CC BY
24
УДК 347.61
Рима Римарчук
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнального ушверситету "Львiвська полггехшка" кандидат юридичних наук, доцент кафедри цившьного права та процесу [email protected]
ПОНЯТТЯ СУБСИД1АРНО1 В1ДПОВ1ДАЛЬНОСТ1: 1СТОРИЧНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ
© Римарчук Р., 2017
Субсищарна вiдповiдальнiсть належить до низки зобов'язань, ускладнених множиннiстю оаб, поряд з частковою i солщарною вiдповiдальнiстю. Незважаючи на наявнiсть у цивьшстичнш лiтературi думки про вщсутшсть множинностi в субсидiарних зобов'язаннях така позищя видаеться неспроможною, в силу неможливост в1д1рвати зобов'язання основного боржника вщ зобов'язання субсидiарного.
Тож субсидiарна вiдповiдальнiсть - це обов'язок зазнати негативних наслщюв суб'ектом права (фiзична, юридична особа чи держава), який виникае внаслщок невиконання або ненадежного виконання зобов'язань чи порушення припиав закону не ним безпосередньо, а iншим суб'ектом, який iз порушником перебувае у рiзних правових зв'язках.
Ключовi слова: цивiльно-правова вiдповiдальнiсть; субсидiарна вiдповiдальнiсть; субсидiарнi зобов'язання; кредитор; боржник; правопорушення.
Рима Римарчук
ПОНЯТИЕ СУБСИДИАРНОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТИ: ИСТОРИКО-ПРАВОВОЙ АСПЕКТ
Субсидиарная ответственность занимает место в ряду обязательств, осложненных множественностью лиц, наряду с частичной и солидарной ответственностью. Несмотря на наличие в цивилистической литературе точки зрения об отсутствии множественности в субсидиарных обязательствах такая позиция представляется несостоятельной, в силу невозможности оторвать обязательства основного должника от обязательства субсидиарного.
Следоватнльно субсидиарная ответственность это обязанность претерпеть негативные последствия субъектом права (физическое, юридическое лицо или государство), которая возникает вследствие неисполнения или ненадлежащего исполнения обязательств или нарушение предписаний закона не им непосредственно, а другим субъектом, который с нарушителем находится в различных правовых связях.
Ключевые слова: гражданско-правовая ответственность; субсидиарная ответственность; субсидиарные обязательства; кредитор; должник; правонорушение.
Ryma Rymarchuk
Institute of Jurisprudence and Psychology Lviv Polytechnic National University Department of Civil Law and Procedure Ph.D., Assoc. Prof.
ON THE NOTION OF SUBSIDIARY LIABILITY: HISTORICALLY LEGAL ASPECT
Subsidiary liability lies in place within the obligations that are complicated with the numerosity of individuals, it lies in place together with a partial and solidary liability. Despite the fact there exist a range of thoughts in a science of civil law on the absence of subsidiary liability, such an idea seems to be an absurd as to the fact it unables to separate liability of a major debtor from liability of a subsidiary one.
Consequently, subsidiary liability is an obligation to bear negative subsequent effects by the subject of law, meaning legal or natural person, or a state, that arise from a non-fulfillment or improper fulfillment of obligations, or violation of law not by the mentioned subject directly, but by an another subject, that stays in different legal relations with an offender.
Key words: civil liability; subsidiary liability; subsidiary obligations; creditor; debtor; violation of law.
Постановка проблеми. На проблеми юридично! та зокрема цившьно-правово! вщповщальносп звернуто багато уваги, оскшьки саме вона е одним i3 3aco6iB забезпечення законносп та правопорядку в суспшьствг Особливютю цившьно-правово! вщповщальносп в сучасний перюд е посилення ii компенсацiйноi функцп порiвняно з ii репресивною функщею. Одна з головних функцiй субсидiарноi вiдповiдальностi - запобiгання значних втрат контрагента юридично1 особи за несприятливого фшансового стану оргашзацп внаслiдок дш його власникiв, учасникiв та шших осiб.
Аналiз дослiдження проблеми. Дослщжували поняття вiдповiдальностi за радянських чашв такi цивiлiсти: О. С. 1оффе, М. С. Мале1н, Г. К. Матвеев, B. О. Тархов та ш. Сьогодш це питання вивчають такi вченi: I. С. Канзафарова, В. В. Луць, В. Д. Примак та ш.
