CC BY
244Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского
Серия «Филология. Социальные коммуникации». Том 24 (63). 2011 г. № 4. Часть 2. С.279-284.
УДК 811.161.2:[81 '37+81 '42]
МЕХАН1ЗМИ ВЕРБАЛ1ЗАЦП ЕМОЦ1ЙНОГО СТАНУ ЛЮДИНИ В УКРАШСЬКОМУ ПРОЗОВОМУ ТЕКСТ
Кость I. Я.
Тернотльський нащоналъний педагог1чний ушверситет 1м. В. Гнатюка, м. Тернополь
Стаття присвячена питанню мовного оформлення емоцшних переживань людини в прозовому текста Виявлено чотири основш мехашзми вербалiзацiï емоцiй: лексичний, фразеолопчний, дескриптивний та текстового опису. Обгрунтовано виокремлення способiв лексичноï номiнацiï ^менникового, д1есл1вного, прикметникового та прислiвникового). Установлено фразеолопчний пласт машфестаци переживання, за допомогою якого здiйснюeться опис внутршнього стану персонажiв прозового тексту, а його конституенти подшеш на експлщитш та iмплiцитнi фраземи. Дослiджено дескриптивний мехашзм, що об'ективуе зовнiшнi прояви почутпв. Видiлено механiзм текстового опису, що використовуеться для контекстноï iмплiцитноï вербалiзацiï емоцiй.
Ключовi слова: прозовий текст, емоцшний стан, механiзми вербалiзацiï.
Постановка проблеми. В антропоцентричну парадигму лшгвютичних студш оргашчно вписуеться дослщження мовно1' репрезентацп нев1д'емно1' частини внутршнього св1ту людини - ïï емоцiйноï сфери. Про важливють вивчення емоцш свщчать iснування двох центрiв емотивних студш (Волгоградського - на чолi з
B. I. Шаховським та The Intenational GRID Research Consortium, головним координатором якого е K. Scherer), наявнiсть значноï кiлькостi статтей та дисертацiй, присвячених рiзносторонньому аналiзу цього псиичного феномену. Вiдрадно, що в украшському мовознавствi теж юнуе серйозний дослiдницький центр, очолений Ю. Ф. Прадiдом, на дiяльнiсть якого орiентуеться уже велика кiлькiсть молодих учених, що цiкавляться проблемами емотиологп. Студiювання внутрiшнiх переживань здiйснюеться у таких напрямках, як структурно-семантичний та функцюнально-семантичний (Л. Г. Бабенко, О. М. Вольф, Т. В. Парасюк, Д. А. Романов, A.Wierzbicka), когштивний та лшгвокогштивний (О. О. Борисов,
C. Г. Воркачов, Н. В. Дорофеева, О. П. Левченко, О. С. Сарбаш, В. I. Шаховський, Z. Kovecses), прагматичний (I. С. Баженова, О. Ю. Булигша, В. I. Шаховський) тощо.
Аналiз л^ератури. Емоцiйнi переживання людини - настшьки багатогранне та складне явище, що психологи, фшософи i лiнгвiсти стоять тшьки на початку дослiдницькоï дороги. Це пов'язане, перш за все, з суб'ектившстю у вщчутп, шзнанш, висловленнi та вивченнi емоцiй, а також з множинтстю мовних засобiв, що вербалiзують внутрiшнi стани людини. Одним iз малодослiджених питань лiнгвiстичноï теорiï емоцiй е текстова репрезентащя почуттiв. Художня лiтература вiдтворюе та штерпретуе емоцiйну сферу особистостi, а також е «депозитарiем назв емоцш i емоцшних ситуацш» [9, с. 255], тому художнш, зокрема прозовий, текст
слугуе благодатним матерiалом для вивчення особливостей вербалiзащl переживань у ньому. До ще1 проблеми зверталися I. С. Баженова (дослщження прагматичного потенцiалу вербальних засобiв позначення емоцш у росiйському та шмецькому художньому текстi), С. В. Гладьо (розгляд питання емотивностi англомовного прозового тексту в семантико-когнiтивному аспектi), Н. О. Позднякова (вивчення лшгвостилютичних та композицшних засобiв передачi емоцiйного стану в англшському художньому текстi), Г. I. Харкевич (аналiз машфестаци стану тривоги в англомовнш прозi) та ш. Як бачимо, стуцiювання об'ективаци переживань здiйснювалися здебiльшого на матерiалi iншомовного прозового тексту, що загострюе потребу в установленнi манери художнього найменування емоцiйних станiв в украшськш мовi.
