CC BY
7Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Экономика и управление». Том 22 (61). 2009. № 1. С. 111-118.
УДК 339.5+316.485.6
КОНФЛ1КТНИЙ ПОТЕНЦ1АЛ ЕКОЛОГ1ЧНОГО ЧИННИКА1
Сабадаш В.В.
Сумський державний утверситет, Суми, Украта, 40007
E-mail:viktorsaba@gmaiLcom
Дослвджено конфлжтний потенщал природних ресурсш, як чинник виникнення екологiчного конфлжту. Визначено i охарактеризовано категорiю «потенщал врегулювання екологiчного конфлжту», а також запропоноваш економiко-правовi методи, якi можуть бути залученi у практичнi процедури врегулювання екологiчних конфлiктiв.
KnwHoei слова: еколопчний конфлжт, метод врегулювання, потенщал, ресурсна безпека, ресурс, соцiально-економiчна система.
ВСТУП
Поступальний розвиток i стале зростання в соц1ально-економ1чних системах тюно пов'язаш 1з конфлштами. Посилення !х рол1 i значимосп у розроблюваних стратепях розвитку е особливо актуальним у перюди економ1чних, науково-технолопчних i соцюкультурних трансформацш суспшьства. За своею природою, характером i особливостями конфлшт може бути економ1чним (конфлшт економ1чних iнтересiв), полiтичним (конфлiкт пол^ико-правових систем), соцiальними (конфлiкт суспiльних вщносин), екологiчним (конфлiкт з приводу володшня, розпоряджання природним ресурсом), культурно-релiгiйним, ш. Найбiльш значущим i таким, що мае суттевий вплив на тенденцп i напрями розвитку соцiально-економiчних систем е конфлшт економiчних iнтересiв, який в останш десятирiччя набувае ч^ких рис ресурсних протирiч [1; 2].
Необхщною умовою формування засад сталого розвитку, включаючи забезпечення еколого-економiчноi безпеки та зростання сощальних стандартiв е збереження iснуючого стану i якост довкiлля та поступове ix покращання. Однак вже сьогоднi екосистеми вщчувають досить серйозний вплив чинникiв обмежуючого характеру [3, с. 117-119], яю становлять суттевi загрози ресурснiй безпещ держави i ефективному вирiшенню завдань сталого соцiально-економiчного розвитку [4]. Досить часто еколопчш i соцiально-економiчнi проблеми, пов'язанi iз залученням (використанням) природних ресуршв, виступають «каталiзатором» екологiчниx конфлш^в (ЕК) [5].
1 Mamepian тдготовлений i публ^еться у рамках укратсько-росшського проекту № Ф28.5/006 «Формування eкономiчного мехашзму виpiшeння MiMMapodmx eкологiчних конфлiкmiв» за тдтримки Державного фонду фундаментальних до^джень Украши.
Вщзначаючи важливють ресурсно! безпеки у загальнш системi економiчно! безпеки держави, слщ зазначити, що посилення глобалiзацiйних тенденцiй у свiтогосподарських зв'язках, поглиблення штеграцшних процесiв, поширення постшдус^ального технологiчного укладу в економiчних системах, с^мкий розвиток iнформацiйно-комунiкацiйних технологiй, технолопчних i освiтнiх iнновацiй, загострення еколопчних проблем продукують новi науково-технологiчнi виклики i соцiо-еколого-економiчнi загрози розвитку нащональних економiк. Поступове зростання конфлiктного потенщалу якiсно нових загроз спонукае до пошуку адекватних забезпечуючих механiзмiв i iнструментарiю розв'язання сощо-еколого-економiчних протирiч i забезпечення необхiдного для сталого розвитку як держав, так i окремих !х регiонiв (територiй) рiвня економiчно! безпеки. Саме з цих позицш доцiльним i необхiдним, на наше переконання, е залучення процешв ефективного ресурсовикористання до процедур прийняття еколого-економiчних рiшень, спрямованих на суттеве скорочення втрат ресурсiв, перш за все, еколопчних - водних, земельних, люових, мiнеральних, бiологiчних. Таким чином, актуальним i невiдкладним завданням формування економiко-соцiальних стратегiй розвитку нацiонального господарства у вщповщносп iз принципами сталого розвитку е удосконалення через економiчнi i правовi механiзми полiтики ращонального природокористування, особливо узгодження 11 репональних, нацiональних i мiжнародних аспектiв.
