CC BY
61
УДК 141.33
Купцова Т. А., Дншропетровський нацюнальний ушверситет зал1зничного транспорту iM. акад. В. Лазаряна
МЕНТАЛЬН1СТЬ ЧОЛОВ1К1В I Ж1НОК В АСПЕКТ1 ТЕОРП СОЦЮБЮЛОГ1ЧНОГО ЕСЕНЦ1АЛ1ЗМУ
Розглядаються деяк твори соцюбюлог1чного есенцгалгзму по в1дношенню до мен-тальностг чоловтв i жгнок, шляхи подолання гендерного есенцгалгзму в освтг.
Ключовi слова: гендер, гендерний стереотип, есенцiалiзм, андроцентризм, когттивт здiбностi.
Купцова Т. А., Днепропетровский национальный университет железнодорожного транспорта им. акад. В. Лазаряна
МЕНТАЛЬНОСТЬ МУЖЧИН И ЖЕНЩИН В АСПЕКТЕ ТЕОРИИ СОЦИОБИОЛОГИЧЕСКОГО ЭССЕНЦИАЛИЗМА
Рассматриваются некоторые проблемы социобиологического эссенциализма в отношении ментальности мужчин и женщин, пути преодоления гендерного эссенциализма в образовании.
Ключевые слова: гендер, гендерный стереотип, эссенциализм, андроцентризм, когнитивные способности.
Kuptsova T. A., Dnipropetrovs'k National University of Railway Transport named after academician V. Lazaryan
MENTAL ABILITIES OF MEN AND WOMEN IN THE ASPECT OF THE THEORY OF SOCIOBIOLOGICAL ESSENTIALISM
Some theories of sociobiological essentialism concerning mental abilities of men and women, the ways of overcoming gender essentialism in education are considered in the article.
Key words: gender, gender stereotype, essentialism, androcentrism, mental abilities.
Актуальшсть дослщження дано! теми обу-мовлена тими трансформащями, яю вщбува-ються упродовж останшх десятилт: у свт активiзувалися гендерна думка i дiяльнiсть, спрямоваш на гендерш перетворення. Вони ла-мають життeвi стереотипи людства, що форму-валися упродовж столт. Це вщбуваеться в контекст зростання динамiки iнновацiй в ушх сферах життeдiяльностi людини, включаючи
©Купцова Т. А., 2012
осв^ню сферу. Такий процес, зумовлений сощ-альними потребами, не проходить легко, без суперечностей, вш супроводжуеться складно-щами, i навiть, певною протидiею традицiйно вихованих i звернених у минуле сил. Безпереч-но, св^оглядш гендернi перетворення немож-ливi без подолання андроцентричного тдходу до процесу освгги, адже андроцентризм обме-жуе творчий, освггнш, науковий потенцiал жш-ки. Органiзацiя вищих навчальних закладiв в> дображае гендерну стратифiкацiю суспшьства i
культури в цшому, демонструючи на своему приклад! нер!вний статус чоловшв { жшок, ген-дерну стратифшащю педагопчно! професи, ген дерну асиметрда педагопчних кадр1в { студенев, що навчаються [6, с. 102-110]. Навчання в вищому навчальному заклад! практично ор1ен-товане на студента «взагалЬ>, що формуе «спрощений» тип свщомосп особистост { юна-юв, 1 д1вчат, оскшьки маскулшний характер освгги через усталеш стереотипи, готов! су-спшьш модел! поведшки, певш культурш нор-ми блокуе вихщ свщомосп на новий р1вень, що вщкривае необмежеш можливост в самореал> зацп людини незалежно вщ стал. Гендерна асиметр1я виражаеться в недостатнш представ-леност жiнок серед професор1в, наукових кадр1в вищо! ланки та кер!вниюв наукових { навчальних шдроздшв. Стимулювальними факторами е подвшна зайнятють, характерна для жшок (робота+шм'я), ментаттет суспшьства, патр1архат I традищя тощо [4].
