CC BY
146І ПЕДАГОГІКА І та медико-біологічні
проблеми фізичного
виховання і спорту
Рухливі ігри та легкоатлетичні вправи як засіб підвищення швидкісних можливостей учнів середнього шкільного віку
Зубов Є.В., Трофимов В.А.
Бердянський державний педагогічний університет
Анотації:
Розглядаються ігрові методи організації і проведення уроків фізичної культури. Було обстежено 79 практично здорових учнів 6-7 класів ( дівчата та хлопці). Рекомендовано на уроках системно застосовувати рухливі ігри та естафети. Встановлено позитивний вплив уроків на формування стійкого інтересу до занять фізичною культурою. Рекомендовано до 50% часу уроку відводити ігровим вправам та естафетам. Встановлено, що бігові й стрибкові вправи повинні мати цілеспрямований, варіативний, різноманітний характер впливу на розвиток швидкісних можливостей школярів. Така методика проведення уроків сприяє гармонійному розвитку школярів, зростанню інших показників їх фізичної підготовленості та працездатності.
Ключові слова: рухова активність, фізична підготовленість, швидкість, рухливі ігри, варіативний метод.
Зубов Е.В., Трофимов В.А. Подвижные игры и легкоатлетические упражнения как средство повышения скоростных возможностей учеников среднего школьного возраста. Рассматриваются игровые методы организации и проведения уроков физической культуры. Было обследовано 79 практически здоровых учащихся 6-7 классов (девушки и юноши). Рекомендовано на уроках системно применять подвижные игры и эстафеты. Установлено положительное влияние уроков на формирование устойчивого интереса к занятиям физической культурой. Рекомендуется до 50% времени урока отводить игровым упражнениям и эстафетам. Установлено, что беговые и прыжковые упражнения должны иметь целенаправленный, вариативный, разнообразный характер влияния на развитие скоростных возможностей школьников. Такая методика проведения уроков способствует гармоничному развитию школьников, росту других показателей их физической подготовленности и работоспособности.
двигательная активность, физическая подготовленность, скорость, подвижные игры, вариативный метод.
Zubov E.V, Trofimov V.A. Outdoor games and athletic exercises as a means of increasing the speed capabilities of pupils of secondary school age. Considered playing techniques of organizing and conducting physical education lessons. Was examined 79 healthy students 6-7 classes (boys and girls). Recommended to apply the lessons systematically moving games and relay races. The positive influence on the formation of the lessons of sustainable interest in physical training. It is recommended up to 50% of the time take a lesson playing exercises and relays. It is established that running and jumping exercises should be targeted, variation, varied influence on the development of high-speed capabilities of schoolchildren. This technique of lessons promotes the harmonious development of students, the growth of other indicators of physical fitness and health.
physical activity, physical fitness, speed, mobile games, variability of the method.
Вступ.
У новій навчальній програмі з фізичного виховання збільшено обсяг годин на ігрові вправи, народні ігри та вивчення елементів спортивних ігор (футболу, волейболу, гандболу тощо). Це має сприяти формуванню мотивації до занять фізичною культурою, зміцненню здоров’я, попередженню розвитку патологічних змін опорно-рухового апарату, зору та деяких внутрішніх органів і систем організму школярів. Міністерство освіти і науки України своїм наказом за № 1008 від 06.11.08 р. відмінило виконання вправ, які визначають рівень розвитку таких фізичних якостей, як витривалість і швидкість. Зі шкільної навчальної програми було передбачено вилучення виконання деяких вправ з гімнастики, метання гранати, скорочення бігових дистанцій. Аналіз результатів досліджень та літературних даних [1, 3, 4, 7, 8] свідчать про зниження рухової активності дітей і підлітків і, як наслідок до 80% школярів мають негативні зміни у стані здоров’я.
Урок легкої атлетики сприяє якісному вирішенню завдань фізичного виховання школярів, забезпеченню його оздоровчої спрямованості за умови, якщо він буде вміло поєднаний із вправами основної гімнастики, вибірковими елементами атлетичної підготовки, своєчасного і доцільного використання рухливих і спортивних ігор. Правильно організовані уроки сприяють формуванню зростаючого організму, гармонійному розвитку. Різноманітність видів легкоатлетичних вправ, легкість регулювання навантаження, порівняльна простота устаткування місць занять роблять їх доступними кожній людині.
