CC BY
26
1.Ю. Пщоричева
м. Донецьк
ДО ПРОБЛЕМИ ОЦ1НКИ ЕФЕКТИВНОСТ1 НАУКОВО-ОСВГГНЬО-ВИРОБНИЧО! ШГЕГРАЦП
Постановка проблеми. Стратегiчний вектор сощаль-но-економiчних перетворень в Укршш, який передба-чае переход краши на iнновацiйну модель структурно! перебудови економки вимагае поглибленого вивчення теоретичних i науково-практичних аспектiв розвитку ефективних оргашзацшних форм штеграци наукових оргашзацш, освiтнiх установ i пiдприемств виробничо-го комплексу. Разом з пщтримкою рiзноманiття дiючих форм iнтеграцií, яю довели свою результативнiсть за роки кнування (договори спiвробiтництва для стльно! пiдготовки висококвалiфiкованих фахiвцiв, проведення наукових дослщжень, випуску колективних монографiй i пiдручникiв; базовi кафедри i фiлiали; навчально-нау-ковi i навчально-науково-виробничi комплекси; науковi пiдроздiли подвiйного пiдпорядкування — спшьш нау-ково-методичнi центри i лабораторп та iншi) зростае необхщшсть формування i впровадження в реальну практику нових перспективних варiантiв науково-освь тньо-виробничого спiвробiтництва.
Анал1з останн1х дослщжень 1 публ1кац1й. Дослщжен-ню питань штеграци науки, освiти i виробництва, ана-лiзу iснуючих форм i механiзмiв !х взаемоди придшяеть-ся значна увага як росiйскими, так i украшськими вче-ними, про що свiдчать роботи А. Авдулова, А. Кулькiна [1], О. Амош^ А. Землянкiна, Г. Моiсеева [2, 3, 9], О. Го-лiченко [4], О. Коростишевсько! [5], Т. Кузнецово! [6, 7], Ю. Левицького [8], В. Макарова [10].
В той же час рiвень вивчення проблеми науково-освггньо-виробничо! штеграци недостатнiй. В еко-номiчнiй лiтературi досi малодослщженими залишають-ся питання розробки i використання нових прогресив-них форм штеграци наукових оргашзацш з вищою школою i виробництвом, практично вiдсутнi роботи з оцш-ки ефективност взаемоди учасникiв iнтеграцií.
Мета дослщження — розробити методологiчнi рекомендаций з оцiнки ефективностi науково-освггаьо-вироб-ничо! iнтеграцií, втiленоí' у формi програмно-проектно-го науково-освiтньо-виробничого комплексу.
Основш результати досл1дження. Аналiзуючи розви-ток штеграцшних процесiв взаемоди науки, вищо! осв-iти i виробництва в Укра'ш, виявлено, що для збережен-ня i примноження науково-освiтнього й шновацшно-виробничого потенцiалiв необидно змшювати парадигму iнтеграцií, розвивати мехашзми функцiонування на-уково! сфери, виходячи з умов шновацшно1 економiки, зокрема маркетинг шновацш, тобто переходити вщ уяв-лення про спiвробiтництво зазначених сфер дiяльностi не просто на основi використання наукових результатiв, а як реакци на потреби виробництва у виглядi платосп-роможного попиту.
Таку штеграцш доцiльно втiлювати у формi про-грамно-проектного науково-освiтньо-виробничого комплексу (НОВК) — вщкрито1 по складу i динамiчноl по статусу багатокомпонентно1 системи, орiентованоl на те, щоб на основi рiвноправного спiвробiтництва за-
безпечити баланс штереав всiх учасникiв. Програмно-проектний НОВК представляе собою оргашзацшну форму штеграци i координацГ^' зусиль наукових установ, ВНЗ i виробництва для спiльних дiй у науково-освiтнiй та шновацшно-виробничш областях. Комплекс висту-пае так би мовити «платформою», на базi яко1 встанов-люються тюш взаемозв'язки мiж незалежно дiючими (защкавленими у спiвробiтництвi) органiзацiями для виконання наукових, освптах та iнновацiйних замов-лень в межах компетенцх^' кожного учасника. В основу дiяльностi комплексу закладена домiнанта взаемовиг-iдного конструктивного партнерства, яке дозволяе формувати паритетш вщносини м1ж сторонами i вра-ховувати iндивiдуальнi iнтереси при досягненш едино1 мети спiльноl дiяльностi.
