CC BY
26
• введения еколопчного маркування продукцп, що дае змогу споживачам "голосу-
вати сво! гаманцем";
• запровадження нацiонального та мiжнародного механiзмiв торгiвлi квотами на
викиди.
На думку економктав-еколопв, саме таке цшеспрямоване застосування ринкових сил, а не сил директивного (тобто державного) регулювання, може ви-явитися одним з найбшьш ефективних шлянв переходу людства до сталого роз-витку.
Таким чином, адаптация до укра!нсько! специфiки еколого-економiчного вчення й принцип сталого розвитку та вироблення на цш основi адекватно!' стратеги кра!ни в XXI столiттi дасть надiйнi дороговкази у майбутне Практичне ж впровадження ще! стратеги дозволить об'еднати наявш суспiльствi й державi ре-сурси для подолання кнуючо! системно!' кризи та надасть процесу реформ в Укра-íнi i модернiзацií 11 економiки осмисленого i перспективного характеру.
Зрештою, саме перехвд до стратеги сталого розвитку дозволив би Укра!ш вписатися у сучасний цивiлiзацiйний процес та визначив би 11 мiсце у майбутньо-му свiтi у когортi його провiдних нацш.
Лiтература
1. Donella H. Meadows et at. The Limits to Growth. -New York: Universe Books, 1972.
2. Donella H. Meadows et al. Beyond the Limits. - White River Junction: Chelsea Green Publ., 1992. World Business Council for Sustainable Development. Exploring Sustainable Development. WBCSD Global Scenarios 2000-2050.
3. Програма дш "Порядок денний на ХХ1 столггтя". - Кшв: 1нститут сталого розвитку, 1н-телсфера, 2001.
4. World Economic Forum. Environmental Sustainabilitylndex.- Davos, Switzerland: 2001.
5. Lester R. Brown et al. Stale of the World 2001. - New York: W.W. Norton & Company,
2001.
6. U.S. Department of Energy. International Energy Outlook 2000. - Washington, DC: 2000.
7. Центр антикризових дослщжень. Шдсумки 2000 року: до виходу з кризи ще далеко. У 36ipuj "Громадська експертиза виконання дкльносп Кабшету М]шстр]в Украши "Реформи заради добробуту" в 2000 рощ." - Кив: - 2001.
8. Lester R. Brown. Eco-Economy Building an Economy/or the Earth. - New York: W.W. Norton and Company, 2001.
УДК630*(477)+630*(091) Проф. С.А. Генарук, д.с.-г.н. - УкрДЛТУ
ОПТИМ1ЗАЦ1Я Л1СИСТОСТ1 - ЗАПОРУКА ПРИЗУПИНЕННЯ ЕКОЛОГ1ЧНИХ КАТАКЛ1ЗМ1В
Для вщвернення глобально! екологiчноi катастрофи потрiбно в усiх кра!нах свiту систематично збшьшувати площу лiсiв (до 2020 року посадити 35 млн. га люу), значно зме-ншити обсяги лiсокористування i заборонити вирубування тропiчних лiсiв; збiльшувати комплекснi заходи боротьби з комахами, шкiдниками i фiтозахворюваннями та забруд-ненням повггря великими дозами полютант]в. Дбайливе ставлення до зелених скарб]в планети, розумне !х використання та вiдновлення - головна вимога сучасного природоко-ристування i лiсiвництва зокрема.
Науковий вкник, 2002, вип. 12.1_
Prof., Dr. Stepan Gensiruk - USUFWT
Forest cover optimization - the guarantee of global ecological catastrophe
prediction
For global ecological catastrophe prediction it is necessary to increase in all countries of the world the forest area (by the year 2020 35 mill. ha of forest), considerably reduce; increase complex measures towards with, air pollution. Care about green of the Planet, clever it utilization and renewal - main request of present natural resource usage and forestry in particular.
