CC BY
5ОЛЕКСАНДР ГЕЙЧЕНКО
0
О"
1
172
криза
ЯК ВИПРОБОВУВАННЯ
едносп церкв1
ш Аннотация: Стаття розглядае питания eдностi церкви через призму
^ поияття кризи. Криза визиачаеться як обставиии, що мютять у co6i
^ як проблему так i можливiсть. Зокрема, криза, що була викликана
g паидемiею, кидае виклик традицiйиому для украшських баптистiв
^ уявлению про едшсть у суто прагматичних термшах — як згромаджения
§ ресурав, допомога сильних слабим та використання спiльиих зусиль для
@ досягнення певних спiльиих завдань. В статт пропонуеться розглядати
^ питання едност як таке, що вкорiиеие у бутт триединого Бога, до
якого церква долучена через присутиiсть Христа у завiтиiй спiльиотi сЗ зiбраиих. Така едиiсть передбачае видимi прояви у формi союзу церков.
Також шддаеться критицi традицшне уявлення про автоиомiю як § самоiзоляцiю вщ iиших церков та акцентуеться пiдпорядковаиiсть владi
Христа разом з шшими спiльиотами вiри.
Ключевые слова: едтсть церкви, автономiя, баптизм, криза, видимий прояв edmcmi
Title: The Crisis as Test of Church's Unity.
Abstract: The article analyses the issue of the unity of the Church through the lens of crisis. Crisis is defined as circumstances that contain both a problem and an opportunity. In particular, the crisis caused by pandemic challenges the traditional Ukrainian Baptist understanding of unity in sheer pragmatic terms — as accumulation of resources, help rendered by the strong to the weak and use of combined efforts to reach certain assignments. The article proposes to treat the issue of unity as that is rooted in the being of the triune God in whom the church participates through the presence of Christ among the gathered covenant community. Such unity presupposes visible expressions in the form of the union of churches. The traditional notion of autonomy that gravitates towards self-isolation from other churches is criticised and, instead, the stress is on submission to Christ's rule together with other communities of faith.
Keywords: church's unity, autonomy, Baptism, crisis, visible expression of unity
Олександр Гейченко, PhD, доктор фыософп, ректор Одеськог богословськог семтарн (Одеса, Украна). ORCID: http://orcid.org/0000-0002-0677-3456
Криза як проблема та можливють
♦ Ситуац1я, в якш ми опинилися пщ час пандемп дуже нагадуе мен1 особистий досв1д, пов'язаний з погздкою на богословську конференц1ю в Угорщину. Ми з колегами поверталися з Шопрону в Украшу автомобтем, який був оснащений GPS. Час вщ часу голос комп'ютера починав попереджа-ти, що дал1 дороги немае, хоча наш1 оч1 говорили зворотне. Виявилося, що в прилащ була застарта електронна карта, яка просто не вщображала реаль- g ний стан угорських дор1г. Вона застарта. На щастя, вод1й знав дорогу. Але можете уявити соб1, куди б ми загхали, якби повтстю дов1рилися комп'ютеру.
Саме в такш ситуацп ми опинилися: стар1, перев1рен1 карти вже не працю-
i не знаемо як себе вести, куди рухатися. Але нам слщ пам'ятати, криза —
cl
ють, тому що змiнилася навколишня дiйснiсть. Тому ми злегка розгублеш о
ее
поняття, що мiстить в собi два начала: складнощi та можливостi. Про це ^ писав у сво1й вщомш книзi «Перетворення мюп» Дев1д Бош, говорячи, ш що «криза — це не вiдсутнiсть перспективи, а и початок, це точка зустрi- ^
чi виниклих труднощiв та можливостей '1х вирiшення, коли майбутне ще незрозумiле, i поди можуть розвиватися по^зному».[1] ш
Перш за все, криза — це перюд нестабiльностi, надзвичайно1 небезпеки i ^
загрози будь-якiй сферк полiтикa, економ1ка, сусп!льство, здоров'я °крем°1 | людини. Це означае, що те, що колись вважалося непорушним, незмш-
ним та надзвичайно важливим, виказуе свою мiнливiсть, плиннiсть та § вториншсть по вщношенню до бтьш фундаментальних речей. Саме криза
дозволяе побачити речi у 1х справжньому мaсштaбi оск1льки на переднш ^
план виходить те, що е спрaвдi важливим. I
л
. .о
По-друге, це нaйвaжливiший етап, поворотний момент в ходi розвитку си будь-чого. Наприклад, людина проходить через низку вжових криз, вирi- о шення яких сприяе становленню 11 особистостi та формуванню характеру. Тобто криза — це можливiсть в1дкинути другорядне задля мобiлiзaцii та фокусування на найбтьш важливому з метою подальших принципових перетворень.
В цш стaттi я хочу сконцентруватись на тому, що баптистськ! церкви завж-ди вважали важливим: еднання заради яко'1сь високо1 цiлi (прагматична еднiсть) та автономш помгсно! церкви. З мое1 точки зору, криза вимагае суттевого богословського переосмислення цих двох речей. Для цього я спочатку зазначу декллька проблемних аспект1в вчення про прагматичну еднiсть з практично1 та богословсько1 точок зору, пiсля чого запропоную альтернативи: переосмислення едностi як долучення до життя в Тршщ що також вимагае видимих проявiв. На мш погляд, така траектор1я б1льш оргaнiчно пов'язана з бiблiйним одкровенням, а також мае бтьший по-тенцiaл для практичного церковного життя. Насамкшець, я запропоную шший погляд на aвтономiю помгсно! церкви.
