CC BY
85Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского
Серия "Филология. Социальные коммуникации". Том 24 (63). 2011 г. №2. Часть 2. С.371-375.
УДК 81'373.422
ЛЕКСИЧНА АНТОН1М1Я В ПОЕТИЧНИХ ТВОРАХ Л1НИ КОСТЕНКО
Буц Н. В.
Тавр1йський нац1ональний ун1верситет ¡м. В.1. Вернадського, м. С1мферополь, Украна
У стaттi розглядаються лексико-семантичн особливостi антонiмiв, вибраних 1з поезш Лти Костенко, ят охарактеризовано за морфологiчним i семантичним принципами.
Ключовi слова: антотм, лексика, морфологiя, семантика, контекст, опорн слова.
Актуальшсть. Поетична мова Лши Костенко становить И творчу авторську iндивiдуальнiсть, е константою И поетичного стилю. Зрозум^и творчють автора як прояв шдивщуальност - мета кожного дослщника. Авторський словник поетеси -надзвичайно багатий. Лексеми И вiршiв - це ушкальне своерщне явище оргашчного спiвiснування рiзних мовних i стильових рiвнiв, якi ввшшли до широкого культурного контексту св^ового рiвня. Звичайно, творчiсть Лiни Костенко неодноразово була об'ектом дослiджень украшських мовознавцiв i лiтераторiв. «Бо кожна людина - це мiкрокосмос. II неповторшсть (окрiм багатьох iнших особливостей) виявляеться i в мовному етикеть Тим паче якщо це мовний етикет поези, в якiй гармоншно поеднуються традицiйнi для украшщв вирази з авторськими новотворами. Найперше, що впадае в око пiд час читання поези Лiни Костенко, персошфшоване, «язичницьке» сприйняття свiту, що визначае основу свгтосприйняття украшщв» [3, с. 400]. Коли мова йде про образну систему Лши Костенко, цшюшсть та штонацшна завершенiсть поезiй формуеться системою повторiв на рiзних рiвнях: емотивному, синтаксичному, лексичному, метафоричному, композицшному. Лексичнi повтори - це синошми (земля-планета, страждаю-мучусь-гину), антонiми (живу-гину), розгалужена система метафорики (Всесвгт - акварiум планет, бiль тенет).
Мета - визначення мiсця антонiмiв серед шших лексико-стилiстичних засобiв, використаних поетесою. У вiршах Лiни Костенко кожне слово-образ шби випромiнюе поезiю, кожне слово сшввщноситься з iншими, внутршня форма його полiсемантична, тобто багатозначна, вона може нарощувати все новi й новi вiдтiнки значення. Характеристика вибраних з поезш Лши Костенко власне антонiмiв, поклавши в основу морфолопчний i семантичний принципи класифшаци.
«Антонiми (вiд грецьк. апИ - проти, опута - тм 'я) - це слова з протилежними значеннями. Але антонiми визначають не взагалi будь-якi протилежнi поняття, а обов'язково поняття спiввiдноснi, об'еднаш змiстом на основi 1х протиставлення. Об'еднуються в антонiмiчнi вiдношення перш за все слова, що мають яюсш, кiлькiснi, часовi й просторовi значення, наприклад: бгдшти - багатгти, смгятися -
плакати, розвиватися - занепадати» [13, с. 49]. Лша Костенко за допомогою amomMiB викривае вади та суперечностi нашого суспiльства, а також протирiччя людсько! сутностi. У творах поетеси протиставлення е одним i3 засобiв, яю посилюють афористичнiсть li мови, виростаючи до крилатих висловiв. Вона часто вдаеться до протиставлень, акцентуе на контрастах.
Бшьшу частину серед скарткованих одиниць становлять власне антошми, а серед них ri, що виражеш iменниками та субстантивованими частинами мови. Найчастше вони позначають абстрактнi поняття та подiляються на групи:
а) антошми, утвореш вiд прикметникових основ i вказують на якiсть, наприклад:
1. ... ненавидять вмет мою скажену силу,
ненавиджу я cia6Kocmi свог [8, с. 83];
2. Iлюди, й не люди, добро i зло [8, с. 110];
3. Все повторялось: i краса, й потвортсть. [8, с. 138];
4. ... дитинство,юмсть, молодеть i стареть [8, с. 178].
