CC BY
41
УДК 616.5-002-08-031.84
Комбшоване застосування тошчного стерощу та нанокосметичного препарату в дерматолопчнш практищ
Короленко В. В.
Нацгональний медичний университет гм. О. О. Богомольця, Кшв
КОМБИНИРОВАННОЕ ПРИМЕНЕНИЕ ТОПИЧЕСКОГО СТЕРОИДА И НАНОКОС-МЕТИЧЕСКОГО ПРЕПАРАТА В ДЕРМАТОЛОГИЧЕСКОЙ ПРАКТИКЕ Короленко В.В.
Рассмотрена проблема использования стероидов как средства локальной терапии. Сделан вывод о том, что в нынешних социально-экономических условиях очень важно учитывать экономическую доступность лекарственных средств, которая должна адекватно коррелировать с клинической эффективностью. Оптимальным выбором можно считать препарат «Локоид», который выпускается в пяти формах: крем, мазь, лосьон, липокрем и крело. Его применение в сочетании с нанокосметическим средством Локобейз дает возможность достичь хорошего клинического результата и обеспечить высокий комплаенс, что ведет к улучшению качества жизни пациентов.
COMBINED USE OF THE TOPIC STEROID AND NANOCOSMETIC PREPARATION IN DERMATOLOGICAL PRACTICE Korolenko V.V.
The problem of using steroids as the local therapy agent is considered. A conclusion is done that in the present socio-economic conditions it is of first importance to take into account economic availability of medications, which must adequately correlate with their clinical efficiency. The preparation "Lokoid" produced in five forms - cream, ointment, lotion, lypokrem and krelo - may be considered as the optimum choice. Its use in combination with the nanocosmetic preparation Lokobeis enables to attain a good clinical result and to provide high compliance that causes the improvement of patients' life quality.
Глюкокортикостерощш гормони (ГКС) е од-шею з найпоширешших груп лшарських за-собiв для л^вання ряду запальних дерматозiв. Мюцеве застосування глюкокортикостеро!дних препарапв, що мають потужний позитивний вплив на рiзнi ланки патогенезу багатьох дер-матозiв, дае змогу впливати безпосередньо на вогнища ураження тканини й у такий спошб кушрувати запальний процес у шюр^ не засто-совуючи системного лшування. З шшого боку, навт при мсцевш гормональнш терапп потрiб-на певна обережнють через можливий розвиток побiчних ефекпв i вироблення резистентносп до традицшних лшарських засобiв [1].
Устх лшування при призначенш тотчних (мшцевих) ГКС багато в чому визначаеться правильшстю вибору препарату й адекватним використанням його лшарських форм у кожному конкретному разь Вибiр кортикостеро!дного за-собу на тлi постшно зростаючого надходження на фармацевтичний ринок нових лшарських препаратiв iнодi уявляеться для практичного лiкаря досить складним завданням, що вимагае постшного поповнення спецiальних знань [3].
На вггчизняному ринку натепер присутня велика кшьюсть кортикостеро1дних препарапв для мюцевого застосування. Може скластися помилкове враження, що вс вони приблизно однаковi й немае велико! рiзницi, який препарат використовувати. Однак такий шдхщ вщчутно знижуе клiнiчну ефективнiсть л^вання, тдви-щуе ризик появи мюцевих i системних небажа-них реакцш (НР) i веде до негативного ставлення до «гормональних препарапв» у населення.
