CC BY
72 Рівень сформованості методичних знань Таблиця 2
№ питання Попередні результати Підсумкові результати
Контр. група, % Експерим.група,% Контр. група, % Експерим.група,%
1 43,б 40,8 45,1 74,3
2 51,3 54,7 52,4 8б,7
3 2б,8 31,5 30,б 7б,3
4 23,7 27,1 32,7 81,0
5 17,9 22,б 28,3 83,1
б 50,8 54,3 б3,7 93,7
7 52,7 49,0 58,1 78,5
8 б1,5 57,8 бб,8 89,4
9 38,5 44,7 45,4 87,2
Загальний показник
40,7 42,5 47,0 83,3
менту, не визначили суттєвої різниці між рівнем сформованості знань в контрольній (40,7%) та експериментальній (42,5%) групах. Обидва показники знаходяться на недопустимому рівні.
Після проведення учбових занять, які включали спеціально розроблені методичні матеріали з використанням наочних методів, що будувались на ґрунті загального логічного проекту дії, як орієнтовної основи дії та основних опорних точок, як програми її реалізації, були отримані такі підсумкові результати. Загальний показник контрольної групи піднявся до 47%, але все ж залишився на недопустимому рівні, а в експериментальній - піднявся до 83,3%, що визначає допустимий, наближений до високого рівень. В контрольній групі відповіді на чотири тести (2, 6, 7, 8) відносяться до критичного рівня, а інші - до недопустимого рівня сформованості знань. В експериментальній групі відповіді на критичному і недопустимому рівні відсутні зовсім. На допустимому рівні 8 відповідей і одна (6) - на високому.
Висновки.
1. Визначення основних опорних точок та типових помилок є першочерговою задачею під час вивчення фізичних вправ і складанні будь-яких контрольних завдань.
2.Використання теоретичних досліджень про типові помилки в основних опорних точках дало можливість розробити тестові завдання для контролю методичної підготовки студентів при проход -женні розділу “Біг на короткі дистанції”.
3.Експериментальне дослідження ефективності використання тестових завдань вказало на суттєві зміни в методичній підготовці студентів від критичного, недопустимого рівня до позитивного, допустимого.
Розробка и впровадження в практику тестових завдань зі стрибків у висоту, довжину, метання малого м’яча і гранати, естафетного бігу є наступним етапом роботи кафедри циклічних видів спорту.
Література
1. Башлыков Ю.И. Автореф.дис.канд.пед.наук. - Тартус. Гос. Ун -т, 1973. - 20с.
2. Боген М.М. Обучение двигательным действиям. - М.: ФиС, 1985. - 192с.
3. Легкая атлетика и методика преподавания. / Под ред. О.В-.Колодия, Е.Н.Лутковского, В.В.Ухова. - М.:ФиС, 1985. -271с.
4. Матвеев Л.П. Теория и практика физической культуры. -М.: ФиС, 1991. - 543с.
5. Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу (документи і матеріали 2003-2004рр) / За ред. В.ГКременя, авт. кол.: Степко М .Ф., Болюбаш Я.Я., Шинкарук В.Д., Грубінко В.В., Бабін І.І., - Київ-Тер-нопіль: вид-во ТДПУ, 2004. - 147с.
Надійшла до редакції 05.07.2007р.
МЕТОДИЧНО-ТЕХНОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ КОМПОНЕНТІВ КУЛЬТУРИ ЗДОРОВ’Я У УЧНІВ НА ОСНОВІ МОТИВОВАНИХ ДИФЕРЕНЦІЙНО-ІНТЕГРАЛЬНИХ ОПТИМУМІВ ВПЛИВУ ПЕДАГОГІЧНИХ ФАКТОРІВ
Кравченко В.В.
Слов’ янський державний педагогічний університет
Анотація. В статті викладена структура формування у дітей культури здоров’я на основі мотивованих дифе-ренційно-інтегральних оптимумів впливу педагогічних факторів. Систематизовано низку факторів, що обумовлюють ефективність методики формування їх мотиваційної сфери у галузі фізичної культури. Матеріали статті рекомендуються тренерам-викладачам, учителям фізичної культури, аспірантам, студентам факультету фізичного виховання, інститутів фізкультури.
Ключові слова: мотивація, фізична, підготовленість, школярі, урок, фізичної, культури.