Понад сто ротв тому ввдомий французький вчений Камшле Фламмарюн, вивчаючи наслщки антропогенного впливу на природу, застертав, що людство крокуе до глобально!' катастрофи [1]. У наш час з'явилось значно бшьше шдстав для занепокоення станом природи. На сучасному етат розвитку сустльства нега-тивш змiни у природд виявляються у катастрофiчнiй еродованосп грунтав, змен-шеннi лiсистостi планети, виснаженнi i значному забрудненнi природних ресур-сiв, а також зменшенш бiологiчного рiзноманiття, порушеннi вуглецевого балансу, руйнуванш озонового горизонту, поте^нш клiмату, забрудненнi середовища важкими металами.
Результати наукових багаторiчних дослiджень екологiв засвiдчили, що впродовж останнiх столiть близько 30 % видш органiзмiв на Зе)№ вже знищенi, пiд безпосередньою загрозою зникнення опинилися 18226 видав живих органiзмiв.
Найбiльшу стурбованiсть свггово! науково! громадськостi викликае дегра-дащя навколишнього природного середовища та зниження бiорiзноманiтностi планети. У складних еколопчних умовах кожний вид, генотип, будь-який орга-нiзм набувае особливо!' ваги. Охорона природного рiзноманiття стае актуальною проблемою планетарного ршня. Тому у 1992 рощ на конференщ! ООН зi сталого розвитку, проведешй в Рiо-де-Жанейро, було прийнято Конвенщю про бiорiзно-манiIтя, яке е основою еволющ! та функцiонування систем бюсфери, гарантiею сталого забезпечення потреб населения Земл1
В Украíнi також розроблено проект еколопчно! мережi. У 1999 рощ схва-лено концепщю збiльшения площ природних ландшафтов до р1вня, достатнього для збереження !х рiзноманiття, близького до природного стану. Автор цих рядк1в ще у 1982 р. розробив i опублiкував рекомендацií для формування екологiчноí си-стеми охоронних об'ектав Укра'ни, де обгрунтовано необхiднiсть створення тери-торiально едино! екологiчноí системи, яка б забезпечувала збереження природних екосистем, видiв рослинного i тваринного свиу та !х популяцiй. Нащональна еко-логiчна мережа Укра!ни повинна стати складовою частиною всеевропейсько! еко-логiчноí мережi та виконувати провiднi функцií щодо збереження бiологiчного рь зноманiття.
Першочерговим завданням науковцiв-екологiв е обгрунтування екологiчноí стратегií збереження балансу бюсфери як глобально! системи. Вагомими у цьому планi е науковi концепцi! видатного укра!нського вченого Володимира Вернадсь-кого щодо екологiзацi! продуктивних сил i виробничого процесу та розвитку свь домостi сусп1льства, гармошзащ! його зв'язкiв iз бiосферою як планетарною еко-системою.
Дуже важливою е оптишзащя лiсистостi та природокористування як осно-ви збереження та примноження лiсiв. Це сприяло б ращональному використанню земель, зменшенню ерозiйних процеав, забезпеченню належно! чистоти повiтря-
ного i водного басейшв, шдтриманню здорових умов життя людини. Вiдповiднi положения були обфунтоваш на згаданiй вище конференцп в Рю-де-Жанейро, яка визнала, що охорона лiсiв планети е одшею з найважливiших сучасних проблем, ц вирiшення забезпечило б вiдвернення глобально! екологiчноí катастрофи.
Лiс - це самоввдновлювана i саморегулююча система, здатна разом з iнши-ми типами рослинного вкриття забезпечувати еколопчну рiвновагу у бiосферi. Як основний компонент бюсфери лiс мае неощненне водоохоронне, водорегулююче значення. Вiн е важливим джерелом кисню. Тому охорона, ращональне викорис-тання i примноження лкових багатств е сьогоднi життевою необхвднктю для людства. Однак нормальному функщонуванню лiсу перешкоджають надмiрнi об-сяги його вирубування, пошкодження шкiдниками, хворобами i пожежами, поми-лки у веденш лiсового господарства. У зв'язку з цим зменшуеться бiологiчна стш-кiсть лiсiв, 1хня продуктивнiсть, скорочуються лiсовi площi планети. Щороку пло-ща лiсiв на Землi зменшуеться на 11 млн. га.