Аналiз iснуючих методiв i пiдходiв до оцшки ефек-тивностi дiяльностi шдприемств i органiзацiй (вимiр показникiв ефективноста, якi зазвичай Грунтуються на протиставленш ефекту, результату, i витрат, що зумови-ли його отримання; розробка i використання системи збалансованих показниюв дiяльностi пiдприемства; роз-рахунок ефективноста iнвестицiйних проектiв пiдприе-мства) показав, що значною мiрою вони не можуть бути застосованi до оцшки ефективносп функцiонування програмно-проектного НОВК, який поеднуе юридично незалежних учасникiв зi сво1ми цiлями, джерелами ре-суршв i складом потенцiалу. Проте, деяю з них заслуго-вують на увагу, а саме:
1. Ефектившсть дiяльностi будь-якого пiдприемства повинна виражати отримаш ним кориснi результати, вщповщш заданим цiлям функцiонування, i витрачеш на отримання цих результатiв ресурси.
2. Для оцшки ефективносп необхщно використо-вувати узагальнюючий iнтегральний показник, який би вщбивав результати дiяльностi пiдприемства i показував умови шдвищення И ефективностi.
3. При оцшщ ефективностi роботи пiдприемства важливого значення набувае його потенщал, рiвень використання потенщалу, врахування системи екзоген-них (зовншшх) факторiв, у середовищi яких функцю-нуе пiдприемство.
Отже, оцшка ефективностi дiяльностi НОВК повинна будуватися, виходячи з таких основних положень. Ефектившсть дiяльностi комплексу визначаеться його потенщалом по виконанню функцiй, якi забезпечують реалiзацiю заданих цiлей (П), рiвнем використання по-тенцiалу (Р) величиною витрат на дiяльнiсть комплексу (В), спшьною дiею чинникiв макросередовища (Чм) при прагненнi до максимально1 реалiзацil цiлей (Цтвк), тобто:
ЕНОВК = /(П,РП,В,ЧМ) ^ тахЦНОВК ;
при мiнiмiзацil невикористаних можливостей i витрат комплексу; потенцшних ризикiв, пов'язаних з дiею макрочинникiв (Рч ):
(П - Рп )ВРчм ^ min.
Потенщал комплексу характеризуется його внут-рiшнiми можливостями по досягненню намiчених цiлей i адаптацй' дiяльностi комплексу до умов зовншнього середовища й складаеться з трьох блотв:
ресурсiв (трудових, фiнансових, матерiально-теxн-iчних, технологiчних, iнформацiйних), ix якоста, стану й достатностi;
органiзацiйноi структури управлшня: типа структу-ри, стиля керiвництва, адекватностi структури цiлям комплексу;
органiзацiйноi культури: системи базових цiнностей, норм i правил поведiнки, традицiй i звичок, властивих комплексу, якi вщображають його iндивiдуальнiсть i доз-воляють всiм учасникам рухатися в одному напрямку.
Потенцiал комплексу i повноту його використання рекомендуеться визначати вщносно кожно' мети, для досягнення яко'' органiзуеться i функцiонуе комплекс. Для вимiру рiвня використання потенцiалу по кожному з видшених блокiв визначаються окремi показники (за ряд роив), що вiдбивають ефективнiсть використання ix функцiональниx складових, необхщних для досягнення цшей комплексу; видiляють ix максимальнi (мiнiмальнi) значення. Далi, зютавивши показник поточного перiоду з його максимальною або мМмальною величиною, отримують рiвень використання потенща-лу по окремих показниках. Серед одержаних значень визначають середню величину (за допомогою середньо'' арифметично''), отримуючи таким чином показник рiвня використання потенщалу по досягненню однiеi з основ-них цiлей комплексу. Визначення потенщалу та рiвня його використання не по НОВК в щлому, а по цшях функцiонування, дозволить виявити област дiяльностi, що мiстять резервну частину потенщалу, необидного для стшкого розвитку iнтегрованоi структури.
На основi аналiзу лiтературниx джерел i лопки дос-лiдження науково-освiтньо-виробничоi iнтеграцii визна-чено перелiк чинникiв макросередовища, що впливають на процес органiзацii та функщонування НОВК, а саме: економiчнi чинники (стан економiки краiни, еко-номiчна полiтика держави — структурна, швестицшна, науково-теxнiчна, фiнансово-кредитна, податкова тощо);
полiтико-правовi чинники (полiтична ситуацiя в краш, рiвень ii стабiльностi, законодавство, дiяльнiсть органiв державноi влади);
соцiально-демографiчнi чинники (демографiчнi структури населення, тривалють i рiвень життя, дос-тупшсть i рiвень освiти населення);
шновацшш чинники (iнновацiйний потенцiал крш-ни, стан iнновацiйноi iнфраструктури, система пщтрим-ки iнновацiй, система трансферу технологш).
