CC BY
12
the translation process; forming lengthy phrases with a large number of nouns in objective cases, which makes them awkward and incomprehensible; unwarranted bureaucratic language.
Key words: meaning, translation, psychosocial support, sentence, word combination, transcoding, transformation.
УДК 821.161.2-1.09Стус
Д. О. Чистяк
КОСМОЛОГ1ЧНА КОНЦЕПТОСИСТЕМА В ПОЕЗ11 В. СТУСА
Статтю присвячено аналiзу космологiчноi символши в поетичнт творчостi видатного украгнського поета В. Стуса. Видтяються базовi структури мiфопоетичноi картини свту автора, моделюеться структурно-семантичне ядро художнього семюзису. Визначаються ключовi поетичш формули та гхне концептуальне навантаження.
Клю^о^^ слова: символ, концепт, мiф, символiзм, космологiя.
У фшолопчнш наущ та сумiжних наукових дисциплшах зростае защкавлення до виявлення структурних i семантичних зв'язюв, спроектованих у мовнш системi особливостями мiфологiчного св^овщчуття. Останшм часом активiзуються актуальш дослщження мовних картин св^у, етшчних концептосфер i «мiфiв етносу», якi розкривають специфiку взаемодп мовних явищ через аналiз рiзних рiвнiв семiосфери культури, розглянутих в мiфопоетичному аспектi у працях П. Брюнеля, О. Веселовського, М.-К. Гюе-Бршар, Ж. Дюрана, М. Елiаде, Р. Жiрара, I. Зварича, О. Колесника, О. Косарева, Н. Лисюк, С. Мелетинського, А. Слухай, Н. Слухай, В. Топорова, I. Франк-Каменецького, Н. Фрая, О. Фрейденберг та ш. У цьому контекст перспективним видаеться поширення запропоновано'1 нами методики аналiзу [5; 6] давньогрецького мiфологiчного iнтертексту у франкомовному художньому текст на ширшi текстовi масиви, передуам на дослiдження художньо'1 мови представниюв украшського символiзму, що дозволить розпочати виршення проблеми космолопчно'1 семантики в художньому тексп. Метою дано'1 статтi е моделювання вербалiзацii космогошчно'1 картини свiту в поетичних текстах видатного украшського поета В. Стуса, адже комплексний розгляд його космолопчно'1 картини св^у у фiлологiчнiй наущ дос не проводився (виняток становлять пращ I. Маленького [1] та В. Саковця [2], проте в них наявш елементи л^ературознавчого аналiзу без ч^кого дослiдження мовного матерiалу) з позицiй пост-симолютсько'1 штерпретаци символiчного коду семiосфери культури.
Розглянуто поетичш тексти збiрки Василя Стуса (1938-1985) «Зимовi дерева» (114 вiршiв, понад 19 200 слововживань, 169 слововживань у середньому в вiршi) та книги «Вибраш твори» (300 вiршiв, понад 36 000 слововживань, 120 слововживань у середньому в вiршi). Нижче подаш лише найбшьш показовi приклади.
Концептуальна формула поетичного тексту «Курить вигаслi багаття...» [3, с 13] виразно космологiчна: ВОГОНЬ (Куржть вига^ багаття) - З1РКИ (собаки виють доЗрок) - Р1ЧКА, М1СЯЦЬ (опозицiя ВЕРХНЬОГО АСТРАЛЬНОГО i НИЖНЬОГО ВОДНОГО СВ1Т1В: а в рiчцi лисяць, мов латаття) - НЕБО (як цятка сяева небес) -
РАЙ (над райськ купи в пригри смв) - ЗЕМЛЯ, ГОНЦЕ (опозищя СЕРЕДНЬОГО ЗЕМНОГО i ВЕРХНЬОГО АСТРАЛЬНОГО СВ1Т1В: той день, як вгд земно/' тверд! // найперше сонце в1д1йшло) - ЧИСЛО (ще нерозгадане число). Останнш i3 вербалiзованих концеппв указуе на iдеологiю тфагоре'1'зму, що, поряд i3 iдеeю космологiзму музики, розвивав думку про ушверсальшсть ЧИСЛА.
