CC BY
27
стверджувати, що проблема шдивщуалпацм навчання в умовах сиьсько! початково! школи багатоаспектна, потребуе подальшого дидактико-методичного дослщження i розробки оптимальных шлях ¡в !! виршення.
Л1ТЕРАТУРА
1. Концепщя загально! середньо! ocbîth (12-р1чна школа) // Початкова школа. — 2002. — №№ 2, 3.
2. Савченко О. Я. 3 початково! школи виростае вся осв1та/ О. Я. Савченко // OcBÎTa Украши. — 2005. — 15 листопада.
3. Логачевська С. П. Д1йти до кожного учня / за ред. О. Я. Савченко / С. П. Логачевська. — К.: Радянська школа, 1990. — 158 с.
4. Унт И. Индивидуализация и дифференциация обучения / И. Унт. — М.: Педагогика, 1990. — 192 с.
УДК 378 Валентина КАШШ, Валентина СОБКО
ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНИЙ П1ДХ1Д ДО ВИВЧЕННЯ СЛОВА ЯК СКЛАДОВА
МОВНОГО I МОВЛЕННеВОГО РОЗВИТКУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯР1В
У cmammi розкриваютъся теоретичт основы та пропонуютъся практичт прийоми i засоби реалгзацИ лексико-граматичного nidxody до вивчення слова в початковому шюльному yypci укратськоi моей, спрямоват на формування в молодших школяргв мовних знанъ i мовленневих умтъ та навичок, розвиток образного i логгчного мислення.
В статье раскрываются теоретические основы и предлагаются практические приёмы и средства реализации лексико-грамматического подхода к изучению слова в начальном курсе украинского языка, направленные на формирование в младших школьников языковых знаний и речевых умений и навыков, развитие образного и логического мышления.
The authors write about theoretical principles and practical methods and ways of realization of lexical and grammatical approach to word learning at the elementary level of Ukrainian school course are offered. They are directed on forming primary pupils' language knowledge and language skills and habits, the development of figurative and logical thinking.
Одшею з актуальних проблем сучасно! лшгводидактики е функцюнально-комушкативний та когштивний шдходи до вивчення мовно! системи, що ввдповщно окреслюеться прюритетами опально! мовно! осв1ти, визначеними державними документами (Державна нацюнальна програма «Освп-а» («Украша XXI столптя»), Закон «Про осв1ту», Державний стандарт початково! загально! осв1ти) та навчальними програмами. Головною метою сучасно! школи стае формування мовно! особистосп. Важливою складовою цього процесу е розвиток умшь здшснювати Bci види мовленнево! д1яльностк реал1зац1я якого в1дбуваеться на Bcix етапах вивчення шкшьного курсу украшсько! мови, починаючи з початково! ланки, i у npoueci розгляду Bcix розд1л1в i тем, передбачених чинною програмою.
Проблема мовного та мовленневого розвитку школяр1в у рпних !! аспектах розглядалася у працях в1домих педагопв (Ф. Буслаев, Я. Коменський, М. Рибн1кова, В. Сухомлинський, К. Ушинський, С. Чавдаров) i сучасних л1нгводидакт1в, зос1бна: Л. Варзацька, М. Вашуленко, Н. Гац, Н. Голуб, Т. Груба, К. Климова, Н. Лазаренко, Л. Марченко, Л. Мацько, В. Мельничайко, М. Пентилюк, М. Плющ, Л. Паламар, Л. Попова, К. Пономарьова, Г. Ткачук, В. Усатий, Н. Янчук та mini.
Проте зазначена проблема може мати рпне бачення и практичного розв'язання. Як доведено, для свщомого користування мовою у npoueci спшкування необх1дно знати основи функцюнування мовних елемент1в р1зних структурних р1вшв, !х комун1кативне призначення, особливост1 реал наш! в мовленневих актах, взаемозв'язки \ii>K ними.
Мета cmammi — визначити теоретичш засади i методичн1 прийоми та засоби практично! реал наш! лексико-граматичного шдходу до вивчення слова як одше! i3 складових мовного i мовленневого розвитку молодших школяр1в.
