CC BY
8
ОГЛЯДИ Л1ТЕРАТУРИ
DOI 10.31718/2077-1096.19.2.219
УДК 616.428:611.91/93]-002.2./-036.11-053.2:616-08
Доброскок П.1., Ткаченко В.О., Доленко О.Б., Коротич Н.М., Попело Ю.В. Л1КУВАЛЬНО-ПРОФ1ЛАКТИЧН1 ЗАХОДИ ПРИ ГОСТРИХ ТА ХРОН1ЧНИХ
Л1МФАДЕН1ТАХ ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВО1 Д1ЛЯНКИ У Д1ТЕЙ
УкраТнська медична стоматологiчна академiя, м. Полтава
Розробка нов!'тн1'х технологш та впровадження ефективних метод'т лкувально-профлактичних заход'т в повсякденну клЫчну практику стосовно фармаколог'чного супроводу хворих з запальними процесами щелепно-лицевоТ длянки займають чльне мсце в наукових дослдженнях втчизняних / закордонних автор'т. Не дивлячись на наявнсть значноТ клькост/ метод'т / способ/'в, як застосо-вуються для Ух лкування на загальному та мсцевому р1внях, ¡нколи не вдаеться досягати бажаних позитивних результат¡в, тому останн'ш часом досить часто рееструються випадки переходу го-строго запалення в л1мфатичному вузл/ в його хрон1чн1 форми. Вони потребують довготривалого систематичного нагляду / проведення значного обсягу запоб1жних заход 'т для унеможливлення за-гострення. На жаль, до тепер1шнього часу не ¡снуе унверсального способу профлактики / вс вони носять симптоматичний характер та в бльшост/ випадк'т проводяться без врахування впливу на цей процес чисельних механ1зм1в Ух патогенезу. Загалом, всеб'чний анал1з лтературних джерел з ц!'еУ тематики дозволяе зробити висновки, що сучасн здобутки не задовольняють в повнш м1р1 за-пит'т практичноУ медицини / це потребуе подальших наукових розробок, бажано з визначенням Ух ефективност¡.
Ключов1 слова: д1ти, л1мфаден1т, щелепно-лицева дтянка, лкування, профтактика.
Представлена робота е фрагментом НДР кафедри дитячоТх1рург1чно)' стоматологи з пропедевтикою х1рург1чно)' стоматологи, УкраТнськоТ медичноТ стоматолог1чно'Т академп «1нтегративно-диференц1йоване обфунтування вибору оптимальних методик оперативних втручань та обсягу лкувальних заходов при х1рург1чнЮ патолог¡Т щелепно-лицевоТ длянки», держав-ний реестрацЮний № 011би003821.
Розробка i впровадження ефективних мето-дiв лкування, профтактики гострих та хрошчних лiмфаденiтiв щелепно-лицевоТ дтянки протягом багатьох десятил^ь займають провщне мюце в хiрургiчнiй практицк Позитивних результат вдаеться досягти не завжди, що пов'язано з ви-соким ступенем антибютикорезистентносп мк-роорганiзмiв, яка найчаспше обумовлена обмн ном генетичних маркерiв та можливютю розпо-всюдження запального процесу на прилеглi тка-нини з вираженим порушенням метаболiчних процесiв, обумовлюючи тим самим необхщнють розробки нових ефективних комплексних мето-дiв лкування на всiх рiвнях[1,6,18].
Не дивлячись на значн успiхи медичноТ науки стосовно встановлення ролi етiологiчних чинни-кiв, що приймають участь у виникненн гострих i хронiчних лiмфаденiтiв та складових механiзмiв Тх патогенезу, лкування дiтей ^еТ категорiТ проводиться за стандартизованими протоколами, як за весь час Тх юнування н разу не перегля-далися. Значна ктькють науковцiв першочерго-ву роль вщводять ендогенним факторам - мк-робному, iмунологiчному, мембранодеструктив-ному, гормональному, генетичному, гшоксп. Де-як вказують на важливу роль i екзогенних - фн зичних, хiмiчних, алiментарних. Разом з тим важко уявити, що перелiченi фактори ризику дн ють на органiзм оабно, не залежно один вiд од-
ного. Стае очевидним, що вс форми лiмфаденi-тiв слiд розглядати як захворювання обумовлен багатофакторним генезом [10,25,27].
При виборi комплексу для лкування лiмфа-денiтiв i Тх ускладнень у д^ей слiд враховувати вков^ анатомо-фiзiологiчнi особливостi:
- м'як тканини, якi прилягають до щелепних кюток, характеризуються меншою щiльнiстю фа-сцiй та апоневрозiв, що обмежують певний ана-томiчний простiр;
- пухюша пiдшкiрна жирова клiтковина i м'язовi структури;
- недосконалiсть (жорсткосп) тканинних структур, якi межують з гншним осередком, що сприяе його поширенню на оточуючi тканини;
- морфо-функцюнальна незрiлiсть самоТ лн мфатичноТ системи створюе сприятливi умови для частого ураження лiмфатичних вузлiв;
- мiкроциркуляцiя в дiлянцi обличчя та шиТ досить розвинута, що мае як позитивы (швидше виводяться токсини iз вогнища запалення, над-ходять гормони, чинники захисту, кисень сприя-ючи тим самим покращенню умов для репарати-вноТ регенерацiТ, так i негативнi - генералiзацiя шфекцп з витiкаючими наслiдками;
- значна больова ноцицептивна чутливють цiеТ зони;
- швидке формування гнiйного вогнища (протягом ктькох годин);
- поверхнево розташован абсцеси i флегмо-ни супроводжуються асиметрieю обличчя за ра-хунок вираженоТ шфшьтрацп i розлитого набряку жировоТ клiтковини, а глибоко-розташован про-тiкають з порушенням функцп жування, ковтання i мови; [1,9,17, 27].
