CC BY
718
УДК 316.614:351.74
В. Л. Погр1бна, доктор соцюлопчних наук, професор;
О. В. Волянська, кандидат соцюлопчних наук, доцент
КРИТЕРП ОЦ1НКИ ЕФЕКТИВНОСТ1 СОЦ1АЛЬНО1 ПОЛ1ТИКИ: В1Д ТЕОР11 ДО ПРАКТИКИ
У статт1 анал1зуютъся сучаст зах1дт теорИ ефективност1 сощальног полтики та гг критерп, досл1джуються вих1дм положення кожног теорИ, мехамзми вим1рювання ефективност1 та недол1ки. Доводиться, що единого тдходу до визначення ефективност1 сощалъног пол1тики на сьогодш немае, проте ¡снуе безл1ч теор1й, кожна з яких пропонуе свог тдикатори вим1рювання, 7 виб1р теорИзалежить в1д цыей, що гх пересл1дуе досл1дник.
Ключовi слова: критерп оргатзацтног ефективност1, системний тдх1д до анал1зу критерпв ефективност1, ттегративний тдх1д до визначення критерш ефективност1, теор1я ефективност1 як досягнення цыей, концепцгя конкуруючих цгнностей.
Актуальтсть проблеми. Останш поди в Укршш виявили, що наше суспшьство стикнулося з низкою проблем не лише економiчного характеру, зростанням корупцп i пол^ичною кризою. Свою неефектившсть наочно продемонструвала сощальна пол^ика держави, яка е найчутлившим шди-
© Погр1бна В. Л., Волянська О. В., 2014 катором «самопочуття» нацп. Тому поза увагою науковщв не можуть залишатися питання визначення критерпв ощнки ефективносп сощально! полтики.
Виклад основного матерiалу. Складнють ща проблеми обумовлена специфшою такого виду дiяльностi, оскшьки вона може розглядатися як неприбуткова. В такому сена варто звернутися до наукових розробок Р. Ентош та Д. Янга, як звертають увагу на те, що при ощнщ соцiальних проектiв (програм) не можна безпосередньо визначити стввщношення мiж вкладанням коштiв i отриманим результатом; ускладнюеться процес прийняття рiшень, оскшьки немае единого критерп оцiнки правильности прийнятого рiшення, а рiшення приймаеться на основi системи цiннiсних показниюв. До того ж оцiнка ефективносп соцiального проекту (програми) ускладнюеться неможливютю вимiрювання результату прибутком, який вш приносить [1].
Отже, для аналiзу сощально'1' полiтики необхiдно шукати iншi показники та критерп ефективностi.
Дослщники визначають поняття ефективностi головним в оргашзацшнш теорп, але зазначають, що немае единого погляду на те, що означае оргашзацшна ефектившсть.
На раншх етапах розгляду проблеми ефективносп (50-тi рр. ХХ ст.) вона виз началась як стутнь досягнення оргашзащею сво'1'х цiлей. Але виникають питання: яких цшей; короткотривалих чи довготривалих; цшей-мюш чи актуальних?
У 60-т та раннi 70-тi рр. минулого столбя почався справжнiй бум щодо визначення ефективностi. Аналiз цих роб^ привiв до визначення тридцяти рiзних критерпв (табл. 1), i вс вони, за задумом авторiв, вимiрюють «органiзацiйну» ефективнiсть.
Та бл и ц я 1
Критерп оцшки ефективносп дiяльностi
1. Загальна ефектившсть 7. Зростання
2. Продуктивнють 8. Прогули
3. Рентабельшсть (effeciency) 9. Плиншсть кадр1в
4. Прибуток 10. Задоволешсть роботою
5. Яюсть 11. Мотиващя
6. Нещасш випадки 12. Морально-психолопчний кл1мат
Затнчення табл. 1
13. Контроль 22. 1нформацшний менеджмент 1 комушкащя
14. Конфлшт/згода 23. Готовшсть
15. Гнучюсть/адаптащя 24. Використання оточуючого середовища
16. Планування/визначення цшей 25. Визначешсть зовшшшх об'екпв
17. Узгоджешсть цшей 26. Стабшьнють
18. 1нтернатзащя оргашзацшних цшей 27. Цшшсть людського ресурсу
19. Узгоджешсть ролей 1 норм 28. Участь
20. Комушкатившсть управлшщв 29. Навчання персоналу
21. Виконання управлшцями сво'х обов'язюв 30. Досягнення результата
Немае сумшву, що бiльшiсть критерпв у таблицi — це рiзновиди критерпв, що стосуються оцiнки дiяльностi оргашзацп. Вони вщображають рiзнi iнтереси осiб, що проводять оцшювання. Таким чином, зiбранi в таблиц критерп для визначення ефективносп бiльше говорять про особу, яка робить оцшку, нiж про об'ект оцшювання. Дж. Кемпбел — дослщник, який склав цю таблицю — дшшов висновку, що, оскiльки оргашзащя може бути ефективною або неефективною на основi множини рiзноманiтних критерпв, якi можуть бути вiдносно незалежними, оргашзацшна ефективнiсть не мае операцюнального визначення [2].