© Зубов Є.В., Трофимов В.А., 2011
У процесі занять легкою атлетикою учні удосконалюють уміння керувати своїми рухами, розвивають навички у швидкому й раціональному пересуванні, подоланні перешкод, у діях із предметами (спортивними і допоміжними снарядами) і т.д. При виконанні допоміжних і основних вправ зазначені вимоги поступово підвищуються, завдяки чому розвиваються й удосконалюються рухові здібності учнів: їх сила, швидкість, витривалість, спритність, гнучкість. Подолання навантажень, що поступово збільшуються на уроці, заняття в різних метеорологічних умовах, спортивна боротьба на уроках та при складанні заліків сприяють розвитку таких вольових якостей: цілеспрямованості, наполегливості, рішучості, сміливості, ініціативності, самовладання, а також зміцненню організму. Правильна організація і методика проведення уроків з різних змагань формують особистість учня, виховують у нього моральні якості (чесність, дисциплінованість, працьовитість тощо), розвивають розумові здібності, естетичні смаки. Підвищене емоційне виконання навчальних завдань ігровим методом сприяє адаптації учнів до тренувальних впливів. В іграх усі вправи виконуються учнями з великим бажанням та інтересом. Лише у процесі ігор та змагань учень може вийти на рівень граничних функціональних проявів і виконати таку роботу, яка під час тренувальних занять виявляється непосильною [5, 6, 8].
Дослідження В.М. Платонова, М.І. Булатової свідчать про те, що у звичайних умовах тренування коливання сили при повторних вимірюваннях, як правило, не перевищують 3-4%. Якщо ж повторні вимірювання виконуються в умовах змагань, або при відповідній мотивації, то приріст сили може становити 10-15%, а
32011 10
в окремих випадках - 20% і більше. При цьому особливо варто підкреслити, що фізичні якості знаходяться в прямій відповідності з вольовими, що виявляються в здатності атлета як розвивати ці якості, так і реалізувати їх, мобілізуючи власні сили й енергію на досягнення чітко поставленої мети [5,с.346]. Використання ігрового матеріалу значно підвищує рухову активність школярів, позитивно впливає на стан їхнього здоров’я, працездатність, фізичну підготовленість, фізичні якості яких розвиваються так само, як і при виконанні легкоатлетичних вправ [3, 6, 8].
Для легкої атлетики характерна швидкість (необхідна не тільки для бігу, але і для стрибків і метань), яку краще розвивати за допомогою ігрових дій, включених у легкоатлетичні тренування. Використання ігрових засобів у тренуваннях благотворно діє на нервову систему. Нервова система, яка керує всією діяльністю організму, поширює свій вплив і на діяльність опорно-рухового апарата. Висока координація рухів і швидкість реакції представляють особливу цінність для фізичної підготовки школярів та дозволяють їм успішно опановувати техніку легкої атлетики [6, с. 117]. Необхідно також вивчати елементи техніки бігу, стрибків і метань. Загальна фізична підготовка є кращою основою для успішної наступної спеціалізації в обраному виді легкої атлетики. Загальна фізична підготовка проводиться в напрямку гармонійного розвитку школярів. Саме ігри мають особливо важливе значення, тому що вони мають здатність поєднувати такі окремі якості, як сила, швидкість і витривалість та направляють їх в одне русло.
У віці 12-13 років хлопчики й дівчата, віддаючи перевагу грі, можуть виконувати і легкоатлетичні вправи. Діти починають цікавитися технікою того виду легкої атлетики, який доступний їм. З цього часу поряд з ігровим методом, що як і раніше залишається основним, варто застосовувати метод вправ. В іграх діти звичайно виконують роботу середньої і дуже високої інтенсивності. При цьому навантаження і відпочинок чергуються, що добре впливає на серцево-судинну систему і весь організм у цілому. Необхідно при підборі ігор дотримуватися також відомого в педагогіці правила поступового переходу від легкого до складного. Для визначення ступеня труднощів ігор варто враховувати кількість елементів, що входять у гру (біг, стрибки, метання і т. д.). Ігри, у які входить менша кількість елементів, є більш легкими. В цілому аналіз наукової та методичної літератури свідчить, що методика проведення уроків фізичної культури з використанням рухливих ігор і естафет з метою розвитку фізичних якостей школярів і з урахуванням їх вікового періоду (сенситивного - найкращого для їх розвитку) достатньо розроблена.