Запобгжне передбачення можливостей та реальних обмежень, спричинених зазначеними чинниками, дозволить скоригувати компетенци комплексу; встановити найiмовiрнiшi ризики, якi можуть вплинути на ефек-тивнiсть iнтеграцiйного процесу та мiнiмiзувати ix прояви.
З цього виходить, що для ощнки ефективност д^яль-ностi пропонованого програмно-проектного НОВК не-обхщно не просто зютавляти результати з витратами, а враховувати всю сукупнiсть економiчниx, науково-техн-
iчних, виробничих i освiтнiх результат комплексу. Для цього скористаемося одшею з центральних категорiй системного пщходу — метою, досягнення яко!' визна-чаеться як результат дiяльностi системи, бажаний и стан. Цiлi виступають найважливiшими характеристиками системи, а цшеспрямовашсть системи — одним з головних принципiв методологи системного пщходу. Вiдправною точкою для визначення генерально!' мети е визначення сукупностi поточних цшей, з яких будуеться «дерево цшей». Дерево цшей формуеться шляхом конкретизации i деталiзац!i основних цшей системи i являеться iерархiею цшей i пiдцiлей, яка характеризуе iх взаемозв'язки i спiвпорядкованiсть. При структуризации цiлей важливо врахувати усi детатзукш пiдцiлi, але в той же час по^бно недопустити надмiрного розростання дерева цшей, вик-лючаючи з розгляду незначнi пiдцiлi. Завдання полягае в тому, щоб видiленi цш нижчого рiвня дозволяли вiдбити суть цшей вищого порядку. У представлених нижче схемах показано два рiвнi деталiзацii цiлей. Залежно вщ спе-цифiки i особливостей дослщжуваного об'екту рiвнiв деталiзацii може бути бшьше.
Оскiльки об'ектом дослiдження виступають проце-си науково-освiтньо-виробничоi iнтеграцii, представ-ляеться доцiльним видiлення чотирьох основних цшей: економiчноi, науково-технiчноi, виробничо!' та освггаьо'!' за наявностi головно!' мети — отримання ефекту синерги завдяки встановленню ефективних зв'язкiв м1ж учасни-ками комплексу.
Спочатку розглянемо економiчну мету, яка являеться результуючою в робот НОВК, i полягае, по-перше, в отриманш економiчних результатiв вiд науково-техшч-но!', освiтньоi й впроваджувально'!' д1яльност як для всьо-го комплексу загалом, так i для кожного окремого учас-ника iнтеграцiйного утворення. По-друге, у пiдвищеннi ефективностi д^яльносп НОВК на основi стiйкого, ста-бiльного розвитку. Основними напрямками досягнення економiчноi мети являються: забезпечення конкурентос-проможних результатiв дiяльностi комплексу (у виглядi технiки, технолог!!, продукцй тощо), пщвищення доходiв i зниження ризиюв. Вони представляють собою пщцш першого р!вня. На наступному р!вш деталiзац!! представ-ленi п!дц!л! 6!льш низького р!вня (рис. 1), як! не являються остаточними i вщ яких можуть бути побудованi iерарх!чнi структури нижчестоящих пiдцiлей.
Основна науково-техшчна мета полягае у створеннi комплексом сучасних науково-техшчних продукт!в i технологш, полшшенш параметрiв технiки i технологи, удосконаленш виро6!в, що використовуються та виго-товляються на пiдприемствах i органiзацiях — учасни-ках НОВК. Змкт науково-технiчноi мети НОВК по р!внях iерарх!i наведений на рис. 2.
Основною виробничою метою НОВК являеться пщвищення цшност продукцй, створеноi пiдприем-ством — учасником комплексу за допомогою висококва-лiфiкованих кадрiв i науково-техшчних розробок (рис. 3).
Головна освггая мета комплексу полягае у здшсненш кадрово!' п!дготовки п!д проект (програму). Загальна структура освггаьо'!' мети з виокремленням пщцшей першого i другого р!вшв наведена на рис. 4.
З представленого вище матерiалу бачимо, що про-понований НОВК являеться складною багатоцшьовою системою. Досягненню сукупност взаемопов'язаних
Рис. 1. Економiчна гыка дерева цыей програмно-проектного НОВК
Рис. 2. Науково-техтчна гыка дерева цыей функцюнування i розвитку програмно-проектного НОВК
цшей системи мае бути пщпорядкована вся дiяльнiсть по регулюванню розвитку комплексу, як з боку оргашв державно1 влади, так i з боку керiвникiв пщприемств i оргашзацш, що входять до складу комплексу.