Лкування дiтей з лiмфаденiтами мае бути, перш за все, комплексним i включати санацш одонтогенних та неодонтогенних вогнищ шфек-ц1Т, а також певний обсяг заходiв iз залученням антибактерiальноТ, протизапальноТ, iмуномоде-люючоТ терапiТ та в^амшних комплексiв. Безза-перечно, що за наявност лiмфаденiту одонто-генного походження в залежност вiд стану при-чинних зубiв, термiнiв формування та розсмок-тування Тх коренiв, врахування вку дитини його слiд лкувати чи видаляти [1,7,13,27].
Методологiчний пщхщ стосовно ведення дн тей з серозним лiмфаденiтом залежить вiд того, на який день пюля початку захворювання дитина звернулася до лкаря, i чим це зроблено раыше, тим бiльш успiшним буде консервативне лку-вання. З цiею метою призначають компреси з 5% розчином димексиду до якого додають протиза-пальнi фармакологiчнi препарати. При цьому до 10 мл його 5,0% розчину залучають фурацилш, по 1 мл розчину гщрокортизону, 25-50,0% аналь-гiну та 1,0% димедролу. Приготовлений ех tempore розчин у виглядi звичайного компресу прикладають на анатомiчну дiлянку де розташо-вуеться збтьшений лiмфатичний вузол [27].
У фундаментальних виданнях та перюдичних публiкацiях вказуеться на те, що при лкуванш серозного запалення в лiмфатичному вузлi ефе-ктивними являються напiвспиртовi компреси, парафiновi аплiкацiТ, мазевi пов'язки. 1'х резуль-тативнiсть пiдтверджена багаторiчним застосу-ванням, але ефективнiсть того чи шшого засобу залежить вiд фази запального процесу та вщ термов, коли вiн був застосований. У зв'язку з тим, що найчаспше дитина потрапляе до лiкаря не в перший день вщ початку захворювання, та тепловi процедури, що можуть додатково сприя-ти поглибленню застiйних явищ у лiмфатичному вузлi та пiдвищенню температури на мюцевому рiвнi, провокуючи активiзацiю та прискоренню переходу серозного запалення у гншне. Вира-жений клiнiчний ефект отримано при викорис-таннi ре^онарноТ лiмфостимуляцiТ i застосуван-ня озонотерапiТ [22,27].
На ™ патогенетично обфунтованоТ протизапальноТ терапп при серозному випот вщбува-ються морфологiчнi змiни в лiмфатичних вузлах. Прослiдковуеться зменшення Тх розмiрiв, пщви-щуеться ступiнь ехогенност стромальних структур i паренхiми за рахунок зниження вираженос-т набряку та клiтинноТ iнфiльтрацiТ. По завер-шенню запального процесу в ньому вш перестае вiзуалiзуватися серед оточуючих навколишнiх тканин, або його ультразвукове зображення не в^зняеться вщ будови iнтактного лiмфатично-го вузла[14,27].
В наукових публiкацiях представленi вщомос-тi про ефективнiсть поеднаного застосування антиоксидантних препара^в, антиагрегантiв та гомеопатичних засобiв у складi комплексного ль кування хворих на гострiй лiмфаденiт щелепно-лицевоТ дiлянки. Вказуеться i на суттевий вплив гiрудотерапiТ в комплексному лкуванш гострих форм лiмфаденiтiв у дiтей. Останым часом до-сить широко в клiнiчнiй практик використову-ються антигомотоксичнi препарати рiзних фар-макологiчних груп. Ткаченко П.1 i спiвав. запро-понували поеднувати антигомотоксичний препарат лiмфомiозот з прудотерашю також при лку-ванн гострих форм лiмфаденiтiв та отримали позитивы результати [11,27].
В останн роки з'являються новi клiнiчнi ме-тоди терапiТ з залученням фiзичних методiв впливу на осередок запалення: УВЧ, ультразвуку низькоТ частоти, ппербаричноТ оксигенацiТ, лазерного випромiнювання, потоку озонованого розчину, свп"лолкування пульсуючим струменем рщини пiд високим тиском, фотодинамiчне лку-вання з одночасним лазерним опромшюванням активованоТ води, антисептикiв, пов'язок з про-теолiтичними ферментами, мазей та гелiв на п-дрофтьнш основi, еубiотикiв i пробiотикiв [17,27].
