CC BY
46
УДК 37.011
КРЕАТИВШСТЬ ОСВ1ТИ В РАДЮЕЛЕКТРОНЩ1
Зшьковський Ю. Ф., М1рсъких Г.О.
Доводиться доцшътстъ та пропонуютъся методи впровадження креативног скла-довог в навчалъний процес тдготовки спещалгстгв з радюелектротки вс1х осв1тн1х квал1фжацтних ргвшв.
Устхи науки, техтки, технологи, досягнув в II тисячол^т стають символом, змiстом розвитку людства, як такого, що призвели до появи на земнш кулi ново! техногенно! культури. Пiдтвердженням тому може бути хоча б погляд на радюелектронну галузь, де новi методи оргашзацп зв'язку, оброблення сигналiв, проривнi технолопчш рiшення в значнiй мiрi визначили змют, зовнiшнiй вигляд сучасних засобiв i апаратури зв'язку, радiомовлення, телебачення, комп'ютерно! та побутово-господарсько! технiки, змшили i продовжують безперервно змiнювати характер, а де в чому i спосiб життя сучасно! людини. При цьому, звичайно, виникла необхщнють i в адаптаци до соцiально-економiчних реалiй i потреб суспiльства вищо! техшчно! освiти, до !! гумашзаци та гумаштарiзащ!, до здiйснення принципу "освгта на протязi всього життя" замють мосвiта на все життя", до впровадження ново!, креативно! методологи навчання замють багато десятирiч iснуючо!' репродуктивно!.
Радiоелектронiка особлива галузь знань, яка, мабуть, в першу чергу по-требуе нових пiдходiв у тдготовщ фахiвцiв. В жоднiй галузi людсько! дiя-льностi не мае жодного бшьш-менш значущого складного об'екту, виробу, в якому в тш чи шшш мiрi не використовувалися б методи чи елементи радюелектротки - вщ медицини та агрономи до комп'ютерно! технiки, енер-гетики, космiчних дослiджень, вiйськово! справи тощо. Радiоелектронiка -експериментальна основа фундаментальних галузей знань - фiзики, хiмi!, астрономi!, бiологi!, вона незаперечна основа сучасно! економжи - проми-словост^ транспорту, авiацi!, телекомунiкацiй, людського побуту та багато ш. Пiдготовка креативного фахiвця в цiй галузi - велико! значущост сощ-ально-громадська задача нашо! нацi!.
Нова парадигма техтчно! освiти мае враховувати безперервне, з наростаючою швидюстю збтьшення обсяпв професшних знань, спиратися на новий фундамент, в якому свое почесне (якщо не головне) мюце мае зайняти творча, креативна складова навчання. Креативтсть - стрижень, що пронизуе освинш проспр, зачшаючи практично ва аспекти освiтнього процесу, змшюючи його методолопчт основи, орiен-туючи на подготовку фажвщв нового типу - розробниюв високих технологий.
