Материалы конференции нейрохирургов Украины "новые технологии в нейрохирургии" 26-28 апреля 2006 года, г. Ужгород новые технологии в диагностике и лечении нейрохирургической патологии спинного мозга Текст научной статьи по специальности «Клиническая медицина»

HoBi технологи в fliamocTMui та лшуванш нейрох!рург!чноТ пaтoлoгiY спинного мозку

Сучасш та HOBiTHi технологп в спинальнш Hefipoxipypri'i

Слинько Е.1.

1нститут нейрох1рургИ

iM. акад. А.П.Ромоданова АМН Украгни, м.Кигв, 04050, вул. Манугльського, 32 тел. +380 44 4869503, e-mail: [email protected]

Xipyp^ хребта та спинного мозку зараз штен-сивно розвиваеться, як у свт, так i в Укра1ш. Проблеми хiрургiчного лшування патологи хребта та спинного мозку являеться сферою дiяльностi деюлькох сумiжних спецiальностей, зокрема ней-рохiрургií та ортопеди. Слiд вiдмiтити, що дедалi частiше традицiйно ортопедичними проблемами займаються нейрохiрурги — стабiлiзацiя хребта, спондшол^тез, сколiози, пухлини хребта, передш та передньобоковi доступи до хребта на вых рiвнях. I це не тшьки украшська, але й свггова тенденцiя. На сьогодення хiрургiя патологи хребта та спинного мозку е мабуть найрiзноманiтнiшою серед вые! хiрургil нервово! системи. Так, сшввщношення сшнально1 патологи, де застосовуються оперативнi втручання, складають: патологiя мiжхребцевих дис-кiв — 78%, хребетно-спинномозкова травма — 7%, пухлини хребщв — 2-4%, пухлини спинного мозку — 4%, спондшол^тез — 3%, сколюз — 2%, вроджеш аномали, сiрiнгомiелiя — 1-2%, судинна патолопя спинного мозку та хребта -1%.

Для дiагностики патологи хребта та спинного мозку широко застосовуються МРТ, сшральна КТ, юсткова сцинтiграфiя, спшальна селективна ангiографiя, електронейромiографiя. МРТ-ангюгра-фiя, КТ-ангiографiя, моторнi викликанi потенцiали являються новими напрямками якi потребують впровадження.

Дедалi ширше операцiйнi обладнуються рен-тгешвськими апаратами з електронно-оптичним перетворювачем; швидюсними дрилями, операцш-ними мiкроскопами, мiкро-iнструментарiем, набором стабiлiзуючих систем, ендоскопiчним обладнанням.

На даний час необхщно видшити наступнi пере-довi та новиш технологи i методики в спинальнш нейрохiрургil. Насамперед це новi методи лшування дегенеративних вражень хребта:

1. мiнiмально-iнвазiйнi втручання з приводу патологи мiжхребцевих дисюв на всiх рiвнях хребта

- радючастотна термальна анулопластика,

- пункцшна лазерна дискектомiя,

- перкутанна автоматизована дискектомiя,

- ендоскопiчна дискектомiя,

- мiкродискектомiя,

- мiкро-ендоскопiчна дискектомiя

2. застосування шсля оперативних втручань дискектоми корпородезу (переднiй, заднiй, бiчний) сучасними конструкщями кейджiв з використанням мiкрохiрургiчноl технiки !х встановлення;

3. протезування мiжхребцевих дискiв шийного та поперекового вщдШв хребта рухомими протезами з вщновленням тим самим рухливостi хребта;

4. стабШзащя i фiксацiя хребта при дегенера-тивних процесах хребта;

5. використання динамiчних систем фшсацп хребцiв в хiрургiчному лiкуваннi дегенеративних процесiв хребта (тип Genesis);

6. застосування "мШмальних" втручань в лшу-ваннi стенозуючих вражень хребта (мiкрохiрур-гiчна розширена штерлямшарна мiкродискектомiя i фасетектомiя; мiкрохiрургiчна гемiлямiнектомiя з фасетектомiею та дискектомiею);

7. мiкрохiрургiчнi методики декомпреси невраль-них структур, редресаци та фшсаци хребта при спондилолiстезi з неврологiчними проявами.

Наступною групою спинально1 патологи де штен-сивно застосовуються новi технологи е травматичш враження хребта. Тут дощльно видiлити наступнi новi напрямки:

1. сучасш технологи фшсаци хребта при травма-тичних ураженнях та вроджених аномалiях:

- кранювертебрально1 дшянки,

- шийного та грудо-поперкового вiддiлiв хребта,

- попереково-крижового вiддiлу хребта

2. застосування декомпреси спинного мозку з передшх доступiв, та послщуючо1 передньо1 фшсаци хребта, застосування новiтнiх технологш корпородезу, як то телескошчними чи розширюючимися протезами при травматичних та пухлинних вра-женнях тiл хребщв;

3. новi системи фшсаци хребта при травматичних та шших враженнях (транспедикулярна жорстка фшсащя для шийного та кранювертебрального рiвня, переднi системи жорстко1 фшсаци хребта для шийного та грудопоперекового рiвня хребта).

1нтенсивно впроваджуються новi методи при пухлинах та аномалiях спинного мозку i хребта:

1. мiкрохiрургiчнi технологи вщновлення лшво-ротоку на кранювертебральному рiвнi в разi аномалiй Чiарi та сiрiнгомiелil;

2. мiкрохiрургiчнi технологи вщновлення лшворо-току в разi периневральних кiст нервових корiнцiв;

3. мiкрохiрургiчнi та ендовазальнi суперселек-тивш втручання при спинальних судинних маль-формацiях;

4. сучаснi мiкрохiрургiчнi втручання при патологи венозно1 системи спинного мозку та хребта;

5. мiкрохiрургiчне лшування штрамедулярних пухлин;

6. мiкрохiрургiчнi технологи видалення пухлин кiнського хвоста;

7. широке використання мiкрохiрургiчних передшх та передньобокових достушв в лшуванш вентральних екстрамедулярних iнтрадуральних пухлин спинного мозку, штрамедулярних пухлин вентральних вщдШв спинного мозку, вентральних спинальних судинних мальформаций;

8. сучасш мМмально-швазшш втручання при пухлинах хребщв, як то: пункцшна вертеброплас-тика, шфопластика, транскутанне встановлення транспедикулярних систем фшсаци хребта;

9. сучаснi радикальш втручання з приводу пухлин хребщв з застосуванням циркумферентних

достушв, тотального видалення хребщв, вщновлення, як передшх, так i заднiх структур хребщв (корпо-родез в поеднанш з транспедикулярною системою фжсацп хребта);

10. поеднання сучасно'^ технологи радикального видалення крижово! кiстки при 11 пухлинах, деком-пресп корiнцiв та техшки фжсацп хребта з тазовим юльцем;

11. нейрохiрургiчнi втручання з приводу сколюзу з неврологiчними проявами.

Проводиться розробка та впровадження новишх систем рухомих протезiв мiжхребцевих суглобiв, вiдпрацьовуеться методика !х встановлення. Остан-нiм часом почали застосовуватися системи фжсацп хребта якi покращують остеогенез в стабШзованих вiддiлах хребта. Для фжсацп хребта почали застосовуватися фiксуючi системи з бiополiмерiв, що розсмоктуються с часом та замщуються кiсткою. Постiйно полiпшуються та модифжуються сучаснi протибольовi втручання (DREZ-операцil, спинальш електростимулятори).

Широко застосовуються та продовжують впроваджуватися обладнання та технологи як дозволяють контролювати, як стан хворого, так i сам хiд втручання, покращити його точшсть та безпечнiсть:

1. електрофiзiологiчний iнтраоперацiйний мош-торинг — викликаш соматосенсорнi потенцiали, викликанi моторнi потенщали;

2. спiнальнi нейронавiгацiйнi системи;

3. широке використання iнтраоперацiйних рен-тген-апаралв з ЭОП;

4. допомiжна ендоскошя.

Ряд напрямкiв являеться перспективними в най-ближчому майбутньому. Це розробка методiв гене-тичного впливу на пухлини хребта i спинного мозку, методiв корекцп патофiзiологiчних порушень в трав-мованому спинному мозку. Можливо в найближче майбутне стане можливим створення комп'ютерно1 штегровано1 системи нервових сшнальних провщни-кiв та передання iмпульсiв через пошкодженнi вщ-дши спинного мозку, комп'ютеризоване вiдновлення рухiв i чутливостi нижче враженого рiвня.

Розроблюються i високi технологи застосування яких можливе в сшнальнш нейрохiрургil. Так вiльнi радикали ОН, 02, ONOO-, Н202, здатнi викликати каскад реакцш — фрагментацiю ДНК, перокы-дацiю лiпiдiв мембран клiтин, зменшити виробку миохондрально1 енерги, привести до шактиваци транспортних протеШв. Глутамат, NMDA, АМРА, kainite — викликають excitotoxic, apoptotic клiтинну смерть. Останнiм часом синтезоваш препарати на основi сагЬоп-60 fullerene — новiтнi сумiшi здатш на значну нейропротективну дiю завдяки захвату вшь-них радикалiв та блокуванш глутаматних каналiв. Такi препарати вважаються перспективними при застосуваннi в гострому перiодi спинномозково1 травми в шсляоперацшному перiодi при травматич-них операщях на спинному мозку.

1ншим напрямком е синтез пептидних амфiфiль-них молекул на основi послщовносл isoleucine-lysine-valine-alanine-valine (IKVAV) якi сприяють росту нейритiв. Встановлено, що нейрональш прогенiтнi клiтини в гелi з пеплдних амфiфiльних молекул здатнi швидко диференщюватися в нейрони та встановлювати зв'язки з пошкодженими клггинами. Нейрональш прогештш клiтини у дорослих можливо отримати з чутливих рецепторiв слизово! носа чи перивентрикулярних нейронiв. Проводяться роботи по регенерацп спинного мозку з застосування влас-

них нейрональних прогештних клiтини хворих в гелi з пептiдних амфiфiльних молекул.

Зовым iншим напрямком являеться нанотехно-лопя — штучно синтезованi ДНК здатш до самоор-гашзаци i самозборки (self-assemble, self-organise) в високооргашзоваш структури. Таю ДНК можливо iмплантувати в пошкоджеш нервовi тканини та тканини поблизу. Закладена в ДНК шформащя буде контролювати молекулярний синтез та розгортатися в виглядi субклiтинного та клиинного морфогенезу нових нервових клиин та вiдновлення нервових зв'язкiв, а далi в вiдновленнi пошкоджених шформа-цiйних зв'язкiв, що вбачаеться перспективним також для регеренаци спинного мозку.

Штучш наноплатформи виготовленi за допомогою фотолггографи та скануючо! електронно! мжроскопп покритi SiO2 з вузькими коридорами в 10-70 nm, та прикладеними електричними полями в цих коридорах дозволяють культурi нервових клiтин рости в заданш послiдовностi та утворювати необхiднi заданi зв'язки подiбно платформам з нашвпровщниками. Iмплантацiя таких наноплатформ в мозок перспективна з щллю вщновлення нервових зв'язкiв.

Останшм часом розробленi спинальнi програ-моваш електростимулятори з карбоновими нано-волоконними електродами для стимуляци окремих нервових клггин. Перспективним вбачаеться i елект-ростимуляцiя спинного мозку перемiнним магштним полем.

В завершення хотiлося б вщмггити, що прогрес на УкраШ в науЦ в цiлому, та в спинальнш ней-рохiрургi! зокрема, неможливий без конкретних зусиль конкретних науковщв, залучення до шно-вацiйних технологш широкого кола практикуючих нейрохiрургiв, створення вщкритого iнформацiйного вiтчизняного середовища.

Малошвазивна спинальна нейрох1рурия: стан та перспективи

Педаченко С.Г., Хижняк М.В., Кущаев С.В., Танасейчук А.Ф., Гармгш А.Р., Тарасенко О.М., Педаченко Ю.С.

1нститут нейрохгрурггг iM. акад. А.П.РомодановаАМН Украгни, м.Кигв, 04050, вул. Мануглъсъкого, 32 тел. +380 44 4893045, e-mail: [email protected]

Напевно, ш один iз роздШв сучасно! нейрохiрур-rii не набув такого стрiмкого розвитку за останш 10-25 роюв як роздш малоiнвазивноl спинальной нейрохiрургi!.

Основний принцип малошвазивно! хiрургi! — мiнiмiзацiя операцшно! травми при досягненнi максимального терапевтичного ефекту — в спи-нальнiй нейрохiрургi! досягнутий впровадженням пункцiйних, ендоскопiчних та мiкрохiрургiчних технологiй.

Хронологiчно послiдовний розвиток та впровадження сучасних малошвазивних технологш починався iз розробки мiкронейрохiрургiчних та пункцiйних втручань (пункцiйна дискектомiя, пункцiйна лазерна мiкродискектомiя, пункцiйна вертебропластика та ш.), ендоскопiчних методик (ендоскошчна мiкродискектомiя за Дестандо, ендоскошчна портальна мiкродискектомiя, торакоскошч-них та лапароскошчних втручань при патологи хребта та вегетативно! нервово'^ системи), технологш

ендоскошчно1 стабШзаци та черезшюрно1 транспе-дункулярно1 стабШзаци.

Складовими розвитку малошвазивно1 спинально1 нейрохiрургil були 1) впровадження нейровiзуалi-зуючих методiв дiагностики (КТ, МРТ); 2) розвиток лазерной ендоскошчно1, мiкрохiрургiчноl та радю-лопчно1 апаратури, що використовуеться пiд час оперативних втручань; 3) активна позищя хiрургiв по впровадженню нових типiв операцш.

Трансформуючи вислiв М.Н.Бурденка вiдповiдно до малошвазивних втручань при спинальнiй патологи, "нет ни одной операции, предложенной другими авторами, не освоенной нами, за исключением тех, что не соответствуют принципам: анатомическая доступность, техническая возможность и физиологическая дозволенность ...".

Малошвазивш втручання (пункцшш, ендос-кошчш та мiкрохiрургiчнi) використовуються при рiзноманiтних захворюваннях та пошкодженнях хребта (грижi мiжхребцевих дискiв, патологiя тiл хребщв, нестабiльнiсть та спондилолiстези) та при вегетативних розладах.

Пункцшш втручання при грижах мiжхребцевих дисюв розглядають як альтернативу консервативному лшуванню та традицiйнiй мшродискектоми. Вислiв J. Casper „Драглисте ядро — то 90% води, для чого ж цю воду видаляти ножем?" е девiзом обгрун-тованост пункцшно1 лазерно1 мшродискектоми, яку деяю фахiвцi розглядають як агресивну фiзiотерапiю — „Пункцiйна лазерна дискектомiя — максимально швазивна фiзiотерапiя, що використовуе мШмально iнвазивне хiрургiчне втручання" (J.Hollinger).

Позитивними характеристиками методу е м^цеве знеболювання, короткий термiн операци (не бшьше 15 хв), проведення втручання через порожнину пунк-цшно1 гли зовшшшм дiаметром 1,2 мм iз застосуван-ням iнструментарiю в 400-600 мшрон, амбулаторний характер операци — пащенти залишають клiнiку в день втручання.

Складовими, що забезпечують усшх ще1 технологи, е мшрофенестращя, нуклеоектомiя, дискде-компресiя, дерецепцiя та термодископластика, що проводяться шд час операци.

Ефектившсть операци при гiдрофiльних грижах дисюв, за нашими даними, сягае на поперековому вщдШ — 82-85%, на шийному — 92-94%. Пункцшна лазерна мiкродискектомiя найбшьш ефективна при наявносл рефлекторного синдрому, а також мюцевого чи корiнцевого iритативного больового синдрому при давност захворювання до одного року при середин-них та парамедiанних грижах, що не перевищують 1/3 вiд сагiтального розмiру хребтового каналу.

Ендоскошчш операци при грижах мiжхребцевих дискiв виконуються як у виглядi вщеоендоскошчно1 асистуючо1 хiрургil (операщя iз ендоскопом) — вщео-ендоскошчна мiкродискектомiя за Дестандо, так i як самостiйний вид операци (операщя через ендоскоп). В останньому випадку видалення грижi диску здш-снюеться через ендоскошчний порт пiд вщеоендос-копiчним контролем. Ефективнiсть втручання, за нашими даними, становить на поперековому вщдШ 91%, на шийному — 94-95%. Ендоскошчна портальна мiкродискектомiя найбшьш ефективна у хворих iз давшстю захворювання до 2 рокiв при сполученш рефлекторного та корiнцевого синдромiв iз незнач-ним випадiнням рухово1 функци, при серединних та парамедiанних грижах, що не перевищують S вiд сагiтального розмiру хребтового каналу.

Мiкродискектомiя залишаеться „золотим стандартом" хiрургil мiжхребцевих дискiв. Класичними

принципами мшродискектоми е (R.W.Williams): 1) мШмальна ламiнектомiя, по можливостi збереження медiальноl фасетки; 2) достатньо широка флавотомiя;

3) збереження епiдуральноl жирово1 клггковини;

4) не виконувати широкий розтин та виычення фiброзного кiльця; 5) видаляти тшьки ту частину пульпозного ядра, що викликае компресш коршця; 6) не виконувати кюретаж диску; 7) не застосову-вати електрокоагуляцш в епiдуральному просторi; 8) не залишати в ешдуральному просторi чужорщш матерiали (гемостатичну губку, тощо).

