CC BY
14Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского Серия «Филология. Социальные коммуникации». Том 26 (65). № 4, ч. 2. 2013 г. С. 202-208.
УДК 811.161.2'373.611
СТИЛ1СТИЧНА РОЛЬ ОКАЗ1ОНАЛ1ЗМ1В У ТВОРЧОСТ1 ПАВЛА МИХАЙЛОВИЧА МОВЧАНА
Слюнiна О. В.
Харшвський гумантарний ун/верситет «Народна укра/нська академ!я», м. Харюв
Стаття присвячена до^дженню оказiоналiзмiв у творчосп вщомого укра!нського поета, лауреата Национально! премп iменi Т. Г. Шевченка Павла Михайловича Мовчана. Зокрема, увагу зосереджено на прикметникових та прислшникових новотворах. Визначено стилiстичну функцiю оказiоналiзмiв, !хш види та способи творення.
Ключовi слова: оказiоналiзм, неологiзм, iндивiдуальний стиль.
Постановка проблеми. Наукове защкавлення новотворами в шдивщуально-художньому мовленш визначаеться постшним прагненням письменниюв розширити межi словникового складу. Якщо в мов1 повсякденного спшкування неолопзми за-звичай виконують суто номшативну роль - покликаш називати нов1 явища чи пред-мети, то мова художнього твору передбачае навмисне використання оказюнал1зм1в ¡з метою експресивного впливу на читача.
1ндивщуальш неолопзми (оказюнал1зми) вщр1зняються вщ загальномовних тим, що вони вжит автором лише один раз. Нав1ть саме слово оказiоналiзм походить вщ латинського вссаъю - «випадок», що свщчить про певну «випадковють» новотвору. Однак деяю оказюнатзми настшьки щшьно входять у мову, що перес-тають сприйматися як ненормативш й проникають до активного словника. Так ста-лося, наприклад, ¡з словом мрiя, яке було введене в активний ужиток М. П. Старицьким. Слово чинник завдячуе сво!м виникненням I. Я. Франку. Вдава-лися до творення нових сл1в I. П. Котляревський, М. Т. Рильський, П. Г. Тичина, П. Загребельний, Л. В. Костенко та шш1 митщ.
Анатз теоретичних положень показав, що оказюнал1зми активно вивчаються як у мов1 преси, так { у мов1 художшх твор1в. Серед таких робгг дисертацшш й монограф1чш пращ В. В. Герман, К. Ю. Голобородька, О. С. Грищево!, Ж. В. Коло!з, Т. Г. Юрченко, статп С. А. Бузько, О. Ф. Свиридова. Дослщники про-понують р1зномаштш тдходи до вивчення новотвор1в (словотв1рний, когштивний, функщонально-прагматичний, лексикограф1чний тощо), а також наводять класиф1-кацп неолопзм1в за р1зними параметрами: за способом номшацп (лексичш, семан-тичш), за характером виконувано! функцп (номшативш, номшативно-стилютичш), за тематичною ознакою, за тривалютю свого юнування, за р1внями мовно! системи (фонетичш, граматичш, морфолопчш, синтаксичш). Цшком законом1рними вида-ються думки К. Ю. Голобородька, що лексичну оказюнальшсть можна розглядати як на р1вш слова, так { на р1вш сполучення сл1в [2, с. 13].
Метою ще! статп е окреслення особливостей оказюнального словотворення у поези П. М. Мовчана. Матер1алом дослщження послужила картотека, д1брана
шляхом суцшьно! вибiрки зi збiрок «Пам'ять», «Св™о», «Жолудь», «Досвщ», «Пам'ять».
