CC BY
18Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского Серия «Филология. Социальные коммуникации». Том 25 (64). № 4, ч. 2. 2012 г. С. 220-225.
УДК 811.161.2'38(089.3)
КОМПОЗИЦ1ЙНО-СТИЛЬОВ1 ОЗНАКИ В1ДГУКУ ОФ1Ц1ЙНОГО ОПОНЕНТА ЯК НАУКОВОГО ЖАНРУ
Борисов В. А.
Харшвський нацюнальний педагогiчний ушверситет iменi Г. С. Сковороди, м. Харшв
У статп представлено опис композицшно-стильових особливостей вщгуку оф> цшного опонента. Визначено основш iдiостильовi ознаки авторського наративу мово-знавцiв, проанатзовано мовну об'eктивацiю науково! рецепци змюту дисертаци опо-нентом, вивчено комушкативш характеристики вiдгуку як жанру наукового дискурсу.
Ключов1 слова: вщгук офiцiйного опонента, структура вiдгуку, комушкативш й стильовi особливостi вiдгуку.
Постановка проблеми. Комушкащя як смисловий та шформативний аспект сощально1 взаемоди, тобто спшкування [1, с. 329], вщграе вагому роль у науковому дискурс^ що передбачае творення текстiв, !хню рецепцiю, осмислення й обговорен-ня та, як наслiдок, породження шших текстiв. На думку О. С. Троянсько!, наукову комунiкацiю можна подшити на три зони: ядерну, перифершну й дифузну залежно вiд наявносп ознак наукового стилю [5]. У цш тезi органiчну точку перетину знахо-дять сфера комушкацп (науковий дискурс) i сфера функцюнально1 стилютики (нау-ковий стиль), що е цшком природним i органiчним. Як зазначае М. П. Котюрова, «фактично предметом дослiдження функцюнально1 стилiстики була i залишаеться саме дискурсивна дiяльнiсть, зафiксована («опредмечена») в текстi, що розумiеться як мовомисленнева дiяльнiсть, здшснювана засобами мови (стилiстичний ресурс)» [3, с. 26].
Процедура захисту дисертаци з уама И складниками реалiзуе простiр повно-цшно1 науково1 комушкаци. Виступ дисертанта, питання членiв ради, виступи опо-нентiв створюють ситуащю дiалогiчностi мiж науковцями, що породжуе обмш нау-ковою iнформацiею, формування нового знання на основi старого.
Вивчення композицiйних i мовностилiстичних ознак наукового тексту перебу-вае в центрi уваги як вiтчизняних, так i зарубiжних мовознавцiв, серед яких персонала Л. М. Алексеево1, Ф. С. Бацевича, М. П. Котюрово1, Т. В. Радзiевськоl, Ю. П. Сурмiна, О. С. Троянсько1, Т. В. Яхонтово1 та ш. Проте, незважаючи на шд-вищений iнтерес мовознавцiв до наукового тексту та мовно1 особистостi науковця, потребуе актуалiзацil вивчення жанрових та щюстильових ознак мовознавчих текс-тiв, вторинних жанрiв мовознавчого дискурсу зокрема. Тож, означена проблема, на нашу думку, е актуальною з огляду на суголосш часовi тенденци вивчення комуш-кативного потенцiалу мови в И суспшьному та iндивiдуальному функцiонуваннi. У представленш розвiдцi репрезентовано аналiз змютових, стилiстичних та комушка-тивних ознак вщгуку офiцiйного опонента як жанру науково1 комушкаци.
Вщгук офщшного опонента е невщ'емним складником захисту дисертацшного дослiдження, «необхiдним елементом творчих дебапв на захистi дисертаци, гарантом повного й точного виконання встановлених вимог до дисертаци. Вiд ретельнос-тi експертизи, аргументованостi й повноти висновюв опонента великою мiрою за-лежить оцiнка дисертаци спецiалiзованою вченою радою» [2, с. 47]. Офщшний опо-нент, згiдно з вимогами ДАК, е компетентним фахiвцем у тш галузi науки, яка вщ-повiдае шифру спецiальностi дисертанта, та призначаеться спецiалiзованою вченою радою. Нами було проанатзовано вiдгуки офiцiйних опоненпв - докторiв фшолоп-чних наук Ф. С. Бацевича, А. П. Загштка, В. С. Калашника, О. П. Левченко, О. О. Маленко, Н. М. Сологуб, О. А. Стишова, Л. I. Шевченко - на дисертацшш ро-боти за спещальшстю 10.02.01 - украшська мова, як подавалися на захист до спещ-алiзованоl вчено! ради К 64.053.05 Харювського нацiонального педагогiчного уш-верситету iменi Г. С. Сковороди впродовж 2008-2011 рокiв.
