CC BY
49
УДК:616.5-002:616-056.3:616.521
Деяк питания класифжацн', особливост кл^чних иронв1в справжньоУ екземи та перспективи лiкування \вори\
¡щеикш K.G.
Украгнська медична стоматологгчна академгя, Полтава
НЕКОТОРЫЕ ВОПРОСЫ КЛАССИФИКАЦИИ, ОСОБЕННОСТИ КЛИНИЧЕСКИХ ПРОЯВЛЕНИЙ ИСТИННОЙ ЭКЗЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ ЛЕЧЕНИЯ БОЛЬНЫХ Ищейкин К.Е.
Обосновывается рациональность выбора различных препаратов в лечении экземы в зависимости от активности воспалительного процесса и характера клинического течения экземы.
Зазвичай визначення поняття екземи асощ юсться iз зовшшшми проявами; так наприк-лад, М.Г. Короткий [2] дае таке визначення: ек-зема - хронiчне, рецидивуюче захворювання з гостро запальними симптомами, зумовленими серозним запаленням епiдермiсу та дерми; а А. О. Кубанова [3] - екзема являе собою гостре, рщше хрошчне рецидивуюче захворювання, що характеризуемся появою полiморфноl висипки, силь-ним свербежем та гострою запальною реакцiею, зумовленою серозним запалення шюри. Цi визначення е практично щентичними, але в жодно-му з них вiдсутнi посилання на етюлопю та патогенез. Розглянемо конспективно класифшацп екземи для обгрунтування 11 терапи.
У цей час ще не iснуе загальновизнано! кла-сифшаци екземи. Бiльшiсть класифшацш врахо-вують клiнiчнi прояви або стутнь виразностi запалення без урахування провiдного фактору в розвитку захворювання, що не дае можливосп достатньо ефективно лшувати хворих, оскшьки в кожного з них вiдмiчаеться окремий патогене-тичний чинник.Останнi роки дослщники частiше за все користуються патогенетичною класиф>
CERTAIN QUESTIONS ON THE CLASSIFICATION, PECULIARITIES OF CLINICAL PRESENTATIONS OF TRUE ECZEMA AND PERSPECTIVES OF PATIENTS' TREATMENT Ishcheykin K.Ye.
A background on rational choice from various medicines in eczema treatment depending on inflammatory process activity and characteristics of eczema clinical course is presented.
кащею екземи (Каруна Б.I. 1989), згщно яко1 ви-дшяються 8 провщних патогенетичних факторiв:
1) порушення функцiй центрально!' нервово1 системи;
2) порушення дiяльностi вегетативно1 нерво-boï системи та обмiну нейромедiаторiв;
3) розлад функцiй ендокринних залоз;
4) порушення шлунково-кишкового тракту;
5) порушення функцш органiв видшення;
6) порушення дiяльностi серцево-судинноï си-стеми;
7) порушення iмунiтету;
8) змши обмiну бiлкiв, жирiв, вуглеводiв, вггамшв та мiкроелементiв.
Як ми зазначили в попереднш публiкацiï, сут-тевим фактором у розвитку екземи, на наш по-гляд, е порушення гешв бiлкiв шюри.
За гостротою перебiгу процесу розрiзняють:
- гостру екзему;
- тдгостру екзему;
- хронiчну екзему;
при цьому не тривалють iснування дерматозу, а пстоструктура та ктшчна картина визнача-
ють форму екземи. Так, гостра форма характеризуемся наявнютю вираженого мокнуття, яке в тдгострш стадп послаблюеться, але поси-люеться акантоз i клттинна iнфiльтрацiя сосочко-вого шару дерми. Для хрошчно! екземи типова виражена лiхенiфiкацiя (посилення шкiрного ма-люнку i iнфiльтрацiя шкiри, яку важко зiбрати у складку) [3].
Основними характерними клiнiчними особли-востями гостро! екземи е:
- полiморфiзм висипань;
- 1х симетричне розташування;
- наявнiсть пухирцiв;
- мокнуття;
- вщсутшсть рiзкоl меж висипки;
- наявнють сильного свербiння.
