CC BY
10
Гаврилов Едуард Валентинович,
кандидат юридичних наук, нотар\ус Харшського м1ського нотар1ального округу, Украна, м. Харк1в [email protected]
doi: 10.21564/2414-990х.133.70039
УДК 349. 22
ПРАВО НА НАЛЕЖН1 Й БЕЗПЕЧН1 УМОВИ ПРАЦ1 В УКРА1Н1
Акцентовано увагу на прав1 громадян на належж й безпечж умови пращ. Розглянуто законо-давчо закртлет I гарантоваж права пращвникю та роботодавцю. Проаналгзовано судову справу про заподгяння шкоди здоров'ю при виконанж трудових обов'язкю.
Ключовi слова: охорона пращ; конституцшт права; гараипя прав; майнова i моральна шкода; тшесш ушкодження.
Гаврилов Э. В., кандидат юридических наук, нотариус Харьковского нотариального округа, Украина, г. Харьков.
Право на надлежащие и безопасные условия труда в Украине
Акцентировано внимание на праве граждан на надлежащие и безопасные условия труда. Рассмотрены законодательно закреплённые и гарантированные права работников и работодателей. Анализируется судебное дело о нанесении вреда здоровью при выполнении трудовых обязанностей.
Ключевые слова: охрана труда; конституционные права; гарантия прав; имущественный и моральный вред; телесные повреждения.
Постановка проблеми. Право кожно! людини на належш, безпечш та здоров1 умови пращ - це конституцшне право, встановлене ст. 43 Основного Закону Укра!ни [1]. Значення та важливкть прав пращвник1в обу-мовлюються тим, що так1 права нерозривно пов'язаш з1 свободами людини 1 громадянина та кторично закршлеш в м1жнародно-правових договорах 1 конститущях ус1х держав св1ту. Правоввдносини виникають м1ж людиною (громадянином) 1 державою, породжуючи обов'язок держави захищати та охороняти основш й шш1 права та свободи кожно! окремо! людини (громадянина). Отже, людина вправ1 не просити, а вимагати захисту прав, як1 держава визнала природними й неввд'емними.
Аналiз лтературних джерел. Проблеми охорони пращ завжди пере-бували у центрi уваги дослвдниюв та практиыв. Основш питання орга-нiзацií охорони пращ на виробництвi знайшли свое вщбиття у працях таких украíнських учених, як Л. П. Гаращенко, Г. О. Замченко, П. О. 1зу-1та, I. I. Корякiна, Д. М. Кравцов, О. М. Ярошенко. 1х роботи не втратили науково'1' цiнностi дотепер, однак змiни в сощальному i полiтичному життi останшх рокiв вимагають певного переосмислення проблеми. У публжащях розглядаються лише окремi аспекти правового регулювання охорони пращ, комплексних наукових дослвджень на сьогодш бракуе.
Про актуальнiсть охорони пращ в сучасних умовах свщчить i доволi широка судова практика.
Мета i завдання дослгдження. Щею публiкацiею ми прагнемо привер-нути увагу до прогалин в охорош працi, тим самим сприяючи втiленню в життя активно'1' соцiальноí полiтики законодавцiв, органiв державно'1' влади та мю-цевого самоврядування, власниыв або уповноважених ними оргашв, а також профспiлкових органiзацiй кожного шдприемства, установи чи органiзацií, незалежно вщ форми власностi чи роду дiяльностi.
Виклад основного матерiалу. Насамперед слвд наголосити, що важли-вим е не лише законодавче закршлення прав (про це вже багато написано), але й адекватне сприйняття чинного нормативного матерiалу в^ма його адресатами, що знаходить вираження у безпосереднш дiяльностi, яка реа-лiзуе право, та у правозастосовнiй дiяльностi держави. Остання включае можливiсть примусового виконання прав громадян i усунення перешкод на шляху до 1'х реалiзацií [2].
Забезпечення прав i свобод людини включае три елементи (напрямки) державно!' дiяльностi:
1) створення умов для реалiзащí прав i свобод людини шляхом позитивного впливу на формування IX загальносощальних гарантiй;
2) охорона прав i свобод людини шляхом проведення профилактики IX порушень;
3) захист прав i свобод людини вiдновленням порушеного правового статусу, притягнення порушниыв до юридичноí вiдповiдальностi.
