CC BY
19
Критери та напрями удосконалення процесу управлтня npu6ymKoeicmK> MamuHo6ydieHux тдприемств
УДК: 338.314
КРИТЕРП ТА НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУ УПРАВЛ1ННЯ ПРИБУТКОВ1СТЮ МАШИНОБУД1ВНИХ ШДПРИСМСТВ
Т.В. Олiйник, к.е.н., доц.
Харювський на^ональний ckohomíhhuü утверситет шет Семена Кузнеця, Харюв, Украна
Олшник Т.В. Критери та напрями удосконалення процесу управлтня прибутков^тю машинобудiвних тдприемств.
На ochobí дослщження процесу управлшня прибутковост тдприемств, розроблено алгоритм управлшня i планування прибутком, що передбачае, зокрема, внесення змш до техшки i технологи, оргашзаци виробництва та управлшня за видами продукци в цшях пiдвищення прибутку. Визначено, що прибутковiсть пiдприемства повною мiрою шддаеться управлiнським дiям, основаним на певних принципах i наукових шдходах. Для максимiзацiï прибутку пiдприемства запропоновано комплекс завдань щодо забезпечення зростання обсяпв дiяльностi, ефективного управлiння витратами, шдвищення ефективностi використання матерiально-технiчноï бази, оптимiзацiï складу та структури обiгових кош™, пiдвищення продуктивности працi та системи управлшня шдприемства.
Ключовi слова: управлшня прибутковктю, прибуток, процес, управлiнськi ди, обiговi кошти, продуктивнiсть, фiнансово-господарськоï дiяльнiсть, стiйкiсть
Олейник Т.В. Критерии и направления совершенствования процесса управления доходностью машиностроительных предприятий.
На основе исследования процесса управления доходности предприятий, разработан алгоритм управления и планирования прибыли, предусматривающий, в частности, внесение изменений в технике и технологии, организации производства и управления по видам продукции в целях повышения прибыли. Определено, что доходность предприятия в полной мере подвергается управленческим действиям, основанным на определенных принципах и научных подходах. Для максимизации прибыли предприятия предложен комплекс задач по обеспечению роста объемов деятельности, эффективного управления затратами, повышения эффективности использования материально-технической базы, оптимизации состава и структуры оборотных средств, повышение производительности труда и системы управления предприятия.
Ключевые слова: управление доходностью, прибыль, процесс, управленческие действия, оборотные средства, производительность, финансово-хозяйственной деятельности, устойчивость
Oliinyk Т. V. Criteria and directions for improvement of yield management in enterprises.
Based on a study of the management of enterprise profitability algorithm profit management and planning, providing, in particular, changes in equipment and technology, production and management by product in order to increase profits. Determined that the profitability of the company fully exposed to management actions, based on certain principles and scientific approaches. To maximize company profits The complex task to ensure the growth of business, efficient cost management, efficiency of logistics, optimization of the structure and working capital, improve productivity and management company.
Keywords: yield management, revenue, process, management actions, running costs, productivity, financial and economic activity, stability
Всучасних сощальних, економ1чних та полггичних умовах господарсь^' д1яльност1 тдприемств виникають фактори зовшшнього та внутршнього характеру, яш дестабшзують д1яльшсть шдприемства, що негативно впливае на його прибутков1сть. Управлшня прибутком е актуальним та важливим питанням сучасного часу, яке зумовило дослщження в робот щодо ефективного управлшня прибутков1стю шдприемства.
Аналiз останшх дослвджень та публшацш
Розматсть шдход1в до визначення поняття прибутку та управлшня прибутком сввдчить про р1зне 1х трактування. Однак, прибуток варто розглядати не тшьки як кшцевий фшансовий результат комерцiйноï' д1яльност1 i показник ефективносп шдприемства, а й як основну стратепчну його мету, стимул до подальшого розвитку через грошов1 заощадження.
У домарксовий перюд найближче до розумшня зм1сту прибутку шдшшли класики буржуазноï' полiтичноï' економп Вшьям Петп, Адам Смгг, С. С1смонд1, Т.Р. Мальту [1].
Прибутком, на думку В. Петп, е та частина продукту, яка залишаеться шсля вщрахування заробiтноï' плати, тобто прибуток зводився до ренти. Незважаючи на ототожнення прибутку з рентою, один з вид1в прибутку - вщсоток на позичковий каштал. Вш визначив вщсоток таким доходом, що е похщним в1д земельноï' ренти. У праш «Р1зне про грошЬ> (1862) вщсоток прир1внювався до орендноï плати [2].
Поряд з цим, А. Смгт розглядав прибуток як дох1д промислового каштал1ста, що залишився шсля сплати ренти земельному власнику i вщсотка власнику грошового кашталу. Прибуток вважався породженням усього авансового кашталу, а його отримання визнавалося кшцевою метою каштал1стичного виробництва [2]. Тод1 як теор1я прибутку у С. С1смонд1 глибоко розроблена, але залишаеться р1знобарвною: в1д визначення прибутку як доходу каштал1ста, що представляе собою вирахування з продукту праш робгтника, до зведення прибутку як результату продуктивносп самого кашталу або ототожнення прибутку з винагородою за бережлив1сть каштал1ста.
Дослщивши наукову спадщину сво!х попередник1в, К. Маркс характеризуе прибуток як перетворену форму додатково! вартостi, яка виступае не як результат експлуатацп робочо! сили, а як породження всього авансового катталу. Вчений показував причини i мехашзми утворення загально! норми прибутку. Закон тенденцп норми прибутку до зниження, сформульований Марксом, засвiдчуе, що зростання продуктивно! сили працi, сприяючи тдвищенню оргатчно! будови капiталу, веде до падшня норми прибутку [2].
У сучаснш захiднiй економiчнiй лiтературi прибуток розглядають як дохiд вiд використання чинник1в виробництва, в тому чи^ як плату за ризик, невизначешсть результатiв тдприемниць-ко! дiяльностi. На думку А.А. Мазараш, прибуток як економiчний показник являе собою рiзницю мiж цiною реалiзацi! та собiвартiстю продукцп (товарiв, послуг), мiж обсягом отриманого виторгу та сумою витрат на виробництво й реалiзацiю продукцп [3].
За визначенням С.Ф. Покропивного, прибуток - це та частина виторгу, що залишаеться тсля вщшкодування усiх витрат на виробничу i комер-цiйну дiяльнiсть пiдприемства. Характеризуючи перевищення надходжень над витратами, прибуток виражае мету тдприемницько! дiяльностi i е головним показником И результативностi (ефективностi) [3].
Л.1. Шваб зазначае, що прибуток як узагальнювальний фшансовий показник дiяльностi пiдприемства - це та частина його виторгу, що залишаеться тсля вщшкодування вах витрат на виробничу й комерцшну дiяльнiсть пiдприемства [4].
Росiйський економют Д.С. Моляков пiд прибутком розуше грошове втiлення частини вартостi додаткового продукту.
А.М. Поддерьопн визначае прибуток як частину заново створено! вартосп, вироблено! i реалiзовано!, готово! до розпод^, тобто, наголошуючи на важливосп процесу реалiзацi!' виробленого продукту [5].
У публжащях останнiх рок1в 1.А. Бланк чи не вперше в Укра!ш використав поняття спiввiдношення ризику i доходу у своему визначенш прибутку. На його думку, прибуток -це втшений у грошовш формi чистий дохiд пiдприемця на вкладений капiтал, що характеризуе його винагороду за ризик здiйснення тдприемницько! дiяльностi та е рiзницею мiж сукупним доходом i сукупними витратами у процесi здiйснення пiдприемницько!
дiяльностi [4].
Управлшня прибутковiстю пiдприемства - це сукуптсть прийомiв та методiв цшеспрямованого впливу на фiнансово-господарську дiяльнiсть тдприемства з метою пiдвищення ефективностi економiчно! дiяльностi пiдприемства, отримання стiйкого фшансового стану та прибутку для подальшого функцiонування.
Видiлення мевир1шеми\ рашше частин загальноТ проблеми
Не дивлячись на заткавлетсть багатьох авторiв до проблематики прибутку та управлшня ним, юнуе низка питань, яш потребують виршення. Зокрема, необхiдно розробити алгоритм управлшня i планування прибутком, що передбачае, внесення змiн до фшансово-економiчноi дiяльностi пiдприемства, а саме: техшки i технологii, органiзацii' виробництва та управлшня за видами продукцп, а також контролю. При цьому, треба вдосконалити управлшсьш ди, яю основаним на певних принципах i наукових тдходах та методах. Однiею з ключових проблем постае питання в максимiзацii прибутку пiдприемства.
Метою статтi е запропонування критерiiв та комплексу завдань щодо забезпечення зростання прибутковосп пiдприемства, ефективного управлiння витратами та доходами, тдвищення ефективностi використання матерiально-технiчноi бази та iн.