Основними перевагами методу е вiзуальний контроль вых манiпуляцiй, мiнiмальна травматизащя тканин, косметичний ефект (розрiз шюри до 25-30 мм), а недолшами — достатньо висока частота (4-7%) синдрому "Failed Back Surgery", переважно за раху-нок рецидивiв гриж та стенозуючого перидурального фiброзу, а також обмежеш можливостi методу при багаторiвневих компресiйних синдромах. Залучення в процеы операцil асистуючого лазерного випарову-вання драглистого ядра дозволяе запобэти пошкод-женню кiнцевих пластинок, розвитку спондилтв та спондилодисцитiв, значно (майже в 2 рази) змен-шити ризик рецидивiв гриж мiжхребцевих дисюв. В клшщ розроблена методика попередження шсляо-перацiйного стенозуючого перидурального фiброзу iз використанням бiоiнертних гелiв iз адгезивними властивостями — „1нтерфал" та „Естеформ".

Пункцiйна вертебропластика використовуеться при захворюваннях i пошкодженнях тiл хребщв (агресивнi гемангiоми хребта, „критичний" остео-пороз, метастатичне — лiтiчне ураження хребщв, травматичш компресiйнi неускладненi переломи лл хребцiв, пiслятравматичний остеонекроз лл хребцiв — хвороба Кюммеля, ураження хребта при мiелом-нiй хвороб^. Пiд час втручання в лло ураженого хребця вводять кiстковий цемент для попередження розвитку патолопчного компресшного перелому iз можливим здавленням спинного мозку та його корш-щв. Ефективнiсть операцiй досягае 95-100%.

Малошвазивш втручання знаходять все бшьше застосування при нестабшьноси та спондилол^-тезах. Впровадження ендоскошчних систем iнтра-корпорально1 стабiлiзацil (B-Twin) та черезшкiрноl транспедункулярно1 стабiлiзацil е одним iз найбшьш видатних досягнень малоiнвазивноl спинально1 ней-рохiрургil в останнi 3-4 роки.

Торакоскошчна симпатектомiя визнаеться перспективною в лшуванш пальмарного i аксилярного гшерпдрозу, т.зв. facial blushing, хвороби Рейно, комплексного регюнарного больового синдрому (в т.ч. синдрому Зудека) та больових симпатико-обумовле-них синдромах.

Наукове обгрунтування, розробка та впровадження малошвазивних операцш при спинальнш патологи знаходить все бшьш широке коло послщов-ниюв. Створенi i активно дiють мiжнароднi асоцiацil малоiнвазивноl спинально1 хiрургil iз регiональними представництвами майже в уых кра1нах свiту пiд проводом найбшьш авторитетних фахiвцiв. Щорiчно в рiзних кра1нах, в т.ч. i в УкраЫ, проходять навчальнi курси iз новiтнiх малоiнвазивних технологiй.

Удосконалення матерiально-технiчного забез-печення нейрохiрургiчних вiддiлень, шдвищення професiйноl майстерностi спецiалiстiв, iх ерудици та „культурностi" (М.Н.Бурденко) iз вшьним знанням iноземних мов та засобiв iнформацiйного спiлкування безумовно сприятимуть розробщ та широкому впровадженню передових малошвазивних технологш в практику в№чизняно1 нейрохiрургil.

Застосування методу етдурально!" електростимуляцп для вщновлення

функцш у хворих з наслщками травматичних ушкоджень грудних i поперекових сегментiв спинного мозку Цимбалюк B.I., Ямгнсъкий Ю.Я.

1нститут нейрохгрургИ

iM. акад. А.П.Ромоданова АМН Украгни, м.Кигв, 04051, вул. Мануглъсъкого, 32 тел. +380 44 4831253, е-mail: [email protected]

Епщуральна електростимулящя широко застосо-вуеться в наш час для корекцп рiзноманiтних больо-вих синдромiв. Ми застосували даний метод лшування не лише для корекцп болю але й для покращення pyxiB, чутливосл та функцiï сечового мiхура.

Методи i матерiали. Ми застосували метод епщурально! електростимуляцiï у 43 хворих з наслщками травматичного ушкодження грудних i поперекових сегменпв спинного мозку. В свое дослщ-ження ми включали хворих, оперованих лише в пiзнiй перюд травматично! хвороби спинного мозку (3 i бщьше мiсяцiв пiсля травми). Давшсть травми у хворих в нашому дослiдженнi коливалась вiд 3 м^ящв до 12 рокiв. Хворих з ушкодженнями грудних сегментiв спинного мозку було 16 (37,2%), попереко-вого потовщення спинного мозку — 27 (62,8%). Оцшку неврологiчного дефщиту проводили за шкалами ASIA та Frankel. За шкалою Frankel хворi розподь лились таким чином: група А — 18 хворих; В — 10 хворих; С — 12 хворих; Д — 3 хворих. Операцш встановлення електродiв для електростимуляцп проводили в термши вщ 3 м^ящв до 12 роюв пiсля травми спинного мозку (в середньому — 2,4 роки). Електроди встановлювали на рiвень травми спинного мозку у 33 хворих, у 7 хворих з ушкодженнями грудних сегменлв спинного мозку — на рiвень попе-рекового потовщення i у 3 хворих групи Д, у яких переважали тазовi порушення — на рiвень конусу, ешконусу спинного мозку.

Результати. Результати електростимуляцп оцшювали в термiни вщ 9 до 15 мiсяцiв шсля хiрур-гiчних втручань. У жодного з пащенлв не вiдмiчено попршення неврологiчноï симптоматики. В групi А результати вщновлення були найпршими. У 14 (77,8%) хворих ще1 групи вщновлення рухiв не було, у 4 (22,2%) — вони вщновились лише в незначнш мiрi (вщ 1 до 10 балiв за шкалою ASIA), в середньому — 8,2±1,1 бала. Чутлив^ть вiдновилась у 5 (27,7%) хворих, функщя сечового мiхура покращилась у 15 (83,3%) хворих.

В груш В рухи в нижшх юнщвках з'явились у 8 (80%) хворих. У 2 (20%) хворих з'явились незначш рухи в м'язах нижшх юнщвок, сума яких за шкалою ASIA становила в середньому 8,6±1,3 бала. У 6 (60%) хворих шсля стимуляци спинного мозку мало мюце покращення руив в середньому на 18,5±2,8 бала. В групу С перейшло 6 хворих групи В, в групу Д — 2 хворих.

В груш С покращення рухiв шд впливом еш-дурально! електростимуляцп отримано у вых 12 хворих. У 8 (75%) хворих рухи покращились в середньому на 18,3±2,5 бали. У 4 хворих сила м'язiв нижшх юнщвок зросла бшьш, шж на 25 балiв. З групи С в групу Д перейшло 8 (75%) хворих.

У 3 хворих групи Д метою операцп було покращення функцп сечового мiхура. Тому вым хворим ще1 групи електроди для ешдурально! електростимуляцп встановлювали на рiвнi конусу, ешконусу

спинного мозку. Покращення рухiв в ногах на 6 балiв вiдмiчено лише у одного хворого ще1 групи. Функцiю сечового мiхура вдалося покращити всiм хворим ще1 групи.

Висновки. 1. Епiдуральна електростимуляцiя спинного мозку е дiевим способом покращення його провщноси у хворих з наслщками важко1 травми спинного мозку.

2. Ефектившсть методу епщурально1 електростимуляцп е значно бiльшою при частково збереженш провiдностi спинного мозку.

Современные методы лечения аномалии Киари и сирингомиелии Вербов В.В.

1нститут нейрохгрурггг

iM. акад.. А.П.Ромоданова АМН Украгни, м.Кигв, 04050, вул. Мануглъсъкого, 32 тел. +380 44 4869503, е-mail: [email protected]

Введение. Аномалия Киари — основная патология патогенетически ведущая к формированию сирингомиелии. Аномалия Киари I представляет собой смещение миндалин мозжечка (эктопия) через большое затылочное отверстие до уровня С1, иногда — С2-С3 позвонков. Аномалия Киари II характеризуется смещением через большое затылочное отверстие не только миндалин мозжечка, но и самого продолговатого мозга, червя мозжечка, иногда даже мозжечка. При этом объем задней черепной ямы весьма мал, имеется тенденция смещения всего содержимого задней черепной ямы сквозь большое затылочное отверстие. Намет мозжечка, поперечный синус, torcular herophili расположены очень низко, иногда по краю большого затылочного отверстия. Аномалия Киари III — это субокципитальное менингоэнцефалоцелле, диагностируется в детском возрасте. Аномалия Киари IV представляет агенезию мозжечка. За последнее время описано несколько дополнительных типов аномалии Киари. Аномалией Киари 0 обозначено состояние, характеризующееся сирингомиелией без эктопии миндалин мозжечка. Однако, при этом большая затылочная цистерна мала или отсутствует, имеется нарушение ликвороцирку-ляции на краниовертебральном уровне, а хирургическая декомпрессия краниовертебрального перехода и задней черепной ямы приводят к полному регрессу сирингомиелии. Аномалией Киари 1,5 обозначено состояние, когда в дополнение к смещению миндалин мозжечка имеется смещение ствола (продолговатого мозга) через большое затылочное отверстие. В таких случаях обычно обекс расположен немного ниже уровня большого затылочного отверстия. Однако других признаков аномалии Киари II нет. Больные с аномалией Киари могут быть или безсимптомными, или иметь различной выраженности головную боль, симптоматику дисфункции ствола, мозжечковые нарушения. Однако, наиболее частыми и инвалиди-зирующими нарушениями при таких мальформациях у взрослых является сирингомиелия, сегментарные и проводниковые спинальные симптомы.

Для лечения аномалий Киари применяются различные виды хирургических вмешательств, эффективность которых не одинакова.

Цель. Данное исследование проведено с целью изучения ближайших и отдаленных результатов хирургического лечения аномалий Киари у взрослых

и на основании этого выработке оптимальной хирургической тактики в зависимости от типа аномалии.

Материал и методы. Проанализированы результаты обследования и хирургического лечения 93 больных с различными видами аномалии Киари оперированных в 1995-2005 годах. Среди 93 больных аномалия Киари 0 отмечена у 5 больных, аномалия Киари I у 57 больных, аномалия Киари 1,5 — у 16 больных, аномалия Киари II — у 13 больных, аномалия Киари III отмечена не была, аномалия Киари IV — отмечена у 2 больных.

Результаты и их обсуждение. Применены три вида хирургических методик: а) сиринго-субарахно-идальное шунтирование; б) декомпрессия костных структур краниовертебрального перехода в комбинации с сиринго-субарахноидальным шунтированием; в) декомпрессия нижних отделов мозжечка, увеличение общего объема задней черепной ямы и\или краниовертебрального перехода, восстановление ликворотока в области краниовертебрального перехода. По данным МРТ только с применением последней хирургической тактики во всех случаях удавалось восстановить объем большой затылочной цистерны, обеспечить ликвороток на краниовер-тебральном уровне. У больных последней группы отмечен также и наиболее существенный регресс неврологической симптоматики, внутричерепной гипертензии и цефалгии.

Заключение. Для правильного выбора хирургической тактики необходимо полное представление о типе аномалии Киари, степени смещения структур з.ч.я. в спинномозговой канал. Для достижения наилучшего результата хирургическое вмешательство должно быть направлено на лечение аномалии Киари и соответственно: декомпрессию нижних отделов мозжечка, восстановление ликворотока в области краниовертебрального перехода, увеличение общего объема задней черепной ямы и\или кранио-вертебрального перехода.

Xipypri4ii технологп лшування гриж мiжхребцевих дисшв грудного вщд^у хребта Слинько G.I., Золотоверх A.M.

1нститут нейрохгрурггг

гм. акад. А.П.Ромоданова AMH Украгни, м.Кигв, 04050, вул. Манугльського, 32 тел. +380 44 4869503, e-mail: [email protected]

Мета: оцшка ефективносл рiзних достушв при грижах грудного вщдшу хребта i виробггка дифе-ренцшованих показань до 1х застосування, оцшка клШчних результаив 1х застосування.

Матерiали i методи. За перюд з 1990 по 2003 58 хворим проведено хiрургiчне лшування гриж грудного вщдшу хребта. З 58 хворих у 2 мали м^це грижi на рiвнi Th1-2, 1 — Th2-3, 1 — Th4-5, 3 — Th5-6, 6- Th6-7, 8 — Th7-8, 5 — Th8-9, 7 — Th9-10, 10 — Th9-10, 7 — Th10-11, 8 — Th11-12. Дiагностика проводилася на пiдставi клМчно! картини, электро-нейромюграфи, мieлографii, КТ i МРТ. З 58 хворих у 22 хворих грижi були малi (зменшення хребетного каналу на 0-10%), у — 25 середш (> 10-20%), i у 11 велию (> 20%). Серед 58 хворих у 7 мала мшце, серединна грижа, у 19 парамедiанна, у 32 латеральна грижа грудних дисюв. Тривал^ть скарг менше 6 м^ящв вщзначена у 8 хворих, 6 — 12 мшящв у 23 хворих, 12 — 24 м^ящ у 17 хворих, бшьше 24 м^ящв

у 10 хворих. До операци больовий синдром вщзна-чений у 41 хворого, провiдниковi руховi розлади у 37, провiдниковi чутливi розлади у 43, розлади сечовипускання у 11, сегментарш i корiнцевi розлади у 18 хворих.

Результати. Хiрургiчна технша: Стандартний заднш доступ з лямшектомиею виконаний у 21 хворого, трансторакальний доступ виконаний у 2 хворих, латеральний экстракавитарний доступ у 5 хворих, трансфасетний педикулозбер^аючий доступ у 7 хворих, бiчний транспедункулярний шдхщ виконаний у 23 хворих. Для доступу до гриж дисюв грудного вщдшу хребта ми застосували ряд щадних втручань з мШмальним видаленням юсткових структур, що не порушують ютотно бюмеханшу хребетного стовпа. Найперспектившшими з урахуванням анатомiчних особливостей грудного вщдшу хребта е латераль-ний транспедункулярний шдхщ i трансфасетний iз збереженням кореня дуги (педикулозбер^аючий) доступи. Щ доступи обходять дуральний мiшок з латерально1 або вентрально1 сторони, не вимагають тракци спинного мозку i резекци суглобових ввд-росткiв. Вибiр доступу залежить в основному ввд 3 особливостей гриж: а) розташування (медильна, парамедiанна, латеральна); б) розмiрiв гриж i ступеня компреси мозку; в) консистенци гриж (оссифiкована, м'якотканна).

Шсля операци зменшення або зникнення болю вiдмiчено — у 40 хворих, зменшення рухових роз-ладiв — у 31 хворого, полшшення чутливосл — у 39 хворих, полшшення функци тазових органiв — у 8 хворих.

Висновки. Застосування ретельного доопера-цшнного обстеження з уточненням розташування i консистенци грижi, вибiр адекватних хiрургiчних доступiв, використання мiкрохiрургiчних методик дозволяе полшшити результати оперативних втручань у хворих з даною патолопею.

Малоинвазивная чрезкожная транспедикулярная стабилизирующая система "Sextant" в лечении компрессионных переломов

позвоночника Гармиш А.Р., Педаченко Е.Г.

Институт нейрохирургии им. акад. А.П. Ромоданова АМН Украины, г.Киев, 04050, ул. Мануильского, 32 тел. +380 44 4893045, е-mail: [email protected]

Современные тенденции развития хирургии позвоночника связаны с разработкой малоинвазивных методов лечения, в том числе и стабилизирующих систем.

Цель: выяснить преимущества чрезкожной транспедикулярной фиксации позвоночника системой "Sextant" при компрессионных переломах позвонков.

Материалы и методы исследования. Обследовано 10 пациентов (7 женщин и 3 мужчины) с патологическими и посттравматическими компрессионными переломами тел позвонков. Возраст пациентов от 28 до 63 лет (в среднем 47,95±1,59 лет). Всем больным проведено комплексное обследование, включающее спондилографию, компьютерную и магнитно-резонансную томографию. В зависимости от характера оперативного вмешательства больные разделены на две группы. Первую группу составили 5 больных, для

стабилизации позвоночника которых использован метод чрезкожной транспедикулярной фиксации системой "Sextant". Вторую группу — больные, которым проводилось "открытое" оперативное вмешательство с фиксацией позвоночника обычной транспедику-лярной системой.

Результаты. Применение чрезкожной стабилизации позвоночника позволило сократить время проведения оперативного вмешательства в среднем до 84,5±9,12 мин, снизить объем кровопотери, а также значительно уменьшить выраженность болевого синдрома в раннем послеоперационном периоде и длительность временной нетрудоспособности. Средняя продолжительность пребывания больных первой группы на больничной койке в послеоперационном периоде достоверно ниже и составила 4 дня.

Выводы.

