CC BY
56
1. Л1СОВЕ ТА САДОВО-ПАРКОВЕ ГОСПОДАРСТВО
УДК 630* 228.5 Проф. I. Ф. Калуцький, д-р с-г. наук - Прикарпатський НУ м. Василя Стефаника; тж. Р.В. Осташук - ДП "1вано-Франк1вське
лЬсове господарство "
Л1СОВЕ ГОСПОДАРСТВО В УКРА1НСЬКИХ КАРПАТАХ: 1СТОРИЧНИЙ АСПЕКТ ТА ПЕРСПЕКТИВА СТАЛОГО РОЗВИТКУ
Люи Украшських Карпат ввдграють важливу захисну, саштарну, пдрокл1ма-тичну, рекреацшну та природоохоронну роль. Вони здатш нагромаджувати багато вуглецю, зменшуючи цим самим парниковий ефект, тому потребують перегляду та розроблення нових стратепчних пiдходiв щодо оргашзаци та ведення люового гос-подарства.
Лю - нацюнальне багатство кожноi держави. Вщ його стану значною м1рою залежить економжа краiни, еколопчна ситуащя, добробут сучасного та майбутшх поколшь. На люи Украiнських Карпат, як займають 7,4 % територи Украiни, припадае 20 % ii люового фонду.
Украшсью Карпати розташоваш в оптимальнш для люових формацш частит Середньоевропейсько1' широколистяно-люово1' зони. Вони характери-зуються невеликими абсолютними висотами, лапдним рельефом, багатими бу-роземними грунтами i найпродуктившшими в Сврот мшаними з ялищ, сме-реки й бука люами. Тут зосереджена майже половина видiв флори i бiльш нiж половина видiв фауни Украши. На цш територи випадае найбiльша в Укра1'ш кiлькiсть опадiв, якi не лише живлять численш притоки двох великих рiчок -Днiстра й Тиси, але й акумулюють величезну руйшвну силу. Лiсовий покрив виконуе тут надзвичайно важливу грунтозахисну й водорегyлiвнy роль.
Лiси Карпат мають важливе водоохоронне, гiдроклiматичне, протиеро-зiйне, саштарно-гтешчне та ресурсне значення. Унаслiдок понад п'ятисот-лiтньоi iсторii активного господарського освоення, люистють зменшилася майже вдвiчi (М.А. Голубець, 2002), значно знижена верхня межа люу (пере-важно в Закарпатп), на великих площах коршш змiшанi лiси замiненi монокультурами смереки, частими стали швази шюдниюв i грибнi епiфiтотii, всовали, всихання, поверхневi геодинамiчнi процеси. Упродовж останшх десяти-рiч сталися катастрофiчнi повенi. Тому особливо!" актуальност набувае аналiз екологiчних i соцiально-економiчних проблем, виявлення причин та оцшка не-бажаних змiн, якi вщбуваються в Украшських Карпатах.
Украiнськi Карпати протягом тривалого перiодy були подшеш мiж рiз-ними крашами, як по-хижацькому експлуатували лiсовi багатства краю. 1сто-рiя лiсового господарства в Карпатах починаеться ще в феодальний перюд i тiсно переплiтаеться з iсторiею землеробства, виникненням i розвитком фе-одальних форм власностi на землю. Люове господарство цього перюду мало примiтивний характер i зводилось головним чином до люокористування. Ль
совщновлення i лiсовирощування здiйснювали у виняткових випадках у дер-жавних лiсах та для створення парюв бiля палащв i помiщицьких маетюв [1].
У Х ст. значного поширення набула вогнева система землеробства, яка проюнувала до Х1Х ст. i призвела до знищення величезних площ лiсiв. За щею системою лiс на окремих дшянках спалювали, а збагачений попелом грунт використовували протягом 3-4 роюв пiд зерновi культури. Шсля чого цi площi перетворювалися в пасовища або знову заростали люом. Значно збшь-шилося вирубування лiсiв в XIII ст. у зв'язку з появою в Закарпаттi шмецьких переселенцiв, що було обумовлено розвитком товарного землеробства, з одного боку, i добуванням солi в с. Солотвино - з шшого (О.1. Шаблiй, 1966).
У ХП-ХШ ст. у Схiдному Закарпаттi деревина використовувалася для крiплення в соляних шахтах, виготовлення тари для сол^ а також плотiв, на яких сiль сплавляли вниз по р. Тись Значну кiлькiсть заготовлено! деревини як в Закарпатп, так i Прикарпаттi, використовували як паливо для виплавляння залiза i скла. Наприкшщ XVIII ст. розпочалося виробництво деревинного ву-гiлля, яке було необхщне для виплавляння залiза. У цей перюд розпочали роботу залiзнi гути в Кобилецькш Полянi, шзшше в Требушанах, ТурьРеметах. Уперше на Прикарпатп залiзна гута розпочала роботу в с. Старий М1зунь у 70-х роках XVIII ст., шзшше в Надвiрнiй i Сколе. Для виробництва деревинного вуплля використовували чимало деревини.
