CC BY
63
УДК 340.11
Свгглана Яремчук
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнального ушверситету "Львiвська полггехшка", кандидат iсторичних наук, доцент кафедри юторп держави i права
1НСТИТУТ В1ДПОВ1ДАЛЬНОСТ1 ДЕРЖАВИ ПЕРЕД ОСОБОЮ ЯК ФОРМА РЕАЛ1ЗАЩ1 ГАРАНТ1Й ПРАВ I СВОБОД ЛЮДИНИ
ТА ГРОМАДЯНИНА
© Яремчук С., 2017
Висвгглено питання щодо сучасних пiдходiв до формування iнституту вiдповiдальностi держави перед особою. Зроблено спробу проан^зувати вщносини "особа - держава" у сферi реалiзащТ гарантiй держави зi забезпечення прав i свобод людини та громадянина. Встановлено, що одшею iз причин безвiдповiдальностi держави у цьому питанш е вiдсутнiсть ефективних механiзмiв реалiзацiТ такоУ вiдповiдальностi. Запропоновано на цьому еташ правове регулювання здшснювати на основi законодавчого акту через ухвалення спещальноУ конституцшноТ норми, в якш будуть передбаченi певн1 процедури i механiзми залучення держави до вщповщальност вiдповiдно до норм законодавства. Вказуеться на одну iз проблемних ланок юридичноТ вiдповiдальностi держави перед особою - кримшальну вщповщальшсть посадових та службових осiб. Доводено необхщшсть реалiзацiТ громадянами свого конституцшного права - контролювати дн влади.
Ключовi слова: права; свободи; особа; громадянин; гаранты; юридична вщповщальшсть; iнститут вiдповiдальностi.
Светлана Яремчук
ИНСТИТУТ ОТВЕТСТВЕННОСТИ ГОСУДАРСТВА ПЕРЕД ЛИЧНОСТЬЮ КАК ФОРМА РЕАЛИЗАЦИИ ГАРАНТИЙ ПРАВ И СВОБОД ЧЕЛОВЕКА И ГРАЖДАНИНА
В статье освещены вопросы относительно современных подходов к формированию института ответственности государства перед личностью. Автором сделана попытка анализа отношений "личность - государство" в сфере реализации гарантий государства по обеспечению прав и свобод человека и гражданина. Установлено, что одной из причин безответственности государства в этом вопросе есть отсутствие эффективных механизмов реализации такой ответственности. Предлагается на этом этапе правовое регулирование осуществлять на основе законодательного акта, путем установления специальной конституционной нормы, в которой будут предвидены определенные процедуры и механизмы привлечения государства к ответственности согласно с нормами законодательства. Указывается на одно из проблематичных звеньев юридической ответственности государства перед личностью - криминальную ответственность должностных и служебных лиц. Доказывается необходимость реализации гражданами своего конституционного права - контролировать действия власти.
Ключевые слова: права; свободы; личность; гражданин; гаранти; юридическая ответственность; институт ответственности.
Svitlana Yaremchuk
Institute of Jurisprudence and Psychology Lviv Polytechnic National University Department of History of State and Law Ph.D., Assoc. Prof.
THE INSTITUTION OF RESPONSIBILITY OF THE STATE TO A PERSON AS THE FORMA REALIZATION GUARANTEES OF THE RIGHTS AND FREEDOMS OF MAN AND CITIZEN
The article deals with the modern approaches to the formation of the institution of responsibility of the state to a person. The author made an attempt to analyze the relationship "person - state" in the field of implementation of the rights and freedoms of man and citizen. It is proved that one of the reason of the irresponsibility of the state in this context is the absence of effective mechanisms of realization of such responsibility. The author suggests to carry out the legal regulation on the basis of the legislative act, by adoption of a special constitutional norms, providing special procedures and mechanisms for drawing the state into responsibility under the legislation. The criminal responsibility of public officials as a problematic aspect of legal responsibility of the state to a person is indicated. It is necessary for citizens to exercise their constitutional right - to control actions of the authority.
Key words: rights; freedoms; person; citizen; guarantees; legal liability; institution of responsibility.