Наразi творчiсть П. М. Мовчана е досить маловивченим явищем як у царинi ль тературознавства, так i в мовознавсга. Як вiдзначае В. Осадчий, «Шлях поета у велику лтературу був непростим: вщ повного заперечення, видавничих перипетiй тощо - до визнання на державному рiвнi» [11, с. 1]. Дебютував поет збiркою з промовистою назвою «Нате!» у 1963 р., на початку 70-х виходять ще двi збiрки «Летюче дерево» (1972) та «Зело» (1973), однак найяскравше творче обличчя П. М. Мовчан виявив в останшх десятатттях ХХ столотя, на якi припав тк його творчо! активностi.
Серед дослщниюв, якi намагалися окреслити основш вектори творчого пошуку цього майстра слова, - I. М. Дзюба, М. Б. Славинський, О. А. Хоменко, М. С. Якубовська. Ус дослщники одностайнi в тому, що перед нами поет фшософ> чний та штелектуальний, складний для сприйняття саме через насиченiсть його пое-зiй метафорами, ремiнiсценцiями, якi передбачають загальну ерудованiсть читача [3, с. 7-9]. М. Б. Славинський через таку увагу до нагромадження вишуканих еште^в та метафор називае лiрику митця бароковою [12, с. 6].
П. М. Мовчан заявив про себе, як про поета-прихильника традицшного напря-му в лтератур^ вщмовляючись вiд загальних тенденцiй постмодернiзму, про що пише М. Б. Славинський: «Загалом же автор, чутливий до несподiваних одкровень у поези взагалi й найсмiливiших експериментiв сво!х сучасниюв, спирався на духо-вно-iнтелектуальнi надбання попереднiх поколiнь, традицiйнi етико-естетичнi щн-ностi. <...> У новiтнi, постмодерш часи П. Мовчан залишився вiрним i собi, i класичнiй формЬ> [12, с. 6].
Привертають увагу й назви збiрок митця слова - переважну бiльшiсть автор називае, використовуючи iменниковi форми: «Кора» (1968), «Зело» (1973), «Пам'ять» (1977), «Досид» (1980), «Жолудь» (1983), «Календар» (1985), «Свило» (1986), «По-рк-» (1988), «Осереддя» (1989), «Материк» (1991), «Вщбитки» (1992). При цьому стд зазначити, що в поетичнiй скарбнищ письменника iснуе поема з назвою «1менники», написана в 1969 р., що тдкреслюе значення iменi для П. М. Мовчана. Ось що з цього приводу зазначае О. А. Хоменко: «Сенсотворчий номiналiзм П. Мовчана визначае i специфшу його словника: серед ушх повнозначних частин мови поет найбшьше впо-добав саме iменник, вiн-бо щонайадекватнiше надаеться на функцiонування в семантичному репс^ ушверсалп, уреальнюючи iдею речi i визначаючись у сингаксисi через особливий стан або функщю. Повноголосся iменника проривае «континуум пригнiчення» (Г. Маркузе) Гвалтовано! репресивною цивiлiзацiею мови, дозволяючи креатору вийти на екзистенцшний рiвень достеменно! мови буття, угле-дiвши за ряхтливою змiною багатоманiггям дефшщш iстину» [14].
До iндивiдуальних особливостей щюстилю П. М. Мовчана М. Б. Славинський вщносить афористичнiсть формулювань [12, с. 6]. I справд^ чимало поезш цього автора вщзначаються змiстовнiстю та лаконiчнiстю думки: «материнське в нас -дов1чне, як дов1чш ми у хлгбг», «переходи у форми завше тшЬ» [7, с. 18]. До улюбле-них слiв, якi найчаспше трапляються в поезiях П. М. Мовчана, М. Б. Славинський зараховуе таю: озов, сипкий, спрозоритися [12, с. 6].
