CC BY
115Теоретичні основи формування у майбутніх фахівців з фізичної реабілітації готовності до здоров’язбережувальної діяльності
Бєлікова Н.О.
Луцький інститут розвитку людини Університету “Україна”
Анотації:
Розглянуто структуру підготовки майбутнього фахівця з фізичної реабілітації. Здійснено аналіз понад 30 літературних джерел. Встановлено, що готовність майбутнього фахівця включає такі структурні компоненти: мотиваційний, когнітивний, операційний та особистісний. Зазначається, що фахівець володіє знаннями про здоров'я, здоровий спосіб життя, здоров'язбережувальні технології. Також він усвідомлює цінність здоров'я та готовий реалізувати свої знання у професійній діяльності. Наголошується на необхідності покращення показників особистісних якостей та професійної культури.
Ключові слова:
готовність, здоров’язбережу-
вальна, діяльність, фахівець, фізична, реабілітація.
Беликова Н.А. Теоретические основы формирования у будущих специалистов по физической реабилитации готовности к здоровьесберегающей деятельности.
Рассмотрена структура подготовки будущего специалиста по физической реабилитации. Осуществлен анализ свыше 30 литературных источников. Установлено, что готовность будущего специалиста включает такие структурные компоненты: мотивационный, когнитивный, операционный и личностный. Отмечается, что специалист владеет знаниями о здоровье, здоровом образе жизни, здоровьесберегающих технологиях. Также он осознает ценность здоровья и готов реализовать свои знания в профессиональной деятельности. Делается ударение на необходимости улучшения показателей личностных качеств и профессиональной культуры.
готовность, здоровьесберегающая, деятельность, специалист, физическая, реабилитация.
Bielicova N.O. Theoretical bases of forming for future physical rehabilitation specialists on readiness to health saving activity. The structure of preparation of future specialist is considered on a physical rehabilitation. An analysis is carried out over 30 literary sources. It is set that readiness of future specialist includes such structural components: motivational, cognitive, operation and personality. It is marked that a specialist owns knowledge about a health, healthy life style, health saving technologies. Also he realizes the value of health and ready to realize the knowledge in professional activity. Emphasized necessity of improvement of indexes of personality qualities and professional culture.
readiness, health saving, activity, specialist, physical, rehabilitation.
Вступ.
Освіта, компетентність і здоровий спосіб життя у XXI столітті домінують серед найважливіших факторів створення безпечного життя кожної людини. Завданням сучасної вищої школи є формування компетентної особистості, яка володіє не тільки знаннями, високими моральними якостями та є професіоналом, а й уміє адекватно діяти у відповідних професійних ситуаціях, беручи на себе відповідальність за свою діяльність [1, 3, 4, 5].
Сучасні умови соціальної, екологічної й радіаційної обстановки все частіше виносять на перший план проблему формування здоров’язбережувальної' компетентності фахівців як передумову й запоруку здорового способу життя [2, 6]. Тому якісна професійна підготовка майбутніх фахівців з фізичної реабілітації - це не тільки їх висока компетентність в області вирішення професійних задач, але і готовність до діяльності по збереженню і зміцненню здоров’я населення.
Всі вищевказані особливості роблять досить актуальною проблему формування у майбутніх фахівців з фізичної реабілітації готовності до здоров’язбережувальної діяльності в процесі професійної підготовки.
У сучасній науці з проблем професійної підготовки фахівців з фізичної реабілітації напрацьований достатній матеріал. Окремі аспекти досліджуваного питання ґрунтовно вивчали: О.М.Вацеба, Г.Е.Верич,
A.С.Вовканич, О.Д.Дубогай, ТЮ.Круцевич,
B.М.Мухін, В.П.Мурза, С.М.Попов - професійно-педагогічні аспекти та понятійний апарат підготовки фахівців з фізичної реабілітації; Т.В.Д’яченко, В.О.Кукса, О.І.Міхеєнко, Л.П.Сущенко - загальні питання професійної підготовки фахівців з фізичної реабілітації у вищих навчальних закладах; Т.В.Бойчук
- окремі питання становлення фахової підготовки фі-
© Бєлікова Н.О., 2010
зичних реабілітологів; Ю.О.Лянной, М.Я.Романишин
- підготовку фахівців з фізичної реабілітації для роботи зі спортсменами. В той же час, відсутні дослідження, присвячені формуванню у майбутніх фахівців з фізичної реабілітації готовності до здоров’язбережувальної діяльності.
