CC BY
17Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского
Серия "Филология. Социальные коммуникации". Том 24 (63). 2011 г. №4. Часть 1. С.135-141.
УДК 007: 659.3
КОР1НН1 НАРОДИ КРИМУ Й ВИКЛИКИ ГЛОБАЛ1ЗАЦП (СОЦ1АЛЬНО-КОМУН1КАЦ1ЙНИЙ АСПЕКТ)
Яблоновська Н.В.
Тавр1йський нац1ональний ун1верситет ¡м. В. I. Вернадського, м. С1мферополь, Украна
У стaттi на nрикладi кримськотатарських, караЧмських та кримчацьких ЗМ1 вивчаеться питання про те, яку вiдповiдь може дати еттчна журнал^тика малих народiв на виклики глобал1заци.
Ключовi слова: глобал1защя, еттчна журналктика, кримсьш татари, кара'ти, кримчаки, Крим.
Сьогодш серед росшських та украшських науковщв стае все бшьш поширеною думка про те, що глобатзацшш змши по^зному проходять у рiзних крашах: наслщки глобатзаци для кожно! краши випливають з И сощально-пол^ичного та нацiонального досвщу (О. Л. Вартанова [3], Я. М. Засурський [6], I. I. Засурський [5], Ю. Бондар [2], В. Д. Демченко [4]).
Свою специфшу, безумовно, мають i глобалiзацiйнi змiни у культурi корiнних народiв, актуальтсть наукового розгляду яких викликана лею загрозою знищення локальних культур, яку потенцшно несе у собi глобалiзацiя як така. Серйознiсть ще! загрози пiдсилюеться ще й тим, що кримськотатарська культура у ХХ ст. вже зазнала руйшвного впливу через депортащю, а караши й кримчаки через свою малочисленшсть перебувають на межi зникнення (за даними перепису 2001 р. у Криму налiчувалося близько 200 кримчаюв i 700 карайшв).
Метою нашого дослщження стане виявлення на прикладi етшчно! журналiстики корiнних народiв Криму дiалектичноl сутностi процесiв глобалiзацil, якi е не тшьки викликом, перевiркою на життездаттсть для локальних культур, але й ушкальним пропозицiею для них репрезентувати себе й сво! надбання у масштабах усього свiту.
Слщ вiдразу вiдзначити, що з головною загрозою глобалiзацil - явищем асимшяцшного впливу домiнуючоl культури - коршш народи Криму стикнулися не сьогодш, а ще наприкшщ XVIII столотя, коли пiвострiв був анексований Росшською iмперiею. Кримськотатарська культура довгий час виявляла помiркований iмунiтет до цього впливу: засвоювала чуже, не втрачаючи свое. Яскравим прикладом тако1 позицп був «Терджиман-Переводчик» I. Гаспринського з його дзеркальною двомовною композищею. Показовим також е те, що левова частина кримськотатарських довоенних газет i журналiв в Криму виходила нацюнальною мовою.
Гiршою була ситуацiя з карашами й кримчаками, якi вже на початку ХХ ст. визначали факт серйозного асимшяцшного впливу з боку росшсько1 культури. Наприклад, проблема втрати карашами нацюнально1 мови вже у 1911 р. була
B^Mi4ern 1ллею Казасом у статп "Загальш замiтки про карайшв": "Ниш татарська мова у кримських карамв поступово витiсняeться мовою росшською, отже, молоде поколiння, зокрема у некримських мютах, ii майже не розумie, а у Криму вона вживасться у домашньому побутi тшьки у бiдних малокультурних родинах. У богослужшш караши послуговуються давньоеврейською мовою, мовою Бiблil, хоч мало хто ii розумie", - писав вщомий карашський просвiтянин [7].
I сьогодш процеси нацiонального вiдродження вщбуваються у корiнних народiв Криму по^зному: кримськотатарський народ плекае надiю зберегти свою мову вщ зникнення, сформувати ii загальнонацiональний лiтературний варiант, перейти на латиницю й таким чином долучитися до единого тюркського свиу; кримськi караши й кримчаки через свою нечисленшсть i практично повну втрату нацiональних мов як мов спшкування у своему середовищi зосереджеш на зберiганнi юторично1 пам'ятi про свш етнос, пам'яток свое! ютори i культури.