У науковш лiтературi дослiджували деякi аспекти юридично! вiдповiдальностi загалом, субсидiарноi юридично! вщповщальносп та окремi ii аспекти таю учеш: Р. Л. Хачатуров, Д. А. Липинський, С. Н. Братусь, Е. Ф. Демський, П. М. Курис, А. I. Петелш, М. Д. Шшдяшна, О. С. Богданова, С. П. Прус, Я. М. Жукорська, С. С. Андрейченко та ш.
Мета дослщження. Cубсидiарна вщповщальнють - це вид цившьно-правово! вщпов> дальностi, яка настае у випадках невиконання або неналежного виконання зобов'язань основним боржником внаслщок його вщмови, вщсутносп або недостатностi у нього для цього майна та за яко! обов'язок щодо виконання такого зобов'язання (повнютю або у певнш частинi) покладаеться на субсидiарного (додаткового) боржника. Ця проблематика дослiджена в юторичному аспектi, також розглянуто види субсидiарноi вiдповiдальностi.
Виклад основного матерiалу. 1нститут додатково! (субсидiарноi) вiдповiдальностi з'явився ще в римському правi.
Так, вiзантiйський iмператор Юстинiан I встановив пшьгу - beneficium excussionis, яка дозволяла fideiussor^ вимагати першочергового встановлення i приведення до виконання процесу проти основного боржника. Тшьки поим, в разi неможливостi повного задоволення кредитора за його рахунок, вимога могла бути звернена до особи, яка несе субсидiарну вщповщальнють -
поручителя [1, с. 135]. Подiбно дiяло fideiussio indemnitatis. Так називалась обмова fideiussor'a, яка першочергово заявляла про готовнють нести вiдповiдальнiсть тiльки в разi невиконання обов'язку основним боржником [3, с. 23].
Так, Е. Е. Богданова вважае, що "коршня субсидiарноï вiдповiдальностi в делiктних правовщносинах виявляються ... в ноксальнiй вщповщальносп за римським цивiльним правом". Вона висувае припущення про те, що "в ноксальнш вiдповiдальностi господаря за шкоду, заподiяну сином або дочкою, шзшше з'явилася субсидiарна вiдповiдальнiсть батьюв за шкоду, заподiяну ïx неповнолгтшми дгтьми" [4, с. 14].
У найзагальшших рисах дослiдники римського права тд ноксальною вiдповiдальнiстю розумiють зобов'язання, що виникае мiж володарем влади над пщвладним, рабом або твариною, з одного боку, i третьою особою (потерпiлим), з iншого боку, внаслщок заподiяння пiдвладним, рабом або твариною шкоди такiй третiй особг У межах нього володар влади зобов'язаний вщшкодувати збиток або передати заподдавача шкоди потерпiлому [3, с. 227].
З розвитком i ускладненням економiчниx вщносин в iнтересаx пашвного прошарку все частiше ставало надання, в тому чи шшому вигляд^ господарськоï самостiйностi своïм пiдвладним, яю, таким чином, частково представляли штереси своïx владик. Однак, "по ius civile, договiр, укладений представником, не призводить до жодних безпосередшх наслщюв для акредитуючого" [2, с. 557]. Зрозумшо, що неможливiсть залучити останшх до виконання зобов'язань пiдвладниx була значною проблемою для ефективного штегрування ïx у цивiльний оборот [12, с. 75-76].
Для ïï виршення претор став надавати спецiальнi позови - позови з додатковим призначенням (actiones adjecticiae qualitatis), що дозволяють контрагентам пiдвладного звернутися в певних випадках з вимогою до його господаря. Позов про пекулп (actio de peculio) i е одним з таких. Крiм нього, до них зараховують також роздшовий позов (actio tributoria), позов про дохщ (actio de in rem verso), позов про те, що доручено (actio quod jussu), екзерцiторний (судновласницький) позов (actio exercitoria) i шстггорний позов, позов з приводу прикажчика (actio institoria) [8, с. 198-200].
Так, вщповщальнють владики за позовом про пекули дуже вдало охарактеризував
A. В. Зайков як субсидiарну вщповщальнють. Аналопчно варто розглядати вщповщальнють i за шшими позовами з додатковим призначенням. Зазначимо також, що в деяких випадках таку вщповщальнють несли особи, що не володдать владою над основним боржником [5, с. 253-254].
