CC BY
111
УДК 347.4(47+57)+(4-15)+(7) Тетяна Олександр1вна Музика,
астрантка
Нацюнальний юридичний утверситет ¡мет Ярослава Мудрого, м. Харюв
МЕХАН1ЗМ ВИКОНАННЯ АЛЬТЕРНАТИВНОГО ЗОБОВ'ЯЗАННЯ (АНАЛ1З ЗАКОНОДАВСТВА ТА ПРАВОЗАСТОСОВНО1 ПРАКТИКИ КРА1Н СНД, СС ТА
1НШИХ КРА1Н СВ1ТУ)
У статп дослiджено цивiльне законодавство низки зарубiжних краш щодо регулювання вщносин з виконання альтернативних зобов'язань, а також проаналiзовано практику його застосування. Акцентовано увагу на питаннях, пов'язаних з порядком та способами здшснення вибору, а також на наслщках неможливосп виконання дш, що становлять об'ект альтернативного зобов'язання.
Ключовг слова: альтернативне зобов'язання, вибiр в альтернативному зобов'язанш, прострочення здiйснення вибору, неможливють виконання в альтернативному зобов'язаннi, факультативне зобов'язання.
Правова конструкщя альтернативного зобов'язання вщома в цивiлiстицi ще з чаав Стародавнього Риму, де застосовувалася досить часто як у регулятивних, так i в охоронних правовщносинах. Нинi положення про альтернативне зобов'язання мютяться у Цивiльному кодексi Францп та Цивiльному уложеннi Нiмеччини, а також в Цившьних кодексах краш СНД (крiм ЦК Киргиза) та у Принципах европейського договiрного права. Проблемам, пов'язаним з виконанням альтернативного зобов'язання, присвячено грунтовш дослщження О. Л. Альохшо'1, К. I. Бернштейна, В. М. Гордона, В. С. Петрова, окремi аспекти альтернативного зобов'язання розглядали М. М. Агарков, С. В. Сарбаш, Р. I. Таш'ян, С. Ю. Фiлiппова та ш.
Вивчаючи тi чи iншi цившьш правовiдносини, слiд ураховувати як результати аналiзу пов'язаних з ними питань, так i сучасний досвiд правового регулювання вщповщних вiдносин. Зазначимо, що хоч звернення до шших правових систем i е поширеним у практищ багатьох держав, будь-яке запозичення норм мае бути обгрунтованим, ураховувати потреби й особливосп нащонально'1 правозастосовно'1 практики.
Отже, аналiзуючи положення про виконання альтернативного зобов'язання, що мютяться у зазначених нормативних актах, цi акти можна умовно розподшити на двi групи. До першо'1 групи вщнесемо Цивiльний кодекс Францii, Квебека (Канада), Луiзiани (США), Цивiльне уложення Имеччини, Цивiльнi кодекси Азербайджану, Молдови, Туркмешстану. Крiм того, до цiеi групи можна вщнести й Принципи европейського договiрного права -один з основних докумешив (на рiвнi, наприклад, з Вщенською конвенцiею 1980 року та Принципами мiжнародних комерцiйних договорiв (далi - УН1ДРУА)), на пiдставi яких здiйснюють бiльшiсть зовнiшньоекономiчних операцш у Свропейському спiвтовариствi. У цих нормативних актах правове регулювання виконання альтернативного зобов'язання реалiзоване досить детально: викладено положення стосовно форми здшснення вибору, прострочення з вибором, неможливосп виконання одша з дш, що становлять об'ект виконання.
До друго'1' групи належать Цившьш кодекси Украши, Бшоруа, Казахстану, Росii, Таджикистану, Узбекистану, де правове регулювання розглядуваних вщносин обмежуеться коротким визначенням альтернативного зобов'язання iз зазначенням загального правила про надання права вибору боржниковь Так, у ст. 539 ЦК Украши зазначено, що альтернативним е зобов'язання, у якому боржник зобов'язаний вчинити одну з двох або
кшькох дш. Боржник мае право вибору предмета зобов'язання, якщо iнше не встановлено договором, актами цившьного законодавства, не випливае iз сутi зобов'язання або звичшв дiлового обороту [1].