Переконання, що ефектившсть не пiддаеться повноцiнному науковому визначенню, було значно поширеним у т часи. У бiльш шзнш лiтературi з цiеi проблеми з'являються спроби визначити це поняття. Крiм того, з практично1' точки зору кожен дослщник може використовувати певне операцюнальне визначення ефективносп. На рiвнi теорп дослiдники i зараз не дшшли консенсусу щодо цих проблем, проте вс вони погоджуються, що ефектившсть вимагае множини критерпв, що досягнення рiзних цшей дiяльностi повинно оцшюватися за рiзними критерiями, i що, в кiнцевому пiдсумку, ефектившсть мае розглядатися як засоби (процес), так i результати (вихщ) дiяльностi.
Дати однозначну вiдповiдь на питання, чи е сощальна полiтика держави ефективною, дуже складно. Ефектившсть сощального проекту (програми) — це складний конструкт, а тому одновимiрна модель «не спрацьовуе». Бшьше того, сощальна пол^ика, або будь-яка соцiальна програма, може бути оцiнена як ефективна чи неефективна залежно вщ критерпв, що використовуються дослiдником. Без теоретично'!' моделi неможна довести, що один
сощальний проект е бшьш ефективним, шж iнший, або що певнi шдикатори вимiрюють саме ефективнiсть. Тому звернемось до аналiзу найбiльш затребуваних науковою спшьнотою теорiй вимiрювання ефективносп.
Теор1я ефективност1 як досягнення ц1лей. Сощальна полiтика, за визначенням, проводиться задля досягнення цшей (або цiлi). Тому одна з найпоширешших теорiй щодо визначення ефективносп — через критерш досягнення цiлей, тобто бiльша увага придшяеться результатовi, анiж засобам його досягнення. Мета дiяльностi — це бажаний стан справ, якого прагне досягти суб'ект дiяльностi. Система дiе ефективно, якщо й дiяльнiсть спрямована на досягнення цшей, i результати й дiяльностi е реалiзацiею цих цiлей.
Вихгднг положения. Система розглядаеться як ращональна, доцiльно дiюча структура. Але при такому пiдходi до визначення ефективносп мета повинна вщповщати деяким вимогам, щоб бути вимiряною: 1) вона мае бути досяжною; 2) мае бути ч^ко визначена i зрозумiла членам системи; 3) бути досить малою (в кшькюному вираженш), щоб була можливiсть нею управляти; 4) повинш бути узгодженими вс цiлi дiяльностi системи; 5) просування до досягнення цшей мае бути вимiрюваним.
Мехатзм еимгрюеання ефектиеностг. Цей пщхщ до визначення ефективносп соцiальноi пол^ики е найбiльш придатним при аналiзi результатiв соцiальних проектсв та програм. Виробляються рiзноманiтнi i вимiрюванi цiлi. Умови, за яких вони досягаються, визначенi. Ступiнь досягнення кожно! цiлi також визначений. Реальний процес виконання завдання (цiлi) вимiрюеться i порiвнюеться з метою.
Недолгки тдходу. Цей пщхщ, на нашу думку, пов'язаний з великою кшькютю проблем, яю ставлять пiд сумшв його безумовну доцiльнiсть. При операцiоналiзацii цiлей соцiальноi полiтики слiд поставити питання: чи! це цiлi — законодавчо1 влади; виконавчо"1; народу? Дуже часто акцент робиться на дослщження цшей, як !х бачать управлшщ, i мало уваги придiляеться тому, якими цшями керуються у своему житп пересiчнi громадяни й iншi учасники соцiального процесу.
