CC BY
17
Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Economics, 2017; 3(192): 11-15
УДК 330.111
JEL classification: H4
DOI: https://doi.org/10.17721/1728-2667.2017/192-3/2
e. Гiрник, асп.
КиТвський нацiональний унiверситет iMeHi Тараса Шевченка, КиТв, УкраТна
КОНЦЕПТУАЛ1ЗАЦ1Я СУСПШЬНОГО СЕКТОРА ЕКОНОМ1КИ В СИСТЕМ1 ЕКОНОМ1КО-ТЕОРЕТИЧНОГО ЗНАННЯ
Розглянуто тенденци формування проблеми "суспшьного сектора економ/'ки". Показано сторю становления по-няття "суспльний сектор економши", його взаемозв'язок з основними принципами теоретичного економiчного аналi-зу i розвитку. Досл/'джено процес становлення структуры феномена суспшьного сектора економши, його взаемоди з викликами сучасного свту i глобально)' економки.
Ключовi слова: суспiльний сектор економти, державний сектор, мунципальний сектор, "змшана" економiка, кон-цепця, структура.
Постановка проблеми. Посилення Ытересу до теоретичного осмислення проблем змЫи i реформування суспшьства як цшюноТ та складноТ системи пояснюють динамкою процеав соцiально-економiчних трансформаций, пов'язаними з переходом УкраТни до нового стану оргашзацп вах сфер життя. Його визначальними елеме-нтами е "iнформацюналiзацiя" (М. Кастельс), вiдкритiсть, технолопзм. Реальнiсть, що виникла, одержала свое пояснення в рядi теорiй, серед яких необхщно згадати концепцiТ послндуст^ального й iнформацiйного суспшь-ства як результату розвитку техногенноТ цивiлiзацiТ. У них розкриваеться i пiдкреслюеться роль економiчноТ сфери в суспiльствi як визначальноТ для соцiального, полiтичного та культурного розвитку. В економко-теоретичних розвщках акцентовано увагу на процесах переорiентацiТ економiчноТ сфери з кшьгасного зростання на полiпшення якостi життя, створення такого типу роз-подшу працi, що забезпечував би необхщний рiвень до-бробуту населення краТни. У такiй ситуацiТ актуалiзуеться проблема "суспшьного сектора в економщГ, який через систему своТх iнститутiв реагуе на виклики, що постали перед Ыдивщом, спiльнотою та краТною в сучасну епоху глобальних трансформацм. З огляду на це постае за-вдання з'ясувати, у чому полягае сутнють поняття "суспь льний сектор економки" й основнi етапи його формування у струю^ стратепй економiчного розвитку.
Аналiз останнiх дослщжень i публiкацiй. Визна-чення ролi та функцiонування суспiльного сектора еко-номiки мiститься у працях О. В. Длугопольського,
H. В. Федiрко, А. Ю. Штурби, Д. П. Сфремова та iн. Структуру суспшьного сектора економки дослiджують
I. В. Манахова, П. В. Савченко, I. А. Погосова, С. Н. Жильцова, яга показують його полiзмiстовнiсть i важливе зна-чення для економiчного розвитку соцiуму й Ыдивщуаль-ного добробуту. Разом iз тим, незважаючи на достатньо значну увагу науков^в до розробки проблеми суспшьного сектора економки, доводиться констатувати, що нин не знайшло належного висвптлення питання генези його формування та розвитку. Розв'язання цього завдання дозволить повыше залучити суспшьний сектор економки до контексту економiко-теоретичних дослщжень.
Мета статт полягае в дослщженш еволюцiТ теоре-тичних поглядiв на становлення концепци "суспiльного сектора економки" та визначення його змiстовного на-повнення, що вiдкривае перспективи окреслення мюця суспiльного сектора в системi економiчного знання.
Методологiя. В основу дослщження покладено метод юторичного та логiчного, що дозволив виявити лоп-чну послiдовнiсть формування поглядiв на проблему суспiльного сектора економки. Системний аналiз дозволив дослщити концептуальний зв'язок мiж складо-вими елементами суспшьного сектора економки, що поставило його як об'ект вивчення. Використання порь
вняльного аналiзу сприяло конкретизацп науковоТ проблеми суспшьного сектора економки та визначити перспективи його подальшого вивчення в економiчнiй тео-р1Т. Застосування праксеолопчного пiдходу надало мо-жливють окреслити складовi елементи формування та розвитку суспшьного сектора в подальшому поступ глобальноТ економiки свiту та розв'язанн ТТ завдань.