Аннотация. Кравченко В.В. Методически-технологичес-кие особенности формирования компонентов культуры здоровья у учащихся на основе мотивированных дифференциально-интегральных оптимумов влияния педагогических факторов. В статье изложена структура формирования у детей культуры здоровья на основе мотивированных дифференциально-интегральных оп-тимумов влияния педагогических факторов. Систематизированы факторы, влияющие на эффективность процесса формирования мотивационной сферы школьников в области физической культуры. Материалы статьи рекомендуются тренерам-преподавателям, учителям физической культуры, аспирантам, студентам факультета физического воспитания, институтов физкультуры. Ключевые слова: мотивация, физическая, подготовленность, школьники, урок, физической, культуры. Annotation. Kravchenko V.V. Methodical technological peculiarities of the component’s formation of the health’s
culture of the pupils on the basis of motivated differential
- integral optimums of the influence of pedagogical factors. In the article is given the structure of the health’s structure of children on the basis of motivated differential - integral optimums of the influence of pedagogical factors. There are systematized factors, which influence on the efficacy of psychological, pedagogical processes of formation of the motivation sphere of schoolchildren in their physical training. The materials of the article are recommended to the teachers-trainers, the teachers of physical training, graduate students, the students of the departments of physical training, the physical training institutes.
Key words: motivation, physical, readiness, schoolchildren, physical, training, lesson.
Вступ.
За останній час спостерігається тенденція різкого погіршення здоров’я і фізичної підготовленості дітей і молоді. Насамперед це можна пояснити невідповідністю сучасним вимогам і міжнародним стандартам системи фізичного виховання населення (В.Г. Григоренко 1991; Б.В. Сермеєв 1987; В.С. Язловецький 1973). Серед основних причин цієї кризи варто відзначити знецінювання соціальної престижності фізичної культури, спорту, здорового способу життя, мінімальна соціально-оздоровча цінність фізичної культури в дошкільних навчальних закладах, явний недолік фінансування розвитку фізичної культури і спорту. Усе це обумовило низький рівень позитивної мотивації до систематичних занять фізичною культурою, спортом, здорового способу життя в учнів загальноосвітніх шкіл.
До сих ще не розкриті психологічні і педагогічні механізми мотивації сприйняття фізичної культури, як фактора гармонійного розвитку особистості. Такі дисципліни як практична педагогіка, теорія і методика спортивної підготовки вимагають наукового обґрунтування структурних компонентів позитивної мотивації і методики її формування у дітей і молоді на уроках фізичної культури в умовах позашкільної роботи. Усе це підтверджується поглядами таких вчених [1,2,3,4,5,6,7,8,9]. Дуже важливо зараз радикально переглянути і почати перебудовувати систему фізичного виховання дітей і молоді. Варто формувати в них моральне і психічне здоров’ я, свідому потребу в систематичній фізичній досконалості, розвиток позитивної мотивації, свідомої вимоги до систематичних і організованих занять фізичною культурою, спортом, придбанням знань і умінь здорового способу життя, а в цілому формувати культуру здоров’я. Тому структуризація національної системи фізичного виховання, її формування повинне стати основою відродження фізичного потенціалу народу України, зміцнення здоров’ я і підвищення фізичної підготовленості дітей і молоді, вихід фізичної культури і спорту на рівень світових стандартів В.ГГригоренко [6].
Пошук оперативних форм організації навчального процесу, адекватних вимогам суспільства, привів до виникнення навчальних закладів нового типу шкіл сприяння здоров’ю (ШСЗ), гімназій, ліцеїв. У зв’язку з цим здійснюється перегляд навчальних програм, змінюється їх зміст, збільшуєть-
ся кількість предметів [2,5,6].
На жаль, організаційні перетворення не торкаються фізичного виховання у навчальних закладах нового типу, де яких використовується традиційна програма загальноосвітньої школи, орієнтована на два уроки фізичної культури на тиждень [3,5,7].
Інтенсивний процес навчання, з одного боку, і зниження рухової активності, з іншого, впливають на стан здоров’я, знижують рівні фізичної підготовленості і розумової працездатності, відбиваються на адаптаційних можливостях організму школярів [2,8,9].
У зв’язку з цим очевидна необхідність наукового обґрунтування ефективності підвищення рухової активності учнів шкільного віку на основі різнорівневих варіантів фізичного виховання в школах сприяння здоров’ю (ШСЗ).
Робота виконана у відповідності до плану НДР Слов’янського державного педагогічного університету.
Формулювання цілей роботи.
Мета дослідження - експериментально обґрунтувати можливість дослідження в освітній установі нового типу різнорівневих режимів рухової активності. Визначити педагогічну модель формування позитивної мотивації до систематичних занять фізичною культурою, спортом і здорового способу життя в учнів загальноосвітніх шкіл. Для досягнення поставленої мети в ході дослідження вирішувались такі завдання:
1. Досліджувати теоретичні основи формування й оптимізації психолого-педагогічних механізмів сприйняття підлітками фізичної культури і спорту, реалізації диференційованого підходу у використанні педагогічних факторів.
