CC BY
127Формування готовності фахівців з фізичної реабілітації до професійної діяльності на основі міжпредметних зв’язків
Бугеря Т.М.
Луганський національний університет імені Тараса Шевченка
Анотації:
Показано роль міжпредметних зв'язків у процесі формування готовності майбутніх фізичних ре-абілітологів до професійної діяльності та представлено структурно-логічну схему змісту підготовки фахівців. У експерименті брали участь 490 студентів ІІІ-ІУ курсів у віці 19-20 років. Для оцінювання готовності майбутніх фізичних реабілітологів до професійної діяльності було визначено такі критерії: мотиваційний, когнітивний, технологічний. Доведено, що в експериментальній групі виявилися більш значні позитивні зміни в зростанні показників за всіма критеріями порівняно зі студентами контрольної групи.
Ключові слова:
формування, готовність, між-предметні зв’язки, фізичнийреабі-літолог, професійна діяльність.
Бугеря Т.Н. Формирование готовности специалистов по физической реабилитации к профессиональной деятельности на основе межпредметных связей. Показана роль межпредметных связей в процессе формирования готовности будущих физических реаби-литологов к профессиональной деятельности и представлена структурно-логическая схема содержания подготовки специалистов. В эксперименте брали участие 490 студентов III-
IV курсов в возрасте 19-20 лет. Для оценивания готовности будущих физических реабилитоло-гов к профессиональной деятельности были определены такие критерии: мотивационный, когнитивный, технологический. Доведено, что в экспериментальной выявились более значительные положительные изменения в увеличеннии показателей по всем критериям в сравнении со студентами контрольной группы.
формирование, готовность, межпредметные связи, физический реабилитолог, профессиональная деятельность.
Bugerya T. M. Formation of physical rehabilitation specialists’ readiness for professional activity on the basis of intersubject relations. The role of intersubject relations during the formation of the future physical rehabili-tologists' readiness for the professional activity was shown and the structural and logical scheme of training specialists content was represented. The such criteria as motivational, cognitive, technological were defined for evaluation of the future physical rehabilitolo-gists' readiness for their professional activity. It was proved that students of the experimental group had more important positive changes in raising characteristics according to all criteria than students of the control group.
formation, readiness, intersubject relations, physical rehabilitologist, professional activity.
Вступ.
Проблема міжпредметних зв’язків цікавила ще в далекому минулому багатьох учених (І. Песталоцці, Д. Локк, А. Дістверг, І. Гербарт, О.Вільман, К. Ушинський та ін.). Міжпредметні зв’язки слугували об’єктом пильного інтересу різних дослідників ( Н. Андреєва, В. Бевз, М. Берулава, Н. Борисенко, В. Грибач, Л. Де-мінська, І. Звєрєв, Л. Ковальчук, І. Козловська, С. Колесник, В. Кузьменко, П. Кулагін, В. Максимова, Є. Мінченков, О. Музальов, І. Павлова, Н. Петренко, Н. Розенберг, В. Штонь й інші дослідники).
Що ж стосується дослідження проблеми міжпредметних зв’язків у навчанні професійно орієнтованих дисциплін у фаховій підготовці фізичних реабілітоло-гів, то такі дослідження у педагогічній науці практично не проводилися.
Дослідження виконане за планом НДР Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Метою дослідження є вибір і апробація системи міжпредметних зв’язків у вдосконаленні навчальної діяльності майбутніх фахівців з фізичної реабілітації за допомогою оптимізації навчального процесу, мотивації до набуття професії фізичного реабілітолога й формуванні готовності до професійної діяльності.
Дослідження були проведені на базі Інституту фізичного виховання і спорту Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, Миколаївського державного гуманітарного університету ім. Петра Могили, комплексу „Києво-Могилянська академія”, Донецького державного інституту здоров’я, фізичного виховання і спорту при Національному університеті фізичного виховання і спорту України. Загалом у дослідженні взяли участь 62 викладачі, 490 студентів III - IV курсів вищих навчальних закладів.
© Бугеря Т.М., 2011
Методи дослідження містять аналіз науково-методичної літератури, педагогічне спостереження, анкетування, бесіди зі студентами й викладачами, інтерв’ювання, тестування, ретроспективний аналіз власного досвіду, аналіз продуктів діяльності, навчально-методичної документації для визначення особливостей використання міжпредметних зв’язків та рівня готовності майбутніх реабілітологів до професійної діяльності.
Результати дослідження.