1. Чрезкожная транспедикулярная стабилизация позвоночника системой "Sextant" — эффективное малоинвазивное оперативное вмешательство, позволяющее сократить сроки госпитализации, время оперативного вмешательства и свести обьем крово-потери к минимуму.

2. Недостатками системы "Sextant" является техническая сложность ее установки на трех уровнях и более, а также отсутствие поперечной штанги, что снижает устойчивость системы к ротационным нагрузкам.

Методика оперативного лшування к1ст крижового каналу у дорослих Лешко М.М.

1нститут нейрохгрургИ

гм. акад. А.П.Ромоданова АМН Украгни, м.Кигв, 04050, вул. Мануглъсъкого, 32 тел. +380 44 4869503, е-mail: [email protected]

Юсти, яю локалiзуються в крижовому канал^ е маловщомою та складною патологш. Вони не однорщш за сво1м розташуванням, типом та походженням. Патогенетичш мехашзми утворення таких юст до цього часу дискутуються, проте остаточно не визна-чено вадами розвитку чи набутою патолопею явля-ються ц юсти. Мiж собою сакральш юсти поеднуе клШчна картина компресп нервових коршщв, якi проходять в крижовому каналг Компресiя нервових структур в бшьшосл випадкiв потребуе хiрургiчного лшування. При хiрургiчному лiкуваннi кiст крижового каналу виникають значш складностi, так як до цього часу вщсутш едиш пiдходи до вибору хiрургiчноl тактики, не розроблена хiрургiчна технiка, не вивченнi найближчi та вщдалеш результати лiкування.

З метою уточнення дiагностичних критерпв, розробки хiрургiчноl тактики, аналiзу результатiв лiкування, проведено ретроспективне вивчення клШчних проявiв, дiагностичних даних та резуль-татiв хiрургiчного лiкування 29 дорослих хворих з юстами крижового каналу.

Матер1ал та методи дослщження. Проаналь зовано 29 хворих яким проводилися оперативш втручання з приводу юст крижового каналу, вшом вщ 40 до 55 роюв (19 жiнок та 10 чоловМв). Видiленi варiанти кiст: 1) Периневральш або Тарловськi кiсти (16 хворих); 2) Екстрадуральш менiнгеальнi юсти (6 хворих); 3) Меншгеальш дивертикули (2 хворих); 4) 1нтрадуральш лептоменшпальш кiсти (2 хворих);5) Сакральнi-пресакральнi юсти в складi Currarino трiади (3 хворих). Вы хворi оперованi.

Результати та ix обговорення. Безпосередньо шсля втручання регрес невролопчно1 симптоматики досягнуто у 26 хворих. За даними останнього контрольного обстеження яке вдалося провести у хворих (перед випискою, якщо хворий бшьше не звертався, чи повторних оглядах) у вых хворих зник радикуляр-ний больовий синдром, майже в уых випадках сут-тево зменшилися прояви радикулопатп. Порушення функцп тазових оргашв та потенцп (нетримання сечi, дисменоре!, iмпотенцií) частково регресували в уых оперованих хворих. Було виявлено виражену позитивну кореляцш мiж наявнiстю радикулярних симптомiв та вiдмiнним результатом операцш

Заключення. Кiсти сакрального каналу е рiз-норiдна група патологп яка включае периневральнi, екстрадуральнi менiнгеальнi юсти, меншгеальш дивертикули, штрадуральш лептоменiнгiальнi юсти, сакральш-пресакральш кiсти в складi Currarino трiади. Бiльшiсть симптомних кiст потребують хiрур-гiчного лiкування. Хiрургiчна тактика направлена на видалення юсти, герметизацш дурального мшка, та в разi необхiдностi — пластику li стшок. В бiльшостi випадкiв вдаеться досягти суттевого регресу невро-лопчно1 симптоматики.

HoBiTii технологИ фшсацп хребта в нейрoxiрургiчнiй практицi

Бурик В.М., Пастушин A.I., Вербов В.В.

1нститут нейрохгрургИ iM. акад. А.П.Ромоданова АМН Украгни, м.Кигв, 04050, вул. Мануглъсъкого, 32 тел. +380 44 4869503, е-mail: [email protected] Кигвсъка медична академгя шслядипломног освгти iM. П.Л.Шупика

Мета. Травма хребта та спинного мозку (усклад-нена) складае велику сощальну проблему. ]Щ^чно на УкраШ ускладнена хребетно-спинномозкова травма (УХСМТ) мае мкце у 2000-3000 потерпших, близько 78% таких хворих знаходяться в важкому сташ, потребують штенсивного лшування, оперативних втручань. Серед вих постраждалих з УХСМТ близько 76% стають швалщами I—II групи. С уых видiв трав-мування 55% викликаш ДТП, 45% — шшими видами травми. Хрошчна нестабшьшсть, що зумовлена патолопею з повшьним перебшом: вади розвитку, пухлини чи запальш процеси, також веде до незворотного поглиблення невролопчного дефщиту.

Сучаснi оперативш втручання при такш патологи направленi на декомпресiю нервових структур та створення надшно! стаб^зацп пошкоджено! дiлянки. Традицiйно такi пошкодження оперува-лися з застосуванням неефективних та громiздких систем, якi були бюмехашчно не виправданими. Фш-сацiя в основному виконувалося за задш елементи хребщв. Використання новiтнiх засобiв фшсацп хребта характеризуеться тенденцiею до мiнiмiзацil розмiрiв стабШзуючо1 системи, стабШзаци лльки пошкодженних хребцiв. Так, широко стало вико-ристовуватися транспедикулярне закрiплення ста-бiлiзуючих систем шурупами при задшх способах фшсаци хребта. Почали широко впроваджуватися передш способи фшсаци на рiзних рiвнях хребта. В щлому хiрургiчнi доступи визначаються характером ушкодження хребта i спинного мозку. При роздроб-лених ушкодженнях тiл хребщв використовуються

передш, передньо-боковi доступи, при компресшних переломах лл хребщв чи ушкодженш дуг, суглоб-них вiдросткiв — задш, задньо-боковi доступи, при наявност гематом (суб-, епiдуральних та штраме-дулярних) застосовуються заднi або комбшоваш доступи, залежно вiд локалiзацп юсткових ушкод-жень. Операцiя завжди заюнчуеться стабiлiзацiGЮ хребта. Основний принцип лшування здавлювання спинного мозку — рання вщкрита або закрита його декомпреыя з наступною надiйною стабiлiзацiGЮ ушкодженого сегмента хребта.

Матер1али i методи. Ми проаналiзували результати лшування 53 хворих, якi були прооперо-ванi з використанням сучасних стабШзуючих систем хребта у 2004-2005 роках в 1-му сшнальному вщдь леннi 1нституту нейрохiрургil iм. А.П. Ромоданова. Серед них з травмою хребта на рiзних рiвнях — 38 хворих, пухлини хребта — 15. Серед основних клШч-них проявiв були провiдниковi моторнi та чутливi роз-лади, у 46 хворих визначались парези рiзного ступеню вираженостi, iнтенсивний больовий синдром.

Результати. Оперативш втручання, що проводились пащентам, виконувалися з застосуванням передшх та заднiх фiксуючих систем.

У 35 хворих було проведено встановлення рiзних модифшацш заднiх транспедикулярних систем фш-сацп з жорстким кршленням шурупiв чи крючкiв до штанг.

18 пащенив були прооперованi переднiм доступом: серед них 7 трансторакальним доступом з використанням розсувних кейджiв, 11 ретропарiе-тальним доступом також з використанням титанових розсувних кейджiв.

В шсляоперацшному перiодi у 39 хворих визна-чаеться регрес рухового неврологiчного дефщиту, а також достовiрне зниження больового синдрому у 44 хворих.

У 26 хворих, яких було оглянуто в вщдалений шсляоперацшний перюд, через 6-12 мшящв пiсля оперативного втручання, на рентгешвських конт-рольних знiмках нестабiльнiсть вщсутня, визна-чаеться формування юстково! мозолг

Висновки. Застосування сучасних стабiлiзую-чих систем дозволяе суттево покращити результати лшування хворих з травматичним та непластичними ураженням хребта, запобэти виникненню повторного змщення та додатково! компресп спинного мозку.

Рання шструментальна стабiлiзацiя також дозво-ляе суттево зменшити термш перебування хворого в медичному закладi та сприяе значному прискоренню вщновлення працездатностi.

Современные технологии стабилизирующих операций при повреждениях позвоночника

Корж H.A., Радченко В.А., Барыш А.Е.

Институт патологии позвоночника и суставов им. проф. М.И.Ситенко АМН Украины, г. Харьков, 61024, ул. Пушкинская, 80 +380 57 7157506, e-mail: [email protected]

Целью данного сообщения является анализ результатов хирургического лечения больных с повреждениями различных отделов позвоночника с помощью разработанных в ИППС технологий.

Материал и методы. С 2001 по 2006 гг. в ИППС проводилось хирургическое лечение 167 пациентам с

повреждениями позвоночника (45 (26,9%) — на уровне шейного отдела и 122 (73,1%) — на уровне грудного и поясничного отделов). Всем больным выполняли стабилизирующие или декомпрессивно-стабилизи-рующие оперативные вмешательства из различных доступов в соответствии с разработанными в ИППС технологиями. На уровне шейного отдела позвоночника 27 (60%) пациентам выполняли передний межтеловой спондилодез различной протяжённости, 14 (31,1%) — задний спондилодез, и 4 (8,9%) пациентам — комбинированный переднезадний спон-дилодез. Для повреждений грудного и поясничного отделов позвоночника соотношение выполненных оперативных вмешательств было несколько иным: передний межтеловой спондилодез выполняли 16 (13,1%) больным, задний спондилодез — 66 (54,1%), и комбинированный переднезадний спондилодез — 40 (32,8%) больным. Клиническую и рентгенологическую оценку результатов хирургического лечения данной группы пациентов осуществляли в соответствии с известными и предложенными нами критериями. Сроки наблюдения составили от 3 до 58 месяцев.

Результаты и их обсуждение. У 153 (91%) больных отмечали положительные результаты лечения, отсутствие регресса неврологической симптоматики было обусловлено тяжестью самого повреждения. Полноценный костный блок или начальные признаки сращения отмечали в 164 (98,2%) случаев. У 1 пациента после выполнения переднего межтелового цервикоспондилодеза имела место нестабильность фиксирующей конструкции, что потребовало повторного оперативного вмешательства. У 2 пациентов после операций на грудопоясничном отделе позвоночника в отдалённом п/о периоде отмечали поломку металлоконструкций, что явилось показанием для их удаления.

Выводы. Таким образом, разработанные в ИППС технологии хирургического лечения больных с повреждениями позвоночника различной локализации являются эффективными для улучшения результатов лечения данной категории пациентов.

Концепция "Damage control" при лечении тяжёлых сочетанных травм позвоночника

Коростелев К.Е., Бадалов В.И., Сенько И.В.

Военно-медицинская академия, кафедра военно-полевой хирургии, Россия, г.Санкт-Петербург, 194044, ул.Боткинская, 20 тел.+7 812 2483404, e-mail: [email protected]

Суть концепции заключается в том, что у пострадавших с сочетанной травмой позвоночника, имеющих тяжелые травмы другой локализации, сопровождающиеся острой массивной кровопотерей, травматическим шоком, острой дыхательной и сердечной недостаточностью, травматической мозговой комой, на первом этапе лечения по срочным показаниям выполняется операция наименее травматичным доступом, задачей которой является декомпрессия структур позвоночного канала и фиксация поврежденного сегмента. Для травмы шейного отдела доступ выбора при первой операции определяется в зависимости от вида компрессии спинного мозга — передняя или задняя декомпрессия. При травмах

грудного и поясничного отделов позвоночника первоначально выполняется доступ к задним структурам вне зависимости от вида компрессии спинного мозга (передней или задней). Во всех случаях декомпрессия обязательно должна завершаться фиксацией поврежденного сегмента позвоночника: при заднем доступе к шейному и грудному отделу — ламинарной системой, при переднем доступе к шейному отделу — цервикальной пластиной, при заднем доступе к нижнегрудному и поясничному отделу — транспеди-кулярной системой. При первой операции компрессия должна быть подтверждено устранена! По мере стабилизации жизненно-важных функций, в сроки 14-21 сутки выполняется вторая операция, направленная на достижение надежного переднего спондилодеза (в случае выполнения первой операции задним доступом) и окончательную стабилизацию перелома позвоночника. При этом выполняется корпородез аутокостью, титановым или биокристаллическим протезом с переднебоковой фиксацией позвоночника системой вентральной фиксации. За последние 5 лет в клинику военно-полевой хирургии поступило 64 пострадавших с тяжелой сочетанной травмой позвоночника, хирургическое лечение которых осуществлялось на основе концепции "Damage control". Таким образом, применение концепции у пострадавших с тяжелыми сочетанными травмами позволяет в остром периоде травматической болезни своевременно устранить сдавление спинного мозга, стабилизировать поврежденный сегмент и, тем самым, создать условия для восстановления функции спинного мозга. Это позволяет отсрочить выполнение окончательной фиксации поврежденного сегмента позвоночника до полной стабилизации жизненно-важных функций пострадавшего, сделать пострадавшего "мобильным" для выполнения различных лечебных мероприятий, связанных с травмами других анатомических областей тела и осуществлять адекватный уход.

Хирургическое лечение опухолей позвоночника с компрессией спинного мозга

Бублик Л.А., Семенов А.П.

НИИ травматологии и ортопедии Донецкого государственного медицинского университета им. М. Горъкого, г. Донецк, 83048, ул. Артема, 106 тел. +380 50 9653999, е-mail: [email protected]

Около 40% из костных метастазов локализуются в позвоночнике, при этом у 5% больных развивается клиника компрессии спинного мозга.

Цель исследования — разработка и совершенствование методов радикального хирургического удаления первичных и метастатических опухолей позвоночника.

Материалы и методы. Произведен анализ 37 пациента, оперированных в клинике института с опухолевым процессом позвоночника. Мужчин было 15 (40,5 %), а женщин — 22 (59,5%) человек. Возраст пациентов колебался от 20 до 75 лет. У всех больных имел место вертеброгенный синдром и неврологический дефицит. Состояние пациентов оценивалось по классификации Вике.

Декомпрессия спинного мозга достигалась вскрытием позвоночного канала (ламинэктомия). У

больных с доброкачественными опухолями позвоночника выполнялось тотальное удаление опухоли. Для замещения межтелового дефекта выполнялись костнопластические операции и внутренняя фиксация. Стабилизация позвоночника произведена следующими методиками: транспедикулярная фиксация

— 8 больных; передняя стабилизация пластиной -3; межтеловая стабилизация костью или пористой керамикой — у 4 больных.

Тактика лечения первично злокачественных опухолей во многом определялась технической возможностью их радикального удаления и состоянием больного. Декомпрессионная ляминэктомия без дополнительной фиксации проведена наиболее тяжелому контингенту больных и носила паллиативный характер.

Результаты. В результате положительной динамики в послеоперационном периоде состояние 24 (65%) больных можно было отнести к группам 0 и 1 по вышеперечисленной классификации, при этом группа 3 отмечалась у 6(16%), группа 4 — 7 (19%) оставалась стабильной. После произведенных операций в срок до 3 месяцев летальных исходов отмечено не было.

Выводы. Таким образом, хирургического лечения опухолей позвоночника с компрессией спинного мозга зависит от гистологического вида новообразования, его распространенности, выраженности клинических проявлений заболевания, соматического состояния пациента и технической возможности выполнения радикальной операции на позвоночнике.

XipyprinHe лшування трьох випадшв аневризматичних истковмх KicT верхньошмйного вщд^у хребта

Слинько G.I., Золотоверх А.М.

1нститут нейрохгрургИ

iM. акад. А.П.Ромоданова АМН Украгни, м.Кигв, 04050, вул. Манугльського, 32 тел. +380 44 4869503, е-mail: [email protected]

Вступ. Аневризматичш кiстковi шсти (АКК)

— доброяюсне остеолггичне враження юсток, яке характеризуемся утворенням остеолпичних порож-нин рiзного розмiру роздшених сполучнотканинними перетинками, що м^тять трабекули або остеощну тканину з пгантськими юстковими клггинами. Щ порожнини заповнеш кров'ю.

Будучи доброяюсною АКК може швидко збшь-шуватися, руйнуючи навколишню юсткову тканину. Експансивний характер росту АКК приводить до збшьшення в об'емi уражених юсток, компресп спинного мозку i коршщв, патолопчним переломам.

Mатepiали i методи. За перюд 1989-2005 роки у 3 хворих дiагностовано АКК локалiзованi на рiвнi С1-С3 хребщв. Для дiагностики АКК застосованк рентгенографiя, МРТ, МРТ-ангиографiя, сшральна КТ, вертебральна ангiографiя. Всесторонньо вивча-лася невролопчна симптоматика. В одному випадку був застосований екстремально-латеральний доступ (враховувався ризик пошкодження хребтово! артерп) з подальшим передшм спонд^одезом, i в двох шших випадках використовувався заднш доступ iз застосуванням окциштоспондилодезу. Результати оперативного лшування оцшювалися перед випи-суванням хворих i при повторних зверненнях. В шсляоперацшному перiодi проводилися контрольне

обстеження iз застосуванням рентгенографп, МРТ, КТ. Вщдалений перюд спостереження коливався вщ 2 м^ящв до 5 роюв.