Серед шляхiв, що сприяють проникненню креативно! складово! в освгт-нiй простiр вищо! школи, розглянемо лише один - оргашзащю дослщниць-ко! (науково!, проектно!) роботи студентiв, з впровадженням !! як в навча-льний так i в позанавчальний час. Останне широко використовуеться у
техшчних вищих навчальних закладах (ВНЗ), але лише як доповнення до навчального процесу. Йдеться ж про елемент фахово! пiдготовки, як рiзно-вид навчальних програм, як сама сутшсть шженерного навчання та важли-вий фрагмент навчального плану спещальность
Найбшьш iстотно впровадження креативно! складово! вписуеться в ку-рсове та дипломне проектування. Звичайно, не кожен дипломний (а тим бшьше курсовий) проект можна розглядати як науково-дослщницьку роботу, i не слiд, мабуть, прагнути досягти науково! новизни в роботах вЫх студентiв. Але тематика вЫх робiт, !х спрямованiсть мають надавати студенту можливiсть проявити риси, що властивi його особистость
Слiд зупинитися на розглядi комплексних курсових, дипломних робгг, проектiв, як можуть (i повиннi) знайти широке впровадження в пiдготовку фахiвцiв в галузi радiоелектронiки, особливо в тш !! частинi, яка спрямова-на на фiзичну реалiзацiю радiоелектронних засобiв - радюапаратобудуван-ня. Сучасний радюелектронний апарат - це складний прилад, де знаходять вiдображення сьогоденнi досягнення науки, техшки, технологи, створення якого вимагае зусиль фахiвцiв рiзних галузей та напрямкiв знань, перед якими (в узагальненому i фрагментарному вигляд^ стоять питання:
- розробка структурних, функцiональних, принципових схем, з ураху-ванням вимог до стабiльностi вихщних характеристик, до розкиду параме-трiв елементiв, а також (за орiентованими розрахунками) надiйностi;
- декомпозицiя загально! схеми на складовi частини, як забезпечують органiзацiйнi вимоги подальшого виробництва (додержання юнуючого профiлювання виробничих цехiв, унiфiкацi!, паралельностi збирання, орга-тзаци випробувань та вихiдного контролю) та експлуатаци (технiчне об-слуговування, дiагностика, органiзацiя ремонту, комплектування запасни-ми частинами);
- вибiр структури групування складових частин, враховуючи !х функщ-ональнi особливост^ електромагнiтну та теплову сумiснiсть; розробка принцишв реалiзацi! цiе! структури з урахуванням вимог щодо габаритних розмiрiв, зовнiшнього дизайну, органiзацi! контрольних операцш та iн.; можлива корекцiя результата попереднiх етапiв;
- розробка конструкци складових частин з урахуванням принцишв реа-лiзацi! структури групування, ушфшаци (причому як конструктивних еле-менлв так i технологiчних процесiв), теплових режимiв елементiв та !х взаемно! завадостiйкостi, габаритних розмiрiв апарату;
- розробка компонувально! схеми апарату з урахуванням електромагш-тно! сумiсностi, завадостшкост^ теплових режимiв, заданих габаритних розмiрiв, т.п.;
- розрахунки показникiв надшност^ розробка (при необхiдностi) реко-мендацш по !! пiдвищенню та корекщя результатiв попереднiх етапiв (по-чинаючи з першого);
- розробка корпусу апарату з урахуванням вимог мехашчно! мщносп, дизайну, захисту вщ зовтштх негативних впливiв;
- розробка технолопчних процесiв виробництва, з урахуванням вимог якост^ екологи тощо.
З наведено! (без будь-яких претензш на повноту) схеми видно, що не-обхiдну до виконання сукупшсть робiт можна роздiлити на частини, кожна з яких (при визначених умовах) задовольнятиме вимогам до дипломного проекту випускника радюелектронного профшю. Бшьше того, вщповщна органiзацiя такого комплексного проекту дозволяе зробити його реальним, таким, що може бути впровадженим у виробництво, а виршення групою студентiв одше! значно! за змютом шженерно! задачi дозволяе реалiзувати цшу низку принципових для пiдготовки сучасного спещалюта завдань: здiйснення проектного менеджменту; проява професшних знань при робот iндивiдуально та в колективi; комушкабельшсть та вмiння уникати конф-лжтних ситуацiй. Саме наявнiсть рiзних за обсягом та змютом завдань дозволяе кожному з учасниюв проявити себе в тому чи шшому амплуа, ство-рюе додатковий iмпульс мотиваци.
Важливим видом навчального процесу, що несе в собi значну дослщни-цьку компоненту, е написання рефера^в, пiдготовка доповiдей до семiнарiв з тих роздiлiв дисциплiни, як становлять iнтерес, але в лекцшному курсi (з рiзних причин) вщсутт, або висвiчуються в незначному обсязь Така робота передбачае опрацювання (аналiз, класифiкацiя, узагальнення) визначеного обсягу шформацй, дае можливiсть студенту вiдпрацювати свiй стиль 11 ви-кладення у виглядi реферату та/або доповiдi. Доречно нагадати вщому думку - "наука починаеться з класифшаци i узагальнення шформаци".