Виклад основного матерiалу дослiдження
Перед пiдприемствами, перш за все, виникае завдання внутршньо1' самооцiнки та прогнозування свого стану з точки зору виконання власних фiнансово-господарських функцш, тобто забезпечення економiчноi безпеки виробництва вщ проявiв зовнiшнього та внутршнього походження, створення системи iндикаторiв безпеки, обгрунтування порогових !'х значень в умовах кризи та прийняття управлшських рiшень щодо протидii загрозам [3].
Стратепя - це комплексний план, що орiентуе органiзацiю не на сьогодення, а на перспективу. Метою стратеги е забезпечення не стшьки поточного устху, сшльки прискореного постшного розвитку органiзацi!' в умовах конкуренцп, лiдерства на ринку.
Стратегiя розвитку тдприемства передбачае забезпечення сталих темтв и зростання та функцiонування в перспективi i грунтуеться на використанш науково-технiчних досягнень у сферi техшки, оргашзацп, технологii, управлiннi [4].
Як правило, стратепя розробляеться на калька рок1в наперед, конкретизуеться в рiзноманiтних проектах, програмах, планах, практичних дiях, i реалiзуеться в процесi виконання !х. Значнi витрати працi i часу багатьох людей, необхiдних для створення стратеги тдприемства, не дають можливють часто змiнювати або серйозно коригувати и, тому вона формулюеться в досить загальних виразах [4].
Стратепчний курс пiдприемства е, власне, продуктом зовшшшх ринкових альтернатив (або обмежень) i внутрiшнiх факторiв: ресурав, квалiфiкацii, управлiнських переваг. На вибiр стратегii впливае безлiч факторiв: смаки споживачiв, звички покупцiв, технологiчнi змши, вплив конкурентiв, потреби в швестишях, очiкуваний прибуток, фiнансовi можливостi
Критери та напрями удосконалення процесу управлтня прибутковiстю машинобудiвних тдприемств
(умови) тдприемства, оцшка квалiфiкацiйних i управлiнських якостей щодо !хньо! достатносп для досягнення успiху на ринку, диверсифжащя, персональний склад управлiнського персоналу i його цiлеспрямованiсть, державнi акти регулювання, зобов'язання фiрми перед суспшьством або власниками акцiй, а також сощальт, полiтичнi та культурнi умови, як обмежують або розширюють спектр ди пiдприемства [4].
Для зниження ризику запровадження заходiв щодо максимiзацii прибутку на початковiй стадii тдприемству необхiдно в першу чергу провести ретельну оцiнку даним заходам.
Найважлившим аспектом фiнансового управлiння прибутковiстю потенщалу е не наявнiсть фiнансових ресурав в конкретний час, а здатшсть пiдприемства у стислi термiни, повному обсязi i з мiнiмальними втратами вiдтворити необхiднi активи. Цей аспект е дуже важливим у зв'язку з тим, що в перюд надзвичайно жорстоко! конкуренцii всi ресурси пiдприемства будуть зайнятi у виробнищга та мають використовуватися максимально ефективно.
Заходи по збшьшенню прибутковостi можуть бути ефективними для одного тдприемства, але можуть виявитися неефективним для шшого в силу об'ективних i суб'ективних причин, таких, як:
— територiальне розташування пiдприемства;
— рiвень компетентностi персоналу не вщповщае основним напрямам шновацшного проекту;
— стан основних фондiв i т. п. Найпростiшим методом оцшки е складання
перелiку вах критерiiв (табл. 1). Перелiк критерив складаеться вже на стадii фшьтраци iдей. Оск1льки оцiнка проектiв е, по суп, безперервним процесом, то в мiру виконання цi критери деталiзуються i уточнюються.
1. Критери, за допомогою яких можна правильно вибрати або удосконалити стратепю, класифжують у вiдповiднi групи [6]:
— у першу групу включаються критери, яш дають можливiсть визначити наявшсть на пiдприемствi необхiдних технологiй i ресурсiв для реалiзацii стратегii; розумшня та схвалення ключовими менеджерами основних умов i елементiв вибору стратеги.
— до друго! групи належать критери, за допомогою яких можливо визначити, чи спроможне пiдприемство довгий час збериати свою конкурентну перевагу. Стратепя, яка не дае тдстав для майбутнього конкурентноi переваги або пристосування до сил, як1 руйнують поточну конкуренцiю, мае або коригуватися, або виключатися з розгляду.
— третя група включае критерii, значения яких доводить або спрощуе обгрунтовашсть обраноi стратегii. Стратегiя будуеться на передбаченнях, як1 виробляються менеджерами. Менеджери мають мало перевiрених даних, щоб повнiстю на них
покладатися. Вони повиннi вибирати стратегiю з ряду альтернативних стратегш, виходячи з мiркувань, прогнозiв тощо. Проблема полягае в тому, щоб вiдрiзнити рацюнальш пропозици вiд нерозумних [4].
— четверта група включае критери, яш дають можливють зробити висновок щодо якосп iнформацii, на як1й будувалися передбачення при виборi стратегii. Стратепчна iнформацiя становить данi, що пройшли аналiтичну обробку та пiдготовленi для конкретного використання.
— у п'яту групу входять критери, яш iдентифiкують ризик i невизначенiсть. Важливу роль при розглядi проблеми прийняття рiшень вщграе поняття ризик. У пiдприемницькiй дiяльностi ризик часто бувае неодмiнним, i його слiд враховувати. Тому при ошнюванш дiловоi стратегii слiд свщомо розглядати рiшения, як1 включають елементи ризику.
— шоста група включае критери, яш дають можливiсть вiдповiсти на запитання, яку економiчну цiннiсть створюе ця дiлова стратегiя. Прийнята дшова стратегiя повинна забезпечувати певну прибутковють у довгостроковому планi. Перевагу стратепчного вибору необхiдно оцiнювати з точки зору його здатносп збiльшити варпсть пiдприемства або полiпшити його конкурентну позицш. Прогноз iстотного створення економiчноi вартостi або високих норм рентабельносп слiд обгрунтовувати переконливим доказом конкурентноi переваги пiдприемства.
Ефективнi стратегii можуть формуватися лише як результат спшьних дшових розробок мiж i всередиш всiх рiвнiв менеджменту пiдприемства. Необхщний дiалог, який грунтуеться на розумшш стратегiчних результатiв та критерiiв ошнювання обраних або вдосконалених стратегiй. Стратепя повинна вщповщати жорстким вимогам, а саме: створювати економiчнi або конкурентш цiнностi; виконуватися за допомогою доступних ресурав; бути прийнятною для вах менеджерiв; грунтуватися на реалiстичних прогнозах i точно! iнформацii; бути достатньо гнучкою, щоб адаптуватися до несподiваних змiн зовнiшнього i внутрiшнього середовищ [7].
Вибiр стратегii пiдприемства здшснюеться керiвництвом на основi аналiзу факторiв, як1 характеризують його стан, з урахуванням результатiв аналiзу портфеля бiзнесу. До головних чинник1в, як1 повинен бути враховано, перш за все, при виборi стратеги, належать: стан галузi i позицiя в нш пiдприемства, мета пiдприемства, iнтереси i позицiя вищого керiвництва, фiнансовi ресурси, квалiфiкацiя працiвникiв, зобов'язання пiдприемства, мiра залежиостi вiд зовнiшнього середовища, часовий фактор тощо.
Таблиця 1. Критерп вибору заходiв тдвищення прибутковостi тдприемства
Критерп, пов'язаш з стратегiями пiдприемства 1) сумiснiсть проекту з поточною стратегiею компанп та ll довгостроковими планами; 2) допустимють змiн у стратеги фiрми з урахуванням потенцiалу проекту; 3) узгоджешсть проекту з уявленнями про тдприемство; 4) вiдповiдmсть проекту вiдношенню тдприемства до ризику; 5) вiдповiднiсть проекту вдаошенню пiдприемства до нововведень; 6) вiдповiдmсть тимчасового аспекту проекту вимогам тдприемства.
Маркетинговi критерп 1) вiдповiдmсть проекту чпж> визначеним потребам ринку; 2) загальна мiсткiсть ринку; 3) частка ринку, яку зможе контролювати пiдприемство; 4) життевий цикл продукту у виглядi товару; 5) ймовiрний обсяг продажу; 6) часовий аспект ринкового плану; 7) щноутворення та сприйняття продукту споживачами; 8) позицiя в конкуренцп; 9) вiдповiднiсть продукту iснуючим каналам розподшу; 10) оцiнка стартових витрат;
Науково-технiчнi критерп 1) вiдповiднiсть проекту стратегil тдприемства; 2) варгасть i час розробки проекту; 3) наявшсть науково техшчних ресурсiв для виконання проекту; 4) вплив на iншi проекти.
