CC BY
11
J. Tsetsyk
FEATURES ADVOCACY ANTI-JEWISH REACTIONARIES IN VOLYN EARLY
TWENTIETH CENTURY
On the basis of primary sources peculiarities anti-Jewish propaganda in Volyn reactionaries in the early twentieth century. The role of the Orthodox clergy in the development of this network monarchist organization in the region. The basic directions of activity of the Orthodox clergy and reactionaries in the region. It was determined that the pages of the press body are constantly put forward representatives of this ethnic group groundless accusations they humiliated locals were engaged in usury and illegally owned land.
Special attention was assigned to the so-called counter is the growth of Jewish businessmen network reactionaries in the region. In most of the articles cited authors do not have any strong arguments and facts that they make public not true. This activity NRF members conducted in the context of domestic policy Empire. This was done deliberately by them. Trying to show the entrepreneur or merchant-Jewish enemy of farmers in general Orthodox often fall to the desired background. Important role in this played a factor in this propaganda often spent Orthodox priests, who had a big impact on farmers.
This activity of the Russian authorities, together with representatives of the political groups contributed to complication of international relations in the region before World War II and adversely affect the political life of Volyn.
Key words: Volyn, Jews, propaganda, political party, the Black Hundreds.
УДК 279.M(477.8)''1918/1939"
В.А. Шевчук
КОЛПОЛТЕРСЬКА ДШЛЬШСТЬ АДВЕНТИСТ1В СЬОМОГО ДНЯ НА ГАЛИЧИН1 ТА ВОЛИН1 (1918-1939)
У cmammi дано визначення термту «колполтер». Висвтлено становище та д1яльн1сть колполтерського eidd^y адвентистiв сьомого дня на Галичиш та Волит з 1918 по 1939 роки. Доведено, на основi архiвних даних, що колполтерство на територи Захiдноi Украгни в перюд II Речi Посполитог було одним i3 засобiв поширення адвентиських культових iдей.
Клю^о^^ слова: Колполтерська дiяльнiсть, адвентисти сьомого дня, Галичина та Волинь, мiжвоeнний перюд.
Спещальний вщдш, котрий входить до складу мсюнерсько"1 дiяльностi церкви Адвентиспв сьомого дня у наш час е - л^ературний Свангелизм, котрий разом з щеями адвентисько1 релтйно"1 течп прийшов на терена Украши - ще на початку XX стшття [1, с. 52]. Через такий вид мююнерсько1 дiяльностi адвентисти поширюють сво'' ще'' та принципи викладеш в друкованих культових виданнях. У мiжвоенний перюд подiбна практика Свангелiзацii укра'нського населення була устшною i мала назву «Колполтерський вщдш», а пращвниюв зазначеного вщдшу називали «колполтерами». Слово «колполтер» походить вщ двох французьких ошв: «кол» - шия i «портер» - нести. Вщ самого початку термш колполтер використовувався у французькш торпвельнш сферi в к. 18 ст. i асощювалося з торговцями дрiбних речей, але з часу появи першодруюв набув значення особи, яка продае друковану л^ературу, заносячи ii додому покупцям [2]. Зазначимо, що синошмом слова колполтер в часи II Речi Посполито! був термш
«книгоноша», який описував дiяльнiсть литературного MicioHepa, котрий ходив i3 дому в дiм продаючи культову л^ературу.
Вiдомо, що на початку 20 столггтя - цей вид ввангелiзащi населення успiшно розвивався в Укршш, а саме на територiях Галичини та Волинi, якi входили до складу II Речi Посполито1 (1918-1939). Згiдно статистичних даних продаж i оборот коштiв адвентиського видавництва «Пошглот» з 1925-1929 роки становив: 43196,71 доларiв [33]. Приведенi статистичш данi показують, що населення Галичини та Волиш цiкавилося релiгiйними питаннями та лояльно ставилося до поширення адвентисько1 друковано1 лiтератури, хоча щеолопя II Речi Посполито1 виключала законне функщонування колполтерсько1 мююнерсько1 працi та забороняла пропагандистку дiяльнiсть на Галицько-Волинських територiях.
Отже, зазначена тема представляв значний штерес, як з юторично1 позицп так i з релЫйно"1, оскiльки перiод найбурхливiшого розвитку адвентизму на Галичиш та Волиш припадав на 20-30-т рр. ХХ ст. Дана тема в малодослщженою - це в першу чергу пов'язано з тим, що в Укршш до 1990-х роюв щеолопя радянського союзу виключала поширення та розвиток протестантських релшйних течш, а тсля становления незалежностi Укра'ни
дослщницьких iсторичних робiт на тему «колполтерство» не виявлено.
Iсторiографiчна база дослщження. Серед iсторико-релiгiйних наукових робiт польських дослщниюв друго'' половини ХХ ст. (Б. Турек, Б. Козiрог, З. Лико), яю займалися генезою та догматикою адвентисько'' течп, лише в пращ Захарiуша Лико «SYtuacja prawna kosciola adwentzstzcynego w Polsce miedzywojennej 1918-1939» («Правова ситуацiя адвентисько'' церкви в Польщ у мiжвовнний перюд 1918-1939») стисло охарактеризовано правовий статус дiяльностi колпортерiв. З вiтчизняних дослщниюв особливу увагу привертав праця Миколи Жукалюка «Крiзь бурi, шторми, лихол^я», де автор стисло описув дiяльнiсть колполтеського вiддiлу. Автор наголошув, що адвентиське колполтерство було одним iз головних методiв поширення адвентиських щей [3, с. 165].
Також дана робота базувалася на перюдичних виданнях Адвентиспв сьомого дня, а саме: «Sluga Zboru» («Слуга збору») i «Organ kolporterow» («Орган колпортерiв»). Журнал «Слуга сбору» виходив у Варшавi з 1 ачня 1928 року, i видався щомiсячно до 1939 року. Основний контент журналу мютив статистичш матерiали рiзних регiонiв, зв^и щорiчних з'iздiв конференцiй Польського унюну, а також рубрики: «Суботня школа», «Внутршня мiсiя», «Зовнiшня мiсiя», «Виховання», «Сiм'я та дiм», «Школа», «Колпортерство», «Вiдомостi з поля», «Оголошення» та <^зне». Практичного в кожному номерi редактори друкували звiти про дiяльнiсть колполтерiв iз рiзних регiонiв Польського унюну (об'вднання усiх адвентиських громад на територп II Речi Посполито1), а саме: кiлькiсть реалiзованоi друковано1 лiтератури та фiнансовi звiти, а також наводилися свщчення про працю колпортерiв та звернення керiвництва iз закликом привднатися до даного виду мююнерсько1 дiяльностi [4, с. 11].
Спещально для працiвникiв колполтерського вщдшу в липнi 1929 року був створений щомюячник пiд назвою «Organ kolporterow». В даному щомюяному виданш друкувалася внутрiшия iнформацiя, яка мютила фiнансовi звiти кожного дiючого колполтера поiменно, де вказувалася загальна кшькють днiв працi i годин, кшьюсть реалiзованих книг та брошур iз зазначеною грошовою сумою.