Важливо вщмп"ити, що проблему оцшки ефектив-ностi розвитку НОВК слщ розглядати, передусiм, як проблему визначення рiвня досягнення цiлей, що стоять перед ним. Тому для оцшки результатав функцюнування комплексу запропоновано шдикатори (критери), за допомогою яких можна було б вщбити ступiнь досягнення цшей, тобто визначити прогнозоваш результати розвитку штегровано1 структури. Формуванням вщпов-щних значень таких критерив повинна закшчуватися побудова дерева цiлей. Пiд критерiями (iндикаторами) досягнення ц1лей НОВК розушемо вимiрюванi парамет-ри вiдповiдностi характеристик отриманого результату з вщповщними вимогами, яю спiльно виробляються органiзацiями-учасниками штегровано1 структури. У
табл. 1, як приклад, наведено перелш iндикаторiв (критерив) досягнення пiдцiлей економГчно1 мети НОВК.
Наведений вище комплекс критерив показуе на-явшсть кшьюсних (формалiзованих) Г яюсних (змюто-вих) оцшок наслщюв штеграци. При цьому яюсним оцшкам в такому багатогранному Г складному процеш, як науково-освгтньо-виробнича штегращя слщ вщводи-ти домшуючу роль. В той же час, в ходГ оцшки ефектив-ност штеграци виникатимуть Г кшьюсш показники. Тому оцшювати науково-освгтньо-виробничу штеграцш необхщно, використовуючи яюсно-юльюсний пщхщ.
Виходячи з цього, пропонуемо та критери (шдика-тори), яю пщдаються достатньо об'ективнш економГчнш або техшчнш оцшщ, визначати юльюсно. Тобто по кожному такому критерш розраховувати вщповщшсть його фактичного значення заплановому з формуванням вщносних вщхилень за такою формулою (позначення приводяться для критерив економГчно1 мети):
Рис. 3. Виробнича гыка дерева цыей програмно-проектного НОВК
Рис. 4. Освтня гыка дерева цыей програмно-проектного НОВК
1 -
хпл1 хфактЬ
х 100%
де хпл1 — заплановане значення ;-го шдикатора (кри-терiя) економiчноi мети;
хфскш — фактична кшьюсна оцшка ;-го шдикато-
ра (критерiю).
п!дсумовуючи одержат значення i розд!ливши цю величину на кшьюсть оцiнюваних критерив, отримаемо стутнь (рiвень) досягнення економiчноi мети, визначе-ну на основ! кшьюсних iндикаторiв. Аналогiчно проводиться розрахунок по науково-технiчнiй, виро6нич!й та освггаш ц!лям.
У разi !стотних вщмшностей даних м1ж плановими i фактичними значеннями iндикаторiв рекомендуеться
проводити аналiз чинник!в, що л!м!тують розвиток штегровано! структури. За результатами факторного аналiзу визначаються можливост! подолання негативно'! ди чинник!в; при необхiдностi обГрунтовуеться змша цiлей, складу i значень критерив (iндикаторiв), а також витрат на д!яльшсть НОВК.
Проте частина найважливших iндикаторiв не мо-жуть бути виражеш конкретним числовим значенням, втам дають ч!тку характеристику певних аспектав функ-цiонування комплексу. У зв'язку з цим визначення !'х параметрiв необхiдно здiйснювати, використовуючи спецiальнi методи, зокрема експертних оцшок, соц!оло-пчного опитування, аналiзу iнформацii, графiчнi мето-ди.
Висновки. Пщсумовуючи викладене вище, зазначи-мо, що реалiзацiя запропонованого нового методолоп-чного п!дходу до проведення оцшки ефективностi нау-
Таблиця 1
Перелж щдикатор1в (критерИ'в) ступеня досягнення п1дц1лей другого р1вня програмно-проектного НОВК
Пшцш другого ршня економ1чноТ мети НОВК 1ндикатори (критерп) досягнення пшшлей другого р1вня
X 2.1 Стушнь доступности \ перспективное^ сегмент1в ринку для продукщУ (послуг) комплексу; визначення розм1р!в \ прибутковост1 (рентабельное^) цих сегмент1в; доля витрат на маркетингов1 заходи; р1вень попиту на результати д1яльност1 комплексу; ¡ндекс задоволеност1 юпент1в комплексу; в1дсоток уешшно 1 вчасно виконаних проекте (програм).
X 2.2 Вщповщшсть результате д1яльносп (продукте, техшки, технолопй) комплексу обов'язковим стандартам 1 нормам, вимогам споживач1в; показник ефективност1 користування результатами д1яльност1 комплексу для замовниюв (споживач!в); доля шновацшноУ продукшТ, що вщноситься до кате гори критичних технолопй.