б) антошми, яю вказують на опредмечену дда й утворюються вщ дiеслiвних основ, наприклад:
1. ... i почула першу образу,
але i першу таки похвалу [9, с. 64];
2. Блюстителi, халтура - ваше хоббi,
ви, фабриканти вiр i недовiр [8, с. 169].
в) антошми, яю виражають стан, почуття, стосунки мiж людьми. 1х поява зумовлена як прикметниковими, так i дiеслiвними основами, наприклад:
1. ... бiдамине, i щастя тежмине [8, с. 87];
2. Мала щастя свое, промтяла його на 6idy [8, с. 314];
3. Щастя вас творить.
Iнеминуче горе вас косить. Горе вас нищить [10, с. 96].
Як бачимо, слово щастя мае два антошми - бiда i горе. А «Словник антонiмiв» Л.М. Полюги до слова «щастя» подае антошм «нещастя» [11, с. 116]. Таким чином, ми маемо приклад замши звичайного компонента антонiмiчноl пари щастя-нещастя синошмами. Такий прийом використовуеться авторкою для шдсилення виражальних можливостей тексту.
Найчастше Лша Костенко вживае антонiмiчну пару день — шч, яю передають експресда, плин часу, рух. Наприклад:
1. Чорна тч ткрустована мжмстю.
Горизонт тдтмае багряним плечем
день - як нотну стортку вiчностi [8, с. 8];
2. Iдень, i тч, i тисячi ночей... [8, с. 179].
3. I день, i шч, i мить, i вiчнiсть [8, с. 302].
Досить часто зустрiчаеться пара життя - смерть, наприклад:
1. життя i смерть на вiдстанi стрти [8, с. 428];
2. Благословенна кожна мить життя
на цих всесвттх косовицях смертi [8, с. 7].
Антонiми день — тч, життя — смерть е повними [11, с. 51, 57]. Але в поезiях Лши Костенко багато контекстуальних антонiмiв, якi вираженi й iменниками теж, наприклад:
1. Людям - колосся. / Соб1 - стерня [10, с. 101];
2. Жонглюе будень свят^тю 7 свинством [8, с. 5];
3. Усе було: асфальти й споришi [8, с. 138];
4. ... а згине зло 7 правда переможе [8, с. 179].
За семантикою вс скартковаш нами iменниковi антошми можна розподшити на таю групи: а) и, що позначають риси характеру чи зовшшносп людини, наприклад: бридота - врода [9, с. 64], потвора - вродлива [9, с. 64], сила - слабшсть [8, с. 83], краса - потвора [9, с. 69], щедрий - скнара [8, с. 34], натвнездари - натвталанти [8, с. 207], сила - слабшсть [8, с. 83], краса - потвортсть [8, с. 138], усм1шка -сльози [8, с. 114]; б) т^ що вказують на час: день - тч [9, с. 14], мить - в1чтсть [8, с. 302], мить - роки [8, с. 10], будень - недыя [8, с. 387], празники - будм [8, с. 216], зима - л1то [9, с. 33], початок - кгнець [9, с. 41], минуле - майбутне [8, с. 157];
в) т1, що вказують на кшьюсть: мыьярди - нулг [8, с. 157], плюс - мгнус [8; 156];
г) антошми, що виражають абстрактш поняття: слава - хула [8, с. 216], наслгдки -причини [8, с. 262], свобода - залежмсть [8, с. 265], звитяги - поразки [8, с. 441], гр1х - покута [8, с. 525], зло - правда [8, с. 179], в1ра - недов1ра [8, с. 169], добро -зло [8, с. 110], рад1сть - туга [8, с. 104], щастя - б1да [8, с. 87, 314], щастя - горе [8, с. 96], фШш - старт [8, с. 13, 100]; д) антошми на позначення перiодiв життя людини: молод1сть - стар1сть [8, с. 178, 489], життя - смерть [8, с. 244, 428]; е) п, що вказують на сощальне становище: повелител1 -раби [8, с. 146], бог - чорт [8, с. 94].
