкуренцiя на основi факторiв ви-робництва — конкуренщя на основi iнвестицiй — кон-куренцiя на основi нововведень — конкуренщя на осно-вi багатства. Першi три стадГ! забезпечують економiчне зростання, остання обумовлюе застiй i спад.
Конкурентна перевага регiону забезпечуеться: на першш стадГ! — завдяки факторам виробництва: при-родним ресурсам, сприятливим умовам для виробництва товарiв, квалiфiкованiй робочiй силi (забезпечуеться одним детермшантом); на другш стадГ! — на основi агресивного iнвестування (в основному нацiональних фiрм) в освiту, технологГ!, лiцензii (забезпечуеться трьо-ма детермiнантами); на третш стад1! — за рахунок ство-рення нових видiв продукц1!, виробничих процешв, ор-ганiзацiйних рiшень i iнших iнновацiй шляхом д1! вшх складових «ромба»; на четвертiй стади — за рахунок вже створеного багатства i спираеться на вш детермiнанти, як1 використовуються не повнютю.
Для формування конкурентоспроможноста регю-ну можна використовувати програмно-цтьовий пiдхiд (ПЦП). При вирiшеннi проблеми створення та пщви-щення конкурентоспроможноста регiону ПЦП може бути представлений таким чином. Спочатку здiйснюeться структуризацiя проблеми формування конкурентоспро-можностi регюну i розробляеться «дерево цтей» для двох рiвнiв. Для управлiнських завдань необидно формування цтей у юльюсно-часовому вимiрi. Наприклад, глобальна мета може бути представлена наступним чином: «Пщви-щити конкурентоспроможнiсть регiону за рахунок зрос-тання ВРП на душу населення у розмiрi 10 % до 2015 року шляхом забезпечення зростання обсяпв виробництва в прюритетних наукомютких галузях промисловостi на 10 %, транспорту — на 8 %, сшьського господарства — 15 % i т. д.». Цш другого рiвня можна сформулювати наступним чином: «Збтьшити обсяг малого тдприем-ництва в регiонi на 20 %», «Забезпечити прирiст прямих швестицш на 30 % на душу населення» i т. д.
Дерево цтей може бути основою для побудови ie-рархи цтей для кожного конкретного регюну (або груп регюшв) з урахуванням його специфки. У цьому зв'язку автором роботи [15] пропонуеться варiант розрахунку конкурентоспроможноста регiону, заснований на ранжу-ванш регiонiв по чисельним значенням кожного з при-ватних показниюв з визначенням вщповщного мiсця регiону. Потам мюце, зайняте регiоном, множиться на вагове значення кожного показника i вш вони пщсумову-ються. Вага показника визначаеться його «впливом» на всю групу показниюв. Регiон, який набрав меншу кль-юсть балiв, вважаеться бiльш конкурентоспроможним. Автор роботи [15] робить висновок, що в основi конку-рентоспроможностi регiону лежать фактори цшоугво-рення, що мають як певну специфiку для кожного типу регюнального ринку, так i тiсно пов'язанi м1ж собою.
Андреев В. Е. [16] вщзначае, що в залежноста вiд цiлей оцшки можуть бути обранi як штегральш, так i приватнi показники конкурентоспроможноста регiону. При цьому iнтегральнi показники використовуються для роботи над створенням сприятливого iмiджу регю-ну, визначення внеску регюну в економiчний розвиток кра!ни, а приватнi показники характеризують конку-рентоспроможнiсть регiону за конкретними напрям-ками (критерiям). Регiони з низьким загальним рiвнем конкурентоспроможностi можуть виявитися конку-рентними за окремими показниками з точки зору по-тенцiйних iнвесторiв [16].
Зпдно з методикою оцiнки конкурентоспромож-ностi регiону, описано! в робота [16],, iнтегральний ш-декс конкурентоспроможноста регiону розраховуеться на основi двох зведених шдекшв: конкурентоспромож-ностi шдприемств регiону та iнституцiйного розвитку регюну. Кожен з шдекшв також розпадаеться на кшь-ка складових. Зведений шдекс iнституцiйного розвитку включае в себе iндекси, що характеризують вплив регiональних економiчних умов на функцюнування пiдприeмств регiону, а зведений шдекс конкуренто-спроможностi пiдприeмств регюну — шдекси, що характеризують вплив економiчного стану пiдприeмств на загальноекономiчнi умови регiону.
Професор I. П. Данилов [17], як метод оцшки конкурентоспроможноста, розглядае пихт «квалiметрil»,
котрий засновано на <^omi одномiрностi» i згiдно з якою об'ект завжди можна оцшити одним числом. Автор роботи [17] шдкреслюе, що оцiнка конкурентоспро-можностi регiону на основi квалiметрiческого аналiзу його конкурентних позицiй дозволить визначити сту-пiнь «вбудованноста» регюну в ринковий простар кра1-ни, або асощаци регiонiв або шшого регiону.