Замислюючись над перспективами розвитку подiбних культур, сучаснi вчеш все частiше звертають увагу на те, що головний засiб глобатзаци - iнтернет - дае новий шанс для тих з них, як останшм часом занепадали чи перебували "на узбiччi".
Вiдомий украшський дослiдник сощально1 комушкаци Б. В. Потятиник навт назвав пункт шдроздшу свое1 монографи, присвяченого iнтернетовi, "Пщтримка позатериторiальних етнокультур" [13, с. 30]. "1нтернет дае приклади пiдтримки нащонально-культурно1 iдентичностi та гуртування людей, як давно "вiдiрвались" або й школи не були у сво1х юторичних етнiчних землях, - пише вчений. 1хня комунiкацiя та гуртування базуеться на екстериторiальних засадах. Йдеться про '^ртуальну територiю", представлену певними шформацшними потоками та вебсайтами в електроннш мережi" [13, с. 31]. Ще один укра1нський медiадослiдник, М. Пономаренко, навт запровадив термiн "етномережа" для позначення "ГЛОБАЛЬНОГО об'еднання людей одше1 етнiчноl групи через 1нтернет та iншi засоби сучасних комушкацш" [12].
Сказане вище стосуеться не тшьки представниюв дiаспор, якi перебувають за межами юторично1 батькiвщини. Чи не найбшьше iдея етномережi е винаходом для таких коршних (аборигенних) народiв зi складною долею, як кримсью татари, а також караши й кримчаки, представникiв яких за межами Криму перебувае бшьше, шж на iсторичнiй батькiвщинi.
Наприклад, за даними останнього перепису, в Укра1ш мешкае 248,2 тис. кримських татар [14]. При цьому ще близько 90 тисяч кримських татар налiчуеться в Узбекисташ (ощнки кiлькостi кримських татар Узбекистану коливаються, в залежносп вщ полiтичноl заангажованостi експертiв, вщ 10 тис. до 150 тис.) [11], у Румуни - 24 тис., у Росп - 4 тис. (в основному, в Краснодарському кра1), у Болгарп - 3 тис. За даними турецьких кримськотатарських органiзацiй i деяких експертiв, дiаспора в Туреччинi нараховуе сотнi тисяч ошб, однак точнi данi про ii чисельнiсть вiдсутнi, тому що в Туреччиш не публiкуються даш про нацiональний склад населення краши. Загальне число жителiв, чи! предки в рiзний час iммiгрували в кра1ну з Криму, оцiнюеться в Туреччиш в 4-6 млн. ошб, однак бшьша частина цих людей асимшювалася й вважае себе не кримськими татарами, а турками кримського походження.[17]. Ще бшьш парадоксальною е ситуащя з кримськими кара1мами й кримчаками, бшьшють яких мешкае за межами Криму (приблизно 1300 з 2000 кара].мв й 1300 з 1500 кримчаюв).
Дiаспорнi спiльноти кримських татар, кара1шв й кримчакiв не просто волдать тримати руку на пульс того, що вiдбуваeться на OBiHHrn легендами етнiчнiй територи, вони хочуть приймати безпосередню участь у процесах нацiонального вiдродження сво!х народiв i для цього мають бути об'еднаш новiтнiми засобами сощально! комушкаци.
Зазначена об'ективна потреба актуалiзуe такий вид масово! комушкаци, як штернет-журналютика, безумовною перевагою яко! е транскордоншсть. Росiйськi дослiдники О. Калмиков та Л. Коханова вiдмiчають: "Сегодня стремительно устаревают понятия "местная пресса" и "многотиражка". Всякое издание с любым тиражом на любом языке не может не оказывать влияния на глобальное медийное пространство и не может существовать независимо от него" [8].
Довгий час журналютика коршних народiв Криму цього виклику часу майже не помiчала, й единим кримськотатарським виданням АРК, що мало штернет-версда, був тижневик "Полуостров" (http://poluostrov.com.ua), сайт якого юнуе за шдтримки Фонду розвитку ЗМ1 Посольства США в Укра!ш. Спочатку електронна вершя газети майже повшстю повторювала паперовий варiант. При цьому вже вщ початку були наявнi такi переваги мережево! верси, як пошук по сайту, архiв попереднiх номерiв i можливiсть коментування. Сьогоднi сайт отримав постшно оновлювану новинну стрiчку ^з рубриками «Крим», «Укра1'на», «Тюркський свт>, «Свт», «Економша», «Наука i здоров'я», «Культура», «Спорт»), вiдкрив форум та блоги (серед його блогерiв - загальновщомий укра!нський журналiст Осман Пашаев), надав можливiсть читати останнiй випуск газети в форматi pdf, проте вiдмовився вiд власного електронного архiву.
