CC BY
57
Гунчак В.М., професор, д.в.н., ректор ® Чепига М.П., професор ушверситету, доктор фшософи Лье1еський нацюнальний ушеерситет еетеринарног медицины та бютехнологш ¡мет С.З. Тжицького
КОДЕКС ЧЕСТ1 ВИКЛАДАЧА ЯК ПЕРЕШКОДА АКАДЕМ1ЧН1Й НЕЧЕСНОСТ1 I ПОБЛАЖЛИВОСТ1
Обгрунтоеана необхгдтсть прийняття Кодексге чест1 еикладачами I студентами як один гз засоб1е боротьби гз академгчною нечесшстю.
Ключовi слова: Кодекс чест1, студент, еикладач, нечесшсть, поблажлиекть, мораль, спраеедлиекть.
ХХ1 стол^тя висувае до освган новi вимоги. Вища освгга Украши невiдворотно вступае в епоху глобашзацп. Першим кроком до цього е включення И в Болонський процес, який передбачае спшьний осв^нш простiр iз единими демократичними та громадськими стандартами. Це вимагае створення нового осв^нього середовища.
У сучасному цившзованому свiтi знання вдаграють важливу роль в розвитку сустльства, але не менш важливими для прогресу в суспiльствi е i моральнi якостi студента як основа свщомого здобування знань. Для цього необхщно удосконалювати педагогiку взаемно! довiри i поваги - викладач-студент.
Впровадження в життя Кодексу викладача значною мiрою залежить не лише вщ загально! ушверситетсько! чи академiчноl атмосфери (тако! собi аури-егрегору - колективу студенев i викладачiв), але й вщ чесностi i професшност кожного викладача. Професура повинна бути не тшьки високопрофесiйною, але й мати вроджеш педагогiчнi здiбностi.
Завiдувачi кафедр i професори повиннi бути фундаторами власних шкш, напрямкiв i течiй у науцi. Студенти мають приходити вчитися до вчених-дослщниюв, а не до ординарних трансляторiв шформаци та знань, здобутих шшими. Добре, щоб ця необхiдна умова доповнювалась педагогiчними здiбностями неординарно! в наущ особистостi, хоч це радше виняток, нiж правило. Не забуваймо, що ВНЗ - це передуЫм навчальна, а потiм наукова установа. Запрошуючи працювати на посаду професора у ВНЗ, треба ч^ко визначити нашi очiкування вiд його навчально! i науково-дослщницько! дiяльностi.
Слiд вщм^ити, що студенти також можуть впливати на викладачiв через рейтинговi опитування з приводу прослуханих ними у кожному семестрi предмеив.
Неможливо не врахувати той факт, що хоч професор i книга перестали бути единим джерелом шформаци, вони залишаються джерелом неперевершеного академiчного середовища - середовища високих духовних,
® Гунчак В.М., Чепига М.П., 2011
моральних норм i щнностей, ноЫями нескшченного прагнення до iстини, намагання докопатися до сутност явищ i процеЫв.
Сьогоднi пiдходити до навчального процесу у вищiй школi так, як це було рашше, неращонально. Безапеляцiйна влада авторитарно! педагогiки надто роздiляe викладача i студента. Вона заважае рiвноправностi двох сторiн (вик-ладач-студент), пригнiчуе студента, не дае можливост молодим людям всебiчно проявити себе. Тому слщ вiддавати перевагу демократичнш педагогiцi, педагогiцi спiвробiтництва, яка ставить перед собою мету рiвноправних вщносин мiж студентами i викладачами, руйнуе бар'ер мiж тим, хто навчае, i тим, кого навчають. Це педагопка взаемно1 довiри i поваги, ствдружност i творчостi.
Вона справедливо ставить перед молодим викладачем ряд запитань (Ткаченко В. М.):
1. Чи любите Ви сво1х студентiв?
2. Чи готовi Ви працювати 3i студентами на рiвних умовах, без так звано1 педагогiки насильства?
3. Чи готовi Ви вчитись у молодi?
4. Чи можете утриматися вщ авторитарностi у навчальному процесi?
5. Чи все Ви робите для того, щоб ваш предмет i Вас особисто щнували Вашi студенти?
6. Чи щкавий Ви студентам?
7. Чи готовi спiвпрацювати 3i студентами у навчаннi i вихованш?