2. Досліджувати співвідношення факторів, які позитивно і негативно впливають на формування у школярів рухової сфери, інтелектуальних здібностей і позитивної мотивації до систематичних занять фізичною культурою і спортом .
3. Розробити комплексну програму оптимі-зації удосконалювання у школярів старшої вікової групи рухової сфери, рухових, інтелектуальних здібностей і мотивації до систематичних занять фізичною культурою і спортом.
4. Обґрунтувати ефективність розробленої комплексної програми різнорівневої рухової активності формування позитивної мотивації у школярів старшої вікової групи до систематичних занять фізичною культурою і спортом.
Результати дослідження.
Методологічною основою дослідження став принцип мотивованих диференційно-інтегральних оптимумів педагогічних факторів у психофізичному вихованні людини, сутність якого науково обґрунтував В.ГГригоренко [6]. Зміст означеного принципу полягає в тому, що на основі комплексного застосування методів навчання і формування рухових дій, фізичних здібностей з домінуванням методів образно-наочної демонстрації і вербальних методів
з опорою на освітню інформацію з курсу валеології, анатомії, фізіології людини і загальної біології, педагог здійснює вплив фізкультурно-оздоровчих факторів і у доступній формі пояснює кожному учню природу поліпшення показників і його психофункціонального стану. Вплив педагогічних факторів на кожному занятті знаходиться у межах тільки індивідуально дозованої їх реалізації, при цьому доцільно давати учням завдання у пошуку додаткової інформації до оздоровчого і розвиваючого впливу фізичних вправ, рухливих і спортивних ігор, різних видів спорту, загартовуючих процедур, раціонального харчування, впливу екологічних факторів на ріст і розвиток організму людини. Такий підхід формує у учнів свідоме розуміння здоров’я людини, як соціально особистісної цінності.
Структура навчально-тренувальних занять базувалася на основі сучасної структури уроку фізичної культури.
Урок фізичної культури, як базова дидактична форма характеризується декількома параметрами, з яких велике значення має оціночно-мотиваційний. Він характеризується динамікою показників критеріїв позитивних змін у якісному стані структурних компонентів рухової сфери школярів (рівень фізичного розвитку, рівень м’язової працездатності в діапазоні від мінімальної до максимальної потужності, стан здоров’я, рівень сформованості життєво важливих рухових навичок і умінь). Оціночно-мотиваційний параметр містить у собі також рівень оволодіння школярами знань, методичних навичок і умінь з питань теорії і методики фізичного виховання, що визначають зміст навчальної програми школи. На основі цих позитивних змін формуються структурні компоненти мотиваційної сфери учнів в області фізичної культури:
- знання учнями якісних характеристик осо-бистісних стандартів психофункціональної підготовленості;
- позитивна орієнтація діяльності учнів з метою поліпшення структурних компонентів рухової сфери на кожнім уроці, у кожній формі позак-ласної роботи протягом усього навчання і виховання школярів;
- підтвердження даної орієнтації стійкою динамікою поліпшення якісного показника рухової сфери учня;
- атрибутирування чи переживання, осмислення і задоволення від результатів діяльності кожного школяра на уроці у формі позакласної і позашкільної роботи з фізичної культури, спорту;
- стійка позитивна диспозиція кожного школяра адекватна сучасним досягненням фізичної культури, спорту, валеології, фізичної і соціальної реабілітації на рівні структурного компонента особистості школяра, як елемента здорового способу життя.
Комплексна програма формування позитивної мотивації у підлітків до систематичних занять спортом здійснювалася під час навчально-тренуваль-
них занять (секція футболу) у школі.
У досліджені взяли участь 120 учнів віком 1617 років загальноосвітніх шкіл № 13, 15 м. Слов’янська Донецької області.
Кожен річний тренувальний цикл складався з трьох періодів: підготовчого, змагального і перехідного. У кожного окремого періоду виділяли під періоди, чи етапи, у яких зважувалися особисті задачі підготовки. Здобувалася спортивна форма в основному у підготовчому періоді. У змагальному вона досягала максимуму і зберігалася протягом всього етапу змагань. Перехідний період був пов’язаний з необхідністю тимчасової втрати спортивної форми. Структура і зміст кожного з періодів програмувався на основі закономірностей адаптації організму спортсмена.
Підготовчий період. З нього починався кожен новий тренувальний цикл. Його призначення -закласти фундамент високих спортивних результатів сезону.
Тривалість періоду - 21 тиждень. Починався він з моменту поновлення тренувань після активного відпочинку і продовжувався до першого основного змагання.
Підготовчий період підрозділявся на три етапи: загальнопідготовчий, спеціально-підготовчий і передзмагальний.