203
Щодо 1ндивщуального стилю П. М. Мовчана, то варто вказати на насичешсть в1рш1в цього поета новотворами. Не знаходячи в мов1 потр1бного слова для передач! якогось вщтшку значення чи думки, митець вщчувае гостру потребу вийти за межi усталених мовних форм { вдаеться до словотворчость При творенш нових сл1в П. М. Мовчан послуговуеться як морфолопчними засобами творення складних сл1в, так { неморфолопчними: автор використовуе суфшсальний, префшсальний способи творення, основоскладання, а також лексико-синтаксичний спос1б. Ф1ксуються у мовотворчосп майстра слова й граматичш оказюнатзми: «Вс1 смутки вiдлеmiлu. I необтяжно жить» [8, с. 50], « що тi сузiр'я, дрiбнi зод^аки» [8].
Важливу роль вщграють оказюнатзми й у фонетичному малюнку в1рш1в П. М. Мовчана. Наприклад, оказюнальний прикметник шумелий у рядках «Шпува-ло море, шум шумелий / розповивавсь у ширину» [10, с. 51] шдтримуе загальну штонацшну оргашзащю поезп, створюючи аттеращю [ш] та сприяе вщтворенню шуму морського прибою.
Особливою експрес1ею вщзначаються шюстрацп, у яких автор нагромаджуе оказюнал1зми: «а поряд пронозить шиласта зелина / знекровлений свтом трухля-вий листок» [10, с. 12], «Погожо-днинно, споришево, / пташки хвалу ствають дневп> [10, с. 5] «Але навздогони карлюччя, як стрти, / щткасто летто, занозя-чись в кров» [10, с. 41].
За допомогою новотвор1в у поезп П. М. Мовчана можуть створюватися антите-зи, контрасти: «звiдкiль у ротi гркота, / якщо i слово медвяте», «1 мед застиг со-лонолиций» [10, с. 58], «плавав плiд, / i вт еднав з1 свтом поцейсвтшм/ весь по-тойсвтньо-невичерпний рiд» [10, с. 96], «Розполовинений чуттями, / i радсть смутками тдшита» [10, с. 11], «Це руйнвничачи творча робота? / Не розумт... не осягаю... » [10, с. 10], «Ш, я багатько! Як гляну назад - / сюльки видатюв: здоров 'я, родина, / сл1дом за лихом - лихая година, / тиф, золотуха, сухоти, бронхт <...> Свте мт! Що я, нищун з бур'ятв? / Вижебрав хлiба, а щастя не смiв» [10, с. 22], «Губами втану, пучками впечуся / в птьму слтучу, в грохоту святу» [10, с. 64]. Таю прикметники, утвореш переважно на основ1 1менникових компонента, у поетичних текстах П. М. Мовчана створюють контрастш смислов1 паралел1, зму-шуючи задуматися над тими явищами, що юнують у сусшльсга. При цьому варто згадати, що особливою актуальшстю в мистещта протиставлення користуеться в кризов1 перюди, коли руйнуються звичш канони, усталений спос1б життя. Таким перехщним перюдом е й ХХ стол1ття, у якому перемщуються поняття анархи та свободи, порядносп й безчестя, совют й безсоромност1, чесп й безчестя.
Трапляються в поетичнш систем1 П. М. Мовчана й новотвори-юкстапозити: «Душа мовчить, готова до вiдльоту / вiдштовхуe ненатлицю-скорботу» [6, с. 96], «Оце ж бо твШ дiм, самото-удовице: /побшет стти, долiвкa тма» [8, с. 21], «... О чаечко-кричайко!» [10, с. 62], «А цту тч дзвенить голодна пилка /про те, що вт -сшжинка-однокрилка» [10, с. 45], «В зтищ зневiренi сестро-любове, / вп 'ялись колоски чи луската полова» [10, с. 52], «До неба я оч1 пiдвiв, / з^рчину-мачину наба-чив» [10, с. 7], «хто до серця присмолив лихо-кам'янище»» [6, с. 14]. Таю оказюна-л1зми становлять собою згорнене пор1вняння - зiрчuнa-мaчuнa - з1рка маленька, як мачина, самото-удовице - самотня, як удовиця.
