CC BY
112
УДК 340.12+324.34
С. А. Косшов,
канд. юрид. наук, доцент начальник Державног фшансовог гнспекцИ в Харк1вськ1й област1
КОНТРОЛЬ ЯК НЕОБХ1ДНА УМОВА 1СНУВАННЯ ДЕМОКРАТИЧНО!
ДЕРЖАВИ
У статп проаналiзовано концепщю контрольно! демократа Дж. Кша. Контроль над публiчною владою розглядасться як елемент верховенства права (конституцшний контроль над нормотворчiстю, адмiнiстративна юстищя, парламентський контроль над виконавчою владою тощо).
Ключовг слова: контроль над публiчною владою, контрольна демократiя, верховенство права, парламентський контроль.
На думку Ком^ету експертiв з державного управлшня ООН, незважаючи на прогрес, досягнутий багатьма кранами в сферi побудови демократичних iнститутiв i захисту прав людини, демократа в деяких регионах свiту, як i рашше, нестiйкi, а ix iнститути надто слабю для забезпечення ефективного управлшня. Зусилля щодо заохочення та змщнення демократа повиннi починатися з проведення вшьних i перiодичниx виборiв, незалежно'1' судово'1 влади, транспарентного державного управлшня i активного громадянського суспiльства. Держави, яю поважають права всix сво'1'х громадян i дозволяють всiм 1'м брати участь у прийняттi ршень, що зачiпають ix долю, можуть ефектившше використовувати творчий потенцiал громадян та забезпечити таю сощально-економiчнi умови, якi сприяють сталому розвитку. Одшею з головних передумов здшснення цiлей Деклараца тисячолiття ООН е створення кранами ефективних i транспарентних законодавчих органiв. Демократiя i верховенство права передбачають наявшсть правомочних законодавчих оргашв, якi можуть належним чином представляти сво'1'х виборцiв i формулювати ix вимоги, контролювати здiйснення виконавчо'1 влади за допомогою ефективно'1 системи нагляду та приймати узгоджеш i послiдовнi закони. З цiею метою звертаеться особлива увага на той факт, що забезпечення належного врядування залежить вщ широко'1 участi громадян, транспарентносп, пiдзвiтностi та верховенства права [1, с. 135; 2].
Реалiзацiя вказаних завдань iз забезпечення прозоростi державно'1 полiтики, пiдзвiтностi органiв державно'1' влади, втшення вимог верховенства права в ix дiяльностi е неможливою без здiйснення належного контролю над публiчною владою, що зумовлюе затребуванiсть вироблення вщповщних доктринальних положень. У цьому сена представляе iнтерес маловiдома вггчизнянш юридичнiй науцi концепцiя Дж. Кша, в межах яко'1 вченим запропоновано виокремлювати три епохи в юторичному розвитку демократа - демократия зiбрань, представницька демократiя i контролююча демокра^я [3, с. 16]. Звернення до ютора розвитку концепца демократа учений пояснюе не штересом щодо встановлення хронолога подiй, а бажанням пщкреслити велику криxкiсть демократа та ii мiнливiсть як пол^ично'' форми, а також, щоб переконати читачiв, що майже вс вiдомi ще'1 в теора демократа - вiд дорадчо'1 демократа та ii неогоббсiвськиx опоненпв, лiберальноi демократа, космопол^ично'' демократа - страждають вщ амнеза.
Епоха перша - демократ1я з1брань (Assemblu Democracy) - бере свш початок близько 2500 р. до н. е. у мюцях сучасного 1рану, 1раку, Сира. Дж. Кiн указуе на помилковють поширено'1 тези про народження демократа в Афшах, називаючи ii мiфом i пiдкреслюючи сxiдне походження демократа, яка вже звщти й набагато тзшше прийшла до Давньо'1 Греца.
