CC BY
185Критерії та показники ефективності формування готовності майбутнього інженера-педагога до використання здоров’язберігаючих технологій
Лук’янова Ю.С.
Українська інженерно-педагогічна академія
Анотації:
Уточнено основні критерії та показники, що відбивають зміни в готовності майбутніх інженерів-педагогів до використання здоров'язберігаючих технологій: мотиваційно-аксіологічний (ставлення до здоров'я людини як цінності, інтерес до використання здоров'язберігаючих технологій); особистісний (сформованість комунікативних і рефлексивних якостей); гносеологічний (сформованість знань про основи здоров'язбереження учнів); операційний (сформованість проектувальних та організаторських умінь здійснення навчально-виховного процесу здоров'язбері-гаючого характеру).
Ключові слова:
майбутній інженер-педагог, використання здоров’язберігаючих технологій, готовність, ефективність, критерії, показники.
Лукьянова Ю.С. Критерии и показатели эффективности формирования готовности будущего инженера-педагога к использованию здоровьесохраняющих технологий.
Уточнены основные критерии и показатели, отражающие изменения в готовности будущих инженеров-педагогов к использованию здоровьесохраняющих технологий: мотивационноаксиологический (отношение к здоровью человека как ценности, интерес к использованию здоровьесохраняющих технологий); личностный (сформированность коммуникативных и рефлексивных качеств); гносеологический (сформированность знаний об основах здо-ровьесохранения учащихся); операционный (сформированность проектировочных и организаторских умений осуществления учебновоспитательного процесса здоровьесохраняющего характера).
будущий инженер-педагог, использование здоровьесохраняющих технологий, готовность, эффективность, критерии, показатели.
Lukyanova Ju.S. Criteria and indexes of readiness formation of the future engineer-teacher to use healthsaving technologies. Clarified the basic criteria and indexes that reflect changes in the availability of future engineers and educators to use healthsaving technology: motivational-axiological (relevance to human health as a value, an interest in using healthsaving technologies); personal (forming communicative and reflective qualities); epistemological (knowledge about the basic of formation students' health saving); operation (formation of designing and organizational skills of the educational process that has a healthsaving character).
future engineer-teacher, using of healthsaving technologies, readiness, effectiveness, criteria, indexes.
Вступ.
На сучасному етапі розвитку педагогічної теорії та практики актуального характеру набувають питання підвищення рівня професійної підготовки інженерів-педагогів як майбутніх викладачів і вихователів учнів професійно-технічних навчальних закладів (ПТНЗ).
Одним із найважливіших завдань якісної освіти інженера-педагога є формування його готовності до використання здоров’язберігаючих педагогічних технологій. Це зумовлено насамперед існуванням досить чіткої залежності між станом учнівського здоров’я та рівнем підготовленості педагогів із питань його збереження й зміцнення. Ця залежність детермінована якістю професійної підготовки майбутнього педагога до застосування здоров’язберігаючих технологій, що є значущим фактором запобігання негативних впливів педагогічного процесу, розвитку здоров’я учнів через освіту (В. Бобрицька, О. Іонова, Ю. Лук’янова,
О. Омельченко, О. Савченко) [1, 5, 6, 9, 13].
Забезпечення ефективності формування готовності студентів до використання здоров’язберігаючих технологій у професійній діяльності вимагає уточнення відповідних критеріїв і показників.
Аналіз психолого-педагогічних джерел свідчить про те, що проблема визначення критеріїв і показників сформованості різноманітних складників професійно-педагогічної готовності висвітлюється у працях багатьох дослідників (Є. Бондаревська, С. Гільманов, В. Загвязінський, І. Ісаєв, С. Кульневич, В. Сластьонін та ін.) [2-4, 10].
Разом із тим у науковій літературі не розкрито критерії та показники, за якими можна судити про ефективність формування готовності майбутніх інженерів© Лук'янова Ю.С. , 2011
педагогів до використання здоров’язберігаючих технологій у професійній діяльності.
Робота виконана відповідно до плану НДР Української інженерно-педагогічної академії.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Метою статті є визначення критеріїв і показників ефективності формування готовності майбутніх інженерів-педагогів до використання здоров’язберігаючих технологій у професійній діяльності.