Також при дослщженш були використанi архiвнi документи Державного Архiву Волинсько1 областi (ДАВО), Державного Архiву Львiвськоi областi (ДАЛО), Державного Архiву Рiвненськоi областi (ДАРО) та Варшавського Архiву Актiв Нових (АА^), основну частину яких склали: полщейсью звiти, обвинувачувальнi доноси та судовi вердикти. Отже, iсторiя адвентистського колпортерства мiжвовнного перiоду на територiях Схщно1 Галичини i Волинi не достатньо висв^лена у працях втизняних та зарубiжних iсторикiв,
оскшьки iз-за мало'1 кшькосп арxiвниx даних мае фрагментарний характер i потребye бiльш детального та комплексного дослщження доступних арxiвниx матерiалiв.
Виникнення, розвиток та поширення колполтерства, як методу мююнерсько'1 дiяльностi в адвентистськш практицi починаеться з 1881 року. Вперше iдею колполтерсьва запропонував Джорж Юнг [5, с. 2] ,саме вiн винiс на обговорення тд час сесп Генерально'1 конференцп Церкви АСД пропозицiю надрукувати книгу про доктринальш основи церкви АСД i продавати ïï людям.
Щею книгою стало видання «Thoughts on Daniel and the Revelation» (1881),[6,] яке вщразу отримало широку популяршсть. З того часу видавнича i колполтерська справа с^мко зросли i в 1932 рощ адвентисти вщкрили по всьому св^у 58 видавництв, 219 перюдичних видань та друкували книги на 146 мовах, котрi розповсюджували 3GGG колпортерiв [5, с. 2].
На територiяx Волинi та Галичини ще'1 адвентизму з'явилися з 1886 року. Вперше вони були привезет шмецькими колотстами на ^имський пiвостров, де в селi Бердебулат пiсля eвангелiзацiï мiсцевого населення була оргашзована перша адвентиська церква тд керiвництвом пастора Луюа Kонрадi [7, с. 30]. А на територiяx Галичини та Волиш адвентизм з'явився тсля 1888 року [8, с. 9-10]. Згодом ще'1 адвентизму поширилися на Заxодi Украши i адвентисти почали практикувати мiсiонерськi методи, одним iз яких було колполтерство.
^лполтерський вiддiл у 1921 роцi пщпорядковувався виконавчому комiтетy «Варшавського мiсiонерського поля», куди входили територп Галичини та Волиш. Адвентиське керiвництво сприяло розвитку дiяльностi колпортерiв на всiй територп Польщу В Польському yнiонi був створений окремий вщдш колпортерства (field mission), якому придшялася серйозна увага, оскшьки цей вщдш готував майбутшх слyжителiв культу та посилав колполтерiв у мiсця де не було адвентиських осередкiв.
1снувало два рiвнi yправлiння колполтерським вiддiлом: вищий та мюцевий. На вищому рiвнi за дiяльнiсть колпортерiв вiдповiдав керiвник унюну, у вiдомствi якого знаходилась вся територiя Польщi, а на мюцевому -керiвники колпортерiв конференцiй, якi мали практичний досвщ роботи i навчали д^чих книгонош методам роботи iз населенням.
У мiжвоeнний перiод керiвниками колпортерiв на рiвнi Польського унюну були Герман Бкалке (Hermann Bigalke) (1921-1928) [9, с. 95], Макс Чех (Max Czech) (1929)[10, с. 217], Карло Сакшт (Karlo Saknit) (193G-1932)[11, с. 233], Кароль Шефер (Karol Schäfer) (1933-1934)[12, с. 157], Михайло Васiдлов (Michal Wasidlow) (1935-1936) [13, с. 169], Олексш Веселов (Aleksy Wiesolow (Wesselow)) (1937-1939) [14, с. 164].
Згодом у 1927 рощ керiвництво цекрви АСД Польського унюну утворило на територiяx Галичини та Волиш - Схщну конференщю, яка через п'ять роюв у зв'язку з збшьшенням членiв церкви роздшилася на двi самостiйнi конференцп. В Схщнш конференцп' залишилась - Волинська територiя з кiлькiстю члешв - 595, а Галичина ввшшла до складу новостворено'1 конференцп тд назвою - Пiвденна з кшьюстю членiв -231 чоловiк. Обидвi конференцп' мали власнi колполетрськi вщдши до складу яких входило близько 40 колполтерiв [15, с. 28]
У Схщнш конференцп за дiяльнiсть колполтерiв (книгонош) вiдповiдали Aнтонiй Нев'ядомський (Antoni Niewiadomski) (1927) [16, с. 131] Макс Чех (1928-1930) [17, с. 136], Адольф Шшьберг (Adolf Schilberg) (1931)[18, с. 201], Kлеменц Пьонтек (Klemens Pi^tek) (1932-1933) [19, с. 155], Олексш Веселов (1934-1937) [12, с. 157], Eмiл Гайдик (Emil Heydyk (Hajdyk)) (1938) [16, с. 11], Василь Смик (Basil Smyk) (1939) [21, с.171].
У Швденнш конференцп, яку оргашзували у 1932 рощ, i до складу яко'1 спочатку входили Сiлезiя i Галичина, а з 1934 року - Львiв, Тернопшь i Станiславiв, вiддiл колпортерiв очолювали Kароль Шефер (1932, 1936) [19, с. 155], Ян Янковсю (Jan Jankowski) (1933) [22, с. 156], Павел Eнглерт (Pawel Englert) (1934) [12, с. 158], Ян Бороди (Jan Borody)
(1935) [13, с. 170], Микола Вовк (Mykola Wowk) (1937-1938) [14, с. 166]. Зауважимо, що у 1939 рощ Василь Смик обшмав посаду керiвника колпортерiв не лише Схщно', а й Пiвденноi конференцп, що, на наш погляд, було зумовлено початком вшни.
В бшьшосп рiшень i затверджених стратегиях розвитку Церкви, якi розглядалися на зЧздах Схщно'' та Пiвденноi конференщях пiднiмалося питання колполтерства. Наприклад на другому з'iздi Польського унiону в 1929 рощ було ухвалено 6 резолющй щодо мсюнерсько"1 дiяльностi Церкви. В резолюцп пiд номером 5 робився акцент на розширенш колполтерсько1 дiяльностi [23 с. 3]. На III з'iздi Схщно'' конференцп, який проходив в селi Пожарки з 3 по 5 червня 1930 року було затверджено шють ршень в останньому iз яких йшла мова: «Про значення колпортажу в громадi i поза громадою» [24 с. 3]. До того ж колпотерське питання було винесено на розгляд в 1934 рощ на VII з'iздi Схщно' конференцп i в 1935 рощ на II з'"1зд^ де було затверджено ршення по створенню колполтерських курав для початювщв. Отже, iз проаналiзованих резолющй конференщйних зЧадв можна зробити висновок, що колполтерськш дiяльностi в адвентиському керiвництвi придiлялась особлива увага.
