CC BY
22
дистальш та проксимальнi метаепiфiзи, закршлю-ються на двох зовшшшх опорах, до яких фiксуються стрижш, проведенi в максимально можливiй близь-костi до мiсця перелому.
У 26 випадках дiафiзарних переломiв гомики спо-стерiгалися такi ускладнення: невправлення — у 2 (1,0 %) випадках; неяюсний остеосинтез — у 4 (2,0 %); гншш ускладнення — у 5 (2,5 %); компартмент-син-дром — у 7 (3,4 %), гангрена — в 1 (0,5 %), некроз шюри — у 6 (3,0 %), незрощення — в 1 (0,5 %) ви-падку. При проксимальних та дистальних переломах гомшки ускладнення спостерталися у 8 потерпших, у тому чи^ у 2 (2,2 %) — невправлення; в 1 (1,1 %) ви-падку — нагноення; у 4 (4,3 %) — компартмент-син-дром та в 1 (1,1 %) випадку — некроз шюри.
Таким чином, досвщ використання апарапв зо-вшшньо! фжсацп на основi стрижшв, особливо рам-ково! конструкцп, в лiкуваннi дiафiзарних переломiв гомшки у хворих iз множинною та поеднаною травмою показав !х високу ефективнiсть i дозволяе реко-мендувати метод як один iз провiдних у потерпiлих iз полггравмою.
Висновки
1. Серед переломiв гомики у потерпших iз поль травмою переважають тяжкi ушкодження (типу В та С вщповщно до класифжащ! АО).
2. Оптимальним методом лжування переломiв го-мiлки у потерпших Í3 полiтравмою е позавогнищева фжсащя, що забезпечуе iммобiлiзацiю перелому, не впливаючи на мобiльнiсть потерпiлого, та дозволяе здшснювати контроль за станом м'яких тканин гомшки.
3. Методом вибору зовшшньо'1 фжсацп' переломiв кiсток гомiлки у потерпiлих Í3 полiтравмою е застосу-вання апарапв на основi стрижнiв.
Список л1тератури
1. Климовицкий В.Т., Калинкин О.Г. Травматическая болезнь с позиций современных представлений о системном ответе на травму // Травма. — 2003. — Том 4, № 2. — С. 123-130.
2. Ключевский В.В. Хирургия повреждений: Руководство для фельдшеров, хирургов и травматологов районных больниц. — 2-е изд. — Рыбинск: Изд-во ОАО «Рыбинский дом печати», 2004. — С. 350.
3. Травматология и ортопедия/Руководство для врачей: В 3 томах / Под ред. Ю.Т. Шапошникова. — М.: Медицина, 1997. — Том 2. — С. 310-313.
4. Tejwani N.C., Achan P. Staged management of high energy proximal tibia fractures // Bulletin. Hosp. for Joint Diseases. — 2004. — Vol. 62, № 1-2. — P. 62-66.
Отримано 15.04.11 □
Рынденко C.B.
Харьковская медицинская академия последипломного
образования
Копитчак И.Р.
Тернопольский государственный медицинский университет им. И.Я. Горбачевского
ВНЕОЧАГОВАЯ ФИКСАЦИЯ КАК МЕТОД ЛЕЧЕБНО-ТРАНСПОРТНОЙ ИММОБИЛИЗАЦИИ ПРИ ПЕРЕЛОМАХ ГОЛЕНИ У ПОТЕРПЕВШИХ С ПОЛИТРАВМОЙ
Резюме. В статье приведены результаты анализа лечения переломов костей голени у потерпевших с политравмой. Сделан вывод о целесообразности использования для лечения переломов голени у данной группы пострадавших аппаратов внешней фиксации на основе стержней.
Ключевые слова: политравма, переломы голени, тактика лечения.
Ryndenko S.V.
Kharkiv Medical Academy of Postgraduate
Education
Kopytchak I.R.
Ternopil State Medical University named after I.Ya. Gorbachevsky, Ukraine
EXTRAFOCAL FIXATION AS A METHOD OF MEDICAL-TRANSPORT IMMOBILIZATION OF TIBIAL FRACTURES IN VICTIMS WITH POLYTRAUMA
Summary. The article presents the results of the analysis of tibial fractures treatment in victims with polytrauma. There was drawn a conclusion about the expedience of use of external fixators for treatment of tibial fractures in that group of patients.
Key words: polytrauma, tibial fractures, treatment tactics.