Виклад основного матерiалу. Дослiдження тенден-цiй розвитку свппвоТ цивiлiзацiТ у швидкоплинностi та непередбачуваност глобальних трансформацiй виокре-млюе проблему "суспшьного сектора економки", який найактивнше реагуе на кардинальнi змiни у критерiях ефективностi функцiонування господарства, розв'язання питань со^альноТ справедливостi, у процесах розподшу суспiльних благ, визначеннi со^альних орiентацiй тощо. Нинi суспiльний сектор економки - невiд'емна частина сучасних економiчних систем змiшаного типу i е, зазна-чають Н. В. Федiрко та Д. П. Сфремов, "сукупнютю ре-сурсiв у розпорядженн суспiльства, якi використовують-ся для оргаызацп виробництва та надання суспшьних благ у сферах ринковоТ неспроможносл" [9, с. 4].
Суспiльний сектор економки мае тривалу iсторiю формування. Уже А. Смп" зауважував, що юнують такi сус-пшьы блага, приватнi вкладення у виробництво яких не можуть окупатися, тому Тх виробництво мае брати на себе держава. У Д. Ркардо проблема доступности до благ взагалi вирiшуеться за рахунок пом'якшення опода-ткування. У Дж. С. Мшля можна знайти спробу вивчення того, що по™ одержало назву "недолив ринку". Пояс-нюючи причини, за якими вшьна дiя ринкових сил не зав-жди приводить до бажаних результат, вiн звертав увагу переважно на недолк Ыформацп. У свою чергу А. Маршалл дослщжував деяга варiанти перемiщення податко-вого тягаря (можливiсть змiщення тягаря податгав на осiб, якi формально ними не обкладеш) [12, с. 37].
Першочергову увагу проблемi виршення задоволен-ня суспiльних потреб придшяли нiмецькi економiсти дру-гоТ половини XIX ст. Зокрема, А. Шефле запропонував "правило пропорцюнального задоволення" суспшьних потреб за рахунок держави i приватних потреб за рахунок ринку. За неухильне зростання економiчноТ активности держави виступав А. Вагнер, вважаючи, що в пщсумку вона мае об'ективно закономiрний характер. Це зростання вчений пов'язував як iз со^альними, так i з технолоп-чними змiнами. У певнм мiрi попередником сучасного суспшьного сектора економки можна вважати шведсько-го дослiдника К. Вiкселя. Ним був запропонований цшю-ний погляд, з одного боку, на проблему добробуту Ыди-вда, що формуеться пщ впливом споживання як приватних, так i суспiльних благ (хоча i термiн суспльН блага, i вiдповiдна розгорнута теорiя з'явилися тзшше), а з Ышо-го боку - на державу як господарюючий суб'ект зi своТми прибутками та витратами [12, с. 38].
© Прник е., 2017
У першiй половинi ХХ ст. найпом^нше просування мало мюце в теори державних фiнансiв, на базi якоТ незабаром сформувалася економка суспiльного сектора. По-перше, потрiбно згадати теорiю податкiв, вiхами розвитку якоТ стали, зокрема, концепцií А. ^гу, який пов'язав податки з екстерналiями, i Ф. Рамсея, що заклав основи теори оптимального оподаткування. Подруге, кейнаанська революция, яка дала могутнiй iм-пульс вивченню макроекономiчноí ролi держави в ТТ контекстi суспiльного сектора економки.
У серединi ХХ ст. до сусптьного сектора економiки додалася теорiя "сусптьних фЫанав", у яку були орга-нiчно iнкорпорованi економiчнi концепци ухвалення ко-лективних рiшень i полiтичного процесу. Це було зроб-лено насамперед зусиллями Г. Бауена, Д. Блека, К. Ерроу, Дж. Б'юкенена, Г. Таллака та багатьох Ыших дослiдникiв. Зазначимо, що на пщступах до вiдповiдноí проблематики перебували вже К. Вксель i Е. ЛЫдаль. Зважаючи на все це теорiя суспiльного сектора загалом ютотно удосконалилася. Становленню економiки суспь льного сектора сприяв також Ытенсивний розвиток мк роекономiки, що привело, зокрема, до створення концепци "сусптьних благ" П. Самуельсона [14].
Ниш сусптьний сектор економки займае важливе мь сце в економiчних дисциплЫах i належить до тих iз них, якi найбiльш дотичнi до врегулювання со^ально-економiчних проблем сучасностк Зазвичай суспiльний сектор займае найсильнш позицií в таких сферах дiяль-ностi, як фундаментальнi науковi дослщження, освiта, охорона здоров'я, культура, комунальне господарст-во [8]. Належнi державi пiдприемства зазвичай домЫу-ють у сферi залiзничних та авiаперевезень, обробноТ промисловостi, кораблебудуваннi тощо. Пiдкреслимо, що сусптьний сектор економiки за своею дiяльнiстю "спря-мований на створення та реалiзацiю суспiльно необхщ-них товарiв та публiчних послуг" [11, с. 17].
