CC BY
62
УДК 342.51
М1СЦЕ КОНСТИТУЦ1ЙНО-ПРАВОВО1 В1ДПОВ1ДАЛЬНОСТ1 УРЯДУ СЕРЕД 1НШИХ ВИД1В ЮРИДИЧНО1 В1ДПОВ1ДАЛЬНОСТ1
А. О. МУРТЩЕВА,
астрант кафедри державного будiвництва, Нащональний юридичний утверситет iменi Ярослава Мудрого, м. Хартв
Досл1джено конституцтно-правову в1дпов1дальн1сть, особливост1 в1дпов1дальност1 уряду, окремих аспектгв сп1вв1дношення конституцтно-правовог з Iншими видами соц1ально1 вгдповгдальностг.
Ключов1 слова: конституцшно-правова вщповщальшсть, позитивна юридична вщповщальшсть, уряд, конституцшна вщповщальнють уряду, конституцшний делшт.
чЗ чУ //ЮЙ4Н си\
На сучасному еташ державно-правового розвитку постае завдання вдосконалення мехашзм1в функцюнування системи державно! влади, що передбачае, зокрема, наявшсть таких контрольних повноважень м1ж окремими 11 гшками, що забезпечують здатшсть адекватно вщреагувати на неконституцшш або незаконш ди чи безд1яльнють з боку тдконтрольних суб'еклв. Саме система стримувань 1 противаг дозволяе реаизувати так званий внутршнш контроль, що вщбуваеться всередиш державного мехашзму. Проте реал1защя цього контролю в Укра!ш дос зштовхуеться з проблемами
Шт я Им I/ 1 11 1 1 11 »
правового та практичного характеру, одшею з яких е незавершенють формування шституту конституцшно-правово! вщповщальност оргашв державно! влади.
Становлення шституту конституцшно! в1дпов1дальност1 в Укра!ш вщбувалося здебшьшого на доктринальному р1вш за вщсутносл надежного правового регулювання його в Основному Закош та поточному законодавствь Хоча саме цей вид вщповщальност вченими трактуеться як додаткова умова юнування галуз1 конституцшного права, в наущ не склалося единого розумшня
його природи. Недостатньо розробленою, зокрема, е концепщя конституцшно1' вщповщальносп уряду, вiдсутнiй 11 ч^кий категорiальний апарат, що ускладнюе практичне застосування цього засобу забезпечення конституцшно1 законности
Окремi питання конституцшно-правово1 вщповщальност дослiджувалися такими вiтчизняними та зарубiжними науковцями, як С. С. Алексеев, Н. А. Боброва, В. О. Виноградов, Т. Д. Зражевська, А. О. Кондрашев, Н. М. Колосова, О. О. Кутафш, Л. Р. Наливайко, П. М. Рабшович, Ю. М. Тодика
\\ у /I
та iн. В останнi роки до ще1 проблематики звертались Ю. Г. Барабаш, Н. М. Батанова, О. I Наливайко, Н. В. Павловська, С. Г. Серьогша, О. В. Совгиря та ш. Проте науковi розробки шституту конституцшно-правово1' вщповщальноси уряду носять або фрагментарний характер, або ж здшснюються в межах теори полггично1' вiдповiдальностi.
1Х> / \ II / \ I \ II ■ \ ^ \
Метою cmammi е дослiдження теоретичних основ шституту конституцшно-правово! вiдповiдальностi уряду, встановлення специфiчних ознак, що дозволяють визначити 11 мiсце серед iнших видiв юридично! вi дповi дал ьностi.
