CC BY
61Лiтература
1. Абрамович С. Веди. Авеста, Бiблiя, Коран у шкльному вивченнi. Навч. поаб. З грифом МЫстерства освти i науки Украни. - Харкiв, 2003.
2. Абрамович С. Д., Ткачев Ю. Г Библия и древняя русская литература-.Учебное пособие. С грифом МОНУ.- Черновцы, 1999.
3. Абрамович С. Д. Библия как объект литературоведческого изучения. Учебное пособие. С грифом МОНУ. - Черывщ 2000.
4. Абрамович С. Бiблiя як форманта фтолопчноТ' культури. - К. -Чержвщ 2000.
5. Богданова О. А. Процесс секуляризации и кризис личности в западной культуре ХХ в. - Ростов н/Д, 2001.
6. Вейман Р. История литературы и мифология. - М., 1975.
7.Лексикон загального та порiвняльного л^ературознавства. -Чержвщ 2001.
8. НямцуА. Е. Новый Завет и мировая литература. - Черновцы, 1993.
9. Нямцу А. Е. Общекультурная традиция в мировой литературе. - Черновцы, 1993
10. Нямцу А. Е. Мир Нового Завета в литературе. - Черновцы, 1998.
11. Нямцу А. Е. Евангельская тема в литературе ХХ века. - Черновцы, 1998.
12. Нямцу А. Е. Идеи и образы нового Завета в мировой литературе. -Черновцы,1999.
13. Нямцу А. Е. Евангельские образы и мотивы в мировой литературе. -Черновцы,1999.
14. Шмеман А. Можно ли верить, будучи цивилизованым? // Вестник РСХД. - Париж. 1974. - № 107.
УДК 82.09-371.315
Матвпшин В.Г.,
доктор фтолопчних наук, професор, завщувач кафедри св1товоТ л1тератури Прикарпатського нацюнального университету 1м.В.Стефаника
КОНЦЕПТУАЛЬН! ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ ТА ВИКЛАДАННЯ СВ1ТОВО1 Л1ТЕРАТУРИ В НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ УКРА1НИ
Упровадження у 1991 роц в середжх навчальних закладах УкраТ-ни спе^ального предмету «Зарубiжна л^ература» було позитивним кроком у справi виховання штелектуально свщомоТ' особистосп, яка,
за Т. Шевченком, повинна «чужому навчатися й свого не цуратися». Вiдомо, що ттьки в УкраТ'ш «Зaрубiжнa л^ература» вивчаеться як окремий предмет, на вщмшу вiд наших близьких та далеких сус^в (Росiя, Польща), де творчють зарубiжних письменникiв вивчаеться у контекст мiжлiтературних взаемин в штегрованому курсi «Л^ерату-ра». Таким був шдхщ й у нас у недалекому минулому, коли обмеже-на ктьмсть найбiльш вiдомих iнонацiональних творiв вивчалися в середнiй школi ттьки в кура росшсько'Т лiтерaтури, а отже тим самим пiдкреслювaлося, що твори зaрубiжних письменникiв потрiбно чита-ти й обговорювати тiльки росшською мовою. Про проведення на уроках будь-яких типолопчних паралелей з украТнською лiтерaтурою на той час не могло бути й мови.
Першi роки викладання ^е'Т важливоТ дисциплiни супроводжували-ся чималими труднощами. Передуам негативно позначалася на навчаль-ному процесi цiлковитa вiдсутнiсть украТномовних пiдручникiв та по-сiбникiв з нововведеного предмету. Проте за досить короткий термш МУстерству освiти та науки УкраТни, обласним iнститутaм пюлядиплом-ноТ освiти, центральним та регюнальним видавництвам удалося пщготу-вати й видати яюсы украТномовн пiдручники, поабники-хрестомати для всiх клaсiв середньоТ школи. Настав час забезпечити вчителiв альтер-нативними пiдручникaми, що вiдповiдaли б мiжнaродним стандартам за змiстом та полiгрaфiчним оформленням, з вiдповiдними тюстра^я-ми, кольоровими портретами письменникiв, що виконан не менш зна-ними майстрами пензля. Це створить вщповщы умови для того, щоб нововведена дисциплша в^гравала належну Тй роль у формуванн ду-ховностi високоосвiченого громадянина УкраТни.