Коли лкар не може встановити наявнють джерела iнфекцiТ в порожнин рота, зубах, ще-лепних кютках, м'яких тканинах обличчя та ЛОР-органах при гострому серозному та загост-ренн хронiчного лiмфаденiту лiкування мае бути консервативним. В таких випадках рекоменду-еться використовувати фiзiотерапевтичнi мето-ди: сухе тепло, УВЧ-терапiю, новокаТно-антибiотиковi блокади. Якщо дитина звертаеться до лкаря у першi 2 - 3 доби вщ початку захворювання, найефектившшим вважаеться застосування юнофорезу з гiдрокортизоном, елект-рофорезу з антибiотиком i димедролом та лазерного випромшювання [27].
У зв'язку зi збiльшенням ктькосп алергiчних i токсико-алергiчних реакцiй вщ застосування значного розмаТття лiкарських засобiв особливо актуальним е вдосконалення медикаментозних та немедикаментозних засобiв корекцiТ iмунiтету. Слiд розглядати перспективним використання транскрашальноТ електростимуляцiТ, яка крiм анальгезуючого ефекту стимулюе процеси ре-паративноТ регенерацп, активiзуе центральнi механiзми судинноТ регуляци, а також чинить iмуномодулюючий ефект. Саме цим i обумовле-но застосування даного методу в комплексному лкуваны запальних процеав щелепно-лицевоТ дтянки з торпiдним перебiгом [18,10,28].
Обсяг лкувальних заходiв на пряму залежить вщ вираженостi проявiв запалення та штоксика-цп органiзму, але завжди перевагу вiддають за-стосуванню дезштоксикацшноТ, антиоксидантноТ, загальнозмiцнюючоТ, iмуностимулюючоТ терапiТ. Вщносно використання антибактерiальних пре-паратiв пропонуеться наступна тактика: за наяв-
ностi гострого неодонтогенного запалення лiм-фатичних вузлiв, що супроводжуеться загаль-ною реак^ею органiзму, ослабленим дiтям мо-лодшого вiку обов'язково призначаються антибн отики цефалоспоринового ряду, що накопичу-ються у м'яких тканинах, в тому чи^ i в лiмфа-тичних вузлах. У разi виникнення гострого одон-тогенного лiмфаденiту за умови задовтьного за-гального стану та оптимального дренування гншного осередку до Тх використання слщ пщхо-дити диференцшовано[9,26,27].
Вiдомi ре^онарш лiмфотропнi та прямi ендо-лiмфатичнi шляхи введення лкарських засобiв. Клiнiчнi дослiдження засвщчують, що при лку-ваннi лiмфаденiтiв рiзноТ анатомiчноТ локалiзацiТ за допомогою лiмфотропноТ антибактерiальноТ терапiТ нормалiзацiя загального стану i iмуноло-гiчних показниш наступае в бiльш короткi термн ни, нiж при традицiйному лкуваннк Найкращi ре-зультати отриманi при сумюному застосуваннi антибiотикiв i препара^в вилочковоТ залози, якi активно стимулюють Т-кл^инну ланку iмунiтету, активiзують метаболiчну активнiсть нейтрофiлiв, збiльшують рiзницю мiж стимульованими i спон-танними критерiями НСТ-тесту. Вищевикладене вказуе на те, що репональна лiмфотропна тера-шя являеться i багатообiцяючим способом лку-вання дiтей [5,27,30].
Основним методом лкування гнiйних форм лiмфаденiтiв завжди вважався хiрургiчний, який здiйснюеться в умовах стацюнару, бажано пiд загальним знеболюванням. Проводять розрiзи шкiри, пщшюрноТ жировоТ клiтковини за класич-ним варiантом та розтин капсули лiмфатичного вузла, що створюе вiдповiднi умови для евакуа-цiТ вмiсту через сформований рановий канал [12,20].
В раз^ коли справу маемо з довготривалим гострим гншним або хрошчним гншним лiмфа-денiтом iз поверхневою локалiзацiею та наявню-тю симптому флюктуацп, ефективним е застосування наступного методу: на протилежних полюсах абсцесу проводять два проколи шюри, розташованих один вщ одного на вщсташ 2 - 3 см, через як вводяться полiхлорвiнiловi перфо-рованi трубки для дренування та санацп його порожнини. Цей прийом дозволяе обштися без розтишв та утворення деформуючих рубцiв у дн лянцi обличчя пiсля загоення рани, що полтшуе кiнцевий косметичний результат операцiТ [24,27].
Але слщ враховувати, що ц форми лiмфаде-нiтiв щелепно-лицевоТ локалiзацiТ можуть ускла-днюватися аденофлегмонами, а останнi - фле-бiтами, тромбофлебiтами, сепсисом i це потре-буе виваженого пщходу при плануваннi тактичного пщходу в даних випадках. Наявнiсть ендо-токсикозу у хворих ^еТ категорп, що спричине-ний некротизованими тканинами, надмiрною ак-тивацiею iмунокомпетентних кл^ин, антигенною мiкробною стимуляцiею та токсинами кишечника, впливае на дисбаланс параметрiв системи гомеостазу, а тривала дiя токсичних продук^в
знижуе адаптацшно-захисы резерви opraHi3My. Тому, зниження рiвня ендогенноТ' штоксикацп мае вагоме патогенетичне обфунтування i являеться одним i3 основних складових компонентiв при лкуванш таких хворих[2,3,15,27].