Часто офщшно декларованi цiлi i реальнi цш не збiгаються, офiцiйнi цiлi в бшьшосп випадкiв формулюються як сощально бажанi. Як правило, такi цш пристосованi для виправдання проведення тих чи шших соцiальних програм, а не для управлшня соцiальним процесом.
Актуальш та перспективнi цiлi соцiальноi пол^ики також значно вiдрiзняються. Якi з них обирати критерiями ефективностi?
Те, що сощальна пол^ика держави переслщуе багато цiлей, також ускладнюе ситуащю. Цiлi можуть конкурувати одна з шшою, конфлiктувати. Якщо ж застосувати таю формулювання цшей, яю б узгоджували !х, то це може дати рiзним соцiальним i пол^ичним силам можливiсть !х iнтерпретувати на свою користь.
По сут^ цш динамiчнi, а модель вимiрювання ефективносп як досягнення цш бiльше спрямована на статичний аспект.
Системний пщхщ до анал1зу критерй'в ефективность Цiлi акцентують увагу на результатах. Але сощальну полiтику слiд ощнювати не за 11 здатнiстю вилучити ресурси, а за можливютю перетворити !х, випустити вiдповiдну «продукцiю», тдтримуючи стабiльнiсть i баланс у держава Тому iнший пiдхiд до органiзацiйноi ефективностi — системний пiдхiд. Як зазначають представники цього тдходу Е. Яхтмен i С. Сiшор [3], досягнення цшей при такому пiдходi не ^норуеться, а е лише одним з елемешив у комплекс критерiiв. Системний пiдхiд акцентуе увагу на критерiях, якi пiдвищують здатшсть системи до тривалого iснування, тобто засвоювати ресурси, тдтримувати себе як сощальний оргашзм безупинно взаемодiяти з навколишшм середовищем. Отже, наголос робиться не стшьки на кiнцевих результатах, скшьки на засобах !х досягнення. Таке визначення ефективносп акцентуе увагу на довготривалому процеа реалiзацii сощальних проектiв чи програм i критерiем ефективностi стае здатнiсть останнiх досягти результату шляхом «оволодшня ресурсами».
Вихгднг положення. Сощальна пол^ика складаеться iз взаемозалежних напрямiв. Якщо якийсь iз них працюе погано, це вплине на дiяльнiсть уае'1 системи.
Механгзм вимгрювання ефективностг. Системний тдхщ визначае ефектившсть за такими чинниками:
- взаемоузгодженють основних напрямiв сощально'1 пол^ики з iншими видами полiтики (економiчноi, демографiчноi, нащонально'1 тощо) ;
- гнучюсть щодо сприймання змiн сощального середовища;
- несуперечливiсть основних напрямiв сощально'1 полiтики, а також окремих проек^в та програм;
- рентабельнiсть трансформацп «ресурав» у «продукцiю», тобто затрат i результатiв;
- вiдповiднi змiни щншсних орiентацiй громадян, 1'хня задоволенiсть результатами реалiзацii соцiальних проектiв чи програм.
Недолгки тдходу. Може виникнути запитання: чи е взагалi засоби такими важливими для визначення ефективносп, чи не е головним для сощально'1 пол^ики досягнення цшей, а яким шляхом — не так важливо?
Придшення занадто велико!' уваги процесу може призвести до недоощнки результатгв. Коли сощальний проект чи програма розглядаеться з точки зору устшносп процесу реалiзацii заходiв, не враховуються iншi 1'х завдання.
1нтегративний пщхщ до визначення критернв ефективностi. Вш поеднуе переваги теорп ефективностi як досягнення цшей i системного тдходу. Якщо перший тдхщ використовуе результуючi цiлi, то другий розглядае засоби досягнення цшей. Рiчард Стiрз [4] вважае, що цi два пщходи — досягнення цiлей i системний тдхщ — е взаемодоповнюючими, i пропонуе об'еднати цi пiдходи в один.