■ Мкарю, що практикуе
To General Practitioner
УДК 616.71-018.46-002.2-02-031.38-08 ШИМОН В.М., СЛИВКА P.M., ПАНТЬО B.I.
ДВНЗ «Ужгородський нацюнальний ун/верситет», кафедра загально!xipypri'i, травматологи та ортопед/!
ВПЛИВ РЕПОНАРНО! ¡НФУЗП ТА НИЗЬКОНТЕНСИВНОГО ЛАЗЕРНОГО ВИПРОМШЮВАННЯ НА ПОКАЗНИКИ ЕНДОТОКСИКОЗУ В Л^УВАНН XPOHiЧHИX OСТEOМieЛiТiВ HИЖHiX КiHЦiВOК
Резюме. Запропонована методика лкування посттравматичних остеом/елтв довгих трубчастих ксток нижнх кнцвок ¡з використанням регонарних iнфузй, лазерного випром/нювання дозволяв зупинити гнйно-некротичний процес у кстц й повнстю мшдувати вогнище запалення, прискорити динам/ку ранового процесу та регенерац/ю кстки, нормалзувати показники ендотоксикозу, п/двищити р/вень захисних сил орган/зму, значно скоротити строки л/кування, зменшити кльксть використаних медикамент/в, прискорити реаблтацю бльшост хворих.
Ключов! слова: п/слятравматичний остеом/ел/т, внутрмньоартерюльна терап/я, секвестректомя, лазер.
Вступ
Лiкування хрошчного остеомieлiту i над^ зали-шаеться одним iз важливих питань сучасно! хирурги. Актуальшсть проблеми полягае в тому, що остеомiелiт ускладнюе переб^ травм у 5—67 %, а частка тсляопера-цшного остеомiелiту як тсля х1рурпчного лiкування вщ-критих, так i пiсля остеосинтезу закритих переломiв не зменшуеться i сягае вщповщно 3—11 % та 0,65—0,96 %. Незважаючи на значнi науково-практичнi досягнення та успгхи в профiлактицi та лiкуваннi ще! тяжко! патологи кiсток, у 10—40 % випадюв спостерiгаються рецидиви [3, 4, 9].
Велике значення мае антибютикорезистентшсть мжрофлори ран, невпинно зростае значення умовно-патогенно! мiкрофлори. З боку макрооргашзму вщмь чаеться полiвалентна алергiзацiя до антибактерiальних препаратiв, значно частiше зустрiчаються прояви iмуно-дефiцитних станiв [1, 2, 6, 7].
Тривала непрацездатшсть ще! категори хворих та висою цифри iнвалiдностi надають проблемi медико-соцiального значення. Серед хворих переважають особи працездатного вiку, i бшьше половини з них залишають-ся швалщами II групи. Частота швалщност iнодi сягае 90 % [3, 8]. Хрошчний перебiг iнфекцiйного процесу та розвиток остеомiелiту пов'язанi з формуванням вторин-ного постiнфекцiйного iмунодефiциту, викликаного як iмунодепресивним впливом мжробних збудникiв, так i особливостями iмунологiчно! реактивностi органiзму хворого. Характер iмунопатологiчного стану може бути однiею з головних причин формування високовiрулент-них збудниюв гнiйних ускладнень, що, у свою чергу, може бути одним iз патогенетичних механiзмiв хрош-заци гнiйно-запального процесу юстково! та оточуючих м'яких тканин [10].
У зв'язку з цим застосування антибактерiальних пре-паратав нередко бувае малоефективним або ж узагалi неефективним. Одним i3 фaктоpiв розвитку гншно-сеп-тичних процеав е недосконaлiсть захисних мехaнiзмiв, розвиток дисфункци iмунно! системи та пщвищення piвня ендогенно! iнтоксикaцií [5, 9].
Гаранпею успiху лiкувaння остеомiелiту е радикальна х^рурпчна опеpaцiя в комплекс з коpекцiею поруше-них гомеостатичних функцiй оpгaнiзму. А можливост покращення периферично! гемодинaмiки та iмуноpе-aктивностi оpгaнiзму поряд iз використанням малошва-зивних, оpгaнозбеpiгaючих опеpaцiй дозволяють опти-мiзувaти умови пеpебiгу ранового процесу та покращити результати лжування даного контингенту хворих.
Матер1али та методи
На бaзi кафедри загально! хipуpгi! з курсом травматологи та оpтопедi! медичного факультету УжНУ за перюд з 2007 по 2010 рж лiкувaлося 29 хворих iз тслятравма-тичним остеомiелiтом исток нижшх кiнцiвок, у яких було використано орипнальну методику лiкувaння з за-стосуванням pегiонapно! внутpiшньоapтеpiaльно! про-лонговано! теpaпi! та лазерно! санаци секвестральних порожнин.