Спробуйте самостiйно i вiдверто вщповкти на цi запитання. А вс вони
ведуть до одного: чи зможе викладач вiдiрватися вiд пануючо1 сьогоднi педагогiки авторитарно!, карально1 i перейти до педагопки спiвпрацi?
Авторитарна педагопка, яка передчасно ставить студента в нижче становище перед викладачами, пригшчуе його особисткть. Педагопка ж сшвпращ вимагае не лише вивчати дисциплши, а й формувати, виховувати через предмети, необхщш якоси, переконання наприклад, лiкаря ветеринарно1 медицини. Викладачi часто тонуть у дрiб'язковостях, вимагають знань, а не переконань, не вказують шляхи використання знань.
Необхiдно докласти багато умiнь i зусиль для непримусового, добровольно зацiкавленого навчання i виховання, щоб кожний студент вщчув бажання викладача ствпрацювати з ним. Лабораторно-практичш заняття повиннi стати для студенев лабораторiею творчостi. При цьому основне завдання викладача - защкавити, дати поштовх до розвитку вшьно1 думки студента при освоеннi конкретное' теми. Етичною основою сучасного заняття е виховне навчання, тобто виховання через навчання майбутнього фахiвця як особистоси, формування високоморальних якостей молодо1 людини на демократичних засадах.
Навчання школи не було i не буде легким, оскшьки науково-технiчний прогрес та досягнення науки з кожним днем вносять все новi даш, без яких неможливо детально вивчити закономiрностi фiзiологiчних чи патологiчних процеав в органiзмi. Тому викладачевi потрiбно постiйно шукати шляхи до кожного студента.
Елементи сшвпращ можна знайти в робой кожного викладача. Та цього замало. Потрiбно, щоб щ елементи сформувалися в певну систему, в педагопку спiвпрацi, взаемно! творчостi, взаемоповаги з першого i до останнього дня на-вчання у навчальному закладi. Але якщо на перших курсах буде домшувати педагогiка сшвпращ, а на старших - стандартш заняття переважно вщтворювально-адмшктративного характеру, то виховати творчого спещалкта буде досить складно. Тому методи навчання повинш мати спадкоемницький i поряд з цим творчий характер. Важливо, щоб весь професорсько-викладацький склад володiв педагопкою спiвпрацi. В таких умовах тдтримуеться iнтерес до навчання, стимулюеться працездатшсть студентiв, розвиваеться !х пiзнавальний штерес.
Педагогiка спiвпрацi ставить до кожного викладача ряд важливих вимог: проводити заняття нестандартно, неодномаштно; володiти рiзними органiзацiйними формами, широким спектром методiв i прийомiв навчання; вмiло користуватися рiзноманiтнiстю арсеналу педагогiчного впливу на яккть навчально-виховного процесу; вмiти створювати оптимальнi умови роботи студентiв тд час занять через елементи новизни, несподiванки, проблемностi, нестандартностi; вести заняття на високому емоцшному рiвнi, в оптимально-iнтенсивному режимi; поеднувати навчальну i виховну роботу через предмет.
На запитання "Чи цiкавi Ви для студенев?" кожному викладачевi потрiбно шукати позитивну вiдповiдь окремо. В шшому разi вiн залишиться без авторитету, а викладач без нього школи не буде повноцiнним. Що для цього потрiбно? Небагато: довiряти i цiнувати студентiв; постiйно тдвищувати свiй професiйний рiвень; технологiчно дохщливо i цiкаво навчати; мати широку ерудицiю, високi моральнi якостi; проявляти особистий штерес до знань взагалi i до свого предмета зокрема; вм^и переконувати; бути зразком у ставленш до справи: прагнути через себе формувати той щеал, який пропагуете; бути доброзичливим, добросердним; вм^и ствпрацювати зi студентами, поеднувати справедливкть i вимогливiсть; не допускати понукання, уникати каральних дiй у вщносинах зi студентами; не поспiшати з висновками.
Завдань у викладача багато, але найважливше - йти назустрiч студентам з любов'ю, довiрою i чистим серцем. Якщо вiн не спроможний до творчоси, безпорадний, безшщативний i як особа нецiкавий - шяю рекомендаци i методики йому не допоможуть.
I, нареши, про педагогiчний такт i майстершсть. Слiд пам'ятати, що сумлiння е у кожно! людини. Потрiбно лише попрацювати, щоб його розбудити. Педагопчний такт для викладача - це те саме, що голос для ствака чи слух для музиканта. А щодо педагопчно! майстерностi, то без И постшного пiдвищення неможливо успiшно виконувати завдання, якi стоять перед вищою школою.