Результати дослідження.
Проведений науковий пошук доводить, що поняття ефективності освітньої діяльності є одним із найменш розроблених у психолого-педагогічній теорії. Унаслідок чого різними науковцями використовуються різні критерії та показники ефективності, що зумовлено ба-гатоаспектністю шляхів вирішення цієї проблеми.
У наукових джерелах ефективність діяльності достатньо часто ототожнюється з поняттям продуктивності, що визначається як «характеристика діяльності, що відображає співвідношення між корисністю досягнутих за певний проміжок часу результатів і пов’язаними з цим витратами» [14; с.183].
Ефективність освіти відповідно до психолого-педагогічної довідникової літератури - «це оціночна категорія, що характеризує результати освітньої діяльності за критерієм їх відповідності поставленим цілям» [12; с.496-497].
З урахуванням вище зазначеного під ефективністю формування готовності студентів до використання здоров’язберігаючих технологій будемо розуміти характеристику, яка відбиває співвідношення між метою цього формування та результатами, досягнутими у процесі його здійснення.
Необхідною і найважливішою передумовою визначення ефективності формування готовності студентів до використання здоров’язберігаючих технологій є обґрунтування відповідних критеріїв і показників сформованості досліджуваної якості.
Науковці майже єдині у тлумаченні поняття «критерії», яке спирається на довідникові видання, де критерій (від грец. kriterion - засіб судження, мірило) визначається як: «мірило оцінки, думки» [8; с.307]; «ознака, на підставі якої дається оцінка якого-небудь явища, дії; ознака, взята за основу класифікації» [11; с.163].
Поняття «критерій» у літературі напряму пов’язане з поняттям «показник», який розуміють як узагальнену характеристику властивостей об’єкта або процесу. При цьому розрізняють: якісні показники, які фіксують наявність чи відсутність якої-небудь властивості, та кількісні показники, які фіксують міру вираженості, розвитку властивості. Іноді під показниками розуміють якісні або кількісні характеристики сформованості того або іншого критерію [7; с.218].
І критерії, і показники автори розглядають як інструмент, який забезпечує можливість перевірки теоретичних положень, але вважається, що критерії та якісні показники дають суб’єктивну характеристику досліджуваному явищу, а кількісні показники дають об’єктивну характеристику, даючи змогу виміряти його.
Виходячи з цього, в дослідженні різноманітних феноменів і явищ виділяються якісний та кількісний підходи.
Прихильники якісного підходу у вимірюванні явищ пропонують користуватися так званими номінальними (категоріальними) змінними [4; с.125]. Ці змінні можуть бути розглянуті лише в термінах належності до деяких, суттєво різних класів, при цьому неможливо визначити кількість явища або упорядкувати ці класи. Іншими словами, виступаючи з позицій якісного підходу, можна тільки констатувати, що досліджувані об’єкти різняться в термінах деякої змінної.
Відповідно до другого - кількісного підходу - характеристика явищ за якісними показниками недостатня, тому оцінка має проводитись за кількісними показниками, які є порядковими або інтервальними змінними. Порядкові (ординальні) змінні дають можливість упорядкувати досліджувані об’єкти, вказавши на ті, які більшою або меншою мірою наділені якістю, яка виражена цією змінною. При цьому порядкові змінні не дають змоги визначити, наскільки більше або наскільки менше виражена якість. На відміну від порядкових інтервальні змінні дають змогу не лише впорядкувати об’єкти вимірювання, а й чисельно виразити й порівняти різницю між ними [7; с.219].
Очевидно, що обидва підходи не є такими, що виключають один одного: адже категорії кількості та якості діалектично пов’язані між собою і переходять одна в одну. Тому досліджувані нами явища, пов’язані з готовністю майбутніх інженерів-педагогів, можуть бути описані як суто якісно, так і суто кількісно.
