CC BY
29
УДК 35.076+35.086
Черленяк 1ван 1ванович,
доктор наук з державного управлтня, професор, зaвiдувaч кафедри бiзнес-адмжстрування, маркетингу i менеджменту, Державний вищий навчальний заклад "Ужгородський нащональний ут-верситет", 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Заньковецькоï, буд. 91, тел.: 0993019642, e-mail: [email protected]
Черленяк Иван Иванович,
доктор наук по государственному управлению, профессор, заведующий кафедрой бизнес-администрирования, маркетинга и менеджмента, Государственное высшее учебное заведение "Ужгородский национальный университет", 88000, Закарпатская обл., г. Ужгород, ул. Занько-вецкой, д. 91, тел.: 0993019642, e-mail: [email protected] Ivan Ivanovych Cherlenyak, Doctor of Science in Public Administration, Professor, Head of Department of Business Administration, Marketing and Management, State Higher Educational Establishment "Uzhhorod National University", 88000, Transcarpathian region., Uzhgorod, st. Zankovetska, build 91, tel.: 0993019642, e-mail: [email protected] Волошин Олександр Васильович, магктрант кафедри бiзнес-aдмiнiст-рування, маркетингу i менеджменту, Державний вищий навчальний заклад "Ужгородський нащональний утверси-тет", 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Заньковецькоï, буд. 91, тел.: 0958743549, e-mail: voloshyn. o. [email protected]
Волошин Александр Васильевич,
магистрант кафедры бизнес-администрирования, маркетинга и менеджмента, Государственное высшее учебное заведение "Ужгородский национальный университет", 88000, Закарпатская обл., г. Ужгород, ул. Заньковецкой, д. 91, тел.: 0958743549, e-mail: voloshyn. o. [email protected]
Olexandr Vasylovych Voloshyn,
Master of Business Administration, Marketing and Management, State Higher Educational Establishment "Uzhhorod National University", 88000, Transcarpathian region., Uzhgorod, st. Zankovetska, build 91, tel.: 0958743549, e-mail: [email protected]
ОСОБЛИВОСТ1 ПУБЛ1ЧНОТ ПОЛ1ТИЧНОТ В1ДПОВ1ДАЛЬНОСТ1 СУБ'8КТ1В ВЛАДНО-ПОЛ1ТИЧНИХ В1ДНОСИН
Анотацiя. Розглянуто особливостi пyблiчноl полггично1 вiдповiдальностi суб'екпв владних вщносин; висвiтлено наявнiсть обов'язкового зв'язку по-л^ично1, юридично1 та морально! вщповщальносп; вказано на iснyючy проблематику окреслення кола суб'екпв полггично1 вщповщальносп; розглянуто проблему оцiнювання та формування системи ощнювання полггично1 дiяльностi; окресленi шляхи вирiшення проблеми повноти кола суб'екпв вiдповiдальностi та необхщносп балансу iнститyтiв вiдповiдальностi як дер-жавних, так i громадських.
K^40Bi слова: полiтична вiдповiдальнiсть, юридична ввдповщальшсть, суб'ект полггично1 вiдповiдальностi, полiтична дiяльнiсть, громадянське сyспiльство.
ОСОБЕННОСТИ ПУБЛИЧНОЙ ПОЛИТИЧЕСКОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТИ СУБЪЕКТОВ ВЛАСТНО-ПОЛИТИЧЕСКИХ ОТНОШЕНИЙ
Аннотация. Рассмотрены особенности публичной политической ответственности субъектов властных отношений; отмечено наличие обязательной связи политической, юридической и моральной ответственности; указано на существующую проблематику определения круга субъектов политической ответственности; рассмотрена проблема оценки и формирование системы оценки политической деятельности; очерченны пути решения проблемы полноты круга субъектов ответственности и необходимости баланса институтов ответственности как государственных, так и общественных.
Ключевые слова: политическая ответственность, юридическая ответственность, субъект политической ответственности, политическая деятельность, гражданское общество.