X 2.3 Доля вчених \ професорсько-викладацького складу вищоТ науковоУ квашфжашУ (кандидати 1 доктори наук) в загальнш чисельност1 проектноУ групи; доля фах1вщв, як1 мають доевщ в реал1зацп проект1в (програм) комплексу; р1вень сформованосп оргашзацшноУ культури через визначення кшькоеп фахшщв - учасниюв проектноУ групи, яю сприймають прюритетш завдання комплексу.
X 2.4 Вщповщшсть спешально розроблених осв1тшх програм потребам розвитку сусшльства; задоволешеть цшьовоУ аудитор1Т спещальними осв1тшми програмами (у % до загальноУ кшькост1 кадр!в, що пройшли шльову шдготовку, перепшготовку й пщвищення квал1фжашУ); вщеоток освших програм, сертифжованих м1жнародними оргашзащями; ртень тдготовки випускниюв ВНЗ за спещальними оевггшми програмами, який гарантуе Тх конкурентоспроможшсть у сфер1 наукомкткого виробнидтва.
X 2.5 Р1вень прибутковост1 д1яльност'1 комплексу, темпи зростання укладених договор!в на виконання проеючв (програм); пщвищення середнього р1вня фшансування НОВК (у % до базового року); швестицшна привабливкть комплексу для залучення ресурс!в; ¡ндекс залучення нових юпент1в.
X 2.6 Пор1вняння повних витрат на створення одинищ продукщУ (послуг), що несуть оргашзацп 1 пщприемства, д1ючи самостшно, та у склад! НОВК; календарна тривалшть виконання проекту (програми) стльно дшчих учасниюв у склад] комплексу 1 самостшно функщонуючих шдприемств 1 оргашзацш; економ1я ресурав за рахунок концентращУ приладовоТ \ технолопчноУ бази, створення единоУ ¡нформац1йно! бази
ково-освггаьо-виробничо1 штеграци у формГ програм-но-проектного НОВК дозволяе системно пщшти до дослщження результат функцюнування комплексу на основГ видшення економГчно", науково-техшчно1, ви-робничо1 Г освггаьо1 цшей Г формування вщповщних
критерпв (шдикаторГв) ступеня !х досягнення. При цьо-му оцшка ефективност науково-освггаьо-виробничо1 штеграци не обмежуеться використанням тшьки кшьюсних показниюв, а передбачае застосовування яисних факторГв, що дае можливють усебГчно проана-лГзувати цей складний процес.
Лггература
1. Авдулов А. Н. Наука и производство: век интеграции (США, Западная Европа, Япония) / А. Н. Авдулов ; отв. ред. А. М. Кулькин. — М. : Наука, 1992. — 168 с.
2. Амоша О. ПщГрунтя шновацшного розвитку (Про-блеми Г перспективи взаемоди академГчно1 науки й ос-вгга) / О. I. Амоша, А. I. Землянкин, Г. В. Моюеев // Вюник Нацюнально1 академи наук Украши. — 2006. — № 10. — С. 3-16.
3. Амоша О. I. Сучасш пщходи щодо здшснення взае-моди академГчно1 науки, освгга Г промислового вироб-ництва / О. I. Амоша, А. I. Землянин, Г. В. Моюеев // Економша та держава. — 2007. — № 3. — С. 4-7.
4. Голиченко О. Г. Высшее образование и наука: интеграция или партнерство? / О. Г. Голиченко // Экономика и математические методы. — 2005. — Т. 41, № 1. — С. 119-127.
5. Коростышевская Е. М. Научно-производственная интеграция: политико-экономический аспект / Е. М. Корос-тышевская. — СПб. : Наука, 1998. — 164 с.
6. Кузнецова Т. Е. Интеграция образования и науки в России: поиск эффективных форм и механизмов / Т. Е. Кузнецова // Вопросы образования. — 2007. — № 1. — С. 118-132.
7. Кузнецова Т. Е. Российская практика интеграции науки и образования / Т. Е. Кузнецова // Информационное общество. — 2006. — № 4. — С. 36-43.
8. Левицкий Ю. В. Интеграция образования, науки и производства в информационном обществе / Ю. В. Левицкий. — Новосибирск : Наука, 2002. — 164 с.
9. Майбутне Украши: стратепя поступу : моногра-фГя. — Д. : ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2008. — 304 с., С. 144-147.
10. Наука и высокие технологии России на рубеже третьего тысячелетия (социально-экономические аспекты развития) / Руководители авт. коллектива В. Л. Макаров, А. Е. Варшавский. — М. : Наука, 2001. — 636 с.