У проаналiзованих вiдгуках iнварiантними е такi позици: значення опоновано! роботи для розвитку лшгвютики, актуальнiсть i новизна представленого дисерта-цiйного дослiдження, повнота й аргументовашсть викладу отриманих результатiв у дисертаци та опублшованих працях, вщповщшсть оформлення тексту роботи й автореферату вимогам ДАК Укра!ни.
Але водночас вщгук офiцiйного опонента позначений виявом певно! суб'ективностi щодо науково! рецепци рецензованого тексту, хоча й твориться за встановленою структурно-змiстовою моделлю. У вiдгуковi реалiзуються щюстильо-вi особливостi авторського письма, конкретизуеться позищя рецензента щодо того чи того теоретичного положення, рiвня його аргументаци та переконливостi представленого шюстративного матерiалу. Як правило, титулованi вчеш презентують цiкавi, концептуально й стилютично оригiнальнi тексти вiдгукiв, здiйснюючи нефо-рмальний пiдхiд до !хнього написання.
Вщгуки офiцiйних опонентiв починаються з визначення мiсця рецензовано! дисертаци в нацiональнiй лiнгвiстичнiй науцi, окреслення проблематики рецензованого дослщження, визначення його актуальности Текстова реалiзацiя означено! штен-ци вiдбуваеться в рiзний спосiб. Поширеним е шлях конкретизаци пошукових век-торiв дослiдження, здшснених в актуальних наукових парадигмах. Для цього опо-ненти визначають мюце теми й проблеми дисертаци в загальному науковому диску-рсi, апелюючи при цьому до прецедентних iмен та праць (фiлософських, загально-наукових, власне лшгвютичних). Ця iнтенцiя може бути зреалiзованою перелiком персоналiй мовознавщв, якi дослiджували вiдповiдну проблему. Так, доктор фшоло-гiчних наук, професор О. А. Стишов у вiдгуковi про дисертацiю Ю. О. Тимченко «Вербалiзацiя простору в новелах М. Коцюбинського (у контекст украшського мо-вно-лiтературного процесу кiнця XIX - початку ХХ столотя)» (Харкiв, 2010) презе-нтуе ряд iмен мовознавщв, у полi зору яких перебувае дослщження мови М. Коцюбинського: /.../ ¡снуе низка праць, у яких об'ектом вивчення виступають лексичм та фразеолог1чт особливост1 твор1в автора (В. Масельський, Н. Калиниченко, I. Бтод1д, Л. Паламарчук, П. Колесник, В. Дроздовський, Л. Бублейник, Л. Батюк, С. Форманова та т.), лтгвостил1стичт (Л. 1ванов, В. Ващенко, В. Коптыов, Л. Мацько, В. Дроздовський, I. Бабт, Л. Батюк,
221
Т. Матвеева, В. Луценко, Н. Над 'ярних, Ю. Пучкова та ¡п.), питання синтаксису митця (О. Марчук, С. Ермакова, Д. Кроть, О. Пивоваров та т.), роль та мтце пи-сьменника в розвитку украгнськог лтературног мови (I. Ог1енко, I. Бтод1д, П. Плющ, В. Ващенко, В. Русатвський, В. Стасеева та т.). Таким чином, опонент, окреслюючи мюце рецензовано1 пращ в украшському мовознавчому дискурс^ акце-нтуе увагу на актуальносп дослщження Ю. О. Тимченко, наголошуючи на тому, що, незважаючи на велику кшьюсть праць, присвячених вивченню рiзних аспекпв мови творiв М. Коцюбинського, бракуе спецiального дослщження, присвяченого досл> дженню вербалiзацiï простору в мовотворчосп письменника. Апелювання опонента до значного реестру вщомих i молодих науковцiв, що опрацьовували питання мов-ного свiту М. Коцюбинського, доводить актуальшсть i нагальнiсть проблеми вивчення iдiостилю загалом i зазначеного митця зокрема.