На цьому етапi базова шститущя демократа у виглядi здшснення самоврядування шляхом зiбрання рiвниx людей була присутня в рiзниx регюнах Земно'1 кулi - вiд
1ндшського твострова до захiдних берегiв провшцшнох Свропи. Народнi збори поступово вкоренилися i !х функцiонування у подальшому супроводжувалося рiзноманiтними допомiжними iнституцiйними правилами i звичаями, такими як писаш конституцп, виборнi посадовцi, свобода публiчного висловлення думок тощо [3, с. 17]. Найбшьш вiдомий приклад - Афши V ст. н. е.
Друга ера демократа, за Дж. Юном, - представницька демократ1я, яка бере свш початок близько Х - XII ст. ст. н. е. у Захщнш Сврот iз запровадженням парламентських зборiв. Свое класичнох форми цей рiзновид демократа досягае у XVIII ст. i сьогодш офiцiйно вважаеться нормативним [3, с. 18]. Одним iз напрямiв розвитку щй представницько'1' демократа стала, зокрема, концепщя лiберальноi демократа.
Третя епоха - епоха контролюючог демократы. Поняття, введене самим Дж. Юном для того, щоб демократизувати нашi уявлення про демократ^. На його думку, вказаний рiзновид демократа започатковано тсля Друго'1 св^ово!' вiйни iз запровадженням бшьш нiж 100 рiзноманiтних контролюючих владу механiзмiв, якi до того школи не iснували (антикорупцiйнi комюи, громадськi ради, самiти, об'еднання iз захисту прав людини, демократичний аудит, мошторинг виборiв тощо). Це тдвищило можливiсть громадян здiйснювати контроль над державою, мехашзм яко'1 заснований на засадах представницько'1 демократа.
Як вказав Дж. Кш в одному iз iнтерв'ю, контролююча демократiя е широкомасштабною мутащею, яка повiльно, проте дуже послщовно трансформуе динамiку духу, мови та шституцш демократа [4, с. 3]. При цьому вчений усвщомлюе всю складшсть поставленого перед собою завдання - переконати в необхщносп й доцшьносп нового поняття - поняття контролюючо! демократа. Зi свого боку, вш вказуе на те, що усi спроби переконати його у зворотному, а саме в непотрiбностi концепца контролюючо! демократа, нагадують йому iнтелектуальнi битви, що свого часу точилися навколо поняття «громадянське суспшьство». Концепца ж лiберальноi або представницько! демократа вiн називае «живими мерцями», якi вже не здатш розв'язати нагальнi проблеми i сприяти подальшому суспшьному розвитку.
Особливiстю мехашзму контролюючо! демократii е, серед шшого, те, що повноваження зi здшснення контролю отримують суб'екти, якi далеко не завжди е обраними народом представниками. 1х завдання - реагувати на вихщ владою за меж1 сво'1х повноважень. Бiльш того, контролююча демокра^я е засобом вiд того, що Дж. С. Мшь та iншi критики XIX ст. називали тирашею бiльшостi. Вони пiдкреслювали, що представницька демокра^я, з П постулатами про рiвнiсть для всiх, сама закладае пщстави для свого власного падшня. Адже представницька демократiя може переродитися в щось гiрше, ашж тиранiя - вона пiдготувала тдгрунтя для того, що М. Хайдеггер, в його зимовий семестровий курс 1933 - 1934 рр., описав як юторичне втiлення народу в державу фюрера. Контролююча демокра^я тдживлюе острахи й сумнiви щодо такого небезпечного нонсенсу, тим самим убезпечуючи суспшьство вщ нього. Вона починае демократизувати демократ^. Немае жодно! гарантп, що це матиме успiх. Контролююча демокра^я - це незавершений проект, використовуючи слова Ж. Деррщи, демокра^я ще тiльки приходить. I, на думку Дж. Юна, так буде завжди. Контролююча форма демократа, як стверджуе вчений, наша найбшьша надiя на попередження або зупинення зла, до якого може призводити безвщповщальна влада. [4, с. 6].