Проте чинне обмежене регулювання цих вiдносин не можна назвати виправданим, навт з огляду на таке. Як зазначаеться в сучаснш л^ератур^ якiсна змiна специфiки правового регулювання в приватноправових вiдносинах обумовлена неможливютю повнiстю охопити 1х регламентацiйним впливом, а прогалини, наприклад, у цившьному прав^ - сама його сутшсть, яка виражаеться в прагненнi приватного права до великих «вшьних зон». Наголошуеться на тому, що характерною рисою механiзму правового регулювання е «його орiентацiя не стiльки на заходи адмшютративно-примусового впливу, скiльки на прояв зростаючо! творчо! iнiцiативи суб'ектсв права, на пiдвищення ролi в правовому регулюванш «людського чинника», на поглиблення зв'язку мiж можливостями всебiчного використання наданих правоможностей i точного виконання юридичних обов'язюв» [2, с. 13].
Як свщчить судова практика, все ж виникають проблеми, пов'язаш з таким лаконiчним урегулюванням вщносин у сферi виконання альтернативного зобов'язання, яю можуть бути розв'язанi за допомогою бiльш детального законодавчого регулювання.
Проблемними, як випливае з аналiзу судово! практики Украши, е випадки, коли сторона, якш надано право вибору в альтернативному зобов'язанш, не здшснила вибiр у строк, зазначений у договор^ або на вимогу шшо'1 сторони. Оскiльки в ЦК Украши це положення не врегульоване взагал^ то суди застосовують норми ст. 613 ЦК Украши про прострочення кредитора. Однак набагато доцшьшше було б застосовувати в таких випадках спещальне правило про перехщ права вибору до шшо! сторони.
Аналiз норм зарубiжного цивiльного законодавства свщчить, що юнуе декiлька варiантiв застосування цього правила. Зокрема, у ЦК Азербайджану визначено, що перехщ права вибору можливий лише тод^ коли це право належить кредитору: «Якщо право вибору належить кредитору, боржник мае право, призначивши йому розумний строк, вимагати вибору зобов'язання. Якщо кредитор своечасно не обере зобов'язання, зi спливом цього строку право вибору переходить до боржника» [3].
В шших нормативних актах iз детальним врегулюванням вщносин з приводу виконання альтернативного зобов'язання такий перехщ можливий, якщо право вибору належить як кредиторов^ так i боржнику. Вважаемо такий пщхщ бшьш доцшьним, оскшьки внаслщок прострочення здшснення вибору можуть бути порушеш штереси сторiн в обох випадках. Наприклад, за договором оренди землi право вибору може бути надане кредитору (орендодавцю). У разi ж якщо кредитор (орендодавець), хоч i не вимагае вщ боржника виконання зобов'язання, але й не здшснюе права вибору, вш створюе незручносп для боржника (орендаря), який не знае, чи слщ йому зберiгати зерно на випадок, якщо боржник (орендар) обере натуральну форму, чи боржник може використовувати це зерно для власних потреб. Крiм того, в цьому разi боржник (орендар) не зможе послатися на норму про неможливють виконання зобов'язання, якщо боржник обере натуральну форму оплати, а в кредитора не виявиться на той час вщповщних запаав зерна. Тому вш буде змушений вживати заходiв для придбання цих товарiв та задоволення вимог кредитора (орендодавця). Якщо ж право вибору належить боржнику, то також доцшьно застосовувати правило про перехщ права вибору до шшо'1 сторони, оскшьки це звшьняе кредитора вщ обов'язку доказування в судi того, що одна з дш, визначена в договорi з умовою про альтернативне зобов'язання, втратила штерес для кредитора внаслщок прострочення боржника (ст. 612 ЦК Украши).