Питання методологи формування ефективно! системи еколого-економiчних вiдносин, управлiння природокористуванням на макро- i мiкрорiвнях, проблеми розв'язання еколого-економiчних протирiч i розподiлу соцiальних, еколопчних, економiчних ефектiв у системi «суспшьство - економiка - довкшля» займають чiльне мiсце у дослiдженнях провщних вiтчизняних i закордонних науковцiв: О.Ф. Балацького, Б.В. Буркинського, О.О. Веклич, К.Г. Гофмана, Р. де Грута, Б.М. Данилишина, А. Ендреса, Г.В. Косова, Р. Коуза, В.С. Кравщва, Л.Г. Мельника,
B.С. Мщенка, Р.О. Перелета, 1.М. Потравного, М.Ф. Реймерса, О.М. Телiженка,
C.К. Харiчкова, Л. Хенса, М.А. Хвесика, С.В. Хлобистова, М. Янга, О.М. Яницького та ш.
Вiдзначаючи значнi науковi здобутки, слщ констатувати, що конфлiктний потенщал сфери природокористування, який формуеться шд впливом сучасних тенденцiй ресурсовикористання, потребуе поглибленого дослщження i вивчення з огляду на можливiсть залучення ефективного еколого-економiчного iнструментарiю врегулювання ЕК.
Метою статтi е визначення i дослiдження потенцiалiв ЕК: конфлштного потенцiалу i потенцiалу врегулювання iз розробленням практичних методiв (способiв) реатзаци потенцiалу врегулювання.
КОНФЛ1КТНИЙ ПОТЕНЦ1АЛ ПРИРОДНИХ РЕСУРС1В,
ЯК ЧИННИК ЕКОЛОГ1ЧНОГО КОНФЛ1КТУ
Мiжнароднi i регiональнi ЕК набули поширення шсля закiнчення «холодно! вшни», коли через суттеве розширення ринкiв i лiбералiзацiю торгово-економiчних вщносин мiж суб'ектами ринку загострилася боротьба за володшня (управлiння,
розпоряджання) природними ресурсами. С достатньо тдстав стверджувати, що передумови ЕК, !х шдгрунтя - розбiжностi нацiонального, релiгiйного i етнокультурного характеру, якi виникають (або вже юнують) мiж сторонами конфлшту з приводу природного ресурсу (еколопчно! цiнностi). Однак слiд зауважити, що основою протирiч була i залишаеться економiчна вигода (реальна або потенцшна), яку отримуе суб'ект вiд володшня природним ресурсом. У випадку, коли зазначеш розбiжностi виходять за певш меж1, починае формуватися конфлiктний потенщал i виникае передконфлiктна ситуацiя.
Сьогодш все частiше об'ектом конфлiкту стають життево важливi i економiчно значущi ресурси: воднi, енергетичнi, мiнеральнi, земельш, лiсовi, продовольчi. Високий конфлiктний потенщал цих ресуршв i, вiдповiдно ризик виникнення ЕК, формуеться такими чинниками:
1) загостренням конкурентно! боротьби за ресурси, перш за все, сировинш i енергетичнi;
2) обмежешстю бiльшостi природних (сировинних) ресуршв, яю е матерiальним базисом економш, що розвиваються, i можуть бути залучеш ними у виробничо-споживчi процеси;
3) нерiвномiрнiстю розподiлу ресуршв мiж економiчними суб'ектами (проблема забезпеченосп ресурсами нацiональних економiк);
4) неефектившстю використання ресурсiв економiчними суб'ектами у виробничо-господарськш дiяльностi (високий ступiнь ресурсо- i енергоемностi економiк);
5) неефектившстю процедур управлшня ресурсами (особливо актуальною е проблема управлшня транскордонними природними ресурсами: водними, мшеральними, люовими);
6) слабким шститущональним i органiзацiйно-економiчним потенщалом корпоративного управлiння природними ресурсами;
7) неврегульованютю прав власностi на природш ресурси;
8) зростанням народонаселення, внаслщок чого скорочуеться кiлькiсть природного ресурсу (еколопчно! щнносп) на одного користувача;
9) пiдвищенням ролi мiжнародно! сшвпращ у сферi ресурсокористування i необхвдшстю координацi! мiж сторонами конфлiкту з метою запобтання (врегулювання) ЕК.
