CC BY
0PHILOLOGICAL SCIENCES
Кодлюк 1.В.
Техтчний коледж Тернопшьського нацюнального техтчного yuieepcumemy iMem 1вана Пулюя (Укра-
гна)
викладач англшськог мови Тернопшьський нацiональний nедагогiчний утверситет iMem Володимира Гнатюка
аспiрант
КОМПЕТЕНТН1СТЬ У Д1АЛОПЧНОМУ МОВЛЕНН1 ЯК
СТРУКТУРНИЙ КОМПОНЕНТ \НШОМОВНО\ КОМУН1КАТИВНО\ КОМПЕТЕНТНОСЛ МАЙБУТН1Х ФАХ ВЦ!В З ТУРИСТИЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ
COMPETENCE IN DIALOGICAL SPEECH AS A STRUCTURAL COMPONENT OF FOREIGN LANGUAGE COMMUNICATIVE COMPETENCE OF FUTURE SPECIALISTS IN TOURISM SERVICES
Kodliuk I. V., Technical College of Ternopil Ivan Pul'uj National Technical University (Ukraine), lecturer of English; Ternopil V. Hnatiuk National Pedagogical University, postgraduate
АНОТАЦ1Я
У статп розкрито сутшсть понять «компетенщя», «компетентшсть», «шшомовна комушкативна компетентшсть», «компетентшсть у дiалогiчному мовленш», «англомовна компетентшсть у дiалогiчному мовленш майбутшх фахiвцiв»; наведено авторське тлумачення базового поняття - «англомовна компетентшсть у дiалогiчному мовленш майбутшх фамвщв з туристичного обслуговування»; обгрунтовано И структурнi компоненти: мовна, мовленнева, соцiокультурна, стратегiчна.
ABSTRACT
The article deals with the essence of such terms as «competence», «adequacy», «foreign language communicative competence», «competence in dialogical speech», «competence in English dialogical speech future professionals»; the author's definition of the basic term «English dialogical speech of future specialists in tourism services» and its structural components (language, speech, sociocultural and strategic competences) have been provided.
Ключовi слова: компетенщя, компетентшсть, iншомовна комушкативна компетентшсть, дiалогiчне мовлення, функщональш типи дiалогiв, англомовна компетентшсть у дiалогiчному мовленнi майбутнiх фахiвцiв з туристичного обслуговування, структура англомовно! компетентностi в дiалогiчному мовленнi.
Keywords: competence, adequacy, foreign language communicative competence, dialogical speech, functional types of dialogues, English dialogical speech competence of future specialists in tourism services, English competence structure in dialogical speech.
Новi тенденцп розвитку освiти передбачають вивчення шоземно! мови з урахуванням комушка-тивного шдходу, а реалiзацiя цього шдходу нащ-люе на формування у студенпв дiалогiчного мовлення, оскшьки дiалог - це i е комушкащя. З iншого боку, проввдним видом дiяльностi фахiвцiв сфери туризму е обслуговування ктентпв, надання !м вщ-повiдних соцiально-культурних послуг, яке вщбу-ваеться у полiкультурному середовищ^ тому одним iз основних критерпв яшсно! туристично! освiти е рiвень сформованостi у майбутнiх фахiвцiв шшо-мовно! комушкативно! компетентностi, зокрема в дiалогiчному мовленнi.
Заявлена проблема не е новою у психолого-пе-дагогiчнiй науцi. Так, наприклад, теорiя дiалогiч-ного мовлення представлена фундаментальними дослiдженнями В. Скалкша, Ю. Пассова та ш..; ш-шомовна комунiкативна компетентнiсть та шляхи и формування у майбутшх фамвщв розкритi I. Задо-рожною, С. Козак, Л. Морською, С. Школаевою, В.
Редьком та ш.; iншомовна компетентнiсть у дiало-пчному мовленнi - предмет наукового пошуку Л. Максименко, О. Метьолкiноi, Л. Слiпченко та iн.
Мета статтк обгрунтувати сутнiсть, структуру та змютове наповнення англомовно! компетентно-стi в дiалогiчному мовленнi майбутнiх фахiвцiв з туристичного обслуговування.
Розкриемо насамперед сутшсть базових понять дослвдження: «компетенщя», «компетентшсть», «шшомовна комушкативна компетентшсть», <даалог», «реплша», «даалопчне мовлення», «дiалогiчна едшсть» та iн.
Проаналiзувавши вiдповiдну психолого-педа-гогiчну та лiнгвiстичну лiтературу, доходимо ви-сновку, що науковцi трактують поняття «компетен-цiя» та «компетентшсть» по^зному, у деяких випадках навггь ототожнюють !х. Зазначимо, що тривалий час в наущ (методицi навчання шоземних мов у тому числГ) «компетентнiсть» розглядалася
як штегративна як1сть, структурними компонентами яко! е новоутворення нищого порядку - ком-петенцп (Баришнiкова С., Козак С., Школаева С., Редько В. ш.) [1; 4; 7; 10].