Розвиток - хвилеподiбний, спалахами; звщ-си - полiморфiзм висипiв.
Пiдгостра фаза настае тод^ коли мокнуття поступово зменшуеться, висипання пухирцiв зу-пиняеться.
Хрошчна екзема характеризуеться ущшьне-ною лiхенiфiкованою шкiрою, яка важко збираеть-ся в складку; при цьому прпроднш малюнок шири пiдсилений, колiр 11 темно-червоний, мае мiсце лущення шюри.
За розповсюдженiстю процесу розрiзняють:
- локальну екзему;
- дисемшовану екзему;
- генералiзовану екзему (еритродермiя) .
За кшшчними проявами розрiзняють таю види екземи:
- справжня екзема;
- мшробна екзема;
- вторинна екзематизащя рiзних дерматозiв.
Можливо припустити м^обну екзему та вто-
ринну екзематизащю, як ускладнення; можливий зв'язок з гетерозиготним неповним домшуван-ням.
У даному оглядi ми зупинимось тiльки на справжнш екземi та 11 рiзновидах.
Пруригiнозна екзема проявляеться висипа-ми дрiбних непрориваючих та не утворюючих ерозiй папуловезикульозних елементiв на ущшь-ненiй основi.
Дисгiдротична екзема характеризуеться утворенням дрiбних, рiдше - великих, багатока-мерних, щiльних на дотик пухирщв на бокових поверхнях пальщв, iнодi - на шкiрi долонь i шдо-шов. Розташовуючись в ешдермю, пухирцi про-свiчують ^зь нього, нагадуючи зерна зварено-го рису; пухирщ можуть прориватися, перетво-рюючись у садни або утворюючи жовтуватого
кольору скоринки. Осередки ураження рiзко об-меженi, з вираженим запальним забарвленням, що вiдрiзняе дисгiдротичну екзему вщ диспдро-тично! ешдермофт1, при якш у покришках пу-хирщв на склепiннi стоп знаходять нитки мщелда гриба епiдермофiтону.
Л1хен1ф1кована екзема характеризуеться двома ктшчними ознаками: шфшьтращею шири та 11 лiхенiфiкацiею. При щй рiзновидностi екземи рiдко з'являються пухирцi та мокнуття, колiр осе-редкiв ураження мало вiдрiзняеться вщ забарв-лення оточуючо1 шкiри. Найбшьш часта локалi-зацiя лiхенiфiкованоl екземи - шия, тулуб, кiнцiвки.
Монетоподiбна екзема клiнiчно виявляеть-ся не тшьки iнфiльтрацiею i лiхенiфiкацiею, але й рiзкою обмеженiстю осередкiв ураження. На вщмшу вiд мiкробноl екземи, ексудащя та мокнуття при монетоподiбнiй екземi незначнi; у той же час часто мае мюце виражена везикулящя, нерiдкi лусочки й скоринки. Монетоподiбна екзема, на вiдмiну вiд мiкробноl, локалiзуеться пе-реважно на верхнiх кiнцiвках, дуже рщко - на тулубi й обличчь
Рогова екзема - рiзновид хронiчноl екземи, що виявляеться в основному гшеркератозом на долонях, а також глибокими трщинами, що спри-чиняють хворому страждання бiльшi, шж сам екзематозний процес.
Себорейна екзема характеризуеться лока-лiзацiею осередкiв ураження на шкiрi волосяно1 частини голови, обличчя, грудей, у мiж лопат-ковiй обласп, в шкiряних складках за вухами, у пахвових западинах, у пахових складках, де часто виникають прояви себоре1. Осередки себорей-но! екземи мають доволi ясно окресленi межi. Забарвлення осередюв червоне з жовтуватим вщтшком, поверхня 1х часто покрита численни-ми лусочками. Iнфiльтрацiя - потовщення та ущiльнення уражених дiлянок шюри - не така велика, як за звичайного варiанту перебiгу хро-шчно1 екземи.