Теоретичний аналiз концепци "сусптьного сектора економки" показуе, що BiH найповнiше реалiзуe себе в контекст нових економiчних доктрин, зокрема Ыститу-цiонального характеру, якi спираються на значний до-робок i досягнення знань рiзних галузей со^ально-економiчноí науки. Цi знання, по-перше, можуть стати методологiчною основою для розробки нових пiдходiв у дослщженн проблеми "суспiльного сектора" в умовах глобально'!' економки; по-друге, дозволяють розширити "вузькi мiсця" суто економiко-теоретичного пщходу до поставлено' проблеми; по-трете, збагатити зазначену сферу економiчного знання досягненнями Ыших наук, зробити ii ефективншою i практичнiшою. Тобто, насамперед розв'язати проблеми створення i використання матерiальних ресурсiв як основи добробуту.
Доцтьно звернути увагу на позицю А. Маршалла, який, конкретизуючи економiчну науку, зазначав: "Поль тична економiя, або економiчна наука (Economics), за-ймаеться дослiдженням нормативно'' життедiяльностi людського суспiльства; вона вивчае сферу Ыдивщуаль-них i суспiльних дiй, що тюно пов'язанi зi створенням i використанням матерiальних основ добробуту" [7, с. 56]. На думку А. С. Гальчинського, "економiчна наука пов'язана з накопиченням i визначенням способiв за-стосування системних знань, необхщних людинi у про-цесi створення та використання нею матерiальних основ свого добробуту" [3, с. 19]. Це, на наш погляд, до-тично до мети функцюнування сусптьного сектора еко-номки, який реалiзуе полiтику забезпечення сусптьно-го добробуту. ВЫ охоплюе "всi оргашзаци сфери публь чного управлiння (державы та мюцев^, соцiальноí без-пеки, законности i правопорядку, освiти, охорони здоров'я, со^альних та культурних послуг незалежно вщ джерела 'х функцiонування й органiзацiйно-правовоí форми постачальника" [10, с. 4] (див. табл. 1).
Таблиця 1. Основы структуры елементи сусптьного сектора економши
Державний сектор
Органи державного управлiння
Бюджеты оргаызаци та установи
Державнi установи та корпораци
Мунiципальний сектор
Органи мюцевого самоврядування
Комунальнi пiдприeмства
Сектори некомерцшних органiзацiй
Полiтичнi партií, профсптки, iншi громадськi органiзацií
Релiгiйнi установи, благодшж об'еднання
Частини закладiв освiти, культури, охорони здоров'я
Джерело: розроблено автором на основ! [10]
Еволюцiя поглядiв стосовно сусптьного сектора економки вiдображае неоднозначнють i крайню диску-сiйнiсть як його розумшня, так i структурування. В осно-вi найбiльш розповсюдженоТ класифiкацií секторiв еко-номiки лежить теорiя "змiшаноí економiки" А. Шеффле й А. Вагнера. Згiдно з Т'хыми уявленнями, одним iз видiв подiлу е трисекторальне виокремлення основних шсти-тутiв, що функцiонують у сусптьстви державний, коме-рцiйний (або бiзнес-сектор) i сектор недержавних неко-мерцiйних органiзацiй. До них додаеться думка, згщно з якою державний i некомерцiйний сектори економiки
можуть бути об'еднан в межах сусптьного сектора, формуючи власну структуру, що складаеться iз трьох пiдсекторiв: державного, добровтьно-сусптьного i змь шаного (як взаемозв'язок перших двох) [9].
У "змшашй" економщ^ якою вона постае в сучасному свiтi, економiчна дiяльнiсть, вважае Н. В. Сергiенко, здй снюеться суспiльним, державним секторами, а також приватними не фЫансовими пщприемствами, фЫансово-кредитними й iншими оргаыза^ями, якi часто об'едну-ються загальним поняттям приватний сектор. "Змша-ною" е також й економiка самого сусптьного сектора.
Його основу складае сектор сусптьного управлЫня, що-до якого формуються також державнi фiнанси [9].