Розглянемо загальнi принципи вибору мюце-вого кортикостерощного засобу. Мiсцевi ГКС, маючи виражену протизапальну, протисвербiжну й вазоконстрикторну дiю, вiдрiзняються не лише хiмiчною структурою синтетичного стерощу, але й силою впливу або потенцшною активнiстю. З цього погляду юнують класифшаци мiсцевих стеро1дних препарапв за силою ди, серед яких найбiльш прийнятною е Анатомiчна терапевтич-на хiмiчна класифiкацiя (Anatomical Therapeutic ChemicalClassification System, ATC), яка подшяе цi препарати на чотири класи [7, 8]:
- препарати 1 класу (слабю) - пдрокортизон, предшзолон - застосовують переважно для
л^вання дтей у вщ до 6 мюящв, а також при слабко виражених запальних явищах у дорослих, особливо при локатзацп вогнищ на обличч^ ши! та в областi складок;
- препарати 2 класу з помiрною актившс-тю - флуметазон, флукортолон - можуть бути призначеш хворим за вщсутносп ефекту вщ застосування ГКС 1 класу, а також при бшьше вираженому запаленш шкiри;
- препарати 3 класу класу (сильш ГКС) - на-приклад, гiдрокортизону бутират - доцшьно застосовувати хворим з торпiдним переб^ом дерматозу, а також з метою швидкого усунення гострих запальних процесiв;
- препарати 4 класу (дуже сильш) - напри-клад, клобетазолу протонат - застосовують ви-нятково у випадках неефективносп препаратiв попереднiх класiв.
Варто придшити увагу можливим НР у разi застосування мiсцевих ГКС; щ реакцп прямо пов'язанi з:
- актившстю препарату;
- формою випуску;
- способом застосування;
- тривалютю використання.
Хоча в цiлому мiсцевi ГКС вважаються без-печними, при тривалому або надмiрному !хньому використанш в дорослих iснуe ризик розвитку НР. Необхщна виняткова обережнiсть при дерматозах у дтей; у такому разi тривалiсть курсу лiкування ГКС не повинна перевищувати 7 дшв [2].
Застосування ГКС у дшянщ обличчя, згиналь-них поверхонь або шших дiлянок з тонкою шю-рою може викликати атрофiю шюри й пiдвищену системну абсорбцiю, тому такого застосування варто уникати. Ризик атрофи шюри найвищий при використанш фторованих ГКС, таких як:
- флуоцинолону ацетошд;
- трiамцинолону ацетошд;
- солi бетаметазону.
Iмовiрно, це пов'язане з шпбуванням функцп фiбробластiв, якi синтезують важливi структурнi компоненти дерми. Атрофiя клiнiчно виявляеться у вигщщ блискучо!, зморшкувато! шкiри, що стае прозорою, з видимою васкуляризащею [4].
ГКС не повиннi застосовуватися на шкiрi перюрбгально! дiлянки через небезпеку розвитку глаукоми. Кортикостеро!ди також iнгiбують процес загоення ран; тому даш препарати не слщ застосовувати в дiлянцi виразок, що гояться.
Мiсцевi ГКС застосовують один або два рази на день; тривалють !хнього використання зви-чайно обмежуеться 3-4 тижнями безперервно! терапп. Однак частота й тривалiсть лшування можуть iстотно варiювати залежно вщ активностi препарату, дiлянки уражено! шюри, а також тактики лшаря й комплаенсу пацiента.
Тривале застосування мшцевих ГКС тд-
вищуе ризик розвитку НР, хоч не завжди е ефектившшим. Наприклад, пацiенти з бшьшою тривалiстю захворювання, якi використовували бшьше висок дози ГКС, мають тенденщю до бiльше високо! частоти зус^чальносп теле-ангiектазiй. Застосування мюцевих ГКС також може викликати появу стрш (смуг розтягання), якi негативно сприймаються пащентами, як косметичний дефект. Також може розвитися тахiфiлаксiя (зниження ефективност мiсцевих ГКС при повторному застосуванш).
Крiм того, пiсля припинення лiкування мюце-вими ГКС, особливо тсля тривалого застосування, може розвитися феномен вщмши - загострен-ня або рецидив дерматозу. Цей феномен може бути наслщком викликано! кортикостеро!дами /^-опосередковано! гiперчутливостi, особливо тсля припинення !хнього застосування, що при-зводить до посилення типового для гостро! фази атопiчного дерматиту ^2-вщповщь
Тому мiсцевi ГКС варто вiдмiняти поступово, зменшуючи активнiсть препаратiв або кратнють застосування. При поширеному дерматит слiд дотримуватися обережностi через ризик розвитку системних НР внаслщок абсорбцп велико! кiлькостi ГКС. Пщвищена абсорбцiя ГКС може призвести до серйозних наслiдкiв, у тому чи^ до пригнiчення гiпоталамо-гiпофiзарно-наднирково! системи й синдрому Кушинга. У дггей системна абсорбцiя може також призводити до порушення секрецп гормону росту й, вщпо-вiдно, затримки росту.