Звичайно, найбiльшого розвитку щея креативностi освiти набувае за умови участ студента в науково-дослщницькш або проектнiй роботi, яка виконуеться колективом фахiвцiв та завершуеться отриманням нового знання, програмного продукту, фiзичною реалiзацiею пристрою, системи. Ця робота, за звичай, виконуеться в позанавчальний час, сприяе не тшьки шдвищенню професiйного рiвня студента, але i його розвитку як особисто-ст^ формуваннi професiйного почерку (творчого шдходу до вирiшення за-дачi), вщграе значну роль в розвитку комушкабельносл, професшно! ети-ки, навчае працювати як самостшно так i в складi колективу (що, доречи, все бшьше цшуеться роботодавцями).
Суттевим елементом мотиваци студентiв до виконання дослщницько! роботи в будь-якому форматi е шдготовка ними доповiдей для участ в на-укових конференцiях, семшарах або статей для публжаци в наукових ви-даннях. Позитивним результатом таких заходiв е додаткова можливють помiтити, виявити найбiльш здiбних, спроможних виконувати шновацшну роботу, студентiв, тобто тих, що мають шновацшне мислення, або, як ка-жуть "мають мозок, що добре влаштований". Дати додатковий iмпульс
розвитку такому "добре влаштованому мозку", шновацшному мисленню -основна мета i основне призначення креативно! компоненти осв^нього процесу.
З наведеного видно, що суттевих результатiв в розвитку дослщницько! роботи студентiв можна досягти лише за умови системного шдходу до и оргатзаци, що передбачае:
- розширення таких форм навчального процесу як семшари, написання рефератiв та оглядiв iнформацiйних джерел з актуальних питань науки, технiки, технологи;
- введення в тематику курсового та дипломного проектування комплек-сних завдань, формування груп для !х виконання з числа студенев, що проявляють iнновацiйний характер мислення;
- залучення студентiв до виконання науково-дослiдницьких, проектних робгг, що проводяться спiвробiтниками кафедр;
- створення умов для публiчноl апробаци студентами результатiв, отри-маних ними при виконанш всiх видiв дослiдницьких робiт;
- вiдбiр (в тому чи^ з використанням професшних тестiв) студентiв для продовження навчання в рамках наступних освггшх рiвнiв.
Саме системний пiдхiд - одночасне використання вЫх наведених видiв дiяльностi, дозволить досягти бажаних результатiв - озброгги випускника ВНЗ сучасною базою знань за фахом, дати можливють розкритися таланту шновацшно-мислячих студентiв.
Звичайно, високо! якостi шженерно! освiти можливо досягти лише там, де склалися i функцiонують науковi школи - поняття, яке передбачае i на-явнiсть працездатного, активно працюючого колективу вчених, i сучасно! матерiально-технiчноl бази, i вiдповiдним чином упорядкованого банку шформаци за фундаментальними базовими галузями знань, за вибраним та сумiжними напрямками дослiджень. Створення, розвиток наукових шкш радiоелектронного профiлю у безперервному потощ нових знань та шже-нерних рiшень тривалий, складний та дорогий процес, що призводить до ситуацй, за яко! якiсну на мiжнародному рiвнi визнану технiчну освггу (а тим бiльше науковi ступеш) можна отримати лише в юнуючих багато рокiв унiверситетах, де е вщповщт освiтнi та науковi традицй, колективи науко-вцiв, що виконують соцiально значущi проекти, дослiдження.