Фiнансовi критерп 1) варгасть НДДКР; 2) вкладення у виробництво; 3) вкладення в маркетинг; 4) наявнiсть фшансш у потрiбнi моменти часу; 5) вплив на iншi проекти, що потребують фiнансових кошт1в; 6) час досягнення точки беззбигковостi i максимальне вiд'емне значення витрат; 7) потенцшний рiчний розмiр прибутку; 8) очжувана норма прибутку;
Виробничi критерп 1) новi технолопчт процеси; 2) достатня чисельнiсть i квалiфiкацiя виробничого персоналу; 3) вiдповiдmсть проекту наявним виробничим потужностям; 4) щна та наявнiсть матерiалiв; 5) виробничi витрати; 6) потреби в додаткових потужностях;
Джерело: Власна розробка автора
2. До маркетингових критерпв вiдносять [8]:
Виявлення потреб. Для реалiзацil проекту необхщно, щоб маркетинговi дослiдження ринку тдтвердили його потреба, виявили конкретних майбутшх споживачiв. Мета маркетингового дослщження - спрогнозувати попит на продукт. Сюди ж можна вiднести i технологiчнi шновацп, що полiпшують яшсть продукту, що створюють нову його модифжацш. Ринковi потреби, як i iншi маркетинговi характеристики, мiнливi. Тому наявшсть яскраво виражено! ринково! потреби при вiдборi проекту не означае, що ринкова перспектива гарантована. Бшьше того, нововведення може знайти свш ринок там, де ранiше i не передбачалося.
Потенцiйний обсяг продажу. Обсяг продаж1в, який, можливо, буде забезпечений випуском продукту, слiд ощнювати за перспективам його зростання, а також за допомогою прогнозування тенденцiй споживання подiбноl продукцп i змiн в споживчому потенцiалi.
Тимчасовий аспект. Часовий аспект ринкового плану пов'язаний з необхщшстю балансування окремих видiв бiзнесу компанп. В iдеалi необхiдно, щоб продукти виходили на ринок у строки та в шлькостях, що диктуються вимогами маркетингу. У мiру просування розробки можна
робити все бшьш точнi оцiнки можливо1 дати виходу продукту на ринок.
Вплив на iснуючi продукти. Новi продукти можуть доповнювати iснуючий асортимент або повшстю його замiщати. Абсолютно новi продукти розширюють асортимент, збшьшують розмiри реалiзацil i прибуток, служать умовою зростання пiдприемства. Однак при цьому не слщ забувати про завдання розвитку поточного асортименту, тим бшьше що юнуючий продукт зазвичай користуеться довiрою покупцiв i концентруе в собi швестицп компанп. Виробництво ж нового продукту пов'язане з неминучою невизначенiстю. Слiд, однак, врахувати i ту обставину, що життевий цикл юнуючих продуктiв рано чи пiзно закончиться i !х все одно доведеться замiнювати.
Цiноутворення. Обсяг продаж1в, що представляе собою схвалення споживачем продукцп, виступае насправдi у виглядi функцп вiд цiни пропозицп. Прибуток ввд реалiзацil одиницi продукцп е рiзниця м1ж цiною i витратами на виготовлення. Якщо витратами фiрма-виробник, в принципi, може повнiстю управляти, то при встановленнi цiни треба враховувати рiвень цiн на конкуруючi продукти. Принциповi меж1 встановлення цши фiрмою на
Критери та напрями удосконалення процесу управлтня прибутков^тю машинобудiвних шдприемств
продукцДю включають собiвартiсть свое! продукцп як нижньо! меж1 цiни, а верхня межа визначаеться цiною споживання, яка робить продукт для споживача привабливим у порiвняннi з наявними на ринку. Таким чином, верхня межа цДни прямо визначаеться показниками технДчного якостД продукту (його продуктившстю, як1стю, надiйнiстю, експлуатацiйними витратами на його використання i т. д.). Вибираючи цiну поблизу нижньо! меж1, пiдприемство-виробник збiльшуе привабливiсть товару, а в разi цiни, яка наближаеться до верхньо! меж1, пiдприемство збДльшуе свiй прибуток, але зменшуе економiчну привабливiсть товару для споживача. По суп справи, цiна для споживача повинна бути шструментом оцiнки економiчного ефекту вiд використання продукцii з урахуванням вартостi !! споживання (цДна придбання плюс поточнi витрати за весь час експлуатацп). Таким чином, тдприемство не може оцiнити проект за фактором цшоутворення без урахування ринково! ситуацii та прогнозiв припустимою цiни споживання для потенцiйних покупцДв. Ця проблема тiсно пов'язана i з оцiнкою можливо! ступеня конкуренцп в момент початку комерцiйноi реалiзацii товару, а не сьогоднiшньоi конкуренцп, як це часто робиться.
Рiвень конкуренцii. При оцiнцi заходiв по збiльшенню прибутковостi пiдприемства слДд виявити дiйсних, а також потенцшно можливих конкурентiв. Однак порiвнювати необхДдно не тiльки продукт-результат проекту з аналогами конкуренпв, а очiкуванi наслДдки вiд дiй на ринку конкуренпв.
Канали розподiлу - один з факторiв, який не можна Дгнорувати при оцiнцi проекту. Необхiдно проаналiзувати можливi канали розподiлу результатiв проекту, оцшити, наск1льки пiдходить вже Дснуюча на пiдприемствi система збуту для поширення нового товару, так як створення спецiалiзованих каналiв розподiлу на шдприемствД може значно збiльшити вартiсть проекту.
Стартовi витрати. Також слiд оцшити стартовi витрати з виведення товару на ринок. В першу чергу це витрати на початкове просування товару на ринок.
3. Науково-дослiднi та дослДдно-конструк-торськ1 роботи [8]:
СтадДя НДДКР е початковою стадiею проекту, на якДй слiд оцiнити ймовiрнiсть досягнення необхiдних науково-технiчних показник1в проекту i вплив !х на результати дiяльностi пiдприемства. Технiчний успiх - це отримання бажаних технiчних показникДв, при цьому цi показники повиннД бути досягнутi в рамках видшених на проект коштiв та в потрiбнi термiни.
Оцiнювати проект слДд не лише з позицiй безпосередньо нового проекту, а доцшьно виявити i врахувати можливi перспективи розробки протягом дек1лькох рок1в сiмейства продукпв, а також застосування вiдповiдноi технологи для подальших розробок продукту або шших сфер його застосування. Для тдприемства бДльшою
привабливiстю мае той шновацшний проект, результат якого мае довгостроковi перспективи.
При оцiнцi проекту не можна розглядати його технДчну та економiчну сторони окремо один вДд одного. У НДДКР слДд говорити про единий процес технiко-економiчного проектування. Узгодженiсть проекту зi стратепею НДДКР забезпечуеться за допомогою вДдбору проектiв з урахуванням збалансованостi портфеля НДДКР, сформованого в Днтересах досягнення цДлей пiдприемства.
Технiчний успiх будь-якого проекту е досягнення проектних технДчних показник1в в рамках видiлених фДнансових коштiв i в необхiднi термДни. Якщо iснують як1-небудь сумнiви щодо конкретного аспекту проекту, то звичайним рДшенням е розробка паралельних пiдходiв. Зазвичай на етапi подання проектних пропозицш на експертизу ймовiрнiсть того, що буде отримано, принаймнi, одне прийнятне рiшення, досить велика.
Оцiнки вартостi розробки та часу, необхДдного для !! завершення, найбiльш важливi. Цд показники виступають в якостД запобiжного обсягу науково-технДчних ресурсiв, що втягуються в проект, Д тривалостi !х використання. Важливо не тДльки наявнДсть загального ресурсу (фшансування), а й потреба в приватних ресурсах, Д !х наявнДсть (спецДалДсти вищо! квалДфДкацп, площД, виробничД робДтники, лабораторне обладнання, виробничД потужностД, шформацшне забезпечення Д т.д.). НедолДк того чи Дншого конкретного ресурсу може стати вирДшальним фактором у процесД вибору проекту.
Прийняття рДшення про оцДнку ДнновацДйного проекту впливае можливий негативний вплив на навколишне середовище процесу реалДзаци проекту. Так як в деяких випадках еколопчш наслДдки науково-технДчного проекту можуть бути негативнД, проекти можуть бути забороненД законодавчим шляхом до подальшо! реалДзацп або на пДдприемство можуть бути накладенД великД штрафи, що викличе непередбаченД збитки Д поставить пДд питання ефективнДсть ДнновацДйного проекту.
4. ФДнансовД критерД! [8]:
При виборД проекту велике значення мае правильна оцДнка ефективностД (прибутковостД) проекту. Проект повинен розглядатися в сукупностД з уже розробляються проектами, якД також вимагають фДнансування. У деяких випадках вимагають значних каттальних ресурсДв проекти можуть бути вДдкинутД на користь менш ефективних проектДв, але потребують менших капДтальних витрат, через те, що фДнансовД ресурси необхДднД для шших шновацшних проектДв пДдприемства. Концентрувати всД фДнансовД ресурси пДдприемства на розробцД одного проекту не завжди доцДльно. ПДдприемство може собД це дозволити лише в тому випадку, якщо шновацшному проекту гарантований 100%-вий технДчний Д комерцДйний успДх. В Днших випадках вигДднДше направляють ресурси па
po3po6Ky KinbKox npoeKTiB. y TaKOMy BunagKy noaBa HeBgan npu розро6цi ogHoro 3 npoeKTiB 6yge KOMneHCOBaHO ycnixoM Big peani3ami.