Друге мюце за кшьюстю серед власне антонiмiв посщають прикметниковi антошми. Вони утворюють кшька семантичних груп:
а) антонiмiчнi пари, компоненти яких називають колiр:
... негри богамалюють чорним,
негри чортамалюють бЫим [10, с. 94].
Антошми чорний — быий е найуживашшими. «Бший - мае колiр крейди, молока, сшгу; у переносному значенш: позитивний. Чорний - мае колiр вугшля, сага, найтемшший; у переносному значенш: негативний» [11, с. 26]. В опрацьованих нами творах щ слова вживаються здебшьшого в прямому значенш, наприклад:
1. Два чорш лебед1 календарного быого поля ... [8, с. 101];
2. БШ лыег.
Жовт1 м1мози.
Чорн троянди -роси, як сльози [8, с. 94].
Спорщнеш антонiмiчнi пари бЫявий — чорнявий, бЫий — вороний:
1. Ось коник бЫий, коник вороний [8, с. 470];
2. Сон бЫявого дня 7 чорнявог ноч1 ... [8, с. 181];
б) антошми, що вказують на розмiр: маленький - великий [10, с. 70], велик7 -мал1 [8, с. 157], [10, с. 70], широю - звужеш [10, с. 25];
в) т^ що вказують на людськi риси: весела - печальна [8, с. 142], прекрасна -потворна [9, с. 65], хороша [8, с. 83] - погана [9, с. 83], добр1 -зл1 [9, с. 83];
г) антошми на позначення часу: перше - останне [8, с. 127], [9, с. 5], сьогодмшшй - завтрашшй [8, с. 156];
д) на позначення стосунюв мiж людьми: прав1 - неправ/ [8, с. 375],р1дн - чуж1 [8, с. 278], чуж1 - свог [8, с. 73], далек - близью [10;.с. 46];
е) т1, що позначають стан: жив1 - мертв1 [8, с. 447], [9, с. 10], натвмандр1вний -натвостий [8, с. 444], кам'яний - жива [8, с. 5]. цтий - потрощений [8, с. 280], ускладнений - спрощений [8, с. 280], стар1 - молод1 [8, с. 392].
Антошмами найчаспше бувають яюсш прикметники, адже яюсть найчаспше здатна протиставлятися. Але Лша Костенко вживае i антошми, що виступають вщносними прикметниками. Звичайно, !х антонiмiчнiсть диктуеться наявшстю вщповщних iменникiв, наприклад: Сюнчилася денна праця. Почався вечiрнiй постх [9, с. 7].
У груш прикметникових антонiмiв е також контекстуальш, наприклад: - Дива, дива! - дивуеться трава. -В1н кам'яний, а з ним ¡де жива [8, с. 5].
Антонiмiчна пара живий — мертвий. Але в даному контекст значення «який не виявляе ознак життя, неживий» [11, с. 56] набувае слово кам 'яний.
Особливу роль у створенш динамши вiрша вщграють дiеслiвнi антонiми. Вони також надають поезiям бiльше експресивносп й емоцiйностi. Серед дiеслiв е рiзнокореневi антонiми, якi становлять бшьшу частину, а не однокореневi, наприклад: смеркае - розвиднюеться [8, с. 87], см1ятись - плакать [8, с. 373], здоровкалась - прощалась [9, с. 65], опускаеться - тдтмаеться [9, с. 78], люблю -ненавиджу [8, с. 490].
Порiвняно мало вживае поетеса антонiмiв, утворених за допомогою префшшв, яю найбшьш характерш для дiеслiв (приг'жджае - в1д 'гжджае).
Дiеслова, яю не е словниковими антошмами, теж зустрiчаемо у вiршах Лши Костенко:
А люди ж то проходять щохвилини.
Один зачепить.
1нший привта. [9, с. 65].
Пара зачепить - привта становить собою авторсью контекстуальш антошми.