173
[1] Дэвид Бош, Преобразования миссионерства: сдвиги парадигмы в богословии миссионерской деятельности (СПб.: Библия для всех, СПбХУ, Богомыслие, 1997), 11.
Прагматичне уявлення про едшсть
♦ У вичизнянш баптистськш традицп поширено уявлення, що едн1сть може бути лише добровтьним проявом окремих церков, яы бажають долу-читися до яко!сь високо! цш, об'еднати ресурси у сшльний котел чи допо-могти меншим та слабким церквам за рахунок б1льш сильних та ресурсних. Так1 уявлення достатньо часто зустр1чаються протягом юторп братства.
Наприклад, у щдптьному часопис1 «Братская беседа», який видавав 1ван Проханов ще в далекому 1891 рощ, в стати «О братском союзе» поясню-ються причини утворення баптистських союз1в у вврот: (а) об'еднання церков та !х ресурс1в задля виконання мюи на батьк1вщин1 та за и кордонами § е головною причиною;[2] (б) необх1дн1сть з1брати розпорошен1 церкви та !х 5с служител1в на ранн1х етапах формування союзу.[3] Василь Павлов в робо-
ш
^ т1 «Правда про баптист1в» писав: «Вони намагаються вести об'еднаними
§ силами велик! проекти, як от: освгга проповщниклв, книговидавництво
2 та внутршня та зовн1шня м1с1я, для чого вони утворюють союзи».[4] Вже
о за час1в незалежност1 пщ час симпоз1уму «Автоном1я помгсно! церкви»
о Валер1й Антонюк, в той час виконавчий секретар ВСО6ХБ доповщав про
¡2 б1бл1йн1 принципи вщносин м1ж церквами.[5] Роздумуючи про вщносини
<5 церков в апостольський перюд в1н неодноразово наголошував доц1льн1сть 1снування союзу якщо в1н сприяе можливост1 церков "бути разом та ствп-<? рацювати для поширення €вангелП".[6] Його анал1з поеднуе богословсьй
§ та прагматичн1 причини едноси.[7]
З ще! точки зору об'еднання церков е альянсом, який утворено задля певно! мети. Тобто церкви об'еднуються задля виконання завдання, яке сто!ть перед ними. Це можуть бути дуже р1зш цш: (а) згромадити ресурси (людсьы чи ф1нансов1) для яко!сь мети; (б) участь у певних проектах (благов1стя в певному середовищ1, утворення освггньо! програми, соц1альн1 проекти тощо); (в) здшснити певний вплив на оточення (сусптьство чи владу). Альянси завжди мають обмежен1 цш та певш ц1нност1, як1 об'еднують тих, хто до них долучаеться. Це означае, що тсля виконання проекту чи досягнення мети альянс може, чи навпъ мае, припинити свое юнування. Таким чином мова йде про ситуативну едн1сть, яка може зникнути якщо ситуац1я чи поставлена цш цього вже не потребують. До того ж, т1, хто не подтяють ц1нност1 та цш можуть з1 спок1йним сумл1нням бути осторонь цього об'еднання.
о
174
[2] Виктор Л. Валькевич, Записка о пропаганде протестантских сект в России и в особенности на Кавказе (Тифлис: Тип. Канцелярии главноначальствующего гражданской частью на Кавказе, 1900), App. III, 2.
[3] Валькевич, App. III, 3.
[4] Павлов, 'Правда о баптистах', 1911, 361.
[5] В. С. Антонюк, ^блшш принципи взаемовщносин мiж церквами', в Автономия поместной церкви: Материалы симпозиума (Одесса: E-AAA, 2009), 8—18.
[6] Антонюк, ^блшш принципи взаемовщносин', 10.
[7] Антонюк, 12—17. Вш вказуе на п'ять бiблiйних принципiв: (а) Церква як Тто Христа; (б) захисти бвангелщ (в) мiсii; (г) соцiальна робота; (д) молитва за служи-телiв. Наприклад, посилання на Тiло Христа, допомогу слабим, м^я як Божий поклик та згромадження ресурсiв. Див. Антонюк, 13, 14.
I
На мш погляд, таке розумшня едност1 е дуже обмеженим. Виглядае так, що реч1, задля яких утворюють альянс, можуть вщходити на другий чи трет1й план у раз1 виникнення бiльш нагальних речей, наприклад, таких як ви-живання в умовах обмежених ресурсгв. Прагматичне уявлення про едн1сть перетворюе ii на бажане, можливо навгть важливе але не сутн1сне. Тобто якщо едн1сть е чимось несутшсним, то будь яка церква може це вщкинути i"i без значних для себе втрат. Однак таке уявлення протир1чить бтьш су- ц часному розум1нню едност1 як одн1е'1 з ознак (notae) Церкви.[8]
ш
бдшсть як долучення до життя в Тршщ £
о
♦ Баптистське розумiиня церкви базуеться на обгтнищ Христа "де двое § чи трое з1браш в м'я Мое, там Я
посеред них" (Мат. 18:20). Завдяки Хри- ее
сту в1руюч1 долучаються до життя Триединого Бога. В сучаснш еклезюлогп ^
часто використовують поняття koinonia,[9] завдяки ii здабносп виражати >
р1зноман1тн1 в1дносини[10] та вкоршювати !х теолог1чно в розумшш о
Тр1йц1.[11] Так "койнонП" зображуе вщносини в середин1 Тр1йц1,[12] вкорь g
нюе людську спiльноту у Тршщ,[13] пояснюе вщносини пом1сно'1 церкви i
та вселенсько! Церкви,[14] вщносини церков у св1тл1 екумен1чного закли- ™ __се
[8] Hans Küng, Die Kirche, Serie Piper 161 (München: Piper, 1977), 313-52; World rn Council of Churches and Commission on Faith and Order, The Church: Towards a Common dl Vision, 2013, 5-8; Richard R Gaillardetz, Ecclesiology for a Global Church: A People Called and Sent, Theology in Global Perspective (Maryknoll, NY Orbis Books, 2010), 35-131.