В результатi ршення прийнятого у 1935 роцi для колполтерiв початкiвцiв були органiзованi спещальш двотижневi курси, але у Польському Унюш не було спецiального навчального закладу, де б навчали колпортерiв тому були розроблеш практичнi семшари, якi проводилися у церквах з найбшьшою кiлькiстю членiв, професiйними колполтерами. На цих двотижневих семiнарах, яю регулярно проводилися двiчi на рш найбiльший акцент ставився на практичнш дiяльностi та заслуховували результати найбшьш успiшних колполтерiв.
Колполтери початкiвцi перед тим як отримати право на продаж л^ератури повинш були звернутися до пресв^ера громади чи мюцевого пастора, або ж до керiвника колпортерiв конференцп [25 с. 20], яю надавали спецiальний документ, котрий засвщчував, що дана людина устшно пройшла пiдготовчi курси та мае право займатися колполтерством.
Основним тдручником для навчання була книга Елени Вайт «Колпортер як ввангелiст», яку спещально переклали iз англiйськоi мови на польську [26 с. 5].У щй книзi у стислому виглядi мютилися цiннi поради i вказiвки, що стосуються л^ературно-м^^^р^ко'' працi. Також, з метою тдтримки i навчання колпортерiв, у журналi «Sluga Zboru» була створена спецiальна рубрика «Колпортерство», а з 1932 року друкувався щомюячник «Орган колпортерiв». На сторшках цих журналiв мiстилися кориснi поради щодо практично1 колполтерсько1 дiяльностi. Наприклад, у №8 журналу «Слуга Збору» вщ 1931 року було подано детальну шструкщю, як правильно пропонувати друковану лггературу [27 с. 6]. У цьому ж журнал^ а також у шших виданнях постшно друкували «Десять Заповiдей колпортера», таких як: завжди мати охайний зовшшнш вигляд i бути ввiчливим, книгоноша повинен сам досконало знати змют л^ератури, яку продав, зобов'язаний звертати увагу на негативш якостi свого характеру та виправляти ix i т.д.
Окрiм, запланованих семiнарiв проводилися додатковi та позаплановi зайняття, наприклад, 25-30 травня 1928 року у Схщнш конференцй в с. Пожарки у примщенш молитовного будинку вщбувся незапланованi тижневi курси навчання колпортерiв на яких були присутнi керiвники не тiльки мiсцевого рiвня, але й представники Швшчно-Свропейського вщдшення i Генерально1' конференцй, якi особисто читали лекцп для майбутнix колполтерiв [4 с. 15]. Зазвичай, щоденне навчання розпочиналося о 8 ранку i тривало до 20-i години вечора, а в останнш день курав лекцй закiнчувалися о 16 годиш [28 с. 9]. Здебшьшого на лекцiяx колполтерiв навчали шноващйним методам роботи з населенням, наприклад у 1933 рощ про новi методи продажу л^ератури розповiдав секретар Швшчно-Свропейського дивiзiону Йоган Штрале (Jogan Strahle). Новi методи дозволяли знайти оптимальш шляхи скорочення термiну пращ та збшьшити обсяг продажу
лiтератури. Наприклад, Михайло Васщлов зазначае, що у 1936 рощ тсля 8 днiв навчання ефективтсть працi колпортерiв збiльшилася удвiчi, адже «тепер книгоношi за 8 годин продають бiльше, нiж колись за 16» [29, с. 9].
Також, раз у 3 роки, з метою тдвищення квалiфiкащi i тдтримки, колполтерiв-евангелiстiв у Варшавi оргашзовували зЧзди колполтерiв. Наприклад, в 1935 рощ з 15 по 22 кв^ня вщбувся 11-й унiонний зЧ'зд для книгонош, на який пршхали колполтери з уае1 Польщi. На цьому з'iздi було представленi найуспiшнiшi колполетри, якi змогли реалiзували найбшьшу кiлькiсть лiтератури через яку люди прийняли адвентиськi ще".
Наприклад, в селi Пожарки на Волинi 18 листопада 1936 року започаткували щорiчнi курси колполтерiв. Присутнiми були 18 оаб - 16 чоловiкiв i двi жiнки. «Впродовж восьми дшв нашi пiонери здобули теоретичне i практичне навчання в розповсюдженнi л^ератури за новою методикою», - писав Клеменц Пьонтек у журналi «Слуга збору» [29, с. 9].
Отже, дiяльнiсть адвентиських книгонош на теренах Галичини й Волиш у мiжвоенний перiод здiйснювалася в прямiй залежносп вiд загально-церковних стратегiй i плашв керiвництва Польського унiону (унiон - це об'еднання громад АСД на територп одше"1 або декiлькох краш), створеного у 1921 р., центром якого стало мюто Бидгощ. З цього мюта навченi колполтери вщЧ'жджали у вiддаленi райони, де ще не було адвентистiв. Наприклад, на V з'iздi Польського унiону у Варшавi у 1936 роцi керiвник колпортерiв звiтував: «... вони йшли вперед i досягали з нашою лiтературою до таких закуткiв нашого краю, де ще не ступала нога наших проповщниюв, анi бiблiйних працiвникiв» [30, с. 7-8] .
1з iсторичних джерел про колполтерство нам доступш 26 номерiв журналу «Орган колполтерiв» за 1929-1933, 1937. В цих виданнях мютяться щомюячш та щорiчнi звiти про результати роботи колполтерiв на територп' Польського унюну. В таблицях нижче приведет стисш приклади мiсячного та рiчного звiтiв iз журналу «Орган колполтерiв» випуск №1 за 1933 рш [31, с. 6].