З погляду I. В. МанаховоТ, сусптьний сектор е такою сферою економки або частиною економiчного простору, де "ринок не дiе або дiе частково, отже переважае неринковий споаб координаци економiчноï дiяльностi, неринковий тип органiзацiï обмiну дiяльнiстю; виробля-ються, розподiляються i споживаються не приватнi, а суспiльнi блага; економiчна рiвновага мiж попитом i пропози^ею суспiльного (колективного) блага здмсню-еться державою, органами мiсцевого самоврядування та добровтьно-сусптьними органiзацiями за допомо-гою вiдповiдних соцiальних iнститутiв i бюджетно-фiнансовоï полiтики" [6, с. 6].
Зазначимо, що сусптьний сектор мае справу i3 сус-птьними благами, якi в бiльшостi сво'ш не е предметом купiвлi-продажу. У тих випадках, коли вщбуваеться ко-мерцiйна угода щодо суспiльного блага, вона не роз-глядаеться як головний спонукальний мотив дiяльностi сусптьних оргашзацй У зв'язку iз цим оргашзаци сусптьного сектора називають некомерцмними (неприбут-ковими). Оскiльки в сусптьному секторi домiнуюче мю-це займае дiяльнiсть держави, то його часто називають "державним сектором економки" [6, с. 6].
Сучаснi моделi структури економiки (Фiшера - Кларка, Д. Рщдла) представляють сусптьний сектор як сукупнють сегментiв, або секторiв економiки, що ство-рюють переважно нематерiальнi блага. Наприклад, в "Ытерактивнш моделi економiки", запропонованiй Д. Рщдлом, суспiльний сектор займае два iз п'яти сек-торiв: соцальн послуги i "паблiк адмiнiстейшн" (освь та, медицина, державне управлiння тощо), як виршу-ють "завдання вщтворення" [13].
Суперечливiсть теоретичних уявлень про сутнють, причини, формування i розвиток сусптьного сектора обумовлена, на наш погляд, неоднозначнютю структурного розподту економiчноï теорiï щодо зазначеноТ проблеми. Варто виокремити щонайменше двi групи тео-рiй, якi обфунтовують необхiднiсть iснування сусптьно-го сектора економки. Першу групу утворюють теорети-чнi концепци, якi пояснюють виникнення сектора не-державних некомерцiйних оргашзацш наявнiстю ситуа-цiй, що одержали назву "провалiв ринку". Цей напрям е найбтьш розповсюдженим, у його межах сусптьний сектор розглядають через призму ринкових вщносин. Класифка^я "провалiв ринку", вважае G. Балацький, охоплюе: "монополю (монопсонiю), недостатнiсть та асиметрю iнформацiï, зовнiшнi ефекти (екстернали). 1з
зазначених позицiй суспiльний сектор е "складовою частиною ринку, призначеною лише для того, щоб ви-правляти його недолiки" [1, с. 30]. Не викликае запере-чення, що обмежена роль сусптьного сектора пояснюе вимоги до його розмiру, який вщповщно до правил "золото!' пропорци" мае становити "не бтьше 38 % до 62 % приватного сектора" [1, с. 30].
З огляду на це можна стверджувати, що зазначена теорiя практично швелюе вс сутнюш характеристики сусптьного сектора, ставлячи на перше мюце лише об'-емн критери, тобто кiлькiснi характеристики. На нашу думку, акцент на ктькюних характеристиках не виявляе повноти змюту сусптьного сектора. Адже вiн, окрiм державного, зазначае також "господарство iнститутiв мюце-вого самоврядування мунципальних утворень, а також особливi благодмш некомерцiйнi органiзацiï, утворенi приватними суб'ектами, якi, тим не менше, реалiзують у суспiльствi тi ж самi мету i завдання, але переважно в локальному масштаба [2, с. 5].
До друго'1' групи належать теоретичн концепци, якi пояснюють виникнення сусптьного сектора, з огляду на теорю "сусптьного блага" (П. Самуельсон та Ы.). 1з ^еТ позици суспiльний сектор постае безпосередньо вироб-ником i постачальником публiчних послуг й охоплюе систему Ыститупв |'х створення та розподiлу. Неоднознач-нiсть поняття "суспiльне благо" служить "стримуючим фактором розвитку цiеï теори, тодi як ïï актуальнiсть i важливють не викликають сумнiву" [2, с. 6].