Робота виконана згідно плану НДР Луцького інституту розвитку людини Університету “Україна”.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета статті - розробити і теоретично обґрунтувати структуру готовності майбутнього фахівця з фізичної реабілітації до здоров’язбережувальної діяльності.
Результати дослідження.
У нашому дослідженні під формуванням готовності до здоров’язбережувальної діяльності ми розуміємо рівень розвитку знань, умінь та навичок і сформова-ність професійних здібностей для їх реалізації, який становить основу компетентної діяльності в області здоров’язбереження і задоволення потреб населення в зміцненні та відновленні здоров’я.
Теоретичний аналіз проблеми професійної підготовки майбутніх фахівців з фізичної реабілітації дав змогу виділити такі структурні компоненти їх готовності до здоров’язбережувальної' діяльності: мотиваційний, когнітивний, операційний та особистіс-ний (рис. 1). Необхідність достатньої сформованості кожного з компонентів не викликає сумніву, адже результативність здоров’язбережувальної діяльності залежить від: конструювання у майбутніх фахівців з фізичної реабілітації стійких мотивацій до збереження та зміцнення власного здоров’я та здоров’я оточуючих (мотиваційний компонент); розширення комплексних знань у галузі здоров’язбереження (когнітивний компонент); оволодіння способами та прийомами здоров’язбережувальної діяльності (операційний компонент); потреби в удосконаленні особистісних харак-
теристик та професійних якостей, потреби і здатності до самоосвіти і саморозвитку, здатності до рефлексії, самоконтролю та корекції процесу і результату здоров’язбережувальної діяльності.
Розглянемо більш детально виділені нами компоненти готовності майбутніх фахівців з фізичної реабілітації до здоров’язбережувальної' діяльності.
Мотиваційний компонент готовності май-
бутнього фахівця з фізичної реабілітації до здоров’язбережувальної' діяльності включає наявність системи особистісних, професійних, моральних, соціальних та інших цінностей, які спрямовують студента на здійснення здоров’язбережувальної' діяльності і формують позитивне відношення до неї. Він визначається мотиваційно-ціннісним ставленням до майбутньої професійної діяльності і є логічною підставою формування особистості фахівця, що визначає його соціальну і професійну позиції.
Мотиваційний компонент виражається в усвідомленому розумінні фахівцем з фізичної реабілітації актуальності здоров’язбережувальної' діяльності як особистої та соціальної значимості цієї діяльності; задоволенні своєю професійною діяльністю в галузі здоров’язбереження; усвідомленні соціальної значимості професії фізичного реабілітолога; усвідомленому відношенні і прийнятті майбутнім фахівцем здоров’язбережувальних підходів до неї; в прагненні досягнути високих результатів в професійній діяльності шляхом підвищення здоров’язбережувальної' компетентності.
Таким чином, мотивація - одна з найсильніших та найважливіших ланок в психології діяльності людини. Тому проблема мотиваційної готовності є однією з центральних в підготовці майбутніх фахівців з фізичної реабілітації до здоров’язбереження, оскільки тільки адекватна цілям здоров’язбережувальної' діяльності мотивація забезпечить гармонічне здійснення цієї діяльності.