Волинь (Схщна конференц1я)
Кшьккть Кшьккть Кшьккть Кшьккть Сума
П1П робочих робочих проданих проданих прибутку
дшв годин книжок жуpналiв (в злотих)
Семенович В. 24 152 166 88 235
Макарчук В. 8 41 12 34 34
Гомлет А. 14 110 62 44 96
Шевчук А. 14 84 18 134 90
Малиш Т. 17 84 8 120 70
Волинь (Сх1дна конференц1я)
1932 piK
Кшьккть Кшьккть Кшьккть Кшьккть Сума
П1П робочих робочих проданих проданих прибутку
дшв годин книжок жуpналiв (в злотих)
Семенович В. 269 2157 2192 1144 2949
Макарчук В. 177 1268 180 611 1075
Гомлет А. 151 1077 539 1009 1075
Шевчук А. 198 1474 1293 1293 1026
Малиш Т. 166 1203 99 826 637
Галичина (П1вденна конференц1я)
П1П Кшьккть робочих днiв Кшьккть робочих годин Кшьккть проданих книжок Кшьккть проданих журналiв Сума прибутку (в злотих)
Мемчик I. 28 368 35 387 419
Шкшьняк Д. 22 164 10 300 162
Ябчинська I. 23 130 2 116 127
Брунець Г. 23 120 32 134 124
Котт М. 27 185 6 183 112
Галичина (П1вденна конференц1я)
Таблиця 4. Рiчний колполтерський звiт за 1932 рж
П1П Кшьккть робочих дшв Кшьккть робочих годин Кшьккть проданих книжок Кшьккть проданих журналiв Сума прибутку (в злотих)
Мемчик I. 268 2099 421 1714 2459
Шкшьняк Д. 178 1339 47 2166 1067
Ябчинська I. 238 1648 12 2656 1363
Брунець Г. 251 1627 184 1707 1249
Котт М. 234 1755 162 1367 970
Згiдно пiдрахункiв у 1931 р. коефщент ефективностi працi колпортерiв у Схщнш конференцп становив 0,94, а в Швденнш конференцп показник дорiвнював - 0,84. Порiвняно з шшими конференцiями коефiцieнт був досить незначним. У 1932 рощ, тсля вщдшення Швденно!' конференцп, ситуацiя дещо змшилася. На той час у ачш на територп Схщно!' конференцп працювало 14 колпортерiв, на територп Квденно!' - 28. У травнi кшьюсть книгонош у Галичинi збiльшилася на 6. Спшьний коефiцieнт, порiвняно з шшими конференщями був досить високим. У 1937 рощ ситуащя попршилася: якщо ще на початку року у Схщнш конференцп працювало 18 колпортерiв, то у Пiвденнiй - 7, а вже у кв^ш цього ж року кшьюсть книгонош зменшилася вiдповiдно до 10 та до 2. Тобто Коефщент пращ у цей час був доволi низьким.
На основi звiтiв колпортерiв, поданих вище можна визначити показник ефективносп працi колполтерiв подiливши середню суму виручених коштiв на середню кiлькiсть годин працi. У 1930 рощ згщно рiчного звiту у Схщнш конференцп працювало 13 книгонош, як щомюячно надсилали звiти у журнал «Орган колполтерiв». Кiлькiсть колпортерiв у порiвнянi iз 1929 роком зменшилася по причиш утворення твденного мiсiонерського поля, яке вiд'eдналося вщ Схщно!' конференцп, а згодом утворило Пiвденну конференцiю, яка охоплювала територп Схщно!' Галичини.
У 1931 рощ згщно статистичних даних на Волиш колполтерсвом займалася 21 адвентист, вiсiм iз яких працювали близько 250 дшв на рiк, ними були:О. Шевчук, В. Макарчук, Е. Марчук, З. Осмоловський, О.Стршьчук,Т. Малиш, Г. Москалик, Г. Германович [32 с. 7].
Отже, в Схщнш конференцп в 1929-1933, 1937 роках працювало вщ 13 до 35 колпортерiв i вщ 8 до 28 колполтерiв, тих якi обрали колполтерство основною роботою. I. Шульга единий колпортер, який працював у Схщнш конференцп 6 роюв продовж 19321937 рокiв. По тривалостi пращ Т. Малиш, Г. Москалик - працювали найдовше. 1х дiяльнiсть тривала з 1930 по 1933 р. включно, що загалом складае 47 мюящв. Наступними
особами, якi працювали тривалий час були: А. Шевчук - 43 мюящ, В. Макарчук-43 мюящ, G. Марчук-39 мiсяцiв, Мiхальська - 38 мюящв, Т. Купчишин - 33мюящ, G. Штампкувна -31 мюяць, Т. Тарасюк - 29 мюящв, П. Полонскi - 28 мюящв, З. Осмоловський - 27 мюящв, Г. Германович - 26 мюящв [33-36].
Найсумлiннiшим у дiяльностi i звiтуваннi за роботу, який жодного разу не пропустив здачу звтв був Василь Макарчук. Слщ вщмтиги, що нi один колполтер, який розпочав працю у 1929-му рощ, не згадуеться у списку колполтерiв за 1937 рш. Це пов'язано з тим, що деяю з них припили роботу, а iншi перейшли в статус служителiв-пасторiв [37 с. 1- 6].
У 1928 рощ Герман Бкалке, тодшнш керiвник колпортерiв у Польському унюш, закликав збiльшити число книгонош до 70 оаб, щоб «продати книги на суму 1 млн. Злотих» [38 с. 18]. Наприклад, в Схщнш конференцп (Волинь) у 1931 рощ в часи важко!' фшансово!' кризи, зусиллями колпортерiв було продано книг i брошур на суму 116.752 злотих, а завдяки пращ книгонош на Швденному мiсiонерському полi (Галичина) було реалiзовано лiтератури на загальну суму 8597,0 злотих за рш. Загальний фшансовий обiг Польського унюну вiд кольполтрества становив 49.302,56 злотих (1924 р.) до 61.178,79 злотих (1927 р.) [39 с. 30].
Бували випадки, коли результати дiяльностi книгонош ощнювалися як незадовшьш. Як зазначав К. Сакшт керiвник колполтерського вщдшу у Польському унюш у ачш 1931 р., лише 7 колпортерiв з усього Польського унюну виконали свш план [40 с. 8-9]. Натомють у листопадi цього ж року Клеменц Пьонтек дякував тим, хто перевищив свш план у минулому мюящ [41 с. 2]. Крiм цього, у конференцп вщзначали тих, хто продавав книг на найбшьшу суму. У 1930 р. у Схщнш конференцп таким був П. Сахарчук (737 зл.), а у Швденнш був - Г. Брунець (1.376 зл.).
Своею чергою, професшш колпортери, залежно вщ стажу i ефективностi пращ, подшялися на три групи: 1) постшш (колпортери-евангелисти), 2) пробнi, 3) непостшш [42 с. 7] . Оскшьки постiйнi i пробнi зв^ували перед сво'м керiвництвом про суму кош^в, виручених вiд продажу л^ератури та про кiлькiсть годин, присвячених працi, 'х дiяльнiсть щомiсяця висв^лювалася у журналi «Organ kolporterow».
У середньому кшькють постiйних колпортерiв у Польщi у мiжвоенний перiод становила 60-70 оаб. У Схiднiй конференцп, куди до 1930 р. входили Волинь i Схщна Галичина, у III кварталi 1927 р. нараховувалось близько 27 колпортерiв в статус постiйних i пробних. Загалом працюючих книгонош у Схщнш конференцп налiчувалось близько 4050 осiб, включаючи непостшних колпортерiв. Про це свщчать звiти, наведенi у журналi «Organ kolporterow» [15 с. 28]. Проаналiзувавши зв^и, ми помiтили, що третину уае! кiлькостi проданих книг становлять книги, продаш непостiйними колпортерами [43 с. 5-6] . Отже, реальна кшьюсть тих, хто займався продажем лггератури, була значно бшьшою, шж число офiцiйних колпортерiв.