KpiM ^oro C^ig OцiнHTH KinbKicHo BCi BHTpaTH, Heo6xigHi gna po3po6KH npoeKTy. Ochobhhmh BHTpaTaMH e BHTpaTH Ha HayKoBo-gocnigHi Ta gocnigHo-KoHCTpyKTopcbKi po6oTH, BKnwnawHH CTBopeHHa gocnigHoro 3pa3Ka, KamranbHHx BKnageHb y BHpo6Hum noTy®Hocri i nonaTKoBHx CTapToBHx BHTpaT, npuroMy piBeHb цнх BHTpaT 3ane®HTb Big cnpaMoBaHocTi npoeKTy. TyT ®e Heo6xigHo omHHTH Mo®nHBHH MeTog ^rnaHcyBaHHa npoeKTy, Heo6xigHicTb i HMoBipmcTb 3anyneHHa 3oBHimHix iHBecmmH gna peani3ami npoeKTy. OgHa 3 ronoBHHx npo6neM, mo CToaTb nepeg 6ygb-aKHM nignpueMCTBoM, - цe npaBHnbHe nnaHyBaHHa roTiBKH. fly®e nacre mnKoM peHTa6enbHHH npoeKT Mo®e BuaBHTuca HecnpoMo®HHM b pe3ynbTaTi HeHagxog®eHHa ^rnaHcoBHx KomTiB y KoHKpeTHi TepMiHH. ToMy Heo6xigHo cniBBigHecTH b naci nporHo3 rpomoBux Hagxog®eHb 3 nporHo3oM Heo6xigHocTi ^rnaHcoBux BHTpaT, noTpi6HHx gna po3po6KH npoeKTy.
5. Bupo6Huni KpuTepii [8]: CTagia внpo6ннцтвa e 3aKnwHHow cragiew peani3ami npoeKTy, mo BHMarae peTenbHoro aHani3y, b pe3ynbTaTi aKoro gocnig®ywTbca Bci nrnaHHa, noB'a3aHi i3 3a6e3neneHHaM bhpo6hhhhmh npuMimeHHaMH, o6nagHaHHaM, noro po3Tamy-BaHHaM, nepCoHanoM.
flo Hucna ochobhhx bhpo6hhhhx ^aKTopiB, mo 3a6e3nenyroTb ycnix npoeKTy, BigHocaTb:
— TexHonoriw, mo BignoBigae Tuny внpo6ннцтвa;
— cnpaB®mH i Man6yTHin 6anaHC bhpo6hhhhx noTy^HocTen;
— puHKoBy 3a6e3neneHicTb yHiKanbHHMH MaTepianaMH Ta KoMnneKTywHHMH Bupo6aMu;
— gocTynHicTb ycix BugiB npuBaTHHx pecypciB;
— rayHKicTb внpo6ннцтвa, noro 3gaTHicTb «cnpuHHaTH» HoBi Bupo6u i BunycKaTH ix 3 BHTpaTaMH, mo 3a6e3nenywTb KoHKypeHTocnpoMo^Hy mHy;
— cTyniHb BHKopHcTaHHa icHywnux TexHonorii Ta o6nagHaHHa.
flo MoMeHTy, Konu 3aBepmyeTbca cTagia HflflKP i npoeKT BnpoBag®yeTbca y внpo6ннцтвo, b nepmy nepry Heo6xigHo oцiннтн noTpe6y Bupo6HH^rBa b cnemani3oBaHoMy o6nagHaHHi Ta bhcoko-KBani^iKoBaHHx Kagpax gna nepexogy go BHnycKy BenHKHx o6cariB npogyKTiB a6o nocnyr.
fflBHgKicTb i BHTpaTH, mo cynpoBog®ywTb BnpoBag®eHHa y внpo6ннцтвo, pi3Hi b oKpeMHx npoeKTiB. 3BHnaHHo hhm 6inbme po3pHB Mi® Heo6xigHHMH gna opram3ami внpo6ннцтвa HoBoro npogyKTy Ta icHywnuMH bhpo6hhhhmh Mo®nHBocTaMH, thm 6inbme BignoBigHi BHTpaTH no peani3ami iHHoBamHHoro npoeKTy. OmHWWHH npoeKT, nignpHeMcTBy Heo6xigHo BHaBHTH Ti xapaKTepHcTHKH HoBoro npogyKTy a6o nocnyrH, gocarHeHHa aKHx, HamMoBipmme, BHKnHHyTb gogaTKoBi BHpo6Hum BHTpaTH. BroHanuBmu цi TpygHomi i BHTpaTH, Mo®Ha 3a6e3nenHTH nnaHoBHH
nepexig iHHoBamHHoro npoeKTy Big CTagii HflflKP go cTagii' Bupo6HH^Ba.
Ha gamn cTagii peani3ami npoeKTy cnig oцiннтн ocTaTonHi BHTpaTH Bupo6HH^rBa npogyKTy, aKi 3ane®aTb Big 6araTbox ^aKTopiB: цiн Ha Heo6xigHi gna внpo6ннцтвa MaTepianH, cupoBHHy, eHepriw i KoMnneKTywm, 3acrocoByBaHoi TexHonorii, piBHa onnaTH пpaцi пpaцiвннкiв, KaniTanbHHx BKnageHb i o6cary BHnycKy. .3k npaBHno, ocHoBHe 3HaneHHa gna ycnixy npoeKTy Mae B3aeMo3ane®HicTb Mi® TexHonoriew Bupo6HH^rBa, BHTpaTaMH, o6caroM npoga®iB i mHow Ha peani3oBaHHH ToBap a6o nocnyry.
CyTb MeTogy Big6opy npoeKTiB 3a gonoMorow nepeniKy KpHTepiiB nonarae B HacTynHoMy: po3rnagaeTbca BignoBigHicTb npoeKTy Ko®HoMy 3 ycTaHoBneHHx KpmepiiB i no Ko®HoMy KpuTepiw gaeTbca oцiнкa npoeKTy. MeTog go3Bonae no6anuTH Bci gocToiHcTBa i HegoniKH npoeKTy i rapaHTye, mo ®ogeH 3 KpuTepiiB, aKi Heo6xigHo B3aTH go yBaru He 6yge 3a6yTHH, HaBiTb aKmo BHHHKHyTb TpygHomi 3 nonaTKoBoro omHKow [9].
Kpurepii, Heo6xigHi gna oцiнкн 3axogiB mogo MaKcHMam3ami npH6yTKoBocri nignpueMCTBa Mo®yTb Bigpi3HaTuca b 3ane®Hocri Big KoHKpeTHHx oco6nHBocTen nignpueMCTBa, ii rany3eBoi npuHane®HocTi i cipaTerinHoi cnpaMoBaHocTi. npu cKnagaHHi nepeniKy KpHTepiiB Heo6xigHo BHKopucToByBaTH nume Ti 3 hhx, aKi BunnuBawTb 6e3nocepegHbo 3 mnen, cTpaTerii i 3agan nignpueMcTBa, ii opieнтaцii goBrocipoKoBHx nnaHiB. npoeKTH, mo ogep®ywTb BucoKy oцiнкy 3 пoзнцii ogHHx mnen, cipaTeriH i 3agan, Mo®yTb He ogep®aTH ii 3 nornagy rnmux.
BuKopucTaHHa 6ygb-aKoro $opMani3oBaHoro MeTogy omHKH He e MaTeMaTUHHHM po3paxyHKoM noTeHmHHoi a6o oniKyBaHoi e^eKTHBHocTi npoeKTy, a Mae nume MeTa BH3HanuTH noro Bu6ip. Ko®He nignpueMcTBo o6upae cbow $opMy i KpuTepii oцiнкн. PeHTHHroBi oцiнкн MawTb pag nepeBar [10]:
— nerKicTb npoBegeHHa oцiнoк npoeKTy no pi3HopigHHM KpHTepiaMH;
— Mo®nHBicTb 3ropTaHHa b egHHy oцiнкy cy6 'eKTHBHHx omHoK i o6'eKTHBHHx gaHHx;
— Mo®nHBicTb npu Bu6opi KpuTepiiB oцiнoк ypaxyBaHHa cпeцн$iкн $ipMH.
OT®e, Ha Ko®HoMy KoHKpeTHoMy nignpueMcTBi icH^Tb cboi' KpuTepii gna oцiнкн e^eKTHBHocTi BnpoBag®eHHa HoBoBBegeHb. ToMy yHiBepcanbHoi cucTeMH oцiнкн npoeKTiB HeMae, ane pag ^aKTopiB Mae BigHomeHHa go 6inbmocTi nignpHeMcTB, ochobhhmh 3 aKHx e ^rnaHcoBi pe3ynbTaTH peaniзaцii npoeKTy, BnnuB gaHoro npoeKTy Ha iHmi, BnnHB npoeKTy b pa3i noro ycnimHoro BnpoBag®eHHa Ha ^rnaHcoBo - rocnogapcbKHH cTaH nignpueMcTBa b цinoмy.