Доктор фшолопчних наук, професор Ф. С. Бацевич у вiдгуковi про дисертацiю Т. Ф. Осiповоï «Параметри вербальноï i невербальноï комунiкацiï в украïнських па-ремiях» (Харкiв, 2010) для актуалiзацiï зазначено1' проблеми апелюе до думок вщо-мого британського фiлософа кшця Х1Х - початку ХХ ст. Джорджа Едварда Мура про те, що «у живт природтй мов1 повною м1рою вттена так звана «повсякденна ф1лософ1я» або «фтософ1я здорового глузду», що е частиною загальносв^ового мо-вознавчого дискурсу, який розвинувся у вщповщних працях. Пролонгуючи цю думку, Ф. С. Бацевич говорить про те, що паремшний фонд украшсько1' мови увiбрав у себе мудрють народу, а дослщження паремшно1' системи укра1'нсько1' мови е «нова-торським i надзвичайно актуальним як розкриття особливостей риторики щоден-ного стлкування ноагв украшськог лiнгвокультури». Початкове цитування думок знакових науковщв е продуктивним риторичним прийомом, оскшьки одразу налаш-товуе рецитенпв на сутшсть проблеми, ïï важливiсть i доречшсть щодо наукового осмислення. Крiм того свiдчить про загальну ерудищю опонента, широкий контекст його наукових знань, оригшальшсть мислення.
Доктор фшолопчних наук, професор Л. I. Шевченко у вiдгуковi про дисертащю В. Б. Яковлево1' «Вербалiзацiя концепту шм'я в украïнськiй мовнiй картинi св^у» (Харкiв, 2008) для окреслення проблематики рецензованого дослщження звертаеть-ся до виступу на XIV Мiжнародному конгрес славiстiв в Охридi Голови оргашза-цiйного комiтету i водночас Голови комггету славiстiв Македонiï академiка Мшана Гурчинова про вiднесення прiоритетних проблем, пов'язаних з аналiзом вербалiзацiï концептуально представлено!' мовно1' картини свiту. Так само i Л. I. Шевченко вва-жае перспективним та суголосним часовi дослщження мовноï картини св^у етноце-нтричноï лiнгвiстики, якiй присвячена робота В. Б. Яковлевой Опонент створюе дiа-логiчну мовознавчу ситуащю за допомогою апелювання до усного виступу маке-донського вченого, чш iдеï перегукуються з проблематикою презентованоï роботи. Такий прийом (фрагменти з усних вистушв науковцiв) дае рецитентам додаткову iнформацiю не лише про обiзнанiсть опонента, а й про його безпосередню участь у презентативних наукових форумах, умшня скористатися отриманою шформащею в дискурсивнiй ситуацiï.
У вщгуках опонентiв наявна мовна об'ективащя наукового осмислення змiсту дисертацiï опонентом, презентащя власних рефлексiй, мiркувань, ощнок роботи.
222
Основна частина вщгуку присвячена поетапному аналiзовi змюту дисертацшного дослщження. Опоненти здiйснюють аналiз роботи вщповщно до И структурних час-тин (роздшв), звертаючи увагу й на послщовшсть викладу матерiалу, аргументати-внiсть, логiчнiсть, добiр фактичного матерiалу чиджерельну базу, переконливiсть результатiв i висновкiв, !хню вiдповiднiсть поставленiй мет та завданням. Як правило, у цш частинi свого вщгуку опонент вiдзначае те вартiсне, що е в роботi та за-слуговуе на увагу науково! спшьноти.