Екзема статевих оргашв i областi зад-нього проходу у чоловтв виявляеться гiпере-мiею та сильним набряком статевого члену аж до утворення фiмозу, у жшок - гiперемiею та сильним набряком статевих губ (при сенсибш-зацп до протизаплiдних засобiв). Основна скарга хворих - нестерпне свербшня, з якого бшьшою частиною починаеться захворювання в анамнезi (глисти, геморой, дiабет, хронiчний простатит, бiлi, хрошчш захворювання ж1ночих статевих органiв, проктит, парапроктит, хронiчнi запори).
Iнтертригiнозна екзема ктшчно характе-
Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология
1-2 (9)' 2006
ризуеться появою осередкiв ураження в складках шюри (тд грудними залозами, стегново-мошонкова, пахвова обласп, сiднична складка). Процес обмежений вщ оточуючо1 шкiри не pi3ra. Цiею формою екземи хворiють часпше огряднi пацiенти, схильнi до гшерпдрозу, а також хворi на дiабет та на iншi хвороби обмiну речовин.
Дитяча екзема розвиваеться, як правило, у огрядних перегодованих дгтей. У ïï етiологiï та патогенезi велику роль вiдiграють харчовi алер-гени, порушення травлення й захворювання шлун-ково-кишкового тракту, неправильний режим ви-годовування дитини. Найбiльш частою локалiза-цiею дитячоï екземи е волосяна частина голови, обличчя, чоло, щоки, пiдборiддя, нерiдко - тулуб i кiнцiвки. Процес починаеться бшьшою части-ною з утворення жовтуватих щiльних лусочок i скоринок („молочт скоринки"), при видаленнi яких бачимо яскраво-червону запалену шкiру. В по-дальшому кiлькiсть цих лусочок i скоринок зрос-тае, з'являються вузлики, пухирщ, мокнуття. Свербiння може досягати великоï сили, внаслi-док чого дитина стае вередливою, намагаеться розчухувати уражеш мiсця.
Професiйна екзема розвиваеться в результат тривалого (тижнi, мюящ, а iнодi й роки) про-фесiйного контакту з певними алергенами. Спо-чатку ця рiзновиднiсть екземи перебтае, як алер-гiчний контактний дерматит, який через продов-жену дiю сенсибiлiзуючого агенту перетворюеть-ся в хрошчний процес - у контактну екзему. Ктшчно професiйна екзема протшае за типом iстинноï екземи. Висипання звичайно виникають на вщкритих мiсцях (обличчя, мiжпальцевi складки, згинальна поверхня передплiччя, тил кистi). Изшше висип з вiдкритих дiлянок може поширюватися на закритi одежею. Розтзнання професiйноï екземи полегшуеться тим, що вона виникае у зв'язку з роботою, звичайно зникае шсля ïï припинення та рецидивуе, коли робота вщновлюеться. Нерiдко клiнiчна картина однотипна i захворювашсть мае масовий характер.
В основi лiкування екземи покладеш принци-пи етiопатогенезу екземи, тому не можна уник-нути й симптоматичного лiкування.
У лшуванш хворих на екзему одним iз важли-вих моментiв е патогенетично обгрунтоване при-значення лiкарських препарапв з урахуванням виявленоï патологiï внутршшх органiв, ендокрин-ноï та нервовоï систем, обмiну речовин. План лшу-вання хворих на екзему залежить вiд характеру виявлених порушень, розповсюдженосп, гостро-
ти та клiнiчного переб^у шкiрного процесу, вiку i переносносп лiкарняних засобiв [4, 10].