Розглядаючи елементи (напрямки) державноí дiяльностi в особi п орга-нiв та посадових о^б щодо забезпечення та гарантування конституцшного права кожного громадянина на належш, безпечнi i здоровi умови пращ, що передбачено ст. 43 Основного Закону Украши, окреслимо деяы принципи державноí полiтики, якi свого часу були розширеш та законодавчо закрЬ пленi в Законi Украши «Про охорону пращ» [3].
Передуем - принцип прюритету життя I здоров'я прац1вник1в, створення належних, безпечних I здорових умов прац1. Це е закршлене i розширене законодавцем ввдображення конституцшного принципу визнання державою найвищою сощальною цiннiстю в УкраМ людини, íí життя i здоров'я, чест та гiдностi, недоторканностi та безпеки, що передбачено ст. 3 Закону та
положенням ч. 4 ст. 43 Основного Закону про право кожного пращвника на належш, безпечш та здоровi умови пращ.
Наступним принципом е тдвищення р1вня промислового контролю за станом виробництв, технологш та продукцй, а також сприяння тдприем-ствам у створенн безпечних i нештдливих умов прац1. Забезпечення здоро-вих та безпечних умов пращ неможливе без закршленого на законодавчому рiвнi мехашзму створення й постшного шдвищення рiвня безпеки на кожному шдприемств^ в установi чи оргашзацп та контролю як з боку ввдпо-ввдних оргашв державно!" влади та мкцевого самоврядування, так i з боку власника або уповноваженого ним органу чи створюваних ними на вироб-ництвi служб з управлшня охороною пращ.
Принцип сощального захисту пращвнитв та повне вiдшкодування шкоди особам, як потертли вiд нещасних випадтв на виробництвi i професшних захво-рювань. Закршлення та неухильне дотримання цього принципу е особливо важливим для Украши, оскшьки вона йде шляхом створення правово!', сощ-ально!', демократично!" держави. Неможливо бути державою з таким статусом, якщо не створено i не забезпечено достатнш рiвень сощального захисту кожно!" людини внаслщок виконання сво!'х трудових обов'языв.
Принцип установлення единих вимог з охорони пращ для вйх тдпри-емств та суб'ектiв пiдприемницькоï дiяльностi незалежно вiд форм власно-стi й видiв дiяльностi. Принцип рiвностi мае неабияке значення, вш е чи не найголовшшим i знайшов закршлення у ст. 1 Загально!" декларацп прав людини 1948 року [4], а також шших численних мiжнародних договорах та угодах, ратифшованих Украшою.
Наступним принципом е використання економiчних методiв управлтня охороною пращ, участь держави у фтансуванш заходiв щодо охорони пращ, залучення добровшьних внесыв та шших надходжень на щ щщ отримання яких не суперечить законодавству. На сучасному еташ розвитку економши й отримання статусу держави з ринковою економжою цьому принципу повинна придшятися належна увага. Дослвдження у сферi виробничого травматизму та промислово!" безпеки дозволяють зробити висновок про недостатне державне i регюнальне фшансування заходiв з охорони здоров'я i пращ громадян. Тому дощльним вважаемо закршлення у ст. 19 Закону Украши «Про охорону пращ» обов'язку такого фшансування з боку держави й з шших джерел, якщо це не суперечить чинному законодавству. Так, наприклад, зпдно зi ст. 24 названого Закону з метою об'еднання зусиль найманих пращвниыв, учених, спещалюив з охорони пращ та окремих громадян для полшшення охорони пращ, захисту пращвниыв вщ виробничого травматизму i професшних захворювань, що у тому числ включае й добровшьне фшансування, створюються асощацп, товариства, фонди та iншi добровшьш об'еднання громадян.
Ще одним принципом е тформування населення, проведення навчання, професiйноï тдготовки i тдвищення квалiфiкацiï з питань охорони пращ. Обов'язком кожного правосввдомого громадянина е знання Конституцп
Укра!ни 1 виконання вимог закошв та шших нормативно-правових акт1в, але водночас обов'язок держави - створення в1дпов1дних умов для навчання кожного громадянина основам охорони здоров'я, охорони пращ, безпеки життед1яльност1, що уможливить збереження та розвиток наци. Держава у ст. 18 Закону «Про охорону пращ» бере на себе зобов'язання з забез-печення навчання й шдвищення квал1ф1кацп спещалкт1в з охорони пращ з урахуванням особливостей виробництва.