Аналіз методичних напрямків і концептуальних підходів, запропонованих авторами багатьох наукових досліджень, визначив провідну роль розвитку швидкісних можливостей в підлітковому віці, що в свою чергу забезпечує позитивний вплив на підвищення працездатності, на розвиток витривалості як на цьому етапі навчання, так і в подальшому житті [2, 3]. Швидкість
проявляється в наступних формах: схований період рухової реакції, темп рухів і їх точність у часі, швидкість переміщення окремих ланок тіла в просторі [5, 8].
У віці 8-12 років зростання максимальної швидкості бігу обумовлене прудкістю рухів, а у віці 12-14 років швидкість зростає основним чином за рахунок зростання швидкісно-силових якостей і м’язової сили. З метою розвитку прудкості необхідно прагнути до максимального темпу бігу і частоти рухів. Дуже корисними є спортивні і рухливі ігри, вправи в ігровій та змагальній формах [3, 6, 8]. Комплексно-варіативний метод виконання бігових і стрибкових вправ є найбільш ефективним [2, с. 99].
Таким чином, дуже важливо добитися неперервного зростання спеціальних координаційних процесів і м’язових зусиль, тобто забезпечити вибір цілеспрямованого ефективного методу. Але, як на нашу думку, в науково-методичній літературі недостатньо висвітлено:
• методичні підходи до організації спеціальних легкоатлетичних вправ, спрямованих на удосконалення в техніці бігу з включенням ігрових завдань;
• варіанти ефективних вправ, які на практиці найчастіше пропонуються як вправи структурної подоби із змагальними в легкій атлетиці, що робить неможливим їх правильне виконання учнями;
• оптимальне співвідношення кількісних і якісних параметрів спеціальних легкоатлетичних вправ, виконання яких пов’язано з особливостями їх впливу на організм школярів.
Роботу виконано за планом НДР кафедри теорії та методики фізичного виховання Бердянського державного педагогічного університету на 2011-2012 рр.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета дослідження. Теоретично обґрунтувати та експериментально виявити: по-перше, на
основі використання ігрових завдань з учнями середнього шкільного віку домогтися підвищення їх рухової активності, що дозволить позитивно впливати на стан їхнього здоров’я, працездатності та фізичної підготовленості; по-друге, пошук ефективної послідовної і системної дії використання спеціальних вправ, оптимального співвідношення кількісних і якісних параметрів технічної та фізичної підготовленості учнів під час занять легкоатлетичними вправами, їх вплив на кінцевий результат.
У процесі занять з досліджуваними групами були поставлені такі завдання:
1. Вивчити стан питання про рівень розвитку фізичної підготовленості підлітків за літературними джерелами.
2. Проаналізувати основні засоби навчання та стан і рівень фізичної підготовленості школярів.
3. Розкрити суть особливостей використання ігрових завдань і спеціальних легкоатлетичних вправ, спрямованих на удосконалення в техніці бігу, розвитку швидкості й швидкісно-силової підготовленості учнів.
Методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури, педагогічні спостереження уроків фізичної культури, хронометрування, педагогічне
І ПЕДАГОГІКА І
та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту
тестування й педагогічний експеримент з обов’язковим дотриманням таких умов:
1. Урок фізичної культури з легкої атлетики проводиться в ігровій формі [6, с. 119] і на засадах концепції тренування (В.К. Бальсевич, В.Г. Большенков та інші), з урахуванням поступового збільшення та регулювання навантажень, що визивають відповідні реакції організму і його адаптацію. Ігровий метод не повинен протиставлятися звичайним засобам і методам підготовки, а доповнювати їх, відповідати шкільній програмі та сприяти більш повному вирішенню задач підготовки учнів. Поступово збільшувалася кількість часу на уроці для рухливих та спортивних ігор (баскетбол, футбол) та естафет з 15-20% ( 2- й і 4-й тиждень) на початку експерименту, до 30-50 % на кінець експерименту, а також у тижневому розкладі (наприклад: 1 урок тижня - 15-20%, 2 урок - 30-50%).
При підборі ігор ми керувалися наступними рекомендаціями [3, 6]: ігрові засоби потрібно
використовувати також у підготовчій частині, комбінуючи їх зі звичайними вправами, які застосовуються для розігрівання; естафети варто проводити в першій половині основної частини уроку. Естафетний біг по колу є обов’язковою частиною, тривалість і кількість якого залежить від часу відведеного на ігрові вправи в основній частині уроку, після вирішення задач по навчанню техніці бігу. В. А. Трофимов вважає, що в основному повинні застосовуватися ігри, що складаються з бігу (ривків, утікання від партнера, лову його) [6,с.125], а особливу увагу треба приділяти ігровим засобам, що розвивають силу ніг і стрибучість. Стрибки, підскоки мають бути різноманітними і виконуватися з різних вихідних положень (через перешкоди, без перешкод, до гравця, від гравця, стрибки за м’ячем і т.д.) Стрибки, які застосовуються під час ігор, відрізняються тим, що в них немає спеціально підібраного розбігу, і виконуються вони будь-яким способом, в залежності від умов. Ці особливості стрибків роблять їх виключно цінними для розвитку в гравців координації і швидкості дій. Естафети, що складаються з різноманітних стрибків, краще проводити наприкінці основної частини уроку.
