CC BY
11УДК 821.111-282.31 Беллоу
Мехашкова О. О.
кандидат фтолопчних наук, старший викладач шоземно''' мови на кафедрi со^ально-гуманггарних дисциплiн Черкаського iнституту баншсько''' справи УБС НБУ
Концепт маргiнальностi в раншх прозових творах С.Беллоу
В повоенну добу радикальнi змiни у пол^иц США щодо представникiв еврейського населення Америки знайшли вiдображення у сучаснш лiтературi кра'ни, зокрема в перших прозових творах вщомого американського письменника еврейського походження Сола Беллоу. Якщо до середини минулого сторiччя представники еврейських етшчних меншин не сприймалися як пдш уваги громадяни ^ вiдповiдно, лiтератори, то з часом в американському суспшьста сформувалась думка про необхщнють надання 'м можливостi вiльного волевиявлення та самореалiзацil, як це вiдбувалося стосовно шших меншин.
Починаючи з часiв колошзаци та становлення державностi США, керiвництво кра'ни докладало неабияких зусиль, щоби засобами акультураци та штеграци асимтювати народностi й етнiчнi меншини у вщповщносп з запитами паывно''' англосаксонсько''' протестантсько' моделi соцiуму. З переб^ом рокiв стало зрозумiло, що хизуватися повагою до прав людини при юнуючш дискримшаци нових поколiнь iммiгрантiв, як i говорити про переваги демократичного ладу, навряд чи можливо. У повоенн роки полiтика уряду США ознаменувалася своерщною "вщлигою" стосовно iммiгрантiв, зокрема еврейських, i була спрямована на швелювання припущених рашше помилок. Особливу увагу почали придтяти письменникам еврейського походження, маргiнальним жертвам "найдемократичшшоГ кра'ни свiту.
Американськi, укра'шсьм та росiйськi гумаштарп поступово приходять до науково виваженого осмислення значимост концепци маргiнальностi, живо' i вщчутноТ як в характеристичних рисах нацюнальноТ ментальностi, так i специфiчних рисах лтератури, пафос яко'' бачать оргашчним продовженням постколонiального дискурсу сучасно' лп"ературно''' доби.
Лiтературну культуру на зламi XX - XXI ст. характеризуе розмивання державних i нацiональних кордоыв, що вiдбиваеться в розширеннi
л^ературного ринку, фрагментацп л^ературноГ карти CBiTy, зсуву понять культурного центру i культурноТ периферiï, поява на захщнш лiтературнiй аренi представникiв з недавшх культурних провiнцiй i околиць. С^мко збiльшуeться кiлькiсть яскравих поетiв i прозашв, чия письменницька iдентичнiсть визначаеться, в першу чергу, Гхым особливим станом як суб'ек^в, що перебувають на стику декiлькох культур i в мультимовному середовищк Ми маемо на увазi американського письменника еврейського походження Сола Беллоу
Видаеться важливим виокремити коло актуальних проблем, пов'язаних з аналiзом прозових творiв раннього перюду творчостi Сола Беллоу 40-60-х рр. ХХ ст., з метою виявлення певних рис концепци марпнально'Г особистостк Зокрема, для дослiдження обрано чотири романи митця, в яких, на нашу думку, концепт "марпнальнють" в^грае значну роль - це прозовi твори, що належать до першого етапу творчостк "Мiж небом i землею" (Dangling Man, 1944), "Жертва" (The Victim,1947), "Пригоди Оп Марча" (The Adventures of Augie March, 1953) i "Герцог" (Herzog, 1964). Саме використання концепту "марпнальнють" в творчост видатного митця, що трактуеться як транспози^я з "перифери" в центр американського культурного життя, перехiд вiд маргiнальноï до цтюно''' концепцiï сприйняття буття ("movement from periphery to the centre of American life, from marginality to integrity into mainsteam of American literature" [13, c.8] е предметним полем нашого наукового iнтересу.