Ураховуючи складнють визначень сусптьного сектора в контекст теори "сусптьного блага", ми пого-джуемося iз пропози^ею С. В. БелоусовоТ Ух об'еднан-ня у двi групи. Вони структурують розумшня сектора в "широкому" i "вузькому" смислах. У широкому смислi сусптьний сектор е галуззю економки або частиною економiчного простору, де в сукупност виокремлю-ються такi специфiчнi умови i характеристики: суспть-ний сектор задовольняе потреби в сусптьних благах, що надаються неринковим способом, у тому чи^ за рахунок послуг технолопчного сектора; ринок не дiе або дiе частково, отже, переважае неринковий споаб координацiï економiчноï дiяльностi, неринковий тип органiзацiï дiяльностi; суспiльний сектор, який створюе публiчнi блага, служить суспiльним iнтересам, виконуе поряд з економiчними функцiями також цтий комплекс рiвнозначних ним специфiчних функцiй, серед яких соцiальна, шституцшна, бюджетна, стабiлiзацiйна та iн. [2, с. 6-7] (див. табл. 2).
Таблиця 2. Структура функцш сусптьного сектора
Функцiя Зм^т (функцп
Вщтворювальна Забезпечення умов для в1дтворення соц1ального 1 людського кап1талу
Виробнича Створення 1 розподт сусп1льних благ
Бюджетна Зосередження засоб1в для орган1зац1Т виробництва 1 розподту сусптьних благ
Стабiлiзуюча, антикризова Забезпечення безкризового поступального соц1ально-економ1чного розвитку
1нституцюнальна Генерац1я, фтьтрац1я та 1нкубац1я соц1ально-економ1чних 1нститут1в з виробництва сусптьних благ
Консолiдуюча Забезпечення взаемозв'язку 1 едност1 р1зних сфер життед1яльност1 сусп1льства
Виховна Створення, зм1цнення 1 розвиток культурно!' сфери
Фiнансово-iнвестицiйна Генерац1я ф1нансових поток1в для в1дтворення сусп1льних благ
Градоутворююча Участь у формуванн 1 розвитку мюькоТ економ1ки, м1сцевоТ 1нфраструктури, забезпечення зайнятост1 жител1в зазначеного населеного пункту
Джерело: розроблено автором на основ! [2]
Таким чином, сусптьний сектор економки як атри-бутивний елемент економiчних систем "змшаного" типу демонструе сукупнють ресурав для оргашзаци виробництва та надання сусптьних благ у ситуаци ринковоТ неспроможностi. З погляду О. В. Длугополь-ського, у "широкому" контекст сусптьний сектор е
частиною соцiально-економiчного, культурного та по-лiтично-адмiнiстративного життя суспiльства, дiяль-нiсть якого зорiентована на лквщацю кризових ситуа-цiй i створення со^ально значущих благ (суспiльних, Ыдивщуальних, корпоративних); суспiльний сектор акумулюе дiяльнiсть iнституцiйних одиниць державно-
го, мунiципального й iнших ceKTopiB економти. У "ву-зькому" KOHTeKCTi суспiльний сектор можна ототожню-вати з публiчним сектором, який об'еднуе активнiсть державного та мунщипального сeкторiв. Структура суспшьного сектора економки складна i багаторiвнe-ва, вона охоплюе бюджeтнi установи, державы пщ-приемства, дeржавнi фЫанси, дeржавнi рeзeрвнi фон-ди, державы банки, органи влади та державного управляя (державний сектор), мунщипальш пiдприемства, мiсцeвi фiнанси, комунальну власнють (мунiципальний сектор), а також об'екти власностi громадських i релпй-них оргашзацш, суспiльних об'еднань i фондiв (напри-клад, полiтичних партiй, рухiв, молодiжних, профспшко-вих, науково-тeхнiчних, спортивних оргашзацм тощо) [5, с. 28-29]. Зважаючи на це, головною метою функць онування суспiльного сектора економки е рeалiзацiя стратeгiï забезпечення добробуту народу.
Пщкреслимо, що при визначенн характеру та змiсту суспiльного сектора необхщно враховувати виклики сьо-годення. 1деться про функцiонування суспiльного сектора економки в сучасному свт, який е свiтом кардиналь-них змЫ. 1х сутнiсть полягае в пeрeходi вiд eкономiчного (iндустрiального) до Ыформацмного (послндуст^ально-го) суспiльства, у якому добробут людей, якiсть 'х життя е основним прiоритeтом. Вiдомо, що жодний уряд, як правило, (особливо в цив^зованому свiтi) не допустить суттевого пiдвищeння цiн на основы жип^ блага та зменшення рiвня пiльгових i безплатних со^альних благ, оскiльки це единий споаб подолання супeрeчностi мiж споживанням енергп ("стара" eкономiка), й Ыформацп як нового ресурсу економки, який, згщно iз Дж. Гелбрейтом, приводить до перемщення "джерела влади" вiд "капралу до органiзованих знань" [4, с. 97].