Багато деревини, особливо буково!, використовували для виробництва поташу, який йшов для виготовлення скла, мила, фарб та експортувався в iншi краши. У цей перюд було знищено тисячi гектарiв щнних букових лiсiв у регь онах розташування залiзних гут та гут з виробництва скла. Надмiрнi рубання люу в цей перiод (XVIII ст. i перша половина XIX ст. ) здшснювали переважно вздовж сплавних рiчок i дорiг. Тодi ж знищено значнi площi лiсiв у швденно-схiднiй частинi Закарпаття i Мармурешських горах, де навмисне вирубували лiси з метою збшьшення площ пасовищ. Власники вирубували лю спочатку в нижнiй частинi схилiв (в долинах), а потiм й у верхнш.
Таким чином, вже у феодальний перiод починае проявлятися нещадне, споживацьке ставлення до люу. Значнi, нерегульованi рубання з метою одер-жання деревини i збшьшення площ сшьськогосподарських угiдь призвели до скорочення плошд лiсiв, погiршили !х породний склад. Зазвичай, вирубуванню пiдлягали такi цiннi породи, як дуб i бук, а !х мюце займали менш цiннi й дру-горяднi листянi породи (береза, осика), як успiшно поновлювалися природ-ним шляхом. Надмiрна експлуатацiя лiсiв, а також вщсутшсть необхiдних ль сопоновлювальних заходiв, призвели до негативних наслщюв: з'явилися сотнi гектарiв пустирiв i малоцiнних насаджень [2].
У другш половинi XIX ст. карпатський лю сплавляли як на схщш, так i захiдноевропейськi ринки. Деревину вивозили в круглому i обтесаному вигля-дi, а також у виглядi пиломатерiалiв. Високоякiсну дубову деревину постачали у Францiю, де И використовували для виробництва меблiв, столярних виробiв i бочок. Тiльки для соляних шахт щорiчно заготовляли 100 тис. м дшово! деревини. Вирубування лiсiв особливо посилилося шсля будiвництва залiзничних колiй через велию лiсовi масиви.
Наприкiнцi XIX ст. хижацьке господарювання у карпатських люах зi застосуванням примусово-вибiркових i суцшьних рубань, що проводилися на
великих площах i крутих схилах, призвели до ослаблення деревосташв i по-ширення вiтровалiв. За даними багатьох вчених (А. Златник, 1934; М. Часко-ци, 1874; М. Шигет, 1897; С. ГенЫрук, 1971 та ш.), в перiод 1868-1869 рр. тшьки в Закарпаттi i Прикарпаттi було знищено впровалами майже 24 тис. га
* * 3 *
лшв, а це приблизно 8 млн м деревини. Внаслщок несвоечасного оброблення вггровально1 деревини розмножилося безлiч шюдниюв (короïдiв), що в нас-тупш роки спричинило всихання насаджень на значних люових площах.
До Х1Х ст. лiсоводи Карпат орiентувалися, переважно на природне вщ-новлення вирубаних лiсiв. Пiд час вирубувань для цього залишали 10-15 шт. насшневих дерев на 1 га. Але такий метод лiсовiдновлення вже не мш дати ба-жаних результат внаслiдок нещадного вирубування лiсiв на значних площах у попередш роки та знищення вiгровалами i всиханням великих площ лiсiв через розмноження шюдниюв. Тому вщновлення лiсiв наприкiнцi Х1Х ст., поряд з природним, розпочато штучне лiсовiдновлення, шляхом створення люових культур, спочатку у Закарпатп, а пiзнiше - i в Прикарпатп та Буковинi.
На початку ХХ ст. у Карпатах, разом з люозаго^вельною галуззю, яка вже юнувала здавна, утворилася ще низка лiсових галузей. Лiсове господар-ство видiлилося в окрему галузь (iз сiльського господарства), механiчне оброблення деревини (люопиляння) i хiмiчне перероблення (пiролiз деревини), меб-леве та Ырникове виробництва та шш! Власниками промислових люоперероб-них тдприемств ставали здебiльшого iноземнi капiталiсти (шмецью, авсгрiйськi, англiйськi та iншi). Лiсовi галузi працювали головним чином для задоволення потреб метрополш i краш Захiдноï Свропи [5].