Розробка концепци конституцшно! вiдповiдальностi у вiтчизнянiй та зарубiжнiй науцi, прирощення 11 категорiального апарату зумовили появу пропозицш щодо виокремлення рiзних видiв конституцшно1' вiдповiдальностi, а саме: за порушення виборчого законодавства, парламентсько1, президентсько1, урядово1 та шших видiв. Поряд iз цим у науковш лiтературi робиться акцент на комплексний характер конституцшно-правово1' вiдповiдальностi, висловлюються заперечення проти такого подшу. Не вдаючись до аналiзу пропонованих у лiтературi класифiкацiйних критерив, варто зауважити, що дослiдження окремих видiв конституцшно1' вiдповiдальностi не заперечуе, на нашу думку, таких 11 загальних ознак, як юридична природа, комплекснють, полiтичний характер, спрямованiсть на основну мету - захист Основного Закону Укра1ни та дотримання конституцшно1' законностi, проте сприятиме грунтовшшому дослщженню пiдстав, суб'ектiв, iнстанцiй вiдповiдальностi,
механiзмiв реаизаци, санкцш, що застосовуються до органiв державно1 влади, 1х посадових осiб. Тобто мова йде скорше не про виокремлення самостшних видiв, а про використання тако1 категорп систематики як тдвид у межах одного виду. У свою чергу, конституцшно-правова вщповщальнють належить до бiльш загально1 категорп - «юридична вщповщальшсть», яка також не отримала однозначного доктринального розумшня.
Визначення поняття «юридична вщповщальшсть» рiзняться в залежностi
вiд домшуючо1' ознаки, якою пояснюеться 11 сутнiсть. Тому 11 визначають або як
|\ NX J
обов'язок особи [1, с. 371], або як здатшсть суб'екта зазнавати заходiв впливу [8, с. 25-26], чи як мiру державного примусу, що тягне для правопорушника обов'язок зазнавати несприятливих наслщюв [9, с. 375], а також як правовщносини, реалiзацiю санкцiй, реакщю держави на скоене правопорушення [7, с. 590-591] та ш.
/ 1 И / |\ /| \ II ^ \ ^ \
Незважаючи на рiзноманiтнiсть пiдходiв, можливо виокремити найбiльш розповсюдженi в лiтературi ознаки юридично1 вiдповiдальностi, яким повною мiрою вiдповiдае конституцiйно-правова i, зокрема, вiдповiдальнiсть уряду:
1) негативна ощнка з боку суспiльства i держави протиправно1 поведiнки;
2) закршлення в нормах права; 3) зв'язок з державним примусом (що е одшею з вщмшностей двох рiзновидiв соцiальноl вiдповiдальностi - юридично1 i полiтичноl); 4) здiйснення уповноваженими органами з додержанням особливого процесуального порядку (особливютю конституцiйноl вiдповiдальностi уряду е регламентащя процедури 11 застосування на рiвнi Конституцil. Також для конституцшного права, на вiдмiну вiд цившьного та кримiнального, не характерна наявшсть окремих процесуальних галузей, а порядок застосування рiзних заходiв конституцiйно-правовоl вщповщальносл суттево рiзниться).
Розгляд конституцiйно-правовоl вщповщальносп в системi юридично1 вiдповiдальностi передуЫм вимагае дослiдження одного з найбшьш дискусiйних питань теоретичного характеру - виокремлення позитивное" (активно1) юридично1 вщповщальносл. Визнання наявностi виховно1 функцil
права поставило ще перед радянськими науковцями питання можливост юнування вщповщальност без покарання, направлено! на майбутш ди. Причому найбшьш гострою ця проблематика була саме в державному (конституцшному) прав1.
Так, Н. О. Боброва та Т. Д. Зражевська зазначали, що найважлившою особливютю державно-правово! вщповщальност е перенесення центру тяжшня з ретроспективного аспекту на позитивний, тому вона виражаеться, з одного боку, у вщповщальному за щось перед ким-небудь сташ суб'екта (позитивний
л /I
аспект), а з шшого - в об'ективно примусовому зазнаваш м1р впливу в раз1 безвiдповiдадьно! поведшки (ретроспективний аспект) [5, с. 49]. Причому науковщ не заперечували, що е галузi права, якi мають виключно ретроспективну вiдповiдальнiсть (позитивна вiдповiдальнiсть в охоронних галузях - сфера правосвщомост^. Проте, на !хню думку, е галузi переважно регулятивного змюту, якi спираються на позитивну юридичну вщповщальшсть [5, с. 17]. Прикладами таких протилежних галузей мали б слугувати кримiнальне та державне (конституцшне) право.