Висновки. «Лша Костенко - глибоко сучасна, глибоко украшська поетеса, та навдивовижу це не те, що не заважае, а, навпаки, допомагае бути вщкритою, як у космос украшський, так i в космос ютори наших народiв, в космос загальнолюдсько! ютори; i та iсторiя в не! - не скам'янш чи спорохнявiлi релшти, а живе дiйство, яке начебто продовжуе звершуватися й сьогоднi, все ще перебувае у творчому свт, й так само часто певна подiя нинiшнього дня в И сприйнятп та пiд И пером виглядае не локально й самодостатньо, не iзольовано, а пропонуеться в единому потощ свiтовоl iсторil, сповнюеться масштабносп й значення iсторичного.» Щ слова Свгена Гуцала влучно визначають масштаб гешально1 особистостi нашо1 сучаснищ, И художнього свiту «в единому потощ св^ово1 iсторil» [2].
Антонiмiчна лексика вживаеться Лшою Костенко в поетичних творах з метою зютавлення, порiвняння двох понять (для увиразнення обох); протиставлення, розмежування понять (для створення емоцiйного контрасту); з експресивно-стилiстичною метою, що робить li вiршi бiльш емоцшно насиченими. Антонiми - це виразний стилiстичний засiб мови. Вони потрiбнi в нiй для вiдтворення контраспв, для побудови альтернативних запитань у художньому стилi мовлення [7, с. 46]. Бо Поезiя - це завжди неповтортсть, Якийсь безсмертний дотик до душi [8, с. 138].
Список л^ератури
1. Антоненко-Давидович Б. Д. Як ми говоримо / Б. Д. Антоненко-Давидович. - К. : Либщь, 1991. - 253 с.
2. Барабаш С. Г. Творчють Лши Костенко в щейно-художньому контекст! л1тературно! доби : дис.... д-ра наук : 10.01.01 / С. Г. Барабаш. - Юровоград, 2004.
3. Богдан С. К. Мовний етикет укра'шщв: традицп i сучасшсть / С. К. Богдан. - К.: Рщна мова, 1998. - 475 с.
4. Брюховецький В. С. Лша Костенко / В. С. Брюховецький. - К. : Дншро, 1990. - 261 с.
5. Ганич Д. I. Словник лшгвютичних термов / Д. I. Ганич, I. С. Олшник. - К.: Вища школа, 1985.
6. 1вченко М. П. Сучасна украшська л1тературна мова / М. П. 1вченко. - К.: Видавництво Кшвського ушверситету, 1965. - 502 с.
7. Коваль А. П. Практична стилютика сучасно! укра'шсько! мови / А. П. Коваль. - К.: Вища школа, 1987. - 349 с.
8. Костенко Л. Вибране / Л. Костенко. - К.: Дншро, 1989. - 558 с.
9. Костенко Л. В1трила / Л. Костенко. - К.: Рад. письменник, 1958. - 92 с.
10. Костенко Л. Мандр1вки серця / Л. Костенко. - К.: Рад. письменник, 1961. - 110 с.
11. Полюга Л. М. Словник антошм1в / Л. М. Полюга. - К.: Радянська школа, 1987.
12. Симоненко В. Краса без красивостей / В. Симоненко. В. - Слово i час. - 1990. - № 3. - С. 13-17.
13. Сучасна украшська л1тературна мова : Стилютика. За ред. I. К. Бшодща. - К. : Наукова думка, 1973.
Буц Н. В. Лексическая антонимия в поэтических произведениях Лины Костенко // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология.Социальные коммуникации». - 2011. - Т.24 (63). - №2. Часть 2. - С.371-375.
В статье рассматриваются лексико-семантические особенности антонимов, выбранных из поэтических произведений Лины Костенко, которые охарактеризованы по морфологическим и семантическим принципам.
Ключевые слова: антоним, лексика, морфология, семантика, контекст, опорные слова.
Bych N. W. Lexical antonyms in poetry of Lina Kostenko // Uchenye zapiski Tavricheskogo Natsionalnogo Universiteta im. V.I. Vernadskogo. Series «Filology. Social communicatios». - 2011. - V.24 (63). - №2. Part 2. - P.371-375.
In article lexico-semantic features of the antonyms chosen from poetic products by Liny Kostenko which are characterized by morphological and semantic principles are considered.
Key words: antonym, lexicon, morphology, semantics, context, basic words.
Поступила доредакцп 27.04.2011 р.