Науковцями доведено, що у па^енпв i3 запа-льними процесами щелепно-лицевоТ' дiлянки, як характеризуються високим ризиком розвитку ускладнень, мае мюце дисбактерiоз кишечника, що шщше порушення проникностi слизовоТ' обо-лонки тонкого кишечника, прогресуюче збть-шення в ньому кiлькостi мiкрофлори зi змiною ÏÏ спiввiдношення ÏÏ видового складу. В такому разi у них виникають умови для Т'х масовоТ' колошзацп бактерiй i токсишв в системний кровоток. Якщо ц параметри перевищують фyнкцiональнi мож-ливостi природних захисних систем оргаызму, то це може призвести до Т'х зриву, неконтрольова-ного переб^у запального процесу враженням внyтрiшнiх оргашв[16,19,29].
Тому, з метою профiлактики розвитку можли-вих ускладнень, ефективним е забезпечення раннього пiсляоперацiйного ентерального хар-чування та використання ентеросорбцшноТ' терапп, яка базуеться оснований на зв'язуванн i виведенн iз травного каналу за допомогою ен-теросорбен^в ендо- i екзогенних речовин та клн тин. При цьому препарати сорбують не тiльки токсичнi речовини i продукти незавершеного ме-таболiзмy з просвiтy кишечника, але i з кровi через епiтелiальнy вистилку судин та з капiлярiв ворсинок слизовоТ' оболонки кишкiвника [18,27].
При виникненн непередбачених варiантiв переб^у запалення та за умов високоТ' вiрогiдно-стi розвитку ускладнень рекомендуеться прово-дити протягом 1 - 3 дiб iнфyзiйнy детоксикацiйнy терашю розчинами колотив (гiдроксиетилен кро-хмаль, рефортан, неогемодез, розчини криста-ло'^в чи один iз сучасних плазмозамщуючих препаратiв). Для зниження впливу проявiв штоксикацп використовуеться метод низькодозованоТ' асшрацп ранового ексудату, що значно знижуе TT ступшь i антигенне навантаження на оргашзм дитини [18,27].
В сумшвних, складних та суперечливих випадках, як супроводжуються гiперплазiею лiмфоï-дноТ' субстанци' в лiмфатичномy вyзлi, слiд провести його екстирпацш з послiдyючим морфоло-пчним дослiдженням для верифкаци' процесу [12,23,27].
Планування профтактичних заходiв стосовно гострих та хроычних лiмфаденiтiв складаеться iз своечасного лiкyвання карiесy зyбiв i його ускла-днених форм усунення неодонтогенних джерел шфекцш (лiкyвання стоматтчв, ринiтiв, гiнгiвiтiв, глоситiв, отитiв, фyрyнкyлiв, карбyнкyлiв та iн.), усунення недолшв травматичних пошкоджень слизовоТ' оболонки рота та шкри обличчя, пщ-вищення резистентност органiзмy [4,21,27].
Таким чином, узагальнюючи представленi данi, слiд зауважити, що питання стосовно фор-мування оптимальних варiантiв комплексу лку-
вально-профтактичних заходiв у хворих з pi3-ними нозолопчними формами лiмфаденiтiв ще-лепно-лицево! дiлянки у дiтей одонтогенного i неодонтогенного походження залишають мюце для удосконалення. Якщо ж дивитися на iмунну, мембранодеструктивну i нейрогуморальну вщ-повiдь органiзму на запалення як на штеграцш 16. велико! кiлькостi складових частин пошкоджую-чого фактору, то можна констатувати, що вель- 17. ми недостатньо переконливих даних для прове-дення патогенетично обфунтовано! корекцп на-явних порушень рацюнально! фармаколопчно! та вибору виду фiзiотерапевтичних процедур для Тх лiкування.
Перспективи подальших дослiджень 19.
Наведенi вiдомостi про лiкувальну ефектив-нiсть поеднано! дiТ фармакологiчних препаратiв рiзних груп i фiзiотерапевтичних процедур, що дозволяе активiзувати процес одужання дiтей з гострим i хронiчним лiмфаденiтом.
Лггература 21.