Iншi поезiя «Ослшле листя вщчувало яр...» [3, с. 26] мютить концептуальну формулу (СВ1ТОВЕ) ДЕРЕВО-ВОГОНЬ (концептуальна опозищя, що сягае концепту ПЕРШОЕЛЕМЕНТИ БУТТЯ: Ослтле листя вгдчувало яр), ВОГОНЬ-ВОДА (i палене зб1гало до потоку), ШЛЯХ (брело стежками, навпрошки i покотом), ВОДА, НИЗ-ВОГОНЬ (донизу, в воду - загасить пожар), ДЕРЕВО (варiант Л1С)-ВОГОНЬ (У лiсi рiвний голубий вогонь // гудiв i струнчив жертвеннi дерева), РАЙДУГА (Зiбравши лiтнiх райдуг оберемок), В1ТЕР (просторив вiтер бiлу хоругов), ДЕРЕВО-В1ТЕР (Осамотiлi липи в вiтрi хрипли), ЛЮДИНА (психологiчний паралелiзм: i плакала за втраченим втком // юначка, заробивши на горiхи <...> так юна породшля стане матiр'ю // в своему щастi i в ганьбi свогй), ДЕРЕВО-ВОДА-ВОГОНЬ (Схилились осокори до води, // на шум единий в лш. Яр вирус). Специфша концептуально! структури розгляданого тексту - послщовна вербалiзацiя не стшьки окремих мiфокосмологiчних концешив, скшьки 1'хшх опозицiйних пар (ДЕРЕВО-ВОГОНЬ, ВОГОНЬ-ВОДА, ДЕРЕВ О-В 1ТЕР) i навiть трiад (ДЕРЕВО-ВОДА-ВОГОНЬ), що репрезентують ПЕРШОСТИХП. Уявлення про першостихп, як вщомо, найбiльш деталiзоване в мiфологiчнiй космогонп Стародавньо'1 Грецп i Стародавнього Китаю.
АСТРАЛЬНИИ СВ1Т i його творець БОГ вербалiзованi в поетичному текст «Жовтий мiсяць, а ще вище - крик твш...» [3, с. 27]: М1СЯЦЬ (Жовтий лнсяць, а ще вище - крик твт), БОГ (а ще вище - той), З1РКИ (хто кр1зь зорi вы тво/ молитви // переЫяв, мов на решето), НЕБО (вт, тмуючи, вiдкрився в твердг), КОН1 (медiатори мiж свггами: вт промовив: радкт комот // випущеш з стаень правтця), ШЛЯХ (радону стежу вам прокопитять), ЗЕМЛЯ (i заграе обрадший степ...), СОНЦЕ (А свтання золоте обiддя // котиться, округле i пусте). У розгляданому тексп детальна вербалiзацiя ВЕРХНЬОГО, а саме АСТРАЛЬНОГО СВ1ТУ (НЕБО, СОНЦЕ, М1СЯЦЬ, З1РКИ) протиставлена значно менш виразнш вербалiзацii СЕРЕДНЬОГО СВ1ТУ (ЗЕМЛ1). Опозицiю допомагають зняти МЕД1ФАТОРИ М1Ж СВ1ТАМИ - КОН1 i ШЛЯХ. БОГ указуе на включення елемнешив християнського свiтогляду в дохристиянську з походження мiфопоетичну космологiю.
На щею психологiчного паралелiзму спираеться космологiзм поетичного тексту iз циклу «Забуттям», III [3, с. 31]. Тут ЛЮДСЬКА ДУША i ДУХОВН1СТЬ протиставленi ВИНОСТ! й зiставленнi з НИЖНГМ (тдземно-водним) СВIТОМ: Ще тдслт втна // за тисячi проминулих лт // не витворили свое/ духовностi. //Ще людська душа // дрижить, як море, // в незручнт западин екзистенцИ. Цшсну мiфопеоетичну космологию репрезентуе поетичний текст «Справляю в лiсi самоту...» [3, с. 45]. Тут ЛГС, ДЕРЕВО - медiатор мiж ВЕРХНIМ i НИЖНЕМ СВ^АМИ: Справляю в лш самоту. // Берези у водi по горло, // мов риби, тртаються, чорно // в очах. I ластiвка проворна // вгорi прокреслюе мету. ДЕРЕВА терiоморфiзованi (Гривастi сосни, як пантери, // споктш в лютг). ПОЕТ, наче первюний МАГ, вщкривае СВ^ i веде з ним дiалог (Агу - агов! Блакитний свте! <...> I вiдкриваю свт - не так я?). У першому й щентичному йому останньому рядковi тексту (Справляю в лс самоту) реактуалiзована язичницька щея люу як священного храму, мюця таемних обрядiв.
Особливо'1 анал^ично! уваги потребуе поетичний текст «Накликання дощу» [3, с. 55], де запропоновано художню реконструкцiю тритльсько! щеологл.