204
Розглянемо бшьш детально творення нових ^в за частиномовною приналеж-шстю. У межах пропоновано! статп зупинимося на характеристицi при^вникового та прикметникового словотворення.
У мовотворчостi П. М. Мовчана при^вники творяться переважно за допомогою суфшса -о i здебiльшого покликаш iнтенсифiкувати ступiнь пережи-вання емоцш як, наприклад, у мiкроконтекстi «— Не хочу печалг, — кричально роз-печен оч1 / шукали води, щоб зору вернуть непороччя» [10, с. 83], де мае мюце яви-ще паронiмiчноl атракци. Тут за допомогою звукового малюнка вiрша семантично зближуються слова печалг — кричально — розпечеш — непороччя. Автор уживае оказ> оналiзм кричально, утворений за аналогiею до при^вника благально вiд iменника крик, для створення цiлiсного звукового образу, вщтворення почуття розпачу й прагнення лiричного героя цей розпач подолати.
Звуковий образ у рядках « — О життя! — я крикнув, поки голос не стух. /1 вже шеттно губи слово те лгпили» [10, с. 61] митець передае при^вником, пов'язаним з при^вниковим словосполученням в орудному вщмшку - говорити шепотом -шеттно. З контексту вiрша розумiемо, що цей при^вник позначае крайню зневiру лiричного героя.
Для передачi емощйно! наснаженостi П. М. Мовчан використав оказiоналiзм оклично (мотивоване прикметником окличний): «...1 тгльки мгдний крик / стирчав окличнов неб1 благовжним» [10, с. 59].
У наступнш шюстраци зоровий образ, витворений за допомогою при^вника, передае емоцш суму: «Та ще закрався невив1дний сум, / що 7з очей струмуе чорну-вато» [10, с. 29]. Невипадково обрав автор саме чорний колiр, осюльки вш в украшсьюй мовнш картинi свiту мiстить негативну емоцшно-оцшну конотацiю i е символом злосп, печалi, рабства, рiдше - смирення i терпiння.
Викликае штерес i двокомпонентний прислiвник, мотивований прикметниками одномаштний та блакитний: «Лроте одномантно-блакитно г пливти / у мандрах кругосвттх обридне кр1зь св1ти» [8, с. 50]. Тут простежуеться вдивщуально-авторське переосмислення блакитного кольору, який у цих рядках постае символом одномаштносп.
Трапляються в мовотворчосп П. М. Мовчана й складш при^вники, утвореш вiд прикметникових основ. Як правило, таю новотвори персошфшують суб'ект по-рiвняння, оскiльки одна з !хшх частин мотивована назвою частини тша: «мгсто йшло кам'яноступо» [9, с. 21], «липневий втер тихо, одностопо /ходив» [9, с. 16], «як тонкосльозо скрипка плаче» [6, с. 35], «I поглядала семиоко / сотлка на твог вуста» [8, с. 30]. В основу таких шдивщуально-авторських новотворiв покладено основну ознаку об'екта, який «оживлюеться». Так, уживання оказюнального при-^вника кам 'яноступо обумовлено потребою автора лакошчно передати, з одного боку, атмосферу мюта з кам'яними будiвлями, брущатими дорогами, а з шшого, цей же неолопзм експлшуе непривпшсть, швидкий темп життя в мют^ де кожен прагне в першу чергу виршувати сво! власнi проблеми. При^вник одностопо, ужитий автором для характеристики виру, пiдкреслюе лагiднiсть природно! стихи, И тихий рух, що доповнюеться означенням липневий та при^вником тихо. При^вник тонкосльозо, який характеризуе мелодш скрипки, утворений вiд складного прикме-
205
тника тонкосльозий i передае його семантику по вщношенню до музики. Бшьш складш асощативш зв'язки спричинили появу оказiоналiзму семиоко.