Андроцентричний шдхщ сягае сво!м ко-ршням глибоко! давнини. Так, науковщ заува-жують, що, починаючи з античносп, у захщно-европейськш культур! формувалися гендерш стереотипи, як лежать в основ! бшарно! опози-цл логос/емоцп, де здатнють лопчно мислити приписувалася чоловшам, а сфера почутпв -жiнкам [1, с. 201]. Навггь з поб1жного огляду спадщини Платона 1 Аристотеля видно, що ос-новний постулат !х суджень - це сприйняття жiнки як вщхилення в прший бш людського стандарту, як ютоти тдпорядковано! с1м'1, де головою е чоловш [1, с. 56-63], тобто жшка ю-нуе в ¿ерархи тшьки заради вищого по рангу, И головна мета - сприяти тому, щоб життя чоло-вша було влаштоване найкращим чином. Але, на вщмшу вщ раба, який робить те ж саме, жш-щ, за Аристотелем, притаманно вщ природи доглядати за дггьми та займатися домашшм господарством, улаштованим !ерарх!чно: бать-ко пануе над сином, господар - над рабом, чо-ловш - над жшкою. Виключення жшки ¿з контексту рацюнальносп автоматично означало виведення И з1 сфери публ1чного життя. I, всу-переч поширенш думщ, перша хвиля фемшзму виникла не в середиш XIX ст., а значно рашше - у XVIII ст. 1мпульс фемшзму, вщкрито внесений К. Маколей та М. Волстоункрафт у 90-х
роках XVIII ст., проявив себе як заперечення патр1архатом призначення жшки та И бшьш низького статусу. «Фемшютки до фемшзму» були впевнеш, що шдвищення статусу жшок повинно проходити через посилення рацюналь-ного розумшня I рефлексш. I потреба адекватно! осв1ти, яка стала головною практичною проблемою фемшзму, витшала безпосередньо з цього. Як вказуе Т. Власова, фемшютки Про-св1тництва застосовували свггоглядш стандар-ти, як лежали в основ! гендерних стереотитв попередшх перюд!в: античносп, середньов1ччя, Вщродження, - почавши з проблеми важливос-т осв1ти саме для жшок [3, с. 122]. У перюд м1ж Вщродженням { Просв1тництвом гендерна диференщащя у сфер! виховання, як стверджуе Мартина Сонне, намагаеться об1гнати сощаль-ну [5, с. 123]. Чоловши { жiнки знаходяться в «кол! основи знань», яке представляе триед-нють «читати, писати, рахувати». Але ця вщно-сна демократизащя не дае однакових плод1в для д1вчат { хлопщв. Розб!жнють цшей у фор-муванш { тих, й шших позбавляе перших усяко! можливосп емансипацп через знання. Д1вчатам давалося знання неповне 1 суворо регламенто-ване. Так Емшь Руссо писав: «<...> все виховання жшок повинно мати стосунок до чолов> юв. Подобатися цим останшм, бути !м корис-ним, ум1ти викликати до себе любов { повагу, виховувати !х в молодому вод, п1клуватися про них, робити !х життя приемним { солодким -ось обов'язки жшок в ус1 часи, ось чому потр1бно навчити !х з дитинства» [5, с. 123125]. Теза фшософа е св1дченням того, наскшь-ки турбота про виховання д1вчат, нав1ть не проявившись повною м1рою, зупиняеться на половин! шляху. Жшка допускаеться до знань не заради само! себе, а щоб зробити свою присут-шсть приемною тим, хто !! оточуе. Вона створена не для науки, а тшьки для задоволення ! комфорту свого чолов!ка ! д!тей.
Коли в середин! XIX ст. у Захщнш Свроп! з'явилася перша фемшютична правозахисна хвиля, вона не тшьки розпочала боротьбу за основш пол!тичн! права жiнок, але й показала громадськост! протир!ччя м!ж !деолог!ею ! ставленням до жшки в реальному житп [2, с. 91-92]. Друга хвиля фемшстського право-захисного руху, яка зародилася в 1980-х рр.,
була направлена, в основному, проти дискрим> наци за ознакою стат в ус1х сферах пол1тики, суспшьно! д1яльност1: обмеження кшькосп жь нок у професшнш освт, менша оплата пращ i т. д. Але, яю б глибою зрушення не вщбувалися за останш твтора стол1ття, приховаш приписи гендерних стереотишв, як i колись, укоршю-ються в «культурш дискурси, суспшьш шсти-тути i душ1 людей: естафета чолов1чо! влади систематично передасться 1з поколшня в поколшня» [3, с. 34]. С. Бем означуе щ вихщш по-ложення «лшзами гендеру». Останш не тшьки задають ракурс сприйняття суспшьно! реальности але й формують саму сощальну реальшсть. I першою лшзою, упровадженою в дискурс культури i сощального життя, е лшза андроцен-тризму або «центрування» на чолов1чому (ви-щють чолов1чого, чоловтв). Тому, стверджуе С. Бем, «чоловши i чолов1чий досвщ сприйма-ються як нейтральний стандарт чи норма, а жшки i жiночий досвщ сприймаються як вщхи-лення вщ ще! норми, обумовлене специфшою статЬ>. Тому до чоловша ставляться не як до кращого, а до жiнки - як до пршо!, а, скорше, з чоловшом поводяться як з людиною, а з жш-кою - як з «шшою» [1, с. 34]. С. Бем вказуе, що, по-перше, лшзи андроцентризму автоматично розмщують жшок i чоловтв у р1зн1 i нер1вн1 ситуацп. А, по-друге, ¡ндивщуум намагаеться формувати свою особистють вщповщно з ними.