При тривалому л1куванш ГКС у дитини варто контролювати р1вень кортизолу в плазм1 кров1 й стежити за ростом [1, 3]. Використання мюцевих ГКС також може викликати алерпйний контактний дерматит. За ощночними даними, у 5 з 100 пащенпв вщзначаеться алерпя на мюцев1 ГКС, найчасть ше - з ознаками застшного дерматиту й утворенням виразок на нижшх юнщвках. У вах випадках, поза залежнютю вщ захворювання шюри, для зниження ризику розвитку НР тотчних ГКС звичайно рекомендують при досягненш ктшчного ефекту припиняти застосування зовшшнього ГКС [8].
Бiльшiсть ГКС для мюцевого застосування е рецептурними препаратами, однак досить часто виникае ситуащя, коли пацiент просить провiзора порадити йому яку-небудь «гормональну мазь» для зняття симптомiв гостро виниклого дерматиту (наприклад, тсля укусу комахи, контактно! алер-пйно! реакцi! тощо). У подiбних випадках варто рекомендувати тотчш ГКС, якi мають безрецеп-турний статус. Не слiд рекомендувати пащентам для самолiкування галогенiзованi топiчнi стеро!ди старого поколiння, таю, як ^амцинолону ацетонiд i флуоцинолону ацетонiд, у зв'язку з високим ризи-ком розвитку НР, у першу чергу, атрофи шюри [5].
При наявносп галогену в молекулi стеро!д-
3-4 2010
ного препарату вщбуваеться уповшьнення мета-болiзму стеро!ду (таким чином, препарат довше iснуе в активнiй формi) i зменшення зв'язування препарату iз транскортином у кровi (тому збшь-шуеться вiльна, бiологiчно активна фракцiя препарату). Отже, ризик НР у галогешзованих препарапв вище.
Останнiм часом з'явилося нове поколшня мiсцевих ГКС, що не мiстять у сво!й структурi галогенiв (негалогенiзованi), що робить !х зна-чною мiрою вiльними вщ багатьох iз зазначених НР. Ц препарати вдало поеднують у собi високу терапевтичну ефективнiсть сильних ГКС i мiнi-мальний ризик розвитку НР, наближаючись за цим параметром до природного ГКС пдрокорти-зону. Вони можуть використовуватися в дитячш практищ, застосовуватися на будь-якiй дiлянцi шюрного покриву, а при хронiчних процесах -для тривалого курсового лшування.
Одним з таких негалогешзованих тошчних ГКС е гiдрокортизону бутират («Локо1д»). Вiн мiстить гiдрокортизон, етерифiкований масля-ною кислотою в положенш С17 (гiдрокортизону 17 бутират). «Локо!д» належить до групи сильних топiчних ГКС [9, 12].
Завдяки високому вмюту лшщв, роговий шар служить резервуаром для пдрокортизону бути-рату. Пюля мiсцевого застосування у вiдповiднiй лшарськш формi (ЛФ) гiдрокортизону 17 бутират абсорбуеться шкiрою, де вiн швидко й значною мiрою перетворюеться на менш активну форму гiдрокортизону 21 бутират. На наступному етапi ця сполука розпадаеться до пдрокортизону й масляно! кислоти. Лише невелика кшьюсть пд-рокортизону 17 бутирату проникае в системний кровоплин i швидко метаболiзуеться в печiнцi до гiдрокортизону й масляно! кислоти.
Оскшьки «Локо!д» активно метаболiзуеться в шкiрi, його ефекти обмежеш лише епiдермiсом, i системна абсорбщя вихiдного ГКС залишаеться мшмальною. 1з цим пов'язана низька частота НР у разi застосування «Локо!ду» порiвняно iз фторованими ГКС.