[9] Щодо koinonia в екумешчних дискус1ях див. Lorelei F. Fuchs, Koinonia and the jr Quest for an Ecumenical Ecclesiology: From Foundations through Dialogue to Symbolic ^ Competence for Communionality (Grand Rapids, MI: Eerdmans, 2008). Про еклезюлопю спткування див. John D. Zizioulas, Being as Communion: Studies in Personhood and the S Church, Contemporary Greek Theologians 4 (Crestwood, N.Y.: St. Vladimir's Seminary * Press, 1985); Jean-Marie Roger Tillard, Church of Churches: The Ecclesiology of Communion ^ (Collegeville, Minn.: Liturgical Press, 1992); Jeffrey T. VanderWilt, A Church without Borders: The Eucharist and the Church in Ecumenical Perspective (Collegeville, Minn.: Liturgical Press, 1998); Dennis M Doyle, Communion Ecclesiology: Vision and Versions (Maryknoll, N.Y.: Orbis Books, 2000); Jean-Marie Roger Tillard, Flesh of the Church, Flesh of Christ: At the Source of the Ecclesiology of Communion (Collegeville, Minnesota: The Liturgical Press, 2001). Баптистську версш див. у Nigel G. Wright, '"Koinonia" and Baptist Ecclesiology: Self-Critical Reflections from Historical and Systematic Perspectives', The Baptist Quarterly 35, no. 8 (October 1994): 363-75.
[10] Paul S. Fiddes, Brian Haymes, and Richard Kidd, Baptists and the Communion of Saints: A Theology of Covenanted Disciples (Waco, TX: Baylor University Press, 2014), 135.
[11] Paul S. Fiddes, 'The Church's Ecumenical Calling: A Challenge to Baptists and Pentecostals', in The Many Faces of Global Pentecostalism, ed. Harold D. Hunter and Neil Ormerod (Cleveland, TN: CPT Press, 2013), 39; cf. Baptist Union of Great Britain, The Nature of the Assembly and the Council of the Baptist Union of Great Britain (Baptist Union of Great Britain, 1994), 5.
[12] Paul S. Fiddes, Participating in God: A Pastoral Doctrine of the Trinity (Louisville, KY: Westminster John Knox Press, 2000), 11-61; Paul S. Fiddes, Tracks and Traces: Baptist Identity in Church and Theology, Studies in Baptist History and Thought 13 (Eugene, OR: Wipf & Stock, 2007), 71.
[13] Fiddes, Tracks and Traces, 76.
[14] Paul S. Fiddes, 'The Church Local and Universal: Catholic and Baptist Perspectives on Koinonia Ecclesiology', in Revisioning, Renewing, and Rediscovering the Triune Cener. Essays in Honor of Stanley J. Grenz, ed. Derek J. Tidball, Brian S. Harris, and Jason S.
175
ку,[15] а також стосовно вiдиосии християн один з одним та з Господом.[16] Такий погляд Грунтуеться у "баченш Бога як трьох оаб, кожна iпостась е вiдмiииою реальшстю завдяки и вщносинам з двома шшими та поеднана у сптьтсть (koinonia) життя, що е такою близькою, що ми сто'м перед единим Господом ".[17]
В такому бачеииi божественна koinonia передуе iишим спiльиотам, оскiльки "вона вже iсиуе в Бозi, у взаемнш вiддачi та прийияттi любовi мiж Отцем та Сином у сптьноси Духа".[18] Осктьки божественна койношя передуе всм спiльиотам, про Церкву слщ також мислити як про койнонЮ, завдяки ll участi у жиги Тршщ через 1суса Христа.[19] Це також вiрио по вщношенню до помгсно! спiльиоти та групи громад у певиiй мiсцевостi.[20]
Саме 1сус Христос збирае вiруючих в одне тiло i керуе ними. Деяы бого-£ слови вказують на важливiсть переконання, що «коли люди збираються © в м'я Христа, i Христос за його власною обiтиицею знаходиться посеред
о них, там е церква».[21] У зв'язку з цим «церква виявляе себе, а не утворю-
>з: еться»,[22] говоримо ми про мюцеву церкву чи ширший союз. Акт збирання
^ Христом робить об'еднання церков обов'язком а не вибором. Баптисти
о часто говорять про союз, використовуючи образ Тла та вселенсько! цер-
о кви. Братство це сп1льнота церков, яка разом сповщувала Христа Господом
Е 1 Сином Божим, та мала спльний досв1д в1ри та мету. Сптьшсть союзу це
^ «слухняна вщповщь на божественний 1мператив»,[23] осктьки т1ло передуе
§ 1снуванню громад. М1сцев1 церкви просто дозволяють цьому илу стати
§ видимим через об'еднання церков. З 1ншого боку, на об'еднання можна
о
глянути i через призму «Убрано! церкви»: спiльиоти добровiльио вщпо-
Sexton (Eugene, OR: Cascade Books, 2014), 97-100.