Сучасний етап розвитку науки конституцшного права також не позбавлений дискуси щодо дихотомiчного подшу конституцшно-правово! вiдповiдадьностi. Виокремлення вiтчизняними науковцями позитивного аспекта конституцшно! вiдповiдадьностi зумовлюе розкриття !! особливостей одночасно i як виду юридично!, i як форми соцiадьно! вiдповiдадьностi. Наприклад, Л. Р. Наливайко зазначае, що конституцшно-правова
|| I II1 7 I ■ Г^ 1111 I V
вiдповiдадьнiсть, виступаючи у своему позитивному аспект^ становить вищу форму соцiально! вщповщальност та в цiй якостi об'еднуе полггичну, моральну та юридичну вщповщальшсть [16, с. 27]. Н. В. Павловська вважае, що цей вид вщповщальносп закршлюе: соцiальну вiдповiдальнiсть, що вимагае свщомо! та iнiцiативно! поведшки всiх суб'ектiв конституцiйного права; загальш начала вiдповiдадьностi за правопорушення як орiентир для iнших галузей права; конкретш види конституцiйно-правово! вiдповiдадьностi [17, с. 24-25]. Розкриваючи змют активно! вщповщальносл як вiдповiдно! та вщповщально!
поведшки, юридично! компетентности усвщомлення правового обов'язку та неухильне його виконання, науковець вщносить до не! саме конституцшно-правову вщповщальнють Прем'ер-мiнiстра, мiнiстрiв тощо, а до ретроспективно! - вiдповiдальнiсть екс-глави держави [17, с. 25]. Видаеться, що цей шдхщ репрезентуе поширення позитивного аспекту не на всю конституцшну вщповщальшсть, а лише на вщповщальшсть певно! категорп суб'ектiв, на один з 11 рiзновидiв.
У контекст розгляду питання про конституцiйно-правову
\\ /I
вiдповiдальнiсть уряду варто звернути увагу на ще один аспект розумшня сутностi активно! (позитивно!) вщповщальносл - пiдзвiтнiсть i пiдконтрольнiсть. Так, Т. Д. Зражевська зазначае, що термш «вщповщальнють» використовуеться в конституцшному (державному) правi, зокрема тодi, коли необхщно встановити особлив ий характер взаемовщносин суб'ектiв
/ Sr/1 111. / \ • /• \ I Л-
державного права, специфiчну форму тдзвггност^ пiдконтрольностi [9, с. 23]. А. О. Кондрашев розумiе позитивну вщповщальнють як «правовий зв'язок мiж володарюючим суб'ектом та пiдвладним (шдзв^ним), котрий реалiзуеться в дискрецiйному правi володарюючого суб'екта застосовувати державно-владнi засоби впливу, орiентуючись, передовсiм, на особистий суб'ективний розгляд» [12, с. 40]. Такий тдхщ дае змогу науковцевi виокремити в межах конституцiйного права два рiзновиди вiдповiдальностi - конституцшно-правову i полiтичну (або позитивно конституцшну) [12, с. 40-41]. Отже, фактично констатуеться тотожнють рiзних за своею природою видiв соцiальноl вiдповiдальностi - юридично! та полггично!.