FEATURES OF THE PUBLIC POLITICAL RESPONSIBILITY OF THE SUBJECTS OF POLITICAL RELATIONS
Abstract. The features of public political responsibility of subjects of government relations are considered; presence of mandatory connection of political, legal and moral responsibility is marked; given on the existing problems of defining the circle of political responsibility; the problem of evaluation and formation of the evaluation system of political activity is considered; ways of solving the problems of completeness of the circle of subjects of responsibility and the need of the balance of accountability institutions, both public and public are outlined.
Keywords: political responsibility, legal liability, the subject of political responsibility, political activity, civil society.
Постановка проблеми. Особливi вимоги до вщповщальносл публiч-них iнституцiй базуються на !х ро-лi у виршенш суспiльних проблем та специфiцi задiяних засобiв — до легального i легiтимного примусу включно. Неналежне або неефек-тивне використання публiчно! влади призводить до втрати довiри не тiльки до 11 носпв, але й до держав-них шститупв влади. Складнiсть забезпечення вщповщальносл у такому випадку визначаеться тим, що суб'ект влади певною мiрою виявляе схильнiсть до поведшки i дiяльностi згiдно з власними штересами та потребами. За таких умов сусшльство об'ективно потребуе ушверсально! та ефективно! концепцп, яка буде спроможна шдпорядкувати приват-ний штерес носив влади загальним потребам, щлям та завданням. Таке шдпорядкування гарантуеться по-еднанням (накладанням) трьох спе-цифiчних за предметом формапв: юридично!, пол^ично! та морально! вщповщальность На жаль, практика публiчного управлiння в Укра!нi виявляе плутанину в розумшш !х вiдмiнностей. Коло суб'екпв полЬ тично! вiдповiдальностi теж е занад-то розмитим, часто сусшльство не знае, хто вщповщальний за ту чи ш-шу дiю, яка призвела до негативних насладив та не знае до кого засто-сувати полггичну вщповщальшсть. Концепцiя доступностi iнформацi!, достовiрностi та !! публiчного роз-гляду на даний момент тшьки де-кларуеться, а не розглядаеться органами публiчного адмiнiстрування, як така, що необхщна для справного застосування шституту полiтично! вiдповiдальностi.
Аналiз останнiх дослщжень та публiкацiй. У вiтчизнянiй науковш лiтературi вже е помiтна юльюсть дослiджень феномену "полгшчно! вщповщальностГ. Рiзноманiтнi ас-пекти функцiонування полiтично! вщповщальносл розглядають у сво-!х працях таю укра!нсью науковцi, як С. Балан, I. Кресша, М. Са-муйлiк, С. Дубенко, В. Мельниченко, Н. Плахотнюк, О. Кукуруз. Зазвичай дослщжуються проблеми полiтично! вiдповiдальностi окремих суб'екпв вiдповiдальностi, зокрема, уряду, парламенту, президента, а питан-ню правово! природи та правово! шститущонально! основи поллич-но! вiдповiдальностi придiлено не-достатньо уваги. Тому необхiднiсть розширення наукових пiдходiв до зазначено! проблематики е безпере-чною.
Формулювання щлей статтi. Метою дано! статт е дослiдження особ-ливостей поллично! вщповщаль-ностi суб'ектiв державно-полiтичних вщносин, !х статусу. Вiдповiдно здiйснюються таю завдання: 1) ви-окремлення предметно! специфЬ ки полiтично! вiдповiдальностi публiчно-владних iнституцiй порiв-няно iз юридичною та моральною; 2) окреслення ролi правового закрЬ плення механiзму политично! вщпо-вiдальностi; 3) визначення суб'екпв публiчно! влади, що пiдпадають шд полiтичну вiдповiдальнiсть; 4) роз-межування поллично! та юридично! вiдповiдальностi, формуванню меха-нiзмiв органiзацiйно! рефлексГ! мiж подiями полiтично! та юридично! вщповщальносл.
Виклад основного матерiалу. 1нститут поллично! вщповщаль-
носл, як складова публiчно! або сощально! (позаюридично!) вщпо-вiдальностi, вiдiграe важливу роль в демократичних державах. Слугуе розумним важелем впливу сусшль-ства на суб'екпв владних повнова-жень та зобов'язуе !х до дш, вщпо-вiдно до сусшльно! угоди. Нажаль, наразi вiднести Укра!ну до "повно-кровних" демократичних кра!н не-можливо, оскiльки бiльшiсть пра-вових норм несуть декларативний характер, мораль та етичшсть влади не вщповвдае тим, якi б бажали ба-чити громадяни. Багато науковщв публiчного управлiння, конститу-цшно! реформи вщносять Укра!ну до так звано! "транзитно!" кра!ни з дефектною демокрапею, яка хоч вже i не е авторитарною чи диктатурою, "банановою республшою", але ще не сформувала дieвих ознак демокра-тичностi влади та дшсного громад-ського сусшльства.