[15] Fiddes, 'The Church's Ecumenical Calling', 39-42.
[16] Fiddes, Haymes, and Kidd, Baptists and the Communion of Saints, 135.
[17] Fiddes, Tracks and Traces, 71. Хармон називае це "Трииiтарiзмом сопричастя" (participatory Trinitarism) та визначае як "розумiиия Бога, що е ютотно реляцiйиим та сптьнотним, ad intra та ad extra що вщновлюе патристичиi концепци перихорезису та теозгсу, проводить сощальш триштарш зв'язки мiж Триединим Богом та люд-ством в образi Бога". Steven R. Harmon, 'Trinitarian Koinonia and Ecclesial Oikoumene: Paul Fiddes as Ecumenical Theologian', Perspectives in Religious Studies 44, no. 1 (2017): 22. Фщдес вщкидае "сощальш триштарш зв'язки" осюльки Тршцю неможливо уявляти стльнотою, вiи иавiть критикуе модель сощальнох Трiйцi. Paul S. Fiddes, 'Covenant and Participation: A Personal Review of the Essays', Perspectives in Religious Studies 44, no. 1 (2017): 125. Для Фщдеса особи "е вщносинами" а не "мають вщно-сини". Paul S. Fiddes, 'Participating in the Trinity', Perspectives in Religious Studies 33, no.
176 3 (September 2006): 379-83; Fiddes, 'Covenant and Participation', 131.
[18] Fiddes, Tracks and Traces, 214.
[19] Catholic Church and Baptist World Alliance, 'The Word of God in the Life of the Church: A Report of International Conversations between the Catholic Church and the Baptist World Alliance 2006-2010', American Baptist Quarterly 31, no. 1 (2012): §11, 36.
[20] Catholic Church and Baptist World Alliance, §12, 37.
[21] Brian Haymes, Ruth M.B. Gouldbourne, and Anthony R. Cross, On Being the Church: Revisioning Baptist Identity, Studies in Baptist History and Thought 21 (Milton Keynes, U.K.; Colorado Springs, CO: Paternoster, 2008), 198.
[22] Haymes, Gouldbourne, and Cross, 199.
[23] Fiddes, Tracks and Traces, 200.
B^^i прояви едност
♦ Богослов'я Тла Христа е важливим для протиставлення розумшню койнонй як невидимо! духовно! едност1.[25] Образ Тiла Христова е "фун-даментальним образом едноси" який передбачае видим1сть.[26] В першу чергу образ описуе вселенську Церкву але для баптистiв пом1сна сптьнота також е "тшом Христа", що е головним але не единим можливим виявом. [27] Христос робить свою присутшсть у св1т1 видимою у р1зних формах: через з1брання члешв, яких Христос надiлив дарами[28] або в форм1 м1сп та собор1в.[29] Це мае мплжацп для помюних сптьнот, як1 об'еднуються у розширеш групи, що е "вiльним альтернативним вибором не бiльше анiж приналежшсть Христу."[30]
В1тчизнян1 баптисти розумiли едшсть у форм1 конфес1йного союзу. Так Василь 1ванов вважав, що «вс1 сптьноти по всiй Росii мають об'еднатися в один сильний Всеросшський союз, щоб була одна Церква Христова у всiй кра!т як Його тло, складене й зв'язане всяким допом1чним суглобом, у
[24] Baptist Union of Great Britain, The Nature of the Assembly and the Council of the Baptist Union of Great Britain (Baptist Union of Great Britain, 1994), 8.
[25] Fiddes, Tracks and Traces, 195—96; Fiddes, 'The Church's Ecumenical Calling', 40—41.
[26] Fiddes, Tracks and Traces, 197.
[27] Fiddes, 198-200.
[28] Fiddes, 67; cf. Paul S. Fiddes, A Leading Question: The Structure and Authority of Leadership in the Local Church (London: Baptist Publications, 1986), 20; Baptist Union of Great Britain, The Nature of the Assembly, 5.
[29] Fiddes, Tracks and Traces, 207-14.
[30] Fiddes, 200.
вщають Христу, який збирае свою церкву. Таким чином, окрем1 громади присвячують себе Господу, вщгукуючись на його божественний поклик, та один одному, зобов'язуючись «ходити разом 1 наглядати один за одним».[24]
По-друге, баптисти зазвичай розумти мюцеву громаду пщ владою Христа, але розумшня церков як койнонй поширюе владу Христа 1 на союзи цер-ков. «М1ж конкретними церквами юнуе так1 ж сп1вв1дношення, як 1 м1ж окремими членами одше! церкви». Ул церкви складають одне тло Христа, ш 1 такий спос1б мислення схожий на розум1ння украшськими баптистами ^ видимо'1 церкви як прояву причастя святих. Влада Христа над певною гро- Е? мадою дае певну свободу «знаходити розум Христа», але це не дае права ^ 1гнорувати голоси шших церков, оск1льки «хоч м1сцева церква — це пов- § нощнна церква, але це не вся Церква». Отже,
тим самим правилом. х
По-трете, через 1суса Христа вводиться бтьш сильний елемент соборноси. >5
Койнон1я виходить за меж1 безпосереднього, людського та м1сцевого р1в- 2 ня завдяки участ1 в Хриси. Через Христа церкви долучеш до трин1тарно'1 2
ко'1нон1! та вселенського Тша Христова. Церква як сптьнота зав1ту розм1- ц
щуеться в б1льш широкому контекст1 Божого косм1чного задуму 1 цшей, ^
беручи участь у м1с1! Бога через Христа 1 оснащуючись Святим Духом. ^
177
м1ру чинности кожного окремого члена, чинить зр1ст".[31] Для 1ванова бап-тистський союз був вираженням вселенсько! Церкви та формою едносп, без яко! е неможлива реал1зац1я бачення, коли «перейшло панування над св1том до Господа нашого та до Христа Його, 1 В1н зацарюе на в1чш в!ки!" (Од. 11:15).