Актуальнiсть нашого дослiдження визначае спрямовашсть сучасно! лшгвютично1 науки до розробки маловщомих аспектiв вербалiзацil емоцш, а також до розвщок теоретичного та практичного характеру про вербальш мехашзми втiлення емоцiй у мов^ усному мовленнi та текстi.
Метою нашого дослщження е виокремлення та аналiз мовного оформлення емоцiйних сташв людини в прозовому текстi.
Досягнення мети передбачае виконання таких завдань: 1) виявити мехашзми вербалiзацil емоцш у прозц 2) визначити способи лексично! номшаци; 3) установити особливост фразеологiчного пласту машфестаци переживання; 4) дослщити дескрипцiю почуттiв; 5) видшити механiзм текстового опису емоцiйних сташв.
Матерiалом студи слугували тексти трилоги 1рини Вiльде «Метелики на шпильках» [3], И раншх оповiдань [4] i романiв В. Пiдмогильного «Мюто» [6], «Невеличка драма» [7].
Оскшьки проблема розмежування i теоретичного визначення психологiчних понять емоцiя, емоцшний стан, почуття та iн. не отримала ще свого виршення, а також подшяючи погляд А. А. Залiзняк щодо використання термiну «стан» як узагальнюючого слова для позначення рiзноманiтних способiв протiкання внутрiшнього життя особистостi [5], усi прояви емоцшних реакцiй персонажв автором художнього тексту номшуемо емоцiйними станами. Зазначимо, що лексеми емоц1я, почуття, переживання, емощйний / душевний / внутршнШ стан у статп вживаемо як синонiмiчнi.
Вербалiзацiя внутршшх переживань людини залучае всi мовнi яруси: фонетичний, морфемний, морфолопчний, лексичний, фразеологiчний, синтаксичний, проте в однiй роботi неможливо представити !х, тому обмежуемо аналiз лише лексико-фразеолопчним рiвнем.
Залежно вiд того, чи е у позначенш емоцiй пряма вказiвка на певне переживання, видiляемо експлщитне та iмплiцитне мовне позначення емоцшного стану в художньому текстi. До експлщитних мовних позначень вiдносимо лексичш та фразеологiчнi одиницi, до складу яких входить пряма вказiвка на конкретну емощю. Лексеми та фразеолопзми, що не мають безпосередньо1 вказiвки на переживання, зараховуемо до iмплiцитних мовних позначень. Iнтерпретацiя емоцiйного стану в цьому випадку залежить вщ фонових знань читача i вщ контексту художнього твору [2, с. 53-54]. Прикладами експлщитних позначень
МЕХАН1ЗМИ ВЕРБАЛ1ЗАЦ11 ЕМОЦ1ЙНОГО СТАНУ ЛЮДИНИ В УКРАЖСЬКОМУ ПРОЗОВОМУ ТЕКСТ1
можуть слугувати такi одиницi: роздратування, гшв, обурення, лють (Вона посм1хнулась, 7 ця посм1шка довершила його роздратування [6, с. 81]), а iмплщитних: здалося, мби звалилась на нього широка, темна ст1на; почувала себе якось так, якби в хат1 хтось хворий лежав.
Основним вважаеться лексичний спошб об'ективаци емоцш. Як зазначила Л. Г. Бабенко, семантична категоризащя емоцш повинна здшснюватися, перш за все, на основi лексики, яка називае емоци, оскшьки в нш емотивш смисли експлiцитнi, найбiльш стшю i стабiльнi. Власне такi слова дослщниця вважае безпосереднiми знаками емоцш [1, с. 12-13].