Лжарськ форми «ЛокоТду». Надзвичайно важливим аспектом фармакотерапи дерматозiв е вибiр вщповщно! лiкарсько! форми (ЛФ). Лшар-ська основа може мати зволожукта властивосп й впливати на абсорбцiю препарату. Щоб справити терапевтичний ефект, тотчний ГКС повинен досягти «точки прикладення», де вiн виявить свою дда. Такою «точкою прикладення» для них е клгтини епiдермiсу. Ступiнь проникнення препарату максимальний у разi застосування ГКС у формi маз^ значно менший - у формi крему й зовсiм незначний - у формi розчину (лосьйону).
Суха шюра малодоступна для проникнення зовшшнього ГКС, але мацерацiя й зволоження рогового шару епiдермiсу мазевою основою в
кшька разiв збiльшують проникшсть шюри; тому:
- при хрошчних дерматозах, що супроводжу-ються сухютю, лущенням, лiхенiзацiею, доцшь-нiше застосовувати мазц
- при гострих процесах з набряком, везикуля-цiею, мокнуттям перевага надаеться лосьйонам, аерозолям i кремам;
- на волосисту частину голови, обличчя, складки бажано наносити лосьйони, аерозол^ гелi й креми, що не мютять жирово! основи;
- при сильно шфшьтрованих процесах збшь-шення концентрацi! й глибини проникнення препарату в шюру можна досягти шляхом нанесення ГКС у вигщщ компресу (пiдоклюзiйну пов'язку).
«Локо!д» випускаеться у виглядi кшькох ЛФ з концентрацiею гiдрокортизону бутирату 0,1 %.Три ЛФ: креми, мазь, - добре вiдомi й широко засто-совуються в дерматологi!, ще двi ЛФ: Лiпокрем i Крело, - е специфiчними для «Локо!ду»[7, 10, 11].
Креми звичайно мютять 30-70 % жиру, дис-пергованого в 70-30 % води. Вони застосову-ються при мокнучих та ексудативних процесах, оскшьки допускають випаровування вологи з поверхш шюри, а точшше - з рогового шару, за рахунок чого досягаеться сприятливий охолоджу-ючий та пiдсушуючий ефект, що шдсушуе. Вони також зручнi для застосування там, де дшянки шюри стикаються мiж собою (пахова, анальна дiлянка; пахвовi западини; згинальнi поверхш, наприклад, лiктьова й пiдколiнна ямки).
Пащенти нерiдко вiддають перевагу саме крему, оскшьки вш нежирний i практично неви-димий пiсля нанесення. З ще! причини крем iнодi використовуеться навiть у тих випадках, коли бшьше пiдходящою е шша ЛФ, що пiдтримувала б достатню пдратащю шкiри.
У деяких кра!нах до 80 % мiсцевих ЛФ для л^вання захворювань шкiри складають креми. Однак повторне застосування кремiв може ви-кликати появу сухосп шкiри.
ЛФ типу «жири-у-водi» складаються iз дрiб-них крапель жирiв, диспергованих у водi. Креми на пiдставi «жирiв-у-водi» звичайно бiльше зруч-нi й бiльше прийнятнi з косметично! точки зору, нiж форми на пiдставi «води-в-жирах», оскiльки вони е менш жирними й легше змиваються.
Основа мазi мiстить вiд 70 до 100 % жирiв (мазь «Локо!д» мiстить 100 % лiпiдiв). Лшщи за-мiняють собою порушений лшщний шар епiдер-мiсу, наприклад, при атотчному дерматитi (АД), i допомагають вiдновити бар'ерну функцiю шкiри.
Жири зменшують надходження алергенiв, по-дразниюв i мiкроорганiзмiв, а також знижують трансдермальную втрату води, що, у разi над-мiрностi, призводить до сухосп шкiри (ксероз).