вдшсть у форм1 союзу передбачае видиме виявлення.[32] Для того ж 1вано-ва едн1сть включала не лише сптьтсть у питаннях в1ри та вчення а також життя та дш. Це означае едн1сть у форм1 союзу яка може бути видимою для свггу та переконати його пов1рити посланню Церкви.[33] Олександр Анань!н, в1дпов1даючи на питання, де Писання говорить про союз, вка-^ зав на 1в. 17:21, наголошуючи, що едн1сть вкор1нена у вщносини Сина та Отця, також вш посилався на текст Еф. 4:3, який закликае до еднання Духу у союз1 миру. Анань!н не погоджувався з «чудернацьким молоканським Ф переконанням» про виключно духовну едн1сть. Як хрещення та Вечеря § Господня е видимими, так 1 «наш союз мае також виявлятися у видимш оргатзацп: з'!зди, рада, пропов1дники».[34] В1тчизнян1 баптисти, наслщу-2 ючи германських та англ1йських баптист1в, вбачали в хрещенн1 та Вечер1 £ Господнш засоби благодат1, визначен1 Богом щоб «привертати гр1шник1в о до Себе та давати !м спасшня, отримане Христом».[35] Вони в1рили, що с через хрещення особа долучаеться до видимо! церкви на землР6] а Вечеря е| Господня е засобом свщчення про Христа, близько! сптьноеи з Ним та § видимого вираження сптьност! святих.[37] Ця видима форма е одночасно § вираженням невидимого та засобом долучення до нього.
о
Самоiзоляцiя та автоиомiя
♦ Автономш чи иезалежиiсть помiсио! церкви традицшно вважаеться одиiею з головних рис устрою баптистських церков. З початку виникнен-ня баптистських церков у Англп воно було пов'язане з переконанням, що кожна помiсиа церква знаходиться п!д безпосередньою владою Христа (Мт. 18:20). Осыльки така сптьнота в!руючих зiбраиа воскреслим Христом
[31] Василий В. Иванов, 'О союзе', Баптист, no. 40 (1911), 317.
[32] Альтернативний погляд дивись у Вшса, який каже, що Божа церква — це еди-ний оргаиiзм, поширений по вс!й земт та е "невидимою Церквою тому що це не е видимою оргашзащею" у Я. Я. Винс, ed., Наши баптистские принципы (Харбин: Типо-литография и цинкография Л. М. Абрамовича, 1924), 20.
[33] Василий В. Иванов, 'О союзе (окончание)', Баптист, no. 50 (1910): 399.
178 [34] С. В. Белоусов, 'Первый назидательный съезд баптистов в Омске', Баптист,
no. 6—7 (1925), 38. Пор. Пиж розважае про уявлення Птграма Марпека про видиму церкву в Yaroslav Pyzh, 'The Confessing Community as the Ecclesiological Core of the Baptists in the Soviet Union, 1960--1990' (PhD diss., United States — Texas, Southwestern Baptist Theological Seminary, 2012), 75-77; 87-88.
[35] 'Исповедание веры христиан-баптистов, изданное Ф; Г. Павловым в Ростове-на-Дону (1906)', в История баптизма. Сборник; Вып. 1 (Одесса: Одесская богословская семинария, 1996), 425.
[36] 'Краткое вероучение баптистов. Член X: О Церкви Господней', Баптист, no. 4 (1908): 1.
[37] 'Исповедание веры христиан-баптистов', 425, 427-28.
навколо Нього вона, таким чином, пщпорядкуеться владд Христа: "через завгт помюна спiльнота знаходиться пщ прямою владою Христа i завдяки цьому отримуе 'знаки/печатки завпу' — тобто, владу обирати сво!х свя-щеннослужителiв, святкувати та!нства хрещення та Bечерi Господньо! та здiйснювати дисциплiну (влада 'в'язати та розршать')."[38] Знаходження п1д владою Христа дае помюнш церквi свободу вщ будь-яко! "зовшшньо! церковно! влади"[39] а також надае вiдповiдальнiсть тзнавати розум Хри-ста.[40] Як сптьнота видимих святих помiсна церква е головним видимим вираженням вселенського Тла Христа:
[38] Fiddes, Tracks and Traces, 33; cf. Paul S. Fiddes, 'The Church and Salvation: A Comparison of Baptist and Orthodox Thinking', in Ecumenism and History: Studies in Honour of John H.Y. Briggs, ed. Anthony R. Cross, Studies in Christian History and Thought (Carlisle, Cumbria, UK: Paternoster Press, 2002), 128.
[39] Fiddes, Tracks and Traces, 44; cf. Fiddes, 'The Church and Salvation', 135.
[40] Fiddes, Tracks and Traces, 52; Fiddes, Haymes, and Kidd, Baptists and the Communion of Saints, 130-31.
[41] Fiddes, Tracks and Traces, 198; cf. Baptist Union of Great Britain, The Nature of the Assembly, 6.