Залежно вщ способу презентацп емотивного смислу лексемою розмежовуемо лексичну номiнацiю первинну (денотативну, або категорiально-емотивну) i вторинну (диференцшну). Первинна номiнацiя виявляе наявнiсть емоци i визначае И вид (страждання, гмватися, наляканий, страшно). Вторинш засоби номшацп проектують емоцiйний стан за допомогою переносних значень, наприклад: дiеслово горти виявляе емотивну сему у значенш «5. перен. Пройматися сильним почуттям, пристрасно захоплюватися якоюсь справою, вщдаватися чому-небудь [8, II, с. 130] (Я обсервував вас тд час ству. Ви цт горши... [3, с. 347]).
Сема емотивност здатна уточнювати рiзнi за змютом i функцiями категорiально-лексичнi семи, що зумовлюе видiлення таких основних способiв лексично! номшацп, як iменниковий (страх, острах, переляк, перестрах, переполох, ляк, жах: Вийшов в1н з тим самим тоскним острахом, як 7 ступав був уперше на грунт м1ста [6, с. 140]), дiеслiвний (гмватися, обурюватися, дратуватися, сердитися, злоститися, лютувати, розлютитися, скитти, спалахнути: В1н з1тхнув 7 нудився аж до ноч1, нав1ть лютував з несправедливост1 можливих неприемностей за всг т1 послуги, що в1н родим Гмдих учинив [6, с. 98]), прикметниковий (сумний, сумовитий, невеселий, меланхолШний, журливий, похмурий, тоскний, скорботний: Дарка наче б почванитись хотыа ц1ею невеселою в1сткою, що в них, на жаль, вже тыьки сам1 студенти, нер1вня ат гй, ан нав1ть Лял1, що, певно, ще матури теж не мае [3, с. 33]) i при^вниковий (весело, радо, рад1сно, щасливо, вдоволено, солодко, файно: В1н хот1в зробити для нег щось виключне, хот1в, щоб гй завжди було рад^но коло нього, як зараз, хот1в зв'язати гг з собою назавагди [6, с. 190]). Найбшьшою частотою вживання характеризуются дiеслова - 32 % лексичних слововживань, дещо менша частка iменникiв - 30 % i прикметниюв - 23 %, найменш залучувана до номшацп емоцшних сташв частина мови - при^вники - 15 %.
Основу лексичного мехашзму складають дiеслова, що дае тдстави вважати цю частину мови провщною формою репрезентацп душевних переживань людини в художньому текст i твердити про когштивне центрування емоцш у виглядi стану. Визнання дiеслова иею частиною мови, яка найбшьше пристосована до вщтворення почутпв, пояснюеться ситуатившстю лексики емоцш, оскшьки емоцп неподiльно пов'язаш з суб'ектом, що !х переживае, i об'ектом, що !х викликае [1, с. 65], тобто для людини вагомими е два рiзновиди емоцп як процесу: 1) стан, коли особа вщчувае почуття (лякатися, настрашитися, боятися, жахатися) i 2) вплив, коли хтось чи щось спричиняе породження переживань (лякати, страшити, сполошити, жахнути).
Фразеолопчна номшащя будуеться за рiзними параметрами: 1) з використанням лексики емоцiй (огортае страх, мати дивний острах тд шюрою) та 2) без використання лексики емоцш (шкрябае в серцг, кидати в жар), тобто 1) експлщитно та 2) iмплiцитно. Межi И дуже неч^ю, тому ми часто змушеш користуватися термiном «авторська модифшащя фразеологiзму», асоцiативно розширюючи меж сталих сполук, зафiксованих у сучасних словниках. Наприклад, асоцiацiя страждання з тягарем, важюстю, яка формуе асоцiативно-образну основу зафшсованих у словнику фразем з важким (нелегким) серцем, тяжко на душг, була покладена в основу варiантiв фразеолопчних одиниць, якi використовуе 1рина Вiльде для актуалiзацil вщчуття болю, - з «важким» серцем; з тяжким серцем; тягар у грудях; тягар болю, що давив серце; тяжке на серц1; на плечах 7 в грудях оадае щось важке; серце важке, як надгробна плита; нещастя давлять серце (До класи повертаеться Дарка з таким «важким» серцем, що в1д цього тягару у грудях починае аж голова бол1ти [3, с. 172]).