Дослщники стверджують, що протягом столггь чоловши створювали лише неповну форму знання i розумшня, не беручи до уваги досвщ жшок. Брайдот^ наприклад, зауважуе, що це веде до бшарно! лопки, яка, унаслщок сво!х фалоцентричних посилань, породжуе помилко-в1 i неповш поняття, образи неютинних науко-вих суджень, яких просто недостатньо для сис-теми мислення. Стверджуеться також, що «чо-лов1че знання» базуеться на специф1чному спо-соб1 мислення, який багато фемшюток уважа-ють заснованим на бюлоги. Так, Шерр1 Ортнер вважае, що загальну «девальващю» жшок слщ розглядати як те символ1чне щось, що е загаль-ним для вс1х культур, що змушуе ставити жшку на бшьш низький щабель в сощальнш 1ерархИ. Це щось, стверджуе Ортнер, - природа, яку людина намагаеться тдкорити i контролювати: «у найбшьш загальному розумшш ми ототож-
нюемо культуру з уявленнями про свщомють людини та продукти ще! свщомосп (наприклад, систему мислення та технолопю), за допомо-гою яких людина намагаеться контролювати природу [11].
Природа юнуе сама по соб1, людина - через усвщомлену дда над природою. Жшка волод1е репродуктивними функщями, притаманними тшьки !й. Цей ф1з1олог1чний факт значимий на трьох р1внях: 1) жiноче тшо i його функци зда-ються наближеними до природи (на вщмшу вщ чолов1чо! ф1з1ологИ, яка залишае його вшьним для культури); 2) у зв'язку з !х тшесними функщями жшок розмщують у т сощальш позицп (рол1), як вважаються нижчими, шж чолов1ч1; 3) традицшш ж1ноч1 рол1, у свою чергу, пород-жують певну психолопю жшки, яка також роз-глядаеться як менш окультурена. Таким чином, опозищя жшочого i чолов1чого стае опозищею природного i культурного ^ як стверджуе до-слщниця, в ус1х суспшьствах жiнки розгляда-ються як частина природи i розмщуються поза юторичним часом i простором культури, а чо-ловши, як частина культури, живуть в ютори, «втшюють людське». Те, що роблять жшки за межами домашньо! сфери, девальвуеться тому, що це роблять жшки, але це не обумовлено природою, а сконструйовано культурно.
У центр1 фемшстичних суперечок знахо-дяться аргументи Д. Ллойд у «Людиш розум-нш» та К. Гр1н у «Жшщ розумн1й». В обох працях приймаеться аргумент, що розум вторично асоц1юеться з маскул1нн1стю. Обидва фшософи усв1домлюють, що так1 асощаци е нестаб1льними. За Ллойд, маскулшш конотацИ розуму мають м1сце, незважаючи на !х неста-б1льн1сть. Для Грш ц1 конотацИ зменшуються внаслщок свое! нестаб1льност1. I «Людина ро-зумна», 1 «Ж1нка розумна» побудоваш як хро-нолог1чний огляд жшок { фемшшносп в 1сторИ фшософи з позицш розуму. В обох працях стверджуеться, що фемшшшсть перебувае в полярнш протилежност1 до маскулшносп { асоц1юеться з 1ррац1ональною, чуттевою 1 приватною сферами. Ллойд вважае, що поняття «розум» не е нейтральним в значенн1 стат1, оскшьки воно визначене в терм1нах подолання природи, емоц1й, особливостей, як1 традицшно визначаються як жiночi по сут1 [10, с. 2]. Жшки
традицшно були виключеш з1 сфери розуму, куди 1м було дозволено потрапити, якщо тшьки вони вщмовлялися вщ свое! фемшшносп. Стверджуючи, що м1зопшя ютори фшософи е нестабшьною, Грш показуе, що вона вся скла-даеться з протир1ч. Слщ вщзначити, що вказаш дослщнищ користуються р1зною методолопею у сво!х працях. Якщо Ллойд зосереджена на маскулшних конотащях розуму, Грш дае огляд юторп фшософи в пошуках тих елемешгв, як б зробили внесок в гумашстичний фемш1зм. На вщм1ну вщ Пейтман, яка стверджувала, що по-няття «розум» не може бути нейтральним по вщношенню до стал { виключення жшок було головною турботою захiдних фшософ1в [12], Ллойд, на нашу думку, допускае можливють юнування розуму, об'ективного 1 нейтрального по вщношенню до стал. У той же час вона за-стер1гае, що фшософ1я неминуче вщображае штереси { сприйняття окремих фшософ1в { що протягом багатьох стол1ть ця наука страждала послщовним упередженням проти жшок.