[42] В. Г. Павлов, 'Правда о баптистах', Баптист 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47 (1911). Ця стаття розповщае про коршня баптистав (I-VIII), початок, початкову мююнерську роботу та гоншня на баптиспв в Роси (IX-XVI), принципи, в1рування та практики (XVII-XXII). Наратив став стандартним для росшсько! баптистсько! юторюграфи. Найбтьш раннш приклад юторично! апологи див. Heather Jean Coleman, 'The Most Dangerous Sect: Baptists in Tsarist and Soviet Russia, 1905-1929' (PhD diss., United States — Illinois, University of Illinois at Urbana-Champaign, 1998), 28—29. Стаття мютить 1де! багатьох автор1в. Див. В.Г. Павлов, 'Правда о баптистах', Баптист,
no. 46 (1911): 361—62; пор. Edward T. Hiscox, The New Directory for Baptist Churches (Philadelphia: Judson Press, 1894), 336. Див. посилання на Втьяма Джонса (17621846) щодо вальденшв, Йогана Лоренца фон Мошейм (1693-1755) щодо голандських анабаптиспв та Людв1га Келлера (1849-1915) щодо германських анабаптистав, та Е. T. Пскокс (1814-1901) щодо церковного устрою. Павлов використовував 1дею "в1рного залишку" який був переслщуваною меншиною що хоч i не була баптист-ською трималась схожих щей та практик а також потерпала за це. Див. В.Г. Павлов, 'Правда о баптистах', Баптист, no. 41 (1911): 324. Це ландмаркютська концепщя неперервно! юторично! тяглости, пор. James Robinson Graves, OldLandmarkism: What Is It? (Baptist Book House: Graves, Mahaffy & Co., 1880), 121, http://archive.org/details/ oldlandmarkismw00gravgoog. Про популярнють цього погляду в середин дев'ят-надцятого столггтя див. Michael A.G. Haykin, 'Voluntarism in the Life and Ministry of William Fraser (1801-1883)', Baptist Quarterly 39, no. 6 (2015): 48-49.
m
CL
Де б не були з1брат двое чи трое, де б не вщбувалось ламання т1ла хл1ба о
причастя (1 Кор. 10:16-17), там 1 е тшо Христа. Але помюна церва завжди §
е 'виявленням едино! Церкви Божо! на земл1 та на неб1'; вона походить ^
в1д единого т1ла. Таким чином, це не питання утворення одного вели- х
кого т1ла з маленьких — своерщна духовна арифметика; маленью т1ла
1снують як 'виявлення' всього т1ла. Окрем1 церкви вже пов'язат м1ж §
собою, осктьки т1ло передуе нашому кнуванню, 1 ми иокликан1 увшти о
в нього.[41] ^
т
Вчення про автономш пом1сно! церкви було дуже поширено серед бап- ^
тист1в за час1в Рос1йсько! 1мперГ! та СРСР. Так, Василь Павлов в сво!й <
апологетичн1й робот1 «Правда про баптист1в»[42] не згадуе вселенську ^
179
церкву[43] i наголошуе, що «кожна правильно упорядкована noMicHa церква чи сптьнота мае власне самоуправл1ння, очолюване пресвггером, i не е у оргатчних в1дносинах з iншими стльнотами».[44] Яыв В1нс[45] писав, що пoмicнa церква е «автономною та незалежною церковною КОРПОРАЦШЮ» якщо вона була «правильно упорядкована та визнана всм братством».[46] За Вiнcoм пoмicнa церква могла приймати нових членв, зд1йснювати дис-ципл1ну та обирати cлужителiв оскшьки це право було дароване Христом, единим Головою Церкви, та здшснювалось силою Святого Духа.[47] Артур Мщкевич пояснював, що пoмicнa церква — це сшльнота народжених зго-ри вiруючих, хто визнае «одне сповщання вiри, один церковний уcтрiй та тримаеться узгоджених пoглядiв та переконань у базових питаннях вiри».
1 [48] Церкви незaлежнi у прийняти чи виключеннi членiв, oбрaннi служите-jj лiв та здiйcненнi богослужшь тому що знаходяться п1д владою Христа.[49]
□L
Ф Якщо б вчення про автономш залишалося виключно в цих рамках, воно
§ навряд чи викликало би питання на даному етaпi розвитку баптистського
s руху в Украш. На практищ вчення про aвтoнoмiю помюно! церкви часто
2 призводить до caмoiзoляцiï у стосунках з широкою сптьнотою церков та £ культивуванш уявлення, що окр1м пoмicнo'ï церкви немае шших видимих
I-
о -
с [43] Павлов, 'Правда о баптистах', 1911, 361—62. Це дуже нагадуе позиц1ю Е.Т.
¡5- Пскокса, який стверджуе: "[вселенська Церква] представляе ментальну концепц1ю < та не мае реального юнування у чаш та простор^ а також не е юторичним фактом, g будуч1 лише 1деальною кшьыстю без оргашзацй', дiï та без корпоративного буття," в ci ЕдвардТ. Гискокс, 'Христианскаяцерковь', Баптист, no. 23 (1910): 178; пор. Hiscox, ^ The New Directory, 24.
[44] Павлов, 'Правда о баптистах', 1911, 361.
[45] «Наши баптистские принципы» були подготовлен! для баптистсько'1' молод1 та базувалися на роботах н1мецьких баптиспв F. Friedrich та Pettenhal. Див. Винс, Наши баптистские принципы, 3—4.