Схвальнiсть реалiзуеться за допомогою таких характеристик: авторка чгтко структурувала досл1дження; перспективним видаеться розгляд; особливо цтним е зауваження авторки; вважаемо це одним 7з незаперечних наукових здобутюв авто-рки [Бацевич]; ч1тко обгрунтовано; конкретно визначено; посл1довно проанал1зова-м питання; як слушно вважае дисертантка; грунтовно прокоментовано; як пози-тивне в цьому роздм сл1д в1дзначити; щнними е ¡дег досл1дниц [Загштко]; як пра-вом1рно вважае досл1дниця; е особливо важливим для досягнення мети; багатий 7 щкавий матер1ал [Калашник]; цттсть обговорюваног науковог пращ; обгрунтова-ним 7 доцыьним е розгляд; заслуговуе схвалення; значущ1 результати [Левченко]; автор роботи слушно зауважуе; погоджуемося з тезою автора; подана робота е зразком наукового опису; реестр презентованих лексичних одиниць цыком достат-мй [Маленко]; досл1дниц вдалося; багатий ¡люстративний матер1ал; дисертантц вдалося [Сологуб]; переконливий 7 щкавий ¡люстративний матер1ал; грунтовний анал1з; досить скрупульозно проведено огляд; особливо нам ¡мпонують; особливого схвалення заслуговуе; детально й сол1дно проанал1зовано [Стишов]; посл1довне фо-рмулювання мети; переконуе матергал досл1дження; законом!рним 7 переконливим у такт постановц питання видаеться доб1р фактичного матер1алу; вмотивовано розглядае [Шевченко].
Разом iз тим обов'язковим компонентом будь-якого вщгуку е висловлення за-уважень щодо недолшв, невиправностей, окремих необгрунтованих та дискусшних тверджень, що, як згодом зазначае опонент, не впливають на важливють отриманих дисертантом результата i не зменшують значущосп дисертацшного дослщження. Критична рецепщя змюту дисертаци опонентом реалiзуеться за допомогою таких характеристик: формулювання об'екта 7 предмета варто було б переглянути; не було б зайвим знайомство з працями таких науковщв; нам1чет деяю неточност1; формулювання деяких закошв не зовс1м в1дпов1дае гх сутност1; на противагу авто-рцг вважаемо [Бацевич]; варто було б чткше окреслити власну позищю; недо-статньо уваги придыяе; доцыьно було б детально схарактеризувати; трапляють-ся також стил1стичт неточност1 та техтчт огр1хи [Загштко]; некоректно й по-милково по сут1 сказано; быьше уваги сл1д було б придыити; у текст7 дисертащй-ног роботи трапляються мовт помилки [Калашник]; декшька оцток дисертантки /.../ викликають певш суммви; викликае низку зауваг; варто ч1тко дотримуватися метамови опису; не зовам зрозумыим в термтолог1чному сенс е формулювання таког думки [Левченко]; так висновки не е коректними; не достатньо глибоко ви-явлено; складно погодитися з такою думкою; бажано було б чткше зазначити позищю щодо матер1алу досл1дження [Маленко]; доречно було б окремо проанал1-зувати засоби репрезентацИ мовних образ1в краси; варто було взяти до уваги; поза
223
увагою залишено [Сологуб]; впадае в око неспiвмiрнiсть структурних частин дисе-ртацп; помiчено неповт бiблiографiчнi дат (бракуе посилання на том) [Стишов]; не чтко сформульовано; «губиться» теоретична новизна [Шевченко].
Оскшьки сама процедура захисту е дискушею, у якш беруть участь досвщчеш науковщ, частотним явищем у текст виступу опонента е постановка риторичних питань, яю е засобом створення дiалогiчностi. Питання, набуваючи дискурсивноï ваги, уможливлюють комушкащю мiж ученими, провокують роздуми над проблемами, до яких апелюе опонент. Так, Ф. С. Бацевич ставить питання дисертантщ Т. Ф. Осшовш та науковш стльнот для бшьш детального й глибокого прояснення деяких положень: Чому лтгвопрагматика, психолiнгвiстика та деяю iншi сучасн напрями науки про мову квалiфiкуються в роботi як «маргтальт»? Якщо йдеться про те, що вони перебувають на перетин рiзних наук, то це не маргтальтсть, а мiждисциплiнарiнсть» або «Що таке «комуткативю образи»? У кого цей термт запозичений чи вт створений авторкою?