В кожному рощ в адвентизмi для колполтерсько! дiяльностi керiвництво Польского унiону назначало два спещальш перiоди. Перший з яких називали «Великий мiсiонерський» (березень-кв^ень - 1 тиждень) [23 с. 8], а другий «Жнивно-подячний» (вересень-жовтень -8 тижшв) [44 с. 6]. Тобто керiвники адвентизму на весш та восени закликали кожного члена церкви прийняти участь у розповсюдженш л^ератури протягом спецiально вщведених днiв.
Наприклад, як зазначае Фердинанд Дзш, редактор видання «Sluga Zboru», спецiально до Великого мiсiонерського тижня 1931 року було надруковано другий номер адвентистського журналу «Ознаки часу» з двобарвною обкладинкою, а також книгу «Надiя народiв» [45 с. 1]. Щорiчно керiвництво Польського унюну заздалегщь повiдомляло про точну дату i план проведення колполтерського заходу у журналi «Sluga Zboru» [46 с. 2] .
Завдяки перюдичним виданням було встановлено, що на початку 20-х рр. ХХ ст. в Польському унюш Церкви АСД налiчувалося 1168 адвентиспв, об'еднаних у 49 громад [47
c. 101]. Визначити кшьюсть адвентистiв на Волинi та в Схщнш Галичинi у перiод 1919-1926 достовiрно неможливо через вiдсутнiсть статистичних даних, але за даними 1927 року на цих територiях було засновано 33 громади до яких належало 595 члешв [48 с. 7-8] , а за даними на 1 ачня 1936 р., кшькють члешв Церкви АСД у Схщнш конференцп складала 1156 оаб [49 с. 11], яю належали до 70 [50 с. 163] громад та домашшх груп. Дана тенденщя свщчить про те, що збiльшення кiлькостi адвентистiв вiдбулося за рахунок активно'1 дiяльностi колполполтерiв та мiсiонерiв на територiях, де рашше не було адвентистiв.
Важливо пщкреслити, що книгоношу не входили в штат оплачуваних служителiв, тобто вони не отримували фшансову винагороду вщ церкви, а знаходились на самозабезпеченш. Кожен дiючий колполтер отримував вщ Варшавського адвентистського видавництва «Пол^лот» перюдику та книжкову лiтературу по щш собiвартостi, а реалiзовував ii на 30-40% дорожче [51 с. 4].
Вщомо, що у мiжвоeнний перюд життя громадян Польщi було матерiально низьким, це в першу чергу було наслщком св^ово! фшансово! кризи шсля Першо'1 св^ово! вiйни. Отже, можна передбачити, що доходи колпортерiв були не високими. Як зазначав у 1931 р. у своему зверненш керiвник колпортерiв Польського унюну Герман Бirалке, «для колпортерiв важкий час для продажу л^ератури, бо в крш'ш безробiття та злидш» [51 с. 4].
Враховуючи важку умови пращ колполтерiв керiвництво АСД постшно намагалося пiдтримати книгонош через надання великих знижок при закупiвлi л^ератури. Наприклад, у постiйно д^чш рубрицi «Kolportarz» в журналi «Sluga Zboru» про дiяльнiсть книгонош було зазначено, що це не е справою, на якш можна заробити багато грошей: «На першому мющ е рятування душ» [38 с. 19], а не зароб^ок. В шшому зверненш наголошувалося: «Колпортерська праця е важкою, але вдячною працею, за яку книгоноша отримае велику нагороду при другому ^ns^i Христа.
У 1934 рощ для пщтримки дiяльностi колпортерiв був встановлений День колпортера», який вiдзначали на початку листопада. У цей день по вах громадах Польського унюну детально розповщали про дiяльнiсть та устхи колполтерiв, а також i закликали молодих людей приеднуватися до цього служшня [52 с.13].
Клеменс Пьонтек, керiвник колпортерства на Волинi стверджував, що на Сходi колпортери переважно працювали в селах, оскiльки на цш територп було згiдно нового адмiнiстративно-територiального подiлу утвореного в 1921 рощ центром Волинського воеводства було мюто Луцьк до якого входило 11 повтв, 125 гмш та 2 743 сшьсью громади [65]. Отже, не урбашзовашсть територп Волиш створювала перешкоди колполтерськiй дiяльностi, оскшьки: «Мiст було мало i вони в бшьшосп мали малу територп, причиною цього було ix знищення через вшну... 55% населення мют - евре'1, а решта - православш i католики. Колпортер, працюючи в мiстаx, мусив обминати цш райони, де проживають евре'1' i довго ходити, доки не знайде когось, хто купив би журнал» [53 с. 4].
Ще одшею iз причин низько'1 продуктивностi пращ колпортера на на швшчно-схщнш Волиш була вщсутшсть транспортного сполучення та непридатш для пересування дороги. Були таю територп, де колполтери мусили: «долати болотистi мiсцевостi та турбувався за висою чоботи» [53 с. 4]. або, в кращому випадку, користувався велосипедом. В статп «Колпортерство на Сxодi» автор-очевидець, Клеменс Пьонтек, який сам не раз мандрував iз села в село виконуючи роботу колпортера, писав: «Одш села були знищеш в часи свггово! вiйни, а iншi в чаа набiгiв бiльшовикiв. Деякi з них розташовуються на 50-70 км вщ залiзничноi станцй. Дороги шосейнi або бруювка зустрiчаються дуже рiдко, при тому були сильно знищеш. Iншi дороги - постшно покрш! болотом, а на весш залитi водою» [53 с. 45].
Життя на пiвночi Полюся вирiзнялося особливо низьким рiвнем, що звичайно мало вплив на дiяльнiсть колпортерiв. У багатьох випадках селяни, не мали грошей щоб розраховувалися за л^ературу, тому вщдавали за лiтератури зерно або рiзну
сiльськогосподарську продукцiю. Керiвник колпортерства на Волиш у сво'й статп згадував, що тут пануе велика бщшсть: «з 1-2 десятин землi утримуе вiд 8 до 10 оаб, а часом i бшьше» [53 с. 5]. Усi щ обставини ускладнювали працю колпортерiв i вимагали вiд них велико! посвяти i жертовностi.
Ще однiею проблемою з якою стикалися колполтери на Волиш було низька кшьюсть освiченого населення. У статп «Африка у Схщнш конференцп», сказано, що люди тут надто неосвiченi, вiрять в рiзне чаклунство i забобони, лшуються у знахарiв, якi сво'ми чарами замовляють рiзнi хвороби [53 с. 4]. Клеменц Пьонтек у сво'й робот також зазначае, що: «лише 15 % населення вмши писати i читати. Окрiм цього, на територп Схщно! конференцп розмовляли п'ятьма мовами, що ще бшьше ускладнювало спшкування колпортера з представниками рiзних нацш [53 с. 5].