На жаль, сьогодш на шдприемствах р1зно! форми власност виникае чимало ситуацш, коли людина, виконуючи сво! трудов1 обов'язки, або збираючись !х виконувати, на шляху до свого робочого м1сця, на робочому м1сщ, а школи дорогою додому, але ще на територп шдприемства, установи або оргашзацп, через неналежш умови з охорони пращ потрапляе у складш обставини. Нещасш випадки виробничого характеру сьогодш трапляються скр1зь на шдприемствах, а роботодавець, намагаючись убезпечити себе вщ штраф1в 1 в1дпов1дальност1, умовляе пращвника дати свщчення, що такий випадок стався за межами оргашзацп, або посилаеться на неналежне укладення трудового договору. Под1бний шдхщ до ситуацп виршуе проблему на користь роботодавця тшьки на короткий термш, не враховуючи штереси пращвника, 1 не розв'язуе проблему пору-шення законодавства про охорону пращ глобально 1 конструктивно.
Показовою шюстращею сказаного е судова справа вщ 25 березня 2015 р., розглянута Вищим спещал1зованим судом Укра!ни на встановлення факту перебування у трудових вщносинах, вщшкодування майново! та морально! шкоди за касацшною скаргою ОСОБИ на ршення апеляц1йного суду Чер-касько! област1 в1д 24 грудня 2014 р. У грудш 2013 р. ОСОБА 1 звернулася до суду з позовом, посилаючись на те, що 29 вересня 2011 р. ОСОБА 2 прийняла його на роботу, яка полягала у виконанш методом промислового альшшзму зовшшнього утеплення стш, однак письмовий трудовий догов1р м1ж ними не укладався, оскшьки вони були знайом1 1 шдстав не дов1ряти в1дпов1дачу та наполягати на укладенш трудового договору у письмовш форм1 негайно не було. 2 жовтня 2011 р. шд час виконання роб1т на висот1 впали риштування, позивач та ще два пращвники з1рвались з висоти близько 4,50 м, внаслщок чого вш отримав т1лесн1 ушкодження 1 був госштал1зовий. Риштування, з яких вш упав, належали в1дпов1дачу 1 були встановлеш саме ним, тому ОСОБА 1 вважав, що падшня сталося через те, що риштування не ввдповщали стандартам, були встановлеш з порушеннями Правил охорони пращ шд час виконання роб1т на висоть Кр1м того, шсля отримання травми на виробництв1 позивач став швалщом II групи. Тривалий реабшггацшний пер1од вимагав значних фшансових затрат. П1д час операц1й та реабшггацп в1н пост1йно в1д-чував сильний ф1зичний б1ль 1 душевш страждання у зв'язку з непоправним попршенням здоров'я. Також позивач мае двох д1тей, одна дитина неповно-л1тня. Утримувати !х у нього немае змоги, оскшьки через свш стан здоров'я не може працевлаштуватися [5]. Ураховуючи викладене, позивач, уточнивши позовш вимоги, просив суд встановити факт трудових вщносин м1ж ним та
вщповвдачем у перюд з 29 вересня 2011 р. до 2 жовтня 2011 р., стягнути з ввд-повщача на його користь 82 705 грн 92 коп. на вщшкодування майново! шкоди та 100 тис. грн на вщшкодування морально!' шкоди. Але ршенням Сосшв-ського районного суду м. Черкаси вщ 2 жовтня 2014 р. у задоволенш позову ОСОБ1 1 було вщмовлено. Ршенням апеляцшного суду Черкасько! областi вiд 24 грудня 2014 р. ршення суду першо! iнстанцiï було скасовано, ухвалено нове ршення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБИ 2 на користь ОСОБИ 1 12501 грн 42 коп. на вщшкодування майново! шкоди та 70 тис. грн на ввдшкодування морально! шкоди. У решт позову вщмовлено. Але вщповЬ дач просить оскаржуване ршення апеляцшного суду в частиш позовних вимог про ввдшкодування шкоди скасувати, посилаючись на порушення судом норм матерiального й процесуального права, та залишити в силi рiшення суду першо! iнстанцГí. Вiдмовляючи в задоволенш позову ОСОБ1 1, суд першо! шстан-ц11 виходив iз того, що позивач не довiв факт перебування його у трудових вщносинах з вiдповiдачем i не надав доказiв неправомiрних дiй вщповвдача, завдання останнiм йому майново! та морально! шкоди. Апеляцшний суд, ска-совуючи рiшення суду першо! шстанцп й частково задовольняючи позов, керу-ючись принципом розумностi та справедливости виходив iз того, що уклавши з позивачем усну цивiльно-правову угоду на виконання робгг на висоп, ввдпо-вiдач, будучи фiзичною особою-шдприемцем та вiдповiдно суб'ектом господа-рювання, допустив порушення Правил охорони пращ шд час виконання робiт на висол, затверджених наказом Державного ком^ету Укра!ни з промислово! безпеки, охорони пращ та прничого нагляду вщ 27 березня 2007 р. № 62 [6], що спричинило шкiдливi наслщки для здоров'я ОСОБ1 1, у зв'язку з чим вш мае право на ввдшкодування шкоди у доведеному розмiрi.