Дослiдження сучасних тенденцш i особливостей практики ресурсокористування дае нам змогу виокремити двi основш причини ЕК.
Перша причина: намагання економiчних суб'ектiв максимiзувати прибуток (вигоду).
Гостра боротьба за обмежеш природш ресурси (перш за все, сировинш i енергетичш) е причиною локальних, регiональних i мiжнародних ЕК, однак слщ наголосити, що у багатьох випадках це боротьба правлячо! ел^и за дефiцитнi природнi ресурси. Вмшо манiпулюючи нацiональними (релiгiйним, етнокультурними) почуттями, вона дiе в сво!х вузькоекономiчних або полiтичних iнтересах. Такий розвиток конфлшту можливий за умови низького рiвня соцiально-економiчного розвитку кра!ни, освiтнього i культурного рiвня населення, слабкого
забезпечення життево важливими ресурсами, продовольством, слабко розвинено! iнфраструктури тощо.
Друга причина: горизонтальна нерiвнiсть у сусшльсга, яка характеризуеться нерiвнiстю доступу до еколого-економiчних благ рiзних верств населення. Частiш за все об'ектом таких ЕК е водш [6] , лiсовi [7] або земельш ресурси [8; 9, с. 69-70]. Прикладом може бути «земельний» конфлшт на Соломонових островах: насправдi його першопричиною було не протистояння на етнокультурному грунтi, а проблеми iз забезпеченням прав землеволодiння корiнного населення, що прямо пов'язано з можливютю доступу до ресурсу i отриманням еколого-економiчних вигод. Подiбнi конфлiкти мають мiсце в Автономнiй Республiцi Крим: коршне населення все частiше стае заручником конфлштних iнцидентiв з мiжетнiчним забарвленням, об'ектом яких е земельш д^нки. Через неврегульованiсть майнових прав i проблеми законодавчо-правового характеру при ухваленш рiшень у соцiально-економiчнiй сферi, згаданi конфлiкти поки що характеризуются як ресурснi. Але це не виключае ризику !х трансформаций iз територiальних конфлiктiв з ознаками можливого жорсткого силового мiжетнiчнi протистояння - у повнощнш екологiчнi конфлшти через обмеженiсть земельного ресурсу, його еколопчну деградацiю (ерозiю, змiну кшмату i водно-ресурсного балансу територп тощо).
Таким чином, у багатьох випадках юнуе зв'язок мiж культурою, релтею, традицiями корiнного населення i ресурсами, що знаходяться на територп !х мешкання: рiвень добробуту корiнного населення ютотно залежить вiд можливостi вшьно реалiзувати сво! права на володшня (використання) природного ресурсу як засобу юнування i забезпечення прийнятного життевого рiвня. Природними ресурсами, якi у зв'язку зi згаданими обставинами характеризуются значним конфлiктним потенцiалом, е люов^ воднi, мiнеральнi, бiологiчнi, рекреацiйнi, земельш (земля, залучена у сшьськогосподарське виробництво).
На формування конфлiктного потенцiалу ресуршв суттево впливають потоки iнвестицiй (!х обсяги i сфери iнвестування), шновацшних знань i технологiй, досягнень науки. Глобалiзацiйнi процеси в соцiально-економiчних системах ютотно прискорили товарний, науковий i технологiчний обмiн, що вiдбиваеться на поведшщ економiчних суб'ектiв. Досить часто кра!ни з економiкою, що розвиваеться, з метою залучення в соцiально-економiчну сферу значних iнвестицiй свiдомо змшюють нацiональне законодавство у бiк значно! його лiбералiзацil по вiдношенню до шоземних iнвесторiв, розширення !х законодавчих прав i економiчних свобод, в першу чергу, на природш ресурси. Завдяки такш полiтицi в добувш i переробнi галузi (нафта, газ, мшеральна сировина, дорогоцiннi метали i мiнерали, гiрничорудна сировина, лiс) надходять значнi обсяги iнвестицiй на розроблення, видобування i освоення ресурсiв. Оскшьки велика частина ще нерозвiданих родовищ ресурсiв розташована на територп економiчно слабких кра!н, !х освоення часто пов'язане iз порушенням прав коршного населення, унаслiдок чого посилюються конфлштш настро! i слабшае потенцiал врегулювання ЕК. За умови превалювання економiчноl вигоди над соцiокультурними iнтересами коршного населення в боротьбi за доступ до ресурсу компашями-ресурсокористувачами розробляються i втiлюються у практику широкомасштабш
програми переселення або примусу до внутршшх i мiждержавних мiграцiй. Такi ди пов'язаш не тiльки з утиском економiчних прав корiнних народiв, але i з втратою 1х самобутностi i етшчно! iдентичностi. В результатi зростання екологiчного дефiциту виникае загроза нацюнальнш безпецi держави через втрату и пол^ично! i економiчноl незалежностi та глобальнiй екологiчнiй безпецi в цшому.