Вербалiзацiя екстерюризаци емоцш може здшснюватися як окремими словами, так i словосполученнями, або ж реченнями. Особливютю машфестаци зовшшшх виявiв психiчних сташв е наявшсть чи вiдсутнiсть семи «переживання» у лексемах та назв емоцш у конструкщях, що описують фiзiологiчнi симптоми внутршнього стану. Вiдповiдно дескриптивнi одинищ подiляемо на 1) власне дескриптивш (Блгда й схвильована, вона уривчасто промовила: - Не треба... Мет не треба води... До побачення, товариш1 [7, с. 158]) й 2) номшативно-дескриптивш (I одразу, глипнувши на його лице, перекошене вiд внутршнього болю, злаг1дтла тон: - Ну, не будемо про сов1сть... [4, с. 88]).
Вс зовшшт прояви емоцш, зафшсоваш в аналiзованих текстах, под^ються на п'ять груп: 1) просодичш (звуков^ сприймаються органами слуху): манера мовлення, крик, шешт, мовчання, смiх, стогiн, зойк, плач, бурмотшня, спiв (Директор ще чекае. А згодом говорить твердим, пошарпаним вiд хвилювання голосом: - Ось вам моральна варт1сть ваших «проводир1в»! [3, с. 317]); 2) мiмiчнi: змши виразу обличчя та його частин (За цей момент тонка, ледве помгтна посмшка щастя перетворила геть його обличчя: воно випросталось, очi його зайнялись глибоким, звыьненим вогнем, що нагадував фосфоресценцЮ моря [7, с. 30]); 3) мануальш: рухи рук (Пов1ки його тремтыи, й пальщ ворушились на стол1 [6, с. 138]); 4) вегетативш: змши у дiяльностi внутршшх оргашв i судин, секреци залоз, робот серця, як не шдпорядковаш свщомост та волi людини (Зоня посм1хнулася вульгарно, перекривленою губою, а Леся вiдчула дивний, незнайомий холод на поверхт тыа. Холод той шов вiд тг [4, с. 107]); 5) руховк рух тша та його частин, характер руху, постава (Д1вчина обурено схопилась [7, с. 26]).
Домiнуючими виявами емоцшних сташв е характерна манера мовлення, мiмiка очей (тобто погляд та вираз оргашв зору), обшми та рух тша. Серед вегетативних реакцш в 1рини Вшьде превалюе змша шгментаци обличчя (почервонiння), а у В. Пщмогильного - тремтiння.
Специфшою текстового дослiдження е аналiз авторського бачення свiту, що дае змогу виявити прихованi механiзми мовно1 репрезентаци певних явищ. Текстовим механiзмом вербалiзацil емоцiйних станiв персонажiв називаемо конструкци, в яких
МЕХАН1ЗМИ ВЕРБАЛ1ЗАЦИ ЕМОЦ1ЙНОГО СТАНУ ЛЮДИНИ В УКРАЖСЬКОМУ ПРОЗОВОМУ ТЕКСТ1
вiдсутнi лексеми на позначення емоцiй, але контекстне використання проявляе не тiльки наявшсть емоцiйних переживань, але i !х вид. Наприклад, страждання 1рина Вшьде описуе, асоцiюючи рiзнi за причиною емоцшш стани або ситуаци (Як вернулася без ляльок у хату, почувала себе якось так, якби в хатi хтось хворий лежав [3, с. 22]; Як Ориська зникла за брамою приходства, Дарка в1д1тхнула так выьно, як би там, у душ^ були вы вшна й дверi нарозтiж повiдчинюванi [3, с. 61]). Метафорична конструкщя життя вертаеться об'ективуе становлення спокою (Життя потроху верталося до нього, серце вт1шалось, в1н поворухнувся й несм1ливо витягся на л1жку горглиць [6, с. 68]). Образш структури мають лише iмплiцитну природу.
Висновки. Отже, у межах поставлених завдань, видшяемо чотири основш мехашзми вербатзаци емоцш в художньому прозовому текст (лексичний, фразеолопчний, дескриптивний та текстового опису). Найбшьшою кшьюстю представлено лексичну номiнацiю, яку презентують таю способи: iменниковий, дiеслiвний, прикметниковий та при^вниковий. Фразеологiчна царина номiнативних засобiв подiляеться на фразеологiчнi одиницi, до складу яких входить лексика емоцш, i фраземи без не!. Дескриптивний код емоцшних станiв виконуе функщю опису екстерюризаци переживань, зокрема просодично!, мiмiчно!, мануально!, вегетативно! та рухiв тiла. Механiзм текстового опису е авторською i завжди iмплiцитною системою вербалiзацi! емоцiй.