Складовими педагопчно! майстерностi е свiтогляд викладача, глибоке знання предмета, який вш викладае, дотримання тих етичних норм, правил, звичок, яю вiн збираеться прищепити студенту, досконале володiння методами навчання i виховання.
Педагогiчна майстернiсть - це не тшьки висока i всебiчна загальна та методична освгга викладача, а й вмiння досягти того, щоб кожне його слово дшшло до студенев, було ними засвоене. Досягти ж цього, не володшчи
педагопчним тактом, неможливо. Наведемо для прикладу поради викладачам щодо педагопчного такту у викладенш 1С. Синищ з деякою модифiкацiею. Вони будуть корисними для викладачiв вищо! школи i допоможуть !м у навчанш та вихованнi всебiчно розвинутого фахiвця:
1. Любiть не тiльки свою роботу, а й студенев, з яких навчаете.
2. Пам'ятайте, що особисткть студента виховуеться особистктю його вчителя. Нехай Ваше ставлення до справи, Ваша поведшка серед людей будуть гщними для наслщування.
3. Поважайте у студентовi людину, бережт i розвивайте И людську гщшсть.
4. Будьте ближчими до студенев. Необхiдна i розумна дистанцiя, але вона не повинна перетворюватися в стшу мiж вами i вихованцями.
5. Уникайте надмiрноl прямолiнiйностi, штампованих нотацiй i повчань. Вiддавайте перевагу недемонстративним тдказкам, порадам.
6. Будьте щедрими на похвалу i скупими на покарання.
7. Уникайте крику: вш принижуе Вас як викладача, зменшуе можливост для спiлкування i свiдчить не про силу, а безсилля.
8. Уникайте ршень, у доцшьност яких Ви не впевнеш. Не ухвалюйте рiшень у сташ роздратування.
9. Будьте поблажливими: педагопчний такт не терпить злопам'ятностi, а безтактшсть - це вада, яка протипоказана викладачу.
10. Справедливiсть - важлива риса педагога.
11. Вмште визнавати свою помилку i не вщстоюйте И. Не примушуйте вибачатися студента, якщо виннi самi.
12. Утримуйтеся вщ зайвих зауважень, особливо за незначш порушення дисциплiни.
13. Пам'ятайте, що навт порушники дисциплши бiльше люблять вимогливих викладачiв.
14. Залишайте свiй поганий настрiй перед порогом навчального закладу. Псувати настрш iншим неетично.
15. Скромнiсть викладача позитивно ощнюеться як серед колег, так i серед студентiв.
16. Бережт довiру студента. Це - вжно в його душу, i нехай воно буде для Вас завжди вiдчиненим.
17. Пам'ятайте: викладач - завжди учень.
Викладач у вищому навчальному закладi - це не тшьки вчитель, а й учень. Викладач вщдае свою енергш i знання студентам, але якщо постшно вiддавати i не поповнювати сво! знання - це призводить до внутршнього спустошення. Тому, з одного боку, викладач вщдае, а з шшого — поповнюе сво! знання. I знову вщдае !х студентам. Тому, щоб бути справжшм викладачем i наставником молодi, потрiбно постiйно поповнювати i поновлювати сво! знання.
Найкраще, що ви можете зробити для шшо! людини, полягае не в тому щоб подшитись сво!м багатством, а в тому, щоб вщкрити для не! скарби, якими вона володiе (Б. Дiзраелi). Пам'ятаймо, все, що ми можемо зробити для себе, умирае разом з нами. Все, що ми зробили для шших i св^у, залишаеться безсмертним.
Будьте щедрими: вaшa cвiчкa не втрaтить, якщо вонa буде св^ити ще й оточуючим. Biддaвaти - от тайвищий cпоciб життя. Нщо не викликae тaкого зaхоплення оточуючих, як щедрicть i великодушнicть. Що не вiддaне -втрaчене. Ще Е. Стенлi Джонс cкaзaв: 'Tрошi - добрий cлугa, aле поганий гоcподaр. Якщо вони беруть нaд вaми верх, i ви опиняетесь пiд 1'х мaгiчною влaдою, то бути вaм 1'х вiчним рaбом".
Bиклaдaчi повиннi уcвiдомити проcтi ктини:
- Не поcтупaйтеcь принципaми. Шяга поcaдa i привiлеï не вaртi втрaти caмоповaги.