На сучасному етапi розвитку науки сформува-вся усталений шдхщ до розумiння сутностi зазначе-них дефшщш: компетенцт дослвдники трактують як задану норму, вимогу до подготовки особистостi; компетентшсть розглядають як сформовану як-iсть, результат дiяльностi, певне «надбання», тобто компетентнiсть е результатом набуття людиною компетенцiй [2]. Слушним з цього приводу вважа-емо зауваження ведомого вченого О. Савченко, яка зазначае, що в укра!нськш дидактицi вже е чiткi, од-нозначнi тлумачення базових понять компетентшс-ного пiдходу: компетентнiсть, ключова компетент-нiсть, предметна компетентнiсть i компетенцп. Тому не сл1д до них щось додавати чи iмпровiзу-вати. Треба ними грамотно користуватися, а твор-чють виявляти у розробленнi засобiв впровадження компетентнiсного пiдходу [12].
З огляду на те, що професiя фах1вця з туристи-чного обслуговування передбачае контакти з шозе-мними громадянами, вiн зможе будувати репл1ки, швидко реагувати на почуту iнформацiю, ефекти-вно обмiнюватись думками за умови сформовано-стi 1ншомовно'1 комун1кативно1 компетентностг.
Найб№ш повне визначення цього термшу зна-ходимо у С. Баришшково!: це «iнтегративне утво-рення особистостi, яке мае складну структуру i ви-ступае як взаемодiя i взаемопроникнення лшгвютично!, соцюкультурно! та комушкативно! компетенцiй, рiвень сформованостi яких дае змогу майбутньому фах1вцю ефективно здшснювати ш-шомовну, а отже, м1жмовну, мiжкультурну й м1жо-собистюну комунiкацiю» [1, с. 3].
Неузгодженим е питання структури Iншомов-ног комун1кативно1 компетентностг. Зокрема у За-гальноевропейських Рекомендащях з мовно! освiти
зазначаеться, що комушкативна компетентнiсть складаеться з лшгвютично!, соцюлшгвютично! та прагматично! компетенцiй i реалiзуеться у процесi виконання рiзних видiв мовленнево! дiяльностi (сприймання, продукщя, iнтеракцiя або медiацiя) [3]. С. Козак видме чотири компоненти шшомов-но! комушкативно! компетентностi: лiнгвiстичний, соцюкультурний, стратегiчний та професiйний [4]. Я. Ек виокремлюе у структурi шшомовно! комушкативно! компетентностi лiнгвiстичний, соцюлшг-вiстичний, дискурсивний, стратегiчний, соцюкуль-турний та сощальний компоненти [20].
Ми дотримуемося точки зору ведомого фах1вця в галузi iноземних мов С. Школаево!, яка структу-руе шшомовну комунiкативну компетентнiсть таким чином: мовна, мовленнева, соцюкультурна [7]. Мовна компетентшсть охоплюе мовнi знання (лек-сичнi, фонетичнi, граматичнi) та вщповвдш нави-чки; мовленнева - чотири види умшь (в аудшванш, говорiннi, читаннi та письмi); соцюкультурна компетентшсть складаеться з кра!нознавчо! - знання про культуру кра!ни, мова яко! вивчаеться, та лшг-вокра!нознавчо!, яка передбачае володiння особли-востями мовленнево! та немовленнево! ^мша, жести тощо) поведiнки носi!в мови в певних ситуа-цiях стлкування.
Автори посiбника «Методика навчання шозе-мних мов i культур: теорiя i практика» пiд керiвни-цтвом С. Школаево! поглиблюють розумiння зазна-ченого феномена i виокремлюють у його структурi так1 компоненти: мовна (лшгвютична), мовленнева, лiнгвосоцiокультурна, навчально-стратегiчна [6] (табл. 1).
Окремi зi згаданих вище компетентностей С. Школаева деталiзуе, зокрема компетентшсть у го-ворiннi, на думку дослвднищ, охоплюе компетент-нiсть у дiалогiчному мовленнi та компетентнiсть у монолопчному мовленнi (рис. 1).
Таблиця 1
Структура шшомовно'1 комунiкативно'l' компетентности_
№ з/п Структурш компоненти Змют компетентностi
1. Мовна (лшгвютична) компетентшсть Фонетична компетентнiсть Лексична компетентнiсть Граматична компетентшсть Компетентшсть у техшщ читання i письма
2. Мовленнева компетентшсть 1ншомовна комунiкативна компетентнiсть: - в аудшвання; - в говоршш; - в читаннi; - у письмц - у перекладi / медiацi!