ЕК характеризуеться потенцгалом врегулювання, тд яким ми розумiемо здатнiсть конфлшту бути вирiшеним (врегульованим), незалежно вщ прийнятностi результатiв для сторiн конфлшту у перспективi (рис. 1).
Врегулювання ЕК забезпечуеться залученням рiзних стратегш, прийомiв, методiв i iнструментiв, вибiр i практичне використання яких залежить вiд причин, об'екту, динамiки розвитку i iнтенсивностi перебiгу ЕК, специфши iнтересiв i особливостей сторiн конфлшту тощо [10, с. 38].
Метод врегулювання (розв'язання) ЕК - це комплекс збалансованих заходiв i шструменпв економiко-правового та iнституцiонального характеру, залучення i використання яких сприятиме досягненню цiлей врегулювання конфлiкту.
Методи --
3 \
к
>
Врегулювання ЕК
««у
I.-
5 V
1▼«
Л! \ Л--! 4
Спшьш домовленосп; ршення, яке задовольняе сторони \\\ ' \ 8 /
врегулювання
Узгодження
позищй сторт 2 2
конфл1кту
Формування штеграцшного потенщалу (можливосп
для вироблення
Латентний ЕК
Нерозв 'язшсть (неможлив1сть виршення) ЕК
4
Рис. 1. Потенщал врегулювання ЕК: 1 - виникнення ЕК; 2 - 7 - методи врегулювання.
Розглянемо бшьш детально процедури розв'язання та особливост шструментарда, який може бути залучено учасниками конфлшту для ефективного використання потенщалу врегулювання ЕК за стащями його розвитку (див. рис. 1).
1 - виникнення ЕК: визнання факту (юнування) ЕК. Для щентифшацл ЕК (визначення причин, предмету i об'екту) проводяться збiр, обробка i вивчення шформаци по ЕК, а також попередне дослщження факпв i оцiнка ступеню впливу ЕК на сторони конфлшту i довкшля тощо. Подальшi зусилля i дп сторiн ЕК мають бути зосередженi на узгодженнi позицiй, пошуку компромюу з метою формування потенцiалу врегулювання конфлiкту.
2 - ¡гнорування ЕК (або пасивна реакция на ЕК) : небажання або неможливiсть (з об'ективних чи суб'ективних причин) визнавати юнування ЕК (еколопчного протирiччя). У довгостроковш перспективi не виключена трансформацiя ЕК в латентний та за умови подальшого Гнорування - у такий, що неможливо виршити, тобто поведшка та взаемовиключаючi iнтереси сторiн конфлшту унеможливлюють вироблення i прийняття компромюних рiшень.
За умови визнання сторонами факту юнування ЕК та наявност бажання (необхщносп), можливостей i засобiв його врегулювання у перспективi, сторони конфлшту координують дп для формування штеграцшного потенцiалу та залучення ефективних, адекватних конфлiктнiй ситуацп, методiв (способiв) вирiшення ЕК. Вибiр методу (способу) врегулювання ЕК мае базуватися з одного боку, на максимальному врахуванш i задоволенш iнтересiв сторiн конфлшту, з iншого - на мтмзацл !х еколого-економiчних, полiтичних, соцiальних i моральних втрат.
3 - врегулювання ЕК стльними зусиллями залучених у нього сторш: грунтуючись на шформаци вiд усiх залучених у ЕК сторш i результатах спiльних акцш (дiй, домовленостей), учасники конфлiкту самостшно приймають узгоджене (компромiсне) рiшення, яке задовольняе усi зацiкавленi сторони («щеалютичний» пiдхiд).