Але слщ зауважити, що юнують рiзнi варiанти застосування мехашзму переходу права вибору до шшо'1 сторони. Наприклад, у Цившьних кодексах Квебека (ст. 1546), Лу1^ани (ст. 1810) та Молдови (ст. 551) зазначено: у раз^ якщо сторона, яка мае право вибору, не робить його протягом вщведеного 1й для цього часу, право вибору переходить до шшо'1 сторони [4; 5; 3]. Натомють у ст. 7:105 Принцитв европейського договiрного права
ця процедура дещо ускладнена, а саме: розрiзняють ютотну i HeicTOTHy затримку з вибором. I якщо затримка з вибором ютотна, право вибору переходить до шшо'' сторони, а якщо затримка не е ютотною, iнша сторона може повiдомити про додатковий розумний строк, протягом якого сторона, яка обирае, мае здшснити вибiр. Якщо останнш не здшснюе його, право вибору переходить до шшо'' сторони [6]. Тобто в кшцевому пiдcyмкy результат той самий, але, гадаемо, створюеться додаткова незручшсть для cторiн, зумовлена невиправданим застосуванням оцшного поняття, фактично заiнтeрecована сторона мае доводити ютотшсть чи неютотшсть прострочення.
Роciйcькe цивiльнe законодавство, як i ЦК Украши, не мютить наслщюв прострочення здiйcнeння вибору. Однак В. С. Петров, аналiзyючи судову практику Роси, зазначае, що такий стан росшського законодавства не означае, що особа, яка не е суб'ектом вибору, шяк не може вплинути на поведшку суб'екта вибору [7, с. 110-111]. «Невиконання сво'х зобов'язань контрагентом, який мае право вибору способу виконання договору, дае можливють другш сторош застосувати до нього на власний розсуд ту мiрy вщповщальносп, яка могла бути самостшно застосована за порушення кожного з альтернативних cпоcобiв виконання» [8]. В. С. Петров з наведено' тези робить висновок, що в разi прострочення управоможено'' на здшснення вибору особи, особа, що не е суб'ектом вибору, може на власний вибiр заявити в суд вимогу стосовно обраного нею предмета [7, с. 111]. Фактично цим вводиться правило про перехщ права вибору у разi прострочення управоможено'1 на здшснення вибору сторони до друго'' сторони.
Вважаемо, що це правило вщповщае принципу справедливости, добросовюносп, розумносп, i тому доцшьним буде доповнити ст. 538 ЦК Украши частиною другою такого змюту: «у раз^ якщо сторона, яка мае право вибору, не здшснюе його протягом вщведеного ш для цього часу, право вибору переходить до шшо'1 сторони».
У цившьних кодексах Азербайджану (п. 434.3 ст. 434), Молдови (ч. 3 ст. 551), Туркмешстану (ст. 388) та в Цившьному уложенш Имеччини (ч. 2 § 263) е правило про те, що обрана дiя вважаеться первюним обов'язком [3; 9, с. 126]. 1з цього положення робимо висновок, що вибiр не може бути змшений управоможеною стороною в односторонньому порядку. Звюно, таке положення е бшьш зручним для сторони, якш не надане право вибору. Проте воно не мае бути закршленим iмпeративно. Виходячи iз cyri дiй, що становлять альтернативне зобов'язання, а також за домовлешстю сторш, якщо для виконання вже обрано'1 д^' не було вчинено шяких вiдповiдних пiдготовчих дiй з боку сторони, яка не мае права вибору, вибiр може бути змшено.