1. Block SL. Managing cervical lymphadenitis - a total pain in the neck! Pediatric annals. 2014;43(10):390-396.
2. Chuykin SV, Hasanov TA, Baymuhametov AR. Primenenie preparata vobenzim v kompleksnom lechenii ostrogo gnoynogo limfadenita chelyustno-litsevoy oblasti u detey [Use of the drug Vobenzym in the complex treatment of acute purulent lymphadenitis of the maxillofacial region in children]. Meditsinskiy vestnik Bashkortostana. 2011 ;6(6):82-84. (Russian)
3. Dalgic A, Karakoc O, Karahatay S, Hidir Y, Gamsizkan M, Birkent H, et al.
4. Submandibular triangle masses. The Journal of craniofacial surgery. 2013;24(5):529-531.
5. Dobroskok VO. Hostryi hniinyi limfadenit shchelepno-lytsovoi dilianky u ditei: stomatolohichnyi status, fizyko-khimichni ta biokhimichni vlastyvosti rotovoi ridyny [Acute purulent lymphadenitis of maxillofacial area in children: dental status, physico-chemical and biochemical properties of oral liquid]. 24. Aktualni problemy suchasnoi medytsyny: Visn. Ukr. med. stomat. Akad. 2013;1(41):339 - 341. (Ukrainian)
6. Fernando DR. Endolimfonodulyarnoe vvedenie antibiotikov pod ultrazvukovyim kontrolem v lechenii bolnyih paratonzillyarnyim 25. abstsessom, oslozhnennyim sheynyim limfadenitom [Endolympho-modular injection of antibiotics under ultrasound control in the treatment of patients with paratonsillar abscess complicated by cervical lymphadenitis]. Astrahan: Gos. byudzhet. obrazovat. uchrezhdenie vyissh. prof.obrazovaniya; 2012. 25 p. (Russian)
7. Gautam Biswas, Anjan Das, Dibakar Haldar, Ankur Mukherjee. 26. Clinico-Pathological Correlates of Cervical Lymphadenopathy: A Hospital Based Study. Indian Journal of Otolaryngology and Head & Neck Surgery. 2013;65(1):42-47.
8. Gulomov SS, Usmonov FK. Opredelenie effektivnosti lecheniya hronicheskogo kataralnogo gingivita v detskom vozraste putem vozdeystviya na patogennuyu mikrofloru [Determination of the effectiveness of treatment of chronic catarrhal gingivitis in children through exposure to pathogenic microflora]. Stomatologiya detskogo vozrasta i profilaktika. 2010;3(34):32-34. (Russian)
9. Haritonova L, Israfilova O. Korrektsiya immunnogo statusa u chasto boleyuschih detey [Correction of the immune status of frequently ill children]. Vrach. 2011;10:53-56. (Russian)
10. Hasanov TA, Chuikin SV. Kliniko-immunologicheskaya otsenka effektivnosti sistemnoy enzimoterapii pri gnoynyih limfadenitah u detey [Clinical and immunological evaluation of the effectiveness of systemic enzyme therapy for purulent lymphadenitis in children]. Permskiy meditsinskiy zhurnal. 2011 ;28(6):86-89. (Russian)
11. Hasegawa J, Hidaka H, Tateda M, Kudo T, Sagai S, Miyazaki M, 30. et. al. An analysis of clinical risk factors of deep neck infection. Auris Nasus Larynx. 2011;38(1):101-107.
12. Korotkih NG, Toboev GV. Sravnitelnaya kliniko-immunologicheskaya effektivnost primeneniya antigipoksantov v lechenii flegmon chelyustno-litsevoy oblasti [Comparative clinical and immunological efficacy of antihypoxic drugs in the treatment of phlegmon of the maxillofacial region]. Rossiyskiy 31. stomatologicheskiy zhurnal. 2010;1:23-24. (Russian)
13. Kryvchenia DYu, Benzar IM. Miniinvazyvnyi sposib likuvannia limfatychnykh malformatsii u ditei [Minivasive way to treat lymphatic malformations in children]. Khirurhiia dytiachoho viku. 2012;4:14-18. (Ukrainian)
Lin RH, Huang CC, Tsou YA, Lin CD, Tsai MH, Chen JH, et. al. Correlation between imaging characteristics and microbiology in patients with deep neck infections: a retrospective review of one hundred sixty-one cases. Surgical infections. 2014;15(6):794-799. Lysenko DA. Dyferentsiinyi diahnoz pry limfadenopatii: minimalna prohrama obstezhennia khvoroho [Differential diagnosis of lymphadenopathy: the minimum program of patient examination]. Therapia. Ukrainskyi medychnyi visnyk. 2010;11:37-39. (Ukrainian)
Maroldi R, Farina D, Ravanelli M, Lombardi D, Nicolai P. Emergency imaging assessment of deep neck space infections. Seminars in ultrasound, CT, and MR. 2012;33(5):432-442. Meier JD, Grimmer JF. Evaluation and management of neck masses in children. American family physician. 2014;1;89(5): 353358.