Науковi дослiдники не раз вщ-мiчали, що в укра!нському сус-пiльствi вiдсутнiй дieвий механiзм вщповщальносп державних органiв та посадових оаб за щлеспрямова-не, належне i своечасне здшснен-ня ними владних повноважень [5, с. 96].
Для формування таких мехашз-мiв треба сформувати мехашзми контролю реального змюту сусшль-ного вибору в розумшш Вiкселя та Бюкеннгема. При цьому треба вихо-дити з того, що надання громадяна-ми будь-яких владних (державних) повноважень будь-якому органу чи посадовш особi слугуе единш ме-тi — дiяльностi в iнтересах народу (суспiльства). Цей процес зазвичай здшснюеться як вибори. У випад-
ку неефективно! дiяльностi такого обраного державного суб'екта мае настати певна вщповщальшсть. Дieвий шститут полгтично! ввдпо-вiдальностi у розвинутих демократичних кра!нах — вибори, який в Укра!ш не може поасти вiдповiдний щабель сусшльно! ощнки пол^ич-но! дiяльностi акторiв полгтично! та державно! влади. Достроковий роз-пуск обраних представникiв, вотум недовiри, iмпiчмент голови держави також е суттевими, але в той самий момент радикальними методами пол^ично! ввдповвдальность Навiть з урахуванням того, що до зловжи-вання ними тяжшть всi влади, неза-лежно ввд кра!ни.
Суб'ектом пол^ично! вщповщаль-носп е тi носи виконавчо! влади, як реально визначають змiст державно-управлшсько! дiяльностi [6, с. 20]. Хоча з таким поняттям суб'екта по-л^ично! вiдповiдальностi можна посперечатися, оскшьки вiднесення до кола суб'екпв вiдповiдальностi виключно виконавчу гiлку влади е помилковим. Виконавча плка влади частково впроваджуе та реалiзовуe пол^ику. Законодавча — здiйснюe формування законодавчо! основи та правил проведення политики в широкому розумiннi. Таким чином, вважаеться за дощльне пiд час дано! роботи та в подальшому використо-вувати шд поняттям суб'екта пол^ тично! вiдповiдальностi — орган або особу, яка в межах свое! дiяльностi фактично впроваджуе, здшснюе, ко-регуе, реалiзуe полiтику держави на будь-яких рiвнях державно! та мю-цево! влади, репрезентуе державу чи !! органи перед сусшльством, iнши-ми державами тощо.
Нишшнш перюд становлення ук-ра!нсько! державносп характеризу-еться активним розвитком шстшупв громадянського суспiльства, якi праг-нуть впливати на iнститути державно! влади з метою вироблення адекватно! державно! полiтики [9, с. 541]. Хоча потрiбно давати реальну ощнку, процес формування громадянського суспiльства, встановлення ним бодай якогось контролю над суб'ектами владних повноважень зайняло в ш-ших кра!нах декiлька столiть. Демо-крапя не формуеться виключно законом, не достатньо переписати норму, важливо !! виконувати та за потреби штерпретувати до умов закону та часу. Сама наявшсть iнституту пол^ тично! вiдповiдальностi (класичний варiант — вибори) на сьогодш не дае вщчутного результату в укра!нському сустльст, оскiльки крiм норми повинен сформуватися процес викорис-тання, мораль та !! межi.
Вщповщно до класичного розпо-дiлу вщповщальносп, остання бувае соцiальною (публiчною) та юридич-ною. До юридично! науковщ вщно-сять конституцiйно-правову, крим^ нальну, адмшютративну, цивiльну, дисциплiнарну тощо. Моральна, етична, полгтична, громадська тощо вщповщальносп належать до со-цiально! групи вщповщальносп [1, с. 24]. Цшком логiчним е те, що основою для притягнення до будь-яко! юридично! вiдповiдальностi е виключно факт, певна дiя або бездiяль-нiсть суб'екта владних повноважень, яю передбаченi у вiдповiднiй нормi та зазвичай тягне за собою негатив-ний наслщок — покарання.
