CC BY
21Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского Серия «Филология. Социальные коммуникации». Том 25 (64). № 4, ч. 2. 2012 г. С. 151-157.
УДК 81'37
ЕМОТИВНА ЛЕКСИКА Н1МЕЦЬКО1 МОВИ В МЕТОДИЧНОМУ ВИМ1Р1
Романова Н. В.
Ки/вський нацюнальний лНгвстичний ушверситет, м. Ки/в
Стаття присвячена проблемам анатзу емотивно! лексики шмецько! мови в ру^ лшгвокогштивного шдходу, обгрунтовуються основш поняття когштивно1 лiнгвiстики та методи И дослщження.
Ключов1 слова: емоци, емотивна лексика, лiнгвокогнiтивний шдхщ, концепт, лiнгвiстика, образ, мислення.
Постановка проблеми. Емоцшна сфера сучасного суспшьства вiдбиваeться в питомих i запозичених мовних одиницях, вiдомих у лшгвютичнш лiтературi як емо-тивнi слова. Ц лексеми привертали до себе увагу ще в античнi часи (Аристотель, Цицерон, М. Т. Варрон Реатинський). Щоправда, !х вивчення було шдпорядковане фiлософським концепцiям авторiв, як вважали, що емоци за своею сутнютю явище погане. Домiнування розуму заперечувало психологiю емоцiй та тдвищувало ед-нiсть мови й мислення [4, с. 10-11]. Звичайно, тут не йдеться про формування мiж-дисциплшарно! науки - когнiтивна лшгвютика. Це - новий напрям в европейському мовознавсга, дотичний до традицшно! вггчизняно1 семантики [5, с. 293]. Етапи ста-новлення й розвитку когштивно! лiнгвiстики показують, що утворення нового приводить не лише до формування шших проблем, понять, а й до докоршно! перебудо-ви науково! логiки базових дисциплш. Як вiдомо, когнiтивна наука сфокусована на людському мисленнi й супроводжуючих його процесах сприймання, розумiння, за-пам'ятовування, отож тепер лiнгвiстичне розглядаеться як продукт мисленневого розвитку людини й суспiльства. Важливим е й те, що з метою пояснення онтогенезу псиичних процешв до лшгвютики було введено новi категорп, за змютом когштив-нi, а не лшгвютичш - ментальний прост1р, концептуал1зац1я, категоризащя, когт-тивна модель, концептуальна картина св1ту, образ св1ту, концептосфера, рiзнi формати знань - концепти, гештальти, поняття, схеми д1й 7 повед1нки, сценарИ', скрипти, фрейми тощо. Все це зшмало антагошзм мисленневого й лшгвютичного, внутршнього й зовшшнього [2, с. 288-289]. При цьому збер^аеться основна функ-цiя мови - номшативна. А лiнгвiстичне водночас розглядаеться i як регулятор когш-тивних процесiв. Звiсно, когнiтивнi процеси не е чимось незалежним вщ мовних чинникiв: це лiнгвокогнiтивнi операцп, якi включають сукупнiсть дiй, спрямованих на формування словесних образiв, та лшгвокогштивних процедур, що супроводжу-ють названi операци на рiзних етапах формування образiв [1, с. 135]. Щодо лшгвю-тики, вона починае анатзувати фонологiчнi, морфологiчнi, лексико-семантичнi, граматичш й iншi структури й предметно-лопчш зв'язки, використовуючи когшти-внi даш. Це особливо яскраво виявилось у лексичнш семантицi, яка основну увагу в поясненш розвитку лексики придшяе еволюцп колективно1 мовно1 свiдомостi, змш уявлень етносу про свiт i себе в ньому [12, с. 4]. Процес зливання, об'еднання в од-
ному когштивного й лшгвютичного, намагання «рацюналiзувати» мовознавство та «лшгволiзувати» когнiтивiстику призводив не тшьки до появи спiльних об'eктiв, але й ототожнювання предметiв дослiджень. Нерщко таке становище зберiгаeться i дос [11, с. 295-297].