Вихгднг положення. Процес реалiзацii сощально'1 полiтики визначений 11 цшями. А системний пiдхiд розглядае щ цiлi як динамiчнi утворення, що змшюються з часом. Крiм того, досягнення короткотривалих цiлей надае полчищ нових ресурсiв для досягнення шших цiлей. Тому системний пiдхiд виявляе ци^чний характер цiлей. Необхiдно враховувати додатковi характеристики, пов'язанi з метою та ресурсами, — час, рiвень розвитку сощальних зв'язкiв у суспшьсга, взаемодiю з iншими соцiальними програмами тощо.
Успiх соцiального проекту, програми чи пол^ики в цiлому може бути коротко-, середньо- i довготривалим. 1ндикаторами короткотривалох ефективностi е вирiшення поточних завдань, як-то, наприклад, працевлаштування тих, хто того потребуе, проведення конкретних заходiв щодо органiзацii дозвiлля молод^ надання пiльгових кредитiв молодим ам'ям з дiтьми тощо. Критерii устху середньоi тривалостi — пiдвищення рiвня адаптивностi i розвиток структури надання сощальних послуг, розробка додаткових (спрямовуючих та уточнюючих) сощальних програм тощо. Довготривалий устх — прийняття вщповщних законiв i змiни у суспшьнш свiдомостi.
Критерii ефективностi не залишаються сталими. Роберт Квiн та Юм Камерон [3] висловили гшотезу, що критерп ефективностi системи повиннi змшюватися зi змiною й' життевих ци^в. На ранньому етапi гнучкiсть i накопичення ресурсiв (часу, людських, матерiальних) е головними критерiями вимiрювання ефективносп системи. У процесi й' розвитку головними критерiями стають стабiльнiсть, узгоджетсть цiлей, продуктивнiсть та рентабельнiсть. Метою ефективноi соцiальноi полiтики е, швидше, ставати ефективною, нiж бути ефективною.
Ефектившсть соцiальноi полiтики може ощнюватись на рiвнi рiзних соцiальних груп, вiдповiдно, i критерii для вимiрювання й ефективностi для них рiзнi: так, наприклад, для законодавцiв критерiем ефективностi соцiальноi полiтики може вважатися громадська думка щодо 'х дiяльностi i кiлькiсть голосiв на наступних виборах, а для молодi — кшьюсть створених на ринку пращ робочих мiсць.
Не викликае сумшву також той факт, що критерп ефективносп завжди вщображають цiнностi тих, хто И оцшюе, чи то пересiчнi громадяни, журналюти, полiтики чи то науковцi. Кожна з цих груп висувае рiзнi критерп ефективностi. Так, наприклад, представники виконавчох влади наголошують на структурних та бюрократичных елементах оцiнювання ефективносп, тобто факторах, що знаходяться в 'хньому вiдомi, науковцi основну увагу фокусують на процесуальних шдикаторах ефективносп, а пол^ики — на результатах дiяльностi.
Отже, головним висновком на пiдставi всього сказаного можна вважати неможливють вимiрювання органiзацiйноi ефективностi на основi лише одного критерiю. Тому найкращою моделлю для вибору критерпв ефективносп, на нашу думку, е вщома теорiя Т. Парсонса: життездатнють соцiальноi системи залежить вiд устшносп виконання нею чотирьох функцiй, яю можуть вважатися цiлями й дiяльностi. Усi соцiальнi системи, в тому чист i соцiальна полiтика, повиннi вирiшувати чотири функцiональнi проблеми: адаптацп, досягнення цiлей, штеграцп та тдтримання цiнностей. Тому i критерп !х ефективностi повиннi визначатися з огляду на це. До таких комплексних критерпв доцшьно вщносити: ступiнь узгодженосп основних напрямiв соцiальноi полiтики з шшими елементами соцiального життя; внутршня й несуперечливiсть; позитивнiсть наслiдкiв реалiзацii соцiальноi полiтики для всiх сощальних груп населення (мова йде про т з них, що не мають асоцiальноi спрямованостi); якiсний рiвень системи соцiального захисту громадян; задоволенють громадян рiвнем своеi соцiальноi захищеносп; закрiплення в суспiльнiй свiдомостi сощально схвалюваноi системи цiнностей.