Одним iз важких аспектiв роботи колполетерiв був пошук ночлiгу в мюцях працi. Для таких випадкiв адвентисью керiвники видавали колпортерам посвiдчення вщ видавництва «Полiглот» з яким книгоноша мг звертався до солтиса (старости села), який надав шформащю про будинок в якому надають притулок мандрiвникам.
Гнколи з колпортерами траплялися нещасш випадки про два iз них згадано в часописi «Sluga Zboru». Перший стався з Борисом Веселовим, який у зимовий час продавав лггературу на територп Волиш i пщ час переходу водоймища впав в ополонку. Пробувши довгий час у мокрш одеж^ вш отримав запалення легенiв i згодом помер [54 с. 6]. Другий випадок трапився з двома колпортерами в м. Горохова Пщ час ночiвлi вони запалили тч i полягали спати залишивши шубер закритим при не догорiвших дровах, нажаль це призвело до отруення чадним газом i до !х смерт [55 с. 16].
Зауважимо, що з 1931 року до труднощiв, як виникали у дiяльностi колпортерiв, додалася проблема щеолопчно! боротьби з протестантизмом, оскшьки Укра'нський Католицький Союз [56 с. 51], оргашзований Андрiем Шептицьким, намагаючись захистити iнтереси офщшного католицизму на територп' Схщно! Галичини спрямовував сво! зусилля на обмеження дiяльностi протестантських громад. Програмним завданням Союзу було «формування католицького св^огляду та скрiплення засад християнсько! етики, як в приватному, так i в публiчному життi» [57 с. 104].
Не зважаючи на вище описаш проблеми колпортерська справа продовжувала розвиватись, оскшьки в результат проведеного з'!зду в Швденно! конференцп у Львовi (1934) було зазначено, що 13 молодих людей вщгукнулося на заклик i згодилися стати колполтерами. Для них одразу був оргашзований додатковий курс навчання книгонош протягом 3-х дшв [58 с. 13].
Варто вщзначити, що кшькють колпортерiв (у сшввщношенш до кiлькостi члешв церкви) на територп' Квденно! конференцп перевищувала чисельнiсть книгонош на Волиш, однак коефщент ефективностi працi колпортера (для прикладу, вiзьмемо данi за ачень i травень 1932 року) у Швденнш конференцп' був не вищим, шж у Схiднiй. На нашу думку це пояснюеться тим, що несприйняття населенням Схщно! Галичини щей протестантизму було спричинене високим рiвнем поширення греко-католицьких iдей, громади яких були найбiльше поширенi в цьому регюш.
Нерiдко книгоношi стикалися з труднощами полщейського i адмшютративного характеру. Наприклад, у Кiверцях у 1935 р. затримали колпортера Хелену Лшську iз Здолбунова - ii звинувачували у шпигунствi. Книгонош, яю працювали на прикордоннiй територп', часто звинувачували у такого роду дiяльностi, оскшьки вони продавали л^ературу не лише в населених пунктах, але й у вшськових частинах. Спростувати таю звинувачення можливо було тшьки за умови отримання вiд церковних установ пщтвердження свое! дiяльностi та мюця проживання [59 с. 4] .
Колпортерство у Рiвненському постерунку (польська полщейська дiльниця) викликало незадоволення коменданта дшьнищ, в результатi чого вш написав звернення до
всix повiтiв цього постерунку, у якому був заклик контролювати дiяльнiсть колпортерiв, оскiльки книгонош звинувачували у зайвому защкавленш кГлькГстю вiйська та станом мобшзацп [60 с. 8].
Зокрема, колпортер Антон Сикала 8 липня 1933 р. був затриманий на постерунку полщп у мГстГ Броди i звинувачений в «неправомiрному розповсюдженш друкованих матерiалiв» i признав свою вину, що продавав без права на то для члешв секти адвентистiв [61 с. 353]. Ситуащя для Антона Сикала ускладнювалася тим, що вш не мав постiйного мiсця проживання, тому його ув'язнили на два дш, а лГтературу конфiскували. 1нший випадок трапився з двома молодими колпортерами, мешканцями Львова, яю продавали лГтературу в районi села СихГв. 7 березня 1932 р. вони були затримаш полiцiею, а лггература в кiлькостi 12 назв була конфюкована. У складеному протоколi зазначалося, що продаж здшснювався без жодного адмшютративного дозволу [62 с. 1-2].
Посвщчення колпортера, видане видавництвом «ПолГглот», до певно'1 мiри полегшувало ситуащю при зустрiчi з полiцiею i частково виправдовувало дистрибуцiю лiтератури. ЦерквГ АСД так i не вдалося в часи Речi Посполитiй отримати легалiзацiю колпортерства. Як повiдомляв «Польський Дом накладовий» в 1939 р.: «Стосовно нового трудового кодексу змшено також статтю про колпортерство, але на даний час лептимацп проводити не будемо. Можливо пiзнiше скористаемось цим проектом» [63 с. 13].
Арxiвнi документи i адвентиська перюдика мiжвоенного перiоду свiдчить про те, що на Волиш колпортери мали бшьшу приxильнiсть полщи i менше непорозумшь з поширенням лiтератури, шж у Сxiднiй Галичинi. В часопис «Sluga Zboru» повiдомлялося про одного колпортера, який вирушив на велосипедi до мютечка Камiнь-Каширський. У зв'язку з розрухою в цiй околищ, вiддiл державно'' полщп видав наказ, щоб кожного при'жджого заарештовувати i вiдправляти до слiдчого вiддiлу. Папери i документи у цьому випадку шчим не могли допомогти. Колпортер вирГшив сам податися у постерунок державно' полщп щоь викласти свою справу. Його документи дослщжували впродовж трьох годин, i коли комендант, переконався, що колпортер е адвентистом, дозволив йому продавати лГтературу тшьки у мют [53 с. 3-4].
Про правову вщмшшсть двох рiзниx регiонiв - Волинi та Галичини - звГтував на першому з'1'здГ Схщно!' конференцГ' в Пожарках президент Август Лщтке: «Колпортери добре працюють. Часто траплялось, що мали сутички з полщею i були ув'язнеш» [15 с. 2728].
Ставлення населення до мандруючих торговщв було рГзним, залежно вГд територп, вiровизнання, культури та духовностГ. Самi колпортери ощнювали його наступним чином: «.. .пройшли по селу i мали великий устх в продажу книг» [4 с. 11]. , але були й негативш досвщи: «.люди не добре ставилися, казали залишити мГсцевГсть з причини того, що мо1 книжки е фальшивими» [39 с. 31].
1снувала вГдмГннГсть i у виборГ мГсця продажу лГтератури, адже Волинь асощюеться з численними селами, вщсутшстю заводГв, фабрик i рГзноманГтних офГсГв. У ГаличинГ ситуацГя протилежна. Свгешя Штампкувна, яка працювала у Схщнш ГаличинГ, вГдгукувалася про свою дГяльшсть так: «.мое улюблене мГсце пращ - то офюи державних урядовщв, приватних i рГзних ГнституцГй, де найбшьше люблю працювати» [64 с. 15].