3. Лшгвосоцюкультурна компетентшсть Соцiолiнгвiстична компетентнiсть Соцiокультурна компетентшсть Сощальна компетентнiсть
4. Навчально-стратепчна компетентшсть Навчальна компетентнiсть Стратепчна компетентнiсть
Сформованiсть iншомовно! комунiкативно! компетентносп дае змогу особистостi здiйснювати мовленневу дiяльнiсть.
У методичнiй лiтературi видмють продукти-внi (говорiння i письмо) та рецептивт (аудiювання i читання) види мовленнево! дiяльностi. Iнодi гово-
ршня i письмо називають активними видами мов-леннево! дiяльностi, а аудшвання й читання - паси-вними. З шшого боку, Ю. Пассов стверджуе, що па-сивних видiв дiяльностi немае i бути не може. Ддяльшсть - це зовшшня i внутрiшня активнiсть людини. 1нша справа, якщо характер i форми про-яву активностi в читанш, наприклад, iншi, нiж у го-ворiннi [9, с. 14].
Оргашчною складовою говорiння е дiалог. Термш <^алог» iншомовного походження. Вiн утворений i3 префiкса ...» [грец. dia - через], що означае нас^зний рух, роздiлення, посилення, завершешсть, та частини складних слiв «.лог» [грец. logos - слово, думка], яка вщповщае
Рис. 1. Мюце дiалогiчного мовлення у cmpyxmypi тшомовног комуткативног KOMnemeHmHocmi
поняттям «слово», «мова». У до^вному пере-кладi з грецько! дiалог [dialogos] - бесвда, розмова [15, с. 233]. Тлумачний словник украшсько! мови трактуе поняття «даалог» як розмову мiж двома чи шлькома особами; л1тературний твiр у формi роз-мови; обмш думками (переважно на громадсько-полтгичш теми), переговори [16, с. 250].
Теорiя дiалогiчного мовлення, на нашу думку, найповшше розкрита у дослвдженнях В. Скалк1на, який трактуе цей термш як об'еднану ситуацiею, темою i комушкативними мотивами сукупшсть усних висловлювань, послвдовно здiйснюваних двома або бшьше спiврозмовниками в безпосередньому актi спiлкування [13, с. 6]. У розумшш В. Черниш цей термш означае «процес мовленнево! взаемоди двох
або бiльше учасник1в спшкування» [18, с. 11]. У межах мовленневого акту кожен iз учаснишв по черзi виступае як мовець (шщатор спiлкування - адресант) i як слухач (партнер по спшкуванню - адресат).
Ддалопчне мовлення В. Скалк1н класифiкуе за рiзними ознаками:
- к1льк1стю учаснишв сшлкування (мiж двома учасниками - дiалог (або дiлог), м1ж трьома - три-лог, бiльше трьох - пол1лог);
- соцiально-комунiкативною характеристикою (сощальний контакт, дiлова розмова, втна бесiда);
- спiввiдношенням мовленневих мотивiв сшв-бесiдникiв (збалансований дiалог, дiалог-розпиту-вання (аферентний), дiалог-дискусiя, дiалог непо-розумiнь);
- величиною дiалогiчного тексту (дiалогiчна еднiсть - 2 реплши, мiкродiалог - 3-5 реплж, сере-днiй дiалог - 6-15 реплж, макродiалог - бГльше 15 реплiк);
- обсягом i структурою одиничного висловлю-вання (мшмальне за обсягом висловлювання (як правило елшс); реплiка, що складаеться iз повного речення у поеднаннi з елшсом; фрагментарне висловлювання, до складу якого входять 3-5 речень (у тому числ1 елiптичнi)) [13].
Розрiзняють також пiдготовлене i непгдготов-лене мовлення.
Будь-який дiалог складаеться з окремих взае-мопов'язаних висловлювань. Так1 висловлювання, межею яких е змiна стврозмовника, називають ре-плжою. Реплiка е першоелементом дiалогу i може складатися з однiе! або к1лькох фраз. У дiалозi вони тiсно пов'язаш одна з одною - за сво!ми комунжа-тивними функцiями, структурно та штонацшно. Найтiснiший зв'язок мае мюце мiж сум1жними реп-лжами.
Сукупнiсть репл1к, що характеризуеться структурною, штонацшною i семантичною завершеш-стю, називають д1алог1чною еднгстю. Ддалопчна еднiсть е одиницею навчання дiалогiчного мов-лення. Перша репл1ка дГалопчно! едностi завжди iнiцiативна (Г! називають ще реплжою-спонукан-ням або керуючою реплжою). Друга може бути або повшстю реактивною (iнакше — залежною чи реп-лiкою-реакцiею), або реактивно -шщативною, тобто включати реакцш на попередне висловлювання i спонукання до наступного.