Також у зв'язку з цим слщ звернути увагу на те, як у цих нормативних актах визначено споаб здшснення вибору. У Цившьному уложенш Имеччини (ч. 1 § 263) зазначено, що вибiр здшснюеться шляхом заяви другш сторош [9, с. 126]. Тодi як за ЦК Азербайджану (п. 434.3 ст. 434), ЦК Молдови (ч. 3 ст. 551), ЦК Туркмешстану (ст. 388) способом здшснення вибору е також конклюдентш дп, тобто вибiр може бути вчинений за допомогою безпосереднього здшснення виконання одше'1 з дш [3]. Однак слщ зазначити, що виконання управоможеним боржником альтернативного зобов'язання конклюдентними дiями, по-перше, може бути здшснене лише за умови, якщо таке виконання не потребуе попередшх пщготовчих дш вщ кредитора. По-друге, у цьому разi боржник позбавляеться права в односторонньому порядку змшити свш вибiр та, якщо виконання було здшснене частково, а не повшстю, то боржник не мае права вимагати вщ кредитора прийняти виконання зобов'язання частиною шшо'1 дп', яка визначена в альтернативному зобов'язанш, а також вимагати вщ кредитора повернення частково виконаного для того, щоб виконати зобов'язання шшою дiею (звюно, часткове виконання, що свщчить про здшснення боржником вибору, може мати мюце, якщо це не суперечить cyri зобов'язання).
У ЦК Францп', ЦК Молдови, ЦК Лу'1^ани детально розписано правовi наслщки неможливосп виконання однiеï чи дeкiлькох дш залежно вiд того, кому - боржниковi чи кредитору - належить право вибору, а також залежно вщ наявносп чи вiдcyтноcтi вини сторш щодо тако']! нeможливоcтi. У ч. 1 ст. 1193 ЦК Францп' та ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554
ЦК Молдови зазначено, що альтернативне зобов'язання стае простим, якщо одна з двох общяних речей загине та ïï неможливо буде надати [10, c. 389; 3; 5]. Взамш тако'1 pe4i не може бути надано ïï щну.
Зокрема, у ЦК Францп зазначено: якщо загинуть обидвi реч^ i якщо боржник виявиться винним у загибелi одше' з них, вiн повинен буде сплатити щну rid речi, яка загинула останньою (ч. 2 ст. 1193). Якщо у випадках, передбачених у попереднш статп, вiдповiдно до угоди вибiр був наданий кредитору, або якщо загине тшьки одна з речей, то кредитор, за вщсутносп вини боржника, буде мати право отримати ту рiч, яка залишилась. Якщо ж боржник виявиться винним, то кредитор буде вправi вимагати ту рiч, що залишилась, або щну rid, що загинула. А якщо загинуть обидвi речi i якщо винним у загибелi обох або тшьки одта з речей виявиться боржник, то кредитор буде вправi вимагати щну rid чи ^шо^ речi за сво1м вибором (ст. 1194) [10, с. 389].
Але бiльш вдалим i лакошчним вважаемо формулювання § 265 Цившьного уложення Нiмеччини: якщо якесь виконання виявилось первинно неможливим або стало таким тзшше, то зобов'язання обмежуеться способами виконання, що залишилися. Це обмеження не дiе, якщо виконання стало неможливим внаслщок обставин, вщповщальшсть за яю несе сторона, що не мае права вибору [9, с. 126]. Мова йде про те, щоб сторона, яка не мае права вибору, не впливала на формування волi управоможено^ на вибiр сторони. Таким чином, якщо управоможеним на вибiр е боржник, то кредитор позбавляеться права вимоги за цим альтернативним зобов'язанням взагаль Якщо право вибору мае кредитор - вш може вимагати або виконання дп, що залишилася, або компенсацп вартосп виконання, що виявилося неможливим внаслщок винних дш боржника.