Вiк хворих — вщ 24 до 68 pокiв, чоловтв було 22 (75,8 %), жшок — 7 (24,2 %). У 23 хворих (79,3 %) ос-теомiелiтичний процес виник унaслiдок пошкодження кiсток гомiлки, а у 6 (20,4 %) — тсля пеpеломiв стегна.
Контрольна групу складали хвоpi з тслятравматич-ними остеомiелiтaми довгих трубчастих исток ниж-нiх кшщвок, пpолiковaнi за попеpеднi роки (30 оаб), якi пiд час л^вання отримали тpaдицiйне лiкувaння, що полягало у пpоведеннi санаци вогнища гншно-не-кротичного процесу, aнтибaктеpiaльнiй, дезштоксика-
цшнш та судиннiй терапи, що проводилась внутрш-ньовенним, внутрiшньоартерiальним (пункцiйно) та внутрiшньом'язовим шляхами.
У лжуванш основно! групи хворих i3 шслятравма-тичними остеомieлiтами довгих трубчастих кiсток ниж-нiх кiнцiвок використана методика, що включала:
1) катетеризацш a. epigastrica inferior i3 подальшим пролонгованим регiонарним введенням aнтибaктерiaль-них та судинних препаратав за допомогою iнфузоматiв Lineomat, «ВЕДА-2», «ДШВ». Антибао^альна терапгя проводилась з урахуванням чутливост мiкроорганiзмiв, перевага вiддавалась остеотропним препаратам (лшко-мiцин, клiндамiцин). Завданням судинно! терапи було покращення ангiотрофiки тканин нижшх кiнцiвок, а вiдповiдно, i покращення репаративних процесiв кiсток та м'яких тканин;
2) радикальне оперативне втручання, направлене на лiквiдацiю вогнища остеомieлiту, — пункцiйна лазерна секвестректомiя;
3) обробку секвестрально! порожнини та норицевих ходiв високоiнтенсивним дiодним лазером «Лжа-хь рург» виробництва черкаського тдприемства «Фотош-ка Плюс» (довжина хвилi 940 нм, потужнiсть до 30 Вт), за допомогою моноволоконного свiтловоду, уведеного у секвестральну порожнину або норицевий хщ;
4) дренування секвестрально! порожнини з оброб-кою 11 в тсляоперацшному перiодi ультрафiолетовим випромiнюванням (довжина хвилi 270—320 нм, потуж-нють 25—30 мВт) за допомогою кварц-полiмерного свгг-ловоду, уведеного через дренаж;
5) з метою 1муностимулящ! та потенцшвання ангю-трофiки ендовазальна лазеротерашя (внутрiшньовенне або внутрiшньоартерiальне лазерне опромшення кро-вi та мiсцевий магштолазерний вплив) за допомогою установок «Лжа-терапевт», «Медик-2К» та матрицi Коробова.
Результати та Тх обговорення
Оцiнювaли динамiку ранового процесу, рентгено-логiчну динaмiку, про рiвень ендотоксикозу судили за вмютом у кровi середньомолекулярних пептидiв, що збшьшуеться при нaростaннi клiнiки остеомieлiту i зменшуеться при лiкувaннi на 18-20-ту добу, коефшд-ентом штоксикаци, лейкоцитарним iндексом штоксикаци, лiмфоцитaрним iндексом. Iмунологiчний статус оцiнювaли за р!внем CD4, CD8 та 1х спiввiдношенням, циркулюючих 1мунних комплекав, !муноглобулшу E, а динaмiку продукт1в перекисного окислення лшщв, вм1ст яких також збшьшуеться при наростанш кл1н1ки остеом!елпу, — за рiвнем дiенових кон'югат та сполук 1з iзольовaними подвшними зв'язками. Отримaнi результати пор!внювали з даними групи кл1н1чно здорових людей, яка за вжом та статтю була порiвняннa з обома групами хворих.
Р!вень ендотоксикозу оцшювали за вм1стом у кров1 середньомолекулярних пептид!в, що являють собою ен-догеннi сполуки 1з середньою молекулярною масою вщ 500 до 5000 Дн, i з61льшуються при наростанш штокси-кaцiйного синдрому.