У підготовчому періоді вирішувалися наступні задачі:
1. Створення і розширення передумов, на
основі яких формується спортивна форма.
2. Поступове придбання високої і стійкої спортивної форми.
3. Удосконалювання техніко-тактичної майстерності, поглиблення спеціальних знань і
оволодіння новими ігровими прийомами.
4. Підвищення рівня фізичної підготовленості і удосконалювання функціональних можливостей організму, що забезпечують готовність до високих тривалих напруг.
5. Виховна робота і забезпечення психологічної готовності спортсменів до участі у змаганнях і досягненню високих результатів.
У цьому періоді вирішувалися наступні задачі підвищення мотивації футболістів до систематичних навчально-тренувальних занять:
1. Формування у підлітків критичного відношення до особистісних стандартів і психофізичного розвитку стану здоров’я.
2. Підвищення інформованості в області фізичної культури і спорту, приділити більше уваги інформації, що стосується футболу (техніка і тактика гри, організація і проведення змагань і т.д.).
3. Розвиток здібностей до емоційного контролю і регуляції поведінкових реакцій.
Основний зміст тренувань - вивчалася й удосконалювалася техніка і тактика гри; розучували тактичні комбінації, систем гри, зігрувалися усередині ланок і в лініях команди. Наприкінці етапу провели перші контрольні зустрічі і змагання, що
дозволили уточнити тактичну модель команди.
Підлітки на цьому етапі з’ясували для себе, які раніше засвоєні рухові навички й уміння, сформовані фізичні якості, знання їм необхідні, що бракувало і вимагає цілеспрямованого розвитку, удосконалення чи корекції. Такий підхід дозволив нам досить оперативно сформувати у підлітків уявлення про рівень їхніх фізичних стандартів. З цією метою на початку етапу в процесі оцінки фізичного розвитку підлітків, рівня сформованості фізичних якостей, рівня нервово-м’язової працездатності пояснювалося, що таке стан рухової сфери і викладалися шляхи її удосконалювання. Аргументація при цьому включала приклади якісного стану рухової сфери школярів, які систематично займаються фізичною культурою і спортом.
Для рішення поставлених задач був розроблений комплекс дидактичних засобів, що включав:
- фізичні вправи різної координаційної структури;
- фізичні навантаження різної спрямованості, потужності й обсягу;
- практичні методи формування рухових структур: методи строго регламентованої вправи ! метод росчленно-конструктивної і цілісної вправи; методи частково регламентованої вправи ! ігрова і змагальні форми закріплення й удосконалювання фізичних вправ;
- вербальні методи: пояснення, розповідь, лекція, бесіда, методичні вказівки, рекомендації, інструктаж, оцінка, команда, рахунок, словесний аналіз результатів навчально-виховної діяльності школярів;
- методи образно-наочної демонстрації: еталонний показ техніки фізичних вправ вчителем чи асистентом педагога з числа найбільш підготовлених учнів; таблиці, малюнки, схеми;
- методи функціональної підготовки школярів;
а) метод оптимального сполучення малої потужності фізичного навантаження (40-45% від результату максимального тесту) із колограничним обсягом повторень (90-95%);
б) метод оптимального сполучення середньої потужності фізичного навантаження (50-55%) з великим обсягом повторень (80-85%);
в) метод оптимального сполучення великої потужності (80-85%) фізичного навантаження із середнім обсягом повторень (50-55%);
г) метод оптимального сполучення колог-раничної потужності фізичного навантаження (9095% 100%) з малим обсягом повторень (10-20%).
- форми організації роботи школярів: фронтальна, потокова, поперемінна, групова, мікрогру-пова, кругове тренування й індивідуальна форма;
- форми динаміки фізичних навантажень на уроці фізичної культури і у формах позакласної роботи: прямолінійно висхідна, східчаста, хвилеподібна;
- форми контролю психолого-педагогічних
результатів діяльності підлітків у процесі їхнього фізичного виховання: оперативний, етапний, поточний (тести, нормативи).
Навчально-тренувальні заняття будувалися відповідно до загальних положень, що визначали форми занять у фізичному вихованні. Зміст і форми його проведення в значній мірі обумовлювали рівень фізичної захопленості школярів.
Змагальний період. Його іноді називають основним, що підкреслює особливе значення. Саме тут створювалися найбільш сприятливі умови для реалізації досягнутої спортивної форми у високі спортивні результати.
Змагальний період починався з першого змагання і завершувався разом з їхнім закінченням. Тривалість періоду 13 тижнів. Головне призначення періоду було - збереження стабільно високої спортивної форми протягом усього терміну запланованих змагань.