Постановка проблеми. Проблема вщповщальносп держави перед особою е одшею з найменш розроблених в украшськш юридичнш наущ Це пояснюеться тим, що за радянських чашв поняття вщповщальносп держави перед людиною видавалось абсурдом, а сама щея була ворожою. Сьогодш функщонування шституту вщповщальносп держави перед особою напряму пов'язане з утвердженням та забезпеченням прав i свобод людини та громадянина, що е головним обов'язком держави.
Аналiз дослщження проблеми. Питання дослщження проблем формування та функщонування шституту вщповщальносп держави перед особою розглядають у наукових працях Н. Онщенко, П. Рабшович, М. Хавронюк, О. Зайчук, Ю. Шемшученко, В. Грищук, О. Грищук, С. Шевчук, А. Олшник, В. Селiванов.
Метою статп е теоретико-правовий аналiз змюту та особливостей функщонування шституту вщповщальносп держави перед особою.
Виклад основного матерiалу. Питання прав людини е найважлившою проблемою розвитку держави, а !х забезпечення слугуе тим критерiем, за яким ощнюють рiвень розвитку демократичного суспшьства.
У ст. 3 Конституци Украши пщтверджено, що людина е найвищою сощальною щннютю в суспшьствг Однак треба зазначити, що стосовно наших реалш це звучить бшьше декларативно, шж реально. Демократичне суспшьство сьогодш потребуе не лише декларування певних положень з боку держави, а й створення нею дiевих полггичних i юридичних механiзмiв, яю дають змогу певною мiрою реалiзувати особi сво! права i свободу [7, c. 176].
Права людини, зазначае професор П. Рабшович, - це певнi можливостi людини, якi необхiднi для задоволення потреб И юнування та розвитку в конкретно-юторичних умовах, об'ективно визначаються досягнутим рiвнем розвитку суспiльства i забезпечеш обов'язками iнших суб'ектiв [9, с. 20].
Важливосп у сучасному правовому вимiрi набула проблематика iнституту вщповщальносп держави перед особою, яка безпосередньо пов'язана iз забезпеченням та гарантуванням и прав i свобод [3].
Вiдповiдно до ст. 3 Конституци Украши, держава вiдповiдае перед людиною за свою дiяльнiсть. Утвердження i забезпечення прав i свобод людини е головним обов'язком держави. Звщси е очевидним, що юридична вщповщальшсть держави перед особою е формою реатазаци юридичних гарантiй держави зi забезпечення конституцiйних прав i свобод людини та громадянина. З'ясуемо сшввщношення цих важливих правових шститупв.
Перш за все, е потреба у певнш визначеност понять "права", "свободи", "юридична вщповщальшсть".
Поняття "права", "свободи" вщзначаються подiбнiстю i вiдмiннiстю. Подiбнiсть визначаеться через 1хню правову можливють. Вiдмiннiсть виявляеться у тому, що права свщчать про можливостi людини отримати певш блага, а свобода - про можливють уникнути обмежень з боку держави. Якщо держава закршила у закош право особи, то вона бере на себе вщповщальшсть з його забезпечення. У разi надання суб'екту свободи держава бере на себе вщповщальшсть його контролювати пею мiрою, щоб особа не змогла використати свою свободу на шкоду шшим особам i самш держава
Що стосуеться свободи людини, то тут потрiбно враховувати природно-правову i позитивiстську складову, що визначають взаемини держави i особи. У зв'язку з тим важливою е думка, що еволющя людського сустльства становить собою прогресивний розвиток свободи. Проте категорiя сощально! свободи можна розглядати лише у контексп з категорiею сощально! вiдповiдальностi. Пщ цим кутом зору вирисовуються складш зв'язки мiж державою та шдивщами, якi фiксуються державою в юридичнш формi, а саме: прав, свобод, обов'язюв i взаемно! вiдповiдальностi [2].
У демократичнш правовiй державi пщходи органiв влади i громадян щодо свободи особи будуються як паритетш й справедливi. Народ однаково защкавлений i в свободi окремо! особи, i в нормальному функцiонуваннi оргашв держави, що забезпечують права i свободи людей [6, с. 8-18]. За таких умов сощально! справедливости, лише так можлива свобода особи, яка прямо залежить вщ сутносл влади, а дшсне народовладдя - вщ дшсно! свободи особи. Без одного немае шшого [8, с. 167].