Пщвищене значення контролю над публiчною владою як продовження ще! Дж. Кша про епоху контролюючох демократii знаходить тдтвердження в тому, що вщповщш форми контролю набувають статус елемешив принципу верховенства права. Як iз цього приводу вказують окремi вчеш, конституцiйнi принципи лiберального верховенства права включають народний суверештет, подiл влади, представницьке правлшня, обмежене i вщповщальне врядування, контроль за конституцiйнiстю парламентського законодавства i юрисдикцiйний контроль за адмшютративними дiями та пiдзаконним регулюванням [5, с. 7].
Контроль у демократичному суспшьсга може бути представлений як цшеспрямований та дieвий вплив сощальних суб'eктiв на поведшку агентiв сощально!' взаемодп з метою оптимiзащi функцiонування вае'1 сощально!' системи в рамках реалiзащi суб'ект-суб'ектних вщносин, закрiплених на всiх рiвнях функцюнування сощально!' системи, починаючи iз законодавчого закршлення та закiнчуючи рiвнем самосвщомосп конкретно!' людини, члена суспiльства. Такий сощальний контроль, що реалiзуeться як демократичний процес, передбачае безумовне переважання у сощальнш системi «гнучких», «непрямих» методiв контролю; наявнiсть реально!' можливосп контрольних санкцiй з боку населения за дiяльнiстю владних структур (тобто можливють реалiзащi «зворотнього контрольного зв'язку»); примат самоконтролю над «зовнiшньою» сощальною регуляцiею; реалiзацiю принципу вiдповiдальностi вах суб'ектiв сощально!' взаемодп та наявшсть високо!' громадянсько!' активностi, пов'язаних iз повноцiнним функцiонуванням iнститутiв громадянського суспшьства. Важливими чинниками реалiзацii соцiального контролю в демократичнш державi виступають вибори, референдуми, громадськ рухи та оргашзацп, полiтичнi партл, незалежнi ЗМ1, громадська думка, рiзнi форми соцiального протесту. Сощальний контроль у рамках сучасного демократичного суспшьства може бути представлений як контроль з боку вах суб'ектив сучасного сощального процесу. Це контроль як з боку правово!' держави, так i громадянського суспшьства, як з боку влади та держави над !'!' громадянами, так i з боку громадян та громадянського суспшьства над дiяльнiстю влади та держави [6, с. 8].
Демокра^я вмшуе в себе сукупшсть моральних, пол^ичних i правових щнностей, таких як: свобода, рiвнiсть, сощальна, полiтична, загальнолюдська справедливiсть, прiоритет прав людини щодо прав держави та ш. Тому демократiя може мати деяю переваги над iншими пол^ичними режимами, але за наявностi певних передумов. До таких передумов можна вщнести готовнiсть народу до шдивщуально!' свободи, сформованiсть у громадян почуття сощально!' вiдповiдальностi за рiшення, що приймаються, здатнiсть бiльшостi громадян до самообмежень i до поваги прав та штереав спiвгромадян, прищеплене з дитинства почуття поваги до закону. I тодi демокра^я дiйсно здатна зробити все необхщне для динамiчного соцiального розвитку та втiлення проголошених демократичних цiнностей: свободи, рiвноправ'я, справедливости творчостi. Реалiзацiя цих iдей можлива лише тодi, коли буде юнувати надiйний механiзм контролю над владою [7, с. 16], адже «апарат влади, не тдконтрольний спiвтовариству суб'ек^в права, не може бути надшним гарантом правово'1 свободи» [8, с. 63]. Цшком виправдано методи i природу такого контролю називають фундаментальною проблемою конституцшного права [9, с. 34].