У вс1х хворих 1з кл1н1кою пiслятрaвмaтичного остео-мiелiту при нaростaннi штоксикаци у кров! р!зко зрос-тав рiвень середньомолекулярних пептидiв, причому в основному за рахунок пулу, що визначаеться на довжиш хвил1 254 нм i характеризуе токсичн1 влaстивостi кров1 (до 0,441 ± 0,050 у хворих контрольно! групи та 0,446 ± ± 0,060 в основнш груп1, у здорових — 0,333 ± 0,040). Водночас при цьому у хворих р1зко зменшувалась величина коефщенту штоксикаци, що також вказуе на на-ростання штоксикаци (до 1,05 ± 0,06, у здорових — 1,36 ± ± 0,04). У процес лiкувaння щ показники мали тен-денцiю до нормaлiзaцií, причому нaйбiльш виражений ефект спостер^али у груп1 хворих !з використанням лазерних секвестректомiй та ультрафюлетового опро-мiнення секвестрально! порожнини (0,345 ± 0,040 та 1,25 ± 0,04 в1дпов1дно, при загальноприйнятому л1ку-вaннi — 0,377 ± 0,080 та 1,12 ± 0,05).
Рiвень захисних сил оргaнiзму оцiнювaли за показ-никами iмунiтету, такими як загальна к1льк1сть л1мФо-цит1в, CD4, CD8 та !х спiввiдношення, за р1вжм у кров1 циркулюючих 1мунних комплекйв, 1муногло6ул1ну E та динамжою продукт1в перекисного окислення л1п1д1в.
При цьому ми вщзначали, що у хворих !з кл1н1кою пiслятрaвмaтичного остеомiелiту на Фон1 зменшення загально! юлькоси л1мФоцит1в (до 21,60 ± 0,64, у здорових — 44,40 ± 0,79) мало мюце р1з^ зменшення к1лькос-т1 CD4 при пом1рному зменшеннi CD8 та вщповщному зменшеннi !хнього спiввiдношення (CD4/CD8) (до 1,03 ± ± 0,12 у хворих контрольно! групи та 1,02 ± 0,14 у основнш груш, в здорових 2,22 ± 0,12) , у кров1 зростае рь вень циркулюючих 1мунних комплекив (до 32,46 ± 1,64 у хворих контрольно! групи та 34,76 ± 1,84 — в основнш груш, у здорових — 16,17 ± 0,53).
Шсля лжування мае мюце тенденщя до нормaлiзa-ци спiввiдношення CD4/CD8 (до 1,64 ± 0,12 у хворих контрольно! групи та 1,93 ± 0,14 — в основнш груш), зменшуеться рiвень циркулюючих 1мунних комплекйв у кров1, що 61льш виражено в основнш груш (до 27,67 ± ± 2,02 у хворих контрольно! групи та 23,98 ± 1,94 — в основнш груш), однак не досягае показниюв здорових людей.
У хворих на хрошчний остеомiелiт знижуеться рiвень 1муногло6ул1ну E (до 4,65 ± 0,56 у хворих першо! групи та 4,71 ± 0,71 — в основнш груш, у здорових — 6,0 ± ± 0,5), який шсля лiкувaння збiльшуеться, i це 61льш ви-ражене в основнш груш (до 4,85 ± 0,49 у хворих першо! групи та 5,7 ± 0,5 в основнш груш, що майже досягае р1вня здорових людей).
Динам^ вмюту продукт1в перекисного окислення л1п1д1в, який також збшьшуеться при наростанш кишки остеомiелiту, оцiнювaли за р1вжм дiенових кон'югат, що доходив до 1,76 ± 0,08 у хворих контрольно! групи та 1,76 ± 0,05 в основнш груш (у здорових — 1,27 ± 0,08) та сполук !з iзольовaними подвшними зв'язками, що, у свою чергу, сягав 3,06 ± 0,16 у хворих контрольно! групи та 3,01 ± 0,14 в основнш груш (у здорових — 2,61 ± ± 0,14). У процеа лжування спостерталася нормaлiзaцiя даних показниюв, i вони в1дпов1дно становили: дiено-вих кон'югат — 1,43 ± 0,04 у хворих контрольно! групи
та 1,29 ± 0,01 — у хворих основно'1 групи, сполук з i30-льованими подвшними зв'язками — 2,68 ± 0,14 у хворих контрольно! групи та 2,64 ± 0,16 — у хворих основно'1 групи.