Власне, термш "маргiнальнiсть", як i "маргшальна особистiсть", залишаються доволi проблемними та дискусшними i в даному дослщженш вимагають певного пояснення. Ознайомившись з науковою статтею лiтературного критика Isaac Rosenfeld "Становище еврейського письменника" (The Situation of the Jewish Writer, 1944) термш "марпнальнють" почали активно вживати, говорячи "про еврейських письменниш поколшня Сола Беллоу i про релевантнють ïхньоï творчосл пiслявоеннiй добi американськоГ лiтератури [12, c.67]". Цей концептуальний термш використовувався "в якост пояснення значущосп, iншими словами, вагомост еврейського досвiду як для багатьох американ^в, котрi, певною мiрою, опинилися в становищi марпнальноГ особистостi (вщчуття алiенацiï, страху, вiдчаю, невiдповiднiсть стандартам юнуючого суспiльства), так i для конкретних iндивiдуумiв [13, c.8]".
Надалi дефiнiцiя "маргiнальнiсть" набула статусу широко вживаного клiше на кшталт "втрачене поколiння" або "контркультура". Цей термш так часто i бездумно вживався, що, врештнрешт, втратив той первинний смисл, який вкладав у нього чказький соцiолог Robert
E. Park. Так, у багатьох дискуаях з приводу визначення позицп еврейсько-американських письменниюв TepMiH "марпнальнють" уживався як синошм вiдчуженостi. Вiн часто використовуеться для визначення тих письменниш, як знаходилися поза мейнстримом американського сусптьства, культури, лiтератури або якi до нього належали частково.
Методолопчним шструментом, який ми користуемось, аналiзуючи прозовi доробки раннього етапу творчостi видатного американського митця Сола Беллоу, е концепт марпнальносп, в IT орипнальному першовизначенн за РПарком, видатним американським соцюлогом - як "часткову асимтяцш iндивiдуума в двох культурах еврейськш i американськiй [11, c.881]". Р. Парк розглядае мiграцiю в широкому соцюлопчному контекстi як одну з форм змши життя людей -"катастрофiчну теорiю прогресу [11, c.882]", яка грае важливу роль в еволюцп цив^зацп. Вiн використовуе термш "маргiнальна людина" для визначення типу особистосп, створено! як результат мiграцil або рухливостi, яка виникае у раз^ коли iндивiди стикаються з проблемою примирення двох конфлктуючих свтв або культур. Такий iндивiд, згщно з Парком, е або iммiгрантом або людиною "змшаноТ кровi, як мулати в США або евразшц в Ази [11, c.893]", або ж "християнином, новонаверненим в Ази або Африц [11, c.893]".
Парк, проте, звертае увагу на те, що "втьний вщ забобонiв еврей був i е, так склалося юторично, типово марпнальною людиною... [11, c.893]". Американський дослщник представляе цю ситуацiю наступним чином: "Коли стши середньовiчного гетто були повален^ i представнику еврейсько! сптьноти дозволили брати участь в культурному житт людей, серед яких вш жив, з"являеться новий тип особистосп, а саме культурний гiбрид - людина, що живе i бере особисту участь в культурному житл i тради^ях двох вiдмiнних народiв; яка не мае бажання поривати, нав^ь якщо 1й дозволять, з власним минулим i нацiональними тради^ями; що не повнiстю затвердилася, через расову упередженють, в новому сусптьства в якому наразi шукае свое мюце. Ця особистiсть балансувала на межi двох культур i двох сусптьств, якi нiколи повнiстю не розчинялись i не зливалися в одне цте [1, c.891-892]".