Концепт як операцшна одиниця наукового iнструментарiю когштивно! лшгвю-тики немае однозначно витлумачення, що простежуеться в його численних класиф> кацiях. Виокремлюють нацiональнi й ушверсальш концепти (О. Гуревич), шзнава-льнi й художнi (В. Маслова), шдивщуально-авторсью й iнварiантно-соцiальнi (О. Залевська), мовнi й мовленневi (I. Богш), науковi й буденнi (Л. Черненко), предмет-нi й подiевi та яюсш тощо [6, с. 298-299]. С й шша типологiя концешгв, у шдвали-нах яко! лежать ознаки структурно-змютового характеру. За структурою концепти подшяють на когнiтивнi, культурш, лiнгвокогнiтивнi й лiнгвокультурнi, за змютом -на параметричнi й непараметричш вiдповiдно. При цьому непараметричнi концепти кватфшують як регулятивнi й нерегулятивш. Нерегулятивнi концепти, в свою черту, мають кiлька рiзновидiв: ушверсальш (загальнолюдсью), етноспецифiчнi, соцю-специфiчнi, iндивiдуальнi. Критерiем подiлу концептiв може бути й ознака трансля-цл - перехщ концепту в процесi спшкування вiд одного iндивiда до шшого i вiд од-ше! культури до шшо!. Формально, виокремлюють активну й пасивну трансляцiю концептiв, змют яких iнтерпретують як модифiкований та немодифшований, переведений та непереведений в iншi форми. Найактивнiшими трансляцшними концептами вважають архетиповi концепти, в основi яких убачають систему установок i поведiнкових реакцiй [9, с. 71-74].
Хоч би яю типи концешгв не виокремлювали, будь який з них мае базовий шар. Базовий шар зажди являе собою певний чуттевий образ. Цей образ - одиниця уш-версального предметного коду (М. I. Жшкш, I. М. Горелов, З. Д. Попова, I. А. Стернш), який кодуе даний концепт для мисленневих операцш, тому його на-зивають кодуючим. Якщо концепт вiдображае конкретш чуттевi вiдчуття й уявлен-ня, вiн еквiвалентний базовому шару. Тут щеться про примiтивну свiдомiсть шдив> дiв чи дитячу свiдомiсть. У бшьш складних концептах додатковi когштивш ознаки нашаровуються на базовий шар. Ознак може бути багато, вони можуть утворювати вщносно автономнi концептуальш (когнiтивнi) шари й нашаровуватись за схемою вщ бiльш конкретного шару до бшьш абстрактного. Сукупнють базового шару, до-даткових когнiтивних ознак i когнiтивних шарiв (результат когнщп) складають об-сяг концепту. Звщси й три типи моделей концеппв - однорiвневi, багаторiвневi й сегментш концепти. Однор!внев! концепти мiстять лише чуттеве ядро чи базовий шар. Для багаторгвневих концеппв характернi кшька когнiтивних шарiв, якi квал> фшуються за рiвнем абстрагування й послщовнютю нашаровування на базовий шар. Стосовно сегментних концеппв, то вони мають у сво!й структурi базовий чуттевий шар, оточений кшькома сегментами, рiвноправними за ступенем абстракци [13, с. 13-14]. Отже, концепт мае польову будову, чие змютове наповнення в цшому пов'язане iз загальним розвитком iндивiда й вiком. Окрiм того, концепт включае яюсть штелектуально! й практично! дiяльностi, «критичнiсть мислення (усвщомле-ний контроль за ходом штелектуально! дiяльностi людини, показник збереження i сили особистюно-мотивацшно! сфери та Г! впливу на мислення» [15, с. 309], готов-
152
нють здорово! людини сприймати стимули довкшля, ан^зувати, вiдбирати, усвщо-млювати, категоризувати цю iнформацiю й надавати ш сенсу [7, с. 92].
Щц концептом у нашш студи розумieмо лiнгвокогнiтивне утворення, релевантне знанням i досвiду iндивiда про певний об'ект i його зв'язки в навколишньому свiтi.
Доведено, що концепти емоцш мають рiзний характер вербалiзацiï: назва, опис, вираження. Стверджуеться, що номiнацiя при аналiзi емоцшноï концептосфери е найбшьш iнформативною, оскшьки служить способом породження, розвитку й збе-реження смислiв [3 с. 10]. Ми погоджуемося з тими вченими, котрi вважають, що емотивна номшащя мае свою специфiку. Специфша полягае в називаннi основних емоцшних станiв i залежить вiд характеру номшативних процесiв, який базуеться на мовних знаках первинноï i вторинноï номiнацiï. Первинна номiнацiя не виражае саму емоцiю або ïï комплекси, вона лише iдентифiкуе, диференщюе i фiксуе факт ю-нування тако1' емоцiï на вiдмiну вщ iнших емоцшних станiв - почуттевий тон, на-стрш, пристрасть. Назваш стани тiсно взаемодiють iз низкою психiчних процесiв, у тому чи^ вiдчуття, сприймання, пам'ять, уявлення, уява, мислення, мовлення, почуття, увага, воля [16, с. 141]. Пщгрунтям вторинноХ номшацп е ситуацiя, яка зу-мовила появу емоцiï. Тут назва емоцп наближаеться до ïï вираження. Мовш тропи, якi використовуються при непрямш номiнацiï, належать до образних засобiв мови. Отож вторинну назву емоцп можна розглядати як плщ iндивiдуальноï творчостi. 1накше кажучи, перед нами образ емоцп, а не саме емоцшне явище [4, с. 24, 33-37].