Висновки
У результата проведеного л^вання спостерiгали прискорення динамжи ранового процесу, що проявля-лося у скороченнi строкiв загоення нориць (ix очищен-ня, поява грануляцш та початок епiтелiзацiï). Лабора-торно констатували позитивну динамiку ендотоксикозу, а рентгенолопчно — репаративнi змши кiстковоï ткани-ни, що надалi сприяло прискоренню регенерацй' кiстки.
Позитивна динамжа ендотоксикозу, ранового процесу, пщвищення захисних сил органiзму хворих на тслятравматичний остеомiелiт кiсток нижшх кшщ-вок призвела також до скорочення перебування хворих на стащонарному лiкуваннi — з 38,6 ± 2,8 л1жко-дня у контрольнiй груш, де використовувалось загальноприй-няте лiкування, до 22,4 ± 3,2 л1жко-дня в основнiй групi, де використана описана методика.
Список л1тератури
1. Салманова О.Н. Антилизоцимная активность этиологических агентов хронического травматического остеомиелита / О.Н. Салманова // Укра1нський ме-дичний альманах. — 2004. — № 5. — C. 135-136.
2. Татаров С. В. 1мунш порушення в хворих на хрошчш травматичш остеомieлiти / С.В. Татаров, С.Е. Коля-ганова // Науковий всник Ужгородський ун-ту. Сер.: Медицина. — Ужгород, 2003. — Вип. 21. — С. 204-206.
3. Тогаев Т.Р. О лечении открытых переломов длинных костей и профилактике раневой инфекции / Тогаев Т.Р., Абдулхаков Н.Т., Ишмухамедов Н.А. //Орто-
Шимон В.М., Сливка P.M., Панте В.И.
ГВУЗ «Ужгородский национальный университет»
ВЛИЯНИЕ РЕГИОНАРНОЙ ИНФУЗИИ И НИЗКОЭНЕРГЕТИЧЕСКОГО ЛАЗЕРНОГО ИЗЛУЧЕНИЯ НА ПОКАЗАТЕЛИ ЭНДОТОКСИКОЗА В ЛЕЧЕНИИ ХРОНИЧЕСКИХ ОСТЕОМИЕЛИТОВ НИЖНИХ КОНЕЧНОСТЕЙ
Резюме. Предложенная методика лечения посттравматических остеомиелитов длинных трубчатых костей нижних конечностей с использованием регионарных инфузий, лазерного излучения позволяет остановить гнойно-некротический процесс в кости и полностью ликвидировать очаг воспаления, ускорить динамику раневого процесса и регенерацию кости, нормализовать показатели эндотоксикоза, повысить уровень защитных сил организма, значительно сократить сроки лечения, уменьшить количество использованных медикаментов, ускорить реабилитацию большинства больных.
Ключевые слова: посттравматический остеомиелит, вну-триартериальная терапия, секвестрэктомия, лазер.
педия, травматология и протезирование. — 2004. — № 4. — С. 84-86.
4. Хирургическое лечение больных с хроническим гнойным поражением костей и крупных суставов конечностей / Оноприенко Г.А., Буачидзе О.Ш., Еремин А.В. и др. // Хирургия. Журнал имени Н.И. Пирогова. — 2005. — № 8. — С. 29-35.
5. Чубейко В.О. Влияние эндогенной интоксикации на показатели регионарной гемодинамики у больных с хроническим остеомиелитом костей голени/В.О. Чубейко // Эфферентная терапия. — 2005. — Т. 11, № 3. — С. 44-48.
6. Шевцов В.И. Клинико-иммунологическое исследование пациентов с последствиями гематогенного остеомиелита в процессе коррекции деформации длинных трубчатых костей методом чрескостного остеосин-теза / В.И. Шевцов, О.Л. Кармацких // Гений ортопедии: Научно-теоретический и практический журнал. — 2005. — № 3. — С. 35-38.
7. Fukushima N. Establishment of rat model of acute staphylococcal osteomyelitis: relationship between inoculation dose and development of osteomyelitis / N. Fukushima, K. Yokoyama, T. Sasahara // Orthop. Trauma Surg. — 2005. — Vol. 125. — P. 169-176.
8. Lazzarini L. Osteomyelitis in long bones / L. Lazzarini, J. Mader, J. Calhoun // J. Bone and Joint Surg. — 2004. — Vol. 86-A (10). — P. 18.
9. Long-term results of multiple-stage treatment for posttraumatic osteomyelitis of the tibia / Tulner S., Schaap G., Marti R. // J. Trauma. — 2004. — Vol. 56(3) — P. 42-633.