«Упередженють» фшософи по вщношенню до жшок багато в чому базувалась на фундамент бюлопчного есенщал1зму. Тут доречно зга-дати працю Е. Кларка «Стать I осв1та», досить популярну в кшщ XIX ст. З моменту 11 виходу у свгг закон збереження енергп став застосовува-тися для тдтвердження антифемшютичного переконання, що вища осв1та - недоцшьна д1я-льнють для жшок. Основна теза Кларка, як вщ-значае С. Бем, була досить прямолшшною: не-рвова система включае обмежену кшькють ене-рги, витрати енергп на розвиток одного органа зменшують кшькють енерги, необхвдно1 для розвитку шших оргашв. Так, у процес отри-мання освгги енерпя у жшок выводиться вщ репродуктивних оргашв до мозку, це загрожуе здоров'ю жiнки, знижуе 11 репродуктивну фун-кщю [1, с. 44].
Думка про те, що осв1та може завдати шко-ди здоров'ю жшки, висловлювалась { англш-ським фшософом Г. Спенсером. Вш створив теор1ю еволюцп, яка пояснювала фактично будь-яку 1ерарх1чну систему в в1ктор1анському суспшьсга, у тому числ1 чолов1ч1 { жшоч1 роль Науковець стверджував, що суворють боротьби за юнування при дефщип ресуршв неминуче призводить не до убогосп { розпусти, як ствер-
джував Мальтус, а до виживання найбшьш сильних { здорових. Отже, робить висновок Спенсер, розподш пращ за класовими та стате-вими ознаками визначаеться бюлопчно [13, с. 30-38]. Антифемшютичш бюлопчш теори пюля майже столггнього затишшя знову хви-люють науковщв у 70-х роках ХХ стол1ття. Так А. Йенсен виступае проти освггшх програм для жшок у «Гарвардському педагопчному оглядЬ>. У цей же час Л. Тайгер опублшував статтю «Можлив1 бюлопчш витоки статево1 дискрим1-нацп», де вш стверджував, що виключення жь нок з виршення питань пол1тики можна пов'язати з генетично запрограмованою пове-дшкою [14, с.29-44]. У сво1й книз1 «Внутршнш шетт» Д. Бараш описуе конфлшт штерес1в м1ж статями з позицп генетично задано1 тенденци, обумовлено1 особливостями чолов1чо1 1 жшочо1 репродукци [7, с. 48]. Критика соцюбюлоги в гендерних дослщженнях е р1зномаштною 1 обширною. У контекст дано1 проблеми, вагомим, на нашу думку, е те, що розвиваючи теор1ю бюлоги м1жстатевих вщмшностей з позицп ю-нування ушверсальних аспекпв сощального життя людини, антифемшютичш теори бшьше зосереджуються на еволюцшних { генетичних факторах, шж на культурних та юторичних. З цього приводу слушно зазначила Р. Блейер: «<...> вибираючи конкретну поведшку людини або тварини, соцюбюлопя робить припущення, що ця поведшка мае генетичну основу. А пот1м вибудовуеться спекулятивне пояснення того, як ця поведшка могла б сприяти найбшьшому репродуктивному усшху 1ндивща» [8, с. 17].
Розглядаючи питання, як культурне пере-творюеться в природне, дослщники звертають увагу на те, що андроцентричш технологи ви-конують дв1 функцИ. Перша полягае в тому, що вони розмщують чолов1к1в { жшок у нер1вне соц1альне положення: чоловши мають б1льше можливостей отримання професшних навичок { гарно1 осв1ти, просування по служб1 I здобуття влади. Усе це супроводжуеться щоденним сощ-альним досв1дом чолов1к1в { жшок, що обумов-люе р1зн1 шляхи витлумачення реальност1. Друга функщя полягае в тому, що щ андроцентри-чн1 соц1альн1 технологИ стосуються вс1х учас-ник1в сощального життя - чолов1к1в { жшок, а також 1х спостер1гач1в - дггей. Спостер1гаючи,
д1ти усвщомлюють, що чоловши - це привше-йована стать, ix перспективи е прюритетшши-ми. Жшкам, навпаки, вщводяться незначш, другорядш роль Такий андроцентричний шдхвд передаеться i3 поколшня в поколшня в галуз1 освгги та виховання. Дiти засвоюють гендерно-поляризовану шформащю прямо i опосередко-вано; на метарiвнi ix вчать розглядати сощаль-ну нерiвнiсть через гендерно-поляризовану лш-зу. У культурi, яка андроцентрично сприймае жшок у межах ix репродуктивноi i побутовоi функцп, жiнцi не потрiбно бути високоосвiче-ною, в iнтелектуальному планi ш потрiбно знати <^ру».