У першш половинi ХХ ст. (перiод мiж свiтовими вiйнами) лiси нещадно знищували, скорочувалися площi, покритi люом. Унаслiдок подiлу, пiсля першоï свiтовоï вiйни, територiï Карпат мiж Чехословаюею (Закарпаття), Польщею (Захiдне Прикарпаття) i Румушею (Схiдне Прикарпаття), на кожнш з зазначених територiй розвиток здшснювався вiдокремлено. За даними С.А. Геншрука (1971), у Закарпаттi впродовж 1920-1930 рр. покрита люом пло-ща зменшилася з 612,3 тис. га до 574,5 тис. га, що св^ить про знищення лiсiв i перетворення люових угiдь у сшьськогосподарсью. Зменшилася частка дер-жавних лiсiв - з 55 % до 53,3 % та приватних - з 30,3 % до 14,2 %, водно- час зростала частка лiсiв, що належали акцюнерним компашям. За даними В. Белоуса (1962), за цей же перюд (1920-1930 рр.) загальний об'ем заготаель люу
3 3
зрiс з 649,8 тис. м до 1508,3 тис. м i 40 % заготовлено!' деревини, переважно дшову, поставляли на експорт.
Таке значне знищення лiсiв вщбувалося в цей перюд i на Прикарпатп. Тривав свщомий процес перетворення люових угiдь у сшьськогосподарсью. Частка державних лiсiв становила 40 %. Велика площа лiсiв належала рiзним фiрмам, якi займалися переважно лiсопилянням. У тодашньому Станюлавсько-му воеводствi працювало 99 великих i середшх, а також 305 дрiбних деревооб-робних пiдприемств, що займалися первинним переробленням лiсу, продукщя яких йшла на експорт. Професор С.А. ГенЫрук (1971), аналiзуючи використан-ня ресурсiв заготовленоï деревини на Закарпатп i Прикарпаггi у цей перюд, дшшов до висновку, що вони були сировинною базою европейських краш.
На Буковинi площа лiсiв у цей час становила 199 тис. га, 16 % iз них належали держав^ 29 % - приватним особам i 55 % - цер^ й шшим власни-
кам. Деревина, що заготовлювалася в лiсах Буковини, в цей перюд йшла пере-важно на експорт i тшьки незначну частину 11 переробляли дрiбнi деревопере-робнi шдприемства, яких в 1930 р. налiчувалося 1462 [5].
Хоча першi спроби лiсовiдновлення, шляхом поЫву та створенням ль сових культур, у Карпатах були ще в Х1Х ст., лiсокультурна справа тут розви-валася повiльно, через вщсутнють мехашзаци робiт. Тiльки у 30-х роках мину-лого столггтя обсяги люовщновних робiт зросли, але вiдновлювали лiси пере-важно ялиною, навiть на лiсосiках, де було зрубано буковi та ялицевi люи, що призвело до створення на значних площах, нестiйких до хвороб i вiтрiв монокультур ялини. Тодi ж розпочато проведення i догляд за молодими насаджен-нями i лiсовими культурами. Освiтлень в ялинових насадженнях не проводили, прочищення здiйснювали у вiцi 11-20 роюв для регулювання складу наса-джень. Прорiдження виконували з перюдом повторюваностi 10-15 рокiв, для кращого провiтрювання насаджень, завдяки чому 1х менше пошкоджували грибковi захворювання.
Аналiзуючи розвиток люово1 справи у Карпатах, вщ феодального i ка-шталютичного перiоду до друго! свггово1 вшни, професор С.А. Генсiрук ро-бить висновок, що люове господарство розвивалося набагато повiльнiше, нiж лiсова промисловють. 1нтенсивне вирубування лiсiв та недостатне 1х вщнов-лення призвели до тяжких наслщюв. На територи Карпат появилися десятки тисяч гектарiв незалюнених площ та розладнаних малоцiнних насаджень. На територи нишшшх захiдних областей Украши з 1923 по 1938 рр. люова площа скоротилася на 60 тис. га. Знищення лiсiв Карпат продовжувалося i пiд час т-мецько! окупаци ще1 територи в перюд друго! свггово1 вшни [6].
Антропогенна трансформащя бюгеоценотичного покриву Украшських Карпат у Х1Х i на початку ХХ ст. призвела до змши структури та зниження бь олопчно1 стiйкостi люових екосистем. Первиннi лiсовi фiтоценози, яю ефек-тивно виконували водорегулювальнi та грунтозахисш функци, майже не збе-реглися. Цим частково можна пояснити посилення ерози грунпв, появу селiв, зсувiв, обвалiв, снiгових лавин, повеней. Швидю темпи рiзноманiтних деграда-цшних сукцесiй бiоценотичного покриву антропогенного характеру, передушм змiна корiнних фiтоценозiв на штучш, розладнання деревостанiв, !х неращ-ональна експлуатацiя призвели до збшьшення поверхневого стоку та активiза-ци ерозiйних процесiв (Гамор, 1999).
У повоенш роки (1944-1958 рр.) люам Карпат було завдано значно1 шкоди. Фактичне вирубування лiсу вдвiчi-тричi перевищувало науково обгрун-тованi нормативи. За даними А.Г. Солдатова (1960), для головного користуван-
3 * 3 *
ня було вщпущено понад 84 млн м деревини i ще 8 млн м дшово1 деревини, за цей же час, одержано вщ рубань доглядових за насадженнями у люах Карпат. Таким чином, люи Карпат за цей перюд дали понад 92 млн м3 високояюсно1 деревини для задоволення рiзноманiтних потреб народного господарства.