Результати. У всiх 3 хворих вдалося видалити АКК, провести декомпресш спинного мозку i корш-цiв, виконати редрессацiю i провести надшну фшса-цiю хребта. Шсляоперацшний перiод у всiх хворих проходив без ускладнень. В найближчому i вщдале-ному перiодах спостереження вщзначений практично повний регрес невролопчно1 симптоматики. Випадюв рецидивiв кiст не було.

Висновок. АКК верхнешейного вщдалу хребта е рщкою патологiею, вимагае знання дiагностичних критерпв, тому що, вчасно почате оперативне втру-чання з радикальним видаленням юсти i наступною фшсащею хребта забезпечуе гарнi безпосередш i вiддаленi результати. Додатково проведена шсляо-перацiйна дробнофракцiйна рентгентерапiя знижуе ризик рецидиву захворювання.

Проф1лактика компресшного перидурального ф1брозу шсля поперекових мшродискектомш

Тарасенко О.М.

1нститут нейрохгрурггг

гм. акад. А.П.Ромоданова АМН Украгни, м. Кигв, 04050, вул. Манугльського, 32 тел. +380 67 7146467, e-mail: [email protected]

Мета: шдвищити ефектившсть поперекових мшродискектомш шляхом удосконалення ней-рохiрургiчного лшування та профшактики комп-ресiйного перидурального фiброзу.

Матер1али та методи. Вивченi результати хiрур-гiчного лiкування 110 хворих, де грижi мiжхребцевих дискiв поеднувались iз компресiйним перидуральним фiброзом. Спостереження роздшеш на двi групи. Першу (основну) групу склали хвор^ де в ходi пер-винно1 операцп, шсля видалення грижi мiжхребце-вого диску, з метою профшактики пiсляоперацiйного компресшного перидурального фiброзу парарадику-лярно вводили полiакриламiднi гелi "1нтерфал" чи "Естеформ" (55 спостережень). Другу (контрольну) групу спостережень склали хвор^ де в ходi первинно1 операцil гель не використовувався (55 спостережень). Групи хворих були щентичш за вшом та статтю, клШчним проявам захворювання.

Результати та ¿х обговорення. Повний (чи практично повний) регрес коршцевого больового синдрому через 3 м^ящ шсля операцп був вiдмiче-ний у 91% пащенлв першо1 та 85% пащенпв друго1 групи; люмбалгiчного у 91% пащенпв в першiй груш та 82% пащенлв в другш групi; регрес чутливих та рухових розладiв у 80% пацiентiв першо1 групи та 72% пацiентiв друго1 групи.

Повний (чи практично повний) регрес коршцевого больового синдрому через рш шсля операцп був вiдмiчений у 90% пащенпв першо1 та 72% пацiентiв друго1 групи; люмбалпчного у 85% пацiентiв в першш групi та 72% пащенпв в другiй групi; регрес чутливих та рухових розладiв у 81% пащенлв першо1 групи та 67% пащенлв друго1 групи.

Висновки. Технолопя створення бар'еру навкруги судинно-нервових структур з введенням спещальних гелiв е високоефективною методикою профiлактики шсляоперацшного компресiйного перидурального фiброзу в ходi поперекових мiкродискектомiй.

Вентральная декомпрессия спинного мозга с последующим корпородезом телескопическими протезами

Слынько Е.И., Леонтьев А.В.

1нститут нейрохгрурггг гм. акад. А.П.Ромоданова АМН Украгни, м.Кигв, 04050, вул. Манугльського, 32 тел. +380 44 4869503, е-mail: [email protected]

С целью упрощения техники корпородеза проведена разработка и адаптация титановой телескопической конструкции для замещения тел шейных, грудных, поясничных позвонков под названием BodyVertEx.

Материал и методы. Проведены биомеханические исследования на 6 моделях позвоночника. Методика применена у 9 больных с травматическими, у 8 больных с опухолевыми повреждениями, и у 4 больных с компрессией дурального мешка и спинного мозга оссифицированными грыжами дисков, остеофитами (дискогенная-спондилогенная компрессия): на шейном уровне — в 10 случаях, на грудном — в 7, и в 4 случаях — на поясничном уровне. В процессе разработки усовершенствована техника хирургического доступа к позвоночнику, корпорэктомии и декомпрессии мозга, разработана техника установки и фиксации телескопических устройств.

Результаты и их обсуждение. Произведена оценка ближайших результатов при выписке больных, отдаленные результаты оценены у 18 больных в сроки от 6 месяцев до 2 лет. Осложнений, связанных с хирургическим доступом и установкой телескопических протезов в послеоперационном периоде, не было отмечено. Надежная фиксация телескопических протезов позволила мобилизировать всех больных в течение 2-6 дней после операции. Динамика неврологических изменений при установке телескопических протезов не отличалась от таковой у больных с применением передней декомпрессии и установки иных фиксирующих устройств.

Заключение. Телескопические устройства являются хорошим альтернативным методом кор-породеза.

Результаты оперативного лечения

варикоза эпидуральных вен поясничного отдела позвоночника

Слынько Е.И., Шинкарюк С.С.

1нститут нейрохгрурггг гм. акад. А.П.Ромоданова АМН Украгни, м.Кигв, 04050, вул. Манугльського, 32 тел. +380 44 4869503, е-mail: [email protected]

Цель. Варикоз эпидуральных вен поясничного отдела позвоночника (ВЭВП) является приобретенной патологией, которая проявляется расширением внутренних позвоночных венозных сплетений. С целью разработать диагностические критерии ВЭВП, методы оперативных вмешательств, изучить ближайшие и отдаленные результаты хирургического лечения, проведено данное исследование.

Материал и методы. Выделены следующие топографо-анатомические варианты ВЭВП: 1. сегментарный варикоз, 2. локальный варикоз, 3. распростра-

ненный варикоз поясничного отдела позвоночника. В наших наблюдениях было 43 оперированных больных с ВЭВП. Сегментарный варикоз обнаружен у 14 больных, локальный — у 21, распространенный — у 8. Больные до операции обследованы с помощью МРТ, веноспондилографии.

Результаты и их обсуждение. Из 43 оперированных больных, тотальное выключение варикозных вен выполнено у всех 14 больных с сегментарным варикозом. Из 21 больного с локальным варикозом тотальное выключение выполнено у 17, субтотальное — у 4. У больных с распространенным варикозом радикальное выключение не проводилось, у всех больных выполнено частичное выключение варикозных вен. Регресс неврологической симптоматики в той или иной мере наблюдался у всех больных. Радикулярный болевой синдром регрессировал у 12 из 14 больных с сегментарным, у 18 из 19 — с локальным и у 3 из 4 — с распространенным варикозом. Сенсорные корешковые нарушения регрессировали у 6 из 10 больных с СВЭВП, у 11 из 15 — с ЛВЭВП и у одного больного с РВЭВП. Двигательные корешковые нарушения регрессировали у 6 из 11 больных с СВЭВП, у 7 из 12 больных с ЛВЭВП и у одного из 2 больных с РВЭВП.

Заключение. Эпидуральный варикоз является специфической нозологической формой спиналь-ной патологии. Его диагностика и хирургическое лечение сложны, и в настоящее время только разрабатываться. Однако, при адекватной диагностике и обосновано избранной хирургической тактике, результаты лечение положительные. В наших наблюдениях после хирургического лечения в большинстве наблюдений отмечено улучшение неврологического состояния больных.

Положительный опыт применения адресной терапии рубцово-спаечного эпидурита после дискэктомии на поясничном уровне

Марков A.B., Духовский А.Э.

Городская клиническая больница скорой медицинской помощи, г. Харьков, 61018, пер. Балакирева, 3-А тел. +380 57 3437377, 3431013

Неудовлетворительные результаты оперативного лечения грыж межпозвонковых дисков поясничного отдела позвоночника составляют 6-50%. В основном это обусловлено развитием компрессионного рубцово-спаечного эпидурита в зоне хирургических манипуляций. В свою очередь развитие рубцово-спаечного эпидурита клинически проявляется рецидивом болевого синдрома.

Цель наших исследований — отразить позитивный опыт применения эпидуральных блокад у больных с рубцово-спаечным послеоперационным эпидуритом.

Материалы и методы. Под нашим наблюдением за период 2001-2006 г. находилось 26 больных, оперированных ранее по поводу грыж межпозвонковых дисков с рецидивами болей в нижней части спины (послеоперационный период определялся 1год и более с момента операции).

Результат. В качестве адресной терапии больным проводилось эпидуральное введение (блокады) ком-

бинации препаратов (дипроспан, лидокаин, "Стадол") посредством пункции эпидурального пространства на один сегмент выше или ниже зоны предшествующей операции. У всех больных, получивших адресную терапию послеоперационного рубцово-спаечного эпидурита отмечался положительный результат. Значительно уменьшилась интенсивность болевого синдрома у 15 (60%) больных, полностью купировались боли у 11 (40%) больных.

Выводы. Эпидуральное введение вышеуказанной комбинации препаратов не только способ блокирования болевого синдрома, но и эффективный метод лечения рубцово-спаечного эпидурита после дискэктомий на поясничном уровне.

Преривчаста мieлотомiя як альтернатива стандартнш мieлотомiï в хiрургiï штрамедулярних пухлин спинного мозку

Слинъко G.I., Муравсъкий A.B., Троян O.I., Вербов B.B.

1нститут нейрохгрургИ гм. акад. А.П.Ромоданова АМН Украгни, м.Кигв, 04050, вул. Мануглъсъкого, 32 тел. +380 44 4869503, е-mail: [email protected] Кшвсъка медична академгя шслядипломног освгти гм. П.Л.Шупика

Мета — покращити результати хiрургiчного лшу-вання штрамедулярних пухлин спинного мозку.

Матерiали та методи. Мiелотомiя — один з важливих еташв при видаленш штрамедулярних пухлин. Часто здшснення ще1 маншуляцп потре-буе коагуляцп великих судин, яю проходять через задньосерединну лшш, сприяючи розвитку шсляо-перацшного дефщиту, зокрема чутливих розладiв. Бшьш^ть труднош^в при виконанш дано1 процедури виникае коли важко визначити анатомiчно середню лшш, у зв'язку з ростом штрамедулярного новоутво-рення, та при наявносл на поверхш спинного мозку нормальних судин великого розмiру. Для збереження нормального кровопостачання спинного мозку та попередження розвитку чутливих порушень ми розробили техншу преривчасто! мiелотомiï.

В перюд з 2002 по 2005 рр.. нами використана техшка преривчасто! задньосерединно! мiелотомiï у 10 хворих з штрамедулярними пухлинами спинного мозку, яю характеризувались великими судинами по заднш поверхш спинного мозку. У 6 випадках мали м^це астроцитоми, у 4 — епендимоми. Оцшка функ-цюнальних результалв оперативного лшування проводилась на момент виписки хворих зi стацюнару.

Результати та ¿х обговорення. Шсля розрiзу твердо! мозково! оболонки проводилась щентифшащя задньо! серединно! лшп. Вы маншуляцп на спинному мозку виконувались шд 6-10 кратним мшроскошч-ним збшьшенням. Розыкалась арахно1дальна обо-лонка i разом з нею, по-можливосл, ми старались зм^тити судини на дорзальнш поверхш спинного мозку. У раз^ коли нам не вдавалось зм^тити судину, проводили два мiелотомiчнi розрiзи, зроблеш через задню срединну лшш: один — вище, шший — нижче серединно! судини. Солщна частина пухлини роз-ташовувалась мiж двома надрiзами i ïï вдавалось адекватно видаляти через утвореш розрiзи.

На момент виписки хворих 3i стацюнару покра-щення в невролопчному сташ вiдзначено в 3 спос-тереженнях, без 3MiH — 6, попршення — 1 (наросли 4yrami та руховi розлади).

Висновок. Преривчаста мieлотомiя е життездат-ною альтернативою при хiрургiï iнтрамедулярних пухлин спинного мозку, коли через задньосерединну лiнiю проходять велик судини i здiйснення мiелото-мп звичайним способом е неможливим.

Декомпрессивно-стабилизирующие операции при позвоночно-спинномозговой травме

Бублик Л.А., Стегний С.А., Гохфелъд И.Г., Митюшин И.И., Лихолетов А.Н.

НИИ травматологии и ортопедии Донецкого государственного медицинского университета им. М. Горъкого, г. Донецк, 83048, ул. Артема, 106 Тел. +380 50 9653999, е-mail: [email protected]

Целью работы явилось усовершенствование технологии декомпрессивно-стабилизирующих операций при позвоночно-спинномозговой травме остром и раннем периодах.

Материалы и методы. Проанализированы результаты обследования и лечения 96 пострадавших с повреждением шейного отдела позвоночника и спинного мозга и 98 пострадавших с травмой грудного и поясничного отделов позвоночника. Производилась спондилография, магнитно-резонансная или компьютерная томография. Степень неврологических нарушений оценивали по ASIA. Типы структурных повреждений позвоночника — по Magerl. В качестве критериев оценки эффективности лечения использовались динамика неврологического статуса, определение величины патологического кифоза и признаки формирования межтелового синостоза.

В шейном отделе производилась передняя декомпрессия, спондилодез и стабилизация межтеловыми пластинами. Для переднего стабильно-функционального спондилодеза нами предложена конструкция имп-лантата, позволяющая восстановить объем движений в позвоночно-двигательном сегменте. В грудопоясничном отделе выполнялась декомпрессия и транспедику-лярная стабилизация различными системами: МОСТ, рамочная конструкция ХНИИОТ, Cotrel-Dubousset system (Horisont), Stryker, Конмет, Roy-Camille.

Результаты. Анализ осложнений при операциях передним доступом и стабилизацией пластинами показал, что они имели единичный характер: повреждения сосудов и нервов у 1 больного (позвоночная артерия у больного с болезнью Бехтерева); синдром Горнера — также у 1; осложнения в послеоперационной ране на шее (подкожная гематома) у — 3. Осложнения транспедикулярной фиксации: неудачное проведение стержней, недостаточно точная оценка степени структурных повреждений позвоночника и ошибочный выбор объёма и системы фиксации.

Выводы. Таким образом, технология декомпрессии и стабилизации позвоночника позволяет добиться регресса неврологических нарушений, создает оптимальные условия для формирования костного блока в поврежденном сегменте, разрешает исключить внешнюю фиксацию позвоночника и обеспечить достаточную мобильность больным.

Анализ проведения декомпрессивно-стабилизирующих операций при острой позвоночно-спиномозговой травме (ПСМТ)

Ольхов В.М., Обертинский В.А., Горбатюк К.И., Кириченко В.В., Венцковский И.Л.

Винницкая областная психоневрологическая больница им.акад.О.И.Ющенко, г. Винница, 21005, ул. Пирогова, 109 тел. +380 432 321580, e-mail: [email protected]

Цель. Оптимизировать результаты лечения больных с ПСМТ.

Материалы и методы. Проведён анализ выполнения декомпрессивно-стабилизирующих операций при травматических повреждениях позвоночника и спинного мозга в областном нейрохирургическом отделении за период с 2003 по 2005 гг.

Результаты и их обсуждение. В течении последних трёх лет более активного внедрения стабилизирующих систем, было выполнено 84 оперативных вмешательств 115-ти поступившим больным с ПСМТ. Хирургическая активность — 73%.

При повреждении шейного отдела позвоночника, передняя декомпрессия спинного мозга сочеталась с применением системы майями" у 29 больных, а у 4-ых пациентов — пластинами и аутотрансплан-татами.

При осложненной ПСМТ грудного и поясничного отделов декомпрессивная ламинэктомия дополнялась транспедикулярной фиксирующей системой (ТФЭИ-ШД) у 51 больных. После оперативного вмешательства контрольно выполнялись ликвородинамичес-кие пробы, которые свидетельствовали о полном восстановлении проходимости субарахноидального пространства.

После операции умерло 4 больных, все умершие пострадавшие с осложненной ПСМТ шейного отдела позвоночника (послеоперационная летальность — 5,8%).

Особую группу составили пострадавшие с соче-танной ПСМТ, которых по нашим данным было 13%. Наибольшее сочетания повреждения позвоночника и спинного мозга, отмечены с повреждением органов грудной полости (6 больных), и со скелетной травмой (9 больных).

При повреждении органов грудной полости с развитием гемо-, пневмоторакса, вначале проводилось налаживание системы по Бюлау. После улучшения состояния больных, как правило, на 2-3 сутки выполнялась декомпрессивно-стабилизирующая операция на позвоночнике.

При сочетанном повреждении опорно-двигательного аппарата, позвоночника и спинного мозга, проводились либо одномоментно, либо с нитервалом в 1-2 дня стабилизация перелома кости (ключица, плечо, бедро) и декомпрессивно-стабилизирующая операция на позвоночнике.