Когнітивний компонент готовності май-
бутнього фахівця з фізичної реабілітації до здоров’язбережувальної' діяльності включає в себе наявність у студентів професійно-педагогічних знань, необхідних для здійснення здоров’язбережувальної' діяльності. Рівень поінформованості майбутнього фахівця з фізичної реабілітації про здоров’язбережувальні технології визначають за обсягом його знань, які є необхідною умовою аналізу і вибору оптимальних способів їх використання відповідно до бачення фахівцем своєї ролі у реалізації здоров’язбережувального простору професійного поля діяльності.
На основі аналізу функціональних обов’язків фахівця з фізичної реабілітації ми виокремили систему знань, необхідних такому фахівцю для здійснення ним здоров’язбережувальної' діяльності: знання законодавства в галузях фізичної культури та охорони здоров’я населення; знання організаційної структури майбутньої професійної діяльності; знання міждисциплінарної специфіки фізичної реабілітації та її зв’язків з комплексом дисциплін гуманітарного, природничо-наукового та професійного блоків; знання
про індивідуальне та суспільне здоров’я, про здоров’я як професійну проблему; знання закономірностей та особливостей духовного, фізичного і психічного розвитку людини на різних етапах її онтогенезу; знання про типологічні особливості здорової людини; знання про ресурси збереження, зміцнення та відновлення здоров’я; знання факторів, які зміцнюють і руйнують здоров’я; знання морфофункціональних основ патологічних процесів, захворювань та травм організму людини; знання критеріїв оцінки норми та відхилень духовного, фізичного і психічного розвитку; знання методів зміцнення та відновлення здоров’я; знання форм та засобів оздоровчо-реабілітаційної діяльності; знання про шляхи і засоби корекції та реабілітації засобами фізичної культури; знання про адаптаційний характер реакцій людини до дії географічних, кліматичних, соціальних і фізичних чинників; знання про вимоги до середовища існування для збереження здоров’я дитини, дорослої та старої людини; знання сучасних здоров’язбережувальних технологій; знання про систему здоров’язбережувальної' діяльності оздоровчо-реабілітаційних закладів тощо.
Таким чином, структура когнітивного компоненту являє собою єдність та інтеграцію психолого-педагогічних, біолого-медико-валеологічних та фізкультурно-спортивних знань, необхідних майбутньому фахівцю з фізичної реабілітації для здійснення здоров’язбережувальної діяльності.
Мотиваційний та когнітивний компоненти визначають стратегію професійної поведінки майбутнього фахівця з фізичної реабілітації, орієнтованої на здоров’язбереження, та реалізуються в його практичному забезпеченні.
Операційний компонент готовності майбутнього фахівця з фізичної реабілітації до здоров’язбережувальної діяльності передбачає наявність комплексу професійних умінь та навичок, необхідних для використання здоров’язбережувальних технологій у професійній діяльності, тобто відображає практичну готовність до здоров’язбережувальної' діяльності. В структурі особистості майбутнього фахівця з фізичної реабілітації ми виокремлюємо такі групи професійних вмінь: проектувально-конструктивні, виконавські та аналітико-рефлексивні.