1нтенсивна експлуатащя лiсiв призвела до виснаження люосировинного потенцiалу Карпат, зниження водоохоронно-захисно1 ролi гiрських лiсiв. Запаси стиглих i перестiйних насаджень за цей перюд зменшилися на 48 % [3]. 1з загально1 юлькост щорiчно заготовлювано1 в люах Карпат деревини в мало-люш областi Украши та Росiю вивозили 51,2 % (у середньому за п'ять роюв),
решту використовували на мiсцi. У цей перюд швидкими темпами в регiонi Карпат розвиваеться перероблення та оброблення деревини, набувае розвитку меблева промисловiсть, виробництво паперу та лiсохiмiчна промисловiсть. На базi лiсового фонду Карпат функцюнувало чимало пiдприемств.
Табл. Ктьтсть мдприемств, як працювали на базi л^ового фонду
Карпат у 1959 р. (А.Г. Солдатов, 1960)
Област1 Всього шдприемств Зокрема
лшгоспи лшозаготь вельт деревооб-робт паперов1 л1сох1м1ч-т
Закарпатська 355 16 49 286 1 3
Статславська 364 9 113 239 1 2
Чертвецька 190 7 33 150 - -
Льв1вська (прськ райони) 325 6 57 258 2 2
Разом 1234 38 252 933 4 7
Як видно з табл., найбшьше дiяло люозаготаельних i деревообробних шдприемств, основну масу iз них становили дрiбнi, малопотужш [4]. Люозаго-тiвельнi шдприемства забирали з лiсосiк здебiльшого дшову деревину i мало переймалися тим, в якому сташ залишаються люосши. На лiсосiках залишали-ся тонкомiрна деревина, вершини, гiлки i сучки, яю захаращували дiлянки i становили небезпеку для люу в пожежному аспект^ За даними С. А. ГенЫрука (1964), до 1955 р. на кожнш лiсосiцi залишалося бiльше 10-15 % заготовлено! деревини (без вiдходiв).
Перероблення деревини на багатьох дрiбних, малопотужних деревообробних пiдприемств призводила до нерацюнального використання сировини та засмiчення вiдходами довкiлля.
Щодо люовщновлення, то в першi повоеннi роки люокультурш роботи виконували в незначних обсягах, плошд вирубок значно перевищували площi створюваних лiсових культур, а природне вщновлення не завжди давало пози-тивнi результати. До 1955 р. у державних люах Закарпатсько!, 1вано-Фран-кiвсько! i Чернiвецько! областей нагромадилося 89,4 тис. га невщновлених вирубок лiсiв [5]. Крiм цього, за перiод 1957-1960 рр. понад 500 тис. га лiсiв було пошкоджено вiтровалами i буреломами [7]. Все це знижувало захисш власти-востi гiрських лiсiв.
Ситуащя, що склалася наприкiнцi п'ятдесятих роюв у лiсовому госпо-дарствi Карпат, коли одш пiдприемства займалися люовщновленням i люови-рошуванням, а iншi вирубуванням лiсу, "збиранням врожаю", стримувало здiйснення заходiв з вiдновлення i рацiонального використання лiсових ресур-Ыв. Стало очевидним, що найбiльший взаемозв'язок мiж процесами вщновлен-ня, люовирошування i рубання лiсу може бути досягнуто лише в тому раз^ коли господарюючi органiзацi!, яю здiйснюють цi процеси, об,еднанi в один гос-подарський органiзм, який би виконував функци вiдтворення i використання лiсових ресурсiв. На цш основi наприкiнцi 50-х рокiв було об'еднано тд-приемства лiсового господарства i лiсозаготiвельно! промисловостi. З метою покращення ведення лiсового господарства i лiсозаготiвель, швидкого вщнов-лення люових ресурсiв i посилення водоохоронно-захисно! ролi лiсiв, шдви-
щення продуктивност i бюлопчно1 стiйкостi насаджень люове господарство було об'еднано з люовою промисловiстю i було органiзовано люокомбшати в Закарпатськiй, Iвано-Франкiвськiй i Чершвецькш областях i лiсгоспзаги у Львiвськiй областi. Майже вся та велика юльюсть рiзних шдприемств (табл.) була об'еднана в 40 комплексних люових господарств - 34 люокомбшати i 6 люгоспзапв.
Виробнича дiяльнiсть люокомбшату охоплюе весь комплекс робiт - вщ вирощування лiсу до заготовлення i глибокого перероблення деревини. У функци люокомбшату входила також охорона люу, використання не деревно! про-дукци лiсу, а також тдсобне господарство. Комплексне лiсове шдприемство, маючи власний автопарк i потужну ремонтну базу, мало змогу ремонтувати i будувати лiсовi дороги, шдтримувати в справному станi обладнання.