Выводы. Мы придерживаемся точки зрения, что больных с ПСМТ в остром периоде, следует госпитализировать в специализированное нейрохирургическое отделение — лечебное учреждение третичного уровня. Именно в областном отделении имеются условия для проведения более информативных методов диагностики (КТ, МРТ), и выполнения декомп-ресивно-стабилизирующих операций, что достоверно улучшает прогноз и реабилитацию при осложненной травме позвоночника и спинного мозга.

Пункционная вертебропластика в лечении переломов позвоночника при остеопорозе

Зорин Н.А., Овчаренко Д.В., Кирпа Ю.И.

Государственная медицинская академия, г.Днепропетровск, 49044, Октябръская пл., 14 тел. +380 562 464336, e-mail: [email protected]

Проблема остеопороза (ОП) в последние десятилетия приобрела особое значение в связи с увеличением в популяции пожилых людей и, в частности, женщин в постменопаузальном периоде. Наиболее опасные осложнения ОП — нетравматические переломы тел позвонков. Эффекетивным методом лечения переломов является пункционная вертебропластика (ПВП).

Материал и методы. ПВП применяется в нашей клинике в течении трех лет. За этот период оперировано 32 больных в возрасте от 55 до 82 лет. Больные разделялись на 3 группы в зависимости от выраженности болевого синдрома. Группа А (9 человек, 28,1%) — пациенты с незначительной постоянной болью, группа В (19 человек, 59,3%) — пациенты с постоянной умеренной болью и группа С (4 человека, 12,6%) — с выраженным болевым синдромом. Больным производилась спондилография, денситометрия и спиральная томография. У 25 больных выявлен перелом одного позвонка, у 7 пациентов — 2-х и более позвонков.

ПВП проводилась амбулаторно. Пункция тела позвонка выполнялась специальной иглой, которая вводилась транспедикулярно. Используемый костный цемент "Palacos" позволял достичь консолидации перелома, а термическое воздействие приводило к дерецепции периоста. Контрольный осмотр пациентов проводился через 2, 4 и 8 недель.

Результаты и их обсуждение. 22 пациента (68,7%) отмечали практически полное исчезновение боли; 9 пациентов (28,1%) отмечали значительное уменьшение боли, и только у трех пациентов боль в спине сохранялась.

Выводы. Таким образом, ПВП является малоин-вазивным и эффективным методом лечения больных с остеопоротическими переломами.

Вщновлювальт операцп у вщдаленмй першд хребетно-спинномозково][ травми

Слинъко G.I., Троян O.I., Муравсъкий А.В., Дмитерко I.Ï.

Iнститут нейрохгрургИ

гм. акад.А.П. Ромоданова АМН Украгни, м.Кшв, 04050, вул.Мануглъсъкого, 32 тел. +380 44 4869503, е-mail: [email protected]

Лшування потершлих iз хребетно-спинномоз-ковою травмою (ХСМТ) е надзвичайно актуальним питанням сучасно! медицини. ХСМТ вщносять до найб^ьш складних травм людського оргашзму, осюльки цей вид патологи дае високу летальшсть i призводить до тяжко! швалщизацп серед потерш-лих. Щороку в Укра!ш ХСМТ отримують близько 2000 чоловш (Полщук M.G. та сшвавт., 1999), при чому здебшьшого це особи працездатного вшу, яю

стають швалщами I (80%) та II груп. У США щорiчно рееструеться 8000-10000 випадюв цього виду травми (Villanueva, 1998). Дана проблема е не лльки медич-ною, а i сощальною. Тому проблема пошуку нових та удосконалення вже ^нуючих методiв хiрургiч-ного лшування, створення умов для вщновлення функцш ушкодженого спинного мозку, особливо в контекст збшьшення можливостей хворих до само-обслуговування, спонукае до пошуку нових шляхiв 11 вирiшення. З огляду на проблему, важливим е проведення щлеспрямовано! штенсивно! терапп в гострий перюд ХСМТ з урахуванням тих пато-фiзiологiчних змiн, якi виникають у спинному мозку (Борщенко I.A., Басков А.В. 2000; Георгиева С.А. и соавт.,1993), що поруч з проведенням рiзноманiтних декомпресiйно — стабШзуючих операцiй (Зозуля Ю.П., Полiщук М.е., 1997; Сипитый В.И. и соавт.,1998) вимагае застосування адекватного, патогенетично обгрунтованого лiкування з метою запобиання вто-ринним пiслятравматичним змiнам мозку, зменшення летальностi. Важливе значення надаеться лшуванню хворих у вiддаленi термши пiсля травми, створенню оптимальних умов для вщновлення функцiй спинного мозку. Для вщновлення функцiй, пов'язаних iз пошкодженням мозкових структур (здебшьшого -рухових), використовують центральну електрости-муляцiю. Механiзм позитивного впливу центрально! електростимуляцп полягае у включеннi в активну дiяльнiсть тих нейронiв, яю морфологiчно збереженi, але знаходяться у функционально пригнiченому станi, в сташ функцюнально! асинапсп.

Перспективи електростимуляцiйних методiв великi- це використання стимуляторiв iз заданою програмою, а електростимуляцiю хворий може про-водити самостiйно за допомогою електростимулятора з антеною, яка прикладаеться до приймача.

Мета: полшшити результати лшування хворих з ХСМТ, прискорити вщновлення втрачених функцш.

Матер1али i методи. Пролшовано 32 хворих, яким у вщдалений перюд ХСМТ була проведена електростимулящя спинного мозку (ЕСМ) у вщдь ленш патологil хребта та спинного мозку №1 шсти-туту нейрохiрургil АМН Укра'ши в перiод з 2001-2005 рр. ЧоловМв було 22 (68%), жiнок — 10 (32%). Серед-нiй вiк хворих становив 40 роюв. Всiм хворим було проведено комплексне обстеження: спондилографiя, комп'ютерна та магштно-резонансна томографiя, електронейромiографiя. Спастичний тетрапарез вщ-мiчався у 14 хворих, у 18 хворих був дiагностований нижнш спастичний парапарез. ЕСМ проводили за допомогою вичизняних iмплантуемих систем з 2 монополярними електродами, яю iмплантували у дорзальнi вiддiли ешдурального простору на рiвнi сегментiв поперекового потовщення. Параметри електростимуляцп: амплiтуда iмпульсiв -0,5-2,5V, частота — 70-150 Гц.

Результати та ix обговорення. На rai ЕСМ змiни тонусу м'язiв виникали поступово i були виражеш в меншiй мiрi, шж у дооперацiйний перiод. У бшьшосл хворих в результатi центрально! електростимуляцп збшьшився об'ем рухiв у нижшх кiнцiвках (60%), було констатовано регресування больового синдрому (40%). Практично у вых хворих зменшилась спастичшсть. 38% пацiентiв вiдмiтили полiпшення чутливосл у паралiзованих кiнцiвках, регресування сенсорних розладiв в них. Як випливае з отриманих даних, ешдуральна електростимулящя е досить ефективним i малотравматичним методом лшування хворих з ХСМТ. Проте бшьш лопчним було б поед-

нання методу ЕСМ з реконструктивними операщями з арсеналу ортопедп, спрямованих на полшшення рухово1 функцп (мютомп, тенотомп та iн.). Новим напрямком у вщновленш втрачених функцiй мозку е нейротрансплантащя ембрюнально1 мозково1 тканини. Слщ зазначити, що нейротрансплантацiю можна проводити тшьки в спецiалiзованих центрах, де е шдготовлеш фахiвцi, за вщповщним дозволом МОЗ Укра1ни.

Висновки. Вщновлювальш операцп при ХСМТ мають велию перспективи, що пов'язано не тшьки з впровадженням новишх технологш дiагностики та лiкування, а i !х поеднанням (електростимуляцiя, ней-ротрансплантащя, деструктивнi та реконструктивнi) з уже вщомими нейрохiрургiчними втручаннями.

Хирургические доступы, используемые для удаления вентральных опухолей шейного отдела спинного мозга

Аль—Кашкиш Ияд Исхак

Институт нейрохирургии

им. акад. А.П.Ромоданова АМН Украины, г.Киев, 04050, ул.Мануильского, 32 тел. +380 44 4869503, е-mail: [email protected]

Целью работы явилось повышение эффективности хирургического лечения больных с опухолями шейного отдела спинного мозга вентральной локализации путем разработки дифференцированных показаний для использования различных хирургических доступов, разработки техники радикального хирургического удаления этих опухолей.

Материалы и методы. На протяжении последних 4-х лет в первом спинальном отделении института нейрохирургии им. акад. Ромоданова, было исследовано 22 больных с экстрамедуллярными опухолями вентральных шейного отдела спинного мозга. Возраст больных варьировал в пределах от 25 до 70 лет. У 10 — больных опухоли располагалось на уровне верхнешейного отдела (С0-С3), у 12 — на уровне нижнешейного отдела (С4-С7).

Результаты. При оперативном вмешательстве были использованы различные оперативные доступы: заднебоковой доступ — у 15 больных, экстремально-латеральный доступ — у 3 больных, переднебоковой доступ — у 4 больных. К вариантом заднебокового доступа мы относили экстремально-латеральный доступ на уровне С0-С1. Заднебоковой подход включал ламинэктомию и фасетэктомию со стороны опухоли. В последние два года нами активно использован переднебоковой доступ для удаления вентральных опухолей на уровне С3-С7, и экстремально-латеральный доступ для удаления вентральных опухолей на уровне С0-С1. В результате применения такой хирургической технологии, удалось добиться полной визуализации опухоли, удалить ее под прямым визуальным контролем. Опухоли были удалены тотально во всех наблюдениях.

Выводы. Заднебоковой доступ показан при вентральных опухолях на уровне С2-С7. Передне-боковой доступ показан при опухолях вентральной локализации на уровне С3-С7, или невриномах вент-ролатеральной локализации со значительным ростом паравертебрально кпереди. Экстремально-латеральный доступ показан при вентральных субдуральных, экстрамедуллярных опухолях на уровне С0-С1.

Хирургические лечение экстрамедуллярных опухолей, расположенных впереди спинного мозга Аль—Кашкиш Ияд Исхак Институт нейрохирургии им. акад. А.П.Ромоданова АМН Украины, г.Киев, 04050, ул.Мануильского, 32 тел. +380 44 4869503, е-mail: [email protected] Цель. Разработать необходимые нейродиаг-ностические комплексы для вентральных и вент-ролатеральных опухолей спинного мозга, изучить микроанатомотопографические особенности локализации вентральных и вентролатеральных опухолей на разных уровнях спинного мозга и на этой основе определить показания для применения хирургических доступов, разработать новые хирургические методы радикальной резекции опухолей с минимальной травматизацией спинного мозга, изучить результаты оперативного лечения.

Материалы и методы. В первом спинальном отделении института нейрохирургии им. акад. Ромоданова на протяжении 2000-2006г. было прооперировано 90 больных с экстрамедуллярными опухолями спинного мозга. Возраст больных варьировал в пределах от 20 до 75 лет. Средний возраст больных с менингиомами составил — 55 лет, а больных с невриномами — 45 лет. Внемозговые спинальные опухоли по уровню локализации мы классифицировали следующим образом: 1) верхнешейной локализации (С0-С3); опухоли нижнешейной локализации (С4-С7); 3) опухоли верхнегрудной локализации (Th1-Th5); 4) нижнегрудной локализации (Th6-Th10); 4) опухоли грудопоясничной локализации (Th11-L2). Согласно этой классификации, нами изучены вентральные и вентролатеральные опухоли: на уровне верхнешейной локализации (С0-С3) — 26, из них 11 -менингиом и 15 -невринома; на уровне нижнешейного отдела (С1- С7)

— 10, из них 5 — менингиом и 5 — неврином; на уровне верхнегрудной локализации (Th1-Th5- 25, из них 18

— менингиом и 7 -неврином; на уровне нижнегрудной локализации (Th6-Th10) — 14, из них 7 — менингиом и 7 -неврином; на уровне грудопоясничной локализации (T11-L2) — 15, из них 6 менингиом, 9 неврином. Из всех изученных опухолей менингиомы составляли

— 60%, а невриномы — 40%. Было установлено, что у 69 (76.6%) больных опухоли располагались вентрола-терально и у 21 (23.4%) больных — вентрально.

Результаты. Диагностика расположения опухали проводилась MRT, KT, MRT с в/в усилением. Доступ выбирался исходя из нейровизуализирую-щих данных о локализации опухоли. Использованы различные оперативные доступы: задний доступ выполнен у 5 больных, заднебоковой доступ — 58 больных, передний доступ — 4 больных, переднебо-ковой доступ — 6 больных, Far lateral доступ — 13, Extremal lateral доступ — 4 больных. Преимущество отдавалось доступам, которые позволяли визуализировать опухоль под прямим углом, с минимальной тракцией мозга или его корешков. Опухоли были удалены тотально во всех наблюдениях. Результаты хирургического лечения были лучше в случае следующих факторов: ранние сроки установления диагноза, молодой возраст больных, незначительная степень компрессии спинного мозга, адекватный хирургический доступ, тотальное удаление опухоли, использование микрохирургической техники.

Выводы. Заднебоковой доступ является наиболее оптимальным при вентролатеральных опухолях.

Передний боковой доступ является перспективным, новым методом, позволяющим минимизировать хирургическую травматизацию спинного мозга при удалении опухолей вентральной локализации, и повысить результаты лечения таких больных. При росте неврином по типу песочных часов, с небольшим паравертебральным ростом, требуется применение заднебокового доступа, при значительном паравер-тебральном росте опухоли к переде необходим перед-небоковой доступ. Применение дифференцированных хирургических доступов позволяет повысить не только радикальность вмешательств, но и улучшить результаты лечения больных.

Спинальные артериовенозные мальформации: классификация, дифференцированная хирургическая тактика, результаты лечения

Зозуля Ю.А., Слынъко Е. И., Алъ—Кашкиш Ияд Исхак

Институт нейрохирургии им. акад. А.П.Ромоданова АМН Украины, г.Киев, 04050, ул.Мануилъского, 32 тел. +380 44 4869503, е-mail: [email protected]

Вступление. Спинальные сосудистые мальфор-мации представляют собой редкую и малоизученную патологию, которая отличается значительным многообразием. Публикации по этому поводу в основном базируются на описании отдельных наблюдений. Недостаточная изученность указанной патологии связана со сложностью ее диагностики, что ограничивает разработку дифференцированных методов хирургического лечения. Большие затруднения в этом отношении вызывает отсутствие четкой структурно-динамической классификации спинальных АВМ. В настоящее время наиболее широко используется классификация, созданная в 1991-1998 гг. совместными усилиями группы авторов, согласно которой различают: дуральные артериовенозные фистулы (тип I), гломусные внутримозговые (тип II), ювенильные, или комбинированные АВМ (тип III), интрадуральные перимедуллярные артериовенозные фистулы — АВФ — тип IV.

Материал и методы. В работе анализируются результаты обследования и лечения 91 больного с АВМ и АВФ, которые находились на лечении в Институте нейрохирургии АМН Украины с 1995 по 2005 г. Больные были в возрасте от 9 до 83 лет, средний возраст составил 42,9 года. Для систематизации спи-нальных сосудистых мальформаций мы разработали классификацию, которая учитывала указанные особенности мальформаций — анатомическую характеристику мальформации, ее ангиоструктурные и гемодинамические особенности. По анатомическим особенностям сосудистые мальформации разделяются на интрамедуллярные, перимедуллярные (расположенные субарахноидально на поверхности спинного мозга), дуральные (расположенные в твердой мозговой оболочке), эпидуральные, интравертеб-ральные и смешанные, захватывающие несколько смежных областей. Были выделены ангиоструктур-ные особенности собственно мальформаций, путей притока и оттока.

Результаты. Операции выполнены у всех больных (91 пациент), у 13 применены эндоваскулярные

вмешательства, у 70 — микрохирургические операции и у 8 —комбинированные с применением эндо-васкулярной и микрохирургической техники. При открытых вмешательствах преимущественно использовали задний или заднебоковой доступ. Передний или переднебоковой доступы выполнены у 8 больных. У 11 пациентов оперативные вмешательства завершены стабилизацией позвоночника. У всех больных сосудистые мальформации выключены из кровотока тотально. Период отдаленных наблюдений колебался от 4 мес до 8,2 лет. У 32 больных непосредственно после операции был отмечен значительный регресс клинических проявлений, у 43 — частичный регресс симптоматики, у 10 — симптоматика существенно не изменилась и у 6 — неврологические нарушения усугубились.

Выводы. Таким образом, для успешного хирургического лечения спинальных АВМ необходимо получить максимально полное представление об их локализации, ангиоструктуре и гемодинамике, что обеспечивает дифференцированное применение оптимальной хирургической тактики и современных методов микрохирургических и эндоваскулярных вмешательств в зависимости от типа мальформации. Следует стремиться применять минимально инва-зивный эндоваскулярный подход в случаях, где это возможно для выключения АВМ или уменьшения интенсивности кровотока путем предоперационной эмболизации. При резекции АВМ или выключении АВФ нужно использовать прямой подход к маль-формации, блокировать только кровоснабжающие мальформацию притоки и сохранять сосуды, питающие спинной мозг. Резецировать гнездо мальфор-мации необходимо острым путем только по границе со спинным мозгом. После операции для контроля всегда необходимо выполнять МРТ и ССА. Только такое сочетание методов может выявить остатки патологического сосудистого образования.