Висновки. Систематиза^я розвитку основних кон-цeпцiй суспiльного сектора економки та 'х функцюну-вання дозволяе виокремити кшька причин зростання вивчення його масштабiв:
^по-перше, посилення вимог до со^ально''' полiтики у зв'язку з урбаыза^ею, збiльшeнням кшькост насе-лення та дeмографiчними переходами;
s по-друге, монополiзм багатьох галузей економки; s по-трете, "полiтичнi змагання" за електорат i вплив лобютських груп;
s по-четверте, органiчнe доповнення активности ш-ститутiв державного та мунщипального сeкторiв у дiя-льност 'х органiзацiй;
Siснування ефекту "соцiодинамiчного мультиплка-тора" тощо.
У сучасному розумЫы предметне поле суспiльного сектора економки охоплюе новi точки порушення еконо-мiчноï рiвноваги та напрями втрати ефективност у зв'яз-
ку i3 втручанням уряду в господарську дiяльнiсть. 1деться про вплив полiтичноí системи i полiтикiв на реалiзацiю суспiльних переваг; податкову систему як фЫансову базу функцiонування суспшьного сектора та ii вплив на суспшьний добробут; особливост виробництва суспшьних благ i проблеми нерiвностi та бiдностi; розподiл добробуту мiж рiзними категорiями громадян з урахуванням особливостей розвитку глобально''' економки.
Дискус1я. Подальшi дослiдження мають полягати у застосуванш методологiчного iнструментарiю для ви-значення основних напрямiв формування суспшьного сектора економки з урахуванням сучасних вимог до рiвня суспшьного добробуту. Це надае можливiсть розкрити мюце суспiльного сектора в системi економi-чного знання.
Список використаних джерел
1. Балацкий Е. Роль государственного сектора в построении "новой экономики" / Е. Балацкий, В. Конышев // Общество и экономика. -2005. - № 9. - С. 29-39.
2. Белоусова С. В. Подходы к рассмотрению общественного сектора / С. В. Белоусова // Известия Иркутской государственной экономической академии. - 2008. - № 5. - С. 5-8.
3. Гальчинський А. С. Економ1чна методолопя. Лопка оновлення: Курс лекц1й / А. С. Гальчинський. - К., 2010.
4. Гелбрейт Дж. Новое индустриальное общество / Дж. Гелбрейт. - М. ; СПб., 2004.
5. Длугопольський О.В. Суспшьний сектор економки i публ1чн1 ф1-нанси в епоху глобальних трансформацш: моногр. / О.В. Длугопольський. - Тернопшь, 2011.
6. Манахова И.В. Экономика общественного сектора / И.В. Мана-хова. - Саратов , 2003.
7. Маршалл А. Принципы политической экономии / А. Маршалл. -М., 1983. - Т. 1.
8. Осецький В. Л. Господарський менталитет як чинник розвитку Ыституцшного середовища [Електронний ресурс] / В. Л. Осецький // Вюник Ки'вського нац. ун-ту iм. Тараса Шевченка. Економка. - 2013. -№ 153. - с. 75-79 DOI: http://dx.doi.org/10.17721/1728-2667.2013/153-12/17.
9. Сергиенко Н. В. Общественный сектор как отражение смешанной экономики [Электронный ресурс] / Н. В. Сергиенко // Региональная экономика и управление. - 2006. - № 3 (7) . - Режим доступа : hthp://region.mcnip.ru/modules.php?name=news&file=article&sid=103.
10. Фед'1рко Н.В. Економка суспшьного сектору [Електронний ресурс] / Н. В. Федiрко, Д. П. Ефремов. - К., 2014. - Режим доступу : hthp://feu.kneu.edu.ua/depts4/disciplines of bachelor level mdu/econom publ sector/.
11. Штурба А.Ю. Структура суспшьного сектору та визначенють публiчно-приватного партнерства / А. Ю. Штурба // Економка i управляя. - 2016. - № 1. - С. 16-22.
12. Якобсон Л. И. Государственный сектор экономики: экономическая теория и практика / Л. И. Якобсон. - М., 2000.
13. Riddle D. I. Service-led growth / D. I. Riddle // The role of the service sector in world development. - N. Y., 1986.
14. Samuelson P. A. The Pure Theory of Public Expenditures / P. A. Samuelson // Public Economics by Margolis and Y.Guitton. - L., 1969.
Надшшла до редколегп 17.01.17 Date of editorial approval 28.02.17
Author's declaration on the sources of funding of research presented in the scientific article or of the preparation of the scientific article: budget of university's scientific project
Е. Гирнык, асп.
Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, Украина
КОНЦЕПТУАЛИЗАЦИЯ ОБЩЕСТВЕННОГО СЕКТОРА ЭКОНОМИКИ В СИСТЕМЕ ЭКОНОМИКО-ТЕОРЕТИЧЕСКОГО ЗНАНИЯ
Рассмотрены тенденции формирования проблемы "общественного сектора экономики". Показана история становления понятия "общественный сектор экономики", его взаимосвязь с основными принципами теоретического экономического анализа и развития. Исследован процесс становления структуры феномена общественного сектора экономики, его взаимодействия с вызовами современного мира и глобальной экономики.
Ключевые слова: общественный сектор экономики, государственный сектор, муниципальный сектор, "смешанная" экономика, концепция, структура.
Y. Hirnyk, PhD Student
Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine
PUBLIC SECTOR CONCEPTUALIZATION OF ECONOMY IN SYSTEM OF ECONOMIC AND THEORETICAL KNOWLEDGE
The article examines trends shaping the problem of "public sector". The research shows the history of the formation of the concept of "social economy", its relationship with the basic principles of theoretical economic analysis and development. The paper investigates process of establishing the structure of the phenomenon of the public sector and its interaction with the challenges of the modern world and the global economy.
The article deals with the role of the public sector in the production of public goods. The researchers evaluated the effect of its scale in indicators of social, economic and i institutional development. The study singled out performance criteria for public sector institutions and analyzed changes of vectors public choice in terms of globalization changes. It was revealed the impact of global institutional transformation and structural reforms in the public sector, in-depth conceptual basis of improving the efficiency of public sector functions.
Keywords: public sector, state sector municipal sector, "mixed" economy, concept, structure.
Referenses (in Latin): Translation/Transliteration/Transcription
1. Balatskyy, E. (2015). Rol' hosudarstvennoho sektora v postroenyy "novoy ekonomyky". Obshchestvo y ekonomyka , 9, 22-39.
2. Belousova, S.V. (2008). Podkhody k rassmotrenyyu obshchestvennoho sektora. Yzvestyya Yrkutskoy hosudarstvennoy ekonomycheskoy akademyy , 5, 5-8.
3. Hal'chyns'kyy, A. S. (2010). Ekonomichna metodolohiya. Lohika onovlennya: Kurs lektsiy. Kyiv: ADEF-Ukrayina, 572.
4. Helbreyt, Dzh. (2004J. Novoe yndustryal'noe obshchestvo. Moscow: AST; SPb.: Terra Fantastika, 620.
5. Dluhopol's'kyy, O.V. (2011). Suspil'nyy sektor ekonomiky i publichni finansy v epokhu hlobal'nykh transformatsiy (monohr). Ternopil': Ekon. dumka TNEU, 632.
6. Manakhova, Y.V. (2003). Ekonomyka obshchestvennoho sektora. Saratov: Lotos, 106.
7. Marshall, A. (1983). Pryntsypy polytycheskoy ekonomyy. Moscow: Prohress, 416.
8. Osets'kyy, V. L. (2013). Hospodars'kyy mentalitet yak chynnyk rozvytku instytutsiynoho seredovyshcha. Visnyk Kyyivs'koho natsional'noho universytetu imeni Tarasa Shevchenka. Ekonomika, 153, 75-79 http://dx.doi.org/10.17721/1728-2667.2013/153-12/17
9. Serhyenko, N. V. (2006). Obshchestvennyy sektor kak otrazhenye smeshannoy ekonomyky . Rehyonal'naya ekonomyka y upravlenye, 3, 7th ser. Retrieved from hthp://region.mcnip.ru/modules.php?name=news&file=article&sid=103
10. Fedirko, N.V., Yefremov, D.P. (2014). Ekonomika suspil'noho sektoru. Kyiv: KNEU, Retrieved from hthp://feu.kneu.edu.ua/depts4/disciplines of bachelor level mdu/econom publ sector/.
11. Shturba, A.YU. (2016). Struktura suspil'noho sektoru ta vyznachenist' publichno-pryvatnoho partnerstva. Ekonomika i upravlinnya, 1, 16-22.
12. Yakobson, L.Y. (2000). Hosudarstvennyy sektor ekonomyky: ekonomycheskaya teoryya y praktyka. Moscow: HU VSHE, 368.
13. Riddle, D.I. (1986). Service-led growth. The role of the service sector in world development. N.Y.
14. Samuelson, P.A. (1969). The Pure Theory of Public Expenditures. Public Economics by Margolis and Y.Guitton. London.
Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Economics, 2017; 3(192): 15-18
УДК 35.088
JEL classification: J 290
DOI: https://doi.org/10.17721/1728-2667.2017/192-3/3
О. ввтушевська, канд. екон. наук, асист.