Одну з основних ознак правово! держави - зв'язанють держави правом - треба розумгги так, що права особи не е дарованими державою, а мають власне обгрунтування. Вони об'ективно юнують вщ народження людини i е невщчужуваними вiд не!. Тому вiдносини особи та держави мають розвиватися на основi !х зв'язаностi взаемними правами, обов'язками i вiдповiдальнiстю. Як громадянин е вщповщальний перед державою, так i держава вiдповiдальна перед громадянином.
Б. Кютяювський писав: "у правовш державi влада мае бути оргашзована так, щоб вона не придушувала особу; у нiй як окрема особа, так i сукупнiсть ошб - народ - мають бути не лише об'ектом влади, а й суб'ектом И" [1, с. 212].
Формулюючи головний обов'язок держави як утвердження i забезпечення прав i свобод людини, очевидно, проблему вщповщальносп держави перед особою необхщно розглядати в контексп вщносин "особа - держава". Ц вщносини не мають на меп забезпечення для одше! частини сустльства бшьшого ступеня свободи, шж для iншоl. У цьому разi необхiдно говорити про державну владу, що забезпечуе умови свободи для вшх члешв сустльства, вшх громадян держави.
На думку Н. Онщенко, розумiння вiдносин "особа-держава" можна звести до двох пiдходiв:
1) шдивщуалютичний, особистий, гуманiстичний (природно-правовий). Цей пщхщ випливае iз розумшня особи як цiлi, держави - як засобу досягнення мети. Його змют - права належать людиш вщ природи. Людина мае !х незалежно вiд держави, i цi права е невiд'емними. Завдання
держави i суспшьства полягае у тому, щоб додержуватися цих прав, не допустити ïx порушення, створити умови для ïx реалiзацiï. Конкретний змют i обсяг прав змiнюються i розширюються з розвитком суспiльства, самi ж фундаментальнi права залишаються незмшними.
2) державний, статичний (позитивiстський). Випливае i3 розумiння держави як мети. Своï права людина одержуе вщ суспiльства i держави, природа цих прав патерналютська. Суть полягае у тому, що держава - джерело i гарант прав людини, завдяки закршленню ïx у закош; право i закон мають низку ютотних вщмшностей; права особи змiнюються залежно вщ державноï доцiльностi та можливосп [3, с. 102].
Концептуально можна визначити таю напрями вщповщальносп держави перед особою:
- гарантуе кожному його права i свободи;
- бере на себе обов'язок i реально забезпечуе права свогх громадян;
- надае свободу виявити себе в ушх галузях сощально-полпичного життя, за винятком сфер, прямо застережених у законах;
- не мае права обмежувати права i свободи, ^м випадюв, прямо передбачених законом;
- не мае права притягувати до вщповщальносп за вщмову давати свщчення або пояснення щодо себе, члешв шмЧ чи близьких родичiв, коло яких визначаеться законом;
- гарантуе захист судом прав i свобод людини та громадянина;
- дiе виключно в межах закону, мае встановлеш конститущею чiткi межi своïx повноважень;
- вiдповiдальна за неправомiрнi дiï посадових осiб: перевищення влади, зловживання службовим становищем;
- зобов'язана вщшкодувати за свш рахунок чи за рахунок оргашв мiсцевого самоврядування матерiальну i моральну шкоду, завдану незаконними ршеннями, дiями чи бездiяльнiстю органiв державноï влади, органiв мiсцевого самоврядування, ïxнix посадових i службових осiб при здшсненш ними своïx повноважень;
- гарантуе право особи звертатися за захистом своïx прав i свобод до вщповщних мiжнародниx судових установ або до вщповщних оргашв мiжнародниx оргашзацш, членом або учасником яких е Украша [4, с. 16-21].
1нститут вiдповiдальностi держави перед особою сьогодш передбачае систему норм, яких неухильно потрiбно дотримуватись. Це норми мiжнародного права, що мiстяться в мiжнародниx конвенцiяx i документах, яю ратифiкувала Украïна; норми Конституцiï Украши, що покладають обов'язки на державу щодо особи, ïï прав та свобод; норми всix галузей права, як передбачають вiдповiдальнiсть держави в особi ïï органiв i посадових ошб перед громадянами.