4 - врегулювання ЕК (консолщоване рiшення) на основ! ощнок, експертиз тощо: часпш за все така процедура врегулювання використовуеться мюцевими органами влади (на локальному i регiональному рiвнях), iнституцiональними структурами, шшими уповноваженими органiзацiями, оскiльки вони мають необхщш для цього знання, досвщ, унiверсальнi процедури, технiчний i оргашзацшний потенцiал («iнституцiонально-правовий» пiдхiд).
5 - розв'язання ЕК процедурами судочинства: залучення третьо1 сторони для ухвалення по ЕК судового ршення, заснованого на нормах закону (нацюнальних чи мiжнародних) i додержаннi юридичних процедур (кримшальне, адмiнiстративне судочинство; конституцiйний, третейський, арб^ражний суди) («правовий» пiдхiд). Необхiдною умовою для можливосп залучення такого методу врегулювання ЕК е узгодженють позицш сторiн конфлiкту стосовно юридичних i правових норм i процедур (вони мають бути законодавчо визнаними сторонами ЕК i не викликати заперечень з точки зору iмплементацil).
6 - врегулювання ЕК через залучення громадських, пол1тичних та т. структур. Управлшня ЕК вщбуваеться через процедури впливу: лобдавання штерешв; вимоги змш нормативно-законодавчо1 бази i регуляторних акпв; iнiцiювання громадських i полiтичних акцш, обговорень, референдумiв, дебатiв, слухань, комюш тощо («регуляторний» пiдхiд). Забезпечуючими чинниками ефективного залучення i використання шструмештв врегулювання ЕК цiеl групи е: а) вщкритють
суспшьства; б) прихильшсть демократичним принципам розвитку; в) розвинене громадянське суспшьство; г) розгалужена мережа ефективно ддачих неурядових (громадських), особливо екологiчних, органiзацiй i фоцщв тощо.
7 - врегулювання ЕКринковими ¡нструментами:
7.1) використання процедур регулювання цши на «конфлiктнi» ресурси;
7.2) трансформащя ресурсних режимiв (режим доступу до ресурсу, режим управлшня ресурсом i режим використання ресурсу [11, с. 974-978].) з метою скорочення екодеструктивного впливу, зменшення еколопчного дефiциту i оптишзацп ресурсовикористання та сприяння таким чином виршенню ЕК;
7.3) використання прав власносп на природш ресурси (мiнеральнi ресурси, лю, воду, землю, iн.);
7.4) ринковi iнструменти (цiноутворення, конкуренцiя, кон'юнктура, податки, пшьги, преференций обмеження, заборони, ш.) («ринковий» пiдхiд).
8 - силовг методи виршення ЕК, тобто виршення ЕК шд тиском сили: силове протистояння, насильницью ди, збройнi сутички, акци громадсько1 непокори, навмисне саботування ршень тощо («силовий» пiдхiд). Такий спошб може використовуватися у випадку нерiвностi сторiн конфлiкту за пол^ичними, вiйськовими, iнституцiональними, фiнансовими та ш. ознаками. Незважаючи на те, що з точки зору досягнення результату силовi методи е найефектившшим, вони е найменш конструктивними з точки зору використання потенщалу врегулювання. Слщ зазначити, що за таким сценарiем частiш за все причина ЕК не усуваеться, проблема не виршуеться остаточно, тому зберiгаеться досить високий ризик розвитку конфлшту у майбутньому iз новою силою, iз бшьш непередбачуваними наслiдкам. Окрiм того, ЕК може трансформуватися у латентний, постшно жеврiючий, коли слабший учасник конфлшту обирае прихованi методи спротиву, тим самим поглиблюючи i ускладнюючи ЕК.
Можливе залучення й iнших методiв (способiв), якi грунтуються на бажанш i можливостях конфлiктуючих сторiн врегулювати ЕК або запоб^и йому.
ВИСНОВКИ
Дослщжеш i охарактеризованi аспекти потенщалу ЕК актуалiзують питання забезпечення ресурсное' безпеки держави у перiод трансформацп соцiально-економiчних вiдносин i формування стратегiй економiчного розвитку. Природно-ресурсш проблеми мають здебiльшого мiжнародний (транскордонний) характер, а вiдтак зачiпають соцiо-еколого-економiчнi iнтереси досить широкого кола економiчних суб'ектiв i вiдповiдно потребують для виршення адекватних органiзацiйно-економiчних механiзмiв i iнституцiональних пiдходiв.