Особливо гостро в науцi конституцшного права дискутуеться питання щодо природи вщповщальносл вищого органу виконавчо! влади. Поширеним поглядом вiтчизняних науковцiв на вщповщальнють уряду е визнання 11 лише як полiтичноl, хоча при цьому невизначеним залишаеться мiсце само! полiтичноl вiдповiдальностi - чи вона е особливим рiзновидом соцiальноl вщповщальносп поряд з юридичною, чи ототожнюеться з конституцшно-правовою. 1снують й iншi погляди на природу конституцшно! вiдповiдальностi
уряду. Наприклад, Ю. Г. Барабаш вважае, що вона не вщтворюе повнiстю модель полггично! або юридично! вiдповiдадьностi, а тому припускае, що «парламентська вiдповiдадьнiсть Уряду мае свою особливу природу i становить собою особливий вид вГдповщальносп в сферi державно! влади, що мае риси як полггично!, так i юридично!, а саме конституцшно-правово! вщповщальност^ тобто перебувае на стику цих двох видГв вГдповГдальностГ» [2, с. 14]. С. Г. Серьогша, навпаки, наголошуе на доцшьностГ розмежування
конституцшно-правово! Г полГтично! вГдповГдальностГ уряду з огляду на рГзну
• Г-Д\ У 1пП
!хню природу, шдстави, цш, наслщки. Причому конституцшно-правова вГдповГдальнГсть, зазначае науковець, як самостшний вид юридично! вГдповГдальностГ, може застосовуватись тшьки за правопорушення (делшти) в конституцшному правГ [18, с. 448].
Останш дослщження проблематики позитивно! вщповщальностГ дозволяють науковцям зробити висновок про те, що вона не зводиться лише до категорш «обов'язок», «правомГрна поведшка», «усвщомлення обов'язку», а е ширшою за щ явища [15, с. 6] та мае власш мГри, так як суб'ективш юридичш права, законш штереси та обов'язки, що визначають вид, обсяг, межГ правомГрно! поведшки суб'екта [15, с. 14].
Сучасний етап розвитку теори конституцшно-правово! вщповщальностГ оргашв публГчно! влади, зокрема уряду, на нашу думку, потребуе в першу чергу розробки !! понятшного апарату з огляду на традицшний погляд на природу юридично! вщповщальносл як вГдповГдальностГ за вчинене неправомГрне
- Ш/Ш в ш /1 71 ■ I 11 в 1 I /
дГяння. В умовах вГдсутност одностайност шдходГв до природи урядово! вГдповГдальностГ, недосконалостГ правових процедур !! застосування, недостатньо! розробленост шституту конституцшних делГклв надмГрне акцентування уваги на позитивному аспект може, на наш погляд, ускладнити подальшГ науковГ розробки щодо чгткого розмежування юридично!, полгтично! Г морально! вадповадальносл та обгрунтування належностГ уряду та урядовщв до суб'ектГв конституцшно-правово! вГдповГдальностГ. Бгльш того, в умовах сучасного вГтчизняного державотворення активна юридична вщповщальшсть
може стати, як зазначають дослщники, науковим «обгрунтуванням» фактично! безвщповщальност влади, начебто вщповщально! передуЫм в позитивному сенс [4, с. 89].
Отже, подальше дослщження конституцшно! вщповщальност уряду потребуе вивчення основних рис юридично! вiдповiдальностi та розгляду !х стосовно вищого органу виконавчо! влади.
Однiею з ознак будь-якого рiзновиду юридично! вiдповiдальностi е наявшсть юридично! (порушення норм права) i фактично! (реально вчинене правопорушення) тдстав застосування. У теори конституцшно-правово! вщповщальносл таке правопорушення носить назву «конституцшний делiкт» i розумiеться як дiяння (дiя або бездiяльнiсть), котре визнаеться законом протиправним i тягне за собою застосування заходiв конституцшно-правово! вщповщальносп [14, с. 430]. Н. М. Батанова визначае конституцшний делшт як суспшьно небезпечне, протиправне, винне дiяння (дш або бездiяльнiсть), що посягае на конституцшний лад та його шститути, за вчинення якого передбачена конституцшно-правова вiдповiдальнiсть [3, с. 35]. Специфша конституцiйних делiктiв полягае в тому, що, на вщм^ вiд кримшального й адмiнiстративного права, де юнуе легальне визначення правопорушення на рiвнi кодифiкованих актiв, часто на законодавчому рiвнi вiдсутне пряме закрiплення склащв правопорушень у сферi конституцiйного права (особливо характерно для урядово! вщповщальносл), або ж пiдставами настання конституцшно! вiдповiдальностi вважаеться злочин (у випадку iмпiчменту президента). Проте варто зазначити, що деякi науковцi розмежовують пiдстави вiдповiдальностi президента: для конституцiйноl вiдповiдальностi - це висунення парламентом обвинувачення у вчиненнi державно! зради або iншого тяжкого злочину, для кримшально! - саме вчинення злочину [11, с. 68].