Протягом 2009 року iнтернет-можливостi стали масово використовувати й iншi кримськотатарсью газети. За сприяння спонсорiв представницью сайти з'явилися вiдразу в газет "Голос Крыма" (http://www.goloskrima.com), "Янъы дюнья" ("Новий свiт») (http://www.yanidunya.org) та "Къырым" ("Крим") (http://www.qirim.info), трохи пiзнiше власний сайт з'явився й у газети Меджлюу кримськотатарського народу «Авдет» (http://avdet.org). Ц сайти зробленi однотипно: на головнш сторiнцi вони мiстять перелш основних рубрик, матерiали останнього номеру, надають можливiсть пошуку за ключовими словами й за датою виходу та можливють коментування. 1нтернет-верси газет на ушх цих сайтах кошюють структуру, рубрики, тестовий формат сво!х "батькiв". Дослiдниця з МДУ М. М. Лукша називае такi штернет-видання клонами, а донецький професор I. М. Артамонова кошями традицiйних видань [1, с. 138]. Тiльки сайт «Авдет» дещо урiзноманiтнюе й розширюе змiст паперового видання: мiстить онлайн-рубрики «Авторсью замiтки» та «Фотогалерея», передбачае рубрику «Ana tili» («Рщна мова»), щоправда поки що не заповнену контентом, веде статистику вщвщувань й реестращю активних користувачiв сайту, проводить штернет-опитування, пропонуе банер дружнього кримськотатарського iсторико-етнографiчного часопису «Qasevet» («Турбота») (обидва видання мають спiльного головного редактора - Шевкета Кайбуллаева),
Прикро, але лише «Авдет» та "Голос Крыма" дбають про постшне оновлення свого мережевого контенту. Для "Янъы дюнья" й "Къырым" сайти навт через 2 роки шсля вщкриття виконують лише представницьку функцiю: на 28.06.2011 р. на сайп "Къырым" був виставлений номер вщ 27 червня 2009 р., а на сайт "Янъы дюнья" - вiд 25 кв^ня 2009 р. Байдужiсть редакцш газет до сво!х онлайнових д^ищ
суперечить не тшьки свтовим тенденщям розвитку мас-медiа, а й юторичному досвiду само1 кримськотатарсько! журналютики. Колись «Терджиман» I. Гаспринського був володарем думок мусульман не тшьки Криму, а й Росп та навт Свропи й Близького Сходу: бшьша частина його передплатникiв жила за межами швострова. Сьогоднi ж, як виявлясться, кримськотатарськi видання не волдать бачити у якостi свое! аудиторп навiть закордонних спiввiтчизникiв.
Зовшм iнше ставлення до штернет-версп свого видання спостер^аеться у кримських кара^мв. Вже шiсть рокiв найоперативнiшим ЗМ1 кара!мсько! громади е газета "Къырым къарайлар" ("Кримсью кара!ми") - щомюячний додаток до кримськотатарсько! газети "Къырым". Вона присутня на сайтi останньо! (http://www.qirim.info/?cat=9). Проте, як уже було зазначено вище, цей сайт не оновлювався вже 2 роки, й тому з 2011 р. новi номери "Къырым къарайлар" регулярно виставляються на офщшному сайтi Всеукра!нсько! асощацп кара!мв «Крымкарайлар» (http://karai.crimea.ua/) у формат pdf.
Незрозумiлим е й небажання бiльшостi власникiв сайтiв впровадити на них стрiчку останнiх подiй. Бо саме можливють оперативного оновлення (update) контенту набагато тдвищуе конкурентноздатнiсть й впливовють цих видань. Наприклад, у листопадi 2007 роцi резонанснi для кримськотатарського народу поди на самозахопленш по вул. Балаклавськш у Сiмферополi та на плато Ай-Петрi вщбулися у середу та четвер, тому вони були вщображеш у газет "Голос Крыма", яка виходить друком по п'ятницях, аж за 10 дшв - пiсля того, що !х вже прокоментували всi iншi й не по одному разу. Кримськотатарська ж преса тодi була не в змозi вчасно прийняти участь у iнформацiйному протистояннi.