Ko®He nignpueMcTBo 3gincHwe cbow ^iHaHcoBo-rocnogapcbKoi gianbHocTi i3 MeTow gocarHeHHa MaKcuManbHoro npu6yTKy, a ^ He Mo®nHBo 6e3 e^eKTHBHoro ynpaBniHHa hhm. B cbow nepry ynpaBniHHa BucTynae tbophhm пpoцecoм KepiBHHKa, mo rpyHTyeTbca Ha ocHoBi gaHHx mo Bigo6pa®awTb peanbHHH cTaH penen Ha nignpueMcTBi [10].
Kpumepiï та напрями удосконалення процесу управлтня npu6ymKoeicmK> MamuHo6ydieHux тдприемств
Мотивом будь-яко! пДдприемницько! дДяльностД е досягнення економДчного ефекту у виглядД прибутку. Ниш в Укра!нД в умовах реформування економДки спостерДгаеться тенденцДя до значного зниження рДвня рентабельностД виробництва, що означае збитковДсть багатьох тдприемств. Тому управлДння фДнансово-господарською дДяльнДстю суб'екта господарювання вимагае вдосконалення стратеги розвитку тдприемства [10].
ОсновнД проблеми машинобудДвного комплексу Укра!ни зумовленД необхДдшстю розвитку економДчних зв'язкДв у постачанш комплектуючих, втратою традицДйних ринкДв збуту продукцп, орДентацДею тдприемств на випуск продукцп вДйськового призначення, а також технДчною вДдсталДстю Д низькою, порДвняно з мДжнародними стандартами, якДстю виробДв. Зараз важливо налагоджувати випуск рДзномашт-них комплектуючих деталей, урДзномаштнювати асортимент Д якДсть продукцп, яка необхДдна, перш за все, для власного споживання, а також мае важливе експортне значення [9].
Основними проблемами машинобудування е неефектившсть вДтчизняних тдприемств, недостатнД темпи впровадження шновацш, неконкурентна продукцДя, недостатня кДлькДсть професДйних кадрДв, недостатшсть швестицш, недоступшсть позикових коштДв. ЦД проблеми заважають ефективностД роботи тдприемства та зниженню !х прибутковостД [6].
Серед проблем, слДд вДдмДтити й нерозвинешсть Днфраструктури ринку. Адже машинобудДвна продукцДя е переважно продукцДею довгострокового користування Д потребуе не тДльки ретельно! перепродажно! тдготовки, але Д розвитку сервДсних центрДв, станцДй техшчного обслуговування,
дистриб'юторських систем тощо [10].
Як вДдомо, початкове формування фДнансових ресурсДв вДдбуваеться пДд час заснування тдприемства, коли утворюеться статутний фонд. Його обсяг свДдчить розмДр тих основних та обДгових грошових коштДв, якД швестоваш у процес виробництва. КрДм статутного фонду формуються певнД фонди спецДального призначення, кошти яких - власнД фДнансовД ресурси тдприемства: резервний фонд, фонди вироб-ничого розвитку, тобто коштДв, якД спрямовуються на соцДальнД потреби, фонди заохочення, охорони працД, поповнення оборотних коштДв.
В подальшому фДнансовД ресурси формуються, в основному, за рахунок прибутку та амортизацДйних вДдрахувань. Поряд Дз ними, джерелами власних фДнансових ресурсДв виступають: виручка вДд реалДзацп майна, рДзномаштш цДльовД надходження, мобшзацДя внутрДштх ресурсДв в будДвництвД та ДншД.
ЗначнД фДнансовД ресурси, особливо по тДльки-но утвореним та реконструйованим пДдприемствам, можуть бути мобшзоваш на фДнансовому ринку. При цьому використовуеться продаж акцДй, облпацш та шших видДв цДнних
nanepiB, що випускаються даним пiдприeмством, а також залучен кошти у видi кредитiв.
Шдприемство, що використовуе позиковий капiтал (поряд i3 власним), мае вищий фшансовий потенцiал свого розвитку i бшьш широк! можливостi приросту рентабельносп власного катталу. Але воно може i втрачати свою фшансову стшшсть, бо при збшьшенш частки позикового катталу коефщент автономп дор!внюватиме нулю [6].
Анал!з джерел фшансових ресурав е передумовою для визначення ефективносп ïx використання. Адже можна з впевнешстю стверджувати, що спроможшсть тдприемства досягнути устху на ринку залежить саме ввд ефективносп використання i загалом ввд управлшня його фшансовими ресурсами.
Теор!я стратепчного управлшня вимагае розробки комплексу стратегш: ввд корпоративних та конкурентних, до ресурсних та функцюнальних [10].
Стратепчна карта - це аналггичний шструмент управлшня прибутковютю тдприемства. Розроблена стратепчна карта дае можливють представити стратегiï тдприемства у вигляд! збалансованих показник1в та е одним !з засобiв пiдвищення ефективностi довгострокового та короткострокового планування на гадприемсга.
Фiнансова складова стратегiчноï карти взаемодiе з усiма перспективами та вщображае фiнансовий результат досягнення поставлених цшей. Управлшня прибутковютю пiдприемства неможливо без розробки стратепчних карт. Стратегiчнi карти допомагають довести шформа-щю про положення й стратепчш плани тдприемства до вах ïï сшвробпнишв (велика к1льк1сть працiвникiв значно краще зрозумiе поставленi цш, як1 будуть представленi в вигляд! схеми).
Якщо тдприемства прагнуть забезпечити конкурентоздатнiсть в довгостроковому перiодi, то необxiдно розробляти та впроваджувати стратегiчнi карти. Стратепчш карти також являють собою ефективний споаб документування та контролю, що забезпечують нaйбiльш швидке досягнення поставлених цшей, реaлiзaцiю мюи пiдприемствa та ефективне використання ресурав [6].
Система управлшського контролю починае функцюнувати тшьки тсля визначення мюп i стратеги тдприемств, а стратепчш карти розглядаються саме як шструмент упрaвлiнського контролю. Необхщшсть викласти мюш й стратегш тдприемства у формап стрaтегiчниx карт часто призводить до появи нових щей з приводу мюп тдприемств i, як наслщок, до переосмислення 1'х стрaтегiï.
На перших етапах розробки стратепчних карт визначаеться загальна стратепя тдприемства. До цього моменту стратепя окремих тдприемств шод! вже сформульована в процеа стратепчного управлшського планування. У цьому випадку розробка вщповщних елементiв стрaтегiчниx карт зводиться до тдтвердження обраного курсу й,
Mo®nHBo, yroHHeHHa ^opMynwBaHHa ktwhobhx mneft Ta ochobhhx ^aKTopiB ixHboro gocarHeHHa. 3a BciMa cKnagoBHMH pecypcHoro пoтeнцiany BH3Hana-WTbca He TinbKH KnwnoBi mni, a h noKa3HHKH, mo Han6inbm xapaKTeproyroTb gaHHH pecypc.
OcHoBHa $yHKqia crpaTeriHHHx KapT - цe 3a6e3neneHHa KoHTponw 3a onepamftHow gianbHicTW nignpueMCTBa. CrpaTeriHHi KapTH onucywTb nnaHoBaHi h y®e orpHMaHi pe3ynbTaTH, Ha ocHoBi Horo BH3HanaeTbca BignoBiganbHicTb Ko®Horo npa^BHHKa 3a peani3amw Micii nignpueMCTBa [11].
3rigHo 3 P. KannaHoM i fl. Hoptohom, crpaTeriHHa KapTa po3rnagaeTbca b HoTupbox B3aeMo3B'a3aHHx ronoBHHx CKnagoBHx: ^rnaHcoBoi, KnieHTcbKoi, BHyTpimHboi h CKnagoBoi HaBHaHHa h po3BHTKy [11]:
— ^rnaHcoBa: onucye MaTepianbHi pe3ynbTaTH peani3ami CTpaTerii 3a gonoMorow rpagHmftHHx ^rnaHcoBHx noHaTb; цini ^rnaHcoBoi CKnagoBoi -eKoHoMinHi nigcyMKH ycnimHoi cTpaTerii
(3pocraHHa goxogiB i npu6yTKy, a TaKo® npogyKTHBHicTb);
— KnieHTcbKa: npu ^opMynwBaHHi KnierncbKoi CKnagoBoi crpaTeriHHoi KapTH MeHeg®epu BH3HanawTb цinbOвi cerMeHTH cno®HBHoro puHKy, y aKHx KoHKypye gaHHH 6i3Hec-nigpo3gin Ta noKa3HHKH pe3ynbTaTiB Horo gianbHocri 3 nornagy KnieHTiB;
— BHyTpimHa: BignoBigae 3a gBi ®HTTeBo Ba®nHBHx KoMnoHeHTH cTpaTerii: po3po6Ka h HagaHHa KnieHToBi npono3umi цiннocтi Ta ygocKoHaneHHa пpoцeciв i CKoponeHHa BHTpaT aK 3aco6y nigBHmeHHa npogyKTHBHocTi y ^maHcoBift CKnagoBift;
— HaBHaHHa h po3bhtok: Big6uBae Ti HeMaTepianbHi aKTHBH, aKi e Haft6inbm Ba®nHBHMH gna cTpaTerii.