Важливють роботи 3i словом у npoueci формування мовно! i мовленнево! особистосп
визначаеться його мкцем та роллю у структур! мови [ мовлення. Як ввдомо, слову притаманш ва основш функцн мови, зокрема когштивна, номшативна, кумулятивна, емотивна, естетична, волюнтативна, прагматична та шин. У ньому закодована глобальна ¡нформашя про концептуальну картину ев ¡ту. сощальш процеси, ¡сторичш поди, психолопю, життя 1 побут народу, його культуру, звича!, традицп. в1рування, морально-етичш сторони людського буття тощо.
Кр1м цього, елвд додати, що в мовному епшкуванш поведшка ел ¡в визначаеться обов'язковими правилами, законом1рностями видозмши 1хньо1 внутршньо! структури 1 сполучуваносп в межах комушкативних одиниць — речень. I хоч слово, на думку О. Реформатського, некомуш кати вне. але саме п ел ¡в утворюються речення для здшенення комушкацн [5]. До того ж концептуальна лексико-граматичш та функцюнально-комушкативш можливосп слова розкриваються лише в структур! висловлювання, в результат! сполучуваносп з ¡ншими одиницями. Отже, слово як елемент мовно! структури одночасно постае засобом номшаци 1 важливим компонентом формально-граматично! та семантично! структури одиниць епшкування. Це означав, що ефективне структурування 1 здшенення мовленнево! д1яльносп на вс1х II р1внях значною \прою залежить ввд уеввдомлення мовцями лшгв1стично! сутносп та когштивно-комуннштивно! природи слова.
Таким чином, робота з1 словом, ор1ентована на ознайомлення учшв 1з його лексико-семантичними, граматичними, функцюнально-комушкативними, стшистичними ознаками, е важливою складовою мовного 1 мовленневого, а також шзнавального розвитку дней молодшого шкшьного вп<у.
Су част лшгвометодичш шдходи до вивчення слова спираються на загальнотеоретичш положения лштаспв рпних напрям1в { те1пй мовознавчо! науки, передуам на пращ Ш. Багш, О. Бондаря, Р. Будагова, Л. Булаховського, Ж. Вандр1еса, В. Ващенка, В. Виноградова, Г. Гшсона, В. фон Гумбольдта, М. Кочергана, Д. Кудрявського, П. Кузнецова, Л. Лисиченко, А. Норейна, Д. Овсянниково-Куликовського, О. Потебш, В. Русашвського, Е. Сешра. О. Смирницького, Ф. де Соссюра, В. Степаново!, М. Шанського, Г. Шухардта, Л. Щерби та ш.
Загальноприйнятим у лшгвютищ е трактування слова як найменшо! самостшно! 1 вшьно ввдтворювано! в мовленш ввдокремленооформлено! одинищ мови, яка сшвввдноситься з шзнаним 1 вичленуваним окремим елементом дшсносп (предметом, явищем, ознакою, процесом, ввдношенням та ш.) 1 основною функщею яко! е позначення, знакова репрезентащя цього елемента — його називання, вказування нанього або його вираження [7, с. 565]. Як лшгвютична категор1я. слово в мовознавега синтезуе два поняття — лексема 1 словоформа. Лексема функцюнуе як одиниця мови 1 е сукупшстю уах форм та значень слова, структурний елемент мови. Словоформа— це реалпащя лексеми, а отже, одиниця мовлення, тобто граматична форма слова, яка ввдр1зняеться ввд ¡ншо! форми лише граматичним значениям. Як 1 будь-яка одиниця мови, лексема реалпуеться в рпних словоформах, збер1гаючи в кожному конкретному випадку свое лексичне значения [1].
Ввдомо, що слово мае знакову природу 1 характеризуеться такими основними семютичними властивостями, як матер1альшсть, шформатившеть, узагальнешеть, умовшеть, довшьшеть тощо. Суттевою ознакою, яка ввдрпняе слово ввд незнаюв, е двоб1чшсть — едшеть плану вираження (звукова форма слова) 1 плану змюту (значения). Останне в сучаснш науш трактуеться по-р1зному. Зокрема, доелвдники видшяють таю пвдходи до розумшня значения слова: аналпичний (референцшний), функцюнальний, операцшний, д1ялыпсно-антропоцентричний. У межах аналпичного пвдходу значения слова розглядаеться як лексичне значения (лексична семантика), тобто конкретно-шдиввдуальний з\пст слова, який являе собою ввдображення або тшьки вираження (у рпних типах ел ¡в) та фн<сашю у сввдомосп позначуваного словом елемента дшсносп 1 е закршленим за формою слова (ввдповвдним звуковим комплексом), унаелвдок чого стае можливою його реагпзащя як явища мови, а не тшьки сввдомосп [7, с. 285]. У структур! лексичного значения видшяють рпш семантичш компоненти (семи), у тому чиоп лексичш (когштивш та конотативш), граматичш
I словотв1рш, яю виокремлюються за здатшстю виконувати номшативну функцш [1].