Доречно звернутися до традицш радiотехнiчного факультету НТУУ "КП1", де студентська молодь присутня на теренах науково-дослщницько! дiяльностi з моменту заснування факультету. В 20-т роки минулого столбя пiд керiвництвом засновника i популяризатора радютехшчно! спеща-льностi проф. Опевського В.В. студенти брали активну участь у створеш радiоелементiв, вимiрювальних приладiв, будiвництвi станцiй радюмов-лення в Укршт. В пiзнiшi роки щ традици були пiдтриманi i розвинут член-кореспондентом Нацюнально! академи наук Тетельбаумом С.1., про-
фесорами Бокринською О.А., Воллернером Н.П., заслуженими дiячами науки Укра'ни професорами Тараненком В.П., Трохименком Я.К., шд керiв-ництвом яких починали свою творчу дiяльнiсть вiдомi укра'нськ вчеш, ке-рiвники великих шдприемств радюелектронно! галузi, сьогоднiшнi викла-дачi радютехшчного факультету та iнших навчальних закладiв Укра'ни.
Креативна освiтня система може юнувати лише в просторi активност та свободи. Звичайно це накладае певнi специфiчнi вимоги i до загального складу навчальних програм i до змiсту тих з них, що визначають професш-ну шдготовку фахiвця. Перш за все це розширення складу навчальних програм за рахунок гумаштарних дисциплiн: шоземна мова, екологiя, шжене-рна психолопя, проектний менеджмент, професiйна етика, призначення яких сприяти формуванню сощального та етичного простору комфортного юнування особистост^ пiдвищити мобiльнiсть, конкурентоспроможнiсть спецiалiста на ринку пращ, що повшстю вщповщае цiлям, означеним Бо-лонською декларащею. Стосовно програм професшно! пiдготовки спеща-лiста, креативна система освiти змушуе шукати оптимальне сшввщношен-ня мiж обсягом знань, якi носять фундаментальний характер, е класични-ми, знайшли свое вiдображення в пiдручниках, монографiях, а вiдповiдно визначають базовий рiвень знань минулого (нехай навiть i недалекого), та новiтнiми досягненнями науки, техшки, технологи - знаннями, отримани-ми свiтовою спiльнотою в поточний перюд та вiдображеними в наукових статтях, матерiалах конференцiй та семiнарiв, розмiщених в мережi 1нтер-нет, але не е змiстом шдручниюв, освiтянських програм.
Звернемось до тако'', на першiй погляд прагматично'', класично'' дисцип-лiни як електродинамiка, що в тш чи iншiй мiрi вивчаеться студентами всiх навчальних напрямюв радiоелектронного профiлю. Тут чiтко видшяеться фундаментальна складова, що створюе фундамент для основно'' будiвлi -методiв розрахунку значного за видами класу пристро'в надвисокочастот-ного дiапазону, як в тому чи iншому виглядi застосовуються майже в усiх сучасних радюелектронних системах, в значнiй мiрi визначаючи 'х техшч-нi характеристики. Звичайно, конструкци та технологiя виготовлення вка-заних пристро'в, безперервно змшюються, як змiнюються i методи 'х розрахунку. Доведення до студента вщомостей саме про цi новпта конструкцп та технологи, знань про нов^ш методи розрахунку i повинно бути метою означеного курсу. Аналопчна ситуащя мае мiсце у бшьшост дисциплiн радiоелектронного профiлю, зважаючи на проривний розвиток вшх скла-дових цього напрямку - фундаментальних наукових принцишв побудови вiдповiдних видiв продукци, техшчно! реалiзацil цих принципiв та 'х тех-нологiчного забезпечення.