Узагальнення вище викладеного дозволяє зробити висновок про те, що у виділенні й обґрунтуванні критеріїв ефективності підготовки студентів до використання здоров’язберігаючих технологій необхідно виходити з таких базових положень: 1) критерії ефективності готовності студентів мають бути тісно пов’язані з цілями формування готовності студентів до використання здоров’язберігаючих технологій; 2) критерії мають об’єктивно, повно й адекватно відбивати властивості та явища; 3) сукупність критеріїв повинна відображати як процесуальній, так і результативні аспекти процесу формування готовності студентів до використання здоров’язберігаючих технологій; 4) критерії як засіб оцінки ефективності мають бути тісно пов’язані та відповідати сутності та структурі готовності студентів до використання здоров’язберігаючих технологій; 5) кожен критерій має характеризуватися сукупністю показників, що підлягають спостереженню, а також вимірюванню, яке відбиває інтенсивність вияву тієї чи іншої якісної ознаки.
Виходячи з теоретично обґрунтованої сутності та структури готовності студентів до використання здоров’язберігаючих технологій у професійній діяльності [6], нами виділено чотири основні критерії ефективності цього процесу, що охоплюють виділені та науково обґрунтовані складники готовності майбутнього інженера-педагога до використання здоров’язберігаючих особистісний технологій, а саме: мотиваційно-аксіологічний, особистісний, гносеологічний, операційний.
Так, мотиваційно-аксіологічний критерій - це сформованість ставлення студента до здоров’я людини як цінності та навчально-пізнавального інтересу до використання здоров’язберігаючих технологій у професійній діяльності.
Показники як складники критерію, за яким можна визначити наявність і рівень сформованості певної якості, дозволяє охарактеризувати наявність сформованого:
• ставлення майбутнього інженера-педагога до здоров’я людини як цінності:
• позитивне (повне усвідомлення цінностей здоров’язбереження);
• індиферентне (прийняття цінностей збереження здоров’я, але в умовах конкретної ситуації);
• негативне (неусвідомленість цінностей здоров’язбереження).
• інтересу до використання здоров’язберігаючих технологій у професійній діяльності. Серед параметрів рівнів пізнавального інтересу (спрямованість до об’єктів пізнання, стійкість, локалізованість і усві-домленість), які виділяються Г. Щукіною [15], нами для аналізу обрано стійкість, що характеризується такими видами:
• стійкий (студент прагне проникнути в сутність професійної діяльності, сприймає її завдання і зміст у нерозривній єдності зі здоров’язбереженням вихованців; активно й із зацікавленістю бере участь у проведенні навчально-виховних заходів із формування готовності до використання здоров’язберігаючих технологій, інтенсивно займається самостійно);
• ситуативний (щоб проникнути в сутність професійної діяльності, студент вимагає імпульсу ззовні; виявляє епізодичну зацікавленість процесом власного вдосконалення як певний відгук на якусь емоційно привабливу ситуацію);
• відсутність інтересу (не цікавиться сутністю професійної діяльності, відзначається явним або прихованим небажанням займатися підвищенням рівня професійності).
Особистісний критерій свідчить про сформова-ність особистісно й професійно значущих якостей (комунікативних і рефлексивних). Показниками сфор-мованості цього критерію на відповідному рівні є:
• високий рівень (емпатійне сприймання й розуміння, адекватне інтерпретування особливостей і емоційного стану іншої людини, вільне користування діалоговими формами спілкування, наявність незначних конфліктів і переважно з принципових питань; постійне здійснення аналізу та самоаналізу власної діяльності);
• достатній рівень (наявність певних ускладнень у сприйнятті індивідуальних особливостей іншої людини, виявлення схильності до монологічного мовлення, прагнення уникнути конфліктів з оточенням; аналіз та самоаналіз своєї діяльності здійснює частково);
• елементарний (низький) рівень (нездатність до ефективних форм комунікації, переважання монологічного мовлення, виявлення конфліктності; нездатність до здійснення рефлексії власної діяльності)
Гносеологічний критерій - характер сформованос-ті знань про основи здоров’язбереження учнів:
• продуктивний рівень (повнота, глибина, дієвість знань у галузі здоров’язбереження, системність професійних знань; перенесення знань у нові, нестандартні ситуації, вияв різноманітних інтегрованих знань);
• реконструктивний рівень (системність теоретичних знань, перенесення знань на схожі об’єкти та ситуації);
• репродуктивний рівень (обмеженість, відсутність системності наукових знань, перевага емпіричних знань, наявність фрагментарної картини професійної діяльності, відтворення навчального матеріалу).