Метою запропоновано! економiчноï iнтеграцiï лiсового господарства, ль сово1 i деревообробноï промисловост е створення сприятливих умов для ращ-онального ведення лiсового господарства, вщновлення i комплексне використання люових ресуршв, пiдвищення продуктивности i бiологiчноï стiйкостi насаджень, а також покращення водоохоронних, водорегулювальних, грунтозахис-них, клiматоутворювальних, санiтарно-гiгiенiчних та ш. корисних функцiй лiсу.
Важливою особливiстю ведення лiсового господарства, що випливала iз стану одержаних вiд попередшх господарiв лiсiв i зростаючих потреб ïx ра-цiонального використання, стала необхщнють iнтенсифiкацiï люокористуван-ня при забезпеченш науково обгрунтованого вiдновлення високопродуктив-них, технiчно цiнних, корiнних деревосташв, пiдвищення стiйкостi лiсiв до несприятливих умов i покращення ïx регулятивноï ролi в екосистемах.
Iнтеграцiя справила позитивний вплив на вс ланки люопромислового комплексу. Цей позитивний вплив проявився, передушм у покращеннi люогос-подарських заxодiв i нормалiзацiï люокористування. За даними С.А. Генсiрука (1971), обсяг рубань головного користування зменшився з 6 млн м3 у 1959 р.
3 * * * *
до 1,8 млн м у 1968 р. до розраxунковоï люосжи. Замють суцшьних рубань широкого поширення набули поступовi i вибiрковi рубання. Значно покращи-лась яюсть лiсокультурниx робiт. З 1961 р. створюються переважно змiшанi ль совi культури вiдповiдно до тишв лiсу. Багато уваги придiлялося реконструк-цiï насаджень. За першi десять роюв роботи комплексних шдприемств (19591970) було лiквiдовано розрив мiж площами вирубування i садiнням люу, ре-конструйовано i переведено в цшт насадження понад 20 тис. га малоцшних молодих лiсiв.
Тюний зв'язок лiсового господарства з галузями промисловостi, що пе-реробляють деревину, зумовив перероблення тонкомiрноï деревини вщ догля-дових рубань у молодняках, люошчних вiдxодiв та вiдxодiв вщ первинного перероблення, що дало велику економш дiловоï деревини, пиловно!" сировини та iн. Позитивним у ведент комплексного лiсового господарства е виконання значних робгт з обстеження i картування люових грунпв i тишв люу. Це послужило основою для розроблення заxодiв iз ведення люового господарства на науковш основi [1]
Створення на базi розрiзнениx пiдприемств лiсового господарства, ль созаготiвельниx, дрiбниx деревопереробних та меблевих - потужних люоком-
бiнатiв з закршленням за ними сировинно1' бази дозволили залучити до ïx роз-витку значнi iнвестицiï. Результатами пращ багатогалузевого пiдприемства на-самперед скористалася лiсогосподарська галузь. Крiм будiвництва дорш у ль сах, цей перюд (1960-1995 рр.) характеризуеться створенням надiйноï на гене-тико-селекцiйнiй основi лiсонасiнневоï бази, створенням базових розсадникiв у карпатських областях, запровадженням меxанiзацiï на доглядових рубаннях i канатних установок на головних рубаннях тощо. Щорiчно вiд прибутку, одер-жаного люокомбшатами вiд переробних галузей (меблеве, плитне, лiсоxiмiч-не), видiляли значнi суми кош^в на потреби лiсового господарства.
У люокомбшат було створено умови для комплексного використання не тшьки заготовленоï на пiдприемствi лiсосировини (хвойна лапка, дрова, технолопчна сировина, вдаоди лiсозаготiвель, будiвельний лiс, пиловник та ш.), а й великоï кшькосп закупленоï деревини iз за меж регюну Карпат. Люо-комбiнати завозили щорiчно понад один млн м3 теxнологiчноï та фанерноï си-ровини, яку переробляли на готову продукщю.
В окремих люокомбшатах частка власних кош^в у фiнансуваннi люо-вого господарства становила 80 % i бшьше. Звичайно це не могло не позначи-тися на рiвнi ведення лiсового господарства. Значну роботу виконали люоком-бiнати зi створення природо-заповщних об,ектiв у лiсаx регюну. На свгтовому конгресi, який вщбувся на початку дев'яностих рокiв в Туреччиш, рiвень ведення люового господарства у тодiшньому об,еднаннi "Прикарпатлю" названо серед кращих у свт.