За вказаних ситуацш представляеться методично доречним подання фундаментального, класичного у лекцшному стандартi, тодi як засвоення новггшх знань винести на семiнарськi заняття, перевести у стандарт диску-
си. Доцшьшсть саме тако1 оргашзацшно1 основи подання дисциплш, що визначають професшний рiвень пiдготовки спецiалiста, дозволяе надати навчальному процесу дослщницько1, творчо! компоненти. Саме таким чином можна заохотити викладача до вщпрацювання нових актуальних бан-кiв даних за своею галуззю знань. Шукаючи оптимальне спiввiдношення обсягiв фундаментальних та новггшх знань вщповщно1 галузi не слщ забу-вати вiдому iстину "не знання деяких факлв легко компенсуеться знанням деяких принцитв" (К. Гельвецш).
Полiморфiзм техтчно1 освiти випливае з само! сут професшно1 дiяль-ност сучасного iнженера. В рiзних галузях технiки функцп, що 1'х виконуе та дисциплши, знання, на як спираеться фахiвець, рiзнi (хоча можуть i пе-ресiкатися, мати точки стикання). Ця особливють шженерно1 спещальност i мае стати базою для штеграци змiсту вищо! шженерно1 освгги в визначе-нiй галузi в той же час, головною складовою И диференщаци, вiдрiзнення вiд iнших. Тобто методологiя шженери е тим елементом, який дозволяе ш-дшти до навчального процесу з позицш системного характеру, а саме
- сформулювати теоретичнi та практичш складовi пiдготовки фахiвця;
- видшити головну, фрактальну дисциплiну, яка, будучи складовою за-гально1 навчально1 програми з того чи шшого напрямку, мютить всi харак-тернi елементи, мае зв'язки зi всiма шшими дисциплiнами;
- виходячи з фрактальное' дисциплiни, визначити загальну кiлькiсть i змiст усiх iнших навчальних дисциплш, що забезпечують набуття майбут-шм фахiвцем сформульованих теоретичних та практичних знань та вмшь;
- встановити мiждисциплiнарнi зв'язки, утворивши, тим самим едину систему тдготовки фахiвця, якш за умови наявностi та розвитку креативно: складово1, властивi саморозвиток та адаптащя.
Повертаючись до прикладу проектування радюелектронного апарату, неважко побачити, що фрактальною дисциплiною мае бути визнана та, де вивчаються правила побудови структури групування та компонування апа-рату: саме щ етапи в значнш мiрi визначають внутрiшнiй i зовнiшнiй ви-гляди апарату (включаючи форму, а часто i матерiали бiльшостi складових частин), безпосередньо пов'язанi з умовами техшчного завдання на конс-труювання, мають враховуватись (в попередньому плат) на стади розроб-ки електричних схем, дають можливiсть отримати бшьш-менш остаточнi значення параметрiв працездатностi та експлуатацшних параметрiв, визначити як придатш або як такi, що потребують уточнення, рашше прийнятi схемотехшчш та конструкторськi рiшення. Вiдмiтимо, що саме ршення прийнятi конструктором радюапаратури вiдносно форми та змiсту струк-тури групування визначають так званий почерк конструктора. Вказана ди-сциплша завдяки свош прив'язцi до вЫх етапiв проектування дозволяе сформулювати склад i змiст навчальних програм з шших дисциплiн. Вона, мов щупальцями охоплюе iншi дисциплiни, зв'язуючи 1'х в едину систему,
надав кожнгй свое почесне, зрозумгле студенту мгсце.