Для галузевих наук характерне розмежування ступеня суспiльно! небезпечностi дiянь, як1 визнаються правопорушеннями. Це, в першу чергу, пов'язано з традицiйним розумiнням настання кримшально! вщповщальносп за суспiльно небезпечш дiяння, а адмiнiстративно! - за суспшьно шюдлив^ В
цившьному та трудовому npaBi ця ознака не е головною при визначенш правопорушення. Наука конституцшного права не виробила единого розумшня ще! проблеми. На думку О. О. Кутафша, особливостi конституцшно-правово! вiдповiдальнiсть обумовленi специфiчними властивостями конституцшного права як галуз^ вона е похщною вiд предмета i метода правового регулювання [14, с. 390]. У свою чергу, Ю. М. Тодика зазначив, що специфiка предмета ще! галузi права виявляеться в тому, що li норми регламентують вiдносини, якi
складаються в у^х сферах життедiяльностi суспiльства, закpiплюють
\\ \
насамперед основнi принципи, що визначають устрш держави i суспшьства [13, с. 7]. Отже, об'ектом посягання конституцiйних делiктiв е щ основоположнi для держави суспiльнi вщносини. Проте О. О. Кутафiн зазначае, що конституцшне правопорушення не спричиняе таких тяжких наслщюв, якi здатнi завдати
серйозну шкоду конституцшному ладу краши, таких, якi може нанести
/ ¿> П I / \ / \ ///
злочин [14, c. 430]. Така оцiнка, на наш погляд, е досить стрною з огляду на
об'ект правопорушень в конституцшному правь Бшьш того, визнання об'ектом
посягання конституцiйних делiктiв ii суспiльнi вiдносини, що визначають
суспшьний i державний устpiй, дозволяе вщмовитись вiд зведення пiдстав
настання вщповщальност уряду лише до розсуду парламенту або президента,
1хньо1 оцiнки ефективност урядово!' дiяльностi. Також об'ект посягання може
стати кpитеpiем розмежування конституцшно!' та iнших видiв юридично!'
вiдповiдальностi. Так, об'ектом дисциплiнаpного проступку е тpудовi
вiдносини, що виникають в проце^ виконання трудових обов'язкiв. Проте
В И И И V1/111 liiii v " v''
проблема спiввiдношення цих видiв вщповщальност стосуеться бiльше вiдповiдальностi депутатiв за порушення трудово!' дисциплiни, анiж вщповщальност уpядовцiв, оскiльки вiтчизняне законодавство вщносить членiв Кабiнету Мiнiстpiв Украши до полличних посад, на якi не розповсюджуеться трудове законодавство та законодавство про державну службу.