B Ta6n. 2 HaBegeHi npiopureTH no6ygoBH
cucreMH ynpaBniHHa Ha ocHoBi crpaTeriHHoi KapTH.
Ta6nuua 2. npiopureTH no6ygoBH cucreMH ynpaBniHHa Ha ocHoBi crpaTeriHHoi KapTH
npiopHTeTH no6ygoBH chctcmh ynpaBniHHa
nnaHyBaTH giantHicTt 3 MeTow oTpHMaHHa neBHoro ^iHaHcoBoro pe3yntTaTH ^iTKo BH3HaHHTH ^ni i BCTaHoBHTH KoHTpontHi noKa3HHKH gianbHocri HanpaBHTH gianbHicTb Bcix nigpo3giniB Ha gocarHeHHa ^nboBoro ^iHaHcoBoro pe3ynbTaTy Bu3HaHHTH i po3noginHTH pecypcu gna gocarHeHHa nocTaBneHHx ^neft OTpHMyB aTH ^iHaHcoBi noToKH i BH3HaHHTH Heo6xigHicTb 3oBHimHboro ^iHaHcyBaHHa BHaBHTH HegoniKH B ynpaBniHHi i BHacHo npHHMaTH ynpaBniHCbKi pimeHHa
flwepeno: Cxnadeno aemopoM 3a MamepianaMU ^inancoeoi 3eimnocmi умоeного nidnpueMcmea
no3HTHBHHH e$eKT BnpoBag®eHHa crpaTeriHHoi KapTH o6yMoBneHHH nigBHmeHHaM 3aranbHoi e^eKTHBHocri gianbHocTi KoMnaHii, ocKinbKH npu gieBocri CHCTeMH ko®hhh cniBpo6iTHHK $ipMH ycBigoMnwe 3B'a3oK Mi® cBoiMH KoHKpeTHHMH o6oB'a3KaMH h crpaTeriHHHMH цinaмн KoMnaHii. KepiBHHKH, BonogiwHH MexaHi3MoM nigrpuMKH yxBaneHoro pimeHHa, MawTb Mo®nHBicTb BHMipaTH e^eKTHBHicTb po6oTH Ko®Horo nigpo3giny h Mo®yTb BnnHBaTH Ha пpoцec peaniзaцii crpaTeriH KoMnaHii [6].
TaKHM hhhom, crpaTeriHHa KapTa cyHacHoro MamHHo6ygiBHoro nignpueMCTBa noBHHHa BKnwHaTH TaKi 3aBgaHHa:
— nigBHmeHHa e^eKTHBHocri ynpaBniHHa ge6iTopcbKow 3a6oproBaHicTw;
— noninmeHHa aKocTi ToBapiB/nocnyr;
— onTHMi3ama CHCTeMH MaTepianbHo-TexHiHHoro nocraHaHHa;
— po3po6Ka CHCTeMH мoтнвaцii пpaцiвннкiв;
— cTHMynwBaHHa noBTopHoro 3aMoBneHHa KnieHTiB.
CrpaTeriHHa KapTa BKnwHae noKa3HHKH, mo gonoBHWWTb iH^opMamw 3 ^rnaHcoBoi 3BiTHocTi Ta 3HH®ywTb pu3HK npHHHarra pimeHb, нaцineннx Ha goBrocrpoKoBi npiopureTH. OgHoHacHo crpaTeriHHa
KapTa gonoMarae пpaцiвннкaм nignpueMCTBa rnH6me ycBigoMHTH 3MicT cBoei po6oTH i ii 3B'a3oK i3 3aranbHow cTpaTeriew ynpaBniHHa gianbHocTi nignpueMCTBa. y 3B'a3Ky 3 цнм, geaKi gocnigHHKH roBopaTb npo 3aMiHy eKoHoMiHHoro KoHTponw crpaTeriHHHM KoHTponeM [13].
OT®e, po3po6Ka crpaTeriHHoi KapTH cnpuae e^eKTHBHoMy BHKopucraHHw pecypcHoro noTeH^any po3BHTKy npu peaniзaцii ^yHKqift ynpaBniHHa nignpHeMcTBoM.
3 цinnw nigBHmeHHa npu6yTKoBocTi
nignpHeMcTBa Ha pHc. 1 npHBegeHi anbTepHaTHBHi nigxogH go ynpaBniHHa Ta nigBHmeHHa npH6yTKoBocTi nignpHeMcTBa.
Ha puc. 2 nepeniHeHi 3axogu mogo CKopoHeHHa ge6iTopcbKoi 3a6oproBaHocTi Ha nignpHeMcTBi.
TaKHM hhhom, BnpoBag®eHHa Ha nignpueMCTBi cHcTeMH ynpaBniHHa BHTpaTaMH go3BonHTb 3MeHmHTH Bci Bugu BHTpaT aK BHpo6HHHi, TaK i HeBupo6HHHi. flna 3MeHmeHHa bhpo6hhhhx BHTpaT Heo6xigHe MaKCHManbHo paцioнanbнe BHKopHcraHHa eHepropecypciB. Big ^oro 3ane®HTb b yMoBax ge^^HTy o6opoTHHx KomTiB, hh BHKoHae nignpHeMcTBo cBoi o6oB'a3KH nepeg 3aMoBHHKaMH 3a BKnageHHMH KoHTpaKTaMH.
Критери та напрями удосконалення процесу управлтня прибутков^тю машинобудiвних шдприемств
Упровадження системи управлшня _витратами_
Мошторинг використання енергоресурсДв
ПереорДентацДя iиструмеитальиого _виробництва_
1нвентаризащя запасДв Д обладнання Пiдвищеиия якостД продукцп
Рис. 1. Шляхи тдвищення прибутковостД тдприемства
Джерело: Власна розробка автора
Розробка плану заходДв по роботД з конкурентними контрагентами з зазначенням термшв та вДдповДдальних осДб
Зменшення дебДторсько! заборгованостД
Оргашзащя цДльово! групи по роботД з дебДторською заборговашстю
Формування Д аналДз реестру «старшня» рахункДв дебДторДв
Рис. 2. Заходи щодо скорочення дебДторсько! заборгованостД
Джерело: Власна розробка автора
На кожному тдприемствД економДя енергоно-спв повинна стати не одноразовим заходом, а регулярною системною роботою в кожному пДд-роздш. ПереорДентацДя Днструментального виробництва з переважного задоволення внутрДштх потреб на випуск також Д товарно! продукцп е прДоритетним направленням у дДяльностД тдприемства.
Держава повинна сприяти створенню проектного партнерства (консорцДумДв) Дз провДдними свДтовими виробниками. Це дозволить залучати новД технологи й забезпечувати збут, при цьому зберДгаючи контроль над пДд-приемством [13].
ПотрДбно також займатися пошуком продукцп, яка користуеться попитом як на нацДональному, так Д на мДжнародному рДвнД. ПродукцДя повинна бути подДбна в конструктивному Д технологДчному вДдношент та у сершносп до традицДйно! для тдприемства [14].
ПДдприемствам необхДдно регулярно проводити швентаризацш запасДв Д обладнання з метою виявлення надлишкДв, якД, при наявностД, можуть здержувати зростання тдприемства. Надлишки, котрД зберДгаються на тдприемствД, слДд перераховувати у дДючД цДни поточного року.
Резервом росту прибутку може бути тдвищення якостД вироблено! продукцп. Цього можна досягти за рахунок оргатзацп гурткДв якостД в кожному цеху, тдтриманню трудово! дисциплДни працДвниками тдприемства, участД у виставках та семДнарах Днженерно-техшчних робДтникДв [15].
Отже, узагальнюючи усД тенденцп та перспективи розвитку тдприемств
машинобудДвно! галузД можна видДлити негативт та позитивнД сценарД! розвитку галузД у майбутньому, якД вДдображет в табл. 3.