Слiд визнати, що узагальненим критерiем якостi освiти е можливгсть працевлаштування випускника ВНЗ згiдно вибрангй або сумiжнiй з нею спещальностг. Працедавець бажае отримати фахiвця, який пгсля закiнчення навчального закладу безболгсно пройде перiод адаптацiï в колективi пгд-приемства, органiзацiï. Звичайно, нгяка навчальна програма не задоволь-нить всг можливi варiанти вимог, як пред'являються випускнику великими i малими, приватними та державними, науково-дослiдницькими та проект-но-конструкторськими пiдприемствами, органiзацiями. При цьому слгд враховувати, що сучасний етап розвитку свггового освiтнього простору характеризуемся унiфiкацiею як за змгстом знань, що ïx отримуе студент, так i за змгстом квалiфiкацiйниx ознак, якi вiдповiдають тому чи гншому освгт-ньому ступеню. Болонська декларацгя результатом завершення освгтнього циклу першого та другого ступеня вгдповгдно визнае освоення рiвнiв бакалавра i маггстра. Тому, конче важливо надати такий статус i бакалавру i маггстру, визначити таю ïx квалiфiкацiйнi ознаки, як були б зрозумш ро-ботодавцям, чгтко визначали б обсяг отриманих професгйних знань, нави-чок, якi дозволяють кожному знайти свое мгсце на ринку пращ, а, вгдповг-дно i побудувати весь навчальний процес таким чином, щоб безумовно за-безпечити вiдповiднiсть випускника ВНЗ визначеним европейським квалг-фiкацiйним ознакам.
Вгдповгдг на цi питання лежать в площинг галузевих стандартiв вишо освгти, головним з яких е освiтньо-квалiфiкацiйна характеристика, i мо-жуть бути в дещо розширеному та узагальненому виглядi (вiдповiдно до професiйного напряму "Радюелектронш апарати") сформульованi як:
бакалавр - фаxiвець, який володiе комплексом сучасних базових знань зi спецгальностг та вмiе ïx використовувати в процесг розробки конструкцiй (деталей, окремих вузлiв, приладiв, пристро1'в, устаткування т.гн.) та при конструкторському супроводi виробництва радюелектронно1" апаратури; здатен вирiшувати чггко сформульованг задачi модернiзацiï та утфгкаци конструкцiй, розробки теxнологiчниx процесiв виготовлення деталей та складових частин апаратури; вмiе працювати самостгйно та в колективг; за умови надання консультативно:' допомоги здатен освогга новгтнг досягнен-ня науки, теxнiки, та використовувати ix у подальшiй роботг;
магжтр - фаxiвець, який володiе розширеним (по вiдношенню до бакалавра) комплексом сучасних базових знань зг спещальностг та мае мотива-цгю щодо ïx розширення, поглиблення; здатен особисто, або в складг групи виконувати теоретичнг та експериментальнг дослгдження, спрямованг на моделювання процесгв, що супроводжують роботу та виробництво радго-електронноï апаратури; здатен виргшувати сформульованг широко або в узагальненому виглядг гнженернг задачг з розробки апаратури та взагалг ра-дгоелектронних засобгв, в тому числг науково-технгчного забезпечення
процеЫв дiагностування та ремонту; використовуе в практичнш дiяльностi як вiдому базу знань, так i И варiанти у виглядi виконаного особисто !х розширення, поглиблення, модифiкування; вмiе працювати самостшно, в складi колективу, проектним менеджером; мае мотивацп до постшного пiдвищення професiйного рiвня та навчання колег, володiе методологiею педагогiчного пращвника.
З наведених характеристик видно, що будь-який випускник ВНЗ - бакалавр або мапстр - повинен володгти та практично використовувати в робот сучасну базу знань, тобто новгтш досягнення науки, техшки, технологи з обрано! спещальность Надання таких знань в умовах !х безпере-рвного i штенсивного розширення та поглиблення неможливе без шдвищення та розвитку креативно! компоненти в навчальному процесi.