Одним з найбтьш адаптованих до сучасних умов методом оцшки конкурентоспроможноста регiону е система нацюнальних рахунюв (СНР) [17]. Пщ системою нацюнальних рахунюв розушеться макроекономiчна модель, метою яко'1 е представлення, з одного боку, глобальних, всеохоплюючих, а з iншого боку, приватних, деталiзова-них кiлькiсних результат, що вщбуваються в краш еко-номiчних процесiв [18]. Система нацюнального рахiв-ництва заснована на методологи бвропейсько'1 системи iнтегрованих економiчних рахунюв. В даний час система нацюнальних рахунюв являе собою единий обГрунтова-ний, загальновизнаний iнструмент макроекономiчного аналiзу реально'1 економiки, в тому чи^ i регюнально! Система нацiональних рахунюв — найбтьш ушверсаль-ний спошб реалiзацil балансового методу в опий госпо-дарських процесiв i явищ на макрорiвнi, що протiкають в ринковш економiцi. Бiльш широко система нацюнальних рахунюв штерпретуеться як нацюнальне рах^вни-цтво, тобто система обл^ в нацiональному масштабi, спошб упорядкування економiчноl шформаци. Коор-динащя макроекономiчних розрахунюв на основi трьох методiв обчислення валового внутрiшнього продукту (ВВП) i нацiонального доходу (НД) служить статистич-но! основою СНР. Як правило, економiчнi рахунку репошв включаються в систему нацюнальних рахунюв як складова частина [17]. Суть системи нацюнальних рахунюв зводиться до формування узагальнюючих показниюв розвитку економки на рiзних стадиях процесу вщтворен-ня i взаемно1 ув'язцi цих показниюв м1ж собою. Кожнш стада вiдтворення вiдповiдае спещальний рахунок або група рахунюв. Таким чином, е можливють простежити рух вартостi вироблених товарiв i послуг, а також додано1 вартостi вщ виробництва до використання [17].
Професор I. П. Данилов у свош робота [17] вщзна-чае, що популярним методом оцшки конкурентоспроможноста регiонiв е рейтингова оцiнка швестицшно1 привабливостi регiонiв. В якостi основних складових швестицшно1 привабливостi регiонiв прийнята двi характеристики: iнвестицiйний ризик та швестицшний потенщал. Величина швестицшного ризику характери-зуе ймовiрнiсть втрати швестицш i доходу вiд них. 1нте-гральний ризик складаеться з семи видiв ризику.
Комарова М. А. в свош статта [19], анал1зуючи шдхо-ди до оцшки конкурентоспроможноста регiону, наводить думки Ф. Н. Клоцвог i I. А. Кушшкова, яю вважають, що конкурентоспроможшсть регiону можна оцiнювати за величиною його ресурсного потенщалу, пщ якою розу-мiеться така величина юнцевого продукту або нацюналь-ного доходу, яку можна отримати при фактично наявних ресурсах регiону при максимально досягнутому рiвнi (в середньому по кршш) ефективностi використання вщпо-вщних ресурсiв. Комарова М. А. в робота вщзначае, що данi фактори в деяюй мiрi були враховаш в методицi, роз-робленiй Н. I. Ларшою i А. I. Макаевою для оцшки конкурентоспроможноста регiонiв.
У вщповщносп з методикою, описаною в робо-Ti [20], розраховуються iндекси поточно!' i стратегiчноï конкурентоспроможностi.
1ндекс стратегiчноï конкурентоспроможносп агре-гуе iндекси iнновацiйностi, зовнiшньоекономiчноï дь яльностi та розвиненостi шфраструктури та комушка-цiйних систем. 1ндекс розвиненостi iнфраструктури та комунiкацiйних систем розкривае можливосл швидко! передачi шформаци' i виходу регiональних пiдприемств i оргашзацш на зовнiшнi ринки, що сприяе росту конку-рентоспроможностi територш [21].
Висновки. Проаналiзувавши методики оцшки кон-курентоспроможностi регiону, необхщно вщзначити наступне:
— iснуе рiзноманiтнiсть пiдходiв до оцiнки конку-рентоспроможностi репону, обумовлене рiзними цтя-ми, поставленими при оцшщ;
— автори розглянутих методик сходяться у думцi, що показник оцшки конкурентоспроможносп регiо-ну — комплексний показник, при цьому кожен автор видтяе рiзнi групи, найбiльш часто у методиках оцшки конкурентоспроможносп використовуються: показ-ники рiвня життя, iнвестицiйна привабливють регiону, система показниюв економiчного потенщалу регiону, система показниюв регiональноï ефективносп, система показникiв конкурентних переваг.
— необидно погодитися з авторами робгг, яю в сво!х методиках видляють iндекси поточно!' та стратегiчноï кон-курентоспроможностi, яю в свою чергу е штегрованими.
— важливою умовою об'ективно! оцiнки конку-рентоспроможностi репошв е зiставлення з штеграль-ною оцшкою репону-еталона, в якостi якого найбтьш доцiльно використовувати регiон (реально юнуючий чи умовний), що володiе найкращими характеристиками конкурентоспроможностi.