Операційний критерій - сформованість умінь:
1. проектувальні вміння:
• високий рівень (діагностика змісту навчання, визначення дидактичних факторів ризику здоров’я вихованців на науковій основі; виявлення ініціативності, варіативності у відборі форм і методів навчання, що стимулюють учнів до активного проживання й осмислення знань, до діяльності творчого характеру; обґрунтоване визначення заходів, спрямованих на подолання проблем у розвитку учня та учнівського колективу);
• достатній рівень (аналіз змісту освіти, розробка планів навчання здійснюються переважно на науковій основі, але на рівні констатації й опису; прагнення до самостійного визначення засобів стимулювання пізнавальної діяльності учнів, але є утруднення в інтерпретації й прогностиці
здійснення заходів, спрямованих на підтримку здоров’я учнів);
• низький рівень (обмеженість педагогічної ерудиції й самостійності в конкретизації мети і змісту навчання, конструюванні навчально-виховного процесу здоров’язберігаючого характеру);
2. організаторські вміння
• високий рівень (активність, імпровізація у володінні організаційними формами і методами, що забезпечують вільний і самостійний вибір учнями видів навчально-пізнавальної роботи, запобігання перевантажень та адекватне відновлення сил учня; вміння оптимально сполучати індивідуальні та колективні форми роботи з учнями, ефективно використовувати оздоровчий вплив змінювання форм індивідуальної та групової діяльності);
• достатній (уміння організовувати педагогічний процес здоров’язберігаючого характеру, але з наданням переваги діям за аналогією, з копіюванням звичного алгоритму виконання завдань; виявлення ініціативності у використанні оздоровчого впливу навчальних форм і методів, але ситуативно, у стандартних умовах);
• низький (відсутність самостійності, виявлення пасивності в організації педагогічного процесу здоров’язберігаючого характеру, схильність до слідування стереотипам у роботі з учнями).
Залежно від прояву сукупності визначених критеріїв і показників готовність студентів до використання здоров’язберігаючих технологій визначається певним рівнем.
Зазначимо, що поняття «рівень» відображає діалектичний характер процесу розвитку певної якості.
Нами було виділено такі узагальнені рівні сфор-мованості готовності студентів до використання здоров’язберігаючих технологій: високий (якщо певна якість є стійкою рисою особистості, яскраво виражена, виявляється в усіх діях студента постійно, ефективно, ґрунтується на знаннях вимог до професійної діяльності); достатній (якщо якість є рисою людини, в діях виявляється широко, ефективно, але спостерігаються відхилення, які викликані недостатнім розвитком самої якості або недостатнім знанням вимог до професійної діяльності); елементарний (коли якість ще не стала рисою студента, обмежено й неефективно виявляється в його діях і вчинках. Іноді більш характерними буває виявлення якості-антипода, навіть коли відомі вимоги до професійної діяльності).
Отже, стандартизовані характеристики визначених рівнів сформованості готовності студентів до використання здоров’язберігаючих технологій визначаються таким чином:
• високий рівень характеризується позитивним ставлення до здоров’я людини як цінності, стійким інтересом до використання здоров’язберігаючих технологій; засвоєнням сформованих знань про основи здоров’язбереження учнів на продуктивному рівні та повною сформованістю вмінь планування, організації й здійснення навчально-виховного процесу здоров’язберігаючого характеру;
• достатній рівень передбачає індиферентне ставлення до здоров’я людини як цінності, ситуативність у виявленні інтересу до здоров’язбереження учнів; наявність знань про основи здоров’язбереження учнів реконструктивного характеру, котрі активно застосовуються на практиці; сформованість сукупності вмінь проектування, організації й проведення навчально-виховного процесу здоров’язберігаючого характеру, але з наданням переваги діям за аналогією, копіюванню відомих способів роботи;
• елементарний (низький) рівень характеризується негативним ставленням до здоров’я людини як цінності, відсутністю інтересу до використання здоров’язберігаючих технологій; наявністю знань про основи збереження здоров’я репродуктивного характеру, вузькістю педагогічного світогляду; нерозвиненістю вмінь планування, організації й здійснення навчально-виховного процесу здоров’язберігаючого характеру.