Ще на одну сферу вщносин, у яких можна знайти субсищарну вщповщальнють, вказав
B. Н. Яковлев. Розглядаючи питання про зобов'язання з множиннютю ошб, вш писав: "Субсищарш зобов'язання (obligation subsidiaria) носять допом1жний (додатковий) характер. Вони з'явилися за чаав Траяна Император Цезар Нерва Август) (53-117 рр. н. е.). Тодi стали застосовуватися позови субсидiарнi (action subsidiaria) проти мунiципального магiстрату, який призначив неплатоспроможного опiкуна, з якого пiдопiчний не в змозi був стягнути заподiяну шкоду" [6, с. 359].
Нарешт G. П. Прус називае заставу одним з перших субсидiарниx зобов'язань, яю, на ïï думку, полягають "у сплат додаткового боржником боргу за головного дебитора кредитору в разi неможливостi стягнення або вщсутносп головного боржника" [7, с. 16-21].
Цшаво, що Л. А. Кассо характеризував право, що виникае в межах застави Юстшашвського перюду, як "субсидiарне". Вiн писав: "Власник може усунути вщ себе речовий позов заставодержателя, поки не буде пред'явлений особистий позов боржнику i поки не буде доведено, що кредитор цим шляхом не досяг задоволення". Однак автор прямо вказував на речову природу такого "субсидiарного" права, що в будь-якому разi унеможливлюе квалiфiкацiю правовщносин, в змiст якого воно входить, як субсидiарного зобов'язання [10, с. 27-28].
Отже, у вщносинах поруки поручитель вщповщав лише у разi неотримання кредитором повноï сплати вщ основного боржника. У цiй ситуацп поручитель був додатковим боржником. Проте Д. Д. Грiмм мав шшу думку стосовно цього питання. Вш конструював вiдповiдальнiсть третьоï особи за шшу особу як солщарну, оскшьки пiдвладний несе вiдповiдальнiсть нарiвнi з господарем [9, с. 275-276].
Iншоï думки дотримувався I. Б. Новицький, який доводив, що вщповщальнють господаря за "пщвладного" е додатковою та "не завжди в повному обсязГ' [10, с. 85]. У делштних
правовщносинах на прикладi ноксально1 вiдповiдальностi можливо вщнайти прообраз субсидiарноï вiдповiдальностi. Д. В. Дождев po3yMÎe ноксальну вщповщальность як своeрiдну obligatio rei, за яко].' об'ектом реально'' гарантiï виступала ютота, що завдала збитки: господар мав вщшкодувати збитки, аби не втратити раба чи тварину, яю пщлягали видачi потерпiломy. На таких принципах вщповщав власник i за шкоду, завдану пщвладним [11, с. 69]. 1з ноксально'' вiдповiдальностi також виявляеться, що домовладика вщшкодовував збитки за шкоду, яку завдав син чи дочка.
У юридичнш лiтератyрi вщповщальнють трактують як реакцiю на правопорушення та як виконання обов'язюв на основi державного або громадського примусу. Тобто цей обов'язок виявляеться у тому, що правопорушник зазнае негативних наслщюв особистого або майнового порядку. Вщповщальнють визначають i як санкщею "за правопорушення, яке викликае для порушника негативш наслiдки у виглядi позбавлення суб'ективних цивiльних прав або покладення додаткових цившьно-правових обов'язюв" [12, с 97], i як обумовлену особливостями предмета i методу цившьно-правового регулювання систему цивiльно-правових засобiв, за допомогою яких, з одного боку, забезпечуеться i гарантуеться захист цившьних прав та iнтересiв суб'екпв цивiльного права, з iншого - здшснюеться штрафний i виховний вплив на правопорушниюв [13, с. 4].
Ще в 20-х роках XX ст. у СРСР серед вчених розгорнулася дискуая щодо сyбсидiарноï вщповщальносп треста по боргах пiдприемств, як входять до нього [8, с. 333-358]. Сyбсидiарнiсть вiдповiдальностi батькiв за неповнолггнього вiком вiд 15 до 18 роюв, у разi вщсутносп власного майна чи заробiтка, та вщповщальнють поручителя, у разi невиконання чи неналежного виконання зобов'язання боржником, передбачався Цившьним кодексом УРСР 1963 р. Сдносн поглядiв щодо проблеми, яка розглядаеться, не спостерталося протягом усього радянського перюду.