За даними ООН, загальна площа лiсiв свiту становить 4,1 млрд. га, з них покрито лiсовою рослиннктю 3,8 млрд. га. Решта 0,3 млрд. - це так зваш лiсовi землi, на яких лк був вирубаний вiдносно недавно. Лкисткть поверхнi суходолу становить 28 %.
Загальний обсяг лiсозаготiвель на планета сягае 4,5 млрд. м3 на рш, а це означае, що за одну хвилину знищуеться 20 га лiсiв. Цей процес призводить до де-градацií фунту, темпи яко! ще вищi - 40 га/хв. Фiтомаса, яку створюють лки планети, становить 60 % вщ загально! фiтомаси, що виробляеться усiма екосистемами Землц ще донедавна тротчш лiси продукували 56 % фиомаси. Щорiчна вирубка тропiчних лiсiв сягае 11 млн. га, i залiсения - 1 млн. га. Отже, при сучасних обся-гах рубань через 50-60 рок1в трошчш лки планети будуть вирубаш цшком. Зi знищенням тропiчних лiсiв Нiгерií, Коста-Рiки, Бразилií наступить глобальна катастрофа.
Дуже важливою планетарною проблемою е забруднення повiтря i лку зна-чними дозами полютантiв - хiмiчних вiдходiв виробництва у рiзних формах. Проблема деградацií лiсiв, якi внаслiдок нишдвного впливу полютанпв особливо заго-стрилась в Захвднш Gвропi, у США i Канад! В Gвропi пошкоджено 1,8 млн. м3 (15 %) запасiв деревини. 1снуе складна взаемод1я антропогенних i природних стрес-чинникiв, що зумовлюють дестабшзащю бiоценотичних процесiв - всихан-ня дерев i зниження 1х приросту.
Пошкодження лк1в Укра1'ни внаслiдок впливу полюташтв близьке до сере-днього показника, зафжсовано в Gвропi. За останш 500 рок1в площа украшських лiсiв зменшилась майже у три рази i становить близько 10 млн. га, тодi як у пер-шому тисячолiттi н. е. вона дор1внювала 27 млн. га. Шдставу для тривоги дае не лише найнижчий у Gвропi показник лкистосп, а й виснаження наших лiсiв надмi-рними рубаннями, що призвело до порушення 1х структури. Зокрема, частка стиг-лих соснових лiсiв у вiковiй структурi лiсiв Укра1'ни становить лише 1,9 %, а дубо-вих - 2,1 замкть 15-16 %, як цього вимагають лiсiвничi норми [2]. Лки Украши, й' нацiональне багатство, виконують, кр1м екологiчних, естетичнi, вихованнi та iншi важливi функцií. Вони мають обмежене експлуатацiйне значення i шдлягають державному облiку та охоронi (стаття 3 Лiсового Кодексу Укра1ни).
Наукрвий вкник, 2002, вип. 12.1_
Вся iсторiя нашого нaродy пов'язана з лком. Ще за чаав Ки1'всько1' Pyсi весь край 6ув сyцiльною пyщею, мaлолiсною бyлa лише степова зона, де лкоста-ни зростали у зaплaвax рiчок i бaйрaкax. Полiсся ж, Карпати та Кримсью гори майже всущль були вкрип лiсaми.
Багатство, краса украшськик лiсiв завжди нaдиxaли мандршниюв, поепв. Ось як зaxоплено писав за доби В^одження польський поет Себaстьян-Фaбiян Кльонович (1545-1602) у поемi "Роксолашя":
Вславлена руська земля - то найперше лiси неосяжнi,
Аж до литовських границь цей простягаеться край.
Тягнуться до москвишв незлiченнi й немipянi пущi.