Основним недолшом мазей е жирнiсть шкiри тсля нанесення, що спричиняе дискомфорт пащентам i залишае плями на одязь У зв'язку i
з цим, пащенти можуть вщдавати перевагу кремам, незважаючи на низький вмют у них лшщв, недостатнiй для запобшання сухост шкiри й вщ-новлення ïï бар'ерно1 функцн.
Застосування мазей небажано там, де вщбува-еться зiткнення двох дiлянок шюри й у вогнищах гострих, везикулярних або мокнучих уражень, однак ця ЛФ пiдходить для бiльшостi шших д> лянок шкiри.
Хоча ЛФ на n^^^i «води-в-жирах» склад-нiшi у разi застосування порiвняно з формами на пiдставi «жирiв-y-водi», багато препарапв у складi мазей будуть лшше вивiльнятися саме i з цих ЛФ. Вони також бшьшою мiрою мають зво-ложyючi властивосп, оскiльки створюють бар'ер на шляху втрати рщини з рогового шару шюри.
Лосьйони, емульсн призначенi для застосування на дшянках з волосяним покривом, таких як волосиста частина голови, де використання мазей i кремiв непрактичне й неприйнятне з кос-метичноï точки зору. Лосьйони з мюцевими ГКС звичайно готують на пiдставi спиртiв, бо ГКС е практично нерозчинними у водь
Перевагами лосьйошв е ï^ra простота в застосуванш, особливо на дшянках з волосяним покривом, а також вщсутнють слщв препарату на шкiрi тсля нанесення. До недолшв належать вiдчyття печiння й сухост шкiри. У зв'язку iз цим для зменшення ефекту, що пщсушуе, деякi ЛФ, наприклад розчин «Локощу», мiстять глiцерин.
«Локощ Лiпокрем» - це ушкальна ЛФ крему на пiдставi «жирiв-y-водi», що мiстить 70 % лшщв i 30 % води й мае властивосп й крему, i мазь Високий вмют лшщв надае лiпокремy «Локощу» властивостi, якi роблять його подiбним до мазi в планi вщновлення бар'ерноï фyнкцiï шкiри й зменшення ïï сухость Вмют води, що е зовшшньою фазою в складi форми, надае лшо-крему косметичш властивостi, схожi iз кремом: вш практично невидимий на шкiрi, не залишае плям пiсля нанесення й легко змиваеться. Ц косметичнi властивосп роблять лiпокрем бiльше прийнятним для пащеннв порiвняно з маззю й пщвищують комплаенс.
Слiд зазначити, що в ходi недавнього ктшч-ного дослщження«Локощу» у формi лiпокремy в пащеннв 5-13роюв з екземою або АД вщ по-мiрного до важкого ступеня в жодному разi пiсля лiкyвання не спостерiгалося ознак пригшчення фyнкцiï кори надниркових залоз.
Шюрна емyльсiя «Локоïд Крело» являе собою суспензда «жирiв-y-водi», що мютить 85 % води та 15 % лшщв. Суспензда «жирiв-y-водi» часпше називають кремом, якщо вона мае високий змют лшщв, i молочком, якщо лшщв мало.
«Локощ Крело» не належить однозначно до жодноï iз цих категорш, тому для його опису був створений термш «крело», тобто кремовий лось-
йон. Вiн призначений для використання на великих поверхнях ексудативного ураження шкiри й для застосування на шкiрi з волосяним покривом.
Наявнють рiзноманiтних ЛФ дае можливють застосовувати «Локоïд» при рiзних захворюван-нях шкiри й рiзномy характерi патологiчного процесу (наприклад, з явищами ексyдацiï або лiхенiфiкацiï тощо).
Розмаïтiсть ЛФ пiдвищyе зрyчнiсть використання «Локощу» пацiентами й сприяе висоюй косметичнiй прийнятностi лiкyвання. Розходжен-ня в ефектi залежать вщ ряду iнших чинникiв, включаючи оклюзда, бiодостyпнiсть самого стероïдy, жиророзчиннiсть, коефщент розпо-дiлy нанесеного продукту. Усе це враховуеться виготовлювачами лшв, що внаслщок тривалих, кропiтких дослiджень призводить до створення добре збалансованих препарапв для зовнiшнього застосування, якi мають максимально можливу терапевтичну ефективнють.