Загальна задача періоду - підтримка постійно високого рівня спортивної працездатності, збереження психічної і фізичної свіжості, бажання змагатися.
Важливе значення у змагальному періоді мали відбудовні заходи, дотримання гігієнічного режиму, емоційність, розмаїтість засобів і умов тренування.
На цьому етапі вирішувалися такі задачі:
- реалізація у школярів в процесі навчально-тренувального процесу особливості формування мотивації до систематичних занять спортом;
- оптимізація процесу формування у школярів системи спеціальних знань в області спортивної підготовки та оздоровлення людини;
- сформувати у підлітків уточнене уявлення про особистісні психофізичні стандарти, провести їхню корекцію та індивідуальне удосконалювання;
- формування на кожному навчально-тренувальному занятті системи рухових дій, розвитку фізичних якостей, нервово-м’язової працездатності.
Перехідний період. Ним закінчувався тренувальний цикл. Його призначення - відновлення нервових і фізичних сил і підготовка спортсменів до нового циклу тренування.
Тривалість періоду - 4 тижні. Його основні задачі: поступове зниження навантажень і перехід до активного відпочинку, подальше удосконалювання техніки і фізичної підготовленості.
На цьому етапі вирішувалися наступні задачі:
- формування у школярів здібностей до систематичних самостійних занять фізичною культурою і спортом;
- реалізація педагогічних умов усвідомлення підлітком своєї мотиваційної сфери;
- визначення педагогічних резервів формування у підлітків мотивації до фізичного удосконалювання.
Для відновлення корисно якийсь час зберегти фізичні навантаження, тому ми не припиняли
тренування, а знизили їх до середнього рівня. Тільки в другій половині періоду ми перейшли до активного відпочинку, що полягав в систематичному виконанні вправ, які сприяли усуненню слабостей, що виявилися у фізичній підготовці. Тим самим досягалося збереження достатньо високого рівня підготовленості, що дозволив почати новий цикл без тривалого втягування, забезпечивши швидкий приріст тренувальних навантажень і підвищення спортивної майстерності.
У ході навчально-тренувального процесу юних футболістів було розроблено ряд факторів, що підвищують емоційність занять з футболу і викликають радість у тих що займаються:
1) Обстановка заняття та навчально-тренувального процесу і поведінка тренера-викладача істотно впливають на його емоційність. Естетика залу і футбольного поля на спортивній площадці, спортивних костюмів учнів і вчителя, естетика поведінки, прийнятої на занятті, сам тренер-викладач, що світиться радістю і заражає нею учнів, - усе це має немаловажне значення. Зібраність тренера-вик-ладача, стислість і чіткість його команд і зауважень, бадьорість тону його мови (не перехідної у крик) налаштовують учнів на мажорний і діловий лад. У той же час не всяка підвищена емоційність тренера-викладача корисна для уроку. Зайва збудженість тре-нера-викладача, його метушливість, галасливість приведуть до підвищення неорганізованої активності учнів. Не треба сипати на занятті нескінченними жартами, смішачи і розважаючи учнів, але треба, щоб строгість перемежовувалася посмішками, засмучення стиралися загальною підкресленістю радості успіху.
2) Використання ігрового і змагального методів. Гра і змагання в силу властивих їм психологічних особливостей - цікавості, престижності та ін. - викликають сильний емоційний відгук у тих що займаються. Однак нерідко виникають настільки сильні емоції, що виконання навчальних задач стає неможливим. Ті, що займаються втрачають контроль над своєю поведінкою, шумлять, не слухають команд тренера-викладача і т.д. Сильні емоційні переживання довго загасають після закінчення гри, не дають зосередитися на новому завданні, що дається тре-нером-викладачем.
3) Виконання вправ у змагальній формі краще планувати на кінець уроку і ні в якому разі не перед розучуванням техніки вправ, тому що виникаюче у школярів в процесі змагання з товаришами емоційне збудження, володіючи інертністю, буде перешкоджати концентрації уваги на техніку рухів, а самі рухи зробить імпульсивними, різкими.
4) Гра є звичною формою діяльності для школярів. Для дитини гра - це не тільки розвага, це шлях його прилучення до світу дорослих, спосіб виконання визначених соціальних ролей у мнимій ситуації, засіб розвитку його психічних і фізичних якостей і здібностей, засіб формування комунікативних умінь.
Як відзначав В.ГГригоренко [48, 49, 50] гра дитини - це роль у розвитку, це рух у майбутнє дитини, це школа волі (оскільки є правила гри, що обмежують волюнтаризм дитини), це не тільки наслідувальна діяльність, але і творча, розвиваюча уява, абстрактне мислення. Використання ігрового методу на заняттях з футболу має велике дидактичне значення, прикладну цінність, що усвідомлюється підлітками при виборі професії, самореалізації, при визначенні позитивних культурних і соціальних пріоритетів.