О. О. Маленко звертаеться до риторичних питань для надання вiдгуковi диску-сшного характеру: Бiльшiсть iз наведених лексем становлять, як уже було зазначе-но, галичамзми, на чому наголошуе й автор; однак чи вс вони е такими?» або «Тож можливо, йдеться не сттьки про лексичну актуалiзацiю як мовно-комуткативне явище, сктьки про активне використання територiально чи соща-льно маркованих лексичних засобiв з певною художньою або iншою ШтенцШною метою? Подiбнi питання апрiорi мають риторичний характер, тобто автор вживае речення, як граматично е питаннями, але семантично - твердженнями, як не пот-ребують вщповщ дисертанта, а додають експресивност мовленню, привертають увагу рецишенпв, надають бiльшоï ваги наступним роздумам опонента.
Комушкащя шд час захисту може бути зреалiзованою не тшьки покликами опо-нента до того чи того прецедентного тексту або вислову, а й за допомогою постановки питань опонентом та вщповщей здобувача, оскшьки процедура захисту передбачае вщповщ дисертанта на питання та зауваження, що були висловлеш опонентом. Дiа-лог мiж опонентом та дисертантом у такому випадку уможливлений тексгогарною дiяльнiстю здобувача, результатом якоï е текст дисертаци, а дисертант, продовжуючи шзнавально-комушкативну дiяльнiсть, формуе нове знання на основi старого.
Таким чином, вщгук офщшного опонента про дисертацiю виконуе функщю оцiнки опонованоï роботи в загальному науковому дискурсi. Незважаючи на те, що вщгук позначений певними формально-змютовими характеристиками, вш вирiзня-еться максимальним виявом особистiсного начала мовноï особистосп мовознавця, оскiльки опонент проявляе себе як суб'ект когнiтивно-комунiкативноï дiяльностi за допомогою спещальних мовностилiстичних засобiв. Зважаючи на необхщнють по-дальшого вивчення лшгвостилютичних особливостей вторинних жанрiв мовознав-чого дискурсу, що позначенi певним виявом iндивiдуальноï стилiстики, меншим рiвнем стандартизацiï, використанням полемiчноï форми викладу, вважаемо суголо-сними часовi подальшi дослiдження означеноï проблеми.
224
Список л^ератури
1. Бацевич Ф. С. Основи KOMymKaTHBHOï лшгвютики : [тдручник] / Ф. С. Бацевич. - К. : Академш, 2004. - 344 с.
2. Довщник офщшного опонента: зб1рник нормативних документа та шформацшних матер1алш з питань експертизи дисертацшних дослщжень / [упоряд. Ю. I. Церков ; за ред. Р. В. Бойка]. - 2-ге вид. випр. i доп. - К. : Толока, 2008. - 64 с.
3. Котюрова М. П. Стилистика научной речи : [учеб. пособие] / М. П. Котюрова. - Пермь : Перм. гос. ун-т, 2009. - 363 с.
4. Сурмш Ю. П. Науюж тексти: специфжа, тдготовка та презентащя : [навч.-метод. поабник] / Ю. П. Сурмш. - К. : НАДУ, 2008. - 184 с.
5. Троянская Е. С. Полевая структура научного стиля и его жанровых разновидностей / Е. С. Троянская // Общие и частные проблемы функциональных стилей. - М., 1984. - С. 16-27.
Борисов В.А. Композиционно-стилистические особенности отзыва официального оппонента как научного жанра / В. А. Борисов // Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации». - 2012. - Т. 25 (64), № 4, ч. 2. -С. 220-225.
В статье представлено описание композиционно-стилистических особенностей отзыва официального оппонента. Определены идиостилистические особенности авторского нарратива языковедов, проанализирована языковая объективация научной рецепции содержания диссертации оппонентом, изучены коммуникативные характеристики отзыва как жанра научного дискурса.
Ключевые слова, отзыв официального оппонента, структура отзыва, коммуникативные и стилистические особенности отзыва.
Borysov V. A. Compositional and stylistic features of the official opponent's review as a scientific genre / V. A. Borysov // Scientific Notes of Taurida V. I. Vernadsky National University. - Series: Philology. Social communications. - 2012. - Vol. 25 (64), No 4, part 2. - P. 220-225.
The article deals with the description of compositional and stylistic features of the official opponent's review. Idiostylistic features of linguists' narrative are defined, lingual objectification of the scientific perception of the thesis by the opponent is analysed, comminicative characteristics of the review as a genre of scientific discourse are studied.
Key words, official opponent's review, structure of the review, communicative and stylistic features of the review.
Поступила в редакцию 11.10.2012
225