До проектувально-конструктивних належать вміння: гностичні (уміння здобувати, поповнювати та розширювати свої знання про засоби, принципи, методи та форми здоров’язбережувальної' діяльності); проектувально-прогностичні (уміння планувати реабілітаційно-оздоровчий процес відповідно до загальної, стратегічної мети здоров’язбереження, фізіолого-гігієнічних, психолого-педагогічних факторів, а також оптимальних видів, методів та прийомів здоров’язбережувальної' діяльності; уміння прогнозувати і передбачати результати професійної діяльності); конструктивні (уміння конструювати власну діяльність: уміння комплексно використовувати різноманітні фізичні вправи, природні та преформовані фізичні чинники для оздоровлення людини; володіння методами діагностики і дослідження систем організ-
Мотиваційний компонент (хочу)
Компетенції:
"отовність майбутнього фахівця з фізичної реабілітації до здоров'язбережувальної діяльності • усвідомлення цінності здоров'я;
• усвідомлення необхідності створення здоров'язбережувального середовища;
• формування мотивації до здоров'язбережувальної діяльності
Когнітивний компонент (знаю)
Компетенції:
• володіння знаннями про формування здорового способу життя;
>"4 • володіння знаннями про здоров'язбережувальні технології;
• володіння знаннями про закономірності збереження та зміцнення здоров'я
Операційний компонент (вмію)
Компетенції: • готовність нести відповідальність за здоров'я своє та інших людей ;
• готовність реалізовувати здоров'язбережувальні технології;
• готовність реалізовувати моделі здорового способу життя;
14, • готовність прогнозувати, планувати, контролювати, здійснювати, аналізу-
вати здоров'язбережувальну діяльність
Особистісний компонент (я є)
Компетенції:
• здатність до саморегуляції емоційного стану та стресостшкості;
• здатність до рефлексії;
• здатність до фізичного розвитку та фізичної витривалості;
'Х • здатність до ціленаправленості та працездатності;
• потреба в самоосвіті та саморозвитку; • потреба в здоров'язбереженні
Рис. 1. Структурні компоненти готовності майбутніх фахівців з фізичної реабілітації до здоров'язбережувальної діяльності
му людини; уміння визначати розумову і фізичну працездатність, готовність до систематичних фізичних навантажень в різні вікові періоди; уміння оцінювати рівень функціонального стану серцево-судинної, дихальної і нервової систем здорової людини; уміння розробляти та впроваджувати програми фізичної реабілітації; уміння застосовувати технічні та біотехнічні засоби у процесі фізичної реабілітації).
До виконавських вмінь належать наступні: мотиваційно-стимулюючі (уміння сформувати у хворих позитивну мотивацію на оздоровлення; уміння доступно пояснювати завдання заняття та особливості рухових дій, що рекомендуються людині); розвиваючі (уміння проводити педагогічну та просвітницьку діяльність в процесі фізичної реабілітації щодо знання впливу несприятливих чинників зовнішнього середовища, гіподинамії, шкідливих звичок на будову та функції організму і формувати стійку спрямованість на оздоровлення; уміння навчати пацієнтів оцінювати свій фізичний стан, виявляти шкідливі фактори, що негативно впливають на здоров’я, використовувати фізичні навантаження, природні чинники і інші доступні засоби для збереження і зміцнення здоров’я; уміння розповсюджувати медико-біологічні, оздоровчо-відновлювальні, екологічні, соціально-економічні, загальнокультурні та правові знання); організаційні (уміння скласти базу даних індивідуальних антропометричних і психофізіологічних показників людини в процесі розвитку;
уміння направляти процеси збереження та відновлення здоров’я відповідно до індивідуальних особливостей духовного, фізичного і психічного розвитку людини; уміння організовувати методичне забезпечення реабілітаційних та оздоровчих занять фізичними вправами для людей, які займаються фізичною культурою самостійно); комунікативні (уміння налагоджувати правильні взаємини фізичного реабілітолога з реабілі-тантом, з колегами; уміння використовувати різні механізми формування міжособистісних взаємин учасників реабілітаційно-оздоровчого процесу, попереджувати і долати конфлікти).
Група аналітико-рефлексивних умінь охоплює: контрольно-регулюючі (уміння налагоджувати корекцію і контроль здоров’язбережувальної діяльності; уміння визначати ступінь стомлення здорової людини після фізичних і розумових навантажень; уміння визначати протипоказання до виконання фізичних і розумових навантажень у зв’язку з віком, станом здоров’я; уміння визначати за функціональними показниками можливості людини адаптуватися до зміни клімато-географічних та соціальних умов) та оцінювально-результативні (уміння об’єктивно оцінювати результати власної діяльності; уміння оцінювати та контролювати ефективність відновлювальних програм на всіх етапах фізичної реабілітації та визначати їх відповідність віку та фізичній підготовленості людини).