Minaev SV, Vinyarskaya IV, Tsutsieva VV. Optimizatsiya programmyi lecheniya detey s ostryimi nespetsificheskimi limfadenitami [Optimization of the treatment program for children with acute nonspecific lymphadenitis]. Voprosyi prakticheskoy pediatrii: nauchno-prakticheskiy zhurnal dlya neonatologov i pediatrov. 2010;5(5):33-36. (Russian)
Mironov AYu, Budanova EV, Arazashvili LD, Aleksandrov MT, Platonov VV. Amben i bifidumbakterin v kompleksnom lechenii bolnyih s odontogennyimi flegmonami chelyustno-litsevoy oblasti [Amben and Bifidumbacterin in the complex treatment of patients with odontogenic phlegmons of the maxillofacial area]. Stomatolog. 2009;1-2:25-36. (Russian)
Neff L, Newland JG, Sykes KJ, Selvarangan R, Wei JL. Microbiology and antimicrobial treatment of pediatric cervical lymphadenitis requiring surgical intervention. International journal of pediatric otorhinolaryngology. 2013;77 (5):817-820. Parker NP, Scott AR, Finkelstein M, Tibesar RJ, Lander TA, Rimell FL. Predicting Surgical Outcomes in Pediatric Cervicofacial Nontuberculous Mycobacterial Lymphadenitis. Annals of Otology, Rhinology & Laryngology. 2012;12l(7):478-484. Polunina NV. Mediko-organizatsionnyie aspektyi reabilitatsii bolnyih s vospalitelnyimi zabolevaniyami i povrezhdeniyami chelyustno-litsevoy oblasti v ambulatornyih usloviyah [Medical and organizational aspects of the rehabilitation of patients with inflammatory diseases and injuries of the maxillofacial area on an outpatient basis]. Rossiyskiy meditsinskiy zhurnal. 2010;5:4-7. (Russian)
Ryibalov OV, Mischenko IP, Skikevich MG, Yatsenko OI. Opyt primeneniya preparata "POLIMIK" u bolnyih s abstsesami i flegmonami chelyustno-litsevoy oblasti (rezultatyi prospektivnogo otkryitogo issledovaniya) [Experience of the use of the drug "POLIMIK" in patients with abscesses and phlegmons of the maxillofacial area (results of a prospective open study)]. Sovremennaya stomatologiya. 2010;2:90-94. (Russian) See Young Park, Bum Jo Jung, Young Seung Ko, Chang Ho Seong. An Unusual Case of Luetic Lymphadenitis as a Solitary Submandibular Mass. Korean Journal of Otorhinolaryngology-Head and Neck Surgery. 2009;52(10):849.
Sharypov MV. Ispolzovanie balnoy sistemyi otsenki tyazhesti gnoyno-vospalitelnyih protsessov chelyustno-litsevoy oblasti pri razlichnyih vidah drenirovaniya [Using the point system for assessing the severity of purulent-inflammatory processes in the maxillofacial region with various types of drainage]. Visnik problem biologiyi i meditsini. 2014;2(2):228-234. (Russian) Tkachenko P, Dobroskok V, Korotych N, Kolisnyk I. Differences in clinical manifestations of odontogenic and non-odontogenic lymphadenitis. Wiadomosci Lekarskie. 2017;LXX(5): 930-933. Tkachenko PI, Dobroskok VO, Korotych N., Kolisnyk IA, Trufanova VP. The role of microbial component in the progression of the acute suppurative inflammation of tissues of maxillofacial area in children. Svit medytsyny i biologii. 2018;1(63):83-86. Tkachenko PI, Starchenko II, Bilokon SO. Nespetsyfichni limfadenity shchelepno-lytsevoi dilianky u ditei (kliniko-morfolohichni aspekty) [Nonspecific lymphadenitis of the maxillofacial area in children (clinical and morphological aspects)]. Poltava: TOV «ASMI»; 2018. 120 p. (Ukrainian) Tkachenko PI, Vesnina LE, Dobroskok VO, Mykytiuk MV. Rol rehuliatsii rivnia interleikiniv u realizatsii perebihu hostroho hniinoho pidnyzhnoshchelepnoho limfadenitu u ditei [The role of regulation of the level of interleukins in acute purulent submandibular lymphadenitis in children]. Svit medytsyny ta biolohii. 2014;1(43):80-84. (Ukrainian)
Vorobieva EI, Tsvetkova AA, Povetkin VV. Opyt primeneniya antibakterialnogo preparata Rulid v kompleksnom lechenii patsientov s odontogennymi vospalitelnymi zabolevaniyami chelyustno-litsevoy oblasti [Experience of using the anti-bacterial drug Rulid in the complex treatment of patients with odontogenic inflammatory diseases of the maxillofacial region]. Stomatologiya dlya vseh. 201;1:26-29. (Russian)
Zhanalina BS. Regionarnaya limfotropnaya antibiotikoterapiya v kompleksnom lechenii detey s gnoyno-vospalitelnyimi zabolevaniyami chelyustno-litsevoy oblasti [Regional lymphotropic antibiotic therapy in the complex treatment of children with purulent-inflammatory diseases of the maxillofacial region]. Stomatologiya. 2008;2:70-72. (Russian)
Реферат
ЛЕЧЕБНО-ПРОФИЛАКТИЧЕСКИЕ МЕРОПРИЯТИЯ ПРИ ОСТРЫХ И ХРОНИЧЕСКИХ ЛИМФАДЕНИТАХ ЧЕЛЮСТНО-ЛИЦЕВОЙ ОБЛАСТИ У ДЕТЕЙ
Ткаченко П.И., Доброскок В.А., Доленко О.Б., Коротич Н.Н., Попело Ю.В.
Ключевые слова: дети, лимфаденит, челюстно-лицевая область, лечение, профилактика.