На нашу думку, у правовш державi юридична вщповщальнють повинна застосовуватись не ильки до приватних ошб, а й до публiчниx суб'ектiв права.
Поняття публiчного суб'екта права в украшському правi напряму пов'язане з такими категорiями, як "нащя", "народ", "населення", "держава", "публiчна влада". Основним суб'ектом украшського права е держава, яка володiе певними правами i обов'язками стосовно ïï громадян та приватних ошб. Тому у сферi юридичноï вiдповiдальностi публiчнiсть повинна проявити себе через повноваження держави як певного суб'екта, який надшений сукупнютю прав та обов'язюв.
Водночас держава як суб'ект права мае певну специфшу - вона не е правовим суб'ектом у внутршньодержавних правовщносинах i реалiзувати своï права i обов'язки може тшьки за допомогою спещально утворених публiчниx органiв. Отже, до складу поняття "публiчний суб'ект", окрiм держави, входить коло державних оргашв i посадових ошб, якi створюються особливим чином, i яю надшеш окремими державними повноваженнями. Такi правовi суб'екти вступають у правовiдносини вщ iменi держави i виконують обов'язки, що належать держава Отже, у правовщносинах вщповщальносп державний орган чи державний службовець як публiчний суб'ект виступае вщ iменi держави. Враховуючи, що переважно правовщносини у сферi державного управлiння забезпечуються участю виконавчих (адмшстративних) органiв державноï влади, саме ïxra дiя буде пiдставою для юридичноï вiдповiдальностi держави перед приватною особою.
В останш часи в украшськш правовш наущ небезпщставно постало питання про юридичне оформлення виду та процедури юридичноï вiдповiдальностi держави так, щоб у правовщносинах
вщповщальносп суб'ектом вiдповiдальностi виступала не певна посадова особа, яка допустила правопорушення, а сама держава.
Пщставою для тако! думки е той факт, що здебшьшого, коли йдеться про вщповщальшсть держави перед народом, то маеться на увазi вщповщальшсть державного органу чи посадово! особи, форми ïï прояву та меж^ На думку правниюв, тут йдеться про вщповщальшсть держави у вузькому значенш. За змютом такий вид вщповщальносп замшений на внутрiшньо органiзацiйнi вщносини, що юнують всередиш органiв влади, i не поширюються на вщносини мiж державою i приватною особою.
Питання про винуватють державних органiв i посадових ошб не повинно бути пов'язане з юридичною вiдповiдальнiстю держави. Воно входить до змюту рiзних видiв юридичноï вiдповiдальностi. Наприклад, якщо йдеться про суб'екпв конституцiйного правопорушення, то тут настае конституцшна вiдповiдальнiсть посадових ошб перед державою, а не перед приватною особою. За вщсутнютю вини державних оргашв чи посадових ошб, питання про ïхню юридичну вiдповiдальнiсть не виникае. Тому тут важливо не застосовувати поняття юридичноï вiдповiдальностi держави перед особою. Як стверджуе европейська практика, у сучасних державах немае такого подшу вщповщальносп, а позов пред'являеться не чиновников^ а держава
На думку Н. Онщенко, зiставляти цi два види вщповщальносп не варто з таких причин: по-перше, йдеться про рiзний змiст вiдповiдальностi; по-друге, держава е суб'ектом вщповщальносп лише в конкретних правовщносинах; по-трете, державний орган чи посадовець несе вщповщальшсть безпосередньо перед державою, а не перед особою; по-четверте, державш органи i посадовщ як публiчнi суб'екти права у правовщносинах вщповщальносп перед державою втрачають свою публiчнiсть i виступають як особи, що допустили правопорушення. У цьому разi держава вщповщае за "треих осiб" [3, с. 105].
Очевидним е той факт, що змют юридично1' вщповщальносп держави повинен стати видом правовщносин мiж державою, з одного боку, i приватною особою, права яко1' порушеш, - з шшого. Державу повинш представляти вщповщний (спещальний) державний орган чи посадова особа.