[46] Винс, 20. Видтення орипнальне. Можливо для В1нса утвердження та визнання були питаннями добро'1' практики а не вираженням вселенськостг Cf. Василий В. Иванов, 'Общины и пресвитеры', Баптист, no. 21—24 (1914): 9. Вшс використав незвичне слово «корпорашя». Цтком можливо воно сшввгдносигься з шмецьким словом "Gemeinschaft". Вшс був проти використання слова «сусптьство» по в1д-ношенню до церкви бо вважав його «чужим» словом, Винс, Наши баптистские принципы, 21. Про можлив1 паралел1 Вшса (чи його джерел) з роботою Тьоншса див. Pyzh, 'The Confessing Community,' 6, note 10; 165—68; пор. Ferdinand Tönnies and José Harris, Community and Civil Society (Cambridge: Cambridge University Press, 2001), 36.
[47] Винс, Наши баптистские принципы, 36—38. Вшс припускав вселенську церкву але вщкидав конфесшш оргашзацй' чи нацюнальш церкви, стверджуючи що по-
180 слання Нового Зав1ту зверталися лише для пом1сних церков. Винс, 35; cf. Павлов, 'Правда о баптистах', 1911, 361—62; Едвард Т. Гискокс, 'Христианская церковь', Баптист, no. 25 (1910); Н.В. Одинцов, 'О Церкви', Баптист, no. 9—10 (1926): 7.
[48] Артур И. Мицкевич, 'Церковь, священнослужители и члены церкви', Братский вестник, no. 2 (1965): 30. Ця публшашя лягла в основу статл про церкву в новому в1роспов1данш в 1979. П.К. Шатров повторюе ïï майже досл1вно, див. П.К. Шатров, 'Церковь Христа в свете учения Священного Писания', Братский вестник, no. 2 (1977): 13-15.
[49] Мицкевич, 'Церковь, священнослужители и члены церкви', 30; см. также Артур И. Мицкевич, 'Основные принципы евангельских христиан-баптистов', Братский вестник, no. 1 (1966): 48-49.
о
проявiв церкви на земль В практичному сена з самоiзоляцii починаеться занепад та смерть. Поширення генетичноi хвороби королiвських родiв — гемофiлii був пов'язаний з династичними шлюбами що в1дбувалися м1ж родичами. Це призводило до виродження та накопичення генетичних вад. Другий приклад — «шформацшна бульбашка» соцiальних мереж, яку ми утворюемо самi, регулюючи коло друзiв та формуючи алгоритми подачi новин у стрiчку. З деяким часом ми починаемо жити у штучному свт, ц який самi для себе створили.
ш
Саме тому ми потребуемо 1нших, не таких як ми, щоб вони допомагали нам ЕЕ бачити себе, розушти себе, своi сильнi та слабй сторони, а також кидали ^
виклик нашим звичкам та спонукали до зм1н. §
о
Coleman, Heather Jean. 'The Most Dangerous Sect: Baptists in Tsarist and Soviet Russia, 19051929'. PhD diss., University of Illinois at Urbana-Champaign, 1998.
i
Список джерел
Baptist Union of Great Britain. The Nature of the Assembly and the Council of the Baptist Union of
Great Britain. Baptist Union of Great Britain, 1994. Catholic Church, and Baptist World Alliance. 'The Word of God in the Life of the Church: A g
Report of International Conversations between the Catholic Church and the Baptist World o.
Alliance 2006-2010'. American Baptist Quarterly 31, no. 1 (2012): 28—122. s
ш <
Doyle, Dennis M. Communion Ecclesiology: Vision and Versions. Maryknoll, N.Y: Orbis Books, 2000. со
Fiddes, Paul S. A Leading Question: The Structure and Authority of Leadership in the Local Church. o.
London: Baptist Publications, 1986. ^
---. Participating in God: A Pastoral Doctrine of the Trinity. Louisville, KY: Westminster John
Knox Press, 2000. ^
---. 'The Church and Salvation: A Comparison of Baptist and Orthodox Thinking'. In
Ecumenism and History: Studies in Honour of John H.Y. Briggs, edited by Anthony R. Cross, 120—48. Studies in Christian History and Thought. Carlisle, Cumbria, UK: Paternoster Press, 2002.
---. 'Participating in the Trinity'. Perspectives in Religious Studies 33, no. 3 (September 2006):
375-91.
---. Tracks and Traces: Baptist Identity in Church and Theology. Studies in Baptist History and
Thought 13. Eugene, OR: Wipf & Stock, 2007.
---. 'The Church's Ecumenical Calling: A Challenge to Baptists and Pentecostals'. In The
Many Faces ofGlobal Pentecostalism, edited by Harold D. Hunter and Neil Ormerod, 36-61. Cleveland, TN: CPT Press, 2013. ---. 'The Church Local and Universal: Catholic and Baptist Perspectives on Koinonia Ecclesiology'. In Revisioning, Renewing, and Rediscovering the Triune Center. Essays in Honor of Stanley J. Grenz, edited by Derek J. Tidball, Brian S. Harris, and Jason S. Sexton, 97-120. Eugene, OR: Cascade Books, 2014.