Не виправдали сподiвання реформування люового господарства, здшснеш за iнiцiативою обласних рад (1вано-Франювсько]_', Закарпатськоï та Чершвецько]-') у 1992 i 1995 рр. У 1992 р. Указом Президента Украши було створено обласш управлшня люового господарства, як були надшет тiльки контрольними функцiями без тдпорядкування лiсогосподарськиx шд-приемств. Утворення цих управлшь було непродуманим i вони виявилися неп-рацездатними. У 1995 р. також Указом Президента Украши люове господарство як галузь вщдшене вщ комплексних пiдприемств i передано обласним уп-равлiнням люового господарства, М!шстерства лiсового господарства Украши.
Переведення новостворених лiсгоспiв на бюджетне фiнансування, яко-го постiйно було обмаль, а вiд акцiонерниx товариств люгоспи практично не одержали основних засобiв при розподiлi майна, призвело до обмеженого ви-конання основних люогосподарських робiт, знизився рiвень оплати пращ, по-чався вiдтiк квалiфiкованоï робочоï сили. Виxiд iз ситуацп, що склалася, був один - повертатися до перевiреного методу роботи в комплекс. Реалiзувати деревину вщ доглядових рубань, впроваджувати на окремих шдприемствах первинне перероблення деревини, вщправляти деревину в круглому виглядi на експорт та шше. В останне десятирiччя ХХ ст. ускладнилася ситуащя з охоро-ною лiсiв. Складна соцiально-економiчна ситуацiя у краïнi призвела до безро-бiття в прських населених пунктах, збiльшилися самовiльнi рубання люу, стали частшими самозахоплення земель люового фонду мюцевим населенням.
За останш десятирiччя працiвники люового господарства докладають зусиль, щоб виправити помилки минулого та забезпечити еколопчно збалан-соване господарювання шляхом люовирощування i лiсокористування. Уже з
1971 р. лicoзaгoтiвлi в Kaрпaтax здiйcнюють у мeжax рoзрaxункoвoï лicociки, а з 1991 р. ïx oбcяг знизивcя дo 60-70 % нaукoвo oбгрунтoвaнoï нoрми, зaтвeр-джeнoï на дeржaвнoму р1вн1.
Щo cтocуeтьcя мacштaбiв Morn, л1Ыв, oxoплeниx cуцiльними рубання-ми гoлoвнoгo кoриcтувaння i плoщ вiдтвoрeння л1Ыв, тo за 1990-1999 рр. у дeр-жaвниx лicax Карпат^^го рeгioну cуцiльнo зрубaнo ïx на 66,3 тиc. га, а вiдтвoрeння прoвeдeнo на плoщi 75,1 тиа га. Дocягнутe cпiввiднoшeння виру-бування i вiднoвлeння лю1в у Карпат^гаму рeгioнi цiлкoвитo вiдпoвiдae вимo-гам cтaлoгo рoзвитку тeритoрiï Украш^кж Карпат. Прoтe змeншeння плoщ лшв у минулoму, ïx нeвiдпoвiднe тeритoрiaльнe рoзмiщeння, пoгiршeння якю-нoгo c^a^ icтoтнo пoзнaчилocя на cтaнi рocлиннoгo пoкриву та eкoлoгiчнiй cитуaцiï.
На пeрeкoнaння нaукoвцiв (Гoлубeць, Царик, 1982; Малишв^кий, Ца-рик,1996; Б1гун, 1999; Фурдичга, 2002 та ш.), ocнoвними причинами, як1 приз-вeли дo cучacнoгo нeзaдoвiльнoгo cтaну л1Ыв у Kaрпaтax, e змiнa пoрoднoгo c^a^, за якoï нe врaxoвувaлиcя лicoрocлиннi умoви прирoдниx eкoтипiв лicу (гаранта дeрeвocтaнiв); нaдмiрнi рубання в минулoму; знижeння вeрxньoï мe-ж1 люу на 150-200 м; тexнoгeнний вплив на л^в! eкocиcтeми, щo призвeлo дo знижeння cтiйкocтi лaндшaфтнoï eкocиcтeми Карпат зaгaлoм (Гoлубeць, 2000). ^му ocoбливoï aктуaльнocтi набувае анал1з eкoлoгiчниx i coцiaльнo-eкoнoмiч-ниx прoблeм, виявлeння причин та oцiнкa нeбaжaниx змш, як1 вiдбувaютьcя в Укрaïнcькиx Kaрпaтax.
Такий анал1з актуальний щe й тому, шр "Paмкoвoю кoнвeнцieю ^o oxoрoну та cтaлий рoзвитoк Карпат", шдпдоанням якoï Укрaïнa зaдeклaрувaлa дoтримaння eврoпeйcькиx пiдxoдiв в управл1нн1 тeритoрiями, пeрeдбaчeнo здiйcнити найближчим чacoм пeрexiд на принципи eкoлoгiчнo збaлaнcoвaнoгo управлшня лicaми та здiйcнити oптимiзaцiю лicoкoриcтувaння на зacaдax ета-лoгo вeдeння лicoвoгo гocпoдaрcтвa. При цьoму, варто зазначити, шo такий те-рexiд нeмoжливий бeз пocтiйнoгo нaукoвoгo cупрoвoду вcьoгo кoмплeкcу як лicoгocпoдaрcькиx рoбiт, так i рiзниx фoрм шриетування лicoвими рecурcaми, зoкрeмa й рeкрeaцiйними.