Велику науково-методичну допомогу вчителям-«зaрубiжникaм» на-дають на сьогодн фaховi журнали «Зaрубiжнa лiтерaтурa в школах УкраТни», «Всесв^ня л^ература в середнiх навчальних закладах УкраТни», газета «Зaрубiжнa лiтерaтурa», як квaлiфiковaно поеднують нау-ковi ^орико-лтературы мaтерiaли з практикою викладання предмету та обмшом педaгогiчним досвiдом методиспв-ент^аспв. Вагомим вне-ском у справу пщвищення ефективностi викладання зaрубiжноТ лп~ера-тури е захист кандидатських та докторських дисертaцiй за спе^альнос-тями 13.00.02 - теорiя та методика навчання зaрубiжноТ лiтерaтури, 10.01.05 - порiвняльне лiтерaтурознaвство. Вельми корисними для вчи-телiв е «Методичнi рекомендацп щодо вивчення зaрубiжноТ лiтерaтури в загальноосвп"ых навчальних закладах у 2007-2008 навчальному роф>, пiдготовленi Вaлерiем Федоренко - головним спе^ал^ом департаменту загальноТ середньоТ та дошктьно'Т освгги Мiнiстерствa освiти i науки УкраТни ( «Всесвп"ня лiтерaтурa», 2007, №7 . - С. 7 - 19).
Однак на сьогоднi е низка проблем, яка чекае нагального вирн шення. Перша з них - п'дготовка кадр'в, тобто спе^ально пщго-товлених учителiв-фахiвцiв зарубiжноТ л^ератури для рiзних типiв середнiх навчальних закладiв УкраТни. З часу впровадження зарубiж-ноТ лiтератури як окремого предмету скоро минае двадцять рош, однак досi практично жоден вищий навчальний заклад УкраТни не готуе на-лежним чином фахiвцiв з ^еТ дисциплiни. У вищiй школi не оголо-шуеться набiр студенев, якi бажали б присвятити себе повнютю вик-ладанню свтовоТ лггератури. Це единий предмет у шкшьнш практицi, для викладання якого системно не готуються спецiалiсти. Складання державного юпиту iз зарубiжноТ лiтератури на окремих факультетах ще не свщчить про високу спе^альну пiдготовку випускниш, оскть-ки майбутнiй вчитель-зарубiжник повинен навчатися за окремою на-вчальною програмою з широким охопленням проблем свпювоТ л^ера-тури, повним комплексом теоретичних, науково-методичних дисциплн спецкурсiв з порiвняльного лiтературознавства, лiтературного пере-кладознавства, поглибленого вивчення украТ'нськоТ' лiтератури, з якою вчитель повинен постiйно проводити вщповщж типологiчнi паралелi на рiзних тематичних, проблематичних та поетикальних рiвнях. Зреш-тою, студенти повиннi проходити вщповщну педагогiчну практику в рiзних класах середньоТ школи, що на сьогодн цiлковито вiдсутне. Отже, молодий вчитель змушений самостiйно опановувати рiзнi ас-пекти вивчення та викладання зарубiжноТ лiтератури в умовах, коли вщсуты вiдповiднi навчально-методичнi матерiали. Ситуацш, до пев-ноТ мiри, рятують обласнi iнститути шслядипломноТ освiти на коротко-термiнових семiнарах, однак такий пщхщ е палiативним.