- Турбуйтесь про студенпв i не дaвaйте 1'х кривдити.
- Бiйтеcь втрaтити !х довiру, aле не бiйтеcь бути вимогливими. Доки ви виклaдaч - тшьки ви вiдповiдaeте зa долi тих, кого вчите.
Отже, демокрaтичнa педaгогiкa передбaчae тicну cпiвдружнicть студенев тa хх нacтaвникiв, що нaвчaють хх мaйбутньоï cпецiaльноcтi. Bиклaдaч - не лише вчитель, a й приклaд прaцездaтноcтi, cпецiaлicт cвоeï cпрaви i мудрий порaдник. Якщо хоч одта з цих порaд випaдae, cоцiaльно-педaгогiчний контaкт не може cпрaцювaти повною мiрою.
Змiнюютьcя чacи - змшюеться i молодь. Проте люди cтaршого поколiння не тaк штенсивно cприймaють цi змiни i чacто не в тому нaпрямi, що молодь. Тому слщ приcлухaтиcя до студенев, вчитись у них cучacних cпоcобiв cпiлкувaння i розумiння дшсностО Адже молодa людинa зi свое! точки зору зaвжди дороcлa i тому вимaгae до себе рiвнопрaвних вiдноcин. Ключ до уcпiху в cпiвпрaцi - робити все для того, щоб розумiти cтудентa. Нщо не дae тaкоï вiддaчi в нaвчaльно-виховнiй роботi, як iндивiдуaльний пщхщ. Перcонaльнa довiрa i посильне зaвдaння зaвжди принесуть уcпiх педaгогiчному пошуку.
Проблема внкладацько1° благодiйностi
Bиклaдaцькa блaгодiйнicть - cвiдоме зaвищення оцiнок cтудентa пiд чac icпитiв чи шших контрольних aкцiй - попри позитивну сторону хaрaктеризуeтьcя i рядом негативних якостей, якi створюють як сощольну, тaк i морaльну проблеми, a caме:
- блaгодiйнicть (cвiдоме зaвищення оцiнок) можуть провокувaти у студенев звичку поcтiйно отримувaти допомогу вщ виклaдaчa i тим caмим втрaчaeтьcя природнa необхiднicть здобувaти знaння, без опору здaвaти життeвi позици, „гacити" в cобi aктивнicть тa творчкть;
- блaгодiйнicть породжуе тaкi прошaрки cтудентiв, якi приреченi нa бездiяльнicть, не хочуть прaцювaти (здобувaти зтання), не здaтнi допомогти cобi;
- постшне пiдвищення оцiнок породжуе у студенев зaздрicть, злicть, a iнодi й ненaвиcть до „блaгодiйникiв", a це призводить до ще бшьшого тапруження в студентському колективi.
Блaгодiйнicть визнaчaeтьcя не тiльки гумaнicтичною щеею (щоб студент одержувaв cтипендiю), a й низкою негативних мотивiв:
- нaдieю нa cхвaлення тa вдячшсть;
- егоïcтичною позицieю caмоутвердження;
- корисливктю, головна мета яко! - явне чи завуальоване задоволення вщ вщчуття свое! влади - свого роду гра в "добру людину";
- заради морального щеалу хорошого вчинку, який начебто диктуеться шляхетним i гуманiтарним почуттям допомогти.
Отже, благодшшсть у всiх формах повинна бути адресною i вибiрково-помiркованою, незалежно вiд антипатiй та симпатш, бо гуманiзм фiзичного обличчя не мае - тшьки моральне; благодiйнiсть безкорислива по сво!й сут i повинна бути саме такою, яка вщповщала б практично вивiреному принципу "не нашкодь".
1деальний викладач (педагог) усвщомлюе сенс власного життя лише тод^ коли розумiе, що потрiбно студенту. Важливою у цьому процесi е етика викладача, педагога, вченого.
Етика викладача, педагога, вченого
1. Свш шлях ми обрали самi, але не змушуймо шших копiювати i повторювати нас.
2. Ви знаете, якою iнодi безпорадною перед тобою бувае молода людина -i тшьки велика любов до молодi i глибокi знання дають право формувати наше майбутне.
3. Нас вiдрiзняе вщ молодi лише життевий досвщ, набутий розум, доброта i безмежна терпимють.
4. Викладач мае право на психодуховний самозахист i захист суспшьства, на справедливу оцiнку свое! пращ.