Цшшсть демократii у тому, що вона мае можливють легiтимiзувати публiчну владу. Висуваючи вимогу учасп громадськостi у процесах вирiшення загальносуспшьних питань i пiдзвiтностi органiв публiчноi влади, демократiя пiдвищуе ймовiрнiсть лептимносп таких процесiв в очах само! громадськосп. Справедливе твердження, що участь громадськосп е важливим елементом демократичного управлшня, оскiльки вона мае важливе значення для реалiзацii справедливого суспшьства [10, с. 128]. Тшьки беручи участь у процесах вироблення суспшьно важливих рiшень, окремi особи та 1х об'еднання можуть набувати впевненосп у тому, що '1х потреби будуть повнютю врахованi. Тим самим пщвищуеться життездатнiсть публiчно владних шщатив та шанси на 1'х устшну реалiзацiю в суспiльному життi. Там, де окремi iндивiди та 1'х об'еднання глибоко залученi до процесiв публiчного вироблення рiшень, найбiльша ймовiрнiсть того, що вони сприйматимуть таю процеси як лептимш. З шшого боку, пiдзвiтнiсть публiчноi влади е також критично важливою, а отже, мае передбачати контроль над владою. Пщзв^шсть означае таю вщносини мiж надшеними владою i тими, хто таку владу 1'м надав, в яких останш мають право утримувати перших в межах певного набору стандар^в, оцiнювати, наскiльки повно вони виконують сво'1 обов'язки в свiтлi цих стандартiв, накладати санкцii, якщо буде встановлено 1х невиконання [11, с. 31 ].
Мехашзми тдзв^носп дають можливiсть переконатися, що влада здiйснюeться чесно i справедливо, забезпечуючи тим самим K0Mnp0Mic мiж свободою i наданням засобiв для юнування окремим iндивiдам i ix об'еднанням, що складають суспiльство. Саме тому демокра^я в багатьох аспектах - це контроль за реалiзацieю публiчноi влади в суспiльствi. Йдеться перш за все про те, що органи публiчноi влади, яю мають значнi владнi ресурси, не повинш зловживати ними на шкоду свободi й забезпеченню засобiв для юнування шдиввдв та ix об'еднань [12]. Крiм того, в сучасному свiтi органiзацiя здiйснення публiчноi влади передбачае збiльшення ролi приватних структур у виконанш функцiй публiчноi влади (третейсью суди, яким державою делегуеться право здшснення правосуддя, приватнi нотарiуси тощо), i вони становлять усе бшьший iнтерес для демократа. Таю структури надшяються досить значною владою, тому ix дiяльнiсть мае також становити предмет демократичного контролю (причому не тшьки державного, але й громадського та мiжнародного).
Концепцiя суверештету спонукае багатьох вважати сферу пол^ичну територiею самого суверена, зосереджуючись тшьки на держава Проте такий погляд не вщповщае системi цiнностей, визнаних сучасним суспшьством. Суверенiтет неминуче передбачае наявшсть двох сторiн; суверенна влада е не автономною шстанщею, а вщносинами, елементами яких виступають правшеш та тi, ким управляють, захист i пiдкорення, права i обов'язки [13, с. 399]. «Демокра^я - це форма управлшня суспiльством, за яко'1 правила поведiнки у ньому встановлюються тими людьми, для яких вони i стають обов'язковими» [14]. Вона стала засобом, за допомогою якого здшснюеться спроба обмежити владу держави i взяти державу тд контроль суспшьства, що, в свою чергу, е передумовою не тшьки лептимацп оргашв публiчноi влади, але й забезпечення прав i свобод людини та громадянина.
Список лтератури: 1. Шайо Андраш. Самоограничение власти. Краткий курс конституционализма / Андраш Шайо. - М.: Юристь. - 296 с. 2. Организация Объединенных Наций. Комитет экспертов по государственному управлению. Ключевая роль государственного управления и принципа благого управления в осуществлении Декларации тысячелетия Организации Объединенных Наций: развитие институционального потенциала. Доклад Секретариата // [Електрон. ресурс]. - Режим доступа: http://unpan1.un.org/intradoc/groups/public/documents/un/unpan004498.pdf.