Складш прислiвники в iндивiдуальному стилi П. М. Мовчана використовують-ся й для увиразнення натуралютичних подробиць. Наприклад, у мшроконтексп «Зг-пнувсь на пагорб — кругогляд широколано простелявся» [6, с. 38] оказiоналiзм ши-роколано (утворений вщ прикметника широкий та iменника лан) передае просторовi характеристики. П. М. Мовчан послуговуеться й експрешею прислiвникiв на -о (-е), мотивованими дiеприкметниками та вщносними прикметниками: розвихрений ^ розвихрено: «Немов роздмухано в1трами скирту дроту / вона летить розвихрено навпроти / за мить у тыо вп'еться жовте списся...» [10, с. 78]; краплистий ^ краплисто: «Дише степ 7 теплом, 7 росою краплисто» [8, с. 62]. Таю новотвори подають образну характеристику картин природи.
Отже, серед новотворiв-прислiвникiв у поези П. М. Мовчана доцшьно виокре-мити таю групи: прислгвники, спрямоваш на гнтенсифгкацгю емоцШного стану; при-сл1вники, яю увиразнюють картини природи; присл1вники, якг персотфтують об 'екти навколишнього св1ту.
Прикметники-оказiоналiзми, яю фшсуються в мовотворчост П. М. Мовчана здебшьшого е художшми означеннями, яю покликаш увиразнити певну характеристику зображуваного предмета чи явища. У першу чергу автор описуе явища природи. Так, наприклад, ештети свердлуватий та стебластий у мшроконтекстах «Димок свердлуватий буравить пов1тря, / 7 запах сколихуе приспану млость» [10, с. 12], «ргдний стебластий димок» [10, с. 12] передають зовшшню подiбнiсть диму до све-рдла та стебла.
Привертають увагу й складш прикметники, на кшталт: «Волоподiбний мпсяць впирае в груди роги» [10, с. 84], де епiтет-оказiоналiзм волопод1бний (так само утворений за аналопею до людиноподгбний), очевидно, мае у своему змют метафору, засновану на зовшшнш подiбностi рiжкiв молодого мюяця з головою вола. С. Я. Ермоленко зауважуе, що зооморфш метафори з компонентом мгсяць взагалi характерш народнш творчосп й серед них чшьне мюце посщають метафори, де акцент робиться на формi (рогатий) [4, с. 252].
На характер сили дощу вказуе прикметники весняносилий, водопадний у таких рядках: «аби дощ весняносилий/мармур папський не пост... / нерозсадний, водо-падний» [9, с. 21].
Найчаспше складш прикметники використовуються П. М. Мовчаном для «оживлення» природних реалш. Наприклад, у мшроконтексп «А на узбгччг шляху топол1 стоять гордорол — / гмзда сороч1 в1нчають гм чола» [9, с. 42] поет вико-ристав оказюнальний прикметник гордорослг, який вщображае укра!нську лшгво-ментальнiсть, оскiльки словосполучення горда, як тополя належить до стшких на-родних порiвнянь.
Позитивну конотащю мають епiтети, утворенi шляхом основоскладання: «Пос-ланче осем, день многодарний» [9, с. 20], «дивуюся: та й щедротратн / озвучен7 липнев7 дт» [10, с. 35]. Частотними е оказiоналiзми з компонентом сонце-, яю також мiстять позитивну оцшну iнформацiю, оскiльки сонце в украшсьюй лiнгвокультурi
206
традицшно надшене мелюративною конотащею: «Така яань! Луню долон / три-мають склянки сонцеповнм» [6, с. 5], «де не знаку про сонцемирш дм» [7, с. 120].