Полiтична вщповщальшсть сут-тево вiдрiзняеться вiд юридично!
вщповщальносп. Якщо остання асоцiюеться iз застосуванням нега-тивних санкцiй, рiзного роду при-мусових заходiв за порушення ви-значених законом норм поведшки та дiяльностi, то полпична вщпов^ дальнiсть розглядаеться скорiше як вщповщальшсть за належне здiй-снення державно! влади, державне управлшня в цiлому [7, с. 19]. Ще однiею характерною вiдмiннiстю политично! вiдповiдальностi вiд юридично! е необов'язковють умислу як форми вини, так як полпична вщпо-вiдальнiсть мае мiсце також у випад-ку необережностi як неможливосп прогнозувати наслiдки сво!х дiй.
Так як цей вид вщповщальносп не мютить правопорушень, то можна говорити про те, що полпична вщ-повiдальнiсть не пiдсудна органам правосуддя, позаяк судова система не може бути суб'ектом полпики. Звщси сформований пiдхiд, що полпична вiдповiдальнiсть е сферою полiтичних ощнок та мотивiв, а не юридичних припиав. Вiдтак, при-тягнення до полпично! вщповщаль-ностi е виключно наслщком неви-конання полiтичних зобов'язань. В юридичному формат це могла би бути лише певна рефлекая контрактного права, яка санкщонуе пока-рання за порушення полпичних об^ цянок реалiзацi! суспiльного вибору.
У широкому розумшш полпич-на вщповщальшсть означае вщ-повiднiсть якостей носив владно-управлiнсько! дiяльностi (дшових, культурних тощо) i реалiзацi! ними сво!х функцiй i повноважень тим умовам i завданням, якi постали перед кра!ною i сустльством (на ви-клики часу, вщповщь на об'ективнi
вимоги до не!). Це глибоке усвщом-лення суб'ектами влади й управлшня життево важливих штереав сустль-ства i кра!ни, свого покликання са-мовiддано боротися за !х здшснення, здатнiсть виробляти якiсну полiтику, приймати найкрашд рiшення, здш-снювати !х з максимальною користю заради загального блага [4, с. 581].
У пострадянських кра!нах по-лiтичну ввдповщальшсть розгля-дають як вiдповiдальнiсть влади перед сусшльством за виконання прийнятих на себе обов'язив, общя-нок i програм, як форму соцiально! вiдповiдальностi, яка виникае у про-цесi дiяльностi рiзних суб'eктiв у зв'язку з оргашзащею, здiйсненням i розвитком державно! влади, а також пiд час розроблення та втшення в життя полiтики, яка вщображае про-гресивнi напрями та мету розвитку сусшльства [11, с. 5].
Шд вiдповiдальнiстю потрiбно ро-зумгти не тiльки ретроспективну (не-гативну), але й перспективну (пози-тивну) — така що обмежуе свавшля з боку суб'екта, змушуе працювати в певних межах для певно! визначе-но! цiлi. Загалом розроблення бшьш вдалих механiзмiв перспективно! по-лiтично! вiдповiдальностi все бiльше щкавить науковцiв. Сьогоднi сус-пiльство вимагае й "перспективно!" ввдповщальносп, яка полягае у ви-никненнi у такого суб'екта почуття обов'язку, дотримання вщповщних норм та правил [9, с. 542].
У громадянському сусшльст розвинутих демократичних держав працюе система балансу вщпов^ дальностi — зазвичай делштна дiяль-нiсть суб'екта владних повноважень тдпадае пiд юридичну вщповщаль-
нiсть, а у випадку вщсутносп шд-став — полiтично! вщповщальносп, як суб'ективно! оцiнки суспiльства. Громадянське сусшльство та меншi утворення громадян дадуть змогу контролювати дiяльнiсть та впли-вати на заходи примусу до суб'екпв влади. Таким чином, забезпечуеть-ся принцип невщворотносп "пока-рання", навiть якщо воно несе тiль-ки дисциплшарне покарання для суб'екта влади.