КиТвський нацюнальнш ужверситет iMeHi Тараса Шевченка, КиТв, УкраТна
ТАЙМ-МЕНЕДЖМЕНТ ЯК ВИЯВ СВ1ТОГЛЯДУ СУЧАСНО1 ЛЮДИНИ
Досл/'джено основн/' причини поширеностi тайм-менеджменту в сучасних умовах, а саме виникнення динам'ч-но/ конкуренции iнтенсuфiкацiя споживання товар/в i послуг, високий рiвень бюрократизации непередбачуван'сть соцiально-економiчнuх процес'в. Висв/'тлено окрем/' принципи тайм-менеджменту. Розкрито переваги та недолi-ки зазначено/ системи.
Ключовi слова: тайм-менеджмент, сприйняття часу, суспльство зм'н, розпорядок дня.
Постановка проблеми. Актуальнють дослщження зумовлена необхщнютю бтьш виваженого сприйняття тайм-менеджменту, осктьки зазначене явище часто ототожнюеться iз плануванням часу винятково для досягнення со^ального й економiчного успiхiв. Тодi як насправдi тайм-менеджмент е шструментом оргашзаци життя для реалiзацiï широкого спектра свтоглядних цтей. Тайм-менеджмент набув широко!' популярности в сучасних умовах, дослщження причин його розпо-всюдження допоможе зрозум^и окремi тенденци розвитку сучасного сусптьства. Зазначена тема привер-тае до себе пильну увагу вчених, е немало дослщжень теоретичних i прикладних виявiв тайм-менеджменту. Проте св^оглядн аспекти ^е! проблеми потребують детальшшого розгляду. Надзвичайна популярнють тайм-менеджменту пов'язана зi змшами в економiчнiй сферi та iз трансформа^ею цшнюних орiентирiв сучасного сусптьства. Тайм-менеджмент - це не просто сукупнють практичних рекомендацш щодо управлшня часом, це вияв свтогляду сучасно! людини, для яко! планування часу стае засобом для досягнення устху та перемоги в конкурентна боротьбк
Анал1з останн1х досл1джень i публкацш. Досль дженням розвитку тайм-менеджменту займаються такi зарубiжнi вченi: Г. Архангельський, О. Морозова, Д. Гессен, Т. Ерксен (останн два автори дослщжують конкуренцiю, яка е одшею з основних причин популярности тайм-менеджменту) та iн. Серед украТнських нау-ковцiв зазначеною темою цкавляться: О. Колесов, А. Воцькiвська, Н. Черненко, 0. Майсюра, Н. Крукевич, С. Кулакова, О. ^мов та н Н. Черненко розглядае тайм-менеджмент як зааб удосконалення професшно!
дiяльностi державних службовцiв. О. Колесов та А. Ва-цькiвська розкривають методи контролю й оргашзаци часового ресурсу. О. Майсюра цкавиться питанням ефективного використання особистого часу. Н. Круке-вич розкривае проблеми становлення поняття тайм-менеджменту [7]. С. Кулакова дослщжуе окремi аспекти впровадження европейсько! практики тайм-менеджменту у вiтчизняних умовах [8]. Г. Архангельський на-дае практичш рекомендацiï щодо планування часу для управлш^в, службовцiв, пiдприемцiв i студент. О. Морозова аналiзуе фiлософськi аспекти сприйняття часу. О. ^мов дослiджуе окремi характеристики фртансу як нестандартно! форми зайнятостi [9].
Методолопя дослiдження. Вiдповiдно до мети i предмета дослщження використано загальн та спецiальнi науковi методи. Для розкриття причин поширення тайм-менеджменту i висвптлення його основних принцитв за-стосовуються загальнонауковi методи абстракцп, порiв-няння i синтезу. При дослщженш переваг i недолiкiв тайм-менеджменту використано метод абстракцп, синтез, метод безпосереднього спостереження. Джерельна база дослщження - наую^ прац укра'!нських i закордонних науковцiв у сферi дослiдження тайм-менеджменту, моти-ваци працi, фiлософських аспектiв планування часу.
Метою статт е дослiдження окремих аспектв тайм-менеджменту для формування рекомендацш щодо планування часу в сучасних умовах. Завдання cmammi - визначення причин поширеност тайм-менеджменту, висвптлення його основних принцитв, розкриття переваг i недолшв зазначено! системи.
Результати до^дження. Час е одшею з найскла-днших фiлософських категорш. Вiн утiлюеться у плин-
© Свтушевська О., 2017