Отже, у \iOBi слово функцюнуе як одиниця, яка вщображае едшсть форми 1 значения (передуам лексичного та граматичного). Зазначимо, що шд граматичним значениям розумшть додаткове, абстраговане в результат! обов'язкового розр1знення не менше двох однотипних, постшно вщтворюваних ознак велико! кшькосп конкретних ел ¡в з властивим !м лексичними значениями [6, с. 308]. Граматичш значения оргашчно входять до семантичного плану кожного окремо взятого слова, обов'язково супроводжують, шдтримують його вираження.
Оскшьки предметом нашо! уваги е лексико-граматичний аспект, зазначимо, що слова як лексичш 1 граматичш одинищ об'еднуються в частини мови (лексико-граматичш класи). Отже, лексико-граматичний шдхщ до вивчення слова передбачае розгляд його як системи словоформ рпних частин мови, що функцюнують у структур! синтаксичних конструкцш 1 забезпечують !х формально-граматичну та семантико-синтаксичну оргашзащю.
Нагадаемо, що традицшно до частин мови вщносять найбшыш класи ел ¡в. яю вид1ляються за едшетю трьох важливих ознак: епшьним категор1альним (частиномовним) значениям, абстрагованим на основ! узагальнення лексичних значень конкретних айв; складом ! функц!ональним призначенням морфолопчних категор!й, реал!зованих у межах вщповщних парадигм; епшьшетю основних синтаксичних функцш. Отже, на нашу думку, слово знаходить конкретну реагпзащю в мовленш як вщповщна частина мови, виявляючи вел властив! йому ознаки ! репрезентуючи вс! можлив! системш зв'язки та в!дношення.
Ураховуючи лшгвютичну природу слова, у процес! навчання мови в молодших школяр!в, починаючи з першого класу, сл!д формувати розумшня слова в едност! його форми, змюту ! функц!й. Особливу увагу варто придшяти усв!домленню взаемозв'язку лексичних ! граматичних компонента його структури. Зауважимо, що лексичне значения слова мае мшмальний р!вень узагальнення, якого достатньо для розр!знення окремих айв, але недостатньо для розр!знення груп однотипних сл!в. Тому частини мови диференцшють не за лексичним, а за категор!альним значениям, оскшьки воно е вищим р!внем узагальнення ! базуеться на лексичному значенш окремих сл!в. Категор!альне значения об'еднуе слова з однотипним лексичним значениям в окрему групу ! одночасно ввдокремлюе и в!д групи онв з !ншим лексичним значениям [2].
Отже, школяр! мають уевщомити, що в межах, наприклад, !менника як частини мови об'еднуються найр!зномаштшпи щодо лексично! семантики слова (назви ютот, конкретних предмеив, явищ природи, абстрактних понять, д!й, процес!в тощо), але найзагальшшим, здатним об'еднати !х в одну частину мови, е епшьне категор!альне значения предметност!, що формально виражаеться самостшними категор!ями роду, числа ! в!дм!нка. Прикметники ж можуть позначати широкий спектр статичних ознак предмета формально вираженими синтаксично залежними граматичними категор!ями роду, числа ! в!дм!нка. Найзагальн!шою категор!альною семантикою д!еслова е процесуальна ознака (д!я або стан), яка виражаеться категор!ями особи, часу, виду тощо.
Водночас слщ звертати увагу ! на те, що той самий семантичний змют (яюсть, юльюсть, д!я, стан тощо) може передаватися р!зними частинами мови. Виб!р !х ! безпосередне вживання в мовленн! залежать в!д типу та стилю мовлення ! зумовлеш темою та метою епшкування.