Громадянське суспiльство нама-гаеться урiвноважити застосування вiдповiдальностi за допомогою тих сфер права, яи або не потребують юридичного закршлення або ще не отримали такого, але можуть бути застосованi загальним "примусом" сусшльства. Це оргашчно застосову-еться у випадку, коли норма закону та юридична вщповщальшсть за нею е дieвою, такою що виключае без-вiдповiдальну дiяльнiсть суб'екта та вщсутшсть дiйсного покарання у випадку порушення. Спiввiдношення "мораль — пол^ика" та "мораль — право" [2, с.131] повинно вщнайти свое вiдображення в полiтичнiй дЬ яльностi, виключно як норма зви-чаю, як необхiднiсть, погоджена вама акторами полiтично! арени держави. Все, що виходить за межi нормативного закршлення, е вщпо-вiдальнiстю пол^ичною i полягае у "позбавленнi права здшснювати дер-жавну владу шляхом вилучення зi сфери полiтики" [10, с. 387].
Яким чином буде здшснювати-ся "вилучення зi сфери полгтки", у формi оцiнки дiяльностi на на-ступних чергових виборах чи поза-чергових, при повторному зайнятп строково! посади чи за рахунок ме-
ханiзмiв громадського осуду тощо, е питанням виключно до сусшльства. Оскiльки, народ як джерело влади, вправi самостшно вирiшувати яким чином вiн буде висловлювати дов^ ру чи !! вiдсутнiсть до державного чи полпичного дiяча. Але народ як абстрактна юридична категорiя не мае оргашзацшно! спроможностi реалi-зувати свою виключну прерогативу на конституювання влади без шсти-туцiоналiзацi! форм оргашзацшних дiй.
Суттевим питанням у полгтичнш вiдповiдальностi та !! застосуванню займае ощнка дiяльностi. Оцiнка д^ яльностi завжди е суб'ективною, про об'ектившсть, тим паче у полгтич-нiй сферi, мова йти не може. Фор-мування системи ощнювання мае здiйснюватися бiльш широко шж юридичнi норми чи полiтичнi погляди. 6 об'ективш умови, критери, га-рантi! та обiцянки з якими розпочав свою роботу суб'ект владних повно-важень. Це е базисом ощнювання, за допомогою якого сусшльство мае здшснювати контроль та обирати вщповщну реакцш — довiру чи !! втрату щодо суб'екта. В будь-якому випадку, максимально об'ективне оцiнювання, яке базуеться на фактах, е гарантом неупередженост та достовiрностi оцiнки дiяльностi суб'екта. Змiст iнформацi!, спосiб !! доступностi для тих, перед ким особа звпуеться та для широкого загалу, право доступу до не!, визначае ефек-тившсть механiзмiв вщповщальнос-тi [3, с. 612].
Хоча в такому випадку виникае певна суперечливють: юридична норма (критерп та умови) е бшьш вузькою категорiею, нiж мораль, со-
цiальна вщповщальшсть. А !х закр^ плення в нормi е абстрактним або удаваним. Суспшьш вiдносини за-вжди розвиваються та формуються швидше, шж нормативнi акти. Таким чином, система ощнювання може бути об'ективною, але може не бути актуальною на момент ощнювання. В такому розумшш, аналiз та вико-ристання iнших методiв наукового дослiдження е доцiльним через пев-ний вiдрiзок часу — шсля реального результату дiй або навпаки — !х вщ-сутност в разi бездiяльностi суб'екта державно-полгтичних повноважень. Пiдсумовуючи, доречно зазначити, що вiдсутнiсть яко!сь кодифiкацi! чи шшого закрiплення критерПв полi-тично! вщповщальносп (в тому чис-лi за порушення норм моралi, етики тощо) не можна розщнювати як не-гативний момент та такий, що шве-люе базис iнституту пол^ично! вiд-повiдальностi. Необхiдно розглядати як певний шструмент суспiльства, який не обмежуеться закршленими нормами (норма може розходитися зi справедливiстю) [8, с. 177-178], е бшьш гнучким та претензшним шж будь-яка кодифшащя, коли засто-совуеться суспiльний тиск в рiзних його виявах.