Важливе мiсце вiдводять рацiональному хар-чуванню. При загостренш дерматозу рекомен-дують дiету, що мае достатню енергетичну цш-нiсть; обмежують кiлькiсть вуглеводiв, поварено! солi (до 2 г на добу), рщини. Велике значення в лшуванш екземи мае нормалiзацiя функцп нервово1 системи. З седативних засобiв призна-чають препарати брому (0,25-3-вiдсоткового роз-чину натрш бромiду), препарати валерiани, со-бачо1 кропиви (Ьеопыгш Ь.), швонп (Раеота Ь.) [4, 6]. При бшьш тяжких порушеннях нервово-псих1чного стану, що виявляеться емоцiйною на-пругою, збудженням, безсонням, використовують транквшзатори у низьких дозах: нозепам (Мазепам, Оксазепам), елешум, триоксазин. При ви-раженому свербшш в сполученнi з порушеннями сну, роздратовашстю. станом збудження, психо-патолопчною симптоматикою ефективнi етзо-дичнi приймання амiнозину по 0,25 г, звичайно на шч. Рекомендуеться використання й шших ней-ролептикiв (терилену, тизерцину) [4, 10].
З гiпосенсибiлiзуючих препарапв показано призначення засобiв неспецифiчноl гшосенсиб> лiзацil - препарати кальцiю (10-вщсотковий роз-чин хлорид кальцiю, внутршньовенно, 10-вщсот-ковий розчин глюконат кальщю, внутршньом'я-зово) i тiосульфату натрда (30-вiдсотковий розчин, внутрiшньовенно) [6, 10].
З антипстамшних препаратiв при екземi ви-користовують препарати, що ддать переважно на Я1-рецептори (хлорошрамш, хiфенадин, меб-гiдролiн, клемастин, астемiзол, лоратадин) [5], а також на #2-рецептори(циметидин, ранiтидин). Використовують й iншi препарати медiаторноl спрямованостi для перорального введення: ди-мебон, ципрогептадин, кетотифен [10].
При тяжкому переб^у екземи, особливо при генералiзованих формах, призначають кортико-стерощш препарати (дексаметазон, предшзолон, гiдрокортизон) [6, 10]. При хрошчному, часто ре-цидивуючому перебiгу екземи, з кортикостеро-1дних препаратiв показаний бетаметазона - ока-зуе швидку i пролонговану дiю.
Обов'язкове призначення ентеросорбен^в (активоване вугiлля, «Ентеросгель»), як мають здатнiсть сорбувати й запоб^ати всмоктуванню алергенiв i токсинiв з травного тракту та виявля-ють протизапальну i iмунокорегуючу дiю [7]. Призначають вгтамши, особливо групи А, В, ан-тиоксиданти (аскорбiнова кислота, токоферол,
емокситн) [6, 10].
Пюля зменшення вияву гострих запальних явищ хворим на екзему призначають засоби не-специфiчноl iмунотерапil: екстракт вилочково! залози, Тимоген [4, 6].
У випадку сполучення екземи з порушенням функци органiв травлення (гастродуодешт, гепатит, панкреатит) призначають препарати, що мiстять ферменти шдшлунково1 залози, гепато-протектори [4]. При наявност дисбактерiозу ре-комендують препарати, що мiстять лактобактери та бiфiдобактерil. Для полiпшення м^оциркуляци (особливо у пащенпв з цукровим дiабетом, атеросклерозом, варикозним симптомокомплексом) рекомендують використовувати ксантинола шко-тинат, у тяжких випадках використовують Ири-карбат) [1, 10].
При мшробнш екземi та при ускладненнi справжньо1 екземи пiококовою iнфекцiею використовують антибактерiальнi препарати з урахуван-ням чутливост флори [4, 10].
В останнш час у лiкуваннi екземи широко за-стосовують фiзiотерапевтичнi методи лшування. Перспективним е використання електромагшт-ного випромiнювання, особливо мшрохвильово1 резонансное' терапи, яка мае протисвербiжну, про-тизапальну, гiпосенсибiлiзуючу та iмунокорегуючу дда [9]. Високоефективним методом iмунокорекцil при лшуванш хворих на екзему е внутршньо-
Л1ТЕРАТУРА
1. Ковнеристый А.Е. Патогенетическое значение нарушений функционального состояния сосудов кожи при хронической экземе // Журн. дерматологии и венерологии. - 1998. - Т. 1, № 5. - С. 34-35.