Сама назва експлщитно вказуе на МАГ1ЧНУ Д1Ю. Вербалiзованi концептуальнi опозицп СОНЦЕ-ВОДА, ВОДА-ВОГОНЬ (Тритльських сонць шалена коловерть //волого ллеться у трипалi руки // богiв поганських. Спопел/л/ круки //розлташ круг ватрища пожертв). У зазначеному контексп ЖЕРТВА набувае космiзму (Волiв i коней на кострi димлять // патрошен гнiдi й круглi тушi, // i лопаються лунко, як гладущики, // обезголосею тша закланнг). Ключовими е концепти БОГИНЯ й МАГ1Я - об^рано суголосся лексем чари «мапя» i чари «посудини для пиття» (В гтких руках мовчазних рожаниць // висок чари, димом прокттявш. //1 рветься зойк, високий до нестями, // тугими борлаками кобилиць. // Кружляе ватрище в рухливiм колi чар, // простертi чари вкручуються в простiр, //мов пасма дощовi, долон/ гострi // ж/ночою колишуться печаллю). Божествами виступають НЕБО i ДОЩ (Сколiненi мужi i ниц пахолки // н/мотн/ руки перед себе рвуть. // I неба молять i дощу зовуть), iншi об'екти АСТРАЛЬНОГО СВ1ТУ (оклякл/ круг багаття, тби пакшля. // Чотири сонця вiдгорять вгорi, // чотирикрилий день вiдмайорiе), а також Н1Ч i Л1С - час i мюце виконання священних ритуалiв (Загрузнуть в шч язичницьк бори). Обдано суголосся лексем гор^и i гора (в/'дгорять вгорг), вербалiзований прецедентний концепт чотири сонця (розвинутий у чотирикрилий день), що сягае насиченого язичницькою символшою «Слова о полку Iгоревiм».
Космолопчна поезiя «Потоки» [3, с. 66-72] актуалiзуе архшчш уявлення про катастрофiчне порушення космiчного ПОРЯДКУ (Чи дружба сфер - i неба, i землi - // зоветься лихол/ттям, я не знаю), АПОКАЛ1ПСИСУ (I зорг в ф/олетовому небi? //Ще ти казав: це кол/р божевшля // / судног доби. Немае суду, // та вже заходить щось. Немов на дощ) й у цьому контексп включення ЛЮДИНИ, ДУШ1 до св^обудови (Швнеба гогот/ло в наш/ душ/. // Земна твкуля брижилась од жару, // / п/вдуш/ т/ спогади приспали, // / твсебе усл/д за сном п/шло) та до вiчного потоку ЧАСУ (Таж в/д народження берем // прав/чний гр/х соб/ на душу <...> Вс/ прогр/хи минулих душ, // напевне, ще в/д неолту // вв/йшли у серце, оповите // гр/ховн/стю. Його не руш, // його не руш, бо протече, // печерними дмухне димами, // котрг збиралися в/ками, //туманячи твогх очей // голодн/ пройми). Мютичний настрш ЗИМИ, НОЧ1, ТУМАНУ, протиставленого ЗОР1, СОНЦЯ в опозицп до ТЕМРЯВИ (тут - iмплiцитнiй), МОВЧАННЯ в опозицп до СЛОВА вербалiзованi в поезп «Не можу я без посмшки 1вана...» [3, с. 89]: Не можу я без посм/шки 1вана // оцю сльотаву зиму пережить. //В проваллях ноч/, коли Кигв спить, // а друга десь оббр/хують старанно, // склепить очей не можу н/ на мить, // в/н, як зоря, промишться з туману, // але мовчить, мовчить, мовчить, мовчить. // Н/ словом не озветься. Аш пари // /з уст. Вусате сонечко мое! //Несуть тоб/ три цар/е со дари // скапарене озлоблення свое.