Вiдомо, що на факультетах шоземних мов домшують лш^вютичш дисциплiни (тут вивчають три шоземш мови) й випускники вщдають перевагу кар'ерi викладача-мовника, перекладача-референта тощо. Зарубiжну лiтературу як фах випускники фтолопчних спецiальностей обирають неохоче й переважно лише за умов необхщносп дованта-ження до вщповщноТ ставки. Тому на найближчу перспективу заруб-iжну лiтературу й надалi викладатимуть головно випускники росшсь-ких вщдтень фiлологiчних факультетiв, з тим, щоб не залишитися без роботи. Звщси й виникають проблеми з мовою викладання, знанням чи незнанням украТнськоТ мови та лiтератури. Таким чином, найближ-чим часом необхiдно ставити перед Мшютерством освiти i науки пи-тання про вiдкриття при фтолопчних факультетах рiзного профiлю (сло-в'янськоТ, романо-германськоТ фiлологiй) окремоТ спе^альносп - вчитель зарубiжноТ лггератури середньоТ школи. Якщо й надалi пщготов-ка майбутнiх учителiв у вищих навчальних закладах буде здшсню-
ватися ттьки за рахунок обмеженого загальноосвiтнього курсу в 290 аудиторних годин, то докоршних позитивних змш у цш царинi найближчим часом годi й чекати. Як вщомо, загальна кшьмсть годин на вивчення зарубiжноT л^ератури в одинадцятирiчнiй школi складае 750 годин, тобто майже втричi бтьша. Майбутне цiеT важливоТ дис-циплши буде залежати передусiм вiд оперативного втручання у справу радикального полтшення ТТ кадрового забезпечення. Сподiваемося, що зацiкавлених абiтурiентiв у здобуттi диплома вчителя зарубiжнот лiтератури буде чимало.
Друга з цихпроблем - мова викладання предмету в окремих укратномовних навчальних закладах. У цьому плат в масштабах дер-жави вщсуты ч™ й принциповi державницьк вимоги до мовного режиму. Так, якщо в Захщному регюы рiшенням обласних департаментiв народноТ осв^и зарубiжна лiтература, а отже й росшська як складова, вивчаеться державною мовою, то в школах шших регiонiв ставлення з боку окремих осв^янських функцiонерiв до ^еТ принципово важливоТ справи е антидержавницьким, бо ж ^норуеться державна мова i викладання ^еТ дисциплiни часто ведеться росшською мовою. Такий стан речей веде до вироблення в учыв зневажливого ставлення до рщнот мови, Тх привчають сприймати украТнську мову як непрестижну, неперс-пективну. Окремi чиновники та вчителi на власний розсуд обфунтову-ють своТ дiT тим, що нiбито украТнських перекладiв свiтових шедеврiв обмаль i вони невисокоТ якостi, що зовсiм не вiдповiдае дiйсностi. За-гальновщомо, що на сьогоднi практично ва передбаченi програмою твори виданi рiзними видавництвами в досконалих украТнських перекладах, здшснених висококвалiфiкованими перекладачами. Зрештою, це зовсiм не означае, що ц твори не можна читати в перекладах на iншi мови чи в орипнал^ однак обговорення на уроц повинно вестися, як це робиться в уах краТнах, у тому числi й в Росп, державною мовою. В украТномовнш школi потрiбно дотримуватися вiдповiдного мовного режиму, а не тлумачити його на свш упереджений розсуд. Учн повинн мати змогу прилучитися до скарбниц свпювоТ культури рщною мовою, збагнути мiсце украТнськоТ мови i лiтератури у контекстi ютори розвитку лiтературного процесу вiд найдавыших часiв й до сьогодення.
Третя проблема - вивчення перекладних твор'в та мiжлiте-ратурнихконтакт'в, а також об'ективне, незащеолопзоване висв-^лення на типологiчному рiвнi складних процеав розвитку рiзноманi-тних европейських щейно-мистецьких течiй та рухiв: гуманiзму, Вщрод-ження, бароко, Просвiтництва, романтизму, реалiзму, символiзму, iмпресiонiзму, натуралiзму, авангардизму та Тх рецепця на украТнсь-кому культурному та л^ературному фут!
Вивчення зарубiжно'l' лiтератури в середых школах Украши з будь-якою мовою викладання (украшською, росшською, румунською, угорською, болгарською, кримськотатарською тощо) повинно прово-дитися з ч^кою настановою на максимальне використання в навчаль-ному процесi украlнсько-зарубiжних л^ературних та культурних зв'язкiв. Адже учн згаданих шкiл, незалежно вiд мови викладання, е передусiм громадянами Украши, що вимагае й вiдповiдного шаноб-ливого ставлення до мови, культури титульно' наци.