У зв'язку iз цим, необхiдно мати на уваз^ що нерiдко практиковане лшарями «розведення» патентованих засобiв шляхом додавання до них додаткових iнгредiентiв (шбито з метою зменшення можливих НР стерощв) категорично не рекомендуеться. Ц манiпyляцiï неминуче призводять до порушення стабшьносп й розба-лансування системи й непередбачено змшюють бiологiчнy активнiсть i бiодостyпнiсть препарату. Крiм того, внесенi «розрiджyвачi» можуть при-зводити до мiкробного забруднення лшарського засобу. Усе це в цшому не тiльки однозначно знижуе терапевтичну ефективнють, попршуе переноснiсть препарату, але й може стати причиною серйозних ускладнень.
Вщновлення бар'ерноТ функцн шюри. Ниш встановлено, що при багатьох хрошчних дерматозах, насамперед при атошчному дерматин, екзем^ псорiазi, мають мюце серйознi порушення бар'ерноï фyнкцiï шюри. Основним компонентом у регуляци бар'ерноï фyнкцiï шкiри е роговий шар епщермюу; порушення його цiлiсностi су-проводжуеться:
- трансепiдермальною втратою води;
- пщвищенням ризику проникнення рiзних мiкроорганiзмiв;
- зниженням концентрацiï натурального зво-ложуючого чинника.
Для запобшання порушень i пiдтримки функ-цш шкiрного бар'ера важлива пiдтримка на по-верхнi шкiри оптимального рiвня рН 4,5-5,3; при пiдвищеннi цього рiвня:
- посилюеться десквамацiя ештелда;
- вiдбyваеться потоншення шкiри;
- уповшьнюеться вiдновлення шюрного бар'еру.
Сучасний засiб базового догляду за ушкодже-
ною шкiрою повинен не лише швидко й активно вщновлювати гщратащю шюри, але й мати релшь
3-4 2010
дизуючу дго. Саме таку двокомпонентну дш мае дермато-косметичний засiб серп Локо-бейз - Локо-бейз Piпеа. Вш являе собою емульсiю типу вода в олп з дуже високим змiстом лiпiдiв (близько 63 %).
Вщмшною рисою препарату е вмют есенщаль-них лшщв, щентичиих лшщам рогового шару: холестерину, церам1ду, вшьних жирних кислот (оле-!ново!, пальмгтииово!) у стввщиошеиш, оптимальному для прискорено! репарацл шюриого бар'еру.
Другою важливою шноващею препарату е вмют у ньому наночастинок твердого парафiну, яю сприяють переносу есенцiальних лшщв у глибокi шари епiдермiсу. Разом з рщким парафь ном i вазелiном, вони створюють захисну манпю, перешкоджаючи проникненню зовнiшнiх по-дразниюв. Крiм того, вони справляють матуючу дда, що полiпшуе косметичнi властивосп крему.
Локобейз Piпеа дае змогу досягти лшшого результату при л^ванш хронiчних дерматозiв завдяки вiдновленню пдратацп шкiри й попо-вненню !! лiпiдного складу. Це сприяе усунен-ню дисфункцi! шкiрного бар'еру й попереджае його подальше ушкодження. Його використання корисне як у перюд загострення захворювання для купiрування запалення й свербежу, так i для вщновлення функцi! шкiрного бар'ера в перюд Л1ТЕРАТУРА
1. Белоусова Т.А., КочергинН.Г. Кортикостероид-
ные препараты для наружного применения // Рос. журн. кожн. и венерич. болезней. - 1998.
- № 3. - С. 78-79.
2. Короткий Н.Г., Тихомиров А.А., Гамаюнов Б.Н. «Локоид» в терапии хронических воспалительных заболеваний кожи у детей // Укр. журн. дерматол., венерол., косметол. - 2008.
- № 2. - С. 46-49.