У своерщну опозищю до попередшх шюстрацш вступають таю шюстрацп: «О двадцятий вiк! / Надшвидюсний, надболсний, великий» [9, с. 17]. Оказюнальний ештет нaдболiснuй у наведених рядках автор уживае для засудження негативних явищ, яю мали мюце в минулому столгтп: вшни, еколопчш катастрофи, голод, зу-божшня народ1в. Префшс над- покликаний передавати штенсивну м1ру вияву озна-ки. Под1бш штенцп спостершаються й у наступних мшроконтекстах: «Безодголо-сим буде поле» [6, с. 8], «В пальцях володаря чаша гаряча / й дос хмелить неотям-лений свт» [8, с. 27]. Наведет еттети можна назвати гшербол1чними, осюльки вони мютять у структур1 вказ1вку на високу м1ру вияву ознаки.
Особливою експрес1ею вщзначаються складш двокомпонентш ештети з прикметниковою основою: «Чие воно, печально-без^менне» [10, с. 63], <Прозрiвшu в любовi, 1з сувертка ноч1 / читали ми сни нереально-пророчЬ» [10, с. 49]. Таю образи нерщко вщзначаються або синошм1чними, або антошм1чними вщношеннями. Так, у рядках «На стовбурi тта хитались розлого / близнючно-однаковЁ три голови» [10, с. 41] П. М. Мовчан поеднуе два синошм1чних слова в одному мшроконтексп для ш-дкреслення тотожносп. Натомють антошм1чним зв'язком пов'язаний оказюнальний ештет вiдчутно-неnомiтнuй:: «ти стань вщчутно-непомтним.» [10, с. 6].
У двокомпонентних ештетах автор також прагне вщтворити синестетичш образи, причому прикметникова частина найчастше вщображае кольоров1 характеристики: «Шдносиш до очей долоню - яка прозоро-кров'яна!» [8, с. 13], «Та з -тд листка, 1з-тд долонь / б'е джерелом густо-багряним/крикущийзолотий вогонь» [8, с. 13].
Виокремлюються також прикметники, мотивоваш словосполученнями: бшого-рл1 - бше горло, печальноока - печальш оч1 тощо. Таю новотвори у творчосп П. М. Мовчана зазвичай персошфшують реатю: «глибок двобок дзеркала» [9, с. 28], «Лапаття спить, i блогорл./ сурми» [9, с. 12], «I озирнувся - ти сл1дком ступала, /печальноока» [10, с. 50], «Тут тихо. СпокШ круглоокий» [6, с. 35].
Оказюнатзми на позначення часових ознак також складаються з двох компонента: «Очей не вистачить... / щоб ти за день ввiбрaтu ми безмежжя швидко-танне» [6, с. 38], «I тшь часовказна на весну текла - / прозора, студена, кринична» [8, с. 24], натомють оказюнатзми на позначення просторових понять переважно утвореш за моделлю прийменник + прикметник: «щоб пщкам1нний nростiр» [10, с. 100], «додати мужно^1 з nейзaжiв надовколишнх» [10, с. 14].
Висновки. Оказюнал1зми у творчосп П. М. Мовчана належать до тих мовних засоб1в, яю допомагають майстров1 художнього слова подати поетично-образну характеристику явища бшьш рельефно, точно й лакошчно, дозволяють передати вс нюанси переживань л1ричного героя.
Список л1тератури
1. Герман В. В. ¡ндивщуально-авторсью неолопзми (оказюнатзми) в сучаснш поезп (60-90^ роки) : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. фшол. наук : спец. 10.02.01 «Украшська мова» / В. В. Герман. - К., 1999. - 22 с.
2. Голобородько К. Ю. Поэтическое творчество и проблемы идиостиля : [монография] / Константин Юрьевич Голобородько. - Херсон : Олди-плюс, 2001. - 168 с.
207
3. Дзюба I. М. Цшюща сшь самопiзнання / П. М. Мовчан. Сшь / I. М. Дзюба. - К. : Дтпро, 1989. - С. 5-32.
4. Ермоленко С. Я. Мова i украшознавчий свiтогляд : [монографiя] / С. Я. Ермоленко. - К. : НД1У, 2007. - 444 с.