Таблиця 3. ОсновнД тенденцп та перспективи розвитку машинобудДвних тдприемств
Основш тенденци та перспективи розвитку машинобудДвних тдприемств
Позитивш Негативт
Покращення матерiальио-техиiчиого та iиформацiйиого забезпечення Прискорення матерДально! зношеностД основних засобДв
Покращення умов пращ Збiльшеиия кДлькостД збиткових тдприемств
Покращення показникДв ефективносп Брак власних коштДв для фiиаисуваиия виробництва
Формування ефективного мехатзму контролю ВДдсуттсть шновацш та розвитку НТП
Покращення виутрiшиьогосподарського виробничого процесу Скорочення швестицш з боку вДтчизняних та Дноземних швесторДв
Шдвищення швестицшж)! привабливостД
Джерело: Власна розробка автора
TaKHM hhhom, Mo®Ha 3a3HaHHTH, mo Heo6xigHHMH yMoBaMH gna po3BHTKy nignpueMCTB MamHHo6ygiBenbHoi rany3i Ta e^eKTHBHoro ynpaBniHHa npu6yTKoBicTw e TaKi:
— CBoeHacHe oHoBneHHa 3acTapinoro o6nagHaHHa, BHKopucTaHHa HoBiTHix TexHonorift;
— onepaTHBHe pearyBaHHa Ha noTpe6H pHHKy Ta 3MiHH y CTpyKTypi bhpo6hhho1' nporpaMH y pe3ynbTaTi acopTHMeHTHHx 3pymeHb;
— 3anpoBag®eHHa nporpecuBHux $opM opram3ami npaцi, imeHCH^iKama BHpo6HH^rea, nigBHmeHHa npogyKTHBHocTi npaцi;
— BHBegeHHa Henpo^inbHHx i HegoxogHHx aKTHBiB, peaniзaцia 3aftBux MaTepianiB, HeBCTaHoBneHoro i HeBHKopucTaHoro o6nagHaHHa;
— BHaBneHHa Ta ycyHeHHa npo6neMHHx HanpaMiB BHTpaT npH6yTKy.
ynpaBniHHa npu6yTKoBicTw aBnae co6ow npoцec po3po6KH Ta npuHHaTTa e^eKTHBHHx ynpaBniHCbKux pimeHb 3a BciMa ochobhhmh acneKTaMH ftoro ^opMyBaHHa Ta po3noginy i BHKopHcraHHa Ha nignpueMCTBi 3 MeTow MaKCHMi3ami go6po6yTy BnacHHKiB nignpueMCTBa b noToHHoMy Ta nepcneKTHBHoMy nepiogax [16].
CTpaTeriHHe ynpaBniHHa npu6yTKoBicTw nignpueMCTB e He nume 6a3oBow, ane h ochobhow CTpyKTypHow CKnagoBow CHCTeMH ynpaBniHHaM
nignpueMCTBoM, aKa 3HaHHow Mipow BH3HaHae e$e-KTHBHicTb ^yHKqioHyBaHHa nignpueMCTBa Ta Bnnu-Bae Ha ycnimHicTb peani3ami ronoBHoi MeTH i Knw-hobhx mneft nignpueMCTBa, cepeg aKHx nigBHmeHHa piBHa npu6yTKoBocTi, phhkoboi BapTocTi, gocarHeHHa ^iHaHcoBoi piBHoBaru Ta eKoHoMiHHoro po3-BHTKy nignpueMCTBa y goBrocTpoKoBift nepcneKTHBi.
MexaHi3M ynpaBniHHa npu6yTKoBicTw eKoHoMiHHoi gianbHocTi nignpueMCTBa gy®e CKnagHHH i 6araTorpaHHHH. TinbKH 3a yMoB npaBHnbHoro Ta e^eKTHBHoro ynpaBniHHa BciMa ftoro Ba®enaMH Mo®Ha gocarru ^rnaHcoBoro Ta coцianbнoro 6narononyHHa Ha nignpueMCTBi [17].
flna BupimeHHa npo6neMH MaKCHMi3ami npu6yTKy Ha puc. 3 3anponoHoBaHi n'aTb anbTepHaTHB gianbHocTi nignpueMCTBa.
OT®e, gna 3a6e3neHeHHa e^eKTHBHoro crpaTeri-HHoro ynpaBniHHa npu6yTKoM nignpueMCTB, cnpa-MoBaHoro Ha nigBHmeHHa npu6yTKoBocTi, phhkoboi BapTocTi Ta gocarHeHHa goBrocTpoKoBoro eKoHoMiHHoro po3BHTKy cy6'eKTiB rocnogapwBaHHa Heo6xig-hhm e 3a6e3neHeHHa peani3ami HacrynHHx mneft: — 3a6e3neHeHHa criftKoBoi ^rnaHcoBo-
rocnogapcbKoi gianbHocTi Ta nigBHmeHHa npu6yTKoBocTi nignpueMCTBa y goBrocTpoKoBift nepcneKTHBi;
CKopoHeHHa BHTpaT Ha bhpo6hh^bo i peani3amro npogy^ii
nigBHmeHHa e^eKTHBHocTi ynpaBniHHa ge6iTopcbKow 3a6oproBaHicTw
TpHMaHHi g®epen ^opMyBaHHa o6iroBHx KomTiB
nigBHmeHHa e^eKTHBHocTi ynpaBniHHa Heo6opoTHHMH aKTHBaMH
nigBHmeHHa KBanii^iKa^i npaцiвннкiв
Phc. 3. AnbTepHaTHBH MaKCHMi3ami npu6yTKy nignpueMCTBa
ffwepeno: Bnacna po3po6Ka aemopa
— 3a6e3neHeHHa pocTy phhkoboi BapTocTi Ta gocarHeHHa goBrocTpoKoBoro po3BHTKy nignpueMCTBa;
— 3a6e3neHeHHa e^eKTHBHoro BHKopHcraHHa KaniTany (aKTHBiB, BnacHoro KaniTany, goBro- Ta kopotkoctpokobhx no3HKoBHx KomTiB);
— BnpoBag®eHHa Ta BHKopucTaHHa pi3HHx MeTogHK aHani3y aK MaKpo- TaK i MiKpocepegoBuma nignpueMCTBa gna geTanbHoro Ta peTenbHoro aHani3y gna HagaHHa BignoBigHHx peKoMeHgamft, mogo noKpameHHa ^rnaHcoBoro CTaHy nignpueMCTBa.
Biiciumk'ii
3a gna Toro, mo6 nigBHmHTH pe3ynbTaTHBHicTb
^iHaHcoBoi gianbHocTi nignpueMCTBa Ta ftoro
CTpaTeriHHoro po3BHTKy, BHHHKae noTpe6a y poзpo6цi CTpaTerii ^rnaHcoBoro ynpaBniHHa nignpueMCTBoM cnpaMoBaHoi Ha BgocKoHaneHHa MexaHi3My ^opMyBaHHa Ta BHKopHcraHHa npu6yTKy nignpueMCTBa. flna MirnMi3ami BugaTKiB Ta MaKCHMi3ami npu6yTKy nignpueMCTBa Heo6xigHo, HacaMnepeg, BHKoHaTH KoMnneKC 3aBgaHb mogo 3a6e3neHeHHa 3pocraHHa o6cariB gianbHocTi, e^eKTHBHoro ynpaBniHHa BHTpaTaMH, nigBHmeHHa e^eKTHBHocTi BHKopucTaHHa MaTepianbHo-TexHiHHoi 6a3H, onTHMi3ami CKnagy Ta crpyKTypu o6iroBHx KomTiB, nigBHmeHHa npogyKTHBHocTi npaцi Ta CHCTeMH ynpaBniHHa nignpueMCTBa [18]. Ha nignpueMCTBi noBHHHa 6yTH po3po6neHa ^rnaHcoBa noniTHKa gna po3noginy npH6yTKy, aKa 6yge o6'egH^BaTH Bci eKoHoMiHHi 3agaHi Ta KpuTepii
Критери та напрями удосконалення процесу управлтня npu6ymKoeicmK> MamuHo6ydieHux тдприемств
самого тдприемства, та вщповщати загальнш стратеги розвитку, забезпечувати тдвищення ринково! цши, бути iнвестицiйно привабливим.
Таким чином, на основi дослiдження процесу управлшня прибутковосп пiдприемств, розроб-
лено алгоритм управлшня i планування прибутком, що передбачае, зокрема, внесення змш до технiки i технологи, оргашзацп виробництва та управлiння за видами продукцп в тлях тдвищення прибутку.
Abstract
Effective revenue management is essential and urgent that research resulted in the number of issues regarding the use of profits, namely its economic nature; its place in the enterprise. The aim of this paper is proposing a complex task to ensure the growth of business and effective cost management, efficiency of logistics.
To ensure effective strategic management profit enterprises aimed at improving profitability, market value and achieve long-term economic development entities is necessary to ensure the implementation of the following:
— providing rack financial and economic activities and increase profitability;
— the growth of the market value and achieve development;
— ensure the efficient use of capital;
— introduction and use different methods of analysis as macro and micro.
The article explored and summarized the selection criteria measures to improve profitability.
To maximize company profits need to perform complex tasks to ensure the growth of business and effective cost management, efficiency of logistics, optimization of the structure and working capital, improve productivity and management company. The distribution of company profits should be carried out according to the specially designed policies, the formation of which is a complex economic problems. This policy should reflect the basic requirements of the overall development strategy, to provide increase its market value, generate the required amount of investment resources.