Згiдно думки А.Р. Усманово!: "Фтософське розумiння маргiнальностi характеризуе специфiчнiсть рiзних культурних феноменiв, що розвиваються поза домшуючими в ту або шшу епоху правилами рацiональностi, що не вписуються в сучасну !м пануючу парадигму мислення i, тим самим, досить часто оголюють суперечност i парадокси магiстрального напряму розвитку культури
[13, с.372]". Прогрес, творчi iдеT, нова практика просочуються з околиць i виходять вiд слабких, маргiналiв, лiмiнарieв i знедолених людей. На концептуальному рiвнi культура "нових людей" виявляеться продовженням i трансформацiею марпнально''' культури. Процеси формування в США марпнально' культури нових культурних парадигм штелектуально' елгги (зокрема, проза Сола Беллоу) представлен в науковiй розвiдцi Рубша Дерека [13].
Вiдома думка М.М. Бахтша, що культура твориться на межi культур. Все людське буття протiкае в екзiстенцiональних межах. Про те, що i "внутрiшне життя" людини е "феноменом границГ', також писав Бахтiн: "Саме буття людини 0 зовшшне, i внутршне) е найглибшим спiлкуванням. Бути - означае спткуватися... Бути - означае бути для шшого i через нього - для себе. У людини немае внутршньоТ суверенно' територп, вона вся i завжди на границ [1, с.212]". Згiдно з мiркуваннями М.М. Бахтiна, рух "внутршнього" життя людини повнiстю мотивуеться i структуруеться безперервним перетином кордонiв, i сьогоднi в свiтовiй спiльнотi учет видтяють окремо "трансграничнi культурнi ареали", що породжують в дiалозi "новi форми пбридно' культурно'' iдентичностi". Роботи зарубiжних дослiдникiв останнiх десятилiть, присвячен проблемi iдентичностi, лiтератури i в цтому культури з приставкою "транс" пщтверджують таку тенденцiю. Так, наприклад, проблема нацюнально' iдентичностi на матерiалi американсько' лiтератури розглядаеться в монографи М.К. Попово''' "Национальная идентичность и ее отражение в художественном тексте" [11]. Виявленню способiв репрезентаци пбридно' свiдомостi в художньому текстi присвячено дисертацшне дослiдження Е.М. БутенiноТ "Гибридная идентичность как литературная проблема: на материале китайсько-американськой женской прозы XX в." [3]. В росшському лiтературознавствi аналiзу феномену культурно' гибридносл, транскультурних i трансмовних лiтературних явищ на прикладi якутсько' лiтератури присвячена наукова розвщка Ж.В. Бурцево' "Транскультурная модель якутской русскоязычной литературы: художественно-эстетические особенности [2]". Великий внесок в цю проблему зробили украшсьм дослщники: науковi розвщки Н. О. Висоцько' "Транскультура или культура в трансе?" [6], "Сходження на золоту гору: штрихи до портрету азiато-американсько' л^ератури" [4], "Не такой, как все": литота как троп идентичности в азиато-американском тексте (Американская культура: глобализация и регионализм) [5]; статп Т.Н. Денисово' "Женский диалог через океан [7]".
Одыею з ключових проблем сучасного лггературознавства постае мультикультуралiзм. Як вiдомо, чинник мультикультуралiзму найбiльш актуальний для культури США, тому в американськш лiтературi бiльшим чином формуеться "дискурс культурного рiзнома'l'ття", в якому проблема прикордоння в^грае одну з важливих ролей. Звична метафора "плавильного казана" юнуе сьогодн з новими уявленнями, такими як "щеолопя салатницГ або "шахiвниця". У другiй половинi XX ст. в лiтературi США рiзко зростае популярнiсть культурних "метисiв": письменникiв, що належать одночасно дектьком нацiональним тради^ям, виражають на однiй мовi досвщ шшо'Т культури. Починаючи з 1960-х рр. ХХ ст. наступае доба розшту, так звано' «етжчноТ» л^ератури, в якiй етнiчна i гендерна складова особистостi усвiдомлюються як центральна домшанта. З 1980-х рр. увага зосереджуеться на "ренесана азiато-американськоТ| лiтератури", i вiдповiдно в нових концеп^ях американського лiтературознавства "постшно пiдкреслюються моменти транснацiональностi, гетерогенностi, "метисностГ, як в походженнi, так i у формуваннi американського красного письменництва [4, с.14]".