Формування словесного образу емоцп пов'язане з освоенням оточуючого свггу, юторико-культурною епохою, типами мовноï (художньоï) свiдомостi й видами (пое-тичного) мислення [1, с. 11]. У цьому контекст концепти емоцш викристатзову-ються в надрах психiчного (первинна номiнацiя) й лiнгвокультурологiчного (вто-ринна номiнацiя), являють собою стабшзащю предметно-логiчних сем i формування типових вцщв ïхнiх вiдношень у рамках емотивного слова (первинна номшащя) й модифшащю або трансформащю семантичноï структури базових мовних одиниць, межею яких е емотивне поняття (одиничний денотат) й оцiнка вiдповiдно (вторинна номшащя) [4, с. 175-177, 227-228].
Оскшьки назви емоцш в бшьшосп сучасних европейських мов i в тому чи^ шмець^' мови е результатом вторинноï номiнацiï [18, с. 14-18], можна стверджува-ти, що вивчення семантики мовних одиниць у словеснш тканинi мiфiв i фольклору дае змогу реконструювати первюш образи назв базових негативних i позитивних емоцш. Негативш емоцiï, за К. Е. 1зардом, пов'язанi з горем, гшвом, вiдразою, пре-зирством, страхом, позитивш емоцiï - з штересом, радiстю, подивом, соромом, про-виною. За таких обставин процедура аналiзу назв емоцш передбачатиме таю основ-ш етапи [1, с. 145-167]: 1) доконцептуальний - визначення розглядуваних слiв за тлумачними, iсторичними, етимолопчними словниками; 2) концептуальний - окре-слення семантичного простору даних ^в на основi мiфологiчних, фольклорних i художшх чи iнших лiтературних текспв; 3) пiсляконцептуальний - зiставлення отриманих рiзновидiв концептiв слiв, виокремлення в ï^^ семантичнiй структурi унiверсального, варiативного, специфiчного, нацiонально-культурного й iндивiдуа-льно-авторського, побудова семантичних моделей ^в, порiвняння одержаних ре-зультатiв iз результатами шших дослiдницьких пiдходiв.
153
З висловлених позицш розглянемо назву емоци Wut «гшв».
За словниковими дефшщями гшв - це штенсивний вияв невдоволення, роздра-тування. Первюно, тобто в давньо-, середньоверхньонiмецький перiод розвитку, лексема вживалась на позначення психiчного розладу (безумство), потiм позначала ступiнь вияву псж!чного стану (негативний сенс), i, зрештою, в переносному зна-ченш вказувала на мертвих iстот [21, с. 1108; 23, с. 1064].
Етимолопя слова Wut (IX ст.) зводиться до значення 'голос, сшв' i тлумачиться як похщна вщ германського атрибута *wöda одержимий, схвильований. Спорщне-ними вважаються латинський iменник ч.р. / ж.р. vates споглядач, сшвак, давньоiрсь-кий iменник ч. р. fäith, fäid поет, iндоeвропейський предикат *wat- дути, роздувати, в переносному значенш - надихати. Сюди вiдносять i германський теонiм Wotan Одш (букв. 'той, що надихае') [22, с. 900]. Узагальнено, семантика гтву пройшла шлях вiд фiзично! / психiчно! дп до яюсно! ознаки, морально-психiчного напружен-ня, форми вияву емоцшного стану й бiофiзично! межi.
За сюжетами мiфiв «Старшо! Едди» гшв характеризуе передусiм поведшку сина головного германського божества Одша - бога Тора, Змiя-чудовиська Йормунгарда (букв. 'велетенська палиця'), який мешкае в океанських водах i е опорою земл^ людей, над якими публiчно насмiхаються, дисiв - жшок-во!шв у ходi битви. Отже, емоцшний стан гнiву визначаеться поведшковим компонентом. Поведiнковий компонент акумулюе в собi оцiнку ди, а не самого об'екта. Емощя гшву, таким чином, психологiчна за формою й сощальна за змiстом. Враховуючи первiсну семантику слова Тор, яка була пов'язана з грозою, вiрнiше з дощем, тобто водою [19, с. 147153], можна констатувати, що в основi образу WUT уособлено функци названого божества.