Як конструкщю сyбсидiарного зобов'язання традицiйно розглядають правовщносини, в яких, з одного боку, е кредитор, а з шшого - основний та сyбсидiарний боржник. Згщно зi ст. 619 Цившьного кодексу Украши сyбсидiарна вiдповiдальнiсть - це вщповщальнють одше' особи (сyбсидiарного боржника) додатково до вiдповiдальностi шшо' (основного боржника) [14, с. 157]. Додаткова вщповщальнють настае у випадках, передбачених законом, шшими правовими актами та умовами зобов'язань, ïï можна квалiфiкyвати як договiрнy, враховуючи договiрнi вiдносини; делiктнy - в результат завдання шкоди; статутну - у разi притягнення до вiдповiдальностi учасниюв (власникiв) юридичних осiб. Згiдно iз ч. 2 ст. 1043 ЦК Украши управитель несе сyбсидiарнy вщповщальнють за боргами, що виникли у зв'язку iз здшсненням ним управлшня, якщо вартостi майна, переданого в управлшня, недостатньо для задоволення вимог кредиторiв [14, с. 250].
Субсищарна вiдповiдальнiсть управителя, встановлена частиною ^yroï зазначеноï статтi, настае також у разi вчинення правочинiв з перевищенням наданих йому повноважень або встановлених обмежень, за умови, що трен особи, як беруть участь у правочиш, доведуть, що вони не знали i не могли знати про перевищення управителем повноважень або встановлених обмежень. У цьому разi установник управлшня може вимагати вщ управителя вщшкодування завданих ним збитюв.
На iншомy прикладi, зокрема положеннях ст. 1179 ЦК Украши, сyбсидiарнy вщповщальнють можна квалiфiкyвати як делштну. Згiдно iз ч. 2 зазначеноï статтi у разi вiдсyтностi у неповнолiтньоï особи майна, достатнього для вщшкодування завданоï нею шкоди, ця шкода вщшкодовуеться в частцi, якоï не вистачае, або в повному обсязi ïï батьками (усиновлювачами) або тклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з ïхньоï вини. Якщо неповнолггня особа перебувала у заклад^ який за законом здшснюе щодо неï' фyнкцiï пiклyвальника, цей заклад зобов'язаний вщшкодувати шкоду в частщ, якоï не вистачае, якщо вiн не доведе, що шкоди було завдано не з його вини. Норма ч. 3 ст. 1179 ЦК Украши встановлюе, що обов'язок батьюв (yсиновлювачiв), тклувальника, закладу, який за законом здшснюе щодо неповнолiтньоï особи функцп тклувальника, вщшкодування припиняеться тсля досягнення особою, яка завдала шкоди, повнолптя або коли вона до досягнення повнолптя стане власником майна, достатнього для вщшкодування шкоди [14, с. 285].
Досить часто в юридичнш лiтератyрi сyбсидiарна вщповщальнють розглядаеться як вщповщальнють у зобов'язаннях з множиною ошб (на рiвнi з частковими та солщарними зобов'язаннями). Проте не можна погодитись з тим, що сyбсидiарнi зобов'язання можуть укладатися в таку правову модель. Сyбсидiарнi зобов'язання потрiбно вщмежовувати вщ шших
зобов'язань з множиною oci6, зокрема вщ часткових та солiдарних зобов'язань. Змют зобов'язання полягае в тому, що зобов'язана особа повинна dare, facere, praestare: дати, зробити, понести вщповщальнють. [9, с. 252]. Простим випадком зобов'язання, з погляду кшькосп його учасниюв, е той, у якому беруть участь один кредитор (creditor - reus stipulandi) i один боржник (debitor - reus promittendi). Враховуючи загальне правило, особливють часткових зобов'язань полягае в тому, що як кожний з кредиторiв мае право вимагати виконання, так i кожний з боржниюв виконуе свое зобов'язання лише в певнш частщ. За солщарно1 вщповщальносп боржниюв кредитор мае право вимагати виконання умов боргу як вщ ушх боржниюв одночасно, так i вiд будь-якого з них окремо, при чому як повнютю, так i у певнш частиш. На практищ часто виникае питання про допущення пред'явлення кредитором позовних вимог одночасно до основного та додаткового боржниюв. Отже, субсидiарну вщповщальнють можна визнавати як солщарну. Правова природа субсидiарноï вщповщальносп полягае в тому, що субсидiарна вiдповiдальнiсть додаткового боржника настае у випадках недостатносп майна основного боржника, встановленого в судовому порядку.