Довгi столiття поневолення та розвиток рiзниx галузей промисловосп ни-шдвно вплинули на лки Украши. Однак не тiльки чужинщ завдали у минулому шкоди природi Украши. Hami сучасники, спiввiтчизники озброеш новiтньою теx-нiкою, продовжують ïï знищувати i понинi. Йдеться, насамперед, про сотнi комер-цiйниx оргашзацш, якi по-xижaцькомy вирубують лiси, але жодна з ниx ïx не садить. Деревину вони вщправляють за кордон. Так, за повщомленням начальника станцп Львiв-товaрний Зaxiдноï регюнально!' митницi Вiтaлiя Ярцева, " 70 % това-р1в, що експортуються з Украши, складае деревина" (газета "Мкто + передмiстя", № 31 березня 2001 року). I це при тому, що у недалекому минулому УРСР не була експортером деревини, навпаки для не!' як iндyстрiaльноï республжи завозилося до 20 млн. м3 лiсy щороку. Тим не менше за 50 повоенник ротв в Укрaïнi сущль-ними рубаннями було знищено близько 550 млн. м3 деревини на площд 3 млн. га. З оголениx площ ерозiею знесено бiльше 1 млрд. т грунту. Поряд з цим внаслвдок нaдмiрноï розорaностi сiльськогосподaрськиx земель, за дуже низькоï лкистосп агроландшафтш ерозiйнi процеси сьогоднi оxоплюють 20 млн. га. Для призупи-нення ерозiйниx процесiв потрiбно провести систему зaxисниx агролкомелюрати-вниx зaxодiв на поляx i збiльшити площд зaxисниx лiсовиx насаджень на еродова-ниx землж i неyжиткax до 5 млн. га. 3axrom насадження оберiгaтимyть грунти вiд ерозiйниx процесш, екологiчно полiпшaть середовище i мжрокл1матичш умови. Зменшиться дефiцит у лiсомaтерiaлax.
Зазначимо, що iнтенсивне вирубування лiсiв у военний та повоенний перь оди проводилось у бaгaтьоx европейськиx крaïнax, але в останне десятилггтя лiсо-користування у ниx зменшено до екологiчниx норм. Плошi лкопосадок у зaxiдно-европейськиx крaïнax збшьшено у два рази шляxом залкення низькопродуктив-ниx земель i неупдь. Так, за останне десятилiття Польща збiльшилa лiсистiсть своеï територiï з 21 до 28 %. Нажаль, площд лiсопосaдок в Укрaïнi за останш 10 рокiв зменшено у 10 разш.
Тотальне вирубування лiсiв Карпат у повоеннi роки стало одшею з причин пaводкiв, бyреломiв, вiтровaлiв та iншиx стиxiйниx явищ. Наслвдки кaтaстрофiч-ниx повеней за останш десятилтя на Зaкaрпaттi за мaтерiaльними i моральними втратами можна ставити на друге мкце пкля aвaрiï на ЧАЕС. За нашими даними, повенi в Kaрпaтax почастшали, спостерiгaеться поступове зростання зaподiяниx ними збиттв. Так, втрати вiд повеш 1958-1959 рр. у Чернiвецькiй обласп стано-вили 34,9 млн. крб., у Iвaно-Фрaнкiвськiй облaстi - 34,7 млн. крб., а Зaкaрпaтськiй за 1955-1957 рр. - 183,6 млн. крб. Якщо повеш 1970 року на рiчкax Тиса i Прут спричинили Угорщиш та Румунп збиттв на суму, еквiвaлентнiй 100 млн. доларш,
то повеш 1992-1993 рр. у Закарпатськiй обласп завдали збиткiв на суму 180 млн. доларiв. Ще бiльше втрат народному господарству Закарпаття завдала груднева повiнь 1998 р. Наслiдки березнево1 повенi 2001 р. у Закарпатськш областi переви-щили втрати за во попереднi роки. Ця катастрофiчна повiнь затопила густо засе-лену р1внину Закарпаття, знищила 1240 i пiдтопила 32693 будинки, пошкодила за-лiзничнi шляхи i автотраси, зруйнувала i пошкодила мости.