Водночас у «Молодшш Еддi» гшв ототожнюеться iз негодою в Нiфльгеймi, рисами ше'стих велетнiв, батька Зими, бога-аса Лою, зовнiшнiстю велетинi Гель, настроем прського велетня Фрейра та муляра, котрий зобов'язався за короткий термш - одну зиму - побудувати стши навколо Мщгарда, способом смерт^ поведiнкою коня Свадiльфарi, поглядом бога Тора, невмшням Тора розв'язати торбину, бажан-ням перевершити суперника, зростом Тора, ходом поединку мiж Тором i бабою (старiстю), реакщею на правдивi слова, обсягом фiзичних сил Тора, духом велетня Гюмiра, iнтенсивнiстю рухiв Змiя, фiзичним болем Тора, дiями велетинi Гюрроккiн, температурою взимку (Фiмбульветр), характеристикою бою мiж Фрейром i Суртом. Як бачимо, гшв осмислюеться ^зь призму космiчних процесiв, сталi психiчнi влас-тивосп представникiв рiзних свiтiв, мiнливостi природних закономiрностей, генети-чно1' патологи, психiчного стану душевно! орiентованостi конкретного шдивща й роду занять, якостi бiофiзично! меж1, сукупностi девiантних дiй домашньо! тварини, сенсорики, розуму, структури компоненпв розвитку вольового процесу, просторо-вих i часових параметрiв, форми взаемоди органiзму з навколишнiм середовищем, фiзичного стану органiзму, iншого мислення, кшесики, основних елементiв у струк-турi дiяльностi, низько! термальностi довкiлля та предметно! ситуаци. Простежуеть-ся ч^ка вiдмiннiсть мiж гомогенним змiстом концепту WUT у «Старшш Еддi» й гетерогенним змютом у «Молодшiй Едщ». Шлях вiд функцiй бога до процешв, ста-нiв, дiй, структури, форми, (яюсно!) характеристики - це шлях вщ мiфологiчного
154
мислення до ращонального. Власне функцп були рiзними, але поеднувалися, BpiB-новажувалися в однiй oco6i бога. Розум же надав функщям значення головного способу дiяльностi, форми поведiнки iндивiда, психологiчного функцюнування людини в соцiумi. Саме розма!ття взаемоди людини з реальнiстю та образне !! осмислення i призводить до семантичного зсуву в значеннях компонент концепту WUT. Маемо так звану iерархiю концептiв: вихiдний або первюний та похiдний або вторинний. Послщовшсть розгляду еддичних сюжетiв iз поняттям гшву не означае порядку ви-никнення та зникнення ознак, характеристик цього емоцшного стану. Вони сшвю-нують, взаемодiють, транслюються.
Якщо в мiфах образ емоци гшву оформлюеться за допомогою рiзних метафор (метафор-ототожнень, метафор-уподiбнень) i метошми (синекдоха), то у фольклор^ зокрема паремiях, вiдбуваеться перехiд до реально сказаного слова, як наприклад: In der Wut tut niemand gut Гедзь укусив (букв. У гнiвi шхто не чинить розумно) [20, с. 339]. У наведеному при^в'! Wut вживаеться з означеним артиклем, що вказуе на участь у семантичнш класифшаци iменникiв, належнiсть до певного граматичного роду (ж. р.), вщоме спiврозмовникам явище, однозначнiсть певно! ситуацп. При аналiзi словесного поетичного образу виокремлюють двi частини, якi умовно нази-вають «права» й <шва» частини. Права частина мiстить компоненти (номшативш одиницi), з якими порiвнюються вiдповiднi компоненти лiвоl частини. Йдеться про об'ектно-об'ектну структуру названого образу [1, с. 21]. В нашому випадку об'ект право! частини позначений при^вником образу дп gut добре, лiво! частини - iменником Wut гшв. Порiвняння ознак дп й емоцшного стану свщчить про новий вид мислення - рацюнальний. Шляхом такого мислення формуеться словесний пре-дметно-лопчний образ, який вiдзначаеться глибиною змiсту: актуалiзуеться негативна оцшка емоцiйного стану й дiяльностi будь-яко! живо! розумно! iстоти. З точки зору психологи стушнь iнтегрованостi емоцшного в рацюнальне в аналiзованому словi - асиметричний: зовнiшнi норми поведшки не еквiвалентнi внутрiшнiм, бо «вольовий i iнтелектуальний контроль особи над собою i сво!ми дiями» знижений [16, с. 37]. Отож структура концепту WUT - складна й багатошарова: чуттеве ядро сформоване на основi фiзичних дiй першоелементу св^обудови - водi, когнiтивнi ознаки - на функщях германського божества Тора, когштивш шари - на оцшщ емо-цiйного й рацiонального. Оскшьки WUT концептуалiзуеться як холодна субстанщя в Хаосi, поведiнка холоднокровних, характер найхолодшшо! пори року, вимiр холо-дним часом, низька температура пов^ря взимку, можна з певним застереженням стверджувати, що цей концепт мютить холоднокровнiсть, стрижневу маскулiнiсть, яка зовшшньо спiвiснуе з фемiнiнiстю.