Розмежування рiзних видiв вiдповiдальностi (солiдарноï, основной субсидiарноï) з правом вибору вщповщача з декiлькох альтернативних боржникiв необхщно для встановлення чiткiших, конструктивних ршень у законодавствi. Змiшування цих шститупв може призвести до появи суперечливих правових норм.
Можливосп iнституту субсидiарноï вiдповiдальностi не повною мiрою використовують у делiктних вщносинах. Необхiдно встановити додаткову вiдповiдальнiсть заподдавача шкоди, який керував джерелом пiдвищеноï небезпеки в момент заподiяння шкоди життю або здоров'ю потерпiлого. Основну вщповщальнють буде нести власник джерела пщвищено1' небезпеки.
Субсидiарна вiдповiдальнiсть е порiвняно самостiйним видом цивiльно-правовоï вщповщальносп, що проявляеться в особливостях ïï виникнення, строковосп, специфши перебiгу позовноï давностi, обсязi вiдшкодування збиткiв та ш.
Субсидiарну вiдповiдальнiсть необхiдно вщмежовувати вiд основноï вiдповiдальностi правонаступника, вщ основноï вiдповiдальностi з правом вибору вщповщача з кшькох альтернативних боржниюв, а також вiд солiдарноï та частковоï вiдповiдальностi. Змiшання зазначених шститупв призводить до появи суперечливих правових норм, створюе труднощi для правозастосовноï дiяльностi.
Цивiльно-правова вiдповiдальнiсть виражаеться в зазнаванш особою, на яку покладаеться вщповщальнють, певних обтяжень, позбавлень. Ус щ негативнi наслiдки боржник вщчувае пiд примусом. Так, цивiльно-правова вщповщальнють здшснюе також функцiю репресiï. Отже, вщповщальнють додаткового боржника загалом настае незалежно вщ наявносп його вини.
Висновки. Субсидiарна (додаткова) вiдповiдальнiсть е одним iз видiв цивiльно-правовоï вщповщальносп i становить вщповщальнють однiеï особи (субсидiарного боржника) додатково до вщповщальносп iншоï особи (основного боржника). Субсидiарну вiдповiдальнiсть треба класифiкувати на статутну (вщповщальнють засновниюв (учасникiв), власникiв майна юридичноï особи, а також шших осiб, що мають можливiсть визначати його ди), договiрну i делштну (що грунтуються вiдповiдно на договорi i деликте).
Субсидiарну вiдповiдальнiсть поручителя не можна штерпретувати як його обов'язок сплатити борг за третю особу. Аналiз законодавства переконуе, що вщповщальносп поручителя властивi ознаки притаманш субсидiарнiй вiдповiдальностi. Тому поручитель вщповщае за невиконання або неналежне виконання зобов'язання основним боржником перед треими особами. Однак субсидiарна вiдповiдальнiсть поручителя мае бути додатковою до основноï вiдповiдальностi боржника. У зв'язку з цим необхщно встановити правило щодо вщповщальносп у розмiрi реального збитку кредитора. Стягнення упущеноï вигоди, вщсотюв тощо необхiдно допускати лише за умови досягнення про це угоди.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Баринова М. Н. Римское частное право: учебное пособие для вузов / М. Н. Баринова, С. Т. Максименко. - М. : ЗАО Юстицинформ, 2006. - 208 с. 2. Барон Ю. Система римского гражданского прав : в 6 кн. / Ю. Барон ; предисл. В. В. Байбака. - СПб. : Юридический центр
Пресс, 2005. - 1102 с. 3. Бартошек М. Римское право: (Понятия, термины, определения): пер. с чешск. /М. Бартошек. - М. : Юридическая литература, 1989. - 448 с. 4. Богданова Е. Е. Правовое регулирование субсидиарной ответственности: диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук : 12.00.03 / Е. Е. Богданова. - Белгород, 2001. - 180 с. 5. Чиларж К. Ф. Учебник институций римского права / К. Ф. Чиларж ; под ред. В. А. Юшкевича. - изд. 2-е, переработ. и согласованное с последним 7-ым и 8-ым нем. изд. - М. : Печатня А. И. Снегиревой, 1906. - 498 с. 6. Яковлев В. Н. Древнеримское частное право и современное российское гражданское право : учебник / В. Н. Яковлев ; предисл. - С. Д. Бунтов, Н. В. Кузнецова, А. А. Подопригора. - М. : Волтерс Клувер, 2010. - 960 с. 7. Прус Е. П. Проблемы правового регулирования субсидиарных обязательств учредителей (участников) юридического лица : дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Е. П. Прус. - М., 2006. - 216 с. 8. Пухан И. Римское право: базовый учебник / И. Пухан, М. Поленак-Акимовская ; пер. с македонского В. А. Томсинова, Ю. В. Филиппова ; под ред. В. А. Томсинова. - М. : Издательство "Зерцало", 1999. - 448 с. 9. Гримм Д.Д. Лекции по догме римского права / Д. Д. Гримм. - СПб, 1914. 10. Новицкий И. Б. Основы римского гражданского права /И. Б. Новицкий. - М., 1972. 11. Дождев Д. В. Основание защиты владения в римском праве. - М., 1996. 12. Иоффе О. С. Обязательственное право / О. С. Иоффе. - М. : Юрид. лит., 1975. 13. Канзафарова I. С. Теоретичш основи цивыьно-правовог в1дпов1дальносв Украгш : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. - К. : 1ДШНАНУ, 2007. - 37 с. 14. Цивыьний кодекс Украгни: текст в1дпов1дае офщ. Станом на 1 жовтня 2012 р. - К. : Нацюнальний книжковий проект, 2012. -320 с.