Слушною видаеться думка Н. М. Батаново!', яка вважае, що допоки на законодавчому piвнi не будуть закршлеш конкретш пiдстави конституцшно-
правово! вщповщальносп уряду, прийняття парламентом резолюцй недовiри уряду буде залишатися лише мiрою пол^ично! вiдповiдальностi [3, с. 153]. Таке закршлення в практичнiй площинi зштовхуеться з низкою проблем, серед яких засадничою е складнiсть нормативного формулювання ознак об'ективно! сторони конституцiйних делшта, !хнього конкретного перелiку. Пропонованими в юридичнш лiтературi е загальнi формулювання «невиконання або неналежне виконання повноважень», «порушення Конституцi! або законiв» та ш. Але це площина узагальнених понять, яю, на нашу думку, не повинш застосовуватись до
гД\ \ ///О
оцiнки дiй вищих оргашв державно! влади та !хшх посадових осiб як едино можливi та доцiльнi. Серед бiльш конкретизованих складiв конституцiйних делiктiв, як приклад, можна було б закршити неприйняття Кабiнетом Мiнiстрiв Укра!ни в установлений Конститущею Укра!ни та бюджетним законодавством строк постанови про схвалення проекту Закону Укра!ни «Про Державний бюджет Укра!ни» та направлення проекту на розгляд Верховно! Ради Укра!ни, що неодноразово мало мюце у впчизнянш практицi (у 2007, 2008, 2010, 2014 рр.). Проте в цьому разi постане питання спiвмiрностi покарання вчиненому правопорушенню, адже единою ефективною конституцшною санкцiею в цьому разi вiдповiдно до Основного Закону мала б стати вщставка уряду, але навряд чи вона е необхщною.
Наступною ознакою правопорушення в теорй юридично! вiдповiдальностi е виннiсть, яка означае, що правопорушення е результатом прояву усвщомлено! волi особи. Специфша конституцiйно-правово! вiдповiдальностi в цьому аспект полягае в тому, що !! суб'ектами можуть бути колективш органи публiчно! влади, одним з яких е уряд. На думку представниюв теорй держави i права «лише ri протиправнi вчинки вважаються правопорушеннями, ознакою яких е наявшсть вини» [10, с. 360]. Хоча ця ознака не е характерною для вЫх без виключення галузевих видiв вiдповiдальностi (загальноприйнятим е можливють настання вiдповiдальностi без вини у цившьному правi), для конституцшно-правово! вiдповiдальностi уряду проблемним е саме перегляд змюту категорi! «вина», оскшьки !! традицiйне трактування як психiчного ставлення особи до вчиненого
дшння та його наслщюв не може використовуватись для колективного суб'екту.
Н. М. Батанова пропонуе pозpiзняти вину шдив^альних та колективних суб'екпв конституцшно! вщповщальностг Останню слщ pозумiти як ставлення колективу, яке виражаеться у його домшуючш функцiональнiй волi до вчиненого суспшьно небезпечного дiяння та його наслщюв [3, с. 117]. Протилежний погляд висловлюе В. О. Виноградов, на думку якого вина в конституцшному пpавi мае значну специфiку з огляду на превалювання вiдновлюваноi функци конституцiйно-пpавовоi вiдповiдальностi, тому ставлення до свое: непpавомipноi
\\ /I
поведiнки суб'екта, який посягае на конституцшний правопорядок, переважно не видаеться суттевим [6, с. 146]. Традицшно пpавовiдновлювальна функцiя вважаеться специфiчною рисою цившьно-правово! вiдповiдальностi та трактуеться як вщновлення порушених суб'ективних прав, а у pазi неможливостi - компенсаци наслiдкiв правопорушення. Проте у pозpiзi конституцiйноi
5г/ \\1 Д\ 7 \ I
вiдповiдальностi уряду ця функцiя проявляеться не стшьки у вiдновленнi суб'ективних прав окремих осiб, скiльки у повеpненнi до нормального функцюнування механiзму держави. Бшьш того, цивiльне право виходить з принципу обчислюваносл шкоди, що не е принциповим або навль можливим при обчисленнi наслiдкiв непpавомipних дш оpганiв державно! влади.