Щоб усунути суттеву прогалину в юридичнш практищ, необхiдно таке правове регулювання здшснювати на основi законодавчого акту, за допомогою ухвалення спецiальноï конституцiйноï норми, в якш будуть передбаченi певш процедури i механiзми залучення держави до вщповщальносп вщповщно до норм законодавства.
В украшських реалiях тепер, за вщсутносп необхiдноï законодавчо1' бази, з метою створення реального мехашзму захисту прав i свобод людини е необхщнють визначити як протиправне дiяння держави, коли здшснюеться порушення прав особи державним органом чи посадовою особою, адже сама держава формуе свш апарат управлшня, пщбирае його кадровий склад тощо. У такому разi формування iнституту юридично1' вiдповiдальностi держави перед громадянином вимагае створення ефективного впливу на якюну сторону дiяльностi державного апарату у сферi дотримання прав i свобод людини. Це буде засвщчувати про публiчнiсть влади, ïï пiдзвiтнiсть сусшльству.
Специфiка юридичноï вiдповiдальностi держави перед особою полягае у тому, що захист i охорону прав i свобод людини та громадянина вона забезпечуе шляхом гарантування виконання органами державноï влади, мюцевого самоврядування, ïхнiми посадовими i службовими особами своïх обов'язкiв. Крiм того, вона також виконуе функщю забезпечення виконання обов'язкiв людини i громадянина, яю е складовою ïхнього правового статусу [10, с. 250].
Розумшня захисту прав i свобод людини та громадянина пов'язують iз суб'ективним правом, а саме iз його забезпеченням, гарантуванням i здшсненням. На думку А. Олшника "забезпечення конституцшних свобод i недоторканностi людини та громадянина в Украш - це створення сприятливих умов для ï^ здшснення, охорони та захисту суб'ективних свобод вщ правопорушень, вщновлення порушеного права компетентними державними органами чи органами мюцевого самоврядування, ï^ посадовими або службовими особами та об'еднаннями громадян, здшснення матерiальних чи процесуальних юридичних засобiв" [5, с. 153].
Правовi (юридичнi) гарантiï реалiзацiï прав i свобод людини та громадянина, через яю реалiзуе себе юридична вщповщальшсть, - це встановлеш державою iз наданням 1'м формальноï
(юридичноГ) обов'язковосп принципи та норми, яю забезпечують здiйснення зазначених прав i свобод шляхом регламентацп порядку ïx здшснення, а також ïx охорони i захисту.
Як вщзначають П. Рабшович i М. Хавронюк, "гарантп реалiзацiï конституцiйного права i свобод людини та громадянина - це умови та засоби, принципи та норми, яю забезпечують здшснення, охорону i захист зазначених прав, е запорукою виконання державою та шшими суб'ектами правовщносин тих обов'язюв, яю покладаються на них з метою реалiзацiï конституцшних прав i свобод людини та громадянина" [10, с. 246].
Зазначеш гарантп складають вщповщну систему i у сукупносп забезпечують систему прав i свобод людини та громадянина. Ус можливi гарантп забезпечення реалiзацiï прав i свобод людини та громадянина прийнято подшяти на загально-сощальш (загальш) та власне правовi юридичнi (спецiальнi).
Залежно вщ рiвня юридичного статусу правових гарантш розглядають мiжнародно-правовi та нацiональнi гарантп (конституцшш та галузевi).
Мiжнародно-правовi гарантп зумовлеш мiжнародними договорами, обов'язковими для Украши. Так, вiдповiдно до €вропейськоï конвенцiï про захист прав людини i основоположних свобод держава повинна не лише мати законодавство, яке найповшше забезпечуе дотримання конвенцшних прав та свобод, а й вживати вшх необхщних заxодiв для того, щоб воно реально дiяло, а не лише лишалось на декларативному рiвнi.
Конституцшш гарантп "складаються iз принципiв конституцiйно-правового статусу людини i громадянина, а також iз конституцшних норм, у яких визначеш повноваження оргашв державноï влади та Тхшх посадових осiб щодо забезпечення прав i свобод людини та громадянина, Тхня вщповщальнють, передбаченi iншi засоби здшснення вщповщних прав i свобод людини та громадянина, а також спещальш права, призначеш для найефективнiшоï реалiзацiï iншиx прав" [10, с. 250].