Зрозумiло, що дослщжуваний концепт не досягае абсолютно вичерпного вираження, оскiльки е наслщком пiзнання передусiм германського й тмецького етносiв, закар-бованого вербально в словниковiй, мiфологiчнiй й почасти фольклорнiй царинах.
У когнiтивнiй лшгвютищ використовуються й iншi методи та методики: асоща-тивний експеримент [8, с. 301-304], моделювання [10, с. 309-311; 17, с. 67-71], ре-конструкщя [14, с. 323-328] тощо.
Висновки. Щцсумовуючи все зазначене, маемо наголосити на едносп рацiона-льного й емоцшного в свщомосп та тому фактов^ що будь-яка мовленнева дiяль-
155
шсть е емоцюнальна. Правильне розумшня й тлумачення складниюв у семантичнiй структурi емотивно! лексики потребуе подальших дослiджень i не лише з когштивно! точки зору.
Список л1тератури
1. Белехова Л. I. Словесний образ в американськш поезп: лшгвокогшгивний погляд : [монографш] / Л. I. Белехова. - М. : Звездопад, 2004. - 376 с.
2. Белехова Л. Сучасний шдмд до штерпретацп художнього тексту / Л. Белехова // Науковий вгс-ник Херсонського державного ушверситету : [зб. наук. праць]. - Вип. IV. - Херсон : Вид-во ХДУ, 2006. - С. 288-292.
3. Бутенко Е. Ю. Концептуализация понятия «страх» в немецкой и русской лингвокультурах : ав-тореф. дис. на соискание ученой степени кандидата филол. наук : спец. 10.02.20 «сравнительно-историческое, типологическое и сопоставительное языкознание» / Е. Ю. Бутенко. - Тверь, 2006. - 18 с.
4. Гамзюк М. В. Емотивний компонент значення у процес створення фразеолопчних одиниць (на матер1ал1 шмецько! мови) : [монограф1я] / М. В. Гамзюк. - К. : Вид. центр КДЛУ, 2000. - 256 с.
5. Гайдаенко I. Науков1 засади когштивно! лшгвютики / 1рина Гайдаенко // Науковий вюник Херсонського державного утверситету : [зб. наук. праць]. - Вип. IV. - Херсон : Вид-во ХДУ, 2006. -С. 292-295.
6. Голобородько К. Когштивна лшгвютика: дослщницький шструментарш та моделювання конце-птосфери митця / К. Голобородько // Науковий вюник Херсонського державного ушверситету : [зб. наук. праць]. - Вип. IV. - Херсон : Вид-во ХДУ, 2006.- С. 295-300.
7. Дубравська Д. М. Основи психологи : [навч. поибник] / Д. М. Дубравська. - Львш : Свгт, 2001. - 280 с.
8. Желязкова В. Визначення мовних концеппв кольору методом асощативного експерименту /
B. Желязкова // Науковий вюник Херсонського державного ушверситету : [зб. наук. праць]. - Вип. !Х. - Херсон : Вид-во ХДУ, 2009.- С. 301-304.
9. Карасик В. И. Этноспецифические концепты / В. И. Карасик // Введение в когнитивную лингвистику / [З. Д. Попова, И. А. Стернин, В. И. Карасик и др.]. - Вып. 4. - Севастополь : Рибэст, 2009.-
C. 59-101.
10. Колесова А. Прототипов! словотв1рш модел1 прикметникш у в1ршованому мовленш американ-сько! поезп ХГХ-ХХ ст. / А. Колесова // Науковий вгсник Херсонського державного ун1верситету : [зб. наук. праць]. - Вип. ГХ. - Херсон : Вид-во ХДУ, 2009. - С. 309-312.