Підготовка за освітньо-кваліфікаційними рівнями для спеціальності „Фізична реабілітація” - бакалавра (6. 010200), спеціаліста (7. 010202) і магістра (8. 010202) - має певну специфіку організації навчально-виховного процесу, яка визначається змістом освіти. Освітньо-кваліфікаційна характеристика сучасного випускника вищого навчального закладу є державним нормативним документом, у якому узагальнюється зміст освіти, тобто відображаються цілі освітньої й професійної підготовки, визначається місце фахівця в структурі господарства країни й вимог до його компетентності, інших соціально важливих властивостей і якостей. Освітньо-професійна програма розроблена згідно з державним стандартом і передбачає такі цикли підготовки: гуманітарна й соціально-економічна, яка забезпечує певний освітній рівень; природничо-наукова підготовка; професійна (професійно орієнтована) і практична підготовка, яка разом з попередніми циклами забезпечує певний освітньо-кваліфікаційний рівень; цикл самостійної підготовки; практична підготовка.
Нормативний термін навчання становить 4 роки (бакалавр), 5 років (спеціаліст) і 1 рік (магістр). Освітньо-кваліфікаційні характеристики бакалавра, спеціаліста й магістра визначають професійне призначення; освітні та кваліфікаційні вимоги до випускників вищих навчальних закладів у вигляді переліку
здібностей і вмінь вирішувати завдання діяльності; вимоги до атестації якості освітньої та професійної підготовки; освітньо-кваліфікаційний рівень у вигляді переліку первісних посад, виробничих функцій та типових завдань діяльності. На підставі порівняння освітньо-кваліфікаційних характеристик бакалавра, спеціаліста, магістра можна стверджувати, що спектр професійного призначення та сфер використання спеціаліста й магістра більш широкий, ніж аналогічні характеристики бакалавра. Відзначимо, що існує доволі істотна різниця щодо вимог до підготовки спеціаліста й магістра. Порівняльна характеристика вимог до атестації якості освітньої й професійної підготовки випускників вищих навчальних закладів показує, що спеціаліст порівняно з бакалавром повинен мати відповідну професійну теоретичну й практичну підготовку, уміти вирішувати проблеми й завдання фізичної реабілітації, педагогічної діяльності в галузі фізичного виховання більш широкого спектра професійного призначення, а тому й вимоги до цих фахівців більш високі. На підставі вивчення вищезазначених характеристик зауважимо, що спеціаліст повинен мати здібності:
• до прогностичної діяльності в галузі фізичної реабілітації;
• до конструктивного вирішення професійних завдань;
• організовувати професійну діяльність на діагностичній основі;
• до вирішення завдань соціалізації, виховання й розвитку особистості;
• до реалізації методичної функції;
• організувати й керувати процесом вирішення професійних завдань;
• до реалізації комунікативної функції.
Пріоритетним завданням вищої школи є забезпечення студентів культурним, моральним та інтелектуальним потенціалом, здатністю до постійного самовдосконалення. Отже, сьогодні майбутній фахівець з фізичної реабілітації повинен бути висококваліфікованою, усебічно розвиненою й компетентною людиною. Як відзначає Є. Рапацевич, „...компетентність - це міра відповідності знань, умінь і досвіду осіб соціально-професійного статусу реального рівня складності завдань і проблем, що ними виконуються й вирішуються” [9, с. 237]. Він підтверджує, що, „... крім суто професійних знань і вмінь, які характеризують кваліфікацію, включені такі якості, як ініціатива, співпраця, комунікативні здібності, уміння вчитися, оцінювати, логічно мислити, відбирати й використовувати інформацію” [Там само].
Концептуальні положення компетентнісного підходу розкрито в роботах Т Добудько [1], І. Зимньої [3], Д. Махотіна [12], Г. Селевка [10], Ю. Татура [12], Ю. Фролова [13], А. Хуторського [14, 15] та ін.
Компетентнісний підхід у сучасній освіті є важливим, що підкреслюють такі вчені як Н. Бібик, Л. Ващенко, О. Локшина [4]. Згідно із діяльнісно-компетентнісним підходом професійна компетентність фахівця визначається рівнем власної освіти,
досвідом, індивідуальними здібностями, постійним прагненням до самоосвіти, творчим ставленням до своєї справи, готовністю та спроможністю особистості до виконання професійної діяльності [16].
Особливо цінною й необхідною повинна стати акмеологія вдосконалювання, корекції й професійно-педагогічної діяльності в контексті неперервної освіти (самовиховання й самоосвіта, безперервний професійно-особистісний розвиток у системі „довічної” освіти). В. Мартиненко зазначає, що „ідея довічної освіти - потреба особистості, прагнення до пізнання себе й навколишнього світу, освіта „крізь усе життя” [6, с. 56].