Перспективи дослiдження вбачаемо в подальшому вивченнi вербального представлення емоцiйного стану в рiзножанрових текстових полотнах, в штерпретаци переживання рiзними митцями слова, у виявленнi специфши мовного втiлення цього психiчного феномену в художшх текстах iнших мов.
Список л^ератури
1. Бабенко Л. Г. Лексические средства обозначения эмоций в русском языке [монография] / Л. Г. Бабенко. - Свердловск: Из-во Урал. ун-та, 1989. - 184 с.
2. Баженова И. С. Обозначения эмоций в художественном тексте (прагматический аспект): дис. ... доктора филол. наук: 10.02.19 / Баженова Ирина Сергеевна. - М., 2004. - 418 с.
3. Вшьде 1рина. Метелики на шпильках. Б'е восьма. Повнол1тш д1ти: [повюи] / 1рина Вшьде.
- Дрогобич: Видавнича ф1рма «Вщродження», 2007. - 488 с.
4. Вшьде 1рина. Троянди 1 терня: [повют та оповщання] / 1рина Вшьде. - К.: Держгатвидав Укра!ни, 1961. - 354 с.
5. Зализняк А. А. Функциональная семантика предикатов внутреннего состояния (на материале французского языка): дис. ... канд. филол. наук: 10.02.05 / Зализняк Анна Андреевна. - М., 1985.
- 250 с.
6. Пщмогильний В. П. Мюто: [роман]. Оповщання / В. П. Пщмогильний. - К.: Дншро, 2004. - 384 с.
- («Л1тература в школо>).
7. Пщмогильний В. П. Невеличка драма: [роман]. Повюи / В. П. Пщмогильний. - Дншропетровськ: Промшь, 1990. - 326 с.
8. Словник укра!нсько! мови: в 11 т. / [ред. колег. I. К. Бшодщ (голова) та ш.]. - К.: Наукова думка, 1970-1980.
9. Шаховский В. И. Эмоции: Долингвистика, лингвистика, лингвокультурология / В. И. Шаховский.
- М.: Книжный дом «ЛИБРОКОМ», 2010. - 128 с.
Кость И. Я. Механизмы вербализации эмоционального состояния человека в украинском прозаическом тексте // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации». -2011. - Т. 24 (63). - № 4. Часть 2. - С.279-284.
Статья посвящена вопросу оформления эмоциональных переживаний человека в прозаическом тексте. Выявлены четыре основных механизма вербализации эмоций: лексический, фразеологический, дескриптивный и текстового описания. Обосновано выделение способов лексической номинации. Установлен фразеологический пласт манифестации переживания, с помощью которого осуществляется описание внутреннего состояния персонажей прозаического текста, а его конституенты поделены на эксплицитные и имплицитные. Исследован дескриптивный механизм, объективирующий внешнее проявление чувств. Выделен механизм текстового описания, используемый для контекстной имплицитной вербализации эмоций.
Ключевые слова: прозаический текст, эмоциональное состояние, механизмы вербализации.
Kost' I. The mechanisms of verbalization of emotional state in ukrainian prose text
// Scientific Notes of Taurida National V.I. Vernadsky University. Series «Filology. Social communicatios». - 2011. - V. 24 (63). - № 4. Part 2. - P.279-284.
This article is devoted to the issue of language expression of emotional experiences of a person in a prose text. It has been identified four basic mechanisms of emotions verbalization, they are: lexical, phraseological, descriptive and that of textual description. It has been distinguished the ways of lexical nomination (substantival, verbal, adjectival and adverbial). It has been determined the idiomatic expressions, which descript a person's internal emotional state in a prose text; they have been divided into explicit and implicit idioms. It has been studied the descriptive mechanism, that expresses the external manifestations of feelings. It has been highlighted the mechanism of textual description, used for implicit contextual expression of emotions.
Key words: prose text, emotional state, mechanisms of verbalization.
Поступила до редакцИ' 22.09.2011 р.