Цi висновки тюно пов'язанi i перегукуються з штегруючою теорiею Кемпбела та Робшса [2; 4]. Вона також грунтуеться на визначеннi чотирьох функцiй соцiальноi системи як й оперативних цшей. За кожною з чотирьох функцш визначено специфiчнi iндикатори, враховано часовий вимiр, соцiальну групу i зовшшш сили, що впливають на дiяльнiсть системи (табл. 2).
Мехатзм вимгрювання ефективностг. Дослщник, який використовуе цю модель при вивченш органiзацiйноi ефективносп, повинен дотримуватись такоi процедури. Перший крок: визначити, на якому рiвнi здшснюватиметься аналiз (третя графа таблищ). Другий крок: визначити часовий критерш. Третт крок: обрати критерii вимiрювання ефективностi. До критерйв вимiрювання ефективносп слщ включити iндикатори з кожного рiвня аналiзу.
Та бл и ц я 2
Вимнри, 1ндикатори та перспективи вим1рювання орган1зац1йно1 ефективносп
Вим1р ефективност1 -функщя соц1ально1 системи 1ндикатори для кожного р1вня вим1рювання ефективност1 Перспективи для кожного шдикатора вим1рювання ефективност1
Адаптащя Гнучюсть Адаптивн1сть 1нновацй' Зростання Розвиток Контроль над ресурсами Час: - довготривалий - середньотривалий - короткотривалий Р1вень: - шдивщуальний - груповий - сусп1льний Учасники процесу: громадяни
Досягнення цглей Досягнення Продуктивнють Накопичення ресурс1в Рентабельнють Яюсть Час: - довготривалий - середньотривалий - короткотривалий Р1вень: - шдивщуальний - груповий - суспшьний Учасники процесу: громадяни
1нтеграц1я Задоволешсть Р1вень злочинносп Р1вень 6езро61ття Стан сощально! структури Вщкритють комушкацш у суспшьсга Час: - довготривалий - середньотривалий - короткотривалий Р1вень: - шдивщуальний - груповий - суспшьний Учасники процесу: громадяни
Шдтримання цгн ностей Життев1 штереси (цшносп) Сощальна щентифшащя громадян Узгоджешсть сощальних ролей 1 норм Час: - довготривалий - середньотривалий - короткотривалий Р1вень: - шдивщуальний - груповий - суспшьний Учасники процесу: громадяни
Недолгки тдходу. Велика кшьюсть застосовуваних критерйв призводить до неоднозначности у визначенш ефективностi дiяльностi.
Концепцiя конкуруючих цшностей. Це — iнтегруюча точка зору. Такий тдхщ грунтуеться на тому, що критерп оцiнки ефективностi — повернення шве стицш, розвиток ринку, введення нових технологий, безпека пращ тощо — залежать вщ того, хто ви е i яю iнтереси ви представляете. Зрозумiло, що пол^ики, споживачi послуг, недержавнi оргашзацп, учасники соцiальних проектiв (програм), журналюти, науковцi розумiють i iнтерпретують ефектившсть по-рiзному, оскiльки мають рiзнi стандарти ощнювання. I оцiнка, яку вони дають, бшьше говорить про щнносп того, хто оцiнюе, нiж про реальну ефектившсть сощально'1 полiтики.
Вихгднг положення. Немае найкращого критерп ощнки ефективностi сощально'1 полiтики. Майже неможливо визначити едину мету, щодо яко'1 всi зацiкавленi сторони дiйдуть згоди. Концепщя ефективностi е суб'ективною, i цiлi, обранi оцiнюючою особою, грунтуються на '11 власних цiнностях i iнтересах.
Механгзм вим1рювання ефективност1. У табл. 1 з перелшу критерпв оцiнки ефективностi можна видiлити три головш групи цiнностей.
Перша група — вщ гнучкостi до контролю. Це два вимiри структури системи. Гнучкють включае шновацп, адаптацiю i змiни. Контроль - стабiльнiсть, порядок i передбачуванiсть.
Друга група критерпв мае справу з тим, що е домшуючим при визначенш ефективносп: добробут i розвиток окремих соцiальних груп чи добробут i розвиток суспшьства в цiлому.
Третя група щнностей стосуеться стввщношення цшей i результатiв. Перше поняття стосуеться процесу виконання завдання i розраховане на тривалий час, а друге — юнцевого результату i короткочасну перспективу (це протиставлення двох перших пiдходiв).