Останшм часом зазначену прогалину частково заповнюе вiдкритий у 2010 роцi кримськотатарський новинарний сайт «Teraze» («Терези») (http://teraze.com.ua/). Вш iнформуе про останнi новини АРК та Укра!ни, особливо зосереджуючись на тих, що пов'язанi з кримськими татарами та мусульманами у цшому. Також на сайт е присутньою iнформацiя про життя шших тюркських та мусульманських кра!н. Мету оргашзацп сайту його засновники пояснюють таким чином: «Колись на середньовiчному кримському базарi була така посада - мухтасиб. Це була людина, яка ходила серед торговцiв i перевiряв ваги i мiри, а за одне i яюсть товарiв. Без тако! перiодичноl перевiрки мiр i ваг i контролю якосп будь-який ринок швидко перетворюеться в см^ник сумнiвних товарiв. З деяких пiр те, що називаеться в нас у Криму "шформацшним простором", нагадуе такий самий безладний ринок, де вщбуваеться "несанкщонована торгiвля" щеями неперевiреноl якостi й часто в упаковщ, що не зовсiм вщповщае вмiстовi. Наш сайт не бшьш як iнструмент для вимiру щнносп й адекватностi iдей i подш, що нам пропонуе наш бурхливий iнформацiйний ринок, i засiб для нав^ацп в море громадського життя i повсякденно! полiтики. Отже, перш шж погодитися прийняти, давайте зважимо, те що нам пропонуе сьогодшшнш день» [16]. Тим не менш, засновники сайту, джерела його фшансування й журналюти, якi над ним працюють, залишаються невiдомими, а для контакпв сайт надае лише електронну адресу.
Представленою в мережi е також едина кримськотатарська шформацшна агенщя QHA - Qirim Haber Ajansi (Агенцiя «Кримськi новини») (http://www.qha.com.ua/). На li сайтi, на вiдмiну вщ усiх попереднiх, присутня достатньо репрезентативна вщеогалерея з програм кримськотатарсько! редакцп ДТРК «Крим» i власних
вiдеозйомок. Сайт використовуе 3 мови: росiйську, англiйську i кримськотатарську. Нажаль, бiльшiсть iнформацiйних повщомлень сайту е доступними лише для його платних абонентiв.
До практики створення власних презентацiйних сайтiв долучилися й кримськотатарськi журнали - «Несиль» («Поколiння») (http://nesil.com.ua), «Qasevet» («Турбота») (http://avdet.org/qasevet), у травш 2009 р. був заснований електронний часопис «Алтын Бешик» («Золота колиска») (http://www.altinbeshik.narod.ru). Так само заявили про себе у iнтернет-мережi й часописи кримськотатарсько1 дiаспори «Kalgay» (kalgaydergisi.org), «Bah9esaray» (bahcesaray.org), «Fikirde ВкНк» (fikirdebirlik.org), «Emel Vakfi» (emelvakfi.org).
Аналопчним шляхом пiшли i кримчаки, яю довгий час не мали свого перюдичного друкованого видання. З 2005 року кримчакська громада видае раз на рш альманах «Кърымчахлар» («Кримчаки»). Видання мютить етнографiчнi статтi, публщистику, мемуари, вiршi, оповiдання, фольклорнi й фотоматерiали по культурно-iсторичнiй спадщинi кримчацького народу. Зараз на офщшному сайп Кримського республiканського культурно-просвiтницького товариства «Кърымчахлар» (http://crymchaks.org) юнуе сторiнка, присвячена альманахов^ Наступним кроком мае бути штернет-презентащя матерiалiв альманаху.
Набагато оперативнiшою, шж iнтернет-версii традицiйних паперових видань, е вщкрита минулого року кримськотатарська штернет-газета «Къырым алеми» («Кримський свiт») (http://kr-alemi.com/index.php). Газета виходить двома мовами -росшською та кримськотатарською й мютить останш новини Криму, Украiни та св^, особливу увагу зосереджуючи на тих з них, яю дотичш до кримських татар.