На підставі вивчення освітньо-кваліфікаційної характеристики, освітньо-професійної програми та інших документів нами розроблена структурно-логічна схема змісту підготовки фахівців, де відзначено, що в змісті їхньої підготовки потрібно виділити таке: засвоєння фахівцем систем знань, умінь і навичок відповідно до його освітньо-кваліфікаційного рівня; відповідність рівня підготовки фахівця виробничим функціям, типовим завданням діяльності; сформова-ність системи соціально й професійно значущих якостей фахівця (див. рис. 1).
На підставі аналізу структури професійної діяльності фахівця, переліку предметів його професійної роботи, сукупності виробничих функцій, які виконує фахівець з фізичної реабілітації, визначено, що кінцевий результат роботи визначається трьома чинниками: фундаментальними й професійно орієнтованими знаннями та вміннями майбутнього фахівця, сферою використання цих знань і вмінь у галузі фізичної реабілітації та фізичного виховання, а також соціально-професійними функціями, які виконує фахівець. Отже, рівень сформованості знань, умінь і навичок повинен відповідати виробничим функціям, типовим завданням діяльності й умінням, якими повинен володіти випускник вищого навчального закладу.
При підготовці майбутніх фізичних реабілітологів у першу чергу потрібно орієнтуватися на міжпредметні зв’язки безпосередньо професійно орієнтованих дисциплін, які є основними при професійному навчанні студентів. Майбутньому фізичному реабілітологу потрібні комплексні знання з різних наукових фундаментальних та професійно орієнтованих дисциплін, що забезпечується використанням міжпредметних зв’язків у навчальному процесі. Пріоритетною метою та показником якості професійної освіти майбутніх фізичних реабілітологів є забезпечення високого рівня їх готовності до професійної діяльності, професійного саморозвитку та професійної компетентності. Сучасний фахівець з фізичної реабілітації повинен мати відповідну професійну й практичну підготовку, уміти вирішувати проблеми й завдання фізичної реабілітації.
На наш погляд, крім спеціальних знань, сучасний фахівець повинен володіти багатьма якостями, комплексна оцінка яких становить основу визначення кон-курентоздатності випускників вузу на ринку праці.
Для оцінювання готовності майбутніх фізичних ре-абілітологів до професійної діяльності з використан-
Рис. 1. (Структурно-логічна схема змісту підготовки майбутніх фізичних реабілітологів),
МПЗ-міжпредметні зв’язки
ням міжпредметних зв’язків у навчанні професійно орієнтованих дисциплін було визначено такі критерії: мотиваційний (прагнення студентів до пізнання нових понять, фактів, суті явищ, їх походження в процесі навчання професійно орієнтованих дисциплін, прагнення до самовдосконалення); когнітивний (уміння оперувати законами, поняттями, які вивчаються в змінених ситуаціях, під час вирішення завдань комплексного характеру на основі аналізу міжпредметних зв’язків; уміння логічно мислити, знаходити й обробляти отриману інформацію; наявність знань з професійно орієнтованих дисциплін для побудови реабілітаційних програм та реабілітаційної діяльності на основі аналізу міжпредметних зв’язків; технологічний (володіти організаційно-діяльнісними, діагностичними, комунікативними, проектно-конструктивними, спеціальними професійними вміннями).
У процесі експериментального дослідження визначено більш значні позитивні зміни в зростанні показників за всіма критеріями в експериментальній групі порівняно зі студентами контрольної групи. Зокрема, на кінець педагогічного експерименту за мотиваційним критерієм у студентів експериментальної групи підвищився високий рівень на 2б,8%, середній - на 30,0%; у контрольній групі високий рівень підвищився лише на 0,З %, середній - на 3,1%. У студентів експериментальної групи за когнітивним критерієм підвищився високий рівень на 27,б %, середній - підвищився на 3З,2%; у контрольній групі високий рівень підвищився лише на 1,2%, середній - на 1%.
У студентів експериментальної групи за технологічним критерієм підвищився високий рівень на 40,8 %, середній - підвищився на 24,4%; у контрольній групі високий рівень підвищився лише на 7,З%, середній - на 7,З%. У контрольній групі низький рівень за мотиваційним критерієм істотно не змінився (З9,9% на початку експерименту й З6,3% у кінці). Відповідно в експериментальній групі він зменшився на З8,8%.
У контрольній групі низький рівень за когнітив-ним критерієм істотно не змінився (б8,0% на початку експерименту й бЗ,8% у кінці). Відповідно в експериментальній групі він зменшився на б2,8%.
У контрольній групі низький рівень за технологічним критерієм істотно не змінився (69,3% на початку експерименту й З4,3% у кінці). Відповідно в експериментальній групі він зменшився на бЗ,0%.
Висновки.