Аналiзуючи цю справу, потрiбно перш за все згадати, що становить собою трудовий договiр, або цившьно-правова угода, про яы у рамках справи йде мова. Зпдно зi ст. 21 КЗпП [7] трудовим договором е угода мiж пращвни-ком i власником шдприемства, установи, оргашзацп або уповноваженим ним органом чи фiзичною особою, за якою пращвник зобов'язуеться виконувати роботу, визначену щею угодою, з шдпорядкуванням внутрiшньому трудовому розпорядку, а власник шдприемства, установи, оргашзацп або уповноважений ним орган чи фiзична особа зобов'язуеться виплачувати працiвниковi заро-бггну плату i забезпечувати умови пращ необхщш для виконання роботи, передбачеш законодавством про працю, колективним договором i угодою сто-рiн. Пунктом 3 ст. 23 зазначаеться, що трудовий договiр може бути таким, що укладаеться на час виконання певно! роботи. Ввдповщно до ст. 24 трудовий договiр, як правило, укладаеться в письмовш формь Тобто мае мiсце i усний трудовий договiр. Пунктом 4 наголошуеться, що трудовий договiр вважаеться укладеним i тод^ коли наказ чи розпорядження не були видаш, але пращвника фактично було допущено для роботи. 6, щоправда, перелж умов у цш же стати, за яких законодавець встановлюе обов'язкову письмову форму при укладенш трудового договору з фiзичною особою. Отже, наявна суперечшсть.
З одного боку, трудовий договiр у Особи 1 був, правда, усний, на строк вико-нання замовлення. Особа була допущена до роботи. З шшого, - роботодавець повинен був належно виконати вимоги безпеки шд час роб^ з риштувань та помосив i укласти письмовий трудовий договiр. Але вимог не було дотримано, риштування впали, пращвник отримав тшесш ушкодження i став швалвдом.
Цившьно-правовий договiр е укладеним, якщо сторони в належнш формi досягли згоди з усiх ютотних умов договору. 1стотними умовами договору е умови про предмет договору, умови, що визначеш законом як ютотш або е необхвдними для договорiв даного виду, а також усi тi умови, щодо яких за заявою хоча б одше'1 iз сторiн мае бути досягнуто згоди [8, ст. 638]. Осюльки договiр е видом правочину, для його укладення й чинност сторонам необхщно дотримуватися всiх тих вимог, яы визначенi у ст. 205 ЦК для всякого право-чину, а саме: «Правочин може вчинятися усно або в письмовш формь Сторони мають право обирати форму правочину, якщо шше не встановлено законом». Практично те ж зазначено у ст. 639 щодо форми договору: «Договiр може бути укладений у будь-якш форм^ якщо вимоги щодо форми договору не вста-новлеш законом. Якщо сторони умовилися укласти договiр у певнш форм^ вш вважаеться укладеним з моменту надання йому ще'1 форми, нав^ь якщо законом ця форма для даного виду договорiв не вимагалася» [8]. Однозначно, вiдбулося порушення правил безпеки експлуатацп риштувань роботодавцем, i апеляцшний суд, вiдповiдно законодавства i принцишв розумностi й справедливости винiс справедливе рiшення щодо вщшкодування майново!' i мораль-но1 шкоди. Риштування повиннi оглядатися вiдповiдальним виконавцем робгг щодня перед початком роботи, а майстром або призначеним наказом робото-давця працiвником чи вщповщальним керiвником робiт - не рщше одного разу на 10 дшв. Результати огляду записуються у Журнал приймання та огляду риштувань та помоспв [6]. Таких дш роботодавець не виконував.