Крiм того, аналiз зарубiжноï судовой практики свщчить про важливють вщмежування альтернативного зобов'язання вiд зобов'язань факультативних, зокрема, за договорами, яю укладаються за принципом «бери або плати» («take-or-pay»). Йдеться про те, що за договором однш або обом сторонам може бути надано можливють або виконати обумовлену д^, або здшснити пла^ж [11]. Але договiр з умовою про альтернативне зобов'язання не може бути використаний, щоб забезпечити примусове застосування неустойки (яка мае факультативний характер). Оскшьки якщо насправдi у договорi йшлося не про альтернативне зобов'язання, а про неустойку, то у разi випадковоï загибелi основного предмета договору кредитор позбавляеться права i на стягнення неустойки. При цьому якщо внаслщок правильного тлумачення виявиться, що за договором дшсно надаеться право вибору, то за час, установлений для виконання, будь-яка альтернативна дiя, яка виявитися бшьш бажаною для управоможено^ на вибiр сторони, може бути виконана, й шша сторона зобов'язана прийняти це виконання. У розглядуваному судовому ршенш зазначаеться, що оскшьки питання про заздалегщь обчислеш збитки (виключну неустойку) або штрафну неустойку грунтуеться на принципах справедливости воно не може залежати вщ форми правочину, натомiсть слщ звертати увагу на його змют. Тобто договiр, у текстi якого прямо визначено умову про альтернативне зобов'язання, внаслщок дослщження його змюту та обставин справи може виявиться як власне альтернативним зобов'язанням, так i договором, спрямованим на едине конкретне виконання, зi штрафною або виключною неустойкою [11].
Отже, з вищевикладеного можна зробити висновок, що в ЦК Украши правове регулювання вщносин, що стосуються виконання альтернативного зобов'язання, е недостатшм. Аналiзуючи досвщ правового регулювання аналопчних вщносин у зарубiжних нормативно-правових актах, слщ зазначити, що й дуже детальна ïx регламентащя не завжди виправдана, оскшьки фактично повторюе загальш положення про зобов'язання. Але все ж слщ запозичити деяю спещальш правила, що вщповщають суп альтернативного зобов'язання й вiдрiзняють його вiд iншиx видiв зобов'язань з ускладненнями змiсту.
По-перше, вважаемо за необxiдне внести до ЦК Украши норму про перехщ права вибору до ^шо^ сторони у разi прострочення здшснення вибору управоможеною стороною:
у раз^ якщо сторона, яка мае право вибору, не робить його протягом вщведеного 'й для цього часу, право вибору переходить до шшо'' сторони. Наголошуемо на тому, що це правило мае дiяти незалежно вщ того, кому - боржнику чи кредитору - належить право вибору.
По-друге, положення про те, що обрана дiя вважаеться первюним обов'язком, тобто про неможливють змши вибору тсля вчинення заяви про вибiр, закршлене в цившьному законодавста низки зарyбiжних краш, повинно мати диспозитивний, а не iмпeративний характер, iз застереженням стосовно того, чи потрiбнi i чи вчинeнi неуправоможеною на вибiр стороною пiдготовчi дп, cпрямованi на виконання чи прийняття виконання обрано'' альтернативи.
По-трете, загальним правилом про споаб здiйcнeння вибору е правило про здшснення вибору шляхом заяви (усно'' або письмово'' - вщповщно до вимог законодавства до форми правочину). Здшснення вибору шляхом конклюдентних дш (бeзпоceрeднiм виконанням одше'' iз зазначених у зобов'язаннi дш) можливе лише тодi, коли це не суперечить сут зобов'язання та звичаям дшового обороту.
Стосовно викладу правових наслщюв нeможливоcтi виконання дш, що становлять об'ект альтернативного зобов'язання, вважаемо, що таю наслщки випливають iз загальних положень про неможливють виконання зобов'язань, тобто у разi нeможливоcтi виконання одного з обов'язюв, за яку жодна зi сторш не вщповщае, цей обов'язок просто виключаеться з кола альтернатив. Якщо ж сторона, яка не мае права вибору, сво'ми дiями призвела до неможливосп виконання одше'' з альтернатив, саме вона й повинна нести ^c^rax^^i наслщки.