5) Розмаїтість засобів і методів, використовуваних тренером -викладачем на занятті. В даний час установлено, що одноманітна фізична діяльність приводить до розвитку несприятливих психічних станів
- монотонії і психічного пересичення. Перше характеризується зниженням психічної активності, втратою інтересу до діяльності і розвитком нудьги, ослабленням уваги. Друге характеризується, навпаки, посиленням психічного порушення, появою відрази до діяльності, дратівливості, озлобленості. Тому тре-нер-викладач повинен різноманітити засоби і методи проведення уроку - використовувати фронтальний, груповий і круговий методи проведення занять, використовувати для розвитку якостей різноманітні і частково мінливі від заняття до заняття вправи.
Отже, емоції, пов’язані з фізичним удосконалюванням, також мають свою специфіку в старшому шкільному віці. Емоції виражають відношення між мотивом і можливістю його реалізації. Оскільки в підлітковому віці розвиток окремих сторін навчальної діяльності і її мотиваційної сфери може відбуватися нерівномірно, то це приводить до різноманіття емоцій, їхньої суперечливості і мінливості, що досить ефективно коректуються педагогічними факторами, дидактичним комплексом у сфері фізичної культури і спорту.
Ні сумніву, що одним з ведучих педагогічних факторів розвитку мотивації в школярів є їхня оптимальна завантаженість, активність.
Велику роль у мотивації школярів до систематичних занять фізичною культурою, спортом, здоровому способу життя грають психологічні аспекти роботи тренера.
Розробляючи програму розвитку футболу в школі варто пам’ятати про основні його ланки:
1) спортивні майданчики і зали обладнані необхідним устаткуванням і інвентарем;
2) наявність кваліфікованих тренерів-вик-ладачів, що знають і люблять свою справу, що мають відповідну освіту і, звичайно ж, добре оплачуваних;
3) добре поставленій рекламі і пропаганді футболу, інформація про життя шкільної команди;
4) достатній кількості змагань;
5) взаємини з батьками футболістів (батьки повинні надавати розумну підтримку своїм дітям у заняттях футболом).
Усе це повинно бути організоване на такому рівні, щоб футболіст приходячи на навчально-трену-
вальні заняття цілком присвячував себе улюбленій справі. Якщо подібне відношення досягнуте, то можна вважати, що мотивація футболістів вирішена.
Професійні знання мають велике значення в роботі тренера-викладача, який повинний бути відмінним організатором, здатним створити таке оточення навколо футболістів, яке б спонукало останніх до завзятих тренувань для досягнення високих спортивних результатів.
У своїй роботі з виховання волі футболістів і їхньої впевненості в успіху тренер повинний:
1) ставити перед ними реальні цілі;
2) у розмові з футболістами використовувати тільки позитивні установки на змагання;
3) допомагати футболістам діставати уроки з невдалих виступів, знаходити причини цих невдач;
4) бути компетентними у всіх питаннях, що стосуються футболу. Велику роль грає проведення зборів із футболістами. Загальнокомандні збори футболістів треба проводити не рідше одного разу на тиждень. Цілі, які переслідують збори бувають різними і не залежать від періоду підготовки.
Також варто проводити підвищення теоретичної підготовки футболістів. На початку навчального року проводяться теоретичні заняття в аудиторіях, присвячені обговоренню методів тренування, останніх тенденцій у плануванні підготовки футболістів, основних напрямків шкільного плану тренувань. Протягом усього періоду підготовки необхідно радитися і цікавитися думкою самих спортсменів, давати можливість висловитися їм із приводу тренувальних занять.
У команді тренер-викладач повинен робити упор на групову і колективну взаємодію. Кожний прагне бути індивідуальністю і у той же час сильно тяжіє до групової взаємодії. Визначеним статусом володіє не тільки окрема особистість, але й окрема група. Якщо статус якої-небудь групи високий, він автоматично поширюється на кожного члена команди і підвищує його почуття власного достоїнства і впевненості в собі.
В умовах сучасності велике значення мають матеріальні умови тренування. Усім відомо, що без спортивної площадки, спортивного залу, футбольного устаткування та інвентарю команда не може функціонувати. У програмі підготовки футболістів у їхньому оточенні щомісяця повинно з’являтися що-небудь нове, що підвищувало б їхній інтерес до занять, спонукало б до більш завзятих тренувань, допомагало уникнути нудьги і одноманітності. Нововведенням можуть бути: тип інвентарю, нові методи заохочення футболістів, форми групових заходів, матчеві зустрічі з новими суперниками, додавання нових фотографій у школі.