Проте ввдповвдач погодитись iз таким висновком апеляцiйного суду не змщ бо, на думку суду 1-Ï iнстанцiï, позивачем було порушено норми мате-рiального та процесуального права. Ввдповщно до ст. 213 ЦПК Украши ршення суду повинно бути законним i обгрунтованим. Зпдно зi ст. 214 ЦПК Украши шд час ухвалення ршення суд вирiшуе, зокрема, такi питання: 1) чи мали мюце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги i заперечення, якими доказами вони шдтверджуються; 2) чи е iншi фактичш даш (пропущення строку позовно!' давностi тощо), яы мають значення для виршення справи, та докази на ïx пiдтвердження; 3) якi правовiдносини сторш випливають iз встановлених обставин; 4) яка правова норма шдлягае застосуванню до цих правоввдносин; 5) чи слвд позов задовольнити або в позовi вiдмовити; 6) як розподшити мiж сторонами судовi витрати [9]. Таким вимогам закону ршення апеляцшного суду не вiдповiдае.
Право касацшного оскарження мае мiсце згiдно зi ст. 324 ЦПК, i посила-ючись на ст. 214, суд перераховуе питання, яю мають бути доведеш позивачем. Але таку ж статтю можна застосувати i до ввдповвдача, враховуючи ч. 1
ст. 60 ЦПК Украши, де передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ri обставини, на як вона посилаеться як на шдставу сво1х вимог i заперечень, крiм випадюв, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Тому, звертаючись до мате-рiалiв справи, ч^ко можемо дати роз'яснення щодо всiх пункпв ст. 214, якщо будемо ввдстоювати iнтереси працiвника:
1) чи мали мкце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги i запере-чення, та якими доказами вони пщтверджуються. ОСОБА 2 взяла на роботу ОСОБУ 1 з метою виконання методом промислового альшшзму зовшш-нього утеплення стш. Мiж сторонами був укладений договiр. Не мае зна-чення, це був трудовий договiр, або цившьно-правова угода, тому що цi форми договору можуть бути укладеш усно. Шд час виконання роб^ на висот впали риштування, внаслiдок чого ОСОБА 1 отримала тшесш ушко-дження, ïï було госпiталiзовано. Отримавши швалщшсть II групи, опера-щю, тривалий реабiлiтацiйний перiод, зазнаючи сильного фiзичного болю i душевних страждань, розумшчи, що не може працевлаштуватися i утри-мувати сво1х д^ей, ОСОБА 1 подала позов до суду для встановлення факту трудових ввдносин, ввдшкодування фiзичноï i морально! шкоди;
2) чи е iншi фактичнi данi (пропущення строку позовно! давностi тощо), якi мають значення для виршення справи, та докази на ïx пiдтвердження. Строки позовно! давностi витриманi належним чином: зпдно зi ст. 257 ЦК загальна позовна давшсть тривае три роки. Поди, як були викладенi пози-вачем у позовнiй заявi, вщбулися 2 жовтня 2011 р. ОСОБА 1, тобто позивач, звернувся до суду першо!" шстанцп у грудш 2013 р. у межах строку позовно! давность Доказом е позов до суду позивача ОСОБИ 1;
3) як правовщносини сторш випливають iз встановлених обставин. Перш за все - встановлення факту трудових вщносин мiж позивачем ОСОБОЮ 1 i роботодавцем - ОСОБОЮ 2, стягнення з ввдповщача майново1 шкоди та ввд-шкодування морально1 шкоди в певних грошових сумах;
4) яка правова норма шдлягае застосуванню до цих ввдносин. Для ввдстою-вання сво1х iнтересiв в судi позивачу потрiбно застосувати статтi 21, 24 КЗпП УкраТни про форми встановлення трудового договору мiж пращвником i роботодавцем; статтi 638, 639, 205 ЦК Украши про форми встановлення цившь-но-правово1 угоди; ст. 60 ЦПК Украши, де передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ri обставини, на яы вона посилаеться як на шдставу сво1х вимог i заперечень; наказ Мшютерства юстицп Украши «Про затвердження Правил охорони пращ шд час виконання робгг на висотЬ», у якому передбачено щоденний огляд риштувань i здшснення запису про огляд в спещальному журналц пп. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду Украши вщ 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про ввдшкодування морально1 (немайново']") шкоди», про розумшня втрат немайнового характеру внаслщок моральних чи ф!зичних страждань [10]; бвропейську конвенщю про захист прав людини i основоположних свобод щодо права на справедливий суд [4];
5) чи слщ позов задовольнити, або в позовi вщмовити. Вщповщь на це питання залежить вщ встановлених судом обставин та правово1 норми, що застосовуеться. Якщо суд правильно встановив обставини i дав im правильну правову квалiфiкацiю, ршення суду буде законним i обгрунтованим;
6) як розподшити мiж сторонами судовi витрати. Вирiшуючи це питання, суд застосовуе ст. 88 ЦПК, виршуе склад та розмiр судових витрат у справ^ проводить вiдповiднi обчислення.