Формування в учшв уявлень про категор!альне значения основних частин мови розпочинаеться ще в перюд навчання грамоти ! завершуеться п!д час вивчення частин мови. Ввдповщно до вимог програми початкового курсу украшсько! мови [3; 4] у процес! роботи з! словом у д!тей мають сформуватися уявлення про лексичне значения айв, його типи (пряме ! переносне), умшня групувати !х за семантичними ознаками, за характером парадигматичних в!дношень (гшошм!чних, синон!м!чних, контрастивних, омон!м!чних), розп!знавати та розр!зняти слова як частини мови за значениям, морфолопчними ознаками! роллю в реченн!, уживати лексико-граматичш класи айв у власних висловлюваннях з урахуванням ус!х !х властивостей! в!дношень тощо.
Формування зазначених компетенцш забезпечуеться системою словниково-стилютичних, словниково-граматичних та словниково-лопчних вправ, представлених у чинних шдручниках 1 пособниках з украшсько! мови. Таю вправи включають завдання на семантизацш ел ¡в. з'ясування парадигматичних зв'язюв \пж ними, граматично! природи, функцш у структур! речения 1 зв'язного висловлювання тощо.
Цю систему вправ вщповвдно до мети нашо! розвщки можна доповнити завданнями репродуктивного 1 продуктивного характеру, зор1ентованими на розумшня молодшими школярами когштивних, конотативних, функцюнально-комушкативних ознак слова, репрезентованих рпними частинами мови. Наголосимо також, що важливим у структуруванш системи вправ е комплексний характер завдань 1 доб1р вщповщного дидактичного матер1алу.
Наведемо зразки деяких вправ, яю можуть використовуватися шд час вивчення р1зних частин мови:
1. Прочитайте в1рш. Пом1ркуйте, яю слова допомогли зрозумпи, що саме описуе автор 1 в яку пору. Доберпь заголовок.
Випишпь ¡менники. яю позначають назви рослин, згрупуйте 1х за епшьним значениям. Яка 1х роль у тексп? Визначте рщ 1 число.
2. Прочитайте речения. Про яку пору року йдеться в них? Свш висновок обгрунтуйте словами 1 виразами з речень. По\пркуйте. чому щ речения не можна назвати текстом.
1. Вода гоготала, гурчала струмками по ярах г пагорбах, неспокшно ворушилися ргки, немое ремствували на береги, г розливалисъ на всю мщъ, на всю широчть. 2. 3 дитячихроте вона найдужче любила цю пору року з и гомоном неспинног води, цвгртъканням перших пташок, жадобою цвту, росту кожного дерева, кожного кущика, кожноХ билинки.
З'ясуйте значения видшених ел ¡в. До яко! частини мови вони належать? Доведпъ. Доберпъ спорщнеш слова шших частин мови, яю передають ту саму ознаку. Чим вони вщр1зняються вщ ¡менншав'.'
Випишпь ¡менники. визначте р1д, число \ в1д\пнок.
3. Прочитайте виразно приаив'я. Похпркуйте над прочитаним.
1. Лиха та радгетъ, по котрш смуток наступае. 2. 1ржа залгзо гстъ, а печаль серце. 3. Згине туга — буде друга. 4. Нудъгу годую, журбу сповиваю, сум колишу.
Назвпъ ¡менники. яю передають основну тему всох присл1в'1в. З'ясуйте 1х значения. Як називаються таю слова?
Випишпь ¡менники. згрупувавши 1х за значениям (назви конкретних предмет1в; назви якостей (емошй { почутт1в); визначте рщ цих ¡менник1в.
4. Спишпь присл1в'я. Висловпь свою думку про значения книги для людини.
1. Книга не пряник, а дтей до себе манить. 2. Книги — ключ до знанъ. 3. Золото добуваютъ 1з землг, а знания — з книжок. 4. Розум без книги, що птах без крил. 5. 3 книгою подружится, розуму наберешея. б. Книги читати — усе знати.
Похпркуйте: у кожному реченш повторюеться те саме слово чи р1зш? Обгрунтуйте.
Випишпь окремо р1зш форми слова книга, поставте до них питания \ визначте вщмшок. Розберпь слова за будовою. Яка частина слова виражае значения ввдмшка?
5. Спишпь приапв'я, добираючи потр1бш слова з доввдки. Якими частинами мови вони е? Обгрунтуйте свш виб1р. Похпркуйте. яю стосунки \пж людьми передано цими мудрими народними висловами.