Створення належних умов для успішної реалізації програми спортивної підготовки футболістів - проблема надзвичайно складна і багатогранна. Одних добрих намірів тренера-викладача тут недостатньо. Результат справи залежить від рішення фундаментальних питань, матеріального забез-
печення, мотивації футболістів, створення необхідної соціально-психологічної атмосфери. Тут потрібні зусилля багатьох і багатьох людей, залучених у програму підготовки футболістів. Приходиться проробляти величезний обсяг чорнової роботи, пов’язаної з радостями і прикростями, із суперечками і обговореннями багатьох неясних питань. Але якщо люди працюють дружно і зі знанням справи, то успіх обов’язково приходить.
Висновки.
Таким чином результати дослідження свідчать, що рівень ефективності розробленої програми формування у підлітків мотивації до систематичних занять фізичною культурою і спортом високий. За результатами тестів “Державної програми з фізичній культурі”, що визначають рівень фізичної підготовленості старших школярів, відбувся статистично достовірний перерозподіл:
15 років - 66,7% (Х), 40% (Д) - високий рівень фізичної підготовленості, (К: 16,7% (Х), 10% (Д), 1 = 10,7, Р < 0,001);
- 16,7% (Х), 50% (Д) - середній рівень фізичної підготовленості, (К: 33,3% (Х), 30% (Д), 1 = 11,8, Р < 0,001);
- 16,7% (Х), 10% (Д) - низький рівень фізичної підготовленості, (К: 50% (Х), 60% (Д), 1 = 14,6, Р < 0,001);
16 років - 54,5% (Х), 38,1% (Д) - високий рівень фізичної підготовленості, (К: 13,6% (Х), 14,3% (Д), 1 = 10,5, Р < 0,001);
- 36,4% (Х), 42,9 (Д) - середній рівень фізичної підготовленості, (К: 36,4% (Х), 19% (Д), 1 = 13,5, Р < 0,001);
- 9,1% (Х), 19% (Д) - низький рівень фізичної підготовленості, ( К: 50% (Х), 66,7% (Д), 1 = 14,3, Р < 0,001).
Як головні мотиви занять фізичною культурою для юнаків загальноосвітньої школи виділяли три мотиви - “люблю, подобається”, “стати сильним, спритним”, “для самооборони”. Їхній сумарний внесок у спектрі думок складає більш 70 %.
У дівчат найбільш важливими варто вважати мотиви “люблю, подобатися”, “навчитися плавати” відповідно”, “для зміцнення здоров’я”.
Найбільший показник рухової активності учнів загальноосвітньої школи виявлений у літній період (липень), як у юнаків, так і у дівчат, а найменша спонтанна рухова активність - у зимовий період (січень).
Високий рівень рухової активності школярів підвищує фізичну і розумову працездатність, забезпечує більш високий рівень фізичної підготовленості, знижує захворюваність, сприяє підвищенню у них успішності позитивної мотивації до фізичної культури, спорту, до здорового способу життя. Тільки дана технологія забезпечує необхідні умови для повноцінної підготовки учнів ШТТ, ПТУ, технікумів і т.д. до різних соціально-обумовлених видів діяльності у нашій державі.
Подальші дослідження передбачається про-
вести в напрямку вивчення інших проблем методично-технологічних особливостей формування компонентів культури здоров’я у учнів на основі мотивованих диференційно-інтегральних оптимумів впливу педагогічних факторів.
Література.
1. Бабанский Ю.К. Как оптимизировать процесс обучения.
- М.: Педагогика, 1978. - 230 с.
2. Бальсевич В.К., Лубышев Л.И. Новые технологии формирования физической культуры школьника // Проблемы совершенствования физического воспитания учащихся общеобразовательных школ: Сб. науч. работ междун. семинара. - М.: ГЦОЛИФК, 1993. - С. 42-50.
3. Барабанов А.Г. Оптимизация условий обучения в современной Школе //Современные технологии обучения школьников: Сб. науч. трудов. - Краснодар, 1995. - С. 289-304.
4. Годик М.А. Контроль тренировочных и соревновательных нагрузок.- М.: Физкультура и спорт, 1980. — 136 с.
5. Григоренко В.Г. Теоретические и методические аспекты оптимизации профессиональной подготовки учителя физической культуры. - Одесса: Изд-во ЮУГПУ им. К.Д. Ушинского, 2003. - 180 с.
6. Григоренко В. Г. Теория дифференциально-интегральных оптимумов педагогических факторов в физической и социальной реабилитации человека. - М.: Изд-во ФсИ России, 1993. - 170 с.
7. Маркова А.К, Пути исследования мотивации учебной деятельности // Вопросы психологии. - 1980. - № 5. - С.47-59.