У зарyбiжнiй судовш практищ наголошено на тому, що за допомогою конструкцп альтернативного зобов'язання сторони намагаються забезпечити примусове виконання дш, яю за законом не пщлягають такому виконанню. Тому важливо вiдрiзняти альтeрнативнi зобов'язання вщ факультативних, щоб забезпечити рeалiзацiю принципу справедливости, доброcовicноcтi, розyмноcтi.
Список лггератури: 1. Цивiльний кодекс Украши : Закон Украши вщ 16.01.2003 р., № 435-IV [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/435-15. 2. Приватноправовi мехашзми здiйcнeння та захисту суб'ективних прав фiзичних та юридичних оciб : кол. моногр. / В. Л. Яроцький [та ш.] ; НУ «ЮАУ iм. Я. Мудрого», НД1 правознавства. - Х. : Юрайт, 2013. - 272 с. 3. КОНТИНЕНТ - законодательство стран СНГ [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://online.zakon.kz/Continent/. 4. Code Civil du Québec / Civil Code of Québec. - Québec, 1992. - 748 p. 5. Louisiana Civil Code [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://lcco.law.lsu.edu/. 6. The Principles Of European Contract Law 2002 (Parts I, II, and III) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.transnational.deusto.es/emttl/documentos/Principles%20of%20EuropeEu%20Contra ct%20Law.pdf. 7. Петров В. С. Альтернативное обязательство по российскому гражданскому праву : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / В. С. Петров ; МГУ им. М. В. Ломоносова. - М., 2006. - 172 с. 8. Информационное письмо Президиума Высшего арбитражного суда Российской Федерации от 24 сентября 2002 г., № 69 [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://www.consultant.ru/document/cons_doc_LAW_39701/. 9. Гражданское уложение Германии. Вводный закон к Гражданскому уложенню : пер. с нем. / Бергманн В. - Wolters Kluwer Russia, 2008. - 850 с. 10. Гражданский кодекс Франции (Кодекс Наполеона) / Пер. с франц. В. Захватаев ; отв. ред. А. Довгерт. - К.: Истина, 2006. - 1008 с. 11. SUPERFOS INVESTMENTS v. Firstmiss Fertilizer, 821 F. Supp. 432 (S.D. Miss. 1993) // Court Listener [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://www.courtlistener.com/mssd/8JWH/superfos-investments-v-firstmiss-fertilizer/.
МЕХАНИЗМ ИСПОЛНЕНИЯ АЛЬТЕРНАТИВНОГО ОБЯЗАТЕЛЬСТВА (АНАЛИЗ ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВА И ПРАВОПРИМЕНИТЕЛЬНОЙ ПРАКТИКИ СТРАН СНГ,
ЕС И ДРУГИХ СТРАН) Музыка Т. А.
В статье исследованы гражданское законодательство ряда зарубежных стран, регулирующее отношения по исполнению альтернативных обязательств, а также анализируется практика его применения. Акцентируется внимание на вопросах, связанных с порядком и способами совершения выбора, а также на последствиях невозможности исполнения действий, составляющих объект альтернативного обязательства.
Ключевые слова: альтернативное обязательство, выбор в альтернативном обязательстве, просрочка осуществления выбора, невозможность исполнения в альтернативном обязательстве, факультативное обязательство.
MECHANISM OF PERFORMANCE OF AN ALTERNATIVE OBLIGATION (LEGISLATION AND CASE STUDIES OF CIS, EU COUNTRIES AND SOME OTHER
COUNTRIES) Muzyka T. O.
In the article civil legislations of a number of foreign countries are researched and its practical application is also analyzed. Issues, connected with a way and a method of a choice, and consequences of impossibility of performance of the items, that constitutes an alternative obligation, are emphasized.
Key words: an alternative obligation, a choice in alternative obligation, delay in realization of a choice, impossibility of performance in alternative obligation, facultative obligation.
Надтшла доредакцИ27.05.2014р.