В iнiцiативних реплжах, за статистикою В. Скалк1на, значне мюце (40%-50%) займають пита-льш речення; 37% - розповiднi; 13% - спонукальш. У реактивних (чи реактивно-шщативних) на пер-шому мющ - розповiднi речення (60%), на другому - питальш (до 20%).
На думку Л. Михайлова, «дГалопчна едшсть -монотематична одиниця дiалогу, яка володiе кому-нiкативною цшсшстю й утворюеться двома (або бь льше) комунiкантами, що задаеться комунжатив-ною iнтенцiею i виражаеться в логжо-семантичнш цiлiсностi (когерентностi), а також граматичнш, ле-ксичнiй, просодичнiй (повнш або частковiй) цшс-ностi» [8, с. 52]. Н. Шведова визначае дiалогiчну ед-нiсть як взаемозалежну послiдовнiсть репл1к, «синтаксичне цiле, частини якого пов'язаш за ви-значеними правилами синтаксично! залежностi. Це поеднання репл1к у цiлому е комушкативною одиницею дiалогу i являе собою закономiрний об'ект синтаксичного дослвдження» [19, с. 281].
Видiляють так1 комушкативш функцi! дiалогi-чного мовлення:
- запит шформаци - повгдомлення iнформацií;
- пропозищя (прохання, наказ, порада) - прий-няття / неприйняття запропонованого;
- обмiн судженнями, думками, враженнями;
- взаемопереконання, обгрунтування свое! точки зору [18].
Кожна iз цих функцiй мае сво! специфiчнi мовнi засоби, а вщтак визначае тип дiалогу.
Перш шж перейти до характеристики типiв дГ-алогiв, конкретизуемо поняття «типи висловлювань», «види дiалогiчних едностей», «функцюна-льнi типи дiалогiв».
Видiляють так! типи висловлювань:
- повгдомлення;
- запитання;
- ввдповщь на запитання;
- спонукання;
- заперечення тощо.
Залежно вгд комунiкативноí функцп першо! репл1ки (повщомлення, спонукання, запитання) ро-зрГзняють три групи д1алог1чних едностей:
- перша група: повгдомлення - повiдомлення, повгдомлення - запитання, повгдомлення - спонукання, повщомлення - вигук (за комушкативною функщею повiдомлення);
- друга група: спонукання - спонукання, спонукання - повщомлення, спонукання - згода, спонукання - вщмова, спонукання - запитання, спонукання - вигук (за комушкативною функщею спонукання);
- третя група: запитання - ввдповщь на запитання, запитання - контр запитання (за комушкативною функщею запитання) [18].
Четверта група охоплюе дiалогiчнi едносп, як! мютять реплжи мовленневого етикету (привггання
- привггання, прощання - прощання, висловлення вдячносп - реакщя на вдячшсть).
Загалом лшгвюти нараховують 15 вид1в д1ало-ггчних едностей.
Залежно вгд провГдно! комунжативно! функцп, яку виконуе той чи шший дГалог, розрГзняють фун-кцюнальт типи д1алог1в. Найпоширешшими серед них е таш:
- дГалог-розпитування;
- дГалог-домовлешсть;
- дГалог-обмш враженнями, думками;
- дГалог-обговорення, дискуая.
ДГалог-розпитування характеризуеться такими
видами дГалопчних едностей: запитання - вгдпо-вгдь, повГдомлення - запитання, повгдомлення - вь дповГдь + повгдомлення, повгдомлення - повГдом-лення, повГдомлення - повГдомлення у вгдповГдь + додаткове повгдомлення. Вш може бути односто-роншм або двостороншм. У першому випадку шь щатива запитувати шформащю належить лише одному партнеру, у другому - кожному з них. Двостороннш дГалог-розпитування розвивае шща-тившсть обох партнерГв, характерну для природного спшкування.
Ддалогу-домовленосп притаманнГ так1 види дь алопчних едностей: запитання - вгдповГдь + повь домлення, повгдомлення - повгдомлення у вГдпо-вгдь + додаткове повгдомлення, повГдомлення -повгдомлення у вадповда + запитання, спонукання
- згода / вгдмова, запитання - вГдповГдь, вадповда -запитання. Цей вид дГалогу використовуеться у ви-падках, коли обговорюються чи вирГшуються плани, намГри, цш сшврозмовнишв.