Х1руричне лшування застар1лих спонд1лол1стез1в з невролоичними проявами тсля неефективного лшування травм поперекового вщд1лу

Волосюк Я.О.

Мкъка кл1тчна лшарня №8, м.Кигв, 04201, вул. Кондратюка, 8 тел. +380 44 5180039, e-mail: [email protected]

Метою хiрургiчного лшування застарших спондь лолiстезiв (вщ 15 до 25 р.) у хворих з невролопчними проявами у вщ вщ 27 до 60 роюв е декомпресия нервово-судинних пучшв, вщновлення форми пошкодженого вщдшу хребта, усунення наявно! деформацп, забезпечення стабшьноси хребтово-рухомих сегменпв, вщновлення анатомо-фунцю-нальних взаемовщношень хребта шляхом утворення фiброзного або юсткового блоку в найбшьш ранш термши. У вых 11 прооперованих хворих (6 жшок, 5 чоловМв) яким спочатку був поставлений помил-ковий дiагноз i проводилось неадекватне лiкування, люмбалгiчний синдром проявлявся паралельно з порушенням функцп та рiзноl степенi вираженостi невролопчними проявами вщ корiнцевого синдрому до розгорнутого синдрому юнського хвоста з пору-шеннями функцiй тазових оргашв.

Матер1али i методи. В основу вибору методу хiрургiчного лiкування нами ставились слiдуючi при-

нципи: безпечшсть, повноцшна декомпреая нервових елеменлв та збереження стабшьносл в хребтовому сегмент. Bei хворi були проопероваш такими методами: i3 заднього доступу (з використання модифшовано! лямшектомп дозволяючими максимально зберегти елементи хребта, забезпечуючи адекватну декомп-ресiю з наступним застосуванням транспедикулярно! фiксуючоï металоконструкцп), бокового i комбiнованого доступiв. Bd види оперативних втручань були роздшеш на декомпресивнi, стабiлiзуючi, декомпресивно-стабшь зуючi та реконструктивно-вiдновлювальнi.

Результати. У 6 прооперованих хворих спостерь гався повний регрес невролопчно! симптоматики, у 4 хворих вiдмiчено залишковi явища больового синдрому, незначш порушення функцiй нижшх кiнцiвок i лише в 1 хворо! не вдалося отримати позитивного результату. У хворо! залишився глибокий парапарез нижнiх кiнцiвок та порушення функцш тазових органiв, частково усунено больовий синдром. Причиною недостатньо ефективного лшування стало тривале здавлення нервових коршщв та лггнш вш.

Висновки. Нами вiдмiчено, що стабiлiзуючi операцiï на хребтi часто переходять в роздш ней-роортопедичних. Хiрургiчне лiкування застарiлих спондiлолiстезiв з невролопчними проявами е опти-мальним при лшуванш таких хворих та досягненш кращих результатiв.

Результати MiêpoxipyprinHoro лшування

екстрамедулярних iiTpaflypaëbHèx MeHiHrioM

Слинько G.I., Муравський A.B., Троян O.I.

1нститут нейрохгрурггг

гм. акад.А.П. Ромоданова АМН Украти, M.Knie, 04050, вул.Манугльського, 32 тел. +380 44 4869503, е-mail: [email protected]

Мета роботи — покращити результати хiрургiч-ного лшування екстрамедулярних штрадуральних меншгюм завдяки використанню мiкрохiрургiчноï технши.

Мaтepiaли та методи. Проаналiзовано результати хiрургiчного лiкування 94 хворих з екстрамедуляр-ними iнтрадуральними меншгюмами, оперованими в iнститутi нейрохiрургiï iм. акад. А.П. Ромоданова АМН Украши в перiод з 1997 по 2005 рр. Вш хворих коливався вщ 26 до 76 роюв, середнiй вiк — 45,4 роки. Передоперацшне обстеження включало: МРТ, КТ, рентгенографш хребта.

В неврологiчному статуы на момент операцiï руховi та чутливi розлади мали мiсце у 92 спос-тереженнях, порушення функцп тазових органiв

— у 55 хворих, больовий синдром спостер^ався у 61 пащента.

Результати та ïx oбroвopeння. Пухлини роз-ташовувались на рiвнi шийного вiддiлу хребта в 15 спостереженнях, грудного — в 76, поперекового — в 3 спостереженнях. По вщношенню до поперечника спинного мозку екстрамедулярш пухлини розташо-вувались дорсально в 15 спостереженнях, дорсо-лате-рально — в 25, вентро-латерально — в 33, латерально

— в 7, вентрально — в 14 спостереженнях.

Для доступу до пухлин використовувалась ламь нектсшя на рiвнi 1-4 хребщв в 89 спостереженнях, при латеральнш локалiзацiï i невеликих розмiрах пухлини використовувалась гемiламiнектомiя (5 спостережень). Операцп проводились з використанням мiкрохiрур-

пчно! технiки. Пухлини були видаленi радикально в уах 94 спостереженнях. При дорсальних меншгюмах проводили резекцiю ТМО в дшянщ матрикса пухлини, при шших локалiзацiях — коагуляцiю.

Оцшку результатiв оперативного втручання проводили на момент виписки пащенлв зi стацюнару в строки 2-4 тижнi шсля втручання. В залежностi вiд функцюнальних наслiдкiв, результати операцiй оцiненi як добрi у 45 хворих, задовшьш — у 41, неза-довшьш — у 8. Тимчасове наростання невролопчно! симптоматики пiсля операцп мало м^це у 19 спостереженнях i частiше зустрiчалось при вентральнш локалiзацií менiнгiом.

Висновки. Фактори, яю впливали на незадовiльнi функцiональнi наслщки хiрургiчних втручань були: проведення оперативного втручання при наявносл клiнiки повного поперекового ураження спинного мозку, вш пащенпв бiльше 60 рокiв, вентральне розташування пухлини та li повна петрифiкацiя.

Сучасний нейроортопедичний тдхщ до лшування ускладнених пошкоджень хребта та спинного мозку грудопоперекового вщд1лу хребта Костицький М.М., Потапов О.1., Федак В.1., Костицька О.М.

Обласна клгнгчна лгкарня, м. 1вано-Франкгвськ, 76000, вул. Федьковича, 91 тел. +380 342 528173, e-mail: [email protected]

На сучасному еташ метою хiрургiчного лшування хворих з пошкодженнями хребта, ускладненими ушкодженням або здавленням спинного мозку чи його елеменив е декомпреыя або реконструкщя спшального каналу, усунення деформацп хребта i надiйна стабШзащя сегментiв до 1х зрощення. Однак через 2-3 м^ пiсля операцп через резорбцш юст-ково1 тканини та шд впливом вертикальних наван-тажень збiльшуеться кiфотична деформацiя хребта з вершиною на рiвнi зламаного хребця, що вимагае пошуку нових засобiв стабШзацп.

Проведенi результати обстежень 83 хворих, яю знаходилися на обстеженш та лiкуваннi з приводу ускладнених переломiв та переломо-вивихiв у грудному та верхньопоперековому вщдшах хребта з рiзним ступенем ушкодження хребтових сегменпв i рiзним ступенем важкост ушкодження спинного мозку та його елеменив. За ступенем важкост ушкоджень спинного мозку згiдно класифшацп по Frankel виявлено: тип А - 25, В - 12, С - 18, D - 28.

Уым хворим проводилось оперативне втручання iз заднього доступу, виконувалась ревiзiя хребетного каналу, репозищя юсткових уламюв або 1х видалення з наступною реклшащею на операцiйному стол^ що завершувалося транспедикулярною фiксацiею у 41 пащенпв пластинами Рой-Камiлла, в 42 пащенлв — системою МОСТ.

Спостереженя протягом вщ 3 мiс до 3 роюв показали, що шсля застосування пластин втрата корек-цп досягла 20%, а в 46% спостер^али обламування шурушв, переважно нижнiх. При застосуванш сис-теми МОСТ таких ускладнень не спостер^алось.

Таким чином, нашi спостереження показують, що у хорих з ускладненими пошкодженнями грудо-поперекового вщдшу, найкращий лiкувальний ефект мають операцп, яю поеднують у собi репозицш та максимально можливу реклiнацiю зламаного хребця,

декомпресш спинного мозку та його елеменив i надшну стабiлiзацiю пошкодженого сегменту.

Слщ визнати, що едино виправданим е первинно-стабiлiзуючий спондилодез, реалiзований при вико-ристаннi сучасних стабШзуючих систем у поеднаннi з юстковою автопластикою.

Результаты лечения поясничных дискогенных радикулопатий с использованием лазерной вапоризации Зорин Н.А.*, Кирпа Ю.И.*, Зорина Т.В., Кирпа И.Ю., Овчаренко Д.В. Днепропетровская государственная медицинская академия, г.Днепропетровск, 49044, Октябрьская пл., 14 тел. +380 562 464336, e-mail: [email protected] Днепропетровская областная клиническая больница им. И.И.Мечникова

Лазерная вапоризация (ЛВ) межпозвонковых дисков является эффективным методом лечения дискогенных радикулопатий, но отношение к ней остается неоднозначным.

Цель исследования. Улучшение результатов лечения больных с поясничными дискогенными радикулопатиями.

Материалы и методы. С 1997 г. в нашей клинике произведено 1750 лазерных вапоризаций у пациентов с поясничными дискогенными радикулопатиями.

Возраст больных колебался от 22 до 55 лет. Мы исключили больных с явлениями нестабильности. Наиболее часто грыжи распологались на уровне L4-L5 (45%) и на уровне L5-S1 (38%).

Нами выделено три типа строения позвоночного канала, что учитывалось при определении тактики лечения.

Наряду с размерами грыж нами учитывалась их форма. Мы выделили 6 различных форм грыж, для каждой из которых определяли более эффективный метод лечения.

Результаты и их обсуждение. Хороших результатов удалось достичь у 84% больных. У 8% отмечено улучшение состояния, но трудоспособность полностью не восстановлена. У 6% ввиду отсутствия эффекта от ЛВ, выполнена микрохирургическая или эндоскопическая дискэктомия.

Выводы. При правильном отборе больных для этого метода лечения, с учетом разработанных нами показаний, можно достичь хорошего результата более чем в 90% случаев.

Латеральний екстракавггарний доступ в х1руричному лшувант гриж грудного вщд1лу хребта, результати лшування Золотоверх А.М.

1нститут нейрохгрурггг

iM. акад. А.П.Ромоданова АМН Украгни, м.Кигв, 04050, вул. Манугльського, 32 тел. +380 44 4869503, е-mail: [email protected]

Мета: удосконалення хiрургiчноl технши, оцшка результалв лшування при застосуванш латерального екстракавитарного доступу при пiдходi до медiаль-них гриж грудного вщдшу хребта.

Вступ. Грижi грудного вщдалу хребта надзви-чайно складш для хiрургiчного видалення. Опера-

тивне лшування часто супроводжуеться значним посилюванням або виникненням ново! провщниково! симптоматики. Одним з нових малотравматичних достушв, щодо спинного мозку, е латеральний екстракавггарний, який ефективний при пiдходi до вых варiантiв гриж, включаючи медiально розташоваш i оссифшоваш грижг

Матерiал i методи. За перюд 1999 по 2005 у 12 хворих яким проводилося хiрургiчне лшування гриж грудного вщдшу хребта застосований латеральний екстракавггарний доступ. З 12 хворих у 2 мали м^це грижi на рiвнi Th 4-5, у 1 — Th 5-6, у 2 — Th 6-7, у 4 на рiвнi Th 10-11, у 3 на рiвнi Th 11-12

Кл1шчш результати. В результат застосування латерального екстракавiтарного пiдходу вдалося значно знизити юльюсть ускладнень, i в першу чергу, поглиблення невролопчно! симптоматики. На результати хiрургiчного лшування ютотно впливали консистенцiя гриж, тривал^ть захворювання, вира-женiсть дооперацiйнного невролопчного дефiциту. Результати були помiтно прше у хворих з оссифiко-ваними серединними грижами. Були особливо неспри-ятливi результати при великих серединних оссифь кованих грижах спаяних з дуральним мшком. В той же час, вщновлення проходило краще у хворих з три-валiстю захворювання менше 6 мiсяцiв, м'якотканими грижами, грижами невеликих розмiрiв до 8мм.

В найближчому шсляоперацшному перiодi змен-шення або зникнення болю вщзначено у 9 хворих, зменшення провщникових рухових розладiв у 8 хворих, полшшення провщниково! чутливостi у 10 хворих, полшшення функцп тазових органiв у 4 хворих, зменшення сегментарних i коршцевих розладiв у 5 хворих. У 2 хворих мало м^це швид-коминуче посилення невролопчно! симптоматики, у 1 хворого посилення невролопчно! симптоматики було перманентним, причому 5 хворих могли ходити без сторонньо! допомоги вже в найближчий шсляо-перацшний перюд.

Висновок. Хiрургiчне лiкування гриж грудного вщдшу хребта по теперiшнiй час е важким, шсля операцi! часто ускладнюеться поглибленням невролопчно! симптоматики. Застосування латерального екстракавитарного доступу дозволяе полшшити результати оперативних втручань у хворих з даною патолопею. Латеральний екстракавггарний доступ не дестабШзуе хребет, дозволяе адекватно вiзуалi-зувати медiаннi i парамедiаннi грижГ грудного вщ-дшу хребта, забезпечуе мШмальну травматичнiсть спинного мозку при !х видаленнi.

Клiнiко-iнструментальна дiагностика екстрамедулярних пухлин краншвертебрально! локалiзацii

Бурик В.М., Цимбал М.О.

1нститут нейрохгрургИ гм. акад. А.П.Ромоданова АМН Украгни, м.Кигв, 04050, вул. Мануглъсъкого, 32 тел. +380 44 4869503, е-mail: [email protected] Кигвсъка медична академгя тслядипломног освти гм. П.Л.Шупика

Вступ. КлМчш прояви пухлин дшянки КВЗ вГдрГзняються нечиюстю первинно! симптоматики, а перемiжний, деколи ремгтуючий перебiг, що схожий на розвиток дегенеративних захворювань ЦНС, веде

до хибних висновюв та встановлення помилкового дiагнозу: шийного остеохондрозу, сиршгомГелп, аномалп Арнольд-Юар^ тунельного карпального синдрому, нормотензивно! пдроцефалп, розыяного склерозу чи БАС [2,4,9].

Одним з перших симптомГв е бол! в потиличнш дшянщ та ши!, а також парестезп в пальцях однiе! чи обох кистей. 1ншими важливими проявами були порушення ходи, м'язова слабшть в юнщвках, голо-вш болГ при оклюзп лшворопровщних шляхГв та наростанш обструктивно! гiдроцефалi!, блювота та дисфапя.

Методи та матерiали. За перюд з 1994 по 2004 рш в ^ститул нейрохiрургi! Гм. А.П. Ромоданова знаходились на лшуванш та були проопероваш 48 пащенлв з пухлинами вказано! локалГзацп (29 (60,4%) жшок, 19 (39,6%) чоловМв). Серед них 44 з меншгеомами, 4 невриноми (3 — С1, С2 та 1 — XI пари ЧМН). Меншгеоми були роздалеш залежно вГд мГсця початкового росту: 27 — сшнокрашальних, 17 — кранюсшнальних. Середнш вш хворих на момент встановлення дГагнозу 51 рш (вГд 19 до 73 роюв). Для оцшки стану пащенив використовувалась шкала Karnofsky Performance Scale (KPS). У бшьшоси, за виключенням 4 хворих (KPS у одного - 30 та у трьох - 40), визначаеться рГвень KPS вГд 60 та вище (91,6%).

В середньому вГд появи початкових симптомГв до встановлення дГагнозу проходило вГд 3 до 36 мГсящв (в середньому 14 мГсяцГв), причому проявляеться тен-денцГя до швидшого наростання клшГчно! симптоматики саме кранюцервшальних пухлин (3-12 мГсящв, в середньому 7 мГсящв), порГвняно зГ сшнокрашаль-ними (6-36 мшящв, в середньому 14 мГсяцГв).

В передоперацшному перюдГ у хворих визнача-лись: моторш порушення у 35 (72,9%) хворих, серед них тетрапарез чи тетраплепя у 12 (25%) хворих; порушення чутливостк больово! та температурно! у 31 (64,5%) хворих, ппалгезГя С2 регюну 16 (33,3%); порушення функцш каудально! групи черепно-мозкових нервГв: IX пари ЧМН — 2 (4,16%), Х пари ЧМН — 1 (2,1%), XI пари ЧМН — 6 (12,5%), XII пари ЧМН — 6 (12,5%).