5. Серед колег, яю стали на шлях духовности шлях формування майбутнього, немае жодного зайвого, бо шхто з нас не може, раз ступивши на педагопчну дорогу, зшти з не!.
Створюй не руйнуючи!
Знаеш бшьше вщ шших, вщчувай свое покликання бшьше нiж iншi!
Завжди пам'ятай: створити i не володiти, працювати i не шукати користi, добиватись мети i не гордитися.
Прийшовши до розумшня свого Я, маеш силу - випромшюй i даруй И всюди.
Завжди пам'ятай, що твоя педагопчна сила досягнута внутршньою духовною роботою, правдивим життям.
Люби вах, не ображай тих, кому важко вчитися, не зневажай !х нi словом, нi дiлом, нi думкою.
Не хвали усюди сво!м розумом, не плати злом на зло, не роби зла навт ворогам, говори про них добре, не роби рiзницi мiж молоддю i собою.
Процес формування ново! генераци викладачiв включае двi iдеi: побудову Украшсько! держави i становлення демократичного устрою.
Саме викладачу вищо! школи належить головна роль у навчанш i вихованнi молодi, адже через його дiяльнiсть вiдбуваеться становлення громадянина як особистоси i фахiвця, змщнюеться iнтелектуальний i духовний потенцiал наци.
1нновацшний розвиток вищо! школи не може вщбуватись без духовно-морального становлення викладача i його творчо! життедiяльностi. Викладач -особа, яка здшснюе навчально-виховний процес i несе вщповщальшсть за
штелектуальний, духовний, фiзичний i сощальний розвиток та дiяльнiсть студентiв. Тому особисткть викладача мае характеризуватися високою моральнiстю, поряднiстю, чеснiстю.
Кодекс чест викладача вищо! школи - це сукупшсть морально-етичних норм, правил поведшки, звичок, переконань, котрi грунтуються на щншсних орiентацiях, iдеалах, свiтоглядi людини i регламентують И вiдносини з сощальним оточенням, службову та громадську дiяльнiсть.
1. Вiд викладача як громадянина Укра1ни суспiльство повинно вимагати найвищого взiрця особисто! та офщшно! поведiнки й дiяльностi. Кожен викладач е патрiотом лише тодi, коли ставить формування украшсько! елiти та добробут украшського народу вище власних штереЫв. Патрiотизм - глибоко укоршена вiра та почуття людини, невщ'емна складова Кодексу честi.
2. Викладач - взiрець вiрностi Батькiвщинi. Шлях жертовноси, самовiдданостi педагогiчний справi - добровшьний вибiр кожного викладача.
3. Бездоганшсть виконання обов'язку - найважливша ознака поведiнки викладача. Обов'язки виконуються сумлiнно, точно, формуюючи молоду людину XXI столiття, здатну здiйснювати професшну дiяльнiсть на демократичних та гумашстичних засадах, забезпечувати розвиток та самореалiзацiею особистостi, щоб бути конкурентоспроможною на ринку пращ.
4. Чесшсть - сукупшсть вищих моральних принципiв, якими керуеться людина у свош громадськш i особистiй поведiнцi, провiдна ознака поведшки викладача. Чесна людина школи не вдаеться до штриг, безтдставних обвинувачень, несправедливих дш, шахрайства, хабарництва. Суттевою рисою викладача е чесшсть - безкорисливе виконання сво!х обов'язюв заради iнтересiв ВНЗ i забезпечення нащональних iнтересiв Укра1ни. Вiн несе вщповщальшсть перед законом та студентами за ршення, що !х приймае. Студенти довiряють викладачу, сподiваючись на те, що вш чесна людина.
5. Правила Кодексу чест для вЫх викладачiв однаковi, незалежно вщ звання, посади та обставин. Взiрець чесно! поведiнки та дiяльностi мае подавати керiвництво унiверситету. Воно - приклад для молодих викладачiв.
6. Викладач посщае важливе мiсце у суспшьствО Вiн - представник ел^и укра!нського народу. Саме в цьому його шляхетшсть. Саме тому вш утверджуе принципи загальнолюдсько! моралi, правди i справедливостi, гуманiзму, патрiотизму, доброти, працелюбства, помiркованостi та iнших чеснот. Викладач виховуе у студенев повагу до культурно-нащональних, духовно-iсторичних цiнностей Украши, дбайливе ставлення до навколишнього середовища, виховуе молодь в дусi взаеморозумшня, миру, злагоди мiж усiма народами, релкшними конфесiями, етнiчними групами; захищае студенев вiд будь-яких форм фiзичного i психiчного насильства, запобiгае вживанню ними наркотичних речовин, алкоголю i шкотину.