Введення двоступенево! системи пiдготовки фахiвцiв створюе умови, так би мовити, для поетапно! селекцй, тих хто навчаеться: на пiдставi базо-во! програми масового навчання бакалаврiв формуеться модуль елгтарно! пiдготовки обдарованих молодих людей, бажаючих i здатних осво!ти бiльш складш i напруженi навчальнi програми шдготовки магiстрiв (а на цiй основi i аспiрантський модуль). Цi позитивш сторони двоступенево! пiдготовки, на наш погляд, мають бути доповнеш iндивiдуалiзацiею освiтнього процесу, де креативна складова вiдiграватиме первiсну роль, вiзьме на себе функцй фракталу - стрижня, що пронизуе навчання студента з перших мюящв його перебування у вищш школь Оргашзацшш форми реалiзацi! iндивiдуального навчання рiзноманiтнi - шдивщуальний нав-чальний план (для мапстра це обов'язково), контрольована самостiйна робота, участь у олiмпiадах, навчальних та наукових семiнарах, конфе-ренщях тощо. Слiд прийняти за основу принцип: студенти, що шновацшно мислять, здатш вирiшувати бiльш складнi задач^ отримують складнiшi за змiстом та бiльшi за обсягом навчальнi завдання, залучаються до рiзних форм позааудиторно! творчо! дiяльностi. Цей принцип дедалi бiльше стае ледь не основною функщею вищо! школи i, на наш погляд, мае бути безу-мовно освоений нею шляхом широкого використання в освгтньому процес вЫх наявних (а може i нових, на даний час невщомих) форм, проявiв креативно! складово!.
1нженер - це творець, розробник, створювач нового матерiального об'екту, його робота завжди шновацшна, а технологiя фахово! пiдготовки - завжди креативна. Таким чином, креативна шдготовка у вищш техшчнш школi, мае свiтогляднi кореш, вона мае бути сощально замовленою i тому торкаеться не тшьки освiтянських проблем. Це задуми для далекоглядного суспiльства, для якого небайдуже майбутне кра!ни.
Креативнiсть в техшчнш освт мае ще одну важливу особливють, яка не розглядалася вище.
Вгтчизняна масова iнженерна освiта виникла в 20-30-х роках минулого
столггтя, як ефективний важшь iндустрiалiзацil кра!ни. Спецiалiстiв потрь бно було багато й за спещальностями, перелiк яких був вельми великий, що, в значнш мiрi визначалося використанням захщних технологiй. Тiльки таким шляхом можна було увшти до кола кра!н з високорозвиненою шдус-трiею. В останнш третинi ХХ столiття насичення вггчизняно! промислово-стi дипломованими спещалютами - iнженерами досягло краю. Адже по-няття "iнженер" визначае фахiвця здатного творити, створювати новi мате-рiальнi об'екти, конструкци, системи, що використовуються суспiльством, сприяють його розвитку. Вщповщних цьому визначенню, посад виявилося замало. З'явилися, навiть, малозрозумiлi посади: "шженер вiддiлу кадрiв", "iнженер з сощалютичного змагання" т.iн., робота на яких не мала шчого спшьного з iнженерною працею.
Цi негативш тенденцп продовжили поширюватися i поглиблюватися, коли 10...15 рокiв тому суспшьство вiдчуло нестачу спецiалiстiв гумашта-рного профшю i значно пiдвищило !х випуск. При цьому випуск технiчних спецiалiстiв не був зменшений, незважаючи на стагнащю промисловостi та тенденщю щодо зменшення кiлькостi робочих мюць, адекватних рiвню пiдготовки iнженера. Оскшьки попит на освiтнi послуги за ринкових вщ-носин в економщ демократично! соцiально-орiентовано! кра!ни визнача-еться громадянами, стався перерозподш потокiв абiтурiентiв - конкурс в технiчнi ВНЗ суттево знизився, iстотно, знизився i вихiдний рiвень знань студентiв. Не маючи можливост i бажання здшснювати "силовi заходи" щодо обмеження обсяпв вищо! технiчно! освiти, освiтяни йдуть шляхом вiдкриття нових науко- й технолопчноемних iнженерних спецiальностей, а також деформування змюту пiдготовки пiдвищенням значення осв^ньо! компоненти за рахунок компоненти професшно!.