Якщо у минулi столiття при високiй лкистосп карпатських гiр (70-80 %) повеш траплялися приблизно раз на 20 ротв, то пiсля тотального вирубування ль сiв i значного зниження лiсистостi (до 51 %) повеш стали повторюватись через 34 роки. Вони супроводжуються тепер величезними ерозiйними процесами, зсува-ми Грунтав, селевими потоками тощо. Тому особливо актуальним е оголошення Закарпатсько1 обласп зоною надзвичайного екологiчного лиха.
Для регулювання паводкових вод у верх1в'ях рiк Чорно1 Тиси, Б1ло1 Тиси, Тересви були ще у XVIII столггп побудоваш спецiальнi водосховища, греблц вони використовувались i для транспортування деревини (додаток). Цi споруди у 1955-1960 р. були демонтоваш. Лiсовi дирекцií Закарпаття з XVIII столтя вели переважно вибiркову систему господарювання, з 1850 року почали застосовувати-ся суцiльнолiсосiчнi рубання порiвияно невеликими площами. За 15 рок1в (до 1865 р.) рубки досягли значних обсягiв i стали причиною значних бурелом1в i ка-тастрофiчних вiтровалiв, якi знищили десятки млн. м3 ялинових лiсiв Карпат (А. Златшк, 1934; БгоЬошугеску], 1925; Вшцент, 1935 та iншi (див. 3, 4, 5)). Пкля цього лиха через 20 рок1в великi всовали повторилися знов. Незначнi повенi ви-никали перiодично, через 15-20 ротв. Однак лiсiвники того часу вели ретельний нагляд за бюлопчною стшкктю лiсiв проти вiтровалiв i дбали про лiсовi багатства i рацюнальне 1х використання. У штатi лкових дирецш були фахiвцi з водних проблем, якi пiдтримували у належному станi греблi на рiчках i водосховищах; вели во-дне господарство; систематично очищали ржи вщ захаращення деревиною, камш-ням тощо. На Закарпатп протшае 9429 рiчок сумарною довжиною 19866 км, що ви-магае уважного ставлення i великих зусиль при регулюваннi водних ресурав.
Лiсове вкриття зумовлюе краще проникнення води в Грунт i зменшуе таким чином поверхневий стш, а вiдтак оберiгае землю ввд ерозií, повеней та iнших сти-хшних лих. Важливу роль у цьому вiдiграе лiсова пiдстилка i товщина Грунту. До-слiджения Чубатого О.В. (1972) свдаать про велику водозахисну функцгю гiрсь-ких лiсiв. Стиглi лiсостани Карпат можуть регулювати стiк при добовiй кiлькостi опад1в до 100-175 мм. Паводки у Закарпатп формуються у високогiр'í, де випадае щорiчно 1600-1800 мм опад1в. Там беруть початок гiрськi рiчки. Саме тут накопи-чуються велит маси сшгу товщиною до 2 м.
Однак рацюнальне ведення лкового господарства було до 1945 р. З 1945 по 1990 р. лкове господарство в Карпатах провадилося безсистемно. В 1945-1960 рр. вирубування лiсiв суцшьно концентрованими рубаннями досягало трьох роз-рахункових норм, з 1960 р. - двох норм. Про те, що темпи вирубування поступово знижувалися до одше1 норми, навиъ такi обсяги рубань були еколопчно не випра-вданими. Щорiчний вiдпуск лiсу у Карпатах становив 5,6 млн. м3. За неповними даними, в Закарпатськiй обласп лише за 1950-1960 р. вирубано суц1льними рубками 39,5 млн. м3 деревини; за 45 повоенних рокiв зрубано бiльше 120 млн. м3 деревини на плошд 0,6 млн. га, з яких знесено бiльше 200 млн. т Грунту. Таю велит об-
Науковий вкник, 2002, вип. 12.1_
сяги суцшьних рубок супроводжуються катастрофiчними ерозiйними процесами, внаслiдок чого весь родючий шар грунту з вирубувань зноситься у рiчковi долини. А лковий грунт утворюеться дуже повшьно - 1 см за тисячу рокгв. За даними се-редини п'ятдесятих рокгв, на крутих схилах змив грунту становив 500 т га гектар (М.М. Горшенин, 1959 (7)). Таким чином водоохоронш i захиснi функцií гiрських лiсiв були зведен нан1вець, а продуктивнiсть лiсiв знижена на один клас бошгету, i пiдняти й можна буде лише через 1000 ротв.