У бiльшостi розвинутих кра!н вертикальний зв'язок державних органiв слабкий внаслiдок децен-тралiзованого керiвництва або спе-цифiчного територiального устрою держави, органи мюцевого само-врядування або територiальнi органи центральних оргашв державно! влади, загалом — мiсцевi органи здшснюють свою дiяльнiсть як на виборнш основi, так i на основi при-значення на посаду. Вони несуть та-
кий самий рiвень вщповщальносл, як i депутати парламенту чи уряд, але !хня полiтична вiдповiдальнiсть е масштабованою до вимог та потреб територiально! одинищ. Чи можна говорити про вщсутшсть полiтично! вiдповiдальностi у таких оаб? Нi, оскiльки вони так само представля-ють державу, реалiзовують !! полгти-ку, подекуди навiть на основi влас-них рiшень.
Будь-який рядовий службовець або посадова особа мюцевого органу самоврядування несе повну вщпов^ дальшсть за свою дiяльнiсть в межах сво!х повноважень та не тшьки за умисел, але й за неефективну чи нео-бiзнану дiяльнiсть. Виборний орган (мiсцева рада), яка призначила на посаду вщповщну особу або сфор-мувала вiдповiдний орган — суб'екта вщповщальносл, повинен нести ввдповщальшсть за даного суб'екта ввдповщно та в межах власних повноважень, що давали можливiсть керувати, впливати та ощнювати д^ яльшсть такого суб'екта.
Таким чином, вважаеться дощль-ним ввести категорiю нас^зно! або солiдарно! вiдповiдальностi, якi б стимулювали органи державно! влади до бшьш продуктивно! та сусшль-но орieнтовано! працi, шд примусом вiдповiдальностi не тiльки за активш власнi дi!, але й дп пiдконтрольних або таких, що перебувають у шдпо-рядкуваннi, суб'екпв полiтично! вщ-повiдальностi.
Полiтична вщповвдальшсть зде-бiльшого безпосередньо не пов'язана з певними ршеннями, дiями або бездiяльнiстю конкретно! публiчно-владно! шституцп або окремого по-садовця, хоч i не виключае можли-
вост настання наслiдкiв для них за поведшку або дiяльнiсть у конкрет-нiй ситуацГ!. Не викликае сумшву необхiднiсть бiльшо! прозоростi по-ллично! вiдповiдальностi, що безпосередньо пов'язано iз !! природою забезпечення представництва великих груп людей. Про забезпечення тако! ввдповщальносп можна говорити тiльки тод^ коли не тiльки номiнально визначено, але й усв^ домлено сусшльством у цiлому або локальною сшльнотою, хто вiдпо-вiдаe за стан публiчного управлiн-ня; якi пол^ичш сили, визначають змiст, форму i способи використан-ня публiчно! влади i з ким мають уособлюватися ва наслiдки такого використання. Виокремлюючи ввд-мiннiсть полiтично! вiдповiдальнос-п вiд юридично!, слiд врахувати, що пол^ична вiдповiдальнiсть окре-мих суб'екпв публiчно-владних вiдносин може бути трансформо-вана в юридичну (конституцiйно-правову) [8, с. 181].
Висновки i перспективи подаль-ших дослiджень. На пiдставi ви-кладеного можна зробити висновок, що полгтична вiдповiдальнiсть у державному управлiннi е здатшстю усвiдомлювати i виконувати функ-цi! державного управлiння в межах компетенцп посади, передбачати наслвдки сво!х вчинкiв, дiй i безд^ яльностi як для системи державного управлшня, так i суспiльства в щло-му, скеровувати сво! дп на ефектив-нiсть та змагальшсть державного управлiння.
Забезпечення полiтично! вщпо-вiдальностi в державi реалiзовуeться за рахунок взаемоди мiж органами державно! влади i громадськiстю, як
необхщно! умови налагодження i ре-гулювання дiевих полiтичних кому-нiкацiй в умовах правово! держави. Симбiоз юридичних та моральних норм як державних оргашв та гро-мадських формувань (сусшльства загалом) може забезпечити достат-нiй рiвень оцiнювання дiяльностi суб'ектiв полiтично! вщповщальнос-тi та застосування покарання у ви-падку виявлення порушення.