Готовністьдовикористанняздоров’язбережувальних технологій характеризується наявністю наступних показників: знання здоров’ябережувальних технологій; вміння їх використовувати в повсякденному житті та професійній діяльності; потреба в отриманні та поновленні інформації з питань здоров’язбереження.
Особистісний компонент готовності май-
бутнього фахівця з фізичної реабілітації до здоров’язбережувальної діяльності відображає професійно важливі особистісні якості, необхідні для ефективного здійснення ним професійної діяльності в галузі здоров’язбереження. Спектр професійно важливих якостей включає інтерес до професії, відповідальність, ціленаправленість, працездатність, самоконтроль та самокритичність, високий рівень креативності та професійної самосвідомості, стресостійкість, фізичну витривалість і потребу в здоров’язбереженні. Цей компонент включає також і комунікативну компетентність, тобто емпатійні та перцептивні навички, здатність встановлювати емоційно позитивний контакт із пацієнтами, вміння створювати сприятливу емоційну атмосферу, виявляти гнучкість у вирішенні конфліктних ситуацій, здатність діяти, вміння оцінювати власні дії, уміння займатися самовдосконаленням у своїй фаховій діяльності.
Висновки.
Таким чином, структурними компонентами готовності майбутніх фахівців з фізичної реабілітації до здоров’язбережувальної діяльності визначено: мотиваційний компонент як сукупність мотивів, адекватних цілям та завданням здоров’язбережувальної діяльності; когнітивний компонент, пов’язаний з пізнавальною сферою людини; включає сукупність знань, необхідних для продуктивної здоров’язбережувальної діяльності; операційний компонент - сукупність вмінь та навичок практичного вирішення завдань у процесі здоров’язбережувальної діяльності; особистісний компонент, тобто сукупність особистісних якостей та професійної культури, важливих для здійснення професійної діяльності в області здоров’язбереження. Про сформованість готовності до здоров’язбережувальної діяльності можна говорити тоді, коли фахівець не тільки володіє знаннями про здоров’я, здоровий спосіб життя, здоров’язбережувальні технології, усвідомлює цінність здоров’я, вмотивований до здоров’язбережувальної діяльності, але і готовий реалізувати свої знання у професійній діяльності.
Для подальших досліджень з цієї проблеми вважаємо за потрібне вивчити етапи формування готовності майбутніх фахівців з фізичної реабілітації до здоров’язбережувальної діяльності.
Література:
1. Биличенко Е.А. Анализ мотивации к занятиям физическими упражнениями и ее использование для повышения эффективности занятий по физическому воспитанию со студентками / Е.А. Биличенко // Физическое воспитание студентов. - Харьков, ХООНОКУ-ХГАДИ, 2010. - №4. - С.12-14.
2. Воронін Д.Є. Здоров’язберігаюча компетентність студента в соціально-педагогічному аспекті / Д.Є. Воронін // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - 2006. - № 2. - С. 25-28.
3. Дмитриев С.В. Культурологические смыслы деятельности в антропных технологиях высшего образования /С.В. Дмитриев // Физическое воспитание студентов. - Харьков, ХООНОКУ-ХГАДИ, 2010. - №2.- С. 61-71.
4. Дмитриев С.В. Образовательное пространство и объектнопредметная область спортивной и адаптивной физической культуры - дискурс-анализ /С.В. Дмитриев // Физическое воспитание студентов. - Харьков, ХООНОКУ-ХГАДИ, 2010. - №2. -С. 48-60.
5. Микитюк О.М. Проблеми формування здоров’язберігаючої компетентності учителів в умовах навчально-виховного процесу. / О.М. Микитюк // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - 2009. - № 4. - С. 30-38.
6. Шубин Д.А. Реализация групповых форм коррекции адаптационных возможностей студентов / Шубин Д.А., Захарова Л.В., Люлина Н.В. // Физическое воспитание студентов. - Харьков, ХООНОКУ-ХГАДИ, 2010. - №3. - С. 135-138.
Надійшла до редакції 0145.10.2010р.
Беликова Наталья Александровна [email protected]