Результати. Ъэтально та субтотально було видалено пухлину у 35 (75%) випадюв. Померло 3 (6,8%) хворих. Поглиблення невролопчного дефщиту в раннш шсляоперацшний перюд визначався у 14 (31,8%) пащенив. ^мчасове попршення функцп каудальних ЧМН, визначалось у 6 пащенив (12,5%). У 9 (18,75%) хворих визначалось тимчасове наростання слабост в юнщвках шсля операцп. I хоча шрамщна недостатшсть та атакыя дещо регресували в шсляоперацшному перюдГ, патолопчш змши з боку черепно-мозкових нервГв звичайно довший час зали-шалися незмшними. Рецидив пухлини визначався у 5 хворих. Ретроспективно визначаеться покращення якост життя хворих (по шкалГ Карновського) у 41 (85,4%) хворого порГвняно зГ станом до операцп.

Висновки. ЧГтка невролопчна оцшка та ретель-ний аналГз клМчних проявГв у хворих з пухлинами краню-вертебрального з'еднання дозволяють вчасно та правильно встановлювати дГагноз на раншх стадГях розвитку захворювання, коли порушення життево-важливих функцш стовбуру мозку не е фатальним, а хГрурпчш втручання проходять з мМмальним шсляоперацшним дефщитом..

Современные методы восстановительного лечения

у больных с оружейно-взрывными ранениями позвоночника и спинного мозга мирного времени

Могила В.В., Куртеев C.B., Максимов С.А.

Крымский государственный медицинский университет им. С.И.Георгиевского, г.Симферополь, 95000, б. Ленина, 5/7 тел. +380 652 247598

Оружейно-взрывные ранения позвоночника и спинного мозга (ОВРПСМ) мирного времени представляют собой один из сложных и малоизученных разделов нейротравматологии. Большая часть больных с подобными ранениями являются глубокими инвалидами с выраженными двигательными, чувствительынми, висцеральными нарушениями и осложнениями, которые требуют активных хирургических и консервативных методов лечения.

Цель исследования: улучшение исходов у больных с ОВРПСМ.

Материалы и методы. Обследовано 120 больных с ОВРПСМ мирного времени. Из них 82,5% — мужчины. Возраст раненых от 8 до 69 лет.

Проникающие ранения позвоночника и спинного мозга были отмечены у 99 (83%) пострадавших, непроникающие — у 21 (17%) раненого. Ранения шейного отдела ПСМ отмечались у 24 (20%) человек, грудного

— у 73 (60,8%) пострадавших, пояснично-крестцового

— у 23 (19,2%) пациентов.

Результаты и их обсуждение. Все больные оперированы в остром периоде по поводу оружейно-взрывных повреждений позвоночника и спинного мозга. С целью хирургической реабилитации у 21 раненого с клиникой полного поперечного поражения спинного мозга в позднем периоде были предприняты реконструктивно-восстановительные операции — менингомиелорадикулолиз, которые у 4 пациентов дополнялись нейротрансплантацией эмбриональной нервной ткани в зону повреждения спинного мозга. У одного пациента менингомиело-радикулолиз дополнялся пластикой спинного мозга n.suralis. Ещё у одного пациента менингомиелора-дикулолиз дополнялся пластикой спинного мозга двойным комбинированным сосудисто-невральным трансплантатом.

Неврологический контроль у больных с ней-ротрансплантацией и пластикой невральными трансплантатами в течение 1,5-2 лет не выявил существенных изменений в их состоянии. Сохранялись двигательные, чувствительные и тазовые расстройства. Однако, достоверно улучшилось состояние трофики — регрессировали травматические язвы и пролежни.

Выводы. Необходимо продолжить поиски эффективных методов восстановительного лечения у больных с ОВРПСМ.

Сучасш тдходи до х1руричного лшування штрамедулярних пухлин спинного мозку

Муравський А.В., Вербов В.В.

1нститут нейрохгрурггг гм. акад. А.П.Ромоданова АМН Украгни, м.Кигв, 04050, вул. Манугльського, 32 тел. +380 44 4869503, е-mail: [email protected] Кигвська медична академгя пгслядипломног освгти гм. П.Л.Шупика

Мета — покращити результати хiрургiчного лжування штрамедулярних пухлин спинного мозку.

Матер1али та методи. Проаналiзованi результати хiрургiчного лжування 125 хворих з штрамедуляр-ними пухлинами спинного мозку за перюд з 1990 до 2005 рр. Вж хворих коливався ввд 16 до 74 роюв. Передоперацшне обстеження включало: невролопч-ний огляд, КТ, МРТ, спшальну ангюграфш, елект-ронейромюграфш. Перюд мiж першими клiнiчними проявами та часом проведення операцп складав вщ 2 мiсяцiв до 15 роюв.

Результати та ¿х обговорення. Видшено 17 гiстологiчних типiв iнтрамедулярних пухлин спинного мозку, серед яких домшували епендимоми (51 спостереження), астроцитоми (42), гемангюбластоми (11), кавернозш ангюми (5), невриноми (3), меланоми (2). Тотальне видалення пухлин проведено в 32 спостереженнях, субтотальне — 59, часткове — 37, бюпая — 6.

Тактика проведення оперативних втручань виз-началась характером макроскошчно! границi мiж пухлиною та спинним мозком. При наявност ч№ко1 границ пухлина — спинний мозок (епендимоми, вузловi форми астроцитом, гемангiобластоми, лшоми, ектопiчнi невриноми та менiнгiоми) проводилось радикальне видалення новоутворення. При дифузних формах астроцитом можливим було тшьки часткове видалення новоутворення.

Ламшектомт проводили на всьому протязi солщно1 частини пухлини з обов'язковим видшенням l'i полюсiв. При виконанш ламшектомп видалення суглобових вщростюв не проводили. Тверда мозкова оболонка вскривалась серединним розрiзом, ll кра! розводились в сторони та фшсувались з метою добро1 вiзуалiзацil дорзально1 поверхнi спинного мозку. Пiсля розрiзу твердо1 мозково1 оболонки проводилась щен-тифiкацiя задньо1 серединно1 лiнil. Ва манiпуляцil на спинному мозку виконувались шд 6-10 кратним мiкроскопiчним збшьшенням. Розсiкалась арахно1-дальна оболонка i разом з нею змiщувались судини.

Головним фактором, який визначав подальшу тактику проведення оперативного втручання, було розташування пухлини по вщношенню до поверхш спинного мозку. При штрамедулярнш локалiзацil пухлини використовували задньосерединну мiелото-мiю або мiелотомiю в зош входу заднiх корiнцiв. При штра-екстрамедулярнш локалiзацil пухлини доступ здiйснювався у м^щ виходу пухлини на поверхню спинного мозку.

В проекцп розташування пухлини спинний мозок був рiзко розширеним. Волокна бшо1 речо-вини не розсшали, !х розводили мiкродисектором. Пiсля проведення мiелотомil ставало можливим бачити дорзальну поверхню пухлини. Поступово змiщуючись латерально та вентрально проводилось акуратне видшення боково1 поверхнi пухлини. Пiсля звшьнення дорзально1 та бокових поверхонь пухлини

проводилась внутршньопухлинна резекцiя для зменшення ll об'ему.

Зменшивши об'ем пухлини, без додатково1 травматизацп мозку, проводили тракцiю за один iз полюсiв пухлини з метою вщдшення вiд мозку ll вентрально1 поверхнi. При тракцil пухлини необхщно було попереджати сильну деформацiю спинного мозку. При видаленш iнтрамедулярноl пухлини сирингомiелiтичнi порожнини в дiлянцi полюыв пухлини вскривались самостiйно.

При дифузних пухлинах була вщсутня чiтка межа спинний мозок — пухлина. Кускуванням видаляли центральну частину пухлини. Видалення пухлини проводили до гранищ з вiзуально незмше-ною речовиною спинного мозку.

На момент виписки хворих зi стацюнару покра-щення в невролопчному станi вiдзначено в 41 спос-тереженнi, без змш — 70, погiршення — 14.

Результати оперативних втручань визначались пстолопчною природою пухлини, ll розташуван-ням, вираженнiстю неврологiчного дефiциту. Краш^ функцiональнi результати вiдзначенi у хворих з епендимомами та гемангюбластомами, гiршi — при дифузних астроцитомах, коли проводилась внут-рiшня декомпресiя за рахунок частково1 резекцil пухлини та випорожнення пухлинних кист. Опера-тивне втручання необхщно проводити зразу ж шсля постановки дiагнозу без вичiкування наростання невролопчного дефiциту.

Висновки. Завдяки використанню мiкрохiрур-гiчноl технiки та штраоперацшного мiкроскопу при тотальному видаленнi штрамедулярних пухлин вдалось досягнути добрих функцюнальних результапв в пiсляоперацiйному перюдг

Методика лечение вентральных опухолей краниовертебральной и верхнешейной локализации Бурык В.М., Аль—Кашкиш Ияд Исхак 1нститут нейрох1рургИ

1м. акад. А.П.Ромоданова АМН Украгни, м.Кигв, 04050, вул. Манугльського, 32 тел. +380 44 4869503, е-mail: [email protected]

Цель. При внемозговых опухолях, вызывающих компрессию вентролатеральной или вентральной поверхности спинного мозга хирургическое вмешательство сложно, требуется дифференцированный выбор хирургических доступов, которые должны обеспечивать оптимальный визуальный контроль за ходом удаления опухоли и состоянием нервных структур при минимальных смещениях спинного мозга. Данное исследование проведено с целью анализа результатов удаления таких опухолей с использованием различных доступов.

Материал и методы. С 2000 по 2005 гг. нами обследовано и прооперировано 32 больных с интра-дуральными экстрамедуллярными краниовертеб-ральными опухолями и опухолями верхнешейного отдела спинного мозга вентральной и вентролате-ральной локализации. Возраст больных варьировал в пределах от 28 до 82 лет. В зависимости от уровня локализации больные распределились следующим образом: опухоли краниовертебрального перехода — 7 больных; опухоли на уровне С1-С2 — 11 больных; и С2-С3 — 14 больных.

Результаты и их обсуждение. У всех больных опухоли были удалены тотально. На результаты опе-

ративного вмешательства влияли: размеры и плотность опухоли, степень компрессии и направление смещения мозга, распространение опухоли по аксису (С0, С1, С2, С3), вентральное или вентролатеральное расположение опухоли, достаточность хирургического доступа. В наших наблюдениях больных с "хорошим результатом" было 63%, с "удовлетворительным результатом" — 25% и "неудовлетворительным результатом" было 12%.

Заключение. Адекватный выбор хирургического доступа, прежде всего, зависит от локализации опухоли, её величины и распространения.

Веноспондилограф1я як метод контролю вертебропластики

Вербов В.В., Троян O.I., Муравсъкий A.B., Мороз В.В. 1нститут нейрохгрурггг

гм. акад.А.П. Ромоданова АМН Укрални, M.Knie, 04050, вул.Мануглъсъкого, 32 тел. +380 44 4869503, е-mail: [email protected]

Пункцшна вертебропластика (ПВП) е вщносно новим малошвазивним методом забезпечення стабШ-зацп i консолщацп ушкоджених хребщв з використан-ням юсткових цеменлв на основi акрилових смол у хворих з ураженням лл хребщв рiзноï етюлогп (Barr J.D. et al.,2000; Cortet B.et al., 1997; Cyteval C. et al., 1999; Jensen M.E., Dion J.E., 2000; Niyhof M.W. et al., 2000).

Основними чинниками, що визначають клМчний ефект пункцшно! вертебропластики, е консолщащя лла хребця, хiмiчний цитотоксичний та термiчний цитотоксичний вплив (за рахунок екзотермiчноï реакцiï композицшних матерiалiв) на тканину пух-лини (Mathis S., 2003; Murphy K.J., Lin P.B., 2001). Введення юсткових цеменлв в лло ураженого хребця сприяе надшнш стабiлiзацiï тiла хребця, дозволяе запобити розвитку його компресшного зламу (Pean S.R. et al., 2000; Jensen M.E., Dion J.E., 2000; Niyhof M.W. et al., 2000). Крiм опорно! функцп, введення в хребець стабШзуючого агенту призводить до змен-шення больового синдрому (Cyteval C. et al., 1999; Jensen M.E. et al., 1997), i це дозволяе використову-вати метод ПВП при остеопороз^ метастазах в лла хребщв (Cyteval C. et al., 1999; Cortet B. et al., 1998), травматичних ураженнях тiл хребцiв (Barr J.D. et al.,2000; Niyhof M.W. et al., 2000).

Мета: удосконалити метод вертебропластики шляхом контрольно! веноспондилографп з вiзуалi-защею колекторiв венозного вщтоку.

Матер1али i методи. У вщд^енш патологiï хребта та спинного мозку №»1 iнституту нейрохiрур-гiï АМН Украши в перiод з 2003 — 2005 рр. методом пункцшно! вертебропластики прооперовано 48 хворих (вшом ввд 23 до 62 роюв) з патологiею тiл хребщв на тлi остеопорозу, травматичних уражень, гемангюм хребцiв, метастатичного ураження, мiе-ломно1 хвороби. В лiтературi описаш випадки мш-рацiï кiсткового цементу ешдурально з наростанням неврологiчноï симптоматики (Levine S.A. et al., 2000; Hitchon P.W. et al., 2001). З огляду на проблему, ми розробили методику перкутанно! вертебропластики шд контролем веноспондилографiï i застосували цей метод у хворих з агресивними гемангюмами хребщв (29 спостережень). Вы хворi були комплексно обсте-жеш iз застосуванням сучасних допомiжних методiв (спондилографiя, комп'ютерна та магштно-резонан-сна томографiя). Показанням до ПВП були ознаки

агресивност гемангюм, прогредГентний перебГг захворювання. При проведенш оперативних втру-чань на поперековому рГвш застосували пункцшш доступи — транспедикулярний (12) i задньобоковий (3); на грудному рГвш — транспедикулярний (7) та парапедикулярний (7).

Результати та ix обговорення. При виконанш веноспондилографп гемангюми в тШ чГтко контрас-тувались, спостерГгали вщик венозно! кровг В 2-х проекщях вивчали напрям венозного вГдтоку. Якщо вщик був в ешдуральш вени, то Гснував ризик мГг-рацп юсткового цементу з каверн гемангюми в ешдуральш вени з компреиею мозку. В таких випадках голку вводили глибше в передш вГддГли тша хребця або змшювали кут нахилу в ллг Якщо контраст пот-рапляв з тша хребця у вени зовшшнього хребцевого венозного сплетення, розташування голки вважали задовшьним. Поим до голки приеднували шприц i вводили юстковий цемент (polymethylmethacrylate — PMMA), який е аналогом вГтчизняного протокрилу. Для заповнення ураженого лла хребця достатшм було введення вГд 4 до 8 мл юсткового цементу. Введення бГльшо! юлькоси небезпечно, що загрожуе мГграцГею цемента ешдурально, паравертебрально. Полм голку прочищали мандреном, вводили 10-15 мл контрасту i виконували веноспондшографш. У 4 хворих контрастування хребця не спостершалось, контраст по штифт-каналу голки мшрував в хреб-цевий канал i дренувався ешдуральними каналами. Tаку веноспондилографш вважали задовГльною, вона свГдчила про вщсутшсть ешдурально! мшрацп цемента i функцюнування ешдуральних вен. Усклад-нень шд час оперативних втручань констатовано не було. У бшьшоси хворих (76%) у шсляоперацшний перюд регресував больовий синдром. У 4 хворих спос-тершали короткочасну гшертермш, яку оцшювали як реакцш оргашзму на юстковий цемент. По катамнес-тичним даним вы хворГ зберегли працездатшсть.

Висновки. ВеноспондилографГя з вГзуалГза-цГею венозних колекторГв е надшним контрольним методом, що дозволяе знизити ризик ешдурального поширення юсткового цементу i розвитку емболГчних ускладнень.

Методи вiдновноi xiрургii в лiкуваннi дегенеративних процеив мiжxребцевиx дискiв

Слинъко G.I. 1нститут нейрохгрурггг гм. акад. А.П.Ромоданова АМН Украгни, м.Кигв, 04051, вул. Мануглъсъкого, 32 тел. +380 44 4869503, е-mail: [email protected]

За останнш час вГдмГчена тенденцГя до зростання юлькосл хворих з клтчними проявами дегенеративних процеыв хребта та мГжхребцевих дисюв шзшх стадш. Серед них превалюють явища спондшьозу, спондшоартрозу, спондГлолГстезу, стенозу хребтового каналу та мГжхребцевих отворГв. Tрадицiйнi опера-цп дискектомп дають незначш кшшчш результати при цш патологи, здатш зменшити, в основному, лльки прояви радикулярного больового синдрому. Набагато ефектившшГ втручання радикально! декомпресп нервових структур та протезування мГжхребцевих дисюв. Для цих щлей традицшно застосовуеться методика протезування нерухомими протезами. Однак, юстковий анюлоз який при цьому утворюеться мае сво! недолши в виглядГ порушення

функцюнально! мобшьноси оперованого хребтового сегменту, прискорення дегенеративних процеыв сумiжних рiвнiв, посилення явищ рахiалгiï. Найбiльш перспективним виршенням проблеми е протезування вражених мiжхребцевих дискiв рухомими протезами. В даний час завдяки усшхам в розробц протезiв великих суглобiв стала можлива розробка штучних рухомих протезiв мiжхребцевих дискiв. Якщо диви-тися на проблему ширше хiрургiя стае дедалi не традицiйно резекцiйною, направленою на видалення патолопчного процесу та органа який його метить, а виновною, спрямованою на вiдновлення структури та функцп враженого органа.