Наступним за складшстю е дГалог-обмш вра-женнями/думками, мета якого - виклад свого ба-
чення якогось предмета, поди, явища, коли ствроз-мовники висловлюють власну думку, наводять аргумента для доказу, погоджуються з точкою зору партнера або спростовують и (при цьому iнiцiатива ведення бесiди е двосторонньою). Йому властивi так1 види дiалогiчних едностей: поввдомлення - по-вщомлення, запитання - ввдповвдь + поввдомлення, повiдомлення - запитання, поввдомлення - поввдо-млення у вiдповiдь + додаткове поввдомлення, запитання - ввдповщь.
Найскладнiшим для оволодiння е дiалог-обго-ворення/дискусiя, коли спiврозмовники прагнуть виробити якесь рiшення, дiйти певних висновшв, переконати один одного в чомусь. Вiн реалiзуеться шляхом використання таких видiв дiалогiчних едностей: поввдомлення - поввдомлення, запитання -вщповвдь, повiдомлення - вiдповiдь, повщомлення - повiдомлення у вiдповiдь + додаткове повщом-лення.
Особливим функцiональним типом дiалогу е дiалог етикетного характеру. Комушкативна мета таких дiалогiв - здшснити певну соцiальну дiю (привггатися i вiдповiсти на привiтання, попроща-тися, представитися, познайомитися, подякувати, вибачитися, привiтати з визначними под1ями, свя-тами тощо), зумовлену етикетом певно! мовленне-во! спiльноти. Цьому типу дiалогу притаманнi так1 види дiалогiчних едностей: поввдомлення - поввдо-млення, поввдомлення - вiдповiдь, повщомлення -згода / незгода, запитання - ввдповщь, запитання -вщповвдь + повiдомлення.
Результатом оволодiння дiалогiчним мовлен-ням е компетенттсть у дiалогiчному мовленнi.
Ушверсальне визначення компетентносл в дь алогiчному мовленнi знаходимо у В. Черниш, яка трактуе И як здатнiсть реалiзовувати усно мовлен-неву комунiкацiю у дiалогiчнiй формi в життево ва-жливих для певного вiку сферах i ситуац1ях стлку-вання вiдповiдно до комушкативного завдання [18].
Низка науковщв (Максименко Л, Слiпченко Л. та ш.) вiдповiдно до обраного предмета досль дження формулюють сво! визначення цього феномена. Так, наприклад, профеайно орieнтована компетенттсть в англомовному дiалогiчному мовленнi майбуттх фахiвцiв з мiжнародноi еконо-мiки, на думку Л. Слшченко, - це здатшсть (прак-тичне володшня комушкативними навичками та вмiннями говорiння й аудшвання) та готовнiсть (необхвдний рiвень сформованостi цих навичок i вмшь) укра!номовного комунiканта здiйснювати англомовну дшову телефонiю, використовуючи специфiчнi стилiстично дотримаш, клiшованi мовнi засоби, а також враховуючи конвенцюнальш норми спiлкування м1ж представниками двох рiзних куль-турно-мовних соцiумiв (англомовного та укра!но-мовного) [14, с. 216].
У поняття «профеайно орieнтований англомо-вний дiалог майбутнiх менеджерiв невиробничо'1' сфери» Л. Максименко вкладае такий смисл: «це сощально спрямована iнтерактивна дiяльнiсть двох або б№ше осiб, яка протжае у формi чергування ситуативно зумовлених мовленневих дш (здшсню-вана в навчальному середовищi), зорiентована на
виршення комунiкативних завдань, у якiй викори-стовуються вербальнi та невербальнi засоби спшку-вання, властивi професiйнiй i культурнiй сферам» [5, с. 184].
Вичизняш дослiдники (Савчак I., Черненко Н.) послуговуються термiном «Шалогова комунiкацiя» (у контекст професшно! подготовки менеджерiв туризму). Н. Черненко трактуе зазначене поняття таким чином: це «процес обмшу iнформацiею в дiа-логовому режимi, що моделюеться мовцем залежно ввд ситуацп, потреб, мети, умов i факторiв» [17, с. 84]. I. Савчак доводить, що основною формою здш-снення дiалогово! комушкацп менеджерiв туризму у професшнш дiяльностi е дiлова беада [11]. Вона обгрунтовуе функци дшово! бесiди, умови И устш-ного проведення, етапи. Прикладами таких бесвд у професiйнiй дiяльностi менеджера туризму е обго-ворення нових проекпв з партнерами по бiзнесу, розмова зi споживачами туристичного продукту, надання шформаци туристам, презентащя туристичного продукту.