Висновки.
Таким чином, на підставі аналізу психолого-педагогічної літератури, спостережень за навчально-пізнавальною діяльністю майбутніх інженерів-педагогів, самооцінок студентів педагогів і експертних оцінок уточнено основні критерії та показники, що відбивають зміни в готовності студентів до використання здоров’язберігаючих технологій, а саме: мотиваційно-аксіологічний (ставлення до здоров’я людини як цінності, інтерес до використання здоров’язберігаючих технологій); особистісний (сформованість комунікативних і рефлексивних якостей); гносеологічний (сформованість знань про основи здоров’язбереження учнів); операційний (сформованість проектувальних та організаторських умінь здійснення навчально-виховного процесу здоров’язберігаючого характеру).
Залежно від прояву сукупності визначених критеріїв і показників готовність студентів до використання здоров’язберігаючих технологій диференціюється на такі рівні: високий, достатній, елементарний.
Перспективами подальшого дослідження може бути експериментальна перевірка ефективності формування готовності інженерів-педагогів до використання здоров’язберігаючих технологій із застосуванням виділених критеріїв і показників досліджуваної якості.
Література:
1. Бобрицька В.І. Формування здорового способу життя у майбутніх учителів: монографія. - Полтава: ТОВ «Поліграфічний центр «Скайтек», 2006. - 432 с.
2. Бондаревская Е.В. Парадигмальный подход к разработке содержания ключевых педагогических компетенций / Е.В. Бондаревская, С.В. Кульневич //Педагогика. - 2004. - № 10. - С.23-31.
3. Загвязинский В.И. Творчество в управлении школой / В.И. За-гвязинский, С.А. Гильманов. - М.: Знание, 1991. - 61 с.
4. Исаев И.Ф. Профессионализм преподавателя: культура, стиль, индивидуальность: учебное пособие / И.Ф. Исаев, Л.Н. Макарова. - М.: Белгород: Изд-во БГУ, 2001. - 196 с.
5. Іонова О.М. Здоров’язбереження особистості як психолого-педагогічна проблема / О.М. Іонова, Ю.С. Лук’янова //Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - 2009. - № 1. - С.69-72.
6. Лук’янова Ю.С. Питання науково-методичного забезпечення формування готовності майбутніх інженерів-педагогів до використання здоров’язберігаючих технологій у професійній діяльності / Ю.С.Лук’янова //Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - 2010. - № 4. - С. 80-83.
7. Мазін В.М. Критерії та показники сформованості культури професійної самореалізації педагога / В.М. Мазін //Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки. - 2007. - Вип.41. - С. 217-225.
8. Ожегов С.И. Словарь русского языка / С.И. Ожегов; под ред. Н.Ю. Шведова. - М.: Сов. Энциклопедия, 1973. - 846 с.
9. Омельченко О.В. Характеристика моделі здоров’язберігаючої професійно-педагогічної діяльності вчителя початкових класів // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - 2007. - № 2. - С. 94-97.
10. Педагогика: Учебное пособие / В.А. Сластенин, И.Ф. Исаев, А.И. Мищенко, Е.Н. Шиянов. - М.: Школа-Пресс, 1998. - 512 с.
11. Професійна освіта: Словник: Навч. посібник / Уклад. С.У Гончаренко та ін.; За ред Н.Г Ничкало. - К.: Вища школа, 2000. -С.149.
12. Психолого-педагогический словарь: [для учителей и ру-
ководителей общеобразовательных учреждений; под ред. П.И.Пидкасистого]. - Ростов-на-Дону: «Феникс», 1998. - 544 с.
13. Савченко О.Я. Реформування шкільної освіти і реалізація її оздоровчої функції //Шлях освіти. - 2002. - №1. - С.2-6.
14. Управление развитием школы: пособие для руководителей образовательных учреждений / [под ред. М.М. Поташника и В.С. Лазарева]. - М.: Новая школа, 1995. - 464 с.
15. Щукина ГИ. Проблема познавательного интереса в педагогике / ГИ. Щукина. - М.: Педагогика, 1971. - 352 с.
Надійшла до редакції 04.03.2011 р.
Лук’янова Юлия Сергеевна sport2005@bk.ru