В работе представлен обзор литературы, касающийся анализа результативности лечебно-профилактических мероприятий у детей с острыми и хроническими формами лимфаденитов неодон-тогенного и одонтогенного происхождения челюстно-лицевой локализации. Несмотря на наличие большого количества технических нововведений и современных фармакологических препаратов, не всегда удается достичь желаемых успехов. Кроме того, не всегда учитываются особенности развития ребенка в анте- и постнатальном периодах, роль сопутствующих общесоматических патологий, пре-морбидный фон, разносторонность этиологических факторов и патогенетических изменений, которые обусловлены их действием. Особого внимания заслуживает дальнейшее совершенствование способов улучшения антибактериальной терапии гнойных очагов, которая должна базироваться на разработке методик введения уменьшенных доз препаратов, что достигается при пара- и эндолимфатичес-ком применении антибиотиков. Однако внедрение этого метода в клиническую стоматологическую практику требует объективизации, ведь результаты изучения фармакокинетики показали, что такие пути введения суточной дозы антибиотика обеспечивают ингибиторные концентрации препарата в отношении многих возбудителей инфекции в течение 24-48 часов. Иммунотерапия при лечении гнойных хирургических заболеваний является важной составляющей комплексного лечения, а коррекция должна базироваться на основе учета дефицита отдельных составляющих компонентов иммунной защиты. Исследования фармакологического действия антиоксидантных препаратов выявили их выраженный антиоксидантный и антифосфолипазный эффекты, однако остаются неосвещенными отдельные вопросы относительно их влияния на организм в целом и на состояние полости рта в частности. Многолетний опыт использования физиотерапевтических средств на гнойную рану свидетельствует об их высокой эффективности и перспективности. Следует также учитывать, что препараты, которые используются местно в первой фазе раневого процесса, имели не только антибактериальное действие, но и значительную осмотическую активность и некролитические свойства. В фазе реорганизации рубца и его эпителизации следует использовать мазевые препараты, стимулирующие репа-ративные процессы и ускоряющие эпителизацию. К сожалению, научные исследования по изучению влияния лечебно-профилактических мероприятий на течение острых и хронических воспалительных процессов челюстно-лицевой области непосредственно у детей немногочисленны. На данный момент времени этот вопрос продолжает изучаться, что и реализуется внедрением новых рациональных разработок, которые позволяют учитывать преобладающую роль основных механизмов патогенеза и определиться с дифференцированным подходом в выборе препаратов, доз, схем.
Summary
THERAPY AND PREVENTION FOR ACUTE AND CHRONIC LYMPHADENITALS OF MAXILLOFACIL AREA IN CHILDREN Tkachenko P.I., Dobroskok V.O., Dolenko O.B., Korotych N.M., Popelo Yu.V. Key words: children, lymphadenitis, maxillofacial area, treatment, prevention.
The article presents the reviews of the relevant literature on the effectiveness of therapeutic and preventive measures in children with acute and chronic lymphadenitis of non-odontogenic and odontogenic origin of the maxillofacial localization. Despite the large number of technical innovations and modern pharmacological preparations, it is not always possible to achieve the desired success. Moreover, a number of factors as the peculiarities of the perinatal and posntatal development of the child, the role of the concomitant somatic pathologies, the premorbid background, the versatility of the etiological factors and the pathogenetic changes sometimes are far from being taken into account. Special attention should be paid to the further improvement of ways towards advancing antibacterial therapy of purulent foci that should be based on the techniques elaborated for administering reduced doses of the drug and can be achieved by para- and endolymphatic application of antibacterial drugs. However, the introduction of this method in clinical dentist practice requires the objectivity of the assessment of its therapeutic efficacy, as the results of the study of pharmacokinetics have shown that such mode of administering a daily dose of antibiotics provides the inhibitory concentrations of the drug for many infectious agents within 24-48 hours. Immunotherapy in the treatment of purulent surgical diseases is an essential component of the integrated treatment, and the correction should be based on the clear evidence of the deficiency of individual components in the immune defence. The investigation of the pharmacological action of antioxidants has demonstrated their marked anti-peroxide and antiphospholipase effects, however, some issues regarding their influence on the state of the oral cavity with these types of the disease are remaining unclear. Many years of the experience in applying physiotherapeutic agents for purulent wounds have been proven as effective and promising. It is necessary to emphasize that the drugs used in the first phase of the wound process possessed not only antibacterial effects, but also a significant osmotic activity and necrolytic properties. In the phase of scar remodelling and epithelisation, ointments stimulating reparative processes
and promoting epithelisation are recommended to apply. Unfortunately, there are few scientific studies on the effect of therapy and prevention on acute and chronic inflammatory processes of the maxillofacial area in children. At present, this issue is in the focus of researchers' close attention that is implemented through the elaboration of new approaches taking into account the predominant role of the main mechanisms of pathogenesis.
DOI 10.31718/2077-1096.19.2.224 УДК 616.517-056.5 бмченко Я.О.