Конституцiйно-пpавова вщповщальшсть покликана забезпечувати додержання конституцiйних принцишв, стабiльнiсть та ефективнiсть функцiонування державного апарату, дiяльнiсть оpганiв державно! влади в системi стримувань i противаг. Це повною мipою стосуеться й окремих ii видiв,
ж : IJ ■ I ш 171 ■ ■ I I 1 | I L V Х/
одним з яких е конституцшна вщповщальнють уряду. Незважаючи на те, що право як регулятор суспшьних вщносин здебiльшого вiдстае вiд свого об'екта в розвитку, сьогодш умови системно! державно! кризи як школи обумовлюють нагальшсть вдосконалення правового регулювання конституцшно! вiдповiдальностi оpганiв державно! влади, що своею чергою посилюе потребу в нових теоретичних дослщженнях ще! проблематики. Можна зробити висновок, що за сво!ми ознаками вщповщальшсть уряду не належить до тpадицiйних видiв юридично! або соцiально! вiдповiдальностi, проте перебувае на еташ
свого становлення в межах теори конституцшно-правово! вщповщальносп. Подальшо! науково! розробки в цьому контекст потребують конституцiйнi санкци, делiкти, критери вiдмежування цього виду юридично! вщповщальност вiд полггично!.
Список л1тератури:
1. Алексеев С. С. Проблемы теории права. Курс лекций : в 2 т. - Т. 1: Основные вопросы общей теории социалистического права / С. С. Алексеев. - Свердловск : Свердлов. юрид. ин-т., 1972. - 395 с.
2. Барабаш Ю. Парламентська вщповщальнють Уряду в конституцшнш практищ краш €С та Украши / Ю. Барабаш // Право Украши. - 2007. - № 4. - С. 12-16.
3. Батанова Н. М. Конституцшш делшти в Укрш'ш: проблеми теори та практики : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02 / Н. М. Батанова ; НАН Украши ; 1н-т держави i права iM. В. М. Корецького. - К., 2007. - 238 с.
4. Боброва Н. А. Конституционная ответственность как элемент конституционного строя / Н. А. Боброва // Дайджест. Конституционное правосудие в странах СНГ. - 2003. - 22 (Ч. 2). - С. 88-93.
5. Боброва Н. А. Ответственность в системе гарантий конституционных норм (государственно-правовые аспекты) : монография / Н. А. Боброва, Т. Д. Зражевская. -Воронеж : Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 1985. - 156 с.
6. Виноградов В. А. Конституционно-правовая ответственность: системное исследование : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.02 / В. А. Виноградов. - М., 2005. - 348 с.
7. Грищук В. Негативная (ретроспективная) юридическая ответственность и ее основания / В. Грищук // Ежегодник украинского права : сб. науч. тр. - 2013. - № 5 / НАПрН Украины. - Х. : Право, 2013. - С. 590-602.
8. Горшенев В. М. Юридическая ответсвенность и меры государственного принуждения / В. М. Горшенев // Проблемы социалистической законности на современном этапе развития советского государства : тезисы докл. межвуз. науч. конф. (октябрь 1968 г.). -Х. : Харьк. юрид. ин-т / ХЮИ, 1968. - С. 24-26.
9. Зражевская Т. Д. Ответственность по советскому государственному праву / Т. Д. Зражевская ; науч. ред. и предисл. В. С. Основин. - Воронеж : Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 1980. - 160 с.
10. Загальна теорiя держави i права : [тдруч. для студ. юрид. внз] / М. В. Цвш, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко та ш. ; за ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН Украши М. В. Цвка, д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН Украши О. В. Петришина. - Х. : Право, 2009. -584 с.
11. Колосова Н. М. Теория конституционной ответственности: природа, особенности, структура: природа, особенности, структура : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.02 / Н. М. Колосова ; Ин-т законодательства и сравнит. правоведения при Правительстве РФ. -М., 2006. - 368 с.
12. Кондрашев А. А. Теория конституционно-правовой ответственности в Российской Федерации : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.02 / А. А. Кондрашев ; Федеральное государственное образовательное учреждение высшего профессионального образования «Московский государственный университ». - М., 2011. - 416 с.
13. Конституцшне право Украши : пщруч. для студ. внз / за ред. академша АПрН Украши, д-ра юрид. наук, проф. Ю. М. Тодики, д-ра юрид. i полгг. наук, проф.. В. С. Журавського. - К. : Вид. Дiм «1н Юре», 2002. - 544 с.
14. Кутафин О. Е. Предмет конституционного права / О. Е. Кутафин. - М. :
Юристъ, 2001. - 444 с.