2. Якісні зміни в фізичному стані та підготовці школярів забезпечуються системою уроків, на яких вони виконують в різних пропорціях і навантаженнях ігрові завдання та спеціальні бігові і стрибкові вправи, які спрямовані в першу чергу на розвиток швидкісних можливостей. На кожному уроці, в кожній черговій пробіжці учень повинен намагатися перевершити свою максимальну швидкість бігу, а кількість пробіжок, виконана кожним учнем, визначається моментом, з якого починалось знижування швидкості бігу. Після цього, пробіжки, що мають за мету розвиток швидкості бігу, варто припинити. Бігові і стрибкові вправи виконуються повторно за комплексно - варіативним методом (наприклад, 1 - частий біг на місці, високо піднімаючи коліно, різке прискорення на 5- 15 метрів і далі комплекс бігових вправ: біг з закиданням
гомілок, «дріботливий» біг, різні види скоків. Кожна вправа з прискоренням на 5 - 7метрів через 10 - 20 метрів ходьби або бігу - індивідуально, загальна відстань виконання - 40 - 60 метрів.
3. Варіативного чергування зусиль в блоці бігових вправ, наприклад, в 1- й серії - виконувати легко, вільно, з максимальним розслабленням; 2 серія - швидке виконання у %, з контролем рухів; 3 серія - біг на максимальний результат. Крім того, використовуємо біг по повороту, біг з гандикапами, естафетний біг по колу, біг на різні дистанції із зміною темпу та метод змагання з виставлянням оцінок за техніку виконання. На наступних уроках поступово збільшується дистанція бігу і складність виконання завдання - удосконалювання в техніці бігу з використанням різного положення низького старту. З метою розвитку спритності, координації рухів, швидкісно-силових здібностей використовувалися вправи основної гімнастики, спеціально-підготовчі вправи метальників, силові вправи. Обсяг та інтенсивність їх виконання зменшувалися відповідно до зростання долі використання рухливих ігор та естафет.
4. Дотримуватися рекомендацій відомого фахівця з легкої атлетики В.В.Петровського щодо пріоритетного розвитку фізичних здібностей у порівнянні з іншими учбово-тренувальними завданнями, домагатися більш повного і всебічного розвитку фізичних якостей учнів; уникнення надмірних навантажень, враховуючи при цьому, що добір фізичних вправ залежить від багатьох факторів, насамперед, від рівня підготовленості учнів, застосування різносторонніх вправ для розвитку сили, спритності, гнучкості (наприклад, зміна поз, поза з розтягом певних м’язів змінюється позою, яка передбачає їх скорочення), переключення навантаження на інші частини тіла, зміна напрямків їх впливу на організм. На всіх уроках легкої атлетики здійснюється диференційований підхід до навантаження учнів шляхом контролю за ЧСС і візуального спостереження за учнями.
Організація дослідження. Дослідження проводились на базі загальноосвітньої школи №11 м. Бердянськ, у ході яких впродовж 16 уроків (вересень-жовтень 2010) учням пропонувались ігрові та легкоатлетичні вправи. Було обстежено 79 практично здорових учнів 6-7 класів ( дівчата та хлопці).
Рівень розвитку швидкісних можливостей контрольної і експериментальних груп хлопців та дівчат кожного класу був приблизно рівним, а строки й умови проведення дослідження були рівнозначними. У всіх класах на розвиток фізичних якостей, удосконалення в техніці виконання спеціальних вправ бігунів виділялась однакова кількість часу, але в експериментальній групі (38 учнів), більшість вправ виконувалися варіативним та ігровим методом і були переважно спрямовані на розвиток швидкості і швидкісно-силових якостей. Для корекції педагогічного впливу у фізичній і технічній підготовці школярів використовувалися методи візуальної оцінки і тестування.