1де'1 антропоморфiзацii ВСЕСВ1ТУ (Море - // чорна грудка печалг; / стогт стих/г // туманом важким облягло), з одного боку, i порушення космiчного ПОРЯДКУ (/' в воду // падае з круч/ земля), з другого боку, вербалiзованi в поетичному тексп «Море - чорна грудка печаль..» ([3, с. 115]. Етчна картина архшчного космосу вербалiзована в поезп «Варiяцiя» [3, с. 116], де похмура холодна ОСИЬ, ЧОРНИЙ ПТАХ надають негативно! конотаци концептам ДЕРЕВО, ЗЕМЛЯ: Незграбно ворон кружеля, // незграбно кружеляють сосни, // / кружеляе безголоса // ос/ння крижана земля. // Промерзлий крик гаптуе пт. ВСЕСВ1Т антропоморфiзований (в понизз/ -стжт кучугури - // як грудка виснажених ств, // б/лясто-б/лих од зажури; I кружеляв збол/лий л/с), орнiтоморфiзований (Трточе небо голубом // в кущист/м л/сов/м надбр/в'г... // А шляхом шастали суз/р'я, // / на вибоях ув об/ймах // стенались, клацали очима). У поетичному тексп «Молочною ршою довго плив...» [4, с. 81] ЧУМАЦЬКИЙ ШЛЯХ (Молочною р/кою довго плив) поеднуе ВЕРХНШ СВ1Т (НЕБО)
з НИЖН1М (ВОДА - об мене бились б1лостегн1 риби, П1ЗЕМНИИ СВ1Т - а потд кручу зяяв чорний р1в), ВСЕСВ1Т антропоморфiзований (стояв нестерпний свт, як круча здиблений).
Синтез язичницького i християнського св^обачень вербалiзуe поетичний текст «Меш зоря аяла нинi вранщ...» [4, с. 94], стввщносячи ЗОРЮ i БЛАГОДАТЬ, В1ЧН1СТЬ i ВОГОНЬ: Мет зоря сгяла нит вранщ, //устромлена в в1кно. I благодать -// така ясна лягла мен на душу // сумирену, що я збагнув блаженно: // ота зоря - то тшьки скалок болю, // що в1чн1стю протятий, мов огнем. Етчна ритмша увиразнюе вербалiзацiю космолопчних концешив у поетичному тексп «Вороння пролетшо в сусвдшм вшш...» [4, с. 109]. Негативну естимащю вербалiзують ЧОРНИИ ПТАХ, ВОГОНЬ (Вороння пролетшо в сус1дн1м в1кн1, // наче груддя б1ди в вечоров1м огнг), Н1Ч, ВОДИ (Лта без зелен-сад1в, // коридори ночей обгорших I дн1в //потдпалених, весни, де води ревуть), визначаючи ДОЛЮ (наче помахи долг: нещасний, дивись, //як червоно I чорно твог пойнялись //роки сховат. <...> Доля спить, об1клавшись ножами) i ШЛЯХ (/ гримить бездор1жжя, назначуе путь // порозгаслими геть калюжами).
Текст «По чорних водах човен мш поплив...» [4, с. 120] вербалiзуe концепти НИЖНЬОГО СВ1ТУ (По чорних водах човен мгй поплив), ПЕРВ1СНОГО ХАОСУ (г вже не видно н1 земл1, н1 неба. // Зайшло на бурю. Мабуть, так I треба, // щоб ти себе в ц1й темн згубив, // щоб хоре серце горем досадив, // скорившись вол1 лютого Ереба. //Пливи ж, мШ човне, дал1. Перед тебе // ще стшьки е настрашливих св1т1в. // Не заглядайся в моторошн1 хвил1 //1 не чекай, що в чорному знесилл1 // ти вимгряеш горя глибину), яким протиставлеш ДУША-В1ТРИЛО-В1ТЕР-СВ1ТЛО (ще майорить душа, немов втрило, // котрому втер обривае крила, // вона ж провидить далеч осяйну). На серп космолопчних опозицш побудований поетичний текст «Як тихо на земл^ Як тихо.» [4, с. 185]. Протиставлеш ЗЕМЛЯ - НЕБЕСА (Як тихо на землИ Як тихо! //1 як нестерпно - без небес!), УМЕРТИ - ВОСКРЕСНУТИ (Пантруе нас за лихом лихо, // щоб I не вмер I не воскрес), Д1Л - ГОРА (Ця Богом послана Голгота // веде у пади, не до ггр), ПЕЧАЛЬ - РАД1СТЬ (Та мури, мов 1з мертвих встал1, //похмуро мовили: чекай, // ще обрад1е 1з печал1 // твш обоюдожалий край). Протиставлення вербалiзованi й у поезп «Плач, небо, плач i плач. Пролий невтримне море.» [4, с. 234]: НЕБО - МОРЕ, медiатором мiж якими виступае ДОЩ (Плач, небо, плач I плач. Пролий невтримне море // тонкоголосих вод I серце одволож), МИНУЛЕ -СЬОГОДН1 - МАИБУТНС (Плач, небо, плач1 плач. Минуле не вернути, // сьогодн1 згибшо, майбутнього нема). СЕРЦЕ - ушверсальний медiатор мiж просторовими i часовими опозищями ВСЕСВ1ТУ (Щось на душ1 лежить, чого пов1к не збути // н1 з серця вирвати несила. Задарма).