Виходячи з теоретичних висновш М.В. ТлостановоТ, поняття «культурного прикордоння» може бути визначеним i в часовому i просторовому сенсах, як мшлива взаемодiя традицiйного i сучасного начал всерединi культури. Сьогодн воно досить часто позбавляеться географiчноТ конкретностi i переноситься або аналопчно на iншi соцiокультурнi i нав^ь естетичнi моделi (взаемодiя прикордоння (сумiжностi) i "маргiнальностi"), або цiлком всередину свщомосп «людини границi», що юнуе "на межi культурно' трансгресп, мiж культур, часiв, серед мов, в стаж постшного перетину кордонiв, де групова культурна щентифка^я постiйно залучаеться до боротьби з особистюною [12, с.12]".
З позицп культурно' норми марпнальна культура i маргiнальна особистють сприймаються як чуж1 або ворожк У цьому сенсi границi зазвичай сприймаються як кризовi перехiднi моменти, що порушують небезпеку стирання вщмшностк Як стверджуе Н.В. Поляков: "Соцюкультурний статус маргiнальноТ культури визначаеться розмщенням на «околицях» вiдповiдних культурних систем, частковим перетином з кожною з них i лише частковим визнанням з Т'хнього боку [10, с.113]". Негативний вiдтiнок вкладаеться в сенс цього термшу унаслiдок того, що вш позначае певну кризову ситуацш, через яку вимушена проходити людина, що опинилася мiж двох культур. Марпнальш особи, як правило, спочатку не усвщомлюють того, що е ноаями двох культур. Саме усвщомлення свое'Т вiдмiнностi
вщ шших, присутнiсть «шшого» в собi може породжувати гостру проблему: вщчуття неповноцiнностi, яке врiвноважуeться комплексом переваги. lнодi рiшенням бувае повна асимтя^я або повернення до початковоТ культури. Марпнальну особистiсть вiдрiзняe подвiйна шдивщуальнють, яка пов'язана з суперечливими коливаннями. Збереження промiжного стану дуже часто дозволяе уникнути травмуючого зiткнення мiж культурами. Досить цiкавою виявляеться думка В.Мариманова: "Використання цього термiну вщносно iндивiдуума, що перебувае в стан нестабiльностi, неправильно вже тому, що цим позначаеться також мiжкультурний, але стабтьний стан - ситуацiя укоршеносп в рiзних культурах. Таке вживання термшу приводить до змiшування рiзних i навiть дiаметрально протилежних явищ. Разом з тим, Тх об"еднуе те, що обидва типи е продуктом взаемодп (зiткнення) рiзних культур, що проходять через кризову мiжкультурну або мiжетнiчну ситуацiю i виявляються, врештi, рiзними фазами одного процесу [9, с.484]".
В. Каганський окреслив поняття маргинальност з погляду простору у виглядi своерщноТ' схеми [8, с.54]. Персонаж мае мiсце в системi (зовнiшнiй статус) i одночасно «визначае» свое мiсце (внутрiшнiй статус). Коли обидва статуси задають мюце усерединi системи, то ситуацiя немае вщношення до теми. Якщо внутршнш i зовнiшнiй статус задають мюце поза системою, то персонаж -аутсайдер; його змшування з маршалом е докоршно неправильним. Якщо зовшшнш статус вище внутршнього: персонаж перебувае усередин системи, але вважае себе таким, що знаходиться зовш, то вш "зайва людина". Останнiй випадок, коли внутршнш статус вище зовшшнього, персонаж перебувае поза системою, але вважае себе таким, що знаходиться всередиш. В рамках такоТ схеми з погляду простору персонаж характеризуемся як марпнал. Така схема цтком вiдповiдае персонажнiй системi ранних творiв Беллоу.