32011
л
Таблиця 1
Динаміка зміни швидкості бігу на 60- метрову дистанцію учнями 6-7 класів контрольної та експериментальної групи
Група Час обстеження Різниця
До педагогічного експерименту Після педагогічного експерименту Абсолютна величина % Відносна величина %
п| М±т п І М±т
6 клас (дівчата)
Контрольна 111 10,85±0.26 111 10.75±0,23 - 0,10 0,92
Експеримент 8 10,80± 0.29 8 10.62± 0,22 - 0,18 1,66
6 клас (хлопці)
Контрольна 99 10,73± 0,16 99 10,60±0,17 - 0,13 1,12
Експеримент 112 10,69± 0,16 112 10,35 ± 0,22 - 0,34 3,18
7 клас (дівчата)
Контрольна 88 10.63± 0,21 88 10,51 ± 0,22 -0,12 1,12
Експеримент 112 10,66± 0,20 112 10,28± 0.21 -0,38 3,56
7клас (хлопці)
Контрольна 113 9,54± 0.14 113 9,39± 0,13 -0,15 1,57
Експеримент 66 9,53± 0,27 66 9,22± 0,27 -0,31 3,25
Результати дослідження.
Порівняльний аналіз даних, отриманих нами в ході дослідження, довів правомірність наших припущень відносно того, що системне і направлене використання ігрових методів навчання і тренування школярів під час виконання ними різноманітних бігових та стрибкових вправ має сприяти розвитку швидкісних можливостей. Отримані результати опрацьовані статистично і представлені в таблиці 1.
Як видно з таблиці, результати бігу на 60-метрову дистанцію покращилися у всіх класах, при цьому слід виділити більш виразну динаміку у підлітків експериментальної групи. Так, приріст середнього показника швидкості в експериментальному 6 класі забезпечив вихід класу на достатній рівень компетентності згідно вимог навчальних нормативів і перевищував відповідно контрольний клас на 0,8 с., у дівчат і 0,21 с., у хлопців.
Середні показники результатів бігу на 60 метрів експериментального 7 класу відповідають вимогам навчальних нормативів до високого рівня компетентності і перевищували відповідно у дівчат на 0,26с., і у хлопців на 0,16 с., результати учнів контрольного класу. Статистична обробка результатів проведена методами варіаційної статистики з використанням парного ^ критерію Стьюдента показала при р<0,05 статистично значиму вірогідність різниці між середніми показниками бігу на 60 метрів на початку та в кінці дослідження в експериментальних класах, що свідчить про не випадковість різниці між результатами та ефективністю проведення уроків. Такі ж розрахунки в контрольних класах виявили нижчі показники ^критерію статистично значимих або статистично невизначених. Розрахунки за двовибірковим ^ критерієм Стьюдента при р<0,05 за недостатньої кількості досліджуваних та нерівними складами контрольних і експериментальних класів показали статистичну невизначеність або статичну незначимість.
Аналізуючи результати, які були отримані у дослідженні, можна зробити висновок, що позитивні зрушення відбулися за рахунок послідовних і системних дій проведення уроків з легкої атлетики та використання різноманітних легкоатлетичних вправ, а також їх проведення в основному за варіативними та ігровими методами.
Крім того, треба враховувати позитивні зміни у психологічному стані підлітків. Так, завдяки цілеспрямованим діям педагогів, вдалося значно підвищити мотивацію школярів до занять фізичними вправами, відвідування уроків фізичної культури досягло 100%, зросла рухова активність і покращилася учбова дисципліна школярів, що дало змогу підняти моторну щільність уроків до 90%.
Висновки.
Підсумовуючи викладене вище, варто зробити такі висновки й рекомендації:
1. Використання рухливих ігор та легкоатлетичних вправ на уроках фізичної культури в середніх класах дає змогу педагогічним працівникам досягти кращих результатів навчання в зміцненні здоров'я і розвитку функціональних можливостей організму учнів, покращення їх фізичної підготовленості, а також створює позитивні умови для формування стійкого інтересу до занять фізичною культурою.
2. У підлітковому віці до 50% часу уроку треба відводити ігровим вправам та естафетам.
3. При підборі ігор треба керуватися правилом, що бігові й стрибкові вправи повинні мати цілеспрямований, але в той же час варіативний, різноманітний характер впливу на розвиток швидкісних можливостей школярів, особливо на їх зусилля ( ефект “переключення “).
Перспективи подальших досліджень передбачають створення нових методичних підходів щодо проведення занять з легкої атлетики на уроках фізичної культури в школі.