Зарубiжна лiтература - не просто предмет, а вкно у св^, на чому слуш-но наголошуе украшський письменник Валерм Шевчук: "Не вiрю в духовну силу того митця, який добре знае свтову культуру, а свою зневажае, тобто не знае и, водночас не вiрю й у потугу хуторянсько' лiтератури, яка живеть-ся тiльки власними соками, не виходить духовно на свпх^ простори, адже пiзнання свого народу i його культури неодмiнно включае в себе тзнання й бачення цтого духовного всесвiту" ("Всесвif', №11 -12.- С.183). Тому м1жпгте-ратурн взаемини у процесi вивчення курсу зарубiжноí лiтератури повиннi розглядатися на конкретному фактичному матерiалi, залучаючи приклади контактiв митцiв свгтово! словесност з корифеями украТнсько! культури.
Висвплення питань рецепцп зарубiжноí| лiтератури в Укра'У, розвитку украТнсько! лп"ературно'' критики, перекладу впродовж столпъ дае змогу фахiвцям з украТнсько'' та зарубiжних лiтератур показати, що й в умовах послйних гонiнь, заборон та принижень укра'нська лiтература була спрямо-вана на тiснi взаемини з багатьма лiтературами свiту. Майже ва украшсью письменники Х1Х-ХХ ст., воло^ючи багатьма iноземними мовами, брали як-найактивнiшу участь у перекпадацькiй справк Тим самим вони збагачували рщну лiтературу новими темами, сюжетами, образами, художлми засоба-ми, новаторськими тенден^ями, що сприяло и поступовi широкою евро-пейською дорогою. Саме активна перекладацька дiяльнiсть укранських письменникiв допомагала украшсьш лiтературi бути на вщповщному стад-iйному рiвнi розвинутих нацюнальних лiтератур свiту.
Творчий та перекладацький доробок кпасикiв укра!нсько! лiтератури зас-вiдчив, що вiд I. Котляревського майстри пера усвщомлювали, що укра''-нська культура повинна творчо використовувати все корисне та високоес-тетичне з iнших культур. У цьому план належить якнайчастiше звертатися до багатого перекладацького доробку 1вана Франка, Леа Укра'нки, Пантелеймона Кулша, Павла Грабовського, Бориса Грiнченка, Михайла Ста-рицького, Василя Щурата, Володимира Саммленка, Миколи Терещенка, Максима Рильського, Миколи Зерова, Григорiя Кочура, Бориса Тена, Миколи Лукаша, Валер'яна Пдмогильного, Андрiя Содомори та ш. Критична та перекладацька спадщина укра'нських митцiв слова дае змогу розк-рити не лише контактно-генетичнi зв'язки укра'нсько'' лiтератури з евро-
пейським л^ературним процесом, а й виявити типолопчш моменти спiльностi та вiдмiнностi, що зумовлюють своeрiднiсть та самобутнiсть нацюнальноТ культури.
Четверта проблема - тдготовка пiдручникiв для серед-ньоТ та вищо'Т школи для поглибленого вивчення зарубiжноТ' (рщно'Т) лiтератури у контекст свгтово'Т культури на поетикальному та типоло-гiчному рiвнях. Проте майже цтковита вiдсутнiсть украТномовних вузiвських пщручниш, хрестоматiй, антологiй зi свтово'Т л^ератури створюе чималi труднощi для викладачiв вищоТ школи, студентiв, що змушен ще й досi використовувати застарт^ заiдеологiзованi радянськi росiйськомовнi видання, де питання рецепцп зарубiжних лiтератур в Укра'Тш, з об'ективних причин, цтком обiйдено. Взiрцем пiдготовки унiверситетського пщручника е книга Дмитра Наливайка та Юри Шахово'Т «Зарубiжна лiтература. Доба романтизму» (КиТ'в, «За-повю>, 1997), де проблема мiжлiтературних взаемин висвптена як-найширше. На жаль, пщручник вийшов обмеженим тиражем (5.000 примiрникiв) й практично малодоступний для загалу, бо ж майже вщсутнш в бiблiотеках. Удалою спробою пщготовки шкiльного пщруч-ника е колективна праця 1Мрошниченко Л. Ф., 1саево'Т О. О., Клименко Ж. В. - Зарубiжна лiтература: Пщручник для 6 кл. загальноосв. навч. закл. - (К.: Вежа, 2001. - 448с.), в якому досить систематично подано зв'язки з укра'Тнською лп"ературою через рубрику «Чи знаете ви що... ?».