ГероТ Беллоу навряд чи тддаються однолiнiйному трактуванню, Тх не можна з упевненютю вiднести н до позитивних, нi до негативних героТв, нi до бунтарiв чи жертв. Мета письменника -показати людськ характери у всiй Т'хнш складностi i суперечливостi. Поза сумывом, прикладом "марпнальноТ" особистостi може слугувати головний герой роману С. Беллоу 'Мж небом i землею", Джозеф. Якщо пщ поняттям "маргiнальна особистють" ми маемо на увазi "людину, що втратила колишнi соцiальнi зв'язки, яка знаходиться на перифери свого со^ального оточення, не пристосована до нових умов життя i не мае стiйкого соцiального статусу [13, с.373]". Сол Беллоу змальовуе саме таку людину, фактично, iзгоя - аутсайдера,
який знаходиться на межi сусптьства: "Я, в цш к1мнат1, в1дчужений, недов1рливий, метою власних духовних пошук1в бачу не вщкритий св1т, а безнадшну в"язницю. Мо'' перспективи зак1нчуються в чотирьох стшах. Н1чого не св1тить мен1 в майбутньому. Т1льки минулий час, в його занедбаносл I невинносл [18, с.46]". Роман "М1ж небом I землею" написаний у форм1 щоденника, що рееструе поди, як1 мали м1сце в житт Джозефа з грудня 1942 р. до штня 1943 р., в перюд оч1кування призову до армп. Джозеф зв1льнився з роботи, щоб "виконати в1йськовий обов'язок перед батьшщиною [14, с.10]", але його призов в армш затримувався через бюрократичн1 причини. В1н знаходиться без роботи протягом майже семи мюяц1в, певним чином, "зависнувши" м1ж цивтьним I арм1йським життям. Щоденник Джозефа, як форма штелектуальноТ д1яльност1, допомагае йому зберегти розсудлив1сть. Через свою внутр1шню чесн1сть I схильн1сть до самоанал1зу герой потребуе можливост1 "розмови наодинц1 з собою, з1 своТ'м "я". Джозеф охороняе св1й внутр1шнш св1т, "носиться з ц1ею коштовнютю". В1н сторониться "демонстрацп др1бних, скандальних ситуацш", оск1льки "вся увага зосереджена на внутр1шнш розмов1 з собою - едино важливш [14, с.46]". Записи в щоденнику вказують на незначн поди, як1 заповнюють його дш неробством, спогадами про минул1 часи, I, що найважлив1ше, його спробами перебороти внутр1шню кризу, що назр1вае. В к1нц1 роману з'ясувалось, що зародки кризового стану героя, певним чином, беруть початок з вщчутпв Джозефа, нестач1 штегрованосп, втрати зв'язку з самим собою, I неспроможност уникнути зради соб1 самому: "Н1чого не залишилось, як чекати або байдикувати, I все бтьше I бтьше падати духом. Мен1 абсолютно зрозум1ло, що я псуюсь, мене заповнюють пркота I злють, под1бно до кислоти, роз"Т'даючи мою великодушнють. Але семим1сячна затримка - ттьки одне з джерел мого стану зыяковтостк До того, як я зможу належним чином оцшити нанесену соб1 шкоду, я можу загинути [14, с.12]". Душевний бть I самотн1сть приводять у рух його свщомють. I Джозеф починае розум1ти д1йсне становище людини в свт, ТТ занепад I неспроможнють, властиву Т'й безхарактерн1сть: "... не хочеться визнавати, що не подужав свободи... через безхребетнють [14, с.40]". Вш, вочевидь, не доростае до героя в якому б то не було сенс1, йому "не вистачае твердость.. млявють примушуе сумыватися в його здатност1 витримати стусани грубого сучасного життя [14, с.42]". Зростаюча урбан1зац1я, 1ндустр1ал1зац1я, а також уроки Друго'' св1тово'' в1йни давали зрозум1ти, що 1дея виживання стала духовною проблемою, проблемою опору особистосп тим силам, як1 пост1йно загрожують 1ндив1дуальност1