Bрaxoвуючи cпeцифiку гiрcькиx лю1в, а ташж актив1зац1ю прирoдниx, пeрeдуdм зcувниx, ceлeвиx прoцeciв i кaтacтрoфiчниx пoвeнeй в Укрaïнcькиx Kaрпaтax прoтягoм ocтaннix дecятилiть, назр1ла пoтрeбa в удocкoнaлeнi зага-нoдaвcтвa, зoкрeмa, якe cтocуeтьcя гiрcькиx лю1в, якe б пeрeдбaчaлo збiльшeн-ня лicиcтocтi Карпат на 10-15 %, oптимiзaцiю вiкoвoï та пoрoднoï cтруктури л1-Ыв на вoдoзбoрax, cтвoрeння oптимaльнoï мeрeжi дoрiг, впрoвaджeння ^^o-дooшaдливиx тexнoлoгiй, удocкoнaлeння нoрмaтивнoï бази вeдeння лicoвoгo гocпoдaрcтвa на принципax збaлaнcoвaнoгo рoзвитку [7].
Анал1зуючи cпiввiднoшeння прирocту i загот1вл1 дeрeвини на oдин гектар в Карпат^шму рeгioнi пoрiвнянo з такими eврoпeйcькими крaïнaми як Н1-мeччинa, Угoршинa, Aвcтрiя та шш1 виявляeмo, шo в циx ^arnax ви^р^та^ ня рiчнoгo прирocту дeрeвини мaйжe в два рази виш^. Отжe, приxoдимo дo виcнoвку, ш^ нaдтo пoмiрнi р1вн1 зaгoтiвлi i тав^^в^на клacифiкaцiя лicoвиx тeритoрiй ^гатив^ впливають на якicть вeдeння лicoвoгo гocпoдaрcтвa i призвoдять дo втрати цiннoгo cтiйкoгo прoдукту.
Назрiла потреба, для запоб^ання подальшим втратам, переглянути кла-сифiкацiю типiв лiсiв i цшей ведення лiсового господарства з обмеженим люо-користуванням з метою визначення на перспективу потенцшно1' стало1' заготь вель. Необxiдно запровадити свщоцтво початку сталого ведення лiсового господарства, що ставатиме дедалi важлившою умовою забезпечення доступу до експортних ринюв бiльш високоякiсниx товарiв. Перегляд техшчних нормати-вiв рубання люу i планування ведення лiсового господарства можна здшснити у контекстi розроблення нацюнального стандарту сталого ведення люового господарства. Такий перегляд мае базуватися на об'ективнш ощнщ економiч-но1', екологiчноï та соцiальноï цiнностi лiсiв i використовувати досвiд iншиx европейських краш.
Фiнансування рубань догляду за люом в оптимальних обсягах забезпе-чить в майбутньому якiсть деревини i стшкють забезпечення деревиною. Не-достатнi доглядовi рубання, особливо в останш 15 роюв, ведуть до того, що в деревостанах збшьшуеться юльюсть пошкоджених дерев, бiльш сприятливих до хвороб i пагубних явищ, таких як впри i пожеж1. Якщо ситуащю не змши-ти, то недостатш iнвестицiï у доглядовi рубання впливатимуть на продуктив-шсть лiсiв i сталiсть майбутнix поставок бшьш якiсниx лiсоматерiалiв.
Вiдповiдно до Кютського протоколу, створення потенцiйно нових лiсiв на непродуктивних сiльськогосподарськиx упддях, покинутiй орнiй землi, та тш, що в пiдпорядкуваннi сiльськиx рад i площах, очищених вiд непродуктивного природного люового покриву, можуть бути мюцем вкладання iнвестицiй у люовщновлення. Такi лiсонасадження можуть збшьшити масштаб i пiдвищити продуктивнiсть люового господарства регюну, залучивши водночас значне мiж-народне фiнансування з ринку торгiвлi квотами на викиди парникових газiв.
Стала заготiвля побiчноï продукцн лiсiв регiону, ïï перероблення i збут можуть бути одним з додаткових шляxiв отримання економiчноï вщдачь По-лiпшення збуту грибiв, горixiв, ягiд, меду, м'яса дичини та ш. продуктiв буде сприяти виробництву еколопчно чистих харчових продуктiв.
Карпатський регюн мае великий потенцiал щодо задоволення певно1' частки зростаючого ринку люового туризму. Доступнють для вiдвiдувачiв, як1сть умов, цiннi рекреацiйнi ресурси (джерела мшеральних вод, лiкувальнi гряз^ сприятливi клiматичнi умови), потенцiал надання послуг з еко-туризму, таких як походи, вщпочинок у кемтнгах, велотуризм, кшний туризм, подоро-жi iсторичними мiсцями та iншi дадуть змогу багатьом бажаючим скористати-ся вигодами вщ лiсового вiдпочинку. Разом з тим, розвиток люового туризму в регюш - це i додатковi надходження у мiсцевий бюджет та додатковi робочi мiсця для мюцевого населення.