7. Духовною основою викладача е витвори людського духу, зафжсоваш в здобутках культури, науки, морал^ мистецтва, оволодшня цими гуманiстичними моральними цiнностями.
8. Викладач повинен проявляти дисциплшовашсть та iнiцiативнiсть. Головними вимогами до викладача е: оптимiзм, ентузiазм, мудрiсть, активнiсть у досягненнi мети або виконанш повсякденних завдань.
9. У викладача повинна бути завжди тверда позищя i надшний вчинок. Позищя - система ставлень особистост до явищ, людей, об'екив; !х оцiнка заснована на шдивщуальному досвiдi, моральних принципах i переконаннях. Вчинок - акт морального самовизначення, яким викладач виявляе i формуе свое ставлення до суспшьства, студенев, самого себе, природи, науки, педагопчно! дiяльностi.
10. Викладач завжди сприяе набуттю студентами сощального досвiду, успадкуванню духовних надбань укра!нського народу, досягненню високо! культури мiжнацiональних вiдносин, формуванню у молодi патрiотичних переконань.
11. Викладач гартуе у студенев духовнi, моральнi сили, веде за собою для досягнення мети - формування фахiвця-iнтелектуала. Справжнш викладач завжди поважае людську гщшсть i честь студентiв. Вiн умiе тдкорятися, не принижуючи себе, управляти, не принижуючи людську гщшсть.
12. Викладач - взiрець як у дотриманш моральних норм поведшки, зовнiшнього вигляду, так i у виконаннi завдань, що безпосередньо стосуються його професшного обов'язку. Вш уникае вульгарностi, аморальности шкiдливих звичок; сумлiнно i наполегливо збер^ае та розвивае професiйнi якост та норми поведiнки.
13. Викладач здатний ефективно розв'язувати проблеми, що виникають у реальних життевих ситуащях, жити у злагодi iз сучасшстю. Вiн забезпечуе особистий розвиток студенев на засадах особистiсно орiентованоi педагопки; поеднуе знання студентiв з професшною мораллю; спрямовуе iнтереси та потреби особистост студентiв на певну iерархiю життевих цiнностей, зберiгае невичерпне джерело знань, пщживлюе iнтерес студентiв, утримуе звання "Педагог".
14. Викладацький дух. Н за яких обставин не можна примусити викладача змiнити власнi переконання, вiру, зрадити педагогiчнiй професii. Нехтування духовними цiнностями iнших вiн вважае нижчим свое! гщност^ Викладач - взiрець добродiйностi, людяностi, милосердя у ставленш до студента.
15. Цiннiсне ставлення до колег та студенев виявляеться у моральнш активностi особистостi викладача, проявi чуйностi, чесностi, правдивостi, працелюбноси, справедливостi, гiдностi, милосердя, толерантностi, совкт^ миролюбностi, доброзичливостi, добросовiсностi, готовностi допомогти шшим, обов'язковостi, ввiчливостi, делiкатностi, тактовноси, вмiння працювати з iншими; здатноси прощати i просити прощення, протистояти проявам несправедливости жорстокостi.
Наведемо деяю положення iз Кодексу честi викладача стосовно запропоновано! доповiдi:
1. Дотримуватись чесноси у викладаннi, оцiнцi успiхiв студентiв, дослiдженнях, кар'ерному зростанню та шших починаннях, пов'язаних з присвоенням наукових ступешв.
2. Послiдовно утримуватись вщ брехнi, обману та шших форм нечесно! поведiнки, якi пщривають якiсть академiчних ступенiв.
3. Зaвжди бути впевненим у соб^ не допускати зaзнaйcтвa у стосунках зi cтудентaми.
4. Бути cпрaведливим i вимогливим до студенев. Критикувaти cтудентiв тiльки позитивно: не тшьки кaрaти, aле й зaохочувaти.
5. Стaвитиcь до cтудентiв ввiчливо й доброзичливо, aле не допускати пaнiбрaтcтвa.