2. Короткий Н.Г. Современная наружная терапия дерматозов (с элементами физиотерапии). - Тверь: Губернская медицина, 2001. - 194 с.
3. Кубанова А.А., Кисина В.И. Рациональная фармакотерапия заболеваний кожи и инфекций, передаваемых половым путем: Руковод. для практикующих врачей. - М., 2005. - С. 404.
4. Кулага В.В., Романенко И.М. Лечение заболеваний кожи: Справочн. руковод. - Луганск: Полибланк, 1996. - 415 с.
5. Кулагин В.И., Хамаганова Н.В., Акулова С.Е. Кларитин в комплексном лечении аллергодер-матозов у детей // Вестн. дерматологии и венерологии. - 1996. - № 1. - С. 46.
6. Никулин Н.К., Пантелеева Г.А., Дмитрен-ко К.В. Экзема: патогенетическая терапия // Вестн. дерматологии и венерологии. - 2000. -№ 4. - С. 48.
7. Петрусенко Е.А., Кутасевич Я.Ф., Кондакова А.И. Энтеросорбенты в комплексной те-
судинна лазерна тератя, в основу яко! покладена iмуностимулююча дiя на Т^мфоцити та 1'х суб-популяци [8].
Зовшшне л^вання призначають в залежносп вщ стади та клшчно1 картини захворювання. Останшм часом перевагу вщдають офщиналь-ним кремам i мазям, що мютять кортикостеро1-ди. Велика популярнють гормональних препарапв для зовшшнього використання обумовлена 1'х ви-раженим протизапальним, протиалерпйним, про-тисвербiжним та шшими властивостями, що сприяе бiльш швидкому розродженню патоло-гiчного процесу на шюрь Особливо активну дiю чинять форми для зовшшнього застосування, що мютять фтороваш кортикостеро1ди - трiамцино-лон, флуметазон, бетаметазон та ш. У зв'язку з високою терапевтичною ефектившстю, доброю переноснютю, бiльш низьким ризиком розвитку ускладнень i побiчних реакцш використовують нефторованi кортикостерованi креми та мазi (мо-метазон, гiдрокортизон та ш.) [11]. За показан-нями застосовують комбiнованi препарати, що сполучають кортикостеро1ди з антибiотиками, антисептиками.
Незважаючи на рiзноманiтнiсть засобiв i ме-тодiв, що використовуються, проблема лiкуван-ня екземи залишаеться до кiнця не виршеною, що зумовлюе необхiднiсть пошуку нових препа-ратiв патогенетично1 терапи.
рапии больных аллергодерматозами и их влияние на перекисное окисление липидов сыворотки крови // Журн. дерматологии и венерологии. - 1997. - № 2. - С. 56-58.
8. Прохоренко В.И., Плотников А.В. Применение внутрисосудистой лазерной терапии при лечении больных экземой // Вестн. дерматологии и венерологии. - 1991. - № 1. - С. 34.
9. Пуришюна О.Д. Вплив мшрохвильово1 резо-нансно1 терапи на жирно-кислотний спектр си-роватки кровi хворих на екзему / Проблемы, достижения и перспективы медико-биологических наук и проблем здравоохранения. -Симферополь, 1998. - Т. 1, ч. 1. - С. 199-202.
10. Солошенко Э.Н. Экзема: современные представления об этиопатогенезе и методах рациональной терапии // Междунар. мед. журн. - 1997. - № 3. - С. 24-29.
11. Шахтмейстер И.Я., Шимановский Н.Л. Проблемы совершенствования фармакотерапии воспалительных и аллергических дерматозов с помощью наружных лекарственных средств глюкокортикоидной природы // Вестн. дерматологии и венерологии. - 1998. - № 2. -С. 27.
1-2 (9)' 2006