Одшею iз проблемних ланок юридичноï вiдповiдальностi держави перед особою та гараннею реалiзацiï прав i свобод людини та громадянина е кримшальна вщповщальнють посадових та службових осiб. Це стосуеться передусiм сфери реалiзацiï прав громадян. Оскiльки щ права не е природними, а надаються державою, в разi ïx здшснення громадяни не мають прюритету перед державою як шшим суб'ектом вщповщальних правовiдносин. Посадовi ж особи, яю дiють вiд iменi держави чи оргашв мюцевого самоврядування, користуються специфiчними владними правами i мають реальну можливють зловживати ними фактичним невизнанням чи iгноруванням того чи шшого права людини i громадянина, або незаконним обмеженням цього права, або порушенням процедури його обмеження тощо [10, с. 281].
Питання про вщповщальнють держави перед особою потрiбно розглядати, враховуючи Тхнш взаемозв'язок, взаемодда, оскшьки це двостороннi вщносини, а не одностороннi, де завжди повинен бути взаемовплив одного суб'екта на шшого. Цей вплив може бути не рiвнозначним, суперечливим, але таю вщносини мають бути. На думку Р. Хачатурова, "одшею з ознак правовоï держави е взаемна вщповщальнють держави i особи. У правовому суспшьста громадянин повинен володпи такою ж можливютю примусу посадовщв до точного виконання правових норм, якою володдать посадовщ стосовно громадян" [11, с. 195].
Тому вщносини особи i держави в сощальнш правовш державi будуються на встановленш такого балансу, за якого:
а) особа мала б можливють безперешкодно розвивати своï здiбностi, задовольняти права, свободи i законш штереси;
б) держава одержувала б визнання i пщтримку своеï дiяльностi з боку особи, яка виконуе своï обов'язки i несе вщповщальнють за ïx невиконання.
Висновки. Вщстежити i продемонструвати вщповщальнють держави перед особою за грубi порушення конституцшних прав громадян, бездiяльнiсть ïï оргашв i посадовщв насправдi досить важко. Такий стан породжуе в цих правових суб'екпв вщчуття безкарносп i вседозволеносп. Одшею iз причин такоï безвiдповiдальностi е вщсутнють ефективних меxанiзмiв реалiзацiï вщповщальносп держави перед особою. Тому нагальним завданням украшського суспiльства е створення таких меxанiзмiв. Також слiд враховувати, що шгшютичне ставлення громадян до закону
створюе умови для держави усунутись вщ вщповщальносп. Як стверджуе досвiд, об'ективно держава завжди не зацiкавлена в здшсненш механiзму власно! вiдповiдальностi. Цшком очевидно, що вiдповiдальнiсть держави може настати передуем там, де е можливють у громадян контролювати дп влади.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Альчук М. П. Фыоеоф1я права Богдана Юстяювського : моногр. / М. П. Альчук. - Льв1в : Вид. центр ЛНУ ¡м. I. Франка, 2010. - 300 с. 2. Грищук О. В. Людська г1дтсть у прав1: фиософсьт проблемы : моногр. / О. В. Грищук. - К. : Атта, 2007. - 432 с. 3. 1нститут юридичног в1дпов1дальност1 у демократичних правових системах: моногр. / кол. авт.; за заг. ред. Н. М. Онщенко. - К. : 1н-т держави i права iм. В. М. Корецького НАН Украгни, 2009. - 216 с.
4. Ладиченко В. В. Функщональний пiдхiд до розумтня держави: питання про дотримання ттереав особисmосmi / В. В. Ладиченко // Держава i право : зб. наук. пр. "Юридичн i полтичш науки". - Вип. 36. - К. : 1н-т держави i права iм. В. М. Корецького НАН Украгни, 2007. - С. 16-21.