Дуже важливим для розвитку глобальноi етномережi коршних народiв Криму е також те, що газети "Янъы дюнья" та "Къырым" виходять кримськотатарською мовою, а отже !х вихщ у штернет-середовище сприятиме И популяризацii. Проте поки що на сайтах цих газет ми не спостерйаемо жвавого обговорення !х публiкацiй анi кримськотатарською, аш будь-якою iншою мовою. Це неважко пояснити: немае оновлення контенту з боку редакцш - i вщповщно немае читацькоi зацiкавленостi. Проте саме щ видання могли б стати осередками онлайн-спшкування рiдною мовою серед людей, як роздiленi територiально, але не духовно - на форумах та тд час коментувань. Те, що така можливють iснуе потенцшно, пiдтверджуеться активним обговоренням проблем кримських татар i караiмiв на сайп «Майдан» (www.maidan.org.ua), у соцiальних мережах, де створено вщповщш групи, на форумi crimeantatars.org - нового мультимедшного сайту про Крим та кримських татар та iнодi - на сайп газети «Авдет». Наприклад, на останньому авторська зам^ка головного редактора вщ 23.10.2009 «Чи мають кримтатари нацюнальну iдею?» викликала 31 коментування, бiльшiсть з яких може сприйматися як окремi повноправнi публшацй.
Але все це поки що, як вже було вiдмiчено, лише обговорення росшською мовою, яке, можливо, й сприяе розвитковi нацiональноi самосвщомосл, але не сприяе анi розвитку й поширенню нацiональноi мови, аш духовному об'еднанню кримських тюрок через формування вiртуальноi етномережi: зрозумiло, що в таких обговореннях через незнання мови спiлкування не можуть прийняти участь кримськi татари анi Туреччини, анi Румунii.
У цшому ж штернет-верси кримськотатарських видань i навiть онлайновi видання далеко не у повному обсязi використовують таю потенцшш можливостi користування штернет-мережею, як iнтерактивнiсть та конвергенцiя. Поки що на сайтах кримськотатарських ЗМ1 вiдсутнiй дiалог мiж редакцiями та читачами та чшаив мiж собою, а друковаш матерiали майже не шюструються вiдео- та аудiозаписами. Також дуже слабким у текстах наявних штернет-версш е використання гiперпосилань, i практично немае взаемопiдтримки через систему банерiв.
Як писав Д. Рендол, "будь-який журналiст, який вважае, що для роботи в штернет вш може легко обiйтися наявними умшнями i що технiчну роботу можна спокшно залишити "цим технарям", приречений залишитись у майбутньому без роботи, як це несподiвано сталось шсля 1929 року з акторами шмого кiно з !хшми писклявими голосами" [15, с. 142]. Головне сьогодш - не ^норувати цих технологш, а використовувати !х на користь власнш справi та власному народов^
I як приклад у цьому вщношенш можна навести роботу нового мультимедшного сайту про Крим i кримських татар crimeantatars.org, який юнуе вiдразу у трьох мовно-графiчних вершях: росiйською, кримськотатарською кирилицею та кримськотатарською латиницею. Сайт мае стрiчку останшх новин, сво!м вiдвiдувачам вiн надае можливiсть цiлодобово слухати онлайн кримськотатарське радю «Мейдан» та переглядати найбшьш цiкавi сюжети кримськотатарського телеканалу АТР, приймати участь у обговореннi тем на форумi та рiзноманiтних штернет-опитуваннях, вести блоги, знайомитися з шформацшними матерiалами з ютори, культури, пол^ики, ретгп тощо, пропонувати новi теми для журналютв телеканалу АТР i радiо "Мейдан", повiдомляти про поди, завантажувати сво! фото i вщео. Також сайт перебувае у контакт з найбiльш популярними соцiальними мережами.
Таким чином, ми дшшли висновку, що глобалiзацiя надае корiнним тюркським народам Криму шанс для збереження свое! нацюнально! iдентичностi i для популяризацп сво!х духовних надбань через формування вiртуальноl етномереж1. Але на сьогодш цей шанс у сферi сощальних комунiкацiй використовуеться далеко не повшстю. Засновники етнiчних сайтiв мають бшьш плiдно задiяти такi можливостi штернет-комушкацш, як оперативнiсть, iнтерактивнiсть, мультимедiйнiсть, а також сприяти створенню у iнтернет-мережi осередкiв етномовного спiлкування.
Список л^ератури
1. Артамонова I. М. Тенденци становления та перспективи розвитку 1нтернет-мед1а в Укра1н1 / I. М. Артамонова. - Донецьк: Лебедь, 2009. - 416 с.