1. 3 добрим ..., а лихих стережисъ! 2. Яку ... заведет, таке й життя поведет. 3. У... вода солодша, шжу ворога мед. 4. Гусак свит не ... .5. Для ... нового не цурайся старого.
Слова для довщки: друг, дружити, дружба, товариш, приятель.
У долину бгля кладки Забггае цап на грядки, Хоче вкрасти оггрки, г червош буряки,
I окрт, I часничок,
г цибулю, г чорнушку, ще й надти на ргжок наш пахучий василъок
I капусту, / петрушку,
(М. Стелъмах)
Пщкреслпь 1менники-синошми, визначте ïx рщ, вщмшок i число, видшть закшчення.
Знайдпь у речениях антошми. До яко! частини мови вони належать? Доведпь необхщшсть ïx уживання.
6. Прочитайте текст. Визначте його тип, тему та мету. Доберпь заголовок. Доведпъ, що текст художнш.
Сиджу нерухомо, не зводжу очей з пташини. В мене аж серце завмирае, коли дивлюсь на Heï. Яка ж вона красива, оця морсъка чайка! Висока на ceoïx довгих жовтих ногах з качиними перетинками. В neï велика быа голова, товста шия, кругл!, мое чорш намистинки, 04i, розумш, допитливi i дуже добрг. Мет здаеться, що чайка щосъ хоче сказати, тыъки не вмге... Вона навть вийгша на свтло, я бачу и dpi, аж блакитнуватг крила, на яких, здаеться, засохли краплг морськог води. Ктчики крил чорш, гострг. А дзьоб великий, мщний (За Ю. Збанацьким).
По\пркуйте. яю слова допомагають описати пташку. До яко! частини мови вони належать? Доведпь.
Випишпь прикметники за трупами: 1) ko.iip: 2) розм1р; 3) форма предмета; 4) загальна ознака. Зробпь висновок, що передаеться словосполученням «ознака предмета».
Складпь усну розповщь на тему: «Про що розповша б чайка, якби могла говорити?». Використовуйте прикметники.
7. Спишпь текст, вставляючи замють крапок потр1бш прикметники з довщки. Поставте ïx у вщповщнш фор\п. обгрунтуйте. Пор1вняйте в1дновлений текст Î3 попередн1м вар1антом (без прикметниюв). Висловпь власну думку про роль прикметниюв у mobî.
/ знову сите небо. На тому ... сонце сипле скргзь ... бризками. По шляху бгжать ... струмочки. Лишаешься проти сонця гай. Bin весь у ... краплях, яку ... намистг.
... сттою сплелося жито. Загули ... бджоли. Високо nid небом блиснула ... крылом чайка. Лунае ... гомгн. Люди повертаються з поля.
Слова для довщки: золотий, блискучий, жвавий, сргблястий, дорогий, густший, метушливий, сргбний, бадьорий.
Пщкреслпь прикметники разом з ¡менниками. до яких вони вщносяться. Пояснпь, як вони поеднуються; визначте pi д. число i вщмшок.
Назвпь прикметники, вжит1 в переносному значенш. Як ви розум1ете ïx значения?
Доберпь до ¡менника небо прикметники, яю б характеризували його за рпних обставин: у лпш сонячш дш; в осшш noxMypi дш; перед грозою; перед заходом сонця. Утворпь словосполучення, запишпь.
8. Прочитайте поетичн1 висловлювання. Визначте ïx cni.ibHy тему.
1. Украша моя починаешься там, де доля моя усмгхаеться, i, як небо, як даль солов'та, не юнчаеться Украша (П. Осадчук). 2. Люблю тебе, мШ pidnutt краю, мое до матусг, я горнусь. Ридаеш mu — i я ридаю, смгешся mu — i я смтсь (В. Гренджа-Донський).
Видшть д1еслова, визначте особу, число, час. Обгрунтуйте, чим зумовлеш ш ознаки д1еонв.
Випишпь д1еслова-антошми. У якому висловлюванш антошми виконують образну функцш?
Знайдпь слова, вжшт в переносному значенш, пояснпь ïx значения. 3 якою метою ïx використано в тексп?
9. Спишпь вислови, замшюючи, де noTpioHO. неозначену форму д1есловами тепершнього або минулого часу. Розкрийте з\пст вислов1в, побудувавши невелику усну розповщь за одним п них.