11. Мокра О. М. Шнгвгстичш та когшгивш характеристики концепту ДОБРО в сучаснш францу-зькш мов1 / О. М. Мокра, В. I. Ткачев // Науков1 записки : [зб. наук. статей]. - Вип. 11. - Острог : Вид-во НУ «Острозька академ1я», 2009. - С. 294-298.
12. Никифорова Е. Б. Семантическая эволюция лексической системы русского языка: тенденции, векторы, механизмы : автореф. дис. на соискание ученой степени д-ра филол. наук : спец. 10.02.01 «русский язык» / Е. Б. Никифорова. - Волгоград, 2008. - 48 с.
13. Попова З. Д. Полевая модель концепта / З. Д. Попова, И. А. Стернин // Введение в когнитивную лингвистику / [З. Д. Попова, И. А. Стернин, В. И. Карасик и др.]. - Вып. 4. - Севастополь : Рибэст, 2009.- С. 12-43.
14. Пруткая Н. Бинарный диахронический концепт «ЧИСТЫЕ / НЕЧИСТЫЕ ЖИВОТНЫЕ» в концептуальной и языковой картинах мира восточных славян / Н. Пруткая // Науковий вгсник Херсонського державного уншерситету : [зб. наук. праць]. - Вип. ЕХ. - Херсон : Вид-во ХДУ, 2009. - С. 323-328.
15. Психолопя : [тдручник] / [Ю. Л. Троф1мов, В. В. Рибалка, П. А. Гончарук та ш.]. - К. : Либ1дь, 2001. - 560 с.
16. Психолопчний словник / [за ред. В. I. Войтка]. - К. : Вища шк., 1982. - 216 с.
17. Савельева Л. С. Значення статусу когштивно! ознаки для встановлення меж [ структури семан-тичного поля / Л. С. Савельева // Науков1 пращ : [науково-методичний журнал]. - Вип. 125, Т. 138. -Миколагв : ЧДУ ш. Петра Могили, 2010. - С. 67-72.
18. Селггей П. О. Внутршня форма назв емоцш в украшськш мов1 : автореф. дис. на здобуття нау-кового ступеня кандидата фшол. наук : спец. 10.02.01 «украшська мова» / П. О. Селггей. - К., 2001. -20 с.
156
19. Таранець В. Г. Тритльський субстрат: Походження давньоевропейських мов : [монографш] / Валентин Григорович Таранець. - Одеса : ОР1ДУ НАДУ, 2009. - 276 с.
20. Beyer H. Sprichwörterlexikon / H. Beyer, A. Beyer. - M. : Высшая школа, 1989. - 392 с.
21. Duden : in 12 Bd. Das Bedeutungswörterbuch / [Hrsg. Dudenredaktion]. - Manncheim : Dudenverl, 2010. - Bd. 10. - 1151 S.
22. Kluge F. Etymologisches Wörterbuch der deutschen Sprache / F. Kluge. - Berlin : WdG, 1999. - 921, [3] S.
23. Paul H. Deutsches Wörterbuch / H. Paul. - Tübingen : M. Niemeyer Verl., 1992. - 1130 S.
Романова Н. В. Эмотивная лексика немецкого языка в методическом измерении / Н. В. Романова // Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации». - 2012. - Т. 25 (64), № 4, ч. 2. - С. 151-157.
Статья посвящена проблемам анализа эмотивной лексики немецкого языка в русле лингвокогнитивно-го подхода, обосновываются основные понятия когнитивной лингвистики и методы ее исследования.
Ключевые слова: эмоции, эмотивная лексика, лингвокогнитивный подход, концепт, лингвистика, образ, мышление.
Romanova N. Emotive vocabulary of german in the methodical measure / N. Romanova // Scientific Notes of Taurida V. I. Vernadsky National University. - Series: Philology. Social communications. - 2012. -Vol. 25 (64), No 4, part 2. - P. 151-157.
The article is devoted to the analysis of emotive vocabulary of the German language from a cognitive perspective, justified the basic concepts of cognitive linguistics and methods of their research.
Key words: emotions, emotive vocabulary, cognitive perspective, concept, linguistics, image, thinking.
Поступила в редакцию 11.10.2012 г.
157