Висновок. Отже, адвентиська колпортерська справа мала важливе значення у становленш оргашзацшно! структури церкви та утворенш громад на нових територГях. Завдяки посвяченГй працГ книгонош географГя присутностГ адвентистГв значно розширилася по територп II РечГ Посполито'', зокрема на ГаличинГ та Волиш.
Список використано1 л1тератури
1. Жукалюк Н. История Церкви христиан Адвентистов седьмого дня в Украине / Н. Жукалюк, В. Любащенко. - Киев : Джерело життя, 2003. - 320 с. ; Zhukalyuk N. Istoriya
Tserkvi khristian Adventistov sedmogo dnya v Ukraine / N. Zhukalyuk, V. Lyubashchenko. -Kiev : Dzherelo zhittya, 2003. - 320 s.
2. Slownik polsko-rosyjski [Електронний ресурс] // Словари и энциклопедии на Академике - Режим доступу : http://polish_russian.academic.ru/10845/kolporter ; Slownik polsko-rosyjski [Yelektronniy resurs] // Slovari i entsiklopedii na Akademike - Rezhim dostupu : http://polish_russian.academic.ru/10845/kolporter
3. Жукалюк М. ^Ï3b бур^ шторми, лихол^я / М. Жукалюк. - Кшв : Джерело життя, 2009. - 544 с. ; Zhukaliuk M. Kriz buri, shtormy, lykholittia / M. Zhukaliuk. - Kyiv : Dzherelo zhyttia, 2009. - 544 s.
4. Pi^tek К. Sluga zboru / К. Pi^tek // Рoliglot. - 1928. - №1. - S. 16
5. Saknit К. Pocz^tek i rozwoj naszego dziela nakladowego / К. Saknit // Sluga zboru. -1932. - №4. - S. 8
6. Godsmark О. С. Testing His Call To Preach [Electronic resource] / О. С. Godsmark // Mode of access : https://adventisthistory.wordpress.com/2009/01/06/george-king-the-first-colporteur-1880/
7. Юнак Д. История Церкви христиан Адвентистов седьмого дня в России 18861981гг. / Д. Юнак. - Заокский: Источник жизни, 2002. - Т. 1. - 448 с. ; Yunak D. Istoriya Tserkvi khristian Adventistov sedmogo dnya v Rossii 1886-1981gg. / D. Yunak. - Zaokskiy: Istochnik zhizni, 2002. - T. 1. - 448 s.
8. Miesiecznik poswiçcony sprawom ASD w Polsce // Sluga zboru. - 1939. - №2. - S. 16
9. Year Book of the Seventh-day Adventist denomination : The Official Directories. -Washington : Review & Herald Publishing Association, 1922. - 300 p.
10. Year Book of the Seventh-day Adventist denomination : The Official Directories. -Washington : Review & Herald Publishing Association, 1930. - 445 p.
11. Year Book of the Seventh-day Adventist denomination : The Official Directories. -Washington : Review & Herald Publishing Association, 1931. - 462 p.
12. Year Book of the Seventh-day Adventist denomination : The Official Directories. -Washington : Review & Herald Publishing Association, 1935. - 406 p.
13. Year Book of the Seventh-day Adventist denomination : The Official Directories. -Washington : Review & Herald Publishing Association, 1936. - 438 p.
14. Year Book of the Seventh-day Adventist denomination : The Official Directories. -Washington : Review & Herald Publishing Association, 1938. - 442 p.
15. Miesiecznik poswiçcony sprawom ASD w Polsce // Sluga zboru. - 1928. - №3. - S. 32
16. Year Book of the Seventh-day Adventist denomination : The Official Directories. -Washington : Review & Herald Publishing Association, 1928. - 411 p.
17. Year Book of the Seventh-day Adventist denomination: The Official Directories. -Washington: Review & Herald Publishing Association, 1929. - 421 p.
18. Year Book of the Seventh-day Adventist denomination : The Official Directoriesю -Washington : Review & Herald Publishing Association, 1932. - 469 p.
19. Year Book of the Seventh-day Adventist denomination : The Official Directories. -Washington : Review & Herald Publishing Association, 1933. - 387 p.
20. Lipski J. Zjazd zjednocenia wschodniego / J. Lipski // Sluga zboru. - 1928. - №7. - S. 16
21. Year Book of the Seventh-day Adventist denomination : The Official Directories. -Washington : Review & Herald Publishing Association, 1940. - 472 p.
22. Year Book of the Seventh-day Adventist denomination : The Official Directories. -Washington : Review & Herald Publishing Association, 1934. - 393 p.
23. Luedtke А. zjazd wschodnio-Polskiego Zjednoczenia / А. Luedtke // Sluga zboru. - 1930. - №1. - S. 16
24. Niewiadomski А. Sprawozdanie z dorocznego zgromadzenia wschodnio-Polskiego Zjednoczenia / А. Niewiadomski // Sluga zboru. - 1930. - №4. - S. 16
25. Jankowski J. Wesole nowiny z kolportazu i szlachetna praca / J. Jankowski // Sluga zboru. - 1934. - №5. - S. 20
26. Saknit K. Kolportaz / K. Saknit // Sluga zboru. - 1931. - №3. - S. 16
27. Saknit K. Misja wewnçtrzna i kolportaz / K. Saknit // Sluga zboru. - 1931. - №8. - S. 20
28. Wiadomosci z pola // Sluga Zboru. - 1928. - №11. - S. 20
29. Pi^tek K. Kurs kolporterôw-ewangelistôw w Pozarkach / K. Pi^tek // Sluga Zboru. -1933. - №11. - S. 20
30. Sprawozdanie kolportazu // Sluga zboru. - 1936. - №10. - S. 20
31. Spolecznosci Polskiej ADS // Organ kolporterôw. - 1933. - №1. - S. 6
32. Spolecznosci Polskiej ADS // Organ kolporterôw. - 1931. - №12. - S. 9
33. Spolecznosci Polskiej ADS // Organ kolporterôw. - 1929. - №1, 6. - S. 9
34. Spolecznosci Polskiej ADS // Organ kolporterôw. - 1931. - №1, 9, 11, 12. - S. 9
35. Spolecznosci Polskiej ADS // Organ kolporterôw. - 1932. - №1-6, 9-12. - S. 9
36. Spolecznosci Polskiej ADS // Organ kolporterôw. - 1933. - №1-9. - S. 9
37. Spolecznosci Polskiej ADS // Organ kolporterôw. - 1937. - №2-5. - S. 9
38. Bigalke H. Kolportaz i kolporter / H. Bigalke // Sluga zboru. - 1928. - №4. - S. 20
39. Oddzial kolporterski // Sluga zboru. - 1928. - №2. - S. 32
40. Saknit K. Dla naszego prawozdania styczniovego / K. Saknit // Organ kolporterôw spolecznosci Polskiej A.D.S. w Polsce. - 1931. - №1. - S. 8
41. Pi^tek K. Czy przeszkody mog^ nas powstrymac w pracy? / K. Pi^tek // Organ kolporterôw spolecznosci Polskiej A.D.S. w Polsce. - 1931. - №11. - S. 8.