---. 'Covenant and Participation: A Personal Review of the Essays'. Perspectives in Religious
Studies. 44, no. 1 (2017): 119-38. Fiddes, Paul S., Brian Haymes, and Richard Kidd. Baptists and the Communion of Saints: A The- 181
ology of Covenanted Disciples. Waco, TX: Baylor University Press, 2014. Fuchs, Lorelei F. Koinonia and the Quest for an Ecumenical Ecclesiology: From Foundations through Dialogue to Symbolic Competence for Communionality. Grand Rapids, MI: Eerdmans, 2008. Gaillardetz, Richard R. Ecclesiology for a Global Church: A People Called and Sent. Theology in
Global Perspective. Maryknoll, NY Orbis Books, 2010. Graves, James Robinson. Old Landmarkism: What Is It? Baptist Book House : Graves, Mahaffy
& Co., 1880. http://archive.org/details/oldlandmarkismw00gravgoog. Harmon, Steven R. 'Trinitarian Koinonia and Ecclesial Oikoumene: Paul Fiddes as Ecumenical
Theologian'. Perspectives in Religious Studies 44, no. 1 (2017): 19-37. Haykin, Michael A.G. 'Voluntarism in the Life and Ministry of William Fraser (1801-1883)'. Baptist Quarterly 39, no. 6 (2015): 263-75.
Haymes, Brian, Ruth M.B. Gouldbourne, and Anthony R. Cross. On Being the Church: Revi-sioning Baptist Identity. Studies in Baptist History and Thought 21. Milton Keynes, U.K.; Colorado Springs, CO: Paternoster Press, 2008.
Hiscox, Edward T. The New Directory for Baptist Churches. Philadelphia: Judson Press, 1894.
Küng, Hans. Die Kirche. Serie Piper 161. München: Piper, 1977.
Pyzh, Yaroslav. 'The Confessing Community As the Ecclesiological Core of the Baptists in the Soviet Union, 1960-1990'. PhD diss., Southwestern Baptist Theological Seminary, 2012.
Tillard, Jean-Marie Roger. Church of Churches: The Ecclesiology of Communion. Collegeville, Minn.: Liturgical Press, 1992.
---. Flesh of the Church, Flesh of Christ: At the Source of the Ecclesiology of Communion. Col-
legeville, Minnesota: The Liturgical Press, 2001.
Tönnies, Ferdinand, and José Harris. Community and Civil Society. Cambridge: Cambridge University Press, 2001.
VanderWilt, Jeffrey T A Church without Borders: The Eucharist and the Church in Ecumenical s Perspective. Collegeville, Minn.: Liturgical Press, 1998.
I Wright, Nigel G. '"Koinonia" and Baptist Ecclesiology: Self-Critical Reflections from Historical о! and Systematic Perspectives'. The Baptist Quarterly 35, no. 8 (October 1994): 363-75.
Ф World Council of Churches and Commission on Faith and Order, The Church: Towards a Com-g mon Vision. (Geneva: World Council of Churches, 2013).
Zizioulas, John D. Being as Communion: Studies in Personhood and the Church. Contemporary q Greek Theologians 4. Crestwood, N.Y.: St. Vladimir's Seminary Press, 1985.
Антонюк, В. С. 'Б1блшш принципи взаемовщносин м1ж церквами'. In Автономия
Ol - . - - -
поместной церкви: Материалы симпозиума, 8—18. Одесса: Е-ААА, 2009. Белоусов, С. В. 'Первый назидательный съезд баптистов в Омске'. Баптист, по. 6—7
< (1925): 35-39.
25 Бош, Дэвид. Преобразования миссионерства: сдвиги парадигмы в богословии миссионерской
деятельности. СПб.: Библия для всех, СПбХУ, Богомыслие, 1997. ^ Валькевич, Виктор Л. Записка о пропаганде протестантских сект в России и в особенности О на Кавказе. Тифлис: Тип. Канцелярии главноначальствующего гражданской частью
на Кавказе, 1900.
Винс, Я. Я., ed. Наши баптистские принципы. Харбин: Типо-литография и цинкография
Л. М. Абрамовича, 1924. Иванов, Василий В. 'О союзе'. Баптист, по. 40 (1911): 316-17.
---. 'О союзе (окончание)'. Баптист, по. 50 (1910): 398-99.
'Исповедание веры христиан-баптистов, изданное Ф; Г. Павловым в Ростове-на-Дону (1906)'. 1п История баптизма. Сборник; Вып. 1, 421-34. Одесса: Одесская богословская семинария, 1996. 'Краткое вероучение баптистов. Член Х: О Церкви Господней'. Баптист, по. 4 (1908): 1-2. Мицкевич, Артур И. 'Церковь, священнослужители и члены церкви'. Братский вестник, по. 2 (1965): 28-34.
---. 'Основные принципы евангельских христиан-баптистов'. Братский вестник, по.
1 (1966): 44-55. Одинцов, Н. В. 'О Церкви'. Баптист, по. 9-10 (1926): 4-7. Павлов, В. Г. 'Правда о баптистах'. Баптист, по. 41 (1911): 322-25.
---. 'Правда о баптистах'. Баптист, по. 42 (1911): 329-33.
---. 'Правда о баптистах'. Баптист, по. 43 (1911): 337-38.
182---. 'Правда о баптистах'. Баптист, по. 44 (1911): 345-47.
---. 'Правда о баптистах'. Баптист, по. 45 (1911): 353-56.
---. 'Правда о баптистах'. Баптист, по. 46 (1911): 361-63.
---. 'Правда о баптистах'. Баптист, по. 47 (1911): 369-70.
Гискокс, Едвард Т 'Христианская церковь', Баптист, по. 23 (1910): 178; ---. 'Христианская церковь'. Баптист, по. 25 (1910).
Шатров, П. К. 'Церковь Христа в свете учения Священного Писания'. Братский вестник, по. 2 (1977): 13-15.