Ще одним аспектом нашого дослiдження е ана-лiз структурних компонентiв iншомовноi компе-тентностi в дiалогiчному мовлент. Засадничими у цьому контексп вважаемо напрацювання В. Черниш, зпдно з якими складниками шшомовно! ком-петентностi в дiалогiчному мовленнi е знання, на-вички i вмiння, а також комушкативш здiбностi [18]. На думку Л. Слiпченко, англомовна компете-нтнiсть у дiалогiчному мовленнi майбутнiх фахiв-щв з мiжнародноl економiки охоплюе так компо-ненти: лiнгвiстичну, соцiолiнгвiстичну,
прагматичну, предметну, формально-логiчну, пси-хологiчну [14].
Аналiз наявного наукового фонду, вщповщних нормативних документiв (зокрема освггаьо-профе-сшно! програми пiдготовки молодшого спецiалiста з туристичного обслуговування та освггаьо-кваль фжацшно! характеристики), власне бачення про-блеми дослщження дають пiдстави сформулювати авторське розумшня базового поняття - «англомовна компетенттсть у дiалогiчному мовлент майбутнгх фахшцш з туристичного обслуговування»: це штегрована яшсть особистосп, складник професшно! компетентностi, що передбачае на-явнiсть професiйно орiентованих (фахових) знань, а також тих, що стосуються теоретичних основ дiа-логу (предметних); вiдповiдних фонетичних, лекси-чних i граматичних навичок, пов'язаних як з аудш-ванням, так i з говорiнням; умiнь шщативно розпочинати дiалог, реагувати на реплши ствроз-мовника, спонукати його до продовження розмови з урахуванням кранознавчих та лшгвокрашознав-чих особливостей сшврозмовника.
Структурними компонентами англомовно'1' компетентностi в дiалогiчному мовлент виокрем-люемо мовну, що охоплюе вiдповiднi знання (пред-метнi (фаховi) та професiйно орiентованi) i навички (фонетичнi, лексичнi, граматичш); мовленневу -умiння в аудшванш й говорiннi; соцiокультурну -крашознавчу та лiнгвокраíнознавчу; стратегiчну.
Предметнi (фахов^ знання - це вiдомостi про дiалогiчнi едностi, функцiональнi типи дiалогiв i !х
мовн особливосп, тобто декларативн знання; «фонов!» знання - «готов!» мовленневГ одинищ (так зван «шаблони», «кл1ше» - привггання, прощання, висловлення вдячносп тощо), а також процедурш (наприклад, соцюкультурш - про мовленневу Г не-мовленневу поведшку носив шоземно! мови). Професшно орГентованГ знання - це англомовна лексика, яка стосуеться готельного та ресторанного обслуговування, туристичних операторГв тощо.
Базою англомовно! компетентносл в дГалопч-ному мовленш майбутшх фахГвщв з туристичного обслуговування е мовш навички: фонетичн (слухо-вимовш) - забезпечують сприйняття окремих звуков та !х поеднання у мовленневому потощ, вГд-чуття штонаци, створення власного висловлювання зпдно з фонетичними нормами шоземно! мови; ле-ксичн - допомагають у сприйнятл та розумшн семантики лексичних одиниць, дають змогу викорис-товувати !х у процес мовленнево! дГяльностц граматичнГ - вГдповГдають за розшзнавання на слух граматичних форм та допомагають будувати реп-л1ки зггдно з граматичними нормами то! шоземно! мови, яку вивчають.
Умшня в говоршн - це вмшня майбутшх фа-х1вщв з туристичного обслуговування «реплГку-вати», укладати дГалопчн едносл, мжродГалоги та дГалоги певних функцюнальних титв.
Кра!нознавча компетентшсть передбачае наяв-шсть знань про побут Г культуру носив шоземно! мови, лшгвокраТ'нознавча - володшня засобами ве-рбально! Г невербально! поведшки носив шоземно! мови.
Стратепчна компетентшсть спонукае до вико-ристання мовно! та контекстуально! здогадок, а також паралшгвютичних засобГв з метою розумшня сшврозмовника.
Таким чином, компетентшсть у дГалопчному мовленн майбутшх фах1вщв з туристичного обслу-говування е структурним компонентом компетент-носл у говоршш як шшомовно! комушкативно! компетентности охоплюе мовну, мовленневу, соць окультурну та стратепчну компетентносл Г передбачае сформовашсть вГдповГдних знань, умшь Г на-вичок - як предметних, так Г професшно орГентованих.
Перспективи подальших дослгджень вбачаемо у розробщ засобГв дГагностики зазначено! якостг Список лiтератури
1. Барышникова С. Н. Формирование коммуникативной компетенции в системе обучения иноязычной речевой деятельности студентов медицинских вузов: автореф. дис... канд. пед. наук : 13.00.08 / С. Н. Барышникова. - Саратов, 2005. - 24 с.
2. БГбГк Н. Компетентшсть Г компетенцп у результатах початково! освгга / Н. БГбж // Початкова школа. - 2010. - № 9. - С. 1-4.