15. Липинский Д. А. Субъективное право и юридическая обязанность как меры позитивной юридической ответственности / Д. А. Липинский, А. Г. Шишкин // Государство и право. - 2014. - № 10. - С. 5-14.
16. Наливайко Л. Р. Конституцшно-правова вщповщальнють: питання теори та практики : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02 / Л. Р. Наливайко ; Ки!вський нацюнальний унт 1м. Тараса Шевченка. - К., 2000. - 180 с.
17. Павловська Н. В. До питання розвитку шституту конституцшно-правово! вщповщальносп в Укра!ш / Н. В. Павловська // Ушверситетсью науков1 записки. - 2010. - №
2. - С. 23-29.
18. Серьогта С. Г. Форма правлшня: питання конституцшно-правово! теори та практики : монограф1я / С. Г. Серьогша. - Х. : Право, 2011. - 768 с.
Муртищева А. А. Место конституционно-правовой ответственности правительства среди других видов юридической ответственности.
Проанализирована конституционно-правовая ответственность, особенности ответственности правительства, отдельные аспекты соотношения конституционно-правовой с другими видами социальной ответственности.
Ключевые слова: конституционно-правовая ответственность, позитивная юридическая ответственность, правительство, конституционная ответственность правительства, конституционный деликт.
/ Sh. А / / i I Г- / \ ( / \ I (Ъ \
Murtishcheva A. A. The place of the constitutional legal liability of government among other forms of legal liability.
The article deals with the research of constitutional legal liability, peculiarities of governmental responsibility, some aspects of the correlation between the constitutional legal and other kinds of social responsibility.
Key words: constitutional legal liability, positive legal liability, government, constitutional responsibility of government, constitutional tort.
Розширена анотащя
статт МуртщевоУ Алiни Олександрiвни на тему: «Мкце
конституцшно-правово1 вщповщальносп уряду серед iнших вид1в юридично1 ввдповвдальностЬ»
Murtishcheva A. A., Postgraduate student of department of State Construction, Yaroslav Mudryi National Law University, Kharkiv
An extended abstract of a paper on the subject of: «The place of the constitutional legal liability of government among other forms
of legal liability»
Problem setting. The article deals with general matters of constitutional liability of government, which has insufficient doctrine foundation and is not properly incorporated into legislation. Constitutional liability of government has complicated political nature which makes it difficult to distinguish this form of liability from political and kinds of legal liability.
Recent research and publications analysis. Some aspects of constitutional legal liability of government were researched by Yu. Barabach, N. Batanova, N. Bobrova, O. Sovgiria, S. Serohina, Yu Todyka and others. But scientific researches of constitutional liability of government are fragmentary or deal with the analysis of political responsibility.
Paper objective is to analyze approaches and establish features of constitutional responsibility of government, its place among kinds of legal liability.
Paper main body. There are different some common features of constitutional and other forms of legal liability: negative assessment of delinquent's behavior by the state; normative legal regulation; connection with state enforcement; execution by authorized bodies in accordance with special legal procedure.
The research of governmental liability requires drawing a distinction between "positive" and "negative" forms of liability. The notion "positive legal liability" may be understood as conscientious attitude to duties, their correct discharge, as accountability (special relationship between subjects of constitutional law). This approach may lead to the problem of distinguishing constitutional and political
responsibility of government.
There are different views on the governmental responsibility: government bears only political responsibility; it can bear both political and constitutional liability; the liability of government as a separate type including features of political and constitutional liability. The main criterion for distinguishing these forms of responsibility is the reason - constitutional tort. Some of its features such as social danger (including its degree), illegality, culpability (it's mentioned that culpability of collective subjects of constitutional liability differs from those of individual) and punishability are given.
Conclusions of the research. On the bases of the concluded theoretical research of the problems of constitutional and legal liability attention is drawn to the fact that this form of liability is the mean guaranteeing legality, observance of constitutional principles, effective functioning of state apparatus.