Пщводячи тдсумки аналiзу космолопчно! символши в поетичних текстах В. Стуса, слщ зауважити, що КОСМОС у його текстах структурований як у ПРОСТОР1 (НЕБО-МОРЕ, медiатор - ДОЩ), так i в ЧАС1 (МИНУЛЕ-СУЧАСНЕ-МАЙБУТНС). Шзнання ВСЕСВ1ТУ поет здшснюе за допомогою серп бшарних опозицш: ПОРЯДОК-ХАОС, ВЕРХН1Й СВ1Т-НИЖН1Й СВ1Т, ВОГОНЬ-ДЕРЕВО, ВОГОНЬ-ВОДА, ПЕЧАЛЬ-РАД1СТЬ, СМЕРТЬ-ВОСКРЕСИНЯ. Перспективним видаеться компаративний аналiз космолопчно! картини св^у в поезп В. Стуса iз прецедентними текстами украшських i зарубiжних поетв-символютв, а також пошук спадкоемносп в дiахронiчному аспект з послщовниками творчосп ще! визначно'1 ф^ури у втизняному письменсга ХХ столiття.
Список використано1 л1тератури
1. Маленький I. Космологiя людсько' особистостi i духу у взаемовщдзеркалених всесв^ах Василя Стуса / I. Маленький // Сучасшсть. - 2004. - № 1. - С. 120-137 ; Malenkyi I. Kosmolohiia liudskoi osobystosti i dukhu u vzaiemoviddzerkalenykh vsesvitakh Vasylia Stusa / I. Malenkyi // Suchasnist. - 2004. - № 1. - S. 120-137.
2. Саковець С. П. Хаос та космос як елементи космогошчного мiфу Василя Стуса / С. П. Саковець // B^^Bi записки [Нащонального ушверситету «Острозька академiя»]. Сер. : Фшолопчна. - 2011. - Вип. 21. - С. 325-333 ; Sakovets S. P. Khaos ta kosmos yak elementy kosmohonichnoho mifu Vasylia Stusa / S. P. Sakovets // Naukovi zapysky [Natsionalnoho universytetu «Ostrozka akademiia»]. Ser. : Filolohichna. - 2011. -Vyp. 21. - S. 325-333.
3. Стус В. Зимовi дерева / В. Стус. - Брюссель : Лггература i мистецтво, 1970. -206 с. ; Stus V. Zymovi dereva / V. Stus. - Briussel : Literatura i mystetstvo, 1970. - 206 s.
4. Стус В. Вибраш твори / В. Стус. - Донецьк : ТОВ ВКФ БАО, 2008. - 352 с. ; Stus V. Vybrani tvory / V. Stus. - Donetsk : TOV VKF BAO, 2008. - 352 s.
5. Чистяк Д. О. Лiнгвомiфопоетичний аналiз художнього тексту : навч. поаб. / Д. О. Чистяк. - Ки'1'в : Журнал «Радуга», 2015. - 138 с. ; Чистяк Д. О. Лiнгвомiфопоетичний аналiз художнього тексту : навч. поаб. / Д. О. Чистяк. - Ки'в : Журнал «Радуга», 2015. - 138 с.
6. Чистяк Д. Мiфопоетична картина св^у в бельгшському символiзмi : моногр. / Д. Чистяк. - Ки'в : Журнал «Радуга», 2016. - 272 с. ; Chystiak D. Mifopoetychna kartyna svitu v belhiiskomu symvolizmi : monohr. / D. Chystiak. - Kyiv : Zhurnal «Raduha», 2016. -272 s.
Стаття надшшла до редакцп 30.04.2018.