У лiсаx регiону е значш запаси дров'яно1' деревини, яку використовують у незначних обсягах. Використання енергн деревного палива дасть змогу зменшити залежшсть вiд видiв викопного палива i замшити ïx мюцевим, неш-кiдливим з точки зору вуглецевих викидiв та сталим альтернативним джере-лом. У мiру розвитку сталоï лiсозаготiвлi та меxанiзмiв гарантування довготер-мiнового постачання лiсовиx ресурЫв, враховуючи дрiбну деревину, iнвестицiï у системи, яю працюють на деревному палив^ можуть бути економiчно конку-рентними i прийнятими для одержання шдтримки за схемами "зелених" швес-тицiй чи проектами спiльного впровадження у рамках Кютського протоколу.
Висновок. Люи сьогоднi розглядають не лише як джерело деревини та люово! продукцй, як це було в попереднi столiття, але й як найвагомший сере-довищеутворювальний, захисний та природоохоронний чинник, найменш антропогенно змшений природний комплекс, що робить великий внесок у збере-ження еколопчно! стабiльностi та бiорiзноманiття кра1ни. Вони здатш нагро-маджувати багато вуглецю, зменшуючи цим самим парниковий ефект, тому потребують перегляду та розроблення нових стратепчних пiдходiв щодо орга-тзаци та ведення лiсового господарства. Прюритетами при цьому мають бути: збшьшення лiсистостi територи до науково обгрунтованого оптимального рiв-ня; шдвищення продуктивностi, полiпшення якiсного складу люових наса-джень; нарощування природоохоронного потенщалу лiсiв та збереження 1х бь ологiчного рiзноманiття; пiдвищення стiйкостi люових екосистем до впливу негативних чинниюв середовища, змiн клiмату; розширення застосування ме-тодiв рацiонального використання люових ресурсiв.
Як видно з наведеного вище, визначальною ланкою рацiонального люо-користування i сталого розвитку люового господарства Укра1нських Карпат е еколопзащя люогосподарсько! дiяльностi.
Л1тература
1. Генсирук С.А. Комплексное лесное хозяйство в горных условиях / Степан Антонович Генсирук. - М. : Изд-во "Лесн. пром-сть". - 1971. - 284 с.
2. Генарук С.А. Люи Украши / Степан Антонович Генарук. - К. : Вид-во "Наук. думка", 1992. - 408 с.
3. Генс1рук С.А. 1стор1я лшвництва в Укра!ш / С.А. Генарук, О.1. Фурдичко, В.С. Бод-нар. - Льв1в : Вид-во "Сит", 1995. - 424 с.
4. Значення лю1в Карпат в економщ народного господарства Украши : зб. статей / наук. ред. Логшов Б.Й., Солдатов А.Г. та шш. - К. : Вид-во "Юнюр", 1960. - С. 9-22.
5. Лесной комплекс в Карпатах / В.Ф. Верес, С.К. Горошко, Э.Я. Оксанич и др. - М. : Изд-во "Лесн. пром-сть", 1983. - 232 с.
6. Стан i перспективи сталого розвитку люового господарства i люово! науки // Науков1 основи ведення сталого люового господарства : матер. М1жнар. наук.-практ. конф., 28 жовт. 2005 р. / 1н-т прського лю1вництва 1м. П.С. Пастернака. - 1вано-Франювськ, 2006. - 161 с.
7. Фурдичко О.1. Карпатсью люи: проблеми еколопчно! безпеки i сталого розвитку / Орест Фурдичко. - Льв1в : Вид-во "Б1бльос", 2002. - 192 с.
Калуцкий И.Ф., Осташук Р.В. Лесное хозяйство в Украинских Карпатах: исторический аспект и перспектива устойчивого развития
Леса Украинских Карпат играют важную защитную, санитарную, гидроклиматическую, рекреационную и природоохранную роль. Они способны накапливать много углерода, снижая парниковый эффект, потому существует необходимость в пересмотре и разработке новых стратегических подходов относительно организации и ведения лесного хозяйства.
Kalutsky I.F., Ostashuck R. V. Forest household in the Ukrainian Carpathian mountains: historical aspect and prospects of permanent development
Forests of the Ukrainian Carpathian mountains play a great role in water, ground protection, sanitary-hygienic, hydro-climate, recreation and recources. As a result of five-hundred historical active household learning, forests have halved. The rock stock of forests and its aged structure have changed. It had a great influence on its execution above mentioned functions. Only ecology and permanent development of forest household will secure the forests' execution of various nature functions.