Дослiдники гендеру на обширному фактичному матерiалi доводять, що, по сут^ немае фундаментальних вроджених вiдмiнностей у когштивних особливостях чоловiкiв i жшок. Наявних же вiдмiнностей не достатньо, щоб обгрунтувати традицiйну гендерну нерiвнiсть системи освiти та ринку пращ. Створена тендером особистють - це не набiр фемiнiнниx чи маскулшних характеристик, це процес ство-рення реальностi, який i вибудовуе щ характеристики. Протиставляючи чоловiче та жiноче, яке iмплiцитно означае позитивне i негативне, маскулiннiсть i нинi асоцiюеться з «шструмен-тальшстю», з опорою на процеси шзнання у виборi роботи i виршенш проблем, а фемшш-нiсть - з експресивною орiентацiею, емоцiями, турботою про дiтей. Потенцiал особистостi ш-дивiда обмежений гендерними стереотипами вже до того моменту, як вш досягае зршосп. Можливостi людини, включаючи й освiтнi, пiдпадають пiд класифшащю на основi гендеру. У гендерно-паритетному суспшьсга сприйнят-тя людини незалежно вiд гендеру повинно вiд-буватися як творчий конструктивний процес, не обмежуючи потенцiал жшок в освiтi i науцi. Якщо проблему гендерного паритету не буде виршено в системi освiти, то стереотипне вит> снення жшок в маргшальнш сферi пращ буде, як i колись, тим процесом, який формуе пове-дшку молодих людей i який не вiдповiдае нормам сучасного демократичного суспшьства.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Бем, С. Линзы гендера. Трансформация взглядов на проблему неравенства полов / С. Бем. -М. : РОССПЕН, 2004. - 329 с.
2. Брайтон, В. Политическая теория феминизма. Введение / В. Брайсон. - М.: Идея - Пресс, 2001.
- 304 с.
3. Власова, Т. I. Формирование гендерных стереотипов в западноевропейской философии / Т. I. Власова. - К. : Генеза. 2006. - 296 с.
4. Rich, A. Of woman born: Motherhood as experience and institution / А. Rich. - New York : Norbo, 1976. - 312 р.
5. История женщин. Парадоксы эпохи Возрождения и Просвещения / под общ. ред. Ж. Дюби и М. Перро; ред. Н. Земан Дэвис, А. Фарж. - СПБ. : Алетейя, 2008. - 558 с.
6. Ярская-Смирнова, Е. Р. Неравенство или мультикультурализм / Е. Р. Ярская-Смирнова // Высшее образование в России. - 2001. - №4. - С. 102110.
7. Barash, D. The whisperings within / Д. Barash.
- New York : Harper and Row. - 1979. - Р. 48.
8. Bleier, R. Science and gender: a critique of biology and its theories on women / R. Bleier. - New York : Bergamon. - 1984. - Р. 17.
9. Green, K. Woman of Reason: Feminism, Humanism and Political Thought / K. Green. -Cambridge, Oxford : Polity Press. - 1995. - P. 132-135.
10. Lloyd, D. The Man of Reason. "Male" and "Female" in Western Philosophy / D. Lloyd. - London : Methuen, 1984. - Р. 2.
11. Ortner, S. Is Female to Male as Nature to Culture? / Sherry Ortner // Women, Culture and Society Ed. By M. Zimbalist Rosaldo and L. Lamphere. -Standford, 1974.
12. Pateman, C. Review of Genevieve Lloyd's «The Man of Reason» / C. Pateman // Political Theory.
- Vol. 14. - 1986.
13. Spencer, H. Psychology of the sexes / H. Spencer // Popular Science Monthly. - 1873 - Vol. 4.
- Р. 30-38.
14. Tiger, L. The possible biological origins of sex discrimination / L. Tiger // Impact of Science on Society. - 1970. - Vol. 20. - Р. 29-44.
НадШшла до редколегИ 12.03.2012. Прийнята до друку 15.03.2012.