Ранньою весною 201 року з раптовим потеплiнням випала значна кшьккть опадгв (за 3 днi 157 мм), ввдбувся тало-снiговий паводок, запаси атмосферних вод становили 2 млрд. м3. Якби лкисткть Карпат досягала оптимальних 70 % i лiси мали б нормальну вiкову структуру, 20 % стиглих високопродуктивних лiсостанiв змогли б поглинути у рихлий лiсовий грунт до 70 % води i вiдвернути нищiвну дда паводка. Нажаль, тотальне вирубування державних i колишнiх колгоспних ль сiв, зниження лiсистостi i нерацiональний випас на полонинах Ргвна, Боржава, Красна, зниження верхньо! межi лiсу на 250 м призвели до порушення водозахис-но! ролi лiсiв i посилення руйншно! дп повенi.
Видатнi вченi свiту (зокрема, Р. Парсон, 1969 (8)) вважають, що причиною повеней е також зливовi дощi, але розмiри цих повеней i стушнь !'х руйншно! до залежить вiд породного складу i стану лiсiв та обсяпв суцiльних рубок. Отже, надшрт рубки i нерацiональне ведення лкового i сiльського господарства зумов-люють порушення водозахисно! ролi лiсiв. За даними науковщв, найбiльш сприят-ливим гiдрологiчним режимом е гiрськi водозбори з лкистктю не менше 60-70 %. Лiсистiсть у гiрських водозборах нижче 35 % е критичною. Для полшшення еко-логiчноí ситуацп i пiдвищення водоохоронно! ролi лiсiв потрiбно збiльшити лкис-тiсть Закарпаття на 10-15 % шляхом залкення неужиттв i вторинних чагарнико-вих заростей.
Головними недолiками сучасного ведення лiсового господарства у прськш частинi Карпат е:
• хижацьке вирубування лгав комерцшними структурами, сущльш "санiтарнi" руб-ання у лiсах першо'1 групи та заповедниках;
• зменшення обсягiв люовщновлення i лiсорозведення у сiм р^в порiвняно з 1985 роком;
• вщсуттсть заходiв щодо сприяння природному люовщновленню;
• захаращення гiрських рiчок деревиною, лкорубними залишками, камiнням, щебе-нем;
• закриття гребель-водосховищ у верхiв'ях прських рiк, вiдсутнiсть належних бере-гоукршлень.
Внаслiдок цього вiдбуваеться зменшення лкистосп, зниження верхньо1 межi лiсу на 200-250 м, значне попршення вшово1 структури лiсiв, зниження во-доохоронно-захисно1 ролi лiсостанiв, погiршення породного складу лiсiв.