РОЛЬ РРДР В ПАТОГЕНЕЗ1 ПСОР1АЗУ ТА ОЖИР1ННЯ
УкраТнська медична стоматолопчна академiя, м. Полтава
Псорiaз - одне з найбльш розповсюджених хронiчних рецидивуючих мультифакторних захворювань шк'ри з домнуванням генетичноТ упередженост¡, для якого характернi гiперпролiферацiя епдерма-льних клтин, порушення процесу кератинiзацi'У на тлi запальноТ реакцИ в дермi, а також ураження нiгтiв, суглобiв i волосистоУ частини голови, яке провокуеться екзогенними / ендогенними факторами та проявляеться еритематозно - лускатими елементами, папулами / бляшками. За результатами клiнiко-епiдемiологiчних досл'джень, на псор'аз хвор'е бля 3-4 % населення нашоУ планети, незалежно в'д статi, вку та етнЫноТ групи, при цьому питома вага цеТ патолога в загальнш структур'! шюрних хвороб сягае, за даними рiзних автор'т, в'д 1% до 40%. Однак, незважаючи на значне поширення псор'азу та на велику кльксть робiт з цеТ проблеми, до сих пр немае единого погляду на патогенез цього дерматозу. Дан багатьох клiнiчних досл'джень доводять, що останн'ш часом спостергаеться збльшення випадк'т коморб'дност'! псор'азу та ожирiння, що призводить до тяжких, атипових, 1'нвал1'дизуючих та резистентних до терап'УУ форм дерматозу. Все це значно погiр-шуе яксть життя пацiентiв, знижуе працездатнсть та со^альну активнють хворих на псор'аз, що визначае не тльки медичну, але й со^альну значимсть проблеми. Причинами розвитку псор'азу та абдомнального ожирiння е iмунологiчнi порушення / генетичн дефекти. Особли&стю патогенезу у хворих на псор'аз з ожирiнням, на в1'дм1'ну в'д хворих без надм'рноТ маси тла, е статистично значиме зростання гiперлептинемiУ / збльшення системного цитокнового прозапального потенц-алу. Тому перспективою подальших досл'джень е бльш поглиблене вивчення '¡мунопатогенезу ко-морб'дност'! псорiатичноУ хвороби, що дозволить виявити нов/ мiшенi терап'УУ даного дерматозу.
Ключов1 слова: псор1аз, ожиршня, патогенез, системне запалення.
Робота е фрагментом НДР «Комплексне дослiдження патогенетичноТ ролi субпопуляцш М1 та М2 макрофагiв в розвитку хрончного обструктивного захворювання легень для розробки та обфунтування персоналiзованоТ терапп з врахуванням маси тла» (№ державноТреестрацп 0117и005252).
Псорiаз - це хрошчне рецидивуюче, генетич-но обумовлене, мультифакторне захворювання, з яскраво вираженими шкрними проявами, ура-женням ыгпв, сyглобiв, волосисто!' частини голови та внутршшх оргашв. Останым часом патогенез захворювання пов'язують зi змшами в iмyнних профтях шкри хворих, що проявляеться так званим «цитокшовим штормом» в осеред-ках ураження, надлишковою шфтьтра^ею цих дтянок iмyнними кл^инами, гiперпролiферацiею i порушенням диференцшвання кератиноци^в та розростанням судинно'1 атки в дтянках псорн атичних висипань. Все це призводить до появи на ш^ псорiатичних бляшок, як можуть супро-воджуватися больовими вщчуттями i свербiжем [1].
За результатами кшнко - епщемюлопчних дослщжень на псорiаз хворiе бтя 3-4 % населення нашо'Г планети, незалежно вщ стат^ вку та етшчно'Г групи, при цьому питома вага ^еТ патологи в загальнш стрyктyрi шкрних хвороб сягае, за даними рiзних авторiв, вщ 1% до 40% [2].
Однак, незважаючи на значне поширення псорiазy та на велику ктькють роб^ з ^еТ проблеми, точн молекулярно-генетичн причини розвитку залишаються не встановленими, а да-
не захворювання невилковним. Iснyючi на сьо-годшшнш день методи терапп, на жаль, дозво-ляють лише знизити прояви симптомiв даного дерматозу i подовжити перюди його ремiсiï.
В свою чергу, дат багатьох кл^чних дослн джень доводять, що останшм часом спостер^а-еться збтьшення випадкв коморбщносп псорн азу та ожиршня, що призводить до тяжких, атипових, швалщизуючих та резистентних до терапп форм дерматозу. Все це значно попршуе якють життя па^ен^в, знижуе працездатнють та со^альну активнють хворих на псорiаз, що визначае не ттьки медичну, але i со^альну зна-чимють проблеми [3].
Тож, на нашу думку, для бтьш об'ективного розумшня патогенезу та покращення ефектив-ност лкування псорiазy необхщно враховувати недостатньо вивчену коморбщнють цього захво-рювання.
Сьогодн ожиршня е серйозною проблемою в сучасному свт. За даними л^ератури, в останн роки збтьшився вiдсоток хворих з цим захворю-ванням. Тож, ожиршня не ттьки асоцшеться зi збiльшенням ризику розвитку таких важких захворювань, як цукровий дiабет, атеросклероз, п-пертонiчна хвороба, ортопедичн проблеми i