Зберегти високий рiвень професiоналiзму iнженерно! пiдготовки мож-ливо активним впровадженням в навчальний процес креативно! складово!, що дозволяе в загальнш масi студентiв знаходити i готувати творчу здiбну молодь, яка видшяеться спроможнiстю до iнновацiйно!, iнженерно! (в пов-ному змiстi цього слова) дiяльностi. Таким чином вiдносно невелика кшь-кiсть потрiбних промисловостi "глибоких", пiдготовлених до iнновацiйно! дiяльностi спещалю^в буде сполучатися з можливiстю бшьшос^ випуск-никiв на базi загально! технiчно! пiдготовки успiшно здiйснювати, напри-клад, менеджмент виробництва, органiзацiй, займати техшчш посади з ремонту, обслуговування апаратури, устаткування, систем. Це ш в якому разi не повинно сприйматися, як розподш випускниюв технiчних ВНЗ, так би мовити, за гатунком. Креативна методологiя навчання дозволяе кожному студенту самостшно визначити свою роль i свое мюце на полi проектуван-ня, виробництва, експлуатацй технiчних об'ектiв. Можна сказати, що креа-тивнiсть е методолопею "самоградацi!" суб'ектiв технiчно! освiти. Адже вщомо, що для успiшного руху шляхом техшчного прогресу чисельнiсть
пращвниюв шновацшно мислячих, творцiв нового мае бути менше загаль-но! чисельност технiчних працiвникiв в 8...10 разiв. Але всi вони необхщ-ш. Кожен мае займати мiсце, на якому вщчуватиме себе комфортно, з най-бiльшою ефективнiстю виконуватиме ту чи шшу роботу - роботу, що вщ-повiдае рисам його особистост^ рiвню його таланту, природних даних, внутршньо! мотивацп.
Кiлькiсть техшчних спецiалiстiв, що !х готуе вища школа сьогоднi не треба i не можна зменшувати, навпаки, розвиток промисловостi в найбли-жчому майбутньому потребуватиме збшьшення !х кiлькостi, бо технолоп-чна компонента дiяльностi людства нестримно розвиваеться, значно випе-реджаючи динамiку духовного розвитку. 1нша справа у кшькост тих спе-щалю^в, що отримують базову технiчну освггу, комфортно себе почува-ють на вщповщних посадах, у суспiльствi, i тих, що отримавши цю саму базову освггу прагнуть, спроможш вийти на принципово новий рiвень - рь вень iнновацiйних творцiв нового знання, принцитв побудови матерiаль-них об'еклв.
Наведена роль креативно! шдготовки ефективно може замiнити неба-жаш, за звичай болючi адмiнiстративнi заходи - декларативне обмеження прийому абiтурiентiв, секвестрування окремих навчальних напрямкiв, спе-цiальностей т.iн. Тобто креативна технолопя навчання е природним, ефек-тивним засобом селекци випускникiв "шженери" на необхщних для про-мисловостi добре шдготовлених фахiвцiв та творцiв ново! техшки, яких об'ективно можно виявити небагато внаслщок iнтелектуальних можливос-тей особистост та тому, що, знову ж таки об'ективно, !х потрiбно в неве-ликiй кiлькостi.
Резюмуючи наведене зазначимо, що столiття, що започаткувало нове тисячолiгтя, ставить перед нами проблему щодо концепцi! техшчно! освiти майбутнього. Нам здаеться, що в узагальненш формi вона така:
- перехщ вiд енергетичних до шформацшних технологiй;
- змiна наукових парадигм: ХХ столтя - аналiз; ХХ1 столiття - синтез на основi iнформацiйних технологiй;
- змша освiтнiх парадигм: ХХ столiття - вузька профшзащя, ХХ1 - фундаментальна, штегрована, системна пiдготовка на основi iнформацiйних технологiй з урахуванням св^оглядних природничо-наукових принципiв.
Цi парадигми можуть бути здшсненш лише при активному розвитку творчого починання у молодц креатившсть же само! шдготовки настшьки багатогранна, що не виконання !! може свiдчити не про !! важкiсть, а про небажання !! мати, як дороговказ на шляхах сучасно! освiти.