сучасно'Т людини. Саме тому Джозеф робить записи в щоденнику, тим самим, заперечуючи "кодекс крутих хлопав" Е. Гемшгвея, i своею неухильною чутливютю заявляе, що зможе протистояти проблемам, з якими вш зiткнувся, краще за тих, хто "не мае досвщу самоспоглядання, i тому набагато прше озброений проти сво'Тх супротивнимв, яких не можна пристрелити або перемогти в сутичцi [14, с.47]". Джозеф заперечуе цю мовчазну вузьколобють "крутих хлопцiв", що заявляють, ыби то "якщо у вас е проблеми, справляйтеся з ними тихо". "До бюа все це!" - вигукуе Джозеф, - "Я маю намiр говорити про проблеми, але, нав^ь, якщо б у мене було сттьки ж ро^в, сктьки у Шиви рук, i вони весь час працювали б, я не добився б для себе справедливост все одно [14, с.47]". Зпдно Ruth R. Wisse, Джозеф заявляе про свою виняткову чутливють до ускладнень в Америф, властивш евреям. Ця чутливiсть, яка найчаслше утiлюеться в дивакуватих лiтературних героях (schlemiel), що виступають зразком марпнально'Т особистостi, приводить до виникнення ново' риторики в американськш лiтературi, вщображаючи характерне еврейське сприйняття складнощiв людського життя, назване "iндексом людяностi". Далi Ruth R. Wisse вiдзначае, що "до якого ступеня Гемшгвей вщстоював переваги мовчазного стриманого терпiння, таку ж значущють Беллоу надавав цшносп емоцiйного спiвпереживання [18, с.47]". Це твердження вказуе на вщмшшсть американського «schlemiel» вщ европейського. За словами R. Derek: "Такий герой використовуеться як реакфя на англо-саксонську модель обмеження дш, думок i мови еврейських етшчних меншин. Чим ще може бути метафора Беллоу про рухомi роти i руки Шиви, як не семтеьким стереотипом розв"язно'Т балакучост [14, с.17]"?
Тож Джозеф, герой роману Беллоу 'Мж небом i землею", що вщзначаеться культурною й естетичною граничнiстю, шакше кажучи, е прикладом втiлення марпнально'Т особистосп, певним культурним гiбридом, основною проблемою якого е пошук щентичносп, власного самовизначення, що балансуе на меж^ знаходиться в "просвiтi" (Г. Бгабга) мiж iдеалами й цшностями двох культур: материнськоТ' (еврейсько'Т) й американсько'Т (домшантноТ).
Проведений аналiз дае тдстави зробити висновок, що використання концепту марпнальносл, зображення досвiду "марпнально'Т" людини як одше'Т з актуальних складових американського життя стали важливими характеристиками раннього етапу творчост Сола Беллоу. Романи 40-60-х рр. ХХ ст. стали своерщним експериментальним полем, в межах якого Беллоу
апробував щеТ та концепти, що, за ваеТ орипнальносп Тхнього втiлення, були релевантними американським стандартам та тради^ям i уможливили його входження до мейнстриму. Одним зi сприяючих цьому засобiв i став ефективно використаний концепт марпнальносп, що набув функцш засадничого в подальшiй творчостi Беллоу, а в американськш лiтературi другоТ половини ХХ ст. знайшов уттення в сублiтературах iнших меншин США. Можна зробити висновки, що тенденфя взаемопроникнення i дiалогу культур суголосна л^ературному процесу сучасноТ свiтовоT л^ератури в цiлому.