Висновки. Таким чином, на прикладi ще'1 справи можна дiйти висновку, що правильним ршенням стосовно прав позивача можна вважати ршення апеляцшного суду, який справедливо керувався не тшьки нормами закону, а й принципами розумност i справедливостi. А повернення справи знову на перегляд означае тшьки те, що держава в ролi суду на бощ роботодавця, а не постраждалого пращвника. Це дуже прикро констатувати, адже державна пол^ика щодо охорони пращ закршлена законодавцем у багатьох норма-тивних актах i е втшенням конституцшного принципу визнання державою найвищою сощальною цшшстю в Украïнi людини, ïï життя i здоров'я, чест та гiдностi, недоторканностi та безпеки, що передбачено ст. 3 та положенням ч. 4 ст. 43 Основного Закону.
Список л^ератури:
1. Конститущя Украши : прийнята на сесп Верхов. Ради Украши 28.06.1996 р. №254к/96-ВР // Ввдом. Верхов. Ради Украши. - 1996. - № 30. - Ст. 141.
2. 1зу1та П. О. Забезпечення здорових та безпечних умов пращ як одна 1з юридичних гарантш суб'еклв трудових правоввдносин / П. О. 1зу1та // Право i безпека. - 2006. - № 5/4. -С. 105-107.
3. Про охорону пращ : Закон Украши ввд 14.10.1992 р. № 2694-XI // Ввдом. Верхов. Ради Украши. - 1992. - № 49. - Ст. 668.
4. Загальна декларащя прав людини, затв. резол. ГА ООН 10.12.1948 р. № 217 [Електро-нний ресурс]. - Режим доступу : //http://zakon2. rada. gov. ua/laws/show/995_015.
5. Шкода здоров'ю при виконанш трудових обов'язюв [Електронний ресурс] : ухвала Вищого спещал1зованого суду Украши з розгляду цившьних i кримшальних справ ввд 25.03.2015 р., Справа № 6 - 2626св15 // бдиний державний реестр судових ршень № 43357317. - Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/.
6. Про затвердження Правил охорони пращ пвд час виконання роби на висоп [Електронний ресурс] : наказ Державного комиету Украши з промислово'1 безпеки, охорони пращ та прничого нагляду ввд 27.03.2007 р. № 62, зареестр. в Мшюст1 Украши 04.06.2007 р. № 573/13840. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0573-07.
7. Кодекс закошв про працю Украши : Закон УРСР ввд 10.12.1971 р. № 322-YIII // Ввдом. Верхов. Ради Украши. - 1971. - Додаток до № 50. - Ст. 375.
8. Цившьний кодекс Украши : Закон Украши ввд 16.01.2003 р. № 435-IV // Ввдом. Верхов. Ради Украши. - 2003. - № 40-44. - Ст. 356.
9. Цившьно-процесуальний кодекс Украши : Закон Украши ввд 18.03.2004 р. № 1618-IV // Ввдом. Верх. Ради Украши. - 2004. - № 40-41, 42. - Ст. 492.
10. Про судову практику в справах про ввдшкодування морально1 (немайново'1) шкоди [Електронний ресурс] : постанова Пленуму Верхов. Суду Украши ввд 31.03.1995 р. № 4 (ред. ввд 27.02.2009 р.). - Режим доступу : http://zakon3. rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95.
References:
1. Konstytutsiya Ukrayiny [Constitution of Ukraine]: pryynyata na sesiyi Verkhov. Rady Ukray-iny 28.06.1996 VR. (1996). Vidom. Verkhov. Rady Ukrayiny, 30, article 141 [in Ukrainian].