Багаторiчнi дослiдження вiтчизняних i зарубiжних еколог1в свiдчать про те, що характер i масштаби руйшвно1 дií повенi зумовленi комплексом взаемодда-чих природних i антропогенних чинниюв. Це, передусiм, зливовi дощi, характер поверхш водозбор1в (крутизна схилiв, глибина грунту, розвиток кореневих систем тощо). Головну водоохоронно-захисну роль у горах виконують стиглi лiси, якi можуть регулювати до 175 мм добово!' кiлькостi опад1в. Зважаючи на складний еколопчний стан басейн1в гiрських рiчок, !'х лiсистiсть, густу водну мережу Закарпаття, де формуються повеш, проблему протипаводкових опадiв треба виршува-1. Теоретико-методологiчнi засади еколого-економiчного вчення ... 87
ти комплексно, охоплювати рiзнi 11 аспекти еколопчного, економiчного та социального характеру. У зв'язку з тим, що паводки у басейш Тиси перюдично виника-ють на прикордонних територ1ях Украши, Словаччини, Угорщини, Румунií необ-хвдна ствпраця науковцiв екологiв цих краíн щодо профiлактики повеней. Нацю-нальна Академия Наук Украíни мае розробити комплексну програму збалансова-ного сталого розвитку народного господарства Закарпаття, видшивши для цього вiдповiдне фшансування.
Для вiдвернения екологiчноí катастрофи в Закарпатськш областi необхiдно виконати таю роботи:
• обсяг посадок люу збшьшити у сiм разiв;
• заборонити проведения суцшьних лiсосiчних рубань в Карпатах;
• заборонити з^бання люово! пiдстилки на схилах пр;
• систематично проводити протипаводковi заходи у верхiв'ях рiчок шляхом ство-рення з цieю метою спещальних водосховищ, гребель;
• заборонити комерцшним структурам вирубування лiсiв самовiльними рубаннями;
• зобов'язати органи прокуратури Укра!ни притягнути винних у винищеннi лгав до кримшально! вiдповiдальностi;
• заборонити органам облдержадмшстрацп Закарпаття видавати люорубт квитки на заготiвлю деревини; контроль i вiдповiдальнiсть за наведення порядку у лко-вому господарствi Карпат покласти на Державний комиет люового господарства Украши;
• передати держлгаоспах для охорони i реконструкцп колишт колгоспнi i радгосп-нi люи (136 тис. га), якi десятки роюв винищуються самовiльними суцiльними рубками, а плани садiння i догляду у них не виконуються;
• збiльшити лiсистiсть прсько! частини Карпат i Закарпаття мiнiмум на 15 %;
• систематично проводити заходи сприяння природному люовщновленню;
• тдняти верхню межу лiсу на 200-250 м, полшшити стан приполонинних лгав та субальпшського криволiсся - надшних регуляторiв повеневих вод;
• будiвництво житла, дорiг, газопроводiв, трелювальних волокiв, нафтопроводiв, лiнiй електропередач, здшснювати лише за наявностi науково обгрунтованих про-ектiв i 1'х еколопчних експертиз;
• зменшити на 10 % розорювання агроландшафтiв (земель сiльських рад) у горах, тдвищити лiсистiсть в них у два рази;
• зважаючи на довготривале надмiрне люокористування i значний дефiцит у люо-матерiалах заборонити експорт деревини, осюльки питома вага стиглих лiсiв го-ловних порiд в Украlнi становить лише 1-3 (замють 20 % нормативу), а пристига-ючi люи становлять лише половину нормативу.
Лк е запорукою добробуту громадян i духовною наснагою для людей. На сторожi вiковоí краси наших лiсiв повинна стояти лiсiвнича, бiологiчна, географь чна наука, потужний легiон пращвниюв лiсового комплексу. Громадськiсть також не може стояти осторонь цих життево важливих проблем. На нашу думку, тут ва-жить бшьше навиь не роль партiй, рух1в, товариств, - Церква i школа закладають основу природоохоронноí свiдомостi. Щоб шдвищити лiсистiсть, полiпшити еко-логiчну ситуацда, забезпечити охорону i рацiональне використання лiсових та зе-мельних ресурс1в Украíни, необх1дно, щоб викладачi середшх шкiл i вищих за-клад1в освiти систематично проводили виховну роботу серед молод^ прищеплю-вали любов до рiдноí природи, нацiональноí культури, Украíнськоí держави; ви-ховували чесних, доброзичливих, порядних громадян, активних патрюпв рiдноí землi, якi могли б жити у мудрiй злагодi з природою. Священики усiх конфесiй повинш роз'яснювати екологiчнi проблеми з богословських позицiй i наголошува-
ти на необхщносл охорони, рацюнального використання i примноження нацю-нальних багатств Украши, особливо лiсових екосистем, яю е духовною наснагою людей i надiйним захисником землi, регулятором клiмату стабiлiзатором екологь чно'1 ситуацп.