8. Хекхаузен Х. Мотивация и деятельность. - М.: Педагогика, 1988.- Т.1. - 408 с.
9. Иваненко Л.П. Психолого-педагогические факторы восприятия подростками физической культуры и спорта / Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб.наук.пр.за ред. Єрмако-ва С.С. - Харьків: ХДАДМ (ХХПІ), 2004. - № 2. - с.93-99.
Надійшла до редакції 20.07.2007р.
ОСОБЕННОСТИ ДЫХАТЕЛЬНОГО РИТМА В УСЛОВИЯХ ДОЗИРОВАННЫХ НАГРУЗОК У СПОРТСМЕНОВ С РАЗЛИЧНОЙ НАПРАВЛЕННОСТЬЮ ТРЕНИРОВОЧНОГО ПРОЦЕССА Кудий Л.И., Хоменко С. Н., Калениченко А. В.
Черкасский национальный университет имени Богдана Хмельницкого
Аннотация. Установлено, что спортсмены с преимущественным развитием выносливости, как в покое, так и при различных нагрузках, имеют наибольшую продолжительность дыхательного цикла. В условиях умственной нагрузки ритм дыхания спортсменов характеризуется относительной неравномерностью. В условиях физической нагрузки наибольшая продолжительность спироцикла и фаз дыхания выявлена у спортсменов с преимущественным развитием выносливости. При прогнозировании развития перенапряжения механизмов регуляции организма спортсменов предлагается вместе с временными характеристиками дыхательного ритма использовать показатель степени неравномерности дыхания.
Ключевые слова: дыхательный, ритм, направленность, тренировочный, процесс.
Анотація. Кудий Л.И., Хоменко С. Н., Калениченко А. В. Особливості дихального ритму в умовах дозованих навантажень у спортсменів з різною спрямованістю тренувального процесу. Встановлено, що спортсмени з переважним розвитком витривалості, як в спокої, так і при різних навантаженнях, мають найбільшу тривалість
дихального циклу. В умовах розумового навантаження ритм дихання спортсменів характеризується відносною нерівномірністю. В умовах фізичного навантаження найбільша тривалість спироциклу й фаз подиху виявлена у спортсменів з переважним розвитком витривалості. При прогнозуванні розвитку перенапруги механізмів регуляції організму спортсменів пропонується разом з тимчасовими характеристиками дихального ритму використати показник ступеню нерівномірності подиху.
Ключові слова: дихальний, ритм, спрямованість, тренувальний, процес.
Annotation. Kudiy L.I., Homenko S.N., Kalenichenko A.V. Features of respiratory pace in requirements of dosed loads at sportsmen with various directivity of training process. The sportsmen with predominant endurance development were determined to have the highest duration of the respiration cycle both at the state of rest and with various loadings. The respiration rhythm of the sportsmen was characterised by the relative irregularity in the conditions of the mental loading. In requirements of an exercise stress the greatest duration spirocycle and phases of respiration is revealed at sportsmen with preferred development of persistence. At forecasting development of an overstrain of mechanisms of a regulation of an organism of sportsmen it is offered to use an exponent of irregularity of respiration together with time responses of respiratory pace.
Key words: respiration, rhythm, training, process, direction.
Введение.
Для поддержания жизнедеятельности организма в изменяющихся условиях внешней и внутренней среды физиологические параметры подвергаются постоянным разнонаправленным колебаниям. Согласно литературным данным размах этих колебаний отражает приспособительные возможности организма человека [1, 2]. Вместе с тем, необходимо учитывать степень регулярности колебательного процесса исследуемого параметра [3]. Известно, что выраженная неравномерность амплитуды дыхательных волн сердечного ритма может рассматриваться как проявление снижения функционального состояния и свидетельствовать о “высокой цене” адаптации организма спортсмена к большим физическим нагрузкам [4]. Кроме того, установлено, что увеличение неравномерности дыхательного ритма (ДР) происходит при заболеваниях органов дыхания [5], а также является одним из признаков формирования эмоционального стресса [б]. При этом малоизученной остается проблема особенностей ДР у спортсменов, которые имеют различную направленность тренировочного процесса.
Работа выполнена в соответствии с планами НИР Черкасского национального университета.
Формулирование целей работы.
Целью данной работы является исследование ДР у спортсменов с различной направленностью тренировочного процесса для выявления особенностей приспособительных механизмов в условиях дозированных нагрузок. Для достижения поставленной цели у 90 мужчин в возрасте 17-23 лет, которых в зависимости от направленности тренировочного процесса разделили на группы (І группа - с преимущественным развитием выносливости; ІІ группа - соответственно силы; ІІІ группа -