D. Chystiak
COSMOLOGICAL CONCEPTUAL SYSTEM IN THE POETRY OF VASYL STUS
The article is devoted to the analysis of the cosmological symbolism in the poetic writing of the prominent neo-symbolist Ukrainian writer Vasyl Stus. Basic structures of the mythopoeic worldview generating original conceptual system verbalized in his texts are delimited. The nuclear structures of semiosis are modeled. Key poetic formulas that attest the original structuring of the worldview of the artistic conceptualization are delimitated. The poetic expression in the symbolist texts by Vasyl Stus is determined by the characteristics of the Ancient Slavonic mythological substratum, contaminated with the folkloric tradition as well as the literary tradition of his epoch and projected in the individual perception of the dialectics of the HUMAN and the COSMOS with the searching of the harmonization by the mediation of the UPPER WORLD and the EARTH for the cosmism of the CHAOS. The analysis of the poetic texts by V. Stus attests that the COSMOS in his conceptual sphere is modeling the SPACE (oppositions SKY vs SEA with the mediator RAIN) and the TIME (PAST, PRESENT, FUTURE). The understanding of the UNIVERSE is depicted by the series of binary oppositions COSMOS vs CHAOS, UPPER WORLD vs EARTH, FIRE vs TREE, FIRE vs WATER, JOY vs SORROW, DEATH vs RESURRECTION. These concepts generate the series of poetic formulas that are formulating the nuclear structures of the semantic paradigms of the conceptual system that reveals the author's worldview and reflects the archaic mythological substratum in the poetic texts by V. Stus. These structures involve the different stadiums of the mythological precedent texts that could be interpreted by folkloric narration as well as by the proto-literary textual massive (such as the Ancient Slavonic epic traditional texts). At the same time that would be important to research synchronic correlates of the textual conceptualization in the intertextual or intersemiotic
relations with the poetry of V. Stus generating the original semiotic contexts of his narrative poetics. It seems reasonable to perform the comparative analysis of the cosmological system of V. Stus and those of the precedent representatives of Ukrainian and European symbolist movement to observe the diachronic evolution of the symbolist conceptual sphere in the writings of different periods.
Key words: concept, symbol, cosmology, myth, symbolism.
УДК 811.133.1'367
Н. В. Шемякина
ОСОБЛИВОСТ1 АКТУАЛЬНОГО ЧЛЕНУВАННЯ ВСТАВНИХ РЕЧЕНЬ, ЯК1 ПЕРЕДАЮТЬ СЛОВА АВТОРА
У cmammi розглядаються комушкативш особливост1 (тематична та рематична структура) вставних речень - слie автора на матерiалi сучасног французьког преси. Речення, що аналiзуються, характеризуються ускладненою структурою, що включае в себе широко вживан прикладки, вiдноснi речення з займенником «qui», дiеприкметниковi, дiеприслiвниковi та тфштивш конструкци, а також гх комбтацИ. Безсумтвно, функцюнальна перспектива таких речень стае бшьш складною. Крiм того, видшено елттичш моноремш конструкци. Контекст також стае одним iз факторiв, що ускладнюе актуальне членування таких речень.
Ключовi слова: актуальне членування, конструкщя «пряма мова + слова автора, зворотний порядок ^iв, ускладнене речення, французька публщистика.
Проблемi актуального членування (дал АЧ) придшяли увагу як зарубiжнi, так i в^чизняш дослщники, Ф. Данеш [7], В. Матезiус [3], С. А. Реферовська [4] Н. А. Слюсарева [5] та ш. Необхщно вщзначити, що це питання досить грунтовно розроблене на матерiалi англшсько'1', юпансько'1', шмецько! мов, проте комушкативна функщя французького речення дослщжена ще недостатньо, особливо в мовi преси. Можливо, одшею з причин цього е те, що французькш мовi властивий стабшьний порядок ошв та труднощi АЧ в мовах анал^ично! будови. Проте, треба зазначити, що вже першi спроби аналiзу простого i складнопщрядного речень [6] спростували цю думку.
Метою статп е аналiз комушкативно! оргашзацп вставного речення - ошв автора в рамках конструкци «пряма мова + слова автора», на матерiалi французько! публщистично! преси, де вставне речення характеризуеться ускладненою структурою. Завданням статп е вивчення можливостей функщонально! перспективи змюту основних типiв постпозитивних вставних речень, спираючись на контекст, лексичнi та граматичш фактори, протиставлення тотожного та вщмшного.
Актуальнiсть дослiдження зумовлена загальною спрямованiстю сучасних лiнгвiстичних дослiджень на аналiз функцiонування мовних одиниць з урахуванням 1'хшх комунiкативно-прагматичних можливостей. Дослщження е актуальним ще й тому, що вставш речення, якi передають слова автора, аналiзуються в мовi преси, одному з основних засобiв шформацп та впливу на суспшьство.
Вiдомо, що АЧ передбачае бшарне членування на тему i рему, визначення яких дослщники дають по^зному. Найбiльш прийнятне формулювання, на наш погляд, дае