— недостатньо в методиках використовують шно-вацшну складову та соцiальну;
— деяю методики перевантаженi показниками, це ви-кликае труднош! й ускладнюе проведення ощнки, крiм того не завжди е можливють зiбрати вса необхщш даннi, оск1льки вщсутш статистичнi дат для проведення розрахунив.
Список використаних джерел
1. Брагин Н. Н. Конкурентоспособностьрегио-на: содержаниепонятия и методы оценки [Текст] / Н. Н. Брагин // Проблемы и перспективыэкономики и управления: материал ымеждунар. заоч. науч. конф. (г. Санкт-Петербург, апрель 2012 г.). — СПб.: Реноме, 2012. — С. 196-197.
2. Стасюк О. М. 1нтегральна оцшка Конкурентоспроможносп репошв Украши / О. М. Стасюк, I. А. Бевз.
3. Наказ КМУ «Про затвердження методики роз-рахунку штегральних репональних iндексiв еконо-м!чного розвитку» вщ 15.04.2003 р. № 114 [Електро-нний ресурс]. — Режим доступу : <http://uazakon.com/ documents/ date_1a/pg_ibcnog/index. htm>.
4. Постанова КМУ «Про запровадження комплексно! оцшки соцiально-економiчного розвитку Автономно! Республiки Крим, областей, м. Киева i Севастополя» в!д 20.06.2007 р. № 833 [Електронний ресурс]. — Режим доступу : <http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. cgi? nreg=833-2007-%EF>.
5. Постанова КМУ «Про запровадження проведення оцшки результапв дiяльносri Ради мшс^в Автономно! Республiки Крим, обласних, Ки!всько! та Севастопольсько! мiських державних адмшютрацш» вiд 09.06.2011 № 650. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : <http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. cgi?nreg=650-2011-%EF>.
6. Звгг про конкурентоспроможшсть Укра!ни, 2010 [Електронний ресурс]. — Режим доступу : <http://feg.org. ua/ua/cms/projects/studying_Ukraine_competitiveness>.
7. Селезнев А. З. Конкурентныепозиции и инфраструктурарынка России / А. З. Селезнев. — М. : Юристъ, 1999. — 384 с., с. 30.
8. Гринчель Б. М. Социально-ориентированное местное самоуправление. Опыт городов Германии для России 1999 / Б. М. Гринчель, Н. Е. Костылева. —. 392 с.
9. Калюжнова Н. Я. Конкурентоспособность российских регионов в условиях глобализации / Н. Я. Калюжнова. — М. : ТЕИС, 2003. — 526 с.
10. Ушвицкий Л. И. Конкурентоспособность региона как новая реалия: сущность, методы оценки, современное состояние / Л. И. Ушвицкий, В. Н. Парахи-на // Сборник научных трудов. — СевКавГТУ, Серия «Экономика», 2005. — № 1.
11. Винокурова М. В. Методические подходы к повышению конкурентоспособности региона [Электронный ресурс] / М. В. Винокурова. — Режим доступа : http://elibrary.ru/item.asp?id=11527528 от 11.02.2012.
12. Портер М. Международная конкуренция / М. Портер М. — М.: Международные отношения, 1993.
13. Шеховцева Л. С. Методология разработки стратегии развития окраинного региона страны в условияхОЭЗ / Шеховцева Л. С. // Прогнозирование и стратегии развития Особой экономической зоны России: Межвузов. сб. науч. труд./ Калинингр. ун-т. — Калининград, 2000. — С. 20-32.
14. Панкрухин А. П. Территориальный маркетинг / Панкрухин А. П. // Маркетинг в России и за рубежом. — 1999. — № 5. — С. 99-122.
15. Портер М. Э. Конкуренция : учеб. пособие / М. Э. Портер ; пер. с англ. — М. : Издательскийдом «Ви-льямс», 2000. — 495 с.
16. Андреев В. Е. Конкурентоспособность региона и методика её оценки / В. Е. Андреев. — Режим доступа : http://www.reklama.rezultat.com/.
17. Конкурентоспособность регионов России (теоретическиеосновы и методология) / И. П. Данилов. — М. : «Канон+» РООИ «Реабилитация», 2007. — 368 с.
18. Мехашзми шдвищення конкурентоспроможносп економжи репошв / С. Н. Смирнов, Ю. В. Сь мачов, Л. С. Зашмова, А. А. Панчоха // Препринт WP1/2005/06. — М. : ГУВШЕ, 2005. — 64 с.
19. Мехашзми пдвищення конкурентоспроможносп економжи репошв / С. Н. Смирнов, Ю. В. Сь мачов, Л. С. Зашмова, А. А. Панчоха // Препринт WP1/2005/06. — М. : ГУВШЕ, 2005. — 64 с.
20. Муратова М. А. Роль конкуренци в мшроеко-номiчних процесах переходного перюду: автореф. дис.... канд. екон. наук / М. А. Муратова. — Ростов н / Д., 1998.
21. Бабанова К. Орieнтири конкурентоспроможносп ТНК / К. Бабанова // Економют, 2006. — № 9. — С. 63-66.