42. Sprawozdanie kolporterôw za miesiac styczen // Organ kolporterôw spolecznosci Polskiej A.D.S. w Polsce. - 1937. - №2, 3. - S. 16
43. Prawozdanie kolporterôw za miesiac kwiecien // Organ kolporterôw spolecznosci Polskiej A.D.S. w Polsce. - 1937. - №5. - S. 20
44. Shäfer K. Dzialajcie Az Przyjç / K. Shäfer // Sluga Zboru. - 1934. - №8. - S. 16
45. Dzik F. Wielki tydzien Misyjny / F. Dzik // Sluga zboru. - 1931. - №2. - S. 16
46. Saknit K. Praca dziçkczynna / K. Saknit // Sluga zboru. - 1932. - №8. - S. 16
47. Year Book of the Seventh-day Adventist denomination : The Official Directories. -Washington : Review & Herald Publishing Association, 1924. - 324 p.
48. Kozirog B. Dzieje Diecezji Wschodniej Kosciola Adwentystôw Dnia Siôdmego w Polsce / B. Kozirog. - Warszawa : Znaki Czasu, 1990. - 32 s.
49. Lipski J. Spawozdanie ze zjazdu Zjednoczenia Wschodniego / J. Lipski // Sluga zboru. - 1937. - №7. - S. 12
50. Year Book of the Seventh-day Adventist denomination : The Official Directories. -Washington : Review & Herald Publishing Association, 1937. - 426 p.
51. Pi^tek K. Czy mamy zlozyc bron swiatlosci / K. Pi^tek // Sluga zboru. - 1931. - №5. - С.
8
52. Niedoba E. Na dzien kolportazu / E. Niedoba // Sluga zboru. - 1934. - №11. - S. 20
53. Pi^tek K. Kolportaz na Wschodzie / K. Pi^tek // Sluga zboru. - 1933. - №2, 3. - S. 20
54. Rada Unii Polskej. Inz. Borysa Wiesiolowa // Sluga zboru. - 1938. - №2. - S. 16
55. Lipski J. Nekrologi / J. Lipski // Sluga zboru. - 1939. - №3. - S. 16
56. Леда А. Я. ПротестантсьК течп в релшйному житп украшщв Галичини у мiжвоeнний перюд (1919-1939 рр.) : автореф. дис. ... канд. : спец. 07.00.01 / Андрш Ярославович Леда; Львiв. нац. ун-т ïm. I. Франка. - Львiв, 2006. - 208 с. ; Leda A. Ya. Protestantski techii v relihiinomu zhytti ukraintsiv Halychyny u mizhvoiennyi period (1919-1939 rr.) : avtoref. dys. ... kand. : spets. 07.00.01 / Andrii Yaroslavovych Leda; . - Lviv, 2006. - 208 s.
57. Олшник П. Сектанство / П. Олшник. - Львiв : Мета, 1937. - 180 с. ; Oliinyk P. Sektanstvo / P. Oliinyk. - Lviv : Meta, 1937. - 180 s.
58. Wasidlow М. Dzien Kolporterow-Ewangelistow / М. Wasidlow // Sluga zboru. - 1934. - №10. - S. 16
59. Державний apxiB PiBHeHCbKOi областi (ДАРО). - Ф. 64. - Оп. 1. - Спр. 19. - С. 24 ; Derzhavnyi arkhiv Rivnenskoi oblasti (DARO). - F. 64. - Op. 1. - Spr. 19. - S. 24
60. Державний apxiB PiBHeHCbKOi обласп (ДАРО). - Ф. 319. - Оп. 1. - Спр. 15. - С. 32 ; Derzhavnyi arkhiv Rivnenskoi oblasti (DARO). - F. 319. - Op. 1. - Spr. 15. - S. 32
61. Archiwum Akt Nowych. Ministerstwo Wyznan Religijnych i Oswiecenia Publicznego (AAN MWR i OP) w Warszawe. - Zespol 14. - sygn. 1437. - S. 507
62. Державний apxiв Львiвськоi обласп (ДАЛО). - Ф. 7. - Оп. 3. - Спр. 354. - S. 18 ; Derzhavnyi arkhiv Lvivskoi oblasti (DALO). - F. 7. - Op. 3. - Spr. 354. - S. 18
63. Polski Dom Nakladowy. Odpowiedzi // Sluga zboru. - 1939. - №2. - S. 16
64. Sztampkowna E. Gdzie rozpowszechniam nasze ksi^zki / E. Sztampkowna // Sluga zboru. - 1934. - №9. - S. 20
65. Iстоpiя мют i сш Украшсько! РСР. Волинська область. - Кшв, 1970. - 26 с. ; Istoriia mist i sil Ukrainskoi RSR. Volynska oblast. - Kyiv, 1970. - 26 s.
Стаття надшшла до редакцп 10.05.2017 р.
V. Shevchuk
COLPORTEUR ACTIVITY SEVENTH DAY ADVENTISTS IN GALICIA AND
VOLYN (1918-1939)
The article studies the Adventist colporteur activity in the interwar period in the Western Ukraine, the territory which at that time was a part of the Second Polish Republic. In the article the explanation of the term "colporteur" is given. Also, the article deals with the status and activities of colporteur department of the Seventh Day Adventist communities in Galicia and Volyn from 1918 to 1939. It is proved based on archival data that the colporteurship in the Western Ukraine during the II Commonwealth of Poland was a means of spreading of the Adventist religious ideas.
The Adventist religious ideas came to the territory of Ukraine in the beginning of the XX century. The article traces the activity of the colporteurs, which was one of the missionary strategies of the Seventh Day Adventists Church at that time through which the Adventists spread their influence and teaching.
The data shows that the population of Galicia and Volyn was interested in religious issues and was loyal to the Adventist missionaries in spite of the fact that according to the legislation of the II Commonwealth of Poland, the distribution of the printed literature was illegal and promotion of the Adventist ideas was prohibited in Galicia-Volyn territories.
The paper describes the statistical data on the performance of the colporteurs (book sellers) in Galicia and Volyn. The names of the colporteurs, their leaders and their working reports were discovered among archival materials and analized in the paper. This data shows the number of days they spent distributing books and the numbers of the sold items. Based on this data it is possible to conclude that the Adventist colporteurs activity was very important for establishing the organizational structure of the church andfor emergence of the new Adventist communities on the new territories. The analysis shows that namely due to the colporteur activity, the Adventism significantly spread on the territory of the Second Commonwealth of Poland, especially in Galicia and Volyn.
Keywords: Colporteur activity, Seventh-day Adventists, Galicia and Volyn, interwar period.