На грунт цих трьох вимiрiв можна зробити таку класифшащю критерпв ефективностi соцiальноi полiтики (табл. 3).
Та бл и ц я 3
Типолопя критерпв ефективност
Тип критер1ю Опис Визначення
Система, а не люди. Гнучкгсть, а не контроль. Результати, а не засоби Засвоення ресурав (СГР) Здатна до нарощення тдтримки з боку сощального середовища
Система, а не люди. Контроль, а не гнучюсть. Засоби, а не результати Планування (СКЗ) Цш ясш { добре зрозумш вам
Закгнчення табл. 3
Тип критер1ю Опис Визначення
Люди, а не система. Контроль, а не гнучюсть. Засоби, а не результати Придатшсть шформацп (ЛКЗ) Канали комушкацп придатш для шформування людей про те, що впливае на !х життя
Люди, а не система. Контроль, а не гнучюсть. Результати, а не засоби Стабшьшсть (ЛКР) Осмисленють та доцшьнють закошв, безперервшсть { безперебшнють надання сощальних послуг
Люди, а не система. Гнучкгсть, а не контроль. Засоби, а не результати Згода серед надавач1в та споживач1в сощальних послуг (ЛГЗ) Споживач1 та надавач1 сощальних послуг дов1ряють, поважають один одного \ добре сшвюнують
Люди, а не система. Гнучтсть, а не контроль. Результати, а не засоби Високосвщом1, сощально-позитивно мотивоваш споживач1 та надавач1 сощальних послуг (ЛГР) Споживач1 та надавач1 сощальних послуг дов1ряють, мають потреби { навички плщного виконання сво'х сощальних функцш
Ц шiсть титв об'еднуються в чотири моделi ефективносл.
Типи ЛГЗ та ЛГР об'еднуються в модель людських вгдносин, яка акцентуе увагу на людях i гнучкосп. Ця модель буде визначати ефектившсть у поняттях безконфлiктностi (як засоб^ i плiдного виконання сощальних функцiй (як результатi).
Модель в1дкритог системи включае таю вимiри, як СГЗ та СГР. Ефектившсть ща моделi визначаеться в термiнах гнучкосп (як зааб) та здатностi освоювати ресурси (результат).
Модель рацгонального досягнення цтей включае СКЗ- та СГР-вимiри. 1снування визначених плашв та цiлей (як засоби) та високо'1 продуктивностi та рентабельностi (результати) — критерй визначення ефективностi в цьому випадку.
I, нарешт^ ЛКЗ та ЛКР формують внутршню процесуальну модель, яка робить акцент на людях i контрол^ i видшяе адекватне розповсюдження шформацп (засiб) та стабшьшсть i порядок (результат) як критерп визначення ефективностi.
Мехатзм вимгрювання. Спочатку ощнювач визначае головнi впливовi сили оточення (як у попередньому тдход^. Далi пiдраховуе важливiсть кожно'1' детермiнанти. Це нелегко виконати, бо вимагае вщ нього поставити себе на мюце кожного iз суб'екпв сощально'' полiтики, або провести штерв'ю з членами кожно'1 з вщповщних соцiальних груп. За сумою вщповщей можна визначити, наскiльки ефективною е полггика (проект, програма) за певною сукупшстю параметрiв.
Важливою детермiнантою вибору того, на яку з моделей ефективносп слщ орiентуватись, е етап розвитку системи в п життевому циклi.
Недолгки пгдходу. Цей тдхщ акцентуе увагу на тому, як добре дiе система за вказаними критерiями, але нiчого не каже про те, яю критерп акцентуються об'ектами та суб'ектами сощально'' пол^ики. Цiкавим е зв'язок визначення ефективносп з життевими циклами системи, але це ще потрiбно перевiрити.