Основними проблемами у реал^ заци механiзмiв полiтично! вщпов^ дальностi е !х тiсний зв'язок, але не тотожшсть конституцiйно-правовiй вiдповiдальностi, адекватнiсть застосування та невизначешсть часо-во! перспективи ощнювання, вщсут-нiсть визначеного фактичного кола суб'екпв публiчно! полiтично! вщ-повiдальностi.
Водночас не варто забувати, що остаточне закрiплення демократi!, а таким чином i полiтично! вщпов^ дальностi вiдбуваеться на рiвнi по-лiтично! та органiзацiйно! культури сощальних груп та страт, яка е за-гальним базисом полiтичних проце-сiв. Але розвиток органiзацiйно! та поллично! культури потребуе дина-мiчного, та водночас, гармошзова-ного з цившзацшними викликами розвитку рiвня iнституцiоналiзацi! публiчно! вiдповiдальностi, що в свою чергу, вщкривае широкi мож-ливост та потреби для подальших наукових розробок дано! проблеми.
список ВИКОРИСТАНИХ
ДЖЕРЕЛ -
1. Армаш Н. Особливосп вщповь дальност "державних полгтичних д1яч1в": сшввщношення полгш-
ки та закону / Н. Армаш // Юрид. журн. — 2005. — № 11. — С. 20-26.
2. Кафарський В. I. Полгтична i конституцшно-правова вщповщаль-шсть суб'екпв державно-полiтичних вiдносин / В. I. Кафарський // Держава i право. — 2010. — № 48. — С. 124-131.
3. Креста I. О. Парадокс полГтич-но! вщповщальносп в парламент-ськш респyблiцi / I. О. Креста, О. М. Стойко // Держава i право. Юрид. i полгт. науки. — К.: 1н-т держави i права iM. В. М. Корецького НАН Украши, 2012. — № Вип. 58. — С. 608-613.
4. Кукуруз О. В. Основш напрями за-безпечення полгтично! вщповщаль-ностi народних депутапв Укра!ни / О. В. Кукуруз // Держава i право. — Вип. 57. — С. 580-585.
5. Мельниченко В. I. Полгтична вщпо-вщальшсть влади в демократичнш державi: необхiднiсть, сyтнiсть, ме-ханiзми забезпечення / В. I. Мельниченко // Укр. сощум. — 2003. -№ 1 (2). — C. 92-96.
6. Мельниченко В. I. Полгтична вщпо-вщальшсть у державному управ-лшш / В. I. Мельниченко // Вiче. — 2003. — № 1. — С. 19-24
7. Мельниченко В. I. Розмежування полгтично'1 та юридично'1 вщповь дальност в державному управлт-ш / В. I. Мельниченко // Галузь науки "Державне управлтня": ю-торГя, теорГя, впровадження": мате-рГали наук.-практ. конф. за мГжнар. участю, Ки!в, 28 трав. 2010 р. — К.: НАДУ, 2010. — Т. 1. — С. 192-194.
8. Мельниченко В. I. Полгтична вщпо-вщальшсть публГчно-владних ш-ституцт у системГ сощально'1 вщпо-вщальносп / В. I. Мельниченко // Вкн. Нац. академГ! держ. упр. при Президентов! Укра!ни: наук. журн.: фахове вид. з держ. упр., екон., пед. та полгт. наук / Нац. акад. держ. упр.
при Президентов! Украши. — К.: Вид-во НАДУ, 2011, — Вип. 1. -С. 175-183.
9. Ходак1вський М. Д. Виконавча влада як суб'ект полгтично! вщповщаль-носп / М. Д. Ходаювський // Держава 1 право. — 2012. — Вип. 57. — С. 540-544.
10. Черленяк I. I. Синергетичш моде-л1 оптим1зацп системи державного
управлшня: монограф1я. — Ужгород: Л1ра, 2010. — 656 с.
11. Полтична вщповщальшсть держав-но-управлшсько! елгти як чинник пщвищення ефективносп державного управлшня: наук.-метод. розробка / авт. кол.: Е. А. Афонш, О. Л. Валевський, В. В. Голубь та ш.; за заг. ред. В. А. Ребкала, В. А. Шахова. — К.: НАДУ, 2011. — С. 44.