2. Бондар Ю. Плюси i м1нуси глобал1зацй (iиформацiйиий аспект) / Ю. Бондар // Украша на шляху до Свропи: [колективна монограф1я] / Упорядники В. Шкляр, А. Юричко. - К.: ЕТНОС, 2006.
- С.438-490.
3. Вартанова Е. Национальная инфраструктура новых медиа в России / Е. Вартанова // Журналистика в переходный период: проблемы и перспективы: материалы международной научной конференции. - М., 1998. - С. 9-18.
4. Демченко В.Д. Сощальш комушкацп як чинник глобал1зацИ в незалежнш Укрш'ш / В. Д. Демченко // Ученые записки ТНУ им. Вернадского. - 2010. - Том 23 (62) № 4. - С. 57-61.
5. Засурский И.И. Становление российского института СМИ в контексте глобальных информационных процессов / И.И. Засурский: автореф. диссер. канд. филол. наук. - М., 1996. - 19 с.
6. Засурский Я.Н. Постсоциалистические СМИ в глобальном, региональном и национальном контекстах / Я.Н. Засурский // Искушение свободой. Российская журналистика: 1990-2007.
- С.238-247. - (Серия: 21 век. Информация и общество).
7. Казас И.И. Общие заметки о караимах // Караимская жизнь. - 1911. - № 3-4 (август-сентябрь).
- С. 49.
8. Калмыков А. А. Интернет-журналистика: [учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся по спец. 021400 "Журналистика"] / А. А. Калмыков, Л. А. Коханова. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005.
- 383 с. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.evartist.narod.ru/text16/026.htm
9. Лукина М. М. СМИ в домене Ру: хроника, цифры и типы / М. М. Лукина // Вестник Московского ун-та. Сер.10. Журналистика. - 2001. - № 6. - С.63-73.
10. Лукина М.М. СМИ в пространстве Интернета. / М.М. Лукина, И.Д. Фомичева - М.: Факультет журналистики МГУ им. М.В. Ломоносова, 2005. - 87 с.
11. Петров В. П. К вопросу о миграционном потенциале крымских татар и перспективах репатриации [Електронний ресурс]. - Режим доступу: // http://krod.narod.ru/oboz10.htm
12. Пономаренко М. Украшська етномережа// Украшський форум. - 2001. - 21-28 кв^.
13. Потятиник Б.В. Медiа: клкш до розумшня. Серiя: Медiакритика / Борис Потятиник. - Львiв: ПА1С,2004. - 312с.
14. Про юльюсть та склад населення Укра'ши за тдсумками Всеукрашського перепису населення 2001 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: // http://2001.ukrcensus.gov.ua/results/general/nationality/.
15. Рендол Д. Ушверсальний журналют / Д. Рендол, пер. с англ. - К.: ТОВ "Кшвська типографiя", 2006. - 152 с.
16. Теразе: О проекте [Електронний ресурс]. - Режим доступу: // http://teraze.com.ua/page.php?id=20.
17. Turkiyedeki Qirimtatar milliy areketinin seyri // Bahfesaray dergisi. - 2000. - Mayis [Електронний ресурс]. - Режим доступу: // http://www.vatankirim.net/bahcesaray/?p=129.
Яблоновская Н.В. Коренные народы Крыма и вызовы глобализации (социально-коммуникативный аспект) // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации». - 2011. - Т.24 (63). -№4. Часть 1. - С.135-141.
В статье на примере крымскотатарских, караимских и кримчакских СМИ изучается вопрос о том, какой ответ на вызовы глобализации может дать этническая журналистика малых народов.
Ключевые слова: глобализация, этническая журналистика, крымские татары, караимы, крымчаки, Крым.
Yablonovska N.V. The aborigan people of the Crimea and the globalization calls (social-communicative aspect) // Uchenye zapiski Tavricheskogo Natsionalnogo Universiteta im. V.I. Vernadskogo. Series «Filology. Social communicatios». - 2011. - V.24 (63). - №4. Part 1. - P. 135-141.
The article deals with the answer which the ethnic journalism of the small nationalities can give on a globalizations call (on the example of Crimean tatarian, Krymchaks and Karaites mass-media).
Key words: globalization, ethnic journalism, Crimean Tatars, Karaites, Krymchaks, Crimea.
Поступила до редакцп 19.08.2011 р.