10. Yuan-Kun Tu. Role of vascularized bone grafts in lower extremity osteomyelitis/ Yuan-Kun Tu, Cheng-Yo Yen// Orthop. Clin N. Am. — 2007. — Vol. 38. — P. 37-49.
Отримано 17.06.11 □
Shymon V.M., Slyvka R.M., Pantyo V.I. SHEI «Uzhgorod National University», Ukraine
INFLUENCE OF REGIONAL INFUSION AND LOW-ENERGY LASER RADIATION
ON ENDOTOXICOSIS PARAMETERS IN TREATMENT OF CHRONIC OSTEOMYELITIS OF THE LOWER EXTREMITIES
Summary. The presented method of treatment of posttraumatic osteomyelitis of long tubular bones of lower extremities using regional infusions, laser radiation makes it possible to stop progress of purulo-necrotic process in a bone and to liquidate completely the focus of inflammation, to accelerate the dynamics of wound process and of bone regeneration, to normalize endo-toxicosis paremeters, to increase the level of body defences, to reduce significantly the terms of treatment, to decrease the amount of used preparations and to accelerate the rehabilitation of most patients.
Key words: posttraumatic osteomyelitis, intraarterial therapy, sequestrectomy, laser.
■ Мкарю, що практикуе
To General Practitioner
УДК 616.71-001.514-002.3
РУШАЙ А.К., КЛИМОВИЦКИЙ В.Г., ЧУЧВАРЕВ Р.В., КОЛОСОВА Т.А., БОДАЧЕНКО К.А.
Отдел политравмы и костно-гнойной инфекции НИИ травматологии и ортопедии Донецкого НМУ им. М. Горького
ЛЕЧЕБНАЯ ТАКТИКА У БОЛЬНЫХ С ТРАВМАТИЧЕСКИМ ОСТЕОМИЕЛИТОМ КОНЕЧНОСТЕЙ
Резюме. В работе освещены вопросы определения правильной хирургической тактики и современные подходы к консервативной терапии больных с травматическим остеомиелитом. Ключевые слова: травматический остеомиелит, лечение.
Актуальность
Лечение больных остеомиелитом представляет значительную социальную проблему. Обусловлено это молодым возрастом пострадавших, высоким процентом выхода на инвалидность, высокой стоимостью лечения, неудовлетворительными результатами лечения. Одним из важнейших вопросов лечения травматического остеомиелита является выбор оптимальной хирургической тактики и адекватного консервативного лечения.
Основное внимание практических врачей уделяется, как и прежде, хирургической обработке гнойного очага. Однако в литературе последних лет все чаще стали появляться работы, посвященные изучению патогенетических механизмов течения остеомиелитического процесса. На основе выявленных закономерностей разрабатываются новые способы комплексного лечения.
Цель работы: улучшение результатов лечения больных с травматическим остеомиелитом на основе усовершенствования выбора хирургической тактики и консервативного лечения.
Материалы и методы
Представлен опыт лечения 224 больных с травматическим остеомиелитом конечностей. Тактика хирургического лечения зависела от степени выраженности репаративных процессов и характера поражения кости гнойным процессом. Консервативная терапия проводилась с точки зрения современного понимания воспалительного процесса.
Результаты и их обсуждение
Из 224 больных мужчин было 172 (77 %), женщин — 52 (33 %). Подавляющее большинство пострадавших были трудоспособного возраста (160; 71 %), что свидетельствует о высокой социальной и экономической актуальности проблемы. Нижние конечности были поражены травматическим остеомиелитом в 167 случаях (75 %). Основной
причиной развития травматического остеомиелита были высокоэнергетические тяжелые открытые переломы и нарушение технологии различных видов остеосинтеза (травматичность и неадекватность вмешательства).
Существует множество классификаций остеомиелита. Наиболее распространенными и широко применяемыми являются классификации Waldvogel (по этиологическому фактору) и Ciemy — Mader (анатомическая классификация).
Классификация Waldvogel:
1. Гематогенный остеомиелит.
2. Вторичный остеомиелит с наличием смежного очага инфекции.
3. Остеомиелит, связанный с периферической сосудистой недостаточностью.
4. Остеомиелит, суммирующий вышеперечисленные формы.
Анатомическая классификация Cierny — Mader представлена на рис. 1.
Рисунок 1. Анатомическая классификация С'югпу -Мабег: а) медуллярный остеосинтез; Ь) поверхностный остеосинтез; с) локализованный остеосинтез; б) диффузный остеосинтез