6. Не допуcкaти унiверcитетcькоï (aкaдемiчноï) нечеcноcтi, зокремa:
- не брaти нaгороди (хaбaря) зa сприяння aбiтурieнтaм у вcтупi до ВНЗ;
- не вести зi cтудентaми двознaчних розмов про те, що контрольну чи курсову роботу, модуль, зaлiк чи юпит можна купити;
- не допускати викориcтaння добрих особистих взaeмин мiж виклaдaчaми для пiдвищення поточноï усшшноси, нaпиcaння модулiв, cклaдaння зaлiкiв i юпитав окремим cтудентaм;
- не cтворювaти cтудентaм нa зaняттях чи icпитaх сприятливих умов для cпиcувaння, фaльcифiкaцiï дaних;
- не зaвищувaти оцiнки знaнь cтудентiв, включaючи зa хaбaрi чи iншi послуги;
- не допускати жодного нacильcтвa (морального, фiзичного) нaд оcобиcтicтю cтудентa.
7. Схвалювати чесне i вiдкрите шформування cтудентiв про негiдну поведiнку (списування, плапат, хабар за складання залжу, icпиту) cвоïх однокурcникiв, iнформувaти про це комiciï, cтворенi при деканатах, або органи студентського самоврядування, наприклад студентсью суди. Твердо уcвiдомити необхщшсть упровадження цього в життя.
В. Виявляти випадки нечеcноcтi серед сво^х товaришiв на роботi, вищого керiвництвa (зaвiдувaчiв кафедр, декaнaтiв, зacтупникiв ректора) i студенев та iнформувaти органи правопорядку для недопущення цього в майбутньому. Усвщомити необхщшсть уживання таких дш для реального утвердження Кодексу чест викладача.
9. Рекомендувати адмшютраци ушверситету (академи) карати cтудентiв за aкaдемiчну нечеcнicть, зокрема:
- тимчасово позбавити права вщвщувати заняття;
- не допускати до юпитав;
- ставити оцшку "незадовшьно" за aкaдемiчну нечеcнicть;
- вiдрaхувaння з ушверситету.
10. Проводити роз'яснювальну роботу серед студенев про значення прийняття Кодексу чест для формування фaхiвця новоï доби, для cпрaвжньоï розбудови демократичного суспшьства.
В унiверcитетi здiйcнюeтьcя творчий пщхщ до впровадження Кодексу чест викладача i студента. Тому ректорат, деканати i кафедри розробили низку зaходiв для полшшення морaльного-пcихологiчноï атмосфери у викладацькому та студентському колективах ушверситету. Особлива увага звернута на мораль викладача як ключ до виршення проблеми, а також роль студента у створенш морaльно-пcихологiчноï атмосфери для кращого навчання i виховання.
Л1тература
I.Барен Г. На шляху до розвитку етичних щнностей в освт. // Покликання ушверситету. - К., 2005. - С. 128
2..Дем'янчук О. Пол^ичш та шституцшш аспекти впровадження закордонних моделей осв^и в Укра1ш. // Укра1'на в сучасному свт. - К., 2003. -С.102-112
3.Демидюк Т.Д. Кодекс чест учителя в кн. „Оргашзащя виховного процесу в сучасному загальноосв^ньому навчальному закладГ'. - Суми: ТОВ вид-во „Антей", 2006. - 384 с.
4.Денисенко О. Академiчна нечесшсть (наприкладi Херсонщини). // Покликання ушверситету. К., 2005. - С. 126-127
5.Зезюн I.A. Педагопка добра: щеали i реали: Науково-методичний поабник. - К.: МЛУП, 2000. - 312 с.
6.Мироненко Т. Комплексш заходи щодо розвитку етики осв^и у правовiй державi. // Покликання ушверситету. - К., 2005. - С. 120-123.
7.Панько 1.С. Професшна етика лiкаря ветеринарно! медицини. - Бша Церква, 2006. - 269 с.
8.Швнева Л. Aкадемiчна нечесшсть та пол^ична культура: порiвняльний досвщ (Укра1'на-США) // Покликання унiверситету. Кшв, 2005. -С.110-115
9.Сининя I.O. Педагогiчний такт i майстершсть учителя. - К.: Рад. шк., 1991. - 319 с.
10. Чепига М.П. Плекаймо iнтелектуальну ел^у. Посiбник. Вид-во: Трiада плюс, 2007. - 535 с.
II. Гудшг Д., Ленкокс Д. Св^огляд. Для чого ми живемо i яке наше мкце у свiтi? - Кшв: УТБ, 2003. - 416 с.