JEL Classification: B41, M11. Список лператури:
1. Лихолат С.М., Маделик П.Р. Економiчна сутшсть прибутку тдприемства / С.М. Лихолат, П.Р. Маделик // Науковий вюкник. - 2010. - С. 186-190.
2. Поляк Б.Г. Финансовый менеджмент / Б.Г. Поляк - М., 2012. - 294 с.
3. Методология динамического моделирования IDEFO/CPN/WFA: учебный курс по методологиям IDEF. - М.: Метатехнология, 2010. - 78 с.
4. Шершньова З.£., Оборська С.В. Стратепчне управлшня [Електронний ресурс] / З.£. Шершньова. - Режим доступу: http://skaz.com.ua/geograf/964/index.html.
5. Шваб Л.1. Економша тдприемства / Л.1. Шваб. - К.: Каравела, 2013. - 568 с.
6. Чупир О.М. Тенденцп розвитку машинобудiвного комплексу Укра!ни: сучасний стан i перспективи / О.М. Чупир // Вюник економiки транспорту i промисловосп . - 2013. - Вип. 43. -С. 99-103.
7. Дисшна А.А. 1нвестицшне забезпечення промислових тдприемств на основi комплексно! оцшки (на приклащ тдприемств машинобудування): автореф. дис. канд. екон. наук: 08.00.04 / Дисшна Анастаая Аркадивна; Одеський нацюнальний полггехшчний ушверситет. - Одеса, 2012. - 21 с.
8. Титов В.И. Экономика предприятия: учебник / В.И. Титов. - М.: Эксмо, 2008. - 416 с.
9. Терещенко О.О. Антикризове фшансове управлiння на тдприемства монографiя / О.О. Терещенко. - К. - КНЕУ, 2014. - 268 с.
10. Болотин А.А. Управление валовой прибылью современного производственного предприятия как неотъемлемое условие управления корпоративной прибылью / А.А. Болотин // Экономический анализ: теория и практика. - 2011. - № 48. - С. 45-50.
11. Каплан Р. Стратегические карты. Трансформация нематериальных активов в материальные результаты / P. Каплан. - М.: ЗАО Олимп-Бизнес, 2012. - 512 с.
12. Чаплина А.Н. Основные принципы и подходы к выбору стратегии управления интеграционным ресурсным потенциалом / А.Н. Чаплина, А.П. Шатрова // Проблемы современной экономики. -2012. - № 2 (42). - С. 236-240.
13. Мiзюк Б.М. Стратепчне управлшня: / Б.М. Мiзюк. - Львiв: Магнолiя-2006, 2011. - 392 с.
14. Блонська В.1. Стратепчне управлшня прибутком тдприемства / В.1. Блонська, А.Я. Напрна // Науковий вюник НЛТУ Укра!ни. - 2010. - Вип. 20(5). - С. 145-151.
15. Дзюбенко Л.М. Органiзацiйно-економiчне забезпечення прибутковосп тдприемства: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: / Л. М. Дзюбенко. - К., 2007. - 22 с.
16. Ж. Коул (Coul J., 2002) Coul J.J. The Management of Business Logistics. 5ed. / J.J. Coul, E.J. Bardi, J.J Langley - St. Paul (Minn): West Puplishing Co. - P. 22.
17. K.I. Croxton, S.J. Garcia-Dastugue, Lambert, D.S. Rogers (2008). The Supply Chain Management Processes. International Journal of Logistics Management, 2, 13-36.
18. rygKOBa -3.M., fflnaxn nigBHmeHHH e^eKTHBHOCTÍ po3noginy npHÔyray mgnpneMCTBa [EneKmpoHHuü pecypc] / .3.M. rygKOBa. - Pe®HM gocryny: http://www.rusnauka.com/10_DN_2013/ Economics/10_132756.doc. htm.
References:
1. Likholat, S.M.,& Madelyk, P.R. (2010). Ekonomichna sutnist prybutku pidpryyemstva [The economic essence of enterprise profit]. Naukovyy visknyk - Scientific visknyk, 186-190 [in Ukrainian].
2. Polyak, B.H. (2012). Fynansovyy menedzhment [Financial management]. Moskva [in Russian].
3. Metodologiya dinamicheskogo modelirovaniya IDEFO/CPN/WFA [Metodologiya dinamicheskogo modelirovaniya IDEFO/CPN/WFA] (2010). M.: Metatekhnologiya [in Russian].
4. Shershnova, Z.Ye., & Oborska, S.V. Stratehichne upravlinnya [Strategic management]. Retrieved from http://skaz.com.ua/geograf/964/index.html. 190 [in Ukrainian].
5. Shvab, L.I. (2013). Ekonomika pidpryyemstva [Enterprise Economics]. K.: Karavela, [in Ukrainian].
6. Chupyr, O.M. (2013).Tendentsiyi rozvytku mashynobudivnoho kompleksu Ukrayiny: suchasnyy stan i perspektyvy [Trends in machine-building complex of Ukraine: Current State and Prospects]. Visnyk ekonomiky transportu i promyslovosti - Bulletin of Economics and transportation industries, 43, 99103 [in Ukrainian].
7. Dyskina, A.A. (2012). Investytsiyne zabezpechennya promyslovykh pidpryyemstv na osnovi kompleksnoyi otsinky (na prykladi pidpryyemstv mashynobuduvannya [The investment of industrial enterprises on the basis of integrated assessment (for example, machine building)]. Extendet abstract of candidate's thesis. Odesa [in Ukrainian].
8. Titov, V.I. (2008). Ekonomika predpriyatiya [Economics of the enterprise]. M.: Eksmo [in Russian].
9. Tereshchenko, O.O. (2014). Antykryzove finansove upravlinnya na pidpryyemstvi [Crisis financial management of the enterprise]. K. - KNEU [in Ukrainian].
10. Bolotin, A.A. (2011). Upravleniye valovoy pribylyu sovremennogo proizvodstvennogo predpriyatiya kak neotyemlemoye usloviye upravleniya korporativnoy pribylyu [Managing the gross profit of a modern manufacturing enterprise as an integral condition for managing corporate profits]. Ekonomicheskiy analiz: teoriya i praktika - Economic Analysis: Theory and Practice, 48, 45-50 [in Russian].
11. Kaplan, R. (2012). Strategicheskiye karty. Transformatsiya nematerialnykh aktivov v materialnyye rezultaty [Strategic maps. Transformation of intangible assets into tangible results]. M.: ZAO Olimp-Biznes [in Russian].
12. Chaplina, A.N., & Shatrova, A.P. (2012). Osnovnyye printsipy i podkhody k vyboru strategii upravleniya integratsionnym resursnym potentsialom [Basic principles and approaches to the selection of the strategy for managing the integration resource potential]. Problemy sovremennoy ekonomiki -Problems of the modern economy, 2, 236-240 [in Russian].
13. Mizyuk, B.M. (2011). Stratehichne upravlinnya [Strategic Management]. Lviv: Mahnoliya-2006 [in Ukrainian].
14. Blonska, V.I., & Nahirna, Ya. (2010). Stratehichne upravlinnya prybutkom pidpryyemstva [Strategic management of profit enterprise]. Naukovyy visnyk NLTU Ukrayiny - Scientific Herald NLTU Ukraine, 5, 145-151 [in Ukrainian].
15. Dzyubenko, L.M. (2007). Orhanizatsiyno-ekonomichne zabezpechennya prybutkovosti pidpryyemstva [Organizational and economic support profitability]. Extendet abstragt of candidate's thesis. Kiev [in Ukrainian].
16. Coul, J., Bardi, E.J., & Langley, J.J. (2002). The Management of Business Logistics. (5d ed.). St. Paul (Minn): West Puplishing Co.
17. Croxton, K.I., Garcia-Dastugue, S.J., Lambert, & Rogers, D.S. (2008). The Supply Chain Management Processes. International Journal of Logistics Management, 2, 13-36.
18. Hudkova, Ya.M. (2013). Shlyakhy pidvyshchennya efektyvnosti rozpodilu prybutku pidpryyemstva [Ways of improving the efficiency of distribution of company profits]. Retrieved from http : //www. rusnauka. com/10_DN_2013/Economics/10_132756.doc. htm [in Ukrainian].
HagaHO go pegaKmnHoi Konerii 30.03.2017
OmHHHK TeraHa BonogHMnpÍBHa / Tatyana V. Oliinyk
nocwrnuHH Ha cmammw / Reference a Journal Article:
Kpumepiï ma HanpnMu ydocKomnemn npoqecy ynpaemnnn npuôymKoeicmrn MarnuHoôydieHux nidnpueMcme [EneKmponnuü pecypc] / T. B. OnirnuK // EmHoMma: peaniï uacy. HayKoeuü wypHcm. - 2017. - № 1 (29). -C. 86-97. -PewuM docmyny do wypH.: http://economics.opu.ua/files/archive/2017/No1/86.pdf