3. Загальноевропейсьш Рекомендацп з мовно! освгга: вивчення, викладання, ощнювання / [науко-вий редактор укра!нського видання доктор пед. наук, проф. С. Ю. Школаева]. - К. : ЛенвГт, 2003. -273 с.
4. Козак С. Формирование иноязычной коммуникативной компетенции будущих специалистов морского флота : дис. канд. пед. наук : 13.00.04 / С. Козак. - Одесса, 2001. - 224 с.
5. Максименко Л. О. Навчання професшно спрямованого дГалогу майбутшх менеджерГв неви-робничо! сфери : дис. канд.. пед. наук : 13.00.02 / Л. О. Максименко. - К., 2011. - 282 с.
6. Методика навчання шоземних мов Г культур: теорГя Г практика : тдручник для студ. класич-них, педагопчних Г лшгвютичних ушверсителв / О. Б. БГгич, Н. Ф. Бориско, Г. Е. Борецька та ш / за заг. ред. С. Ю. Школаево!. - К. : ЛенвГт, 2013. - 590 с.
7. Методика навчання шоземних мов у серед-шх навчальних закладах : тдручник / [кол. авторГв тд керГвн. Школаево! С. Ю.]. - К. : ЛенвГт, 1999. -320 с.
8. Михайлов Л. М. Грамматика немецкой диалогической речи / Л. М. Михайлов. - М. : Высшая школа, 1994. - 110 с.
9. Пассов Е. И. Основы коммуникативной методики обучения иноязычному общению / Е. И. Пассов. - М. : «Русский язык», 1989. - 276 с.
10. Редько В. Засоби формування комушкати-вно! компетентносл у змюл шкшьних шдручнишв з шоземних мов. ТеорГя Г практика : монографГя / В. Редько. - К. : Генеза, 2012. - 224 с.
11. Савчак I. ДГалогова комушкащя як чинник професюналГзму майбутнього менеджера туризму в умовах розвитку карпатського регюну / I. Савчак // Прська школа укра!нських Карпат. - 2013. - № 10.
- С. 207-209.
12. Савченко О. Я. Компетентшсна спрямова-шсть нових навчальних програм для початково! школи / О. Я. Савченко // Початкова школа. - 2012.
- № 8. - 1-6.
13. Скалкин В. Л. Обучение диалогической речи (на материале английского языка) : пособие для учителей / В. Л. Скалкин. - К. : Радянська школа., 1989. - 158 с.
14. СлГпченко Л. Б. Методика формування професшно орГентовано! компетентносл в англо-мовному дГалопчному мовленш майбутшх фахГв-щв з мГжнародно! економГки : дис. канд. пед. наук : 13.00.02 / Л. Б. Слшченко. - К., 2014. - 356 с.
15. Сучасний словник шшомовних слГв: бли-зько 20 тис. сл1в Г словосполучень / уклали : О. I. Скопенко, Т. В. Цимбалюк. - К. : ДовГра, 2006. - 789 с.
16. Сучасний тлумачний словник укра!нсько! мови: 100 000 сл1в / за заг. ред. д-ра фшолог. наук, проф. В. В. ДубГчинського. - Х. : ВД «Школа», 2009. - 1008 с.
17. Черненко Н. М. Пгдготовка майбутшх ме-неджерГв до дГалогово! комушкацп в систем! тсля-дипломно! освли : дис. канд. пед. наук : 13.00.02 / Н. М. Черненко. - Одеса, 2004. - 217 с.
18. Черниш В. В. Навчання шшомовного дГа-лопчного мовлення в аспект! компетентшсного тдходу / В. В. Черниш // 1ноземш мови. - К., 2012. - № 4. - С. 11-27.
19. Шведова Н. Ю. Очерки по синтаксису 20. Van Ek J. A. Waystage 1990: Council of
русской разговорной речи / Н. Ю. Шведова - М. : Europe. Conseil de L'Europe [Електронний ресурс] / Изд-во АН СССР, 1960. - 377 с. J. A. Van Ek. - CambridgeUniversityPress, 1999. - Ре-
жим доступу: http://www.mon.gov.ru/pro/pnpo/.
Panychok T. Ya.
Ph.D., Dozent des Lehrstuhls für die deutsche Sprache Ternopiler Nationale Wirtschaftsuniversität
GENDERLINGUISTIK: GESCHLECHTSSPEZIFISCHE ZbGE IM
SPRACHGEBRAUCH
GENDER LINGUISTICS: GENDER TRAINS IN LANGUAGE USE
Panychok T.Ya., Ph.D., assistant professor of the German language Ternopil National Economic University
ANNOTATION
Im vorliegenden Beitrag werden die linguistischen Unterschiede zwischen Männern und Frauen analysiert und diese Unterschiede systematisiert. Ein kurzer Überblick über die Entwicklung der Geschlechterforschung in der Linguistik, die Definition von Geschlechterstereotypen, deren Betrieb in Kultur und Sprache.