Список лiтератури
1. В. Полтерович. Экономическая политика, качество институтов и механизмы «ресурсного проклятия» / Полтерович В., Попов В., Тонис А. - М. : Изд. дом ГУ ВШЭ, 2007. - 98 с.
2. Лон Ф. Эффективное и устойчивое использование природный ресурсов / Ф. Лон // Социально-экономический потенциал устойчивого развития / Под ред. нроф. Л. Г. Mельника (Украина) и нроф. Л. Хенса (Бельгия). - Сумы : ИТД «Университетская книга», 2GG7. - С. 519-594.
3. Прогноз наyково-теxнологiчного та шновацшного розвитку Украши (попереднш вар1ант)/Шд редакцieю акад. НАН Украши А.П. Шпака та акад. АПН Украши АЖ. Гуржш. Упорядники Mалiцький Б. А. та Попович О.С. - Зб1рник матер1алш. - К.: Фешкс, 2GG6. - 16g с.
4. Данилишин Б. M. Природно-еколопчний нотенщал в стратегiï сталого розвитку Украши / Б. M. Данилишин // Наука та наукознавство. - 2006. - №3. - С. 94-1GG.
5. Understanding Environment, Conflict, and Cooperation: United Nations Environment Programme and Woodrow Wilson International Center for Scholars, 2GG4.
6. Сабадаш В. В. Еколого-економ1чний анал1з водно-ресурсню обмежень у нромисловост / Л. Г. Mельник, В. В. Сабадаш // Продуктивт сили Украïни. - 2GGS. - № 1 (004). - С. 107-115.
7. Сабадаш В. В. Шсов1 ресурси i еколопчний конфлжт: анатз взаeмозв'язкiв / В. В. Сабадаш // Науковий вюник национального лiсотеxнiчного утверситету Украïни. - 2GGS. - Вин. 1S.9. - С. 65-78.
S. Сабадаш В.В. Еколопчш конфлжти у сучаснш систем природокористування / В. В. Сабадаш // Mеxанiзм регулювання економiки. - 2004. - № 4. - С. 73-79.
9. Сабадаш В. В. 1нституцшш аснекти врегулювання еколопчню конфлжпв (регюнальний i м1жнародний р1вш) / В. В. Сабадаш // Mеxанiзм регулювання економжи. - 2008. - № 1. - С. 68-77.
10. Калашник С. Д. Социально-экономические и экологические факторы формирования государственной политики соxранения природно-ресурсного потенциала / С. Д. Калашник, В. В. Сабадаш // Mеxанiзм регулювання економжи. - 2008. - № 3. - Т. 2. - С. 31-43.
11. Сабадаш В. В. Социально-экономическое измерение экологическт конфликтов в достижении устойчивого развития / В. В. Сабадаш // Социально-экономический потенциал устойчивого развития / Под ред. нроф. Л. Г. Mельника (Украина) и нроф. Л. Хенса (Бельгия). - Сумы : ИТД „Университетская книга", 2007. - С. 963-982.
Сабадаш В.В. Конфликтный потенциал экологического фактора / В. В. Сабадаш // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия «Экономика и управление». -Т. 22(61).- 2009.- №1. С. 111.
Исследован конфликтный потенциал природный ресурсов, как фактор возникновения экологического конфликта. Определена и оxарактеризована категория «потенциал урегулирования экологического конфликта», а также предложены экономико-правовые методы, которые могут быть вовлечены в практические процедуры урегулирования экологическт конфликтов.
Ключевые слова: экологический конфликт, метод урегулирования, потенциал, ресурсная безопасность, ресурс, социально-экономическая система.
Sabadash V.V. Conflict Potential of Ecological factor / V. V. Sabadash // Scientific Notes of Taurida National V.Vernadsky University. Series: Economy and Management. Vol. 22(61). - 2009. №1. - P. 111. Conflict potential of natural resources, as factor of origin of ecological conflict, is investigational. Certain and described category «potential of settlement of ecological conflict», and economic and legal methods, which can be engaged in practical procedures of settlement of ecological conflicts, are offered. Keywords: ecological conflict, method of settlement, potential, resource safety, resource, socio-economic system.
Надiшло до редакцй 29.06.2009