1. Хто бере —усе той (тратити), хто дае — усе (придбати) (Ш. Руставелг). 2. Щоб (бути) великим, треба (почувати) себе малим (Латинський вислгв). 3. Радгсть (красити), а печаль (палити) (Нар. те.)
Пояснпь, у якш фор m i ви вжили д1еслова (визначити особу або рщ, число, час).
У третьому реченш шдкреслпь основу — niдмет i присудок.
Випишпь антошми. До яко! частини мови вони належать? Зробпь висновок, яку роль
виконують антошми у висловах.
Використання комплексных вправ такого типу у процесс роботи над лексико-граматичними розрядами ел ¡в сприятиме засвоенню й актуалпацп мовних 1 мовленневих знань, виробленню й удосконаленню в учшв умшь 1 навичок користуватися мовними засобами у процесс мовленнево! д1яльносп.
У шдсумку ще раз шдкреслимо, що саме багатогранна лшгвютична природа слова визначае його значущу роль у мовному 1 мовленневому розвитку особистосп. Необхщшсть же лексико-граматичного аспекту вщповщае основнш мет1 початкового шюльного курсу украшсько! мови — розвиток, удосконалення вмшь { навичок усного мовлення (слухання-розумшня, говоршня), читання 1 письма; формування знань про мову 1 мовних умшь; поглиблення уявлень школяр1в про навколишнш евщ розвиток мислення. Подалыпих дослщжень потребуе проблема пошуку ¡нших шлях1в мовного 1 мовленневого розвитку молодших школяр1в як необхщна передумова реал1зацн компетентшеного шдходу в початковш оевт.
Л1ТЕРАТУРА
1. Бондар О. I. Сучасна украшська ттературна мова / О. I. Бондар, Ю. О. Карпенко, М. Л. Микитин-Дружинець. — К.: Академш, 2006. — 367 с.
2. Горпинич В. О. Морфолопя украшсько! мови / В. О. Горпинич. — К.: Академ1я, 2004. — 335 с.
3. Програми для середньо! загальн00свтп>01 школи. 1-2 класи. — К.: Початкова школа, 2003. — 292 с.
4. Програми для середньо! загальноосвтп>о1 школи. 3^ класи. — К.: Початкова школа, 2003. — 292 с.
5. Реформатский А. А. Введение в языкознание / А. А. Реформатский. — М.: Просвещение, 1967. — 542 с.
6. Сучасна украшська лиературна мова / за ред. А. П. Грищенка. — 2-е вид, перероб. [ доп. — К.: Вища школа, 1997.— 493 с.
7. Украшська мова. Енциклопед1я. —К., 2000. —750 с.
УДК 811.161.2(07) Людмила POGHKO
ТЕХНОЛОГИ РОЗВИТКУ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯР1В НА УРОКАХ Р1ДН01 МОВИ ТА ЧИТАННЯ
У cmammi розглядаютъея можливостг використання технологш розвитку критичного мислення на ргзних етапахуроюв pidm'i мови та читання в початкових класах.
В статье рассматриваются возможности использования технологий развития критического мышления на разных этапах уроков родной речи и чтения в начальных классах.
The article considers the possibility of using of the technology of critical thinking in the different stages of the lesson of the native speech and reading in the primary school.
Сучасна школа покликана виробити в кожного учня звичку активно брати участь у виршенш важливих питань життя колективу, вмшня формувати, висловлювати i вщетоювати свою думку, поважати думку ¡нших людей. Готувати молодь до життя в таких умовах неможливо шляхом бездумного засвоення встановлених icraH. Творчих педагопв хвилюе проблема «мовчання школяр1в», 1хня байдужють чи невмшня ¡нколи висловитися з приводу аргументування власних суджень, визначення ставлення до них. Одним i3 вар1ант1в виршення ша проблеми е сформовашсть у школяр1в критичного мислення.
Процеси демократизаци та глобалпацп осв1ти в сучасних умовах передбачають формування критичного мислення в учшв уже з молодшого шюльного вп<у. О крем i аспекти зазначено! проблеми розглядались у роботах А. Байрамова, С. Векслера, А. Липюно!, Л. Рибак, В. Сшелыпкова. Вчеш ставили питания про вироблення вмшня самостшно осмислювати навчальний мат ер ¡ал. виконувати нестандарта! завдання, шдводити шдсумки, похпчати як власш помилки, так i помилки cboix ровесниюв.