3. Keane J. The Life and Death of Democracy / J. Keane. - W. W. Norton & Company, 2009. -992 p. 4. The life and death of democracy / Bridget Cotter interviews John Keane. - CSD BULLETIN. - 2010. - DOUBLE ISSUE VOL 17. - NOS 1-2. - [Електрон. ресур]. - Режим доступу: http://johnkeane.net/wp- content/uploads/2010/12/csd-bulletin-volume-17-Jk 15-qxd.pdf. 5. Evgeni Tanchev. Rule of Law and State Governed by Law Genesis and Evolution of the Rule of Law - From Antiquity to the US Constitution - [Електрон. pecypc]. - Режим доступу: http://www.venice.coe.int/webforms/dokuments/?pdf=CDL-JU(2008)036-e.
6. Бойко Н. Л. Особливосп трансформацп сощального контролю в сучасному украшському суспшьсга: автореф. дис. ... канд. соцюл. наук: 22.00.03 / Н. Л. Бойко ; НАН Украши. 1н-т соцюлогл. - К., 2002. -16 с. 7. Латигта Н. А. Демократ: сутшсть, мехашзми здшснення та сучасш свiтовi тенденцп розвитку : автореф. дис. ... д-ра пол^, наук : 23.00.02 / Н. А. Латигша ; 1н-т полт i етнонацюн. дослщж. iм. I. Ф. Кураса НАН Украши. - К., 2010.
- 35 с. 8. Четвернин В. А. Проблемы теории права для особо одаренных студентов. - М., 2010. - 155 с. [Электрон. ресурс]. - Режим доступа: http://teoria-prava.hse.ru/files/library/problems 2010.pdf. - С. 63. 9. Acemoglu D. Economic origins of dictatorship and democracy / D. Acemoglu, J. A. Robinson. - Cambridge University Press, 2006.
- 416 p. 10. Galligan G. J. Due process and fair procedures: a study of administrative procedures / G. J. Galligan. - Oxford : Clarendon Press, 1996. - 568 p. 11. Grant R. W. Accountability and Abuses of Power in World Politics / Ruth W. Grant, Robert O. Keohane // American Political Science Review. - Vol. 99, No. 1. - 2005. - P. 29-43. 12. Dawn O. Common Values and the
Public-Private Divide (Law in Context) / O. Dawn. - London: Butterworths, 1999. - 316 p.
13. Хардт М. Множество: война и демократия в эпоху империи / Пер. с англ. под ред. В. Л. Иноземцева / М. Хардт, А. Негри. - М. : Культурная Революция, 2006. - 559 с.
14. Plekhanov S. Democracy, Part I // [Электронный pecypc]. - Режим доступа: http://www.yorku.ca/splekhan/course 1000-2410 lectures.htm.
КОНТРОЛЬ КАК НЕОБХОДИМОЕ УСЛОВИЕ СУЩЕСТВОВАНИЯ ДЕМОКРАТИЧЕСКОГО ГОСУДАРСТВА Косинов С. А.
В статье проанализирована концепция контрольной демократии Дж. Кина. Контроль над публичной властью рассматривается как элемент верховенства права (конституционный контроль над нормотворчеством, административная юстиция, парламентский контроль над исполнительной властью и т. д.).
Ключевые слова: контроль над публичной властью, контрольная демократия, верховенство права, парламентский контроль.
THE CONTROL AS A NECESSARY CONDITION FOR THE DEMOCRATIC STATE Kosinov S. A.
The article analyzes the concept of the control of democracy J. Keane. Control of the public authority is considered as an element of the rule of law (constitutional control over the rulemaking, administrative justice, parliamentary control over the executive branch, etc.).
Key words: control of the public authority, the control of democracy, the rule of law, parliamentary control.
Надтшла доредакцИ 14.05.2013р.