5. Олтник А. Ю. Конституцтно-правовий мехатзм забезпечення основних свобод людини i громадянина в УкраЫ : моногр. / А. Ю. Олтник. - К. : Алерта, 2008. - 472 с. 6. Онщенко Н. М. Деяк тдходи до вивчення комуткативних властивостей права / Н. М. Онщенко // Комуткащя. Науково-практичний збiрник. - 2013. - № 3. - С. 8-18. 7. Онщенко Н. М. До питання про розвиток доктрини прав людини в Украгм (роки незалежностi) / Н. М. Онщенко // Право Украгни. - 2013. -№ 9. - С. 176-192. 8. Петражицкий Л. И. Теория права и государства / Л. И. Петражицкий. - СПб. : Лань, 2000. - 606 с. 9. Рабтович П. М. Основоположш права людини: сощально-антропна суттсть, змiсmова класифтащя / П. М. Рабтович // Право Украгни. - 2010. - № 2. - С. 20-25.
10. Рабтович П. М. Права людини i громадянина : навч. поаб. / П. М. Рабтович, М. I. Хавронюк. -К. : Атта, 2004. - 461 с. 11. Хачатуров Р. Л. Юридическая ответственность / Р. Л. Хачатуров, Р. Г. Ягутян. - Тольятти : Международная академия бизнеса и банковского дела, 1995. - 295 с.
REFERENCES
1. Al'chuk M. P. Filosofiyaprava Bohdana Kistyakivs'koho: monohr. [Philosophy of Law Bohdan is: monograms. Lviv: Ed. Center Ivan Franko LNU Publ., 2010. 300 p. 2. Hryshchuk O. V. Lyuds'ka hidnist' u pravi: filosofs'ki problemy: monohr. [Dignity at right: philosophical problem : monograms]. Kyiv: Atika Publ, 2007. 432 p. 3. Instytut yurydychnoyi vidpovidal'nosti u demokratychnykh pravovykh systemakh: monohr. [Institute of legal responsibility in democratic legal systems: monograms.]. Count. auth .; for the Society. Ed. N. Onishchenko. Kyiv: Institute of State and Law. VM Koretsky NAS of Ukraine Publ, 2009. 216 p. 4. Ladychenko V. V. Funktsional'nyy pidkhid do rozuminnya derzhavy: pytannya pro dotrymannya interesiv osobystosti [A functional approach to understanding the state: the question of the interests of the individual]. // State and Law: Coll. Science. works. Legal and political science. Vol. 36. Kyiv: Institute of State and Law. VM Koretsky NAS of Ukraine Publ, 2007. pp. 16-21. 5. Oliynyk A. Yu. Konstytutsiyno-pravovyy mekhanizm zabezpechennya osnovnykh svobod lyudyny i hromadyanyna v Ukrayini: monohr. [Constitutional and legal mechanism to ensure basic freedoms and civil rights in Ukraine monogram]. Kyiv: Alert Publ, 2008. 472 p. 6. Onishchenko N. M. Deyaki pidkhody do vyvchennya komunikatyvnykh vlastyvostey prava [Some approaches to the study of the communicative properties of law.]. Communication. Scientific collection. Number 2013. Vol. 3. pp. 8-18. 7. Onishchenko N. M. Do pytannya pro rozvytok doktryny prav lyudyny v Ukrayini (roky nezalezhnosti) [On the development of the doctrine of human rights in Ukraine (since independence)]. Law of Ukraine. 2013. Vol. 9. pp. 176-192. 8. Petrazhitskii L. I. Teoriya prava i gosudarstva [Theory of Law and State]. SPb. Lan Publ., 2000. 606 p. 9. Rabinovych P. M. Osnovopolozhni prava lyudyny: sotsial'no-antropna sutnist', zmistova klasyfikatsiya [Fundamental human rights, social and anthropological nature, content classification]. Law of Ukraine. 2010. Vol. 2. pp. 20-25. 10. Rabinovych P. M. Prava lyudyny i hromadyanyna: navch. posib. [Human rights and civil rights, teach. Guidances]. Kyiv: Atika, 2004. 461 p.
11. Khachaturov R. L. Yuridicheskaya otvetstvennost' [Legal liability]. Togliatti: International Academy of Business and Banking Publ., 1995. 295 p.
Дата надходження: 07.12.2016р.