2. Izuita, P.O. (2006). Zabezpechennya zdorovykh ta bezpechnykh umov pratsi yak odna iz yury-dychnykh haranttiy subyektiv trudovykh pravovidnosyn [Ensuring healthy and safe working conditions as one of the legal haranttiy of labor relations]. Pravo i bezpeka, 5/4 [in Ukrainian].
3. Pro okhoronu pratsi [On Labour Protection]: Zakon Ukrayiny vid 14.10.1992 № 2694-XI. (1992). Vidom. Verkhov. Rady Ukrayiny, 49, article 668 [in Ukrainian].
4. Zahalna deklaratsiya prav lyudyny [The Universal Declaration of Human Rights.], zatv. rezol. HA OON 10.12.1948 № 217. (1948). Retrieved from : http://zakon2.rada.gov. ua/laws/ show/995_015[in Ukrainian].
5. Shkoda zdorovyu pry vykonanni trudovykh obovyazkiv [Damage to health while performing job duties]: ukhvala Vyshchoho spetsializovanoho sudu Ukrayiny z rozhlyadu tsyvilnykh i krymi-nal'nykh sprav vid 25.03.2015, Sprava 6, 2626sv15. (2015). Yedynyy derzhavnyy reyestr sudovykh rishen' № 43357317. Retrieved from : http://www.reyestr.court.gov. ua/[in Ukrainian].
6. Pro zatverdzhennya Pravyl okhorony pratsi pid chas vykonannya robit na vysoti [On approval of Rules of labor safety during works at height]: Nakaz Derzhavnoho komitetu Ukrayiny z promys-lovoyi bezpeky, okhorony pratsi ta hirnychoho nahlyadu vid 27.03.2007 № 62, zareyestr. v Minyusti Ukrayiny 04.06.2007 No. 573/13840. (2007). Retrieved from : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ z0573-07 [in Ukrainian].
7. Kodeks zakoniv pro pratsyu Ukrayin [Labor Code of Ukraine] : Zakon URSR vid 10.12.1971 № 322-YIII. (1971). Vidom. Verkhov. Rady Ukrayiny Dodatok do No. 50, article 375 [in Ukrainian].
8. Tsyvil'nyy kodeks Ukrayiny[The Civil Code of Ukraine] vid 16.01.2003 № 435-IV. (2003). Vidom. Verkhov. Rady Ukrayiny, 40-44, article 356 [in Ukrainian].
9. Tsyvil'no-protsesual'nyy kodeks Ukrayiny [Civil Procedure Code of Ukraine] vid 18.03.2004 № 1618-IV. (2004). Vidom. Verkh. Rady Ukrayiny, 40-41, 42, article 492 [in Ukrainian].
10. Pro sudovu praktyku v spravakh pro vidshkoduvannya moral'noyi (nemaynovoyi) shkody [On judicial practice in cases of compensation moral (non-property) damage]: postanova Plenumu Verkh. Sudu Ukrayiny vid 31.03.1995 No. 4 (red. vid 27.02.2009). Retrieved from : http: //zakon3. rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95 [in Ukrainian].
Gavrylov E. V., Candidate of Legal Sciences, Kharkiv City Notary District Notary, Ukraine, Kharkiv.
The right to adequate and safe working conditions in Ukraine
The special attention is given to the rights of the citizens for independent and safe working conditions. The rights secured by law and guaranteed of each among workers and employers have been considered. The court case on infliction of harm to health in the performance of job duties has been analyzed. Taking this case as an example one can see different possible ways of its solution that cause controversy and contradictions. The Court of First Instance takes the side of the employer, Court of Appeal - on the side of the victim and consideration of the case on cassation appeal - shows only that the state taking the role of the judge is on the employer side not on the side of the worker as a victim. So, one can see that course of the state policy secured by legislators in the numerous normative acts and being reflection of the constitutional principle of the recognition by the state of the human being, his or her life and health, honour and dignity, inviolability and security as the highest social value that is foreseen by Article 3 and by the provision of Part 4 Article 43 of the Basic Law does not correspond to the realities of life.
Keywords: labor protection; constitutional rights; guarantee of rights; property and moral harm; injuries.
Hadiumna do pedKomiïi 27.05.2016 p.