Осктьки укра'Тнська лiтература е частиною свгтового красного письмен-ства, то й проблеми мiжпiтературних вiдносин належить висвплювати як укра'Тнським фiлологам, так i викладачам зарубiжноТ лiтератури. Тiльки за умови Ытеграцп цих двох предметв можна говорити про певну концепцю зарубiжноТ' лiтератури у системi нацюнальноТ' школи. Адже жодна нацю-нальна лгтература не розвивалась iзольовано. Укра'Тнська лгтература вже на свiтанку свого розвитку пдтримувала тiснi контакти з передовою культурою слов'янських та захд ноевропейських народiв, свiдомо прагнула до творчо-го сприйняття кращих здобуткiв Ыших народiв, Т'х новаторських iдейно -естетичних пошукiв. Незважаючи на числены заборони та перепони з боку поневолювачiв укра'ТнськоТ нацюнальноТ' культури, укра'Тнська лгтература плдно розвивала свою систему у контекст свгтовоТ' духовностi, збер^аючи водно-час свою самобутнiсть.
Укра'Тнська лп"ература, що перебувала постiйно у тюних мiжнацiональ-них контактах з Ышими лiтературами свiту, брала активну участь у процесi взаемозбагачення та взаемодп нацiональних культур. Тому паралельне вик-ладання в середнiй та вищм школi Укра'Тни укра'ТнськоТ та зарубiжноТ лтера-тур вимагае якнайширшо'Т iнтеграцTТ цих двох важливих дисциплн що вргра-ють провд ну роль у формування особистост в дуа шани й поваги до нацю-
нальних та загальнолюдських цЫностей. «Хибним було б вважати, слушно вважае Д. Наливайко, - що це проблеми лише «зарубiжникiв» - не меншою мiрою стосуються вони й вивчення украТнськоТ лiтератури, тут, як i самих лiтературних взаеминах, повинен бути с^чний рух, взаемодiя i взаемопiдтримка» [ Наливайко Д. С. Компаративний аспект вивчення л^ератури у вищш та середнш школi // Науковий вiсник кафедри ЮНЕСКО КиТвського державного лiнгвiстичного ушверсите-ту (ЛIНГВАПАКС-VШ). Фiлологiя, педагогiка i психологiя в антропо-центричних парадигмах. - К., 2000. - Випуск 3 В. - С. 830] .
Проблема мiжпiтературних взаемин мае деюлька аспекпв ТТ: 1 )УкраТна, ТТ iсторiя, культура у творах зару^жних авторiв; 2) творче сприйняття украТнсь-кою лiтературою кращих надбань свгговот духовносri; 3) рецепцiя украТнсь-кого письменства поза нацiональними кордонами.
На заняттях необхщно якнайширше використовувати фактичн ма-терiали, що пов'язан з iсторiею УкраТни, зокрема з темою козацтва (твори Проспера Мерiме про Богдана Хмельницького, Запорозьку сгч), Вольтера («1сторгя Карла XII»).
Сьогоды, коли украТнська культура та наука розвиваються в умовах самостiйного статусу УкраТни, маемо змогу об'ективно, а не тенденцшно -кон'юнктурно тзнати свою нацiональну iдентичнiсrь та визначити свое мго^ i роль у розвитку та збагаченнi свговоТ' духовноТ скарбницi. Однак йдеться не про вишукування ремiнiсценцiй з iнших нацюнальних лiтератур у творах украТнських письменниюв, не про встановлення переважного впливу на ук-раТнське письменство тих чи Ыших явищ зарубiжних лгтератур, а передусiм про вiдтворення складного процесу взаемодп рiзних лiтературних систем у процеа розвитку украТнськоТ лгтератури.