1. Результати експериментального дослідження засвідчили, що використання міжпредметних зв’язків у процесі навчання професійно орієнтованих дисциплін дозволило активізувати навчально-виховну діяльність студентів, створити відповідні умови повноцінного засвоєння знань, умінь і розвитку готовності майбутніх фізичних реабілітологів до професійної діяльності.
2. Aнaлiз результатів дослідно-експериментальної роботи показав, що вміння студентів переносити, осмислювати й використовувати знання на практиці, які набуваються в процесі навчання професійно орієнтованих дисциплін в експериментальній групі, значно вище.
Таким чином, реалізація міжпредметних зв’язків у процесі навчання професійно орієнтованих дисциплін створює умови для ефективної професійної підготовки майбутніх фізичних реабілітологів й сприяє формуванню готовності до професійної діяльності.
Цю проблему будемо намагатися й надалі досліджувати в наших подальших роботах стосовно підготовки фахівців з фізичної реабілітації.
Література:
1. Добудько Т.В. Формирование профессиональной компетентности учителя информатики в условиях информатизации образования : дис. ... д-ра пед. наук : 13.00.02 / Добудько Татьяна Валериановна. - Самара, 1999. - 349 с.
2. Єрьомкін Д.І. Міжпредметні зв’язки як один із факторів психолого-педагогічної системи підвищення професійної підготовки вчителя / Д.І. Єрьомкін, Н.Б. Дндреєва // Психолого-педагогічні фактори підвищення професійної майстерності вчителя-вихователя: Всеукр. наук.-практ. конф., 16 - 17 листоп. 199З р.: тези доп. - Житомир, 199З. - С. 8б - 87.
3. Зимняя ИА. Ключевые компетенции - новая парадигма результата образования / ИА. Зимняя // Высш. образование сегодня.
- 2003. - № З. - С. 34 - 42.
4. Компетентнісний підхід у сучасній освіті : світовий досвід та українські перспективи / Н.М. Бібик, Л.С. Ващенко, О.І. Локшина та ін.; під заг. ред. О.В. Овчарук.- К.: К. І. С., 2004. - 112 с. - (Б-ка з освітньої політики).
З. Максимова В.Н. Формирование познавательной самостоятельности учащихся на базе межпредметных связей / В.Н. Максимова // Межпредметные связи в процессе преподавания основ наук в средней школе: Всесоюз. конф., 10 - 12 окт. 1972 г.: тез. докл. - М., 1973. - С.бЗ - б7.
6. Мартиненко В.В. Проблеми неперервної професійної підготовки фахівців фізичного виховання і спорту / В.В. Мартиненко // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - 2006. - №3. - С. ЗЗ - З8.
7. Музальов О.О. Міжпредметні зв’язки як засіб підвищення педагогічної майстерності / О.О. Музальов // Педагогіка і психологія професійної освіти. - 200З. - № б. - С. 7 - 1б.
8. Новиков П.Н. Межпредметные связи как средство реализа-
ции принципов дидактики в учебном процессе техникумов профессионально-технического образования: метод. рек. /
П.Н. Новиков. - М.: ЦУМК, 1977. - 36 с.
9. Педагогика: Большая современная энциклопедия / сост. Е.С. Ра-пацевич. - Минск: Совр. слово, 200З. - 720 с.
10. Селевко Г. Компетентности и их классификация / Г. Селевко // Народное образование. - 2004. - № 4 - С. 138 -143.
11. Сущенко Л.П. Формування мотивації до успішної професійної діяльності майбутніх фахівців з фізичної реабілітації / Л.П. Сущенко // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - 2007. - № б. - С. 276 - 279.
12. Татур Ю.Г Компетентность в структуре модели качества подготовки специалиста / Ю.Г. Татур // Высш. образование сегодня.
- 2004. - № 3. - С. 20 - 2З.
13. Фролов Ю.В. Компетентностная модель как основа оценки качества подготовки специалистов / Ю.В. Фролов, ДА. Махотин // Высш. образование сегодня. - 2004. - № 8. - С. 34 - 41.
14. Хуторской A. Ключевые компетенции как компонент личностноориентированной парадигмы образования / A. Хуторской // Нар. образование. - 2003. - № 2. - С. З8 - б3.
1З. Хуторской A. Деятельность как содержание образования / A. Хуторской // Нар. образование. - 2003. - № 8. - С. 107 - 114. 16. Шиян Л.К. Работодателя сегодня интересует профессиональная компетентность специалиста, а не оценки за знания, выставленные в дипломе / Л. К. Шиян // Ціннісні пріоритети освіти у ХХІ столітті: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. - Ч. 1. - Луганськ, 2003. - С. 47 - З1.
Надійшла до редакції 29.11.2010 р.
Бугеря Татьяна Николаевна [email protected]