Висновки. Кожна з цих моделей може бути застосована на практищ. Але за яких умов? Ми пропонуемо об'еднати вс пщходи, визначаючи, що використовувати при визначенш ефективностi, i якими е умови успiшного застосування моделi (табл. 4)
Та бл и ц я 4
Застосування пiдходiв до визначення ефективносп
Пiдхiд Визначення Коли застосовувати
Досягнення цл Система д1е ефективно такою м1рою, якою вона виконуе поставлеш цш Застосовуеться, коли цш ч1тко сформульоваш, визначеш в час та методах вим1рювання результапв
Системний Система може вилучити потр1бш ресурси 1снуе ч1ткий зв'язок м1ж «входом» { «виходом» (ресурсами { продукщею)
1нтегративний Система виконуе поставлен! цш 1 накопичуе ресурси Анал1з проводиться для певно' групи учасниюв сощально' програми (проекту)
Визначення головних впливових сил оточення 1нтереси вс1х стратепчних кшенпв е задоволеними принаймш щонайменше Кл1енти мають великий вплив на систему { вона повинна реагувати на зм1ну попиту
Конкуруючих цгнностей 1снуе кшька конкуруючих сощальних проекпв (програм) Система не знае сво'х прюритепв, або щкавиться можливютю змши критерив з часом
Таким чином, найбшьш вдалим, на нашу думку, е визначення ефективносп сощально'' пол^ики як ступеня досягнення короткотривалих (результати) та довготривалих (засоби) п
цшей, B^ip яких вiдображаe узгодженiсть штереав головних впливових сил суспiльства та окремих сощальних груп i шдиввдв, що виступають об'ектами та суб'ектами сощально'1 полiтики.
Отже, единого тдходу до визначення ефективностi сощально'1 пол^ики на сьогоднi немае, проте юнуе множина теоpiй, кожна з яких пропонуе сво'1 iндикатоpи вимipювання останньо'1, i вибip теорп залежить вщ цiлей, що ix пеpеслiдуе дослщник. Необхiдно враховувати умови, за яких певна теоpiя буде найбiльш прийнятною. Але в основному це лише ппотетичш теорп, що потребують подальшо'1 пеpевipки на пpактицi.
Л1ТЕРАТУРА
1. Anthony Robert N. Management control in onprofi t organizatios / Robert N. Anthony, David W. Young. - 4 ed. - Homewood, Ill. : Irwin, 1988.
2. Саmpbеll Jоhn Р. On the nature of organizational Efectiveness in P. S. Goodman, J. M. Pennings and Associates eds, New Perspectives on Organizational Effectiveness / Jоhn Р. Саmpbеll. - San Francisco : Jossey-Bass, 1977.
3. Ноу Wауnе К. Education Administration: theory, research and practice / Wауnе К. Ноу, СесП G. Мiskе 1 . - 3 ed. - N.Y. etc. : McGraw-Hill, 1987.
4. Rоbins Stephen. Organisation Theory in Australia / Stephen Rоbins, Neil P. Barnwell. - Second edition. - Prentice Hall of Australia, Pty Ltd., 1994.
КРИТЕРИИ ОЦЕНКИ ЭФФЕКТИВНОСТИ СОЦИАЛЬНОЙ ПОЛИТИКИ: ОТ ТЕОРИИ К ПРАКТИКЕ
Погребная В. Л., Волянская Е. В.
В статье анализируются современные западные теории эффективности социальной политики и ее критерии, исследуются исходные положения каждой теории, механизмы измерения эффективности и недостатки. Доказывается, что единого подхода к определению эффективности социальной политики на сегодняшний день нет, однако существует множество теорий, каждая из которых предлагает свои индикаторы измерения, и выбор теории зависит от целей, которые преследует исследователь.
Ключевые слова: критерии организационной эффективности, системный подход к анализу критериев эффективности, интегративный подход к определению критериев эффективности, теория эффективности как достижения целей, концепция конкурирующих ценностей.
CRITERIA OF ESTIMATION OF EFFICIENCY OF SOCIAL POLITICS: FROM A THEORY TO PRACTICE
Pogribna V. L., Volyanska O. V.
In the article the modern western theories of effi ciency of social politics and her criteria are analysed, initial positions of every theory, mechanisms of measuring of effi ciency and defects, are investigated. Proved, that the single going near determination of effi ciency of social politics for today is not present, however there is a great number of theories, each of that offers the indicators of measuring, and the choice of theory depends on aims that is pursued by a researcher.
Key words: criteria of organizational effi ciency, approach of the systems to the analysis of criteria of effi ciency, integrative going near determination of criteria of effi ciency, theory of effi ciency as achievements of aims, conception of competitive values.