Мiжпiтературнi взаемини - важливий чинник у розумЫы розвитку рiзних лп"ератур свiту, а тому унiверситетський викладач та шкiльний вчитель по-винн творчо пiдходити до висвiтлення питань взаемодп нацюнальних лпе ратур, Ытегруючи курси рщно'Т та зару^жноТ' лп"ератур.
У творах зарубiжних письменникiв вчитель-патрют при бажаннi знайде численнi типолопчы паралелi, що Тх можна спроектувати на суголоснi з ук-раТнською iсrорiею проблеми, надто коли йдеться про любов до батьювщи-ни, самопожертву в ТТ iм'я.
Упродовж десятилпъ украТнська школа була позбавлена можливосп об'ективно висвiтлювати iсrорiю УкраТни, дiяльнiсrь ТТ керманичiв та духов-них муж1в, розвивати нацiонально-патрiотичнi почуття молодого поколiння. Все, що в тм чи iншiй мiрi пов'язувалось з прагненням народу до само-стшного розвитку своеТ держави, щеею про окремiшнiсrь украТнськоТ нацГТ, самобушсть ТТ культури, вважалося крамольним, «буржуазно-нацiоналiсrич-ним», а отже забороненим для популяризаци чи навiть найменшоТ згадки.
I ттьки у незалежнiй Укра'''н впали столггы пута цензури та полiтичнi утиски. На сьогоднi маемо змогу повернутися до ¡сторично''' правди, керуючись власними, а не чужими нацюнальними ¡нтересами. Глибока iнтеграцiя зарубжно''' та украТнськоТ лiтератур дасть змогу плiдно розви-вати духовно-цiннiснi орiентацГ'' учнiв та студентт, виробляти у них по-чуття гордостi за рiдну культуру як складово''' свтово''' скарбницi.
Лтература
1.Федоренко Валерй. Методичнi рекомендацп щодо вивчення заруб^о''' лiтератури в загальноосв^ых навчальних закладах у 20072008 навчальному роцi// Всесвiтня лггература. - 2007. - №7. - С. 7-19.
2. Шевчук Валерш (1нтерв'ю)// Всесвт - 1994. - №11-12. - С. 183.
3. НаливайкоД. С. Компаративний аспект вивчення лггератури у вищш та середнш школi // Науковий вюник кафедри ЮНЕСКО Кш'вського державного лЫгвютичного унiверситету (ЛIНГВАПАКС-VШ). Фiлологiя, педагогiка i психологiя в антропоцентричних парадигмах. - К., 2000. - 3 В. - С. 830.
УДК 82.09-371.315
Мельник А.О.,
кандидат фтолопчних наук, доцент кафедри методики викладання росшсько''' мови та свтово''' лтератури НПУ ¡м.. М. П. Драгоманова
ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГ1ЧН1 ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ НАВЧАЛЬНО-1ГРОВО1 Д1ЯЛЬНОСТ1 В ПРОЦЕС1 ВИВЧЕННЯ ЗАРУБ1ЖНО1 Л1ТЕРАТУРИ
Передумовою використання навчальночгрово''' д¡яльност¡ в про-цес¡ вивчення заруб¡жноТ л¡тератури стали висновки педагопв i пси-холопв про значення гри для гармоншного розвитку особистост¡. Серед концепцш, що мають суттеве значення для дослщжувано''' про-блеми, вид¡лимо такк теорп духовного, творчого та розумового розвитку особистостi в гр (К. Ушинський, А. Макаренко, Л. Виготсь-кий, Д. Ельконш та ¡ншО; концепцю, зг/'дно з якою гра - шлях до niзнання с&ту (С. Рубшштейн, О. Леонтьев, Д. Узнадзе та ¡нш^; nidxid до гри як могутнього засобу виховання п1'дростаючого поколiння (О. Газман, I. Байер, Г. Леве, С. Шмаков, Н. Ашкеева та ¡ншО; 'дею