Мeтoю роботи явилося створення штучних вгг-чизняних рухомих протезiв мiжхребцевих дискiв, впровадження 1х в клiнiчну практику, оцшка результатiв.

Мaтepiaл та мeтoди дoслiджeння. Конструкцiя рухомих протезiв розроблена сумшно з шжене-рами науково-виробничого шдприемства "1нмед". В подальшому вона вщпрацьована на 21 експери-ментальних зразках протезiв мiжхребцевих дискiв. На цих зразках виконаш бiомеханiчнi дослiдження. Технолопя оперативних втручань встановлення рухомих протезiв мiжхребцевих дискiв вщпрацьо-вана на 12 трупах. Проведеш вивчення топографо анатомiчних спiввiдношень, необхiдних розмiрiв мiжхребцевих дискiв. Biдповiдно до цих дослщжень проводилася модифiкацiя та вдосконалення конс-трукцiï мiжхребцевих дискiв. Оперативнi втручання встановлення рухомих протезiв мiжхребцевих дисюв виконанi у 9 хворих з патолопею поперекових дискiв та у 15 хворих з патолопею шийних дисюв. Шсля оперативного втручання проведена клШчна оцшка результаив лiкування та вивчеш радiологiчнi особ-ливостi встановлених дисюв (за допомогою рентге-нографп, спiральноï КТ та МРТ), 1х бiомеханiчнi властивостi.

Результати. Клiнiчно у вых хворих вiдмiчений повний регрес радикулярного больового синдрому, рахiалгiï, регрес стато-динамiчних порушень. Bсiх крiм одного хворого повернулася до трудово! дiяль-ностi. У одного хворого мав м^це глибокий нижнiй парапарез, майже до плегп, велика кила С5-6 диску та викликана нею мiелопатiя. Пiсля операцiï у нього вiдмiчений регрес неврологiчноï симптоматики, проте до трудово! дiяльностi хворий повернутися не змт За даними МРТ та КТ у хворих шсля втручання були вщсутш кили дисюв на м^щ втручання, сам протез компресп нервових структур в жодному випадку не викликав, в порожнину каналу хребта та мiжхреб-цевих отворiв не заходив. Ми провели порiвняння результаив лшування трьох груп хворих — яким виконана звичайна мiкродискектомiя, мшродискек-томiя з протезуванням диску нерухомими протезами, мiкродискектомiя з протезуванням диску рухомими протезами. Хворих з звичайною мiкродискектомiею було вибрано 100 — як самi типовi випадки мякот-канно1 грижi. Хворих де виконана мiкродискектомiя з протезуванням диску нерухомими протезами було 20, рухомими - 24. Безпосередньо шсля втручання регрес невролопчно! симптоматики та коршцевого болю був приблизно однаковий у вах групах. Проте локальний больовий синдром та функцюнальна мобшьшсть рiзко рiзнилися у всiх групах. Най-бшьш виражена локальна бiль була у груш хворих з мiкродискектомiею та протезуванням диску нерухомими протезами, на другому м^щ були хворi з традицшною мiкродискектомiï, та на останньому — хворi де виконано протезування диску рухомими

протезами. Такий же розподш хворих по функцю-нальним можливостям. Згинання до переду, заду в сторони, сидшня, присiдання у хворих перших двох груп викликало суттевi локальш болi. У хворих де виконано протезування диску рухомими протезами таких болiв майже не було, за даними функцшно! рентгенографiï мобшьшсть оперованого сегменту вiдповiдала нормi.

Заключення. Таким чином методика мшродис-кектомп з послiдуючим протезуванням мiжхребце-вих дисюв рухомими протезами дозволяе уникнути шсляоперацшно! нестабшьноси хребта, вiдновити фiзiологiчну мобiльнiсть хребта, уникнути локального больового синдрому, шдвищити результати трудово! реабШтацп хворих.

Мaлoiнвaзивнa xipуpriя дис^генних нeйpoкoмпpeсiйниx синдpoмiв пoпepeкoвoro вiддiлу xpeбтa

Хижняк М.В.

1нститут нейрохгрурггг

гм. акад. А.П.Ромоданова АМН Украгни, м. Кигв, 04050, вул. Манугльського, 32 Факс +380 44 4893188, тел. +380 44 4893045

Мета. Покращення результалв хiрургiчного лшування хворих з дискогенними нейрокомпресшними синдромами поперекового вщдшу хребта.

Мaтepiaли та методи. Нами проаналiзованi результати хiрургiчного лшування 2218 хворих, яю були опероваш в клiнiцi ендоскопiчноï та лазерно! спiнальноï хiрургiï з застосуванням рiзних (позака-нальних та внутрiшньоканальних) малошвазивних методик, протягом 1996-2004рр. Покази до рiзних методик хiрургiчного лiкування вироблялись нами на основi загальновiдомого дiагностичного алгоритму з урахуванням iндивiдуальних особливостей пащента. До позаканальних методiв належать оперативш втручання, якi заснованi на пункцп ураженого диску задньо-боковим доступом: пункцшна лазерна нук-леотомiя (562 спост.) та ендоскошчна портальна нук-леотомiя (134 спост.). Bнутрiшньоканальнi методики виконуються безпосередньо через спинномозковий канал: мiкродискектомiя (728 спост.), ендоскошчна мiкродискектомiя за Дестандо (32спост.), мшро-дискектомiя iз застосуванням лазера (715 спост.), мiкродискектомiя з вiдеоендоскопiчною асистенщею (47 спост.).

Результати та ïx oбroвopeння. Проведений аналiз результатiв хiрургiчного лiкування свщчить про доцiльнiсть застосування лазерних технологш у хворих переважно молодого та зршого вiку, вико-ристання лазерних технологш у пащенив похилого вшу не покращуе результати мiкродискектомiй.

Висчювки. Диференцiйоване застосування малоiнвазивних втручань у хворих з дискогенними нейрокомпресiйними синдромами у поперековому вщдШ сприяе мiнiмiзацiï хiрургiчноï травми, а також шдвищуе ефективнiсть хiрургiчного лiкування, в середньому, на 10 %.

Диференщйоване нейрох1руричне лшування хворих 1з дискогенною патолоиею попереково-крижового вщд^у хребта Бринкач I.C., Вербов В.В.

1нститут нейрохгрурггг гм. акад. А.П.Ромоданова АМН Украгни, м. Кигв, 04050, вул. Манугльского, 32 тел. +380 44 4869503, e-mail: [email protected]

Щль роботи — шдвищення ефективносл хiрургiч-ного лшування хворих iз грижами мiжхребцевих дисюв попереково-крижового вiддiлу хребта, зменшення юль-костi пiсляоперацiйних ускладнень, шдвищення якосл життя i зменшення iнвалiдизацii хворих.

Матер1али i методи. На 15 анатомiчних препаратах i в 50 хворих iнтраоперацiйно вивчеш топографо-анатомiчнi особливостi будови жовто! зв'язки i мiсця li прикршлення, розташування гриж мiжхребцевих дискiв щодо структур корiнця, дурального мiшка i самих дискiв в аксiальнiй i сагiтальнiй площинах. Проведено аналiз лшування 136 хворих, яким була виконана мiкродискектомiя на рiвнях L4-5 i L5-S1. У 112 хворих шд час доступу до грижi здшснюва-лася латеральна флавектомiя або флавотомiя, а в 24 — анатомiчнi особливостi мiждужкового промiжку вимагали виконання тотально! флавектомп. Зона резекцiй задшх кiсткових структур хребцiв розрахо-вувалася виходячи з найбшьш частих варiантiв !хнiх анатомiчних взаемовiдносин з нервовими коршцями попереково-крижового вiддiлу хребта i варiантiв локалiзацiй гриж мiжхребцевих дисюв. Також виз-начений напрямок тракцп корiнця для вiзуалiзацi! грижi, що залежить вiд !! локалiзацi! i типу.

Результати хiрургiчного лiкування. Катамнез 136 хворих, у яких використовувалася латеральна флавектомiя або флавотомiя, склав вщ 9,5 мес до 2,5 роюв. У цих хворих був вщсутнш радикулярний бiль i вiдзначене швидке вiдновлення працездатностi. У жодного з цих хворих у шсляоперацшному перiодi не було необхiдностi в призначенш стеро!дних або нестеро!дних протизапальних препараив. Жодного разу не вiдзначенi шсляоперацшш гематоми.

У 19 хворих, у яких анатомiчнi особливостi будови попереково-крижового вщдшу хребта вимагали виконання тотально! флавектомп або штерла-мшектомп, у пiсляоперацiйному перiодi зберiгався радикулярний больовий синдром, що обумовлювало призначення дексону в комбшацп з фуросемщом. У 3 хворих з ще! групи на контрольних МР-томограмах вщзначене формування пiсляоперацiйних гематом у зош оперативного втручання.

Висновки. Технiка диференцшованого ней-рохiрургiчного лiкування хворих з дискогенною патолопею попереково-крижового вiддiлу хребта визначаеться анатомо-топографiчними характеристиками гриж мiжхребцевих дискiв. Адекватна оцiнка анатомiчних спiввiдношень дискiв, корiнцiв, заднiх юсткових структур, варiантiв розташування гриж мiжхребцевих дискiв дозволяе мiнiмiзувати оперативний доступ, зменшити тракцiю й опера-цшну травматизацiю нервових структур, пiдвищити рiвень трудово! реабiлiтацi! хворих. Мшродискек-томiя зi збереженням жовто! зв'язки попереджае формування перидурального i перирадикулярного рубщв, попереджае компресiю нервових структур гематомою в раш.

Комплексна клшшо-електроф1зшлоична д1агностика рухових порушень у д1тей 1з закритою хребетно-спинномозковою травмою (ЗХСМТ) шийного вщд1лу

Чеботаръова Л.Л., Кеворков Г.А., Сулгй Л.М.

1нститут нейрох1рургИ гм. акад. А.П. Ромоданова АМН Украгни, м. Кигв, 04050, вул. Мануглъсъкого, 32 тел. +380 44 4839535

Мета. Об'eктивiзацiя рухових порушень у дггей, стану периферичного нервово-м'язового апарату юнщвок, рефлекторно! збудливост сшнальних мотонейрошв шийного та поперекового потовщень е важливою i досить складною проблемою в дiагнос-тиц ЗХСМТ.

Матер1али та методи. Проведено комплексне обстеження 40 дiтей у вщ вiд 1 до 16 роюв в динамщ лiкування ЗХСМТ шийного вщдшу, в 40% випадюв дiагностовано пошкодження зв'язкового апарату, у 50% дней — струс спинного мозку, у 20% — сполучну ЗЧМТ та ЗХСМТ.

З метою об'ективiзацi! стану сегментарного апарату спиного мозку, визначення наявност та характеру сегментарних i провщникових порушень були використаш методи стимуляцшно! електро-нейромюграфп (ЕНМГ) та голково! ЕМГ, дослужено стовбуровий тригемено-фацiальний рефлекс, стов-буровi ВП, Н-рефлекс. ЕНМГ ознаки коршцевих порушень визначали за показниками швидкост проведення збудження руховими волокнами шийних корiнцiв, амплiтуди потенцiалу дi! вщповщних м'язiв плечового поясу та верхшх кiнцiвок, асиметрiею цих показникiв на боЦ ураження та контралатеральному. За параметрами Н-рефлексу та F-хвилi дiагносту-вали пiрамiдну недостатнiсть.

Результати та ¿х обговорення. При рентгеноло-пчному обстеженнi в бiльшостi випадкiв змш з боку шийного вiддiлу хребта не виявлено, на МРТ ознаки ураження речовини спинного мозку були вщсутш. У 50% хворих скарг на розлади рухiв не було, проте клМчно дiагностовано порушення функцп м'язiв ши!, руховi порушення, бшьш вираженi в руках, асиметрiю рефлекыв на верхнiх та нижнiх юнщвках тощо. У всiх хворих при ЕНМГ дiагностицi виявлено: двобiчна шрамщна недостатнiсть, як правило, з вира-женою асиметрiею показникiв, в частиш випадкiв — ЕНМГ ознаки залучення коршцевого апарату.

Виявлено спiвпадання мiж ЕНМГ показниками функцi! спинного мозку та тенденщею до спонтанного зворотного розвитку симптомiв неврологiчного дефщиту.

Висновки. Дiагностика ЗХСМТ шийного вщ-дiлу у дiтей вимагае: ретельного аналiзу механiзму травми та наявност компресiйного компоненту; використання сучасних нейро-вiзуалiзуючих методiв (КТ, МРТ), клiнiко-електрофiзiологiчно! верифшацп ушкодження сегментарного та провiдникового апарату. Клшшо-ЕНМГ контроль в динамщ лiкування, особливо у випадках поеднано! ЗЧМТ та ЗХСМТ, неспiвпадання клШчних та iнструментальних даних щодо тяжкосл пошкодження, дозволяе вже на раншх етапах виявити ознаки мiелопатi! та !! прогресу-вання, мiело-радикулоневропатi!, а також визначити роль дисгемiчного компоненту.

Комбшоване х1руричне лшування травми шийного вщд1лу хребта i спинного мозку з використанням методики попередньо! торако-крашально! дистракщйно! фшсацп

Морозов A.M., Михайличенко П.Д., Алексеев С.П., Годлевський Д.О.

Нащональний медичний утверситет

1м.О.О.Богомольця, м.Кигв, 04050, вул. Манугльського, 32 тел. +380 44 4831253 Черкаська мжька лшарня №3, м. Черкаси, 18028, вул. Р. Люксембург, 210 тел. +380 472 642172, e-mail: [email protected]

Мета: полшшити результати хiрургiчного лшу-вання травми шийного вщдшу хребта i спинного мозку шляхом розробки i додаткового використання апарату зовшшньо1 iммобiлiзацil з ефектом деком-пресп та вщновлення фiзiологiчних спiввiдношень ушкоджено1 дiлянки хребта.

Матepiал i методи. Вщповщно метi дослiдження здiйснено розробку концептуально нового торако-кранiального дистракцшно-фшсуючого (ТКДФ) апарату та технологи його використання.

Принциповою вщмшшстю розробленого апарату, зокрема вщ широко вiдомих апаралв типу Halo-Vest, е можливiсть вщновлення фiзiологiчного сшввщно-шення травмованих юсткових структур шийного вiддiлу хребта за допомогою спещального конструктивного елементу — реклинатора.

Запропонована технолопя лiкування полягае в наступному. Шсля попереднього обстеження i вста-новлення дiагнозу застосовуеться ТКДФ аппарат. В результат вщновлюеться нормальне спiввiдношення юсткових структур та здшснюеться надiйна iммо-бiлiзацiя хребта в цьому положенш. Тим самим, в найбiльш ранш строки досягаеться ефективна декомпресiя спинного мозку i запобiгаеться мож-лившть його вторинно1 травматизацil. Подальше

обстеження спрямовуться на вiзуалiзацiю структур хребта та спинного мозку i включае проведення МРТ (при можливосп), мiелографil чи КТ з ендолюм-бальним контрастуванням. При наявносл показань пацiенти оперуються в ТКДФ апараи, що виключае можливiсть вторинно1 травми спинного мозку при шдготовщ до операцil, iнтубацil, пiд час операцп та полегшуе саме оперативне втручання.

Результати. За наведеною технолопею хiрур-гiчного втручання iз застосуванням ТКДФ апарату прооперовано 10 постраждалих. Уа хворi — чоловши, середнiй вiк 32 роки. Дiагностика здiснювалася на основi клiнiчноl картини та даних допомiжних методiв дослщження, зокрема спондiлографil та висхiдноl мiелографil. В 3 випадках мали мшце компресiйнi переломи, в 4-х — вивихи та переломо-вивихи хребщв нижньошийного вiддiлу хребта. В 3 випадках дiагностовано переломи II-III типу зубу С2 iз трансдентальним вивихом С1 (2 — з перед-нiм вивихом i 1 — з задшм). Проводились операцil корпоротомп та корпородезу титановою сiтчастою трубкою (3 випадки), спондшодезу CAGE (4 випадки) та окциштоспондшодезу (З випадки).

В уых випадках дооперацiйне застосування ТКДФ апарату цшком задовiльно вщновлювало та стабiлiзовувало нормальне спiввiдношення юсткових структур шийного вщдшу хребта i значно спрощу-вало проведення хiрургiчного втручання, при цьому скорочуючи його, в середньому, на швгодини.

Висновки.

1. Використання запропонованого ТКДФ апарату дозволяе досягти надшно1 та фiзiологiчноl стабШза-цН при травмах шийного вщдшу хребта i запобiгти вторинному ушкодженню спинного мозку.

2. При наявноси показань, проведення хiрургiч-ного втручання у постраждалих з накладеним ТКДФ апаратом створюе найбшьш сприятливi умови для операцп та зменшуе ll тривал^ть.

3. Перший досвiд використання розробленого ТКДФ апарату свщчить про його ефектившсть та перспективнiсть подальшо1 розробки даного напрямку лшування травм шийного вщдшу хребта i спинного мозку.