І ПЕДАГОГІКА І та медико-біологічні
проблеми фізичного виховання і спорту
Література:
1. Бальсевич В.К. Концепция альтернативных форм организации физического воспитания детей и молодежи / В.К. Бальсевич // Физическая культура: Воспитание, образование, тренировка. -1996.- №1.- С. 23-25.
2. Зубов Е.В. Формування в майбутніх учителів фізичної культури готовності до проведення занять з бігу / Е.В. Зубов //Збірник наукових праць БДПУ (Педагогічні науки). - 2007. - № 3.- С. 94-101.
3. Петровский В.В. Бег на короткие дистанции (спринт) / В.В. Петровский. - М.: ФИС, 1978. - 80 с.
4. Платонов В.М. Теорія спорту / В.М.Платонов. - Київ: Вища школа,1987. - 362 с.
5. Репнівський С.М. Фізична підготовленість дітей середнього шкільного віку / С.М. Репнівський, В.І. Попов //Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - 2009. - № 5. - С. 229-232.
6. Трофимов В.А. Застосування рухливих ігор та естафет у легкій атлетиці в умовах кредитно-модульної системи навчання / В.А. Трофимов, ГМ. Шилкін. - Бердянськ: БДПУ, 2009. -129 с.
7. Федірко М.О. Роль активізації рухового режиму підлітків у покращенні їх фізичних якостей / М.О.Федірко, Л.А.Никифорова //Збірник наукових праць (Педагогічні науки). - 2003. - №1. - С. 150-154.
8. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів / Б.М. Шиян. -Частина 2. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2002. - 248 с.
Информация об авторах:
Зубов Евгений Вячеславович
Бердянский государственный педагогический университет ул. Шмидта 4, г. Бердянск, Запорожская обл., 71100, Украина. Трофимов Владимир Анатолиевич [email protected]
Бердянский государственный педагогический университет ул. Шмидта 4, г. Бердянск, Запорожская обл., 71100, Украина.
Поступила в редакцию 08.08.2011г.
References:
1. Bal'sevich V. K. Fizicheskaia kul’tura: vospitanie, obrazovanie, trenirovka [Physical culture: upbringing, education, training], 1996, vol.1, pp. 23-25.
2. Zubov E. V. Formuvannia v majbutnikh uchiteliv fizichnoyi kul’turi gotovnosti do provedennia zaniat’ z bigu [The formation of future teachers of physical culture of readiness to conduct classes of run
]. Zbirnik naukovikh prac’BDPU (Pedagogichni nauki) [Scientific Papers BSPU (Pedagogical Sciences)], 2007, vol.3, pp. 94-101.
3. Petrovskij V. V. Beg na korotkie distancii (sprint) [Sprint (sprint)], Moscow, Physical Culture and Sport, 1978, 80 p.
4. Platonov V. M. Teoriia sportu [Theory of sports ], Kiev, High School, 1987, 362 p.
5. Repnivs’kij P. M. Pedagogika, psihologia ta mediko-biologicni problemi fizicnogo vihovanna i sportu [Pedagogics, psychology, medical-biological problems of physical training and sports], 2009, vol.5, pp. 229-232.
6. Trofimov V. A., Shilkin G. M. Zastosuvannia rukhlivikh igor ta estafet u legkij atletici v umovakh kreditno-modul’noyi sistemi navchannia [The use of outdoor games and relay races in athletics in terms credit-module system ], Berdyansk, BSPU Publ., 2009, 129 p.
7. Fedirko M. O., Nikiforova L. A. Rol’ aktivizaciyi rukhovogo rezhimu pidlitkiv u pokrashchenni yikh fizichnikh iakostej [Role of activation of the motor mode teenagers in improving their physical qualities]. Zbirnik naukovikh prac’ (Pedagogichni nauki) [Scientific Papers BSPU (Pedagogical Sciences)], 2003, vol.1, pp. 150-154.
8. Shiian B. M. Teoriia i metodika fizichnogo vikhovannia shkoliariv [Theory and methods of physical education schoolboys], Ternopil, Study book-Bogdan, 2002, Part 2, 248 p.
Information about the authors:
Zubov Evgenij Viacheslavovich
Berdyansk State Pedagogical University
Schmidt str.4, Berdyansk, Zaporozhye region, 71100, Ukraine.
Trofimov Vladimir Anatolievich
Berdyansk State Pedagogical University
Schmidt str.4, Berdyansk, Zaporozhye region, 71100, Ukraine.
Came to edition 08.08.2011.
з2