REFERENCES
1. Barinova M.N., Maksimenko, S. T. Rimskoe chastnoe pravo: uchebnoe posobie dlya vuzov [Roman private law: manual for universities], M.: ZAO Yustitsinform Publ., 2006, 208 р. 2. . Baron Yu. Sistema rimskogo grazhdanskogo prav: v 6 kn. [System of Roman civil law: in 6 books], SPb.: Yuridicheskiy tsentr Press Publ., 2005., 1102 р. 3. Bartoshek M. Rimskoe pravo: (Ponyatiya, terminy, opredeleniya): per. s cheshsk. [Roman law: (Notion, definitions and terms): transl. From chech lang.], M.: Yuridicheskaya literatura Publ., 1989., 448 р. 4. Bogdanova E.E. Pravovoe regulirovanie subsidiarnoy otvetstvennosti: dissertatsiya na soiskanie uchenoy stepeni kandidata yuridicheskikh nauk : 12.00.03 [Legal regulation of subsidiary liability: diss on PhD in law: 12.00.03], Belgorod, 2001., 180 р. 5. Chilarzh K. F. Uchebnik institutsiy rimskogo prava [Handbook on the institutions of a Roman law], M.: Pechatnya A. I. Snegirevoy, 1906 ,498 р. 6. Yakovlev V. N. Drevnerimskoe chastnoe pravo i sovremennoe rossiyskoe grazhdanskoe pravo : uchebnik [Ancient Roman private law and modern Russian civil law: handbook], M.: Volters Kluver, 2010., 960 р. 7. Prus E. P. Problemy pravovogo regulirovaniya subsidiarnykh obyazatel'stv uchrediteley (uchastnikov) yuridicheskogo litsa: dissertatsiya na soiskanie uchenoy stepeni kandidata yuridicheskikh nauk : 12.00.03 [On issues of legal regulation of subsidiary liability regarding a founder (a participant) of a legal entity: diss on PhD in law: 12.00.03], M., 2006., 216 р. 8. Pukhan I., Polenak-Akimovskaya M. Rimskoe pravo: bazovyy uchebnik [Roman law: basic handbook], M.: "Zertsalo" Publ., 1999., 448 р. 9. Grimm D. D. Lektsiipo dogme rimskogo prava [Lectures on the dogma of Roman law], SPb, 1914. 10. Novitskiy I. B. Osnovy rimskogo grazhdanskogo prava [Fundamentals of roman civil law], M., 1972. 11. Dozhdev D. V. Osnovanie zashchity vladeniya v rimskomprave [Grounds for the protection of possession in roman law], М., 1996. 12. Ioffe O. S. Obyazatel'stvennoepravo [Law of liability], M.: Yurid. lit., 1975. 13. Kanzafarova I S. Teoretichni osnovi tsivil'no-pravovoi vidpovidal'nosv Ukraini: Avtoref. dis. ... dokt. yurid. nauk [Theoretical basics of civil liability in Ukraine: ext. abstract of diss. on J.D.], K: IDSh NANU, 2007., 37 р. 14. Tsivil'niy kodeks Ukraini: tekst vidpovidae ofits. Stanom na 1 zhovtnya 2012 r. [Civil Code of Ukraine], K.: Natsional'niy knizhkoviy proekt, 2012. 320 s.
Дата надходження: 04.01.2017р.