5. Коло!з Ж. В. Укра!нська оказiональна деривацш : [монографiя] / Ж. В. Коло!з. - К. : Акцент, 2007. - 311 с.
6. Мовчан П. М. Досввд / П. М. Мовчан. - К. : Молодь, 1980. - 120 с.
7. Мовчан П. М. Жолудь : [поезп] / П. М. Мовчан. - К. : Молодь, 1983. - 144 с.
8. Мовчан П. М. Календар : [поезп] / П. М. Мовчан. - К. : Рад. письм., 1985. - 142 с.
9. Мовчан П. М. Пам'ять : [поезй] / П. М. Мовчан. - К. : Рад. письм., 1997. - 82 с.
10. Мовчан П. М. Свггло : [поезй] / П. М. Мовчан. - К. : Молодь, 1986. - 152 с.
11. Осадчий В. Осеш знак на порозi життя: укра!нському поету П. Мовчану 60 / В. Осадчий // Слово просвгги. - 1999. - липень, число 7 (61). - С. 1.
12. Славинський М. Б. Не мае ешгошв: етюд про творчють украшського поета^рика Павла Мовчана / М. Б. Славинський // Штературна Укра!ни. - 2004. - 17 червня. - С. 6.
13. Турчак О. М. Оказiоналiзми в мовi украшсько! преси 90-х рокв ХХ столптя : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. фшолог. наук : спец. 10.02.01 «Украшська мова» / О. М. Турчак. - Дншропетровськ, 2005. - 22 с.
14. Хоменко О. А. Мисленневють поезп i поезiя мисленневосл: дiалектика творення вербально! космогони Павла Мовчана / О. А. Хоменко : [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://rius.kiev.ua/journal/5/homenko_2
15. Юрченко Т. Г. Оказiоналiзми у творчост Павла Загребельного: структурно-семантичний i стилiстичний аспекти : дис. на здобуття наукового ступеня канд. фшол. наук : спец. 10.02.01 «Укра!нська мова»/ Т. Г. Юрченко. - К., 2003. - 259 с.
Слюнина Е. В. Стилистическая роль окказионализмов в творчестве Павла Михайловича Мовчана / Е. В. Слюнина // Ученые записки Таврического национального университета имени В. I. Вернадського. Серия «Филология. Социальные коммуникации». - 2013. - Т. 26 (65), № 4, ч. 2. - С. 202-208.
Статья посвящена исследованию окказионализмов в творчестве известного украинского поэта, лауреата Национальной премии имени Т. Г. Шевченко Павла Михайловича Мовчана. Внимание сконцентрировано на окказиональных прилагательных и окказиональных наречиях. Определена стилистическая функция окказионализмов, их виды и способы образования.
Ключевые слова: окказионализм, неологизм, индивидуальный стиль.
Sljunina E. V. The stylistic role of occasional words in poetry by Pavlo Movchan / E. V. Sljunina // Scientific Notes of Taurida V. I. Vernadsky National University. - Series: Philology. Social communications. -2013. - Vol. 26 (65), No 4, part 2. - P. 202-208.
The article is devoted to the investigation of the nonce words in the poetry by famous Ukrainian writer Pavlo Movchan. Depending on the aim of creation nonce words can be divided into two groups: nominative and stylistic. Nominative nonce words only give a new name to a new object while stylistic nonce words are often used by writers as vivid expressive mean to show positive or negative features. Most of neologisms belong to the general but there also are those that have been created by writers. They are called author's individual neologisms. The article addresses to the occasional adjectives and occasional adverbs in poetry by P. M. Movchan. The great attention is paid to the occasional adjectives and occasional adverbs. The stylistic features of the occasional words, their types and ways of their creation are specified. Models of occasional word formation and their semantic possibilities are also under analysis.
Key words: occasional word, nonce word, individual style, adjective, adverb.
Поступила в редакцию 13.11.2013 г.
208