Взаемоди культур, сильно i якiсно збiльшенi i поглиблен в другiй половинi XX ст., стали каталiзаторами розмаТття художнiх шукань, у тому числi i формування ново' транскультурноТ лiтератури. Це очевидно на прикладi транснацiонального мислення бшьшост письменникiв свiтового значення, таких як Салман Рушд^ Орхан Памук, 1осиф Бродський, Володимир Набоков, Емi Тан, Кадзуо 1сигуро, Сол Беллоу та ш., яких не можна зрозум^и тiльки з нацюнальноТ або локально' точки зору, необхщний, перш за все, глобальний пщхщ. "Культурне пограниччя" робить письменникiв вiдкритiшими до св^у, але це не говорить про появу якоТсь наднацюнальноТ або позанацюнальноТ лiтератури. Очевидне те, що ц тенденци свтовоТ лiтератури вимагають шшого погляду на художню iнтерпретацiю щентичносп, на поетику i проблематику л^ературного тексту, на проблему границi i концепцп маргiнальностi, оскiльки в художнш творчостi часто формуеться iдеологiя громадян свiту, жтелв "космопол^у", культурних "гiбридiв", перекладачiв i етнографiв своеТ власноТ культури.
Лiтература
1. Бахтин М.М. Проблемы поэтики Достоевского, — М.; Художественная литература, 1972. - 470с.
2. Бурцева Ж.В. Транскультурная модель якутской русскоязычной литературы: художественно-эстетические особенности: Дис. канд. филол. наук. - Якутск: Якутский гос.ун-т, 2008. - 205 с.
3.Бутенина Е.М. Гибридная идентичность как литературная проблема: на материале китайско-американской женской прозы XX века: Дис. канд. филол. наук. - М.:Дальневосточный гос.ун-т, 2006. -205 с.
4. Висоцька Н.О. "Сходження на золоту гору: штрихи до портрету азiато-американськоТ лп"ератури" // Слово i час. - 2001. - № 9. - с. 44- 58.
5. Висоцька Н.О. "Не такой, как все": литота как троп идентичности в азиато-американском тексте //Американская культура: глобализация
и регионализм. Тез. докл. междунар. науч. конф. - М., 2001. - C. 124125.
6. Висоцкая Н. "Транскультура или культура в трансе?" // Вопросы литературы, 2004. -№2 - С. 3-24.
7. Денисова Т.Н. Женский диалог через океан // Вопросы литературы. -1996. -№2. - C. 378-381.
8. Каганский В. Вопросы о пространстве маргинальности //Новое научное обозрение, 1999. - №37(3). - С.52-62.
9.Мариманов В. Особенности художественного процесса в странах Африки и проблемы его анализа//Теория литературы. Том IV. Литературный процесс. - М.: «Наследие», 2001. - С. 484.
10. Поляков В.Н. Маргинальная личность//Современная западная социология./Сост. Ю.Л. Давыдов. - М.: Политиздат, 1990. - 321с.
11. Попова М.К. Национальная идентичность и ее отражение в художественном сознании. — Воронеж: ВГУ, 2004. — 225 с.
12. Тлостанова М.В. Проблема мультикультурализма и литература США конца XX века. - М.: ИМЛИ РАН, «Наследие», 2000. - 400 с.
13. Усманова А.Р. Маргинальность // Новейший философский словарь./Сост. А.А. Грицанов. - Минск: Книж. дом, 1999. - 678 с.
14. Bellow S. Dangling Man / S. Bellow. - N.Y.: New American Library, 1965. - 126 p.
15. Park Robert E. Human Migration and the Marginal Man / R.E. Park // American Journal of Sociology, 1928. - № 33. - P.881-893.
16. Rosenfeld Isaac. The Situation of the Jewish Writers/ I. Rosenfeld // An Age of Enormity: Life and Writing in the Forties and Fifties / Ed. by T. Solotaroff. - Cleveland: World, 1962. - P.67-69.
17. Rubin Derek. Marginality in Early Novels: From Dangling Man to Herzog / D. Rubin. - Amsterdam: Universiteit de Vrije, 1995. - 177 p.
18. Wisse R. R. The Schlemiel as Liberal Humanist / Ruth R. Wisse // The Schlemiel as Modern Hero / Ed. by Ruth R. Wisse. - Chicago: University of Chicago Press, 1971. - P.91-107.