3. Кутасевич Я.Ф. Современные подходы к при-
менению топических глюкокортикостероидов // Журн. дерматол. и венерол. - 2000. - № 1 (9) . - С. 95-99.
4. Маштакова И.А. Применение локоида в наружной терапии больных псориазом и атопи-ческим дерматитом // Укр. журн. дерматол., венерол., косметол. - 2002. - № 1. - С. 27-29.
5. Монахов С.А., Иванов О.Л. Современные прин-
ципы лечения больных хроническими воспалительными дерматозами: опыт применения мази гидрокортизона 17 бутират («Локоид») // Рос. журн. кожн. и венерич. болезней. - 2007.
- № 2. - С. 57-58.
6. Монахов К.Н., Очеленко С.А. Применение увлажняющих средств при нарушении кожного барьера // Клин. дерматол. и венерол.
- 2009. - № 1. - С. 74-77.
7. Проценко Т.В. Дифференцированный подход к
выбору средств наружной кортикостероидной терапии // Укр. журн. дерматол., венерол., косметол. - 2009. - № 2. - С. 31-34.
ремюп. Постшне його застосування дае змогу збшьшити перюд ремюп, зменшити тривалють використання тошчних стерощв, уникнути !хшх побiчних дш. Зокрема, включення Локобейз Pi-пеа ютотно шдвищуе ефективнють протизапаль-но! терапп (тошчш стеро!ди) у дггей iз наполегли-вим, часто рецидивуючим атошчним дерматитом. Поеднане застосування «Локо1'ду» й Локобейзу Ршеа дае змогу швидко й ефективно кушрувати загострення запальних дерматозiв, мiнiмiзувати ризик розвитку небажаних реакцш, синдрому вщмши й зменшити кшькють загострень [6, 13].
Висновки. Кортикостерощш препарати на сьогодш посщають значне мюце у практищ лiкарiв-дерматологiв. У нинiшнiх соцiально-економiчних умовах дуже важливо враховувати економiчну доступнiсть лiкарських засобiв, яка повинна адекватно корелювати з клiнiчною ефективнютю. Оптимальним вибором з цiеl по-зицil е препарат «Локо!д», який випускаеться у п'яти лшарських формах - крем, мазь, лосьйон, лшокрем та крело. Його застосування у поед-нанш з нанокосметичним засобом Локобейз дае змогу досягти доброго ктшчного результату та забезпечити високий комплаенс, що веде до по-лшшення якоси життя пацiентiв.
8. Проценко Т.В., Проценко О.А. Особенности наружной терапии при осложненных формах аллергических заболеваний кожи // Укр. журн. дерматол., венерол., косметол. - 2009. - № 3.
- С. 32-36.
9. Соколовский Е.В., Монахов К.Н., Романова О.Л. и др. Исследование эффективности и безопасности 0,1 % мазигидрокортизона бу-тирата у взрослых пациентов с атопическим дерматитом и экземой различной степени тяжести // Клин. дерматол. и венерол. - 2007.
- № 4. - С. 86-87.
10. EichenfieldL., Charles N., EllisM. etal. Evaluation of Adrenal suppression of a lipid enhanced, topical emollient cream formulation of hydrocortisone butyrate 0,1 % in treating children with atopic dermatitis // Pediatric Dermatology.
- 2007. - Vol. 24. - P. 81-84.
11. Fowler J. F. Jr., Fransway A. F., Jackson J. M., Rohowsky N. Hydrocortisone butyrate 0,1 % cream in the treatment of chronic dermatitis // Cutis. - 2005. - Vol. 75, No 2. - P. 125-131.
12. Pierard G.E. Hydrocortisone 17 butyrate (Lo-coid), a thirty year ongoing innovative drug // Rev. Med. Liege. - 2006. - Vol. 61, No 2. -P. 128-130.
13. Takagi Hajime, Maeda Manabu, Yoneda Ka-zufumi et al. Clinical Evaluation of Efficacy of Locobase REPAIR for Treatment of Atopic Dermatitis and Asteatotic Eczema in Children // J. Skin Res. - 2004. - Vol. 3, No 3. - P. 306-315.