Доцiльно започаткувати щомкячш програми по радiо i телебаченню, спрямоваш на екологiчне виховання населения на засадах дбайливого ставлення до навколишнього середовища i збереження природних ресурсiв Украши. До уча-CTi у цих програмах залучати провiдних вчених-еколопв, лiсiвникiв, географiв, ботаншв. Якщо вже починаючи з осеш 2001 року кожна громада за участю лiсiв-ниюв посадить 2 тис. саджанщв на крутосхилах, неужитках, яругах, ми прикраси-мо нашу землю мшьйонами дерев. До порятунку Украши вiд екологiчноï катаст-рофи мають долучатися всi церковнi громади, громадськi органiзацiï, товариства.
Для вдаернення глобально! екологiчноï катастрофи потрiбно в усх кра!-нах свiту систематично збшьшувати площу лiсiв (до 2020 р. посадити 35 млн. га лку), значно зменшити обсяг лкокористування i заборонити рубання трошчних лiсiв; здiйснювати комплекснi заходи для боротьби з комахами-шюдниками i фь тозахворюваннями та забрудненням повiтря великими дозами полютанпв. Дбай-ливе ставлення до зелених скарбш планети, розумне !х використання, турбота про 1х ввдновлення та пiдвищення бiологiчноï стiйкостi - головна вимога сучасного природокористування у цшому i лiсiвництва зокрема.
Не забуваймо, що проблема лiсу е планетарною проблемою. 1снування людства залежатиме, у першу чергу, вiд ршня збереженосп лiсiв. Заслуж1мо ж на добру пам'ять нащадюв i зроб1мо все можливе для продовжування кнування людства на планетi.
Лггература
1. Camalle Flammarion. La fin du monde. - Paris, 1893.
2. Генирук С. А. Люи Украшських Карпат та ïx використання. - К.: Урожай, 1964. - 290 с.
3. Генирук С.А. Сокровенне про лiс. - Львш: Рiдна школа, 2001. - 62 с.
4. Zlatnic A. Studie o statnich lesich na Podkarpatske Rusi. Dil. I. Slovnik vysk. ustavu Lemedel. CSR. SV 126. C. 8, Praha 1934.
5. Vincent G. Topografie lesu v Ceskoslovenske Republice. Cast 2. Rachovsko. Slovnik vyzk. ustavu. Zamedel. Sb. 150. c. 9. 1936.
6. Чубатий О.В. Водоохоронш люи. - Ужгород: Карпати, 1972. - 120 с.
7. Горшежин Н.М. Срозия почв у горнолесной зоне Карпат. "Почвоведение". 1959, № 11.
8. Парсон Р. Природа предъяляет счет. Перевод с английского М.Н. Барешенниковой. -М., 1969.
УДК332.356:502.23 Доц. 1.П. Соловш, к.с.-г.н. - УкрДЛТУ
TEOPIЯ ЗЕМЕЛЬНО! РЕНТИ У СВ1ТЛ1 ЕКОЛОГО-ЕКОНОМ1ЧНОГО ВЧЕННЯ
При розглядi штелектуально! генеалоги економши землекористування можна видь лити три основних лши й походження: класична, позитивiстська та шститущональна. На сучасному етапi дана наука iнтегруe сумiжнi науковi напрямки. Теорiя земельно! ренти е однieю з центральних концепцш економши землекористування. Для виршення актуаль-них еколого-економiчних проблем аграрного сектору та бшьш ефективного регулювання земельних вщносин в умовах мiських територш необхiдно глибше проаналiзувати дiю за-конiв земельно! ренти у нишшнш економiчнiй ситуацн.