ABSTRACT
The article represents the study of differences between male and female speech and makes an attempt to systematize these differences; contains a brief review of gender studies in linguistics. The author gives the definition of «gender stereotypes» and examines their functioning in language and culture.
Schlüsselwörter: Gender; Geschlecht; Genderlinguistik; Geschlechterstereotypen; Gender-Konzepte.
Keywords: gende; gender linguistics; gender stereotypes; gender concepts.
Der Begriff gender wird mittlerweile in den verschiedensten Bereichen der Gesellschaft genutzt. In der Linguistik bezeichnet das Wort gender zunächst im Englischen das Genus bzw. das grammatikalische Geschlecht - d.h. die Unterscheidung zwischen weiblich, männlich und sächlich. Im wissenschaftlichen Sprachgebrauch wird gender als Bezeichnung für das soziale Geschlecht.
Die Genderlinguistik beschäftigt sich linguistisch mit dem Zusammenhang von Sprache und Geschlecht und teilt sich in einen systemlinguistisch und einen pragmatisch gesprächsanalytisch orientierten Flügel. Systemlinguistisch interessierte genderlinguistische Arbeiten untersuchen die im Sprachsystem vorhandenen Ausdrucksmöglichkeiten der außersprachlichen Kategorie ,Geschlecht'. Im Zentrum des Interesses steht dabei die sprachliche Repräsentation der Frau, seltener des Mannes. Pragmatisch-gesprächslinguistisch orientierte Fragestellungen innerhalb der Genderlinguistik wenden sich der Untersuchung von geschlechtsspezifischem Sprachgebrauch bzw. Kommunikationsverhalten zu. Dabei werden sowohl verbale als auch paraverbale Phänomene bzw. Besonderheiten auf der sprachlichen, pragmatischen und interaktionalen Ebene in den Blick genommen. Untersucht werden beispielsweise geschlechtsspezifische Unterschiede bei der phonetischen bzw. prosodischen Realisierung von Äußerungen oder beim interaktionalen Verhalten (z.B. bei der Gestaltung des Sprecherwechsels oder beim Rückmeldeverhalten). Auch die Realisierung von Sprechhandlungen und die Wahl bestimmter sprachlicher Mittelkann unter der Perspektive geschlechtsspezifischen Sprachgebrauchs untersucht werden [5, c. 47].
Die Genderlinguistik bezieht sich auf spezifische Theorie von Gender. Die hauptsächlichen Fragestellungen der Genderlinguistik umfangen folgende Aspekten:
Existieren einer Verbindung zwischen spezifischem Sprachgebrauch (Struktur, Gebrauch und Vokabular) und der sozialen Rollen von Männern und Frauen; spezifischer Unterschied in der Sprachverwendung von Männern und Frauen; Wiederspiegelung der Beziehungen zwischen den Geschlechtern in der sprachlichen Unterschiede; Verantwortung der Sprachstruktur an sich für etwaige Unterschiede.
Mit den Fragen Genderlinguistik beschäftigten sich mehrere Wissenschaftler schon im vorigen Jahrhundert. Im Jahr 1975 veröffentlicht Robin Lakoff ihr Werk Language and Women's place, in dem sie ihre Theorie der unterschiedlichen Vokabulare von Männern und Frauen darlegt. Deborah Tannen geht in den 1990ern noch weiter und vergleicht die Kommunikation zwischen den Geschlechtern mit der interkulturellen Kommunikation. Seither ist die Genderlinguistik ein heftig umstrittenes Gebiet der Sprachwissenschaften [4, c.109].
Der Entstehungskontext genderlinguistischer Fragestellungen in Ost und West ist jedoch ein unterschiedlicher, was sich auch wesentlich auf die Motivation zur Behandlung genderlinguistischer Fragestellungen und die zugrunde liegende Konzeption von „Geschlecht" bzw. geschlechtsspezifischem Sprachgebrauch ausgewirkt hat und teils noch immer auswirkt. Im Westen wurden genderlinguistische Fragestellungen im Rahmen der Frauenbewegung erstmals in den 70er Jahren aufgeworfen. Insbesondere die Genderlinguistik der ersten Stunde war nicht selten feministisch inspirier. Als Pionierarbeit sei hier Lakoffs (1975) „Language and women's placean" geführt. Im slavischen Raum wurden genderlinguistische Frages-tel-lungen aufgrund eines insbesondere auch politisch forcierten Frauenbildes lange nicht im Rahmen einer eigenen Forschungsrichtung aufgeworfen [6].